Бегняк В.І. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри

Подождите немного. Документ загружается.

З метою економії матеріалу в залежності від конструкції

підошви і її товщини (більше 12 мм) роблять отвори. Максимальна

глибина отвору складає 2/3 товщини підошви. Отвори рекомен-

дується виконувати у вигляді циліндра або конуса діаметром 8-15 мм.

Товщина набійкової частини каблука повинна бути не менша 10 мм.

Для середніх і високих каблуків передбачають отвори для вкладиша

(рис. 8.13, в, д). Вкладиш виготовляють з деревини або пластмаси.

Аналогічно проектуються і формовані каблуки.

Отримані креслення є основою для проектування прес-форм.

Контрольні запитання

1. Що є основою для побудови формованих підошов?

2. Як поділяються формовані підошви за конструкцією?

3. Які креслення необхідно побудувати, щоб задати

формовану підошву?

4. Як визначається припуск при побудові внутрішнього

контуру?

5. Що передбачається на неходовій поверхні підошви і

каблука?

6. Від чого залежить рисунок на ходовому боці підошви?

7. Що зображають на поперечних перерізах?

Література

1. Стронгин Б.М. Конструирование технологической

оснастки. - Μ.: Легкая и пищевая промышленность, 1983. - С. 23-33.

2. Ключникова В.М. и др. Практикум по конструированию

изделий из кожи. - М.: Легпромбытиздат, 1985. - С. 259-265.

3. Конструирование изделий из кожи: Учебник для вузов /

Ю.П. Зыбин, В.М. Ключникова, Т.С. Кочеткова, В.А. Фукин. - М.:

Легкая и пищевая промышленность, 1982. - с. 209-210.

4. Справочник обувщика (Проектирование обуви,

материалы) / Л.П. Морозова, В.Д. Полуэктова, Е.Я. Михеева и др. -

М.: Легпромбытиздат, 1988. -С. 81-94.

Глава 9. ПРОЕКТУВАННЯ ВЗУТТЯ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМ

ЗАМОВЛЕННЯМ

9.1. Індивідуальний обмір стопи замовника.

9.2. Підбір та пригонка колодки за міркою стопи.

9.3. Особливості проектування взуття за замовленнями.

Відомо, що за будовою стопи практично не відрізняються

між собою, але за розмірами і формою вони досить різні. З

попередніх дисциплін також відомо, що розподіл стоп по довжині і

обхвату в пучках описується кривою нормального розподілу.

Державні стандарти на колодки та взуття передбачають відповідний

для кожної статево-вікової групи інтервал середньотипових розмірів

і повнот. Однак є досить велика кількість дорослого населення, у

якого форморозміри стоп суттєво відрізняються від середньо-

типових, тобто виходять за межі встановленого інтервалу в більший

або менший бік. Така людина не може собі підібрати взуття, що

виготовлене у масовому виробництві (на невідомого споживача) і

змушена користуватись послугами підприємств з індивідуального

виготовлення взуття за замовленнями.

По суті, процес проектування взуття за замовленнями не

відрізняється від типового, але йому передують етапи, які не

характерні для типового проектування, а саме: індивідуальний

обмір стопи та підбір і пригонка колодки.

9.1. Індивідуальний обмір стопи замовника

Підбір колодки та розробку моделі взуття за індивідуальним

замовленням здійснюють за розмірами стопи замовника, тобто за

міркою. Найбільш поширеним способом обміру стоп є спосіб,

розроблений в Будинку моделей Укрсервісу головним модельєром

Апанасенко В.П.. Цей метод дозволяє швидко, з високою точністю і

в строгій відповідності з антропологічними особливостями ноги

людини обміряти стопу і підігнати колодку. Особливістю методу є

застосування вимірювального листа-шаблона (ВЛШ).

При обмірі стопи орієнтуються на основні розпізнавальні

точки стопи. Враховуючи мету обміру (вид взуття, що замов-

ляється), вибирають ту чи іншу кількість розмірних ознак стопи.

Автор методики індивідуального обміру стопи (зняття мірки)

пропонує такі основні розпізнавальні точки і розмірні ознаки стопи

і гомілки (рис. 9.1).

202

Рис. 9.1 - Основні розпізнавальні точки і розмірні ознаки ноги

А -точка п'ятки стопи, що найбільш виступає ззаду;

Б -точка стопи на першому або другому пальці, що

найбільш виступає;

В - точка згинання стопи в гомілково-стопному суглобі;

Г - точка середини стопи;

Я- точка пучків стопи;

АБ - довжина стопи Д

ст

(розмір взуття в метричній системі

нумерації");

АВ - відстань по осьовій лінії до точки згину стопи В, яка

дорівнює 0,41 Д

ст

(лінія косого підйому);

АП - відстань по осьовій лінії до точки зовнішнього пучка П,

яка дорівнює 0,72 Д

ст

;

- ширина п'ятки;

- ширина пучків;

- висота точки згину стопи (косого підйому) т. В;

- висота до точки прямого підйому стопи (т. Г);

- висота до нижньої точки зовнішньої щиколотки;

- висота до найменшого обхвату гомілки над щиколотками;

- висота до нижнього краю литки;

- висота до місця найбільшого обхвату литки;

- висота до підколінної ямки;

203

пф

- обхват в плюсно-фаланговому суглобі;

сс

- обхват через середину стопи (прямий підйом);

- обхват через п'ятку і точку згину стопи (косий підйом);

- обхват по найвужчому місцю гомілки;

- обхват по найвужчому місцю литки;

ям

- обхват по найширшому місцю литки;

пя

- обхват по підколінній ямці.

Побудова вимірювального листа-шаблона. Посередині аркуша

паперу формату A3 проводять горизонтальну лінію довжиною 320 мм і

позначають її АЕ (рис. 9.2).

Рис. 9.2 - Вимірювальний лист-шаблон: шкала 1 - орієнтовні лінії для обміру

обхвату стопи (прямий підйом); шкала 2 - орієнтовні лінії для обміру обхвату

стопи в пучках; шкала 3 - орієнтовні лінії для визначення довжини стопи

Від точки А відкладають величини до точок середини стопи

(АГ = 0,5Д

ст

), середини пучків (АП = 0,6Щ

ат

,) і довжини стопи (АБ =Д

ат

)

для довжини стопи від 210 до 320 мм. З отриманих точок встанов-

люють перпендикуляри і отримують шкали: 1 - середини стопи; 2 -

середини пучків; 3 - довжини стопи для вказаних вище розмірів.

204

Крім цього, на основі шаблона відкладають величину зсуву

устілки, яку визначають за відомою формулою:

= 0,02Д

аіІ

+ 0,05В

де Д

ст

- довжина стопи; В

- висота каблука.

Як правило, на аркуші відкладають три відстані,

розраховані для низького каблука (0-20 мм), середнього (21-60 мм) і

високого (61-100 мм).

При обмірі стопи людина повинна стояти так, щоб

навантаження на обидві ноги було рівномірним. Рекомендується

обміряти обидві ноги, оскільки часто ліва і права стопи можуть

відрізнятися за формою і розмірами.

Для зняття мірки стопу ставлять на ВЛШ так, щоб випукла

точка п'ятки торкалась катета прямокутного трикутника (рис. 9.3),

встановленого прямим кутом в т. А шаблону. В цьому положенні

обводять контур (проекцію) стопи. По шкалах 1, 2, 3 визначають

довжину стопи і місця обміру обхватів в прямому підйомі і пучках.

Рис. 9.3 - Положення стопи на ВЛШ при обмірі

Стопу обводять олівцем у два прийоми. Спочатку перпенди-

кулярно до опорної поверхні обводять стопу, починаючи з середини

п'ятки, по внутрішньому контуру до кінця великого пальця. Потім

обводять зовнішній бік, починаючи з п'ятки і закінчувати великим

пальцем. Обидві лінії повинні співпадати у п'ятці і пальцях. При

обведенні стопи олівець не повинен бути нахиленим, бо це призведе

до спотворення проекції стопи. Рекомендується олівець розколоти

по графіту або, якщо він цілий, то врахувати його товщину в

подальшому.

При вимірюванні обхвату в пучках вимірювальна стрічка

повинна проходити через найбільш випуклі точки зовнішнього і

внутрішнього пучків.

Обхват у прямому підйомі вимірюється через найбільш

випуклу точку тильної поверхні стопи і точку найбільшої ввігнутості

205

стопи у поздовжньому склепінні. Розміри стопи по висоті знімають з

допомогою вимірювача з тупими голками (рис. 9.4). При цьому нижня

голка розташовується паралельно площині опори.

Рис. 9.4 - Вимірювання стопи по висоті:

1 — верхня подовжена голка; 2 — нижня голка

При вимірюванні обхватів гомілки вимірювальна стрічка

повинна щільно облягати гомілку, не стискуючи її, і знаходитись на

одному рівні без перекосів. Отримані дані записують на зворотному

боці ВЛШ в порядку вимірів.

При обмірі стоп можна використати стопоміри та інші

прилади і інструменти, що підвищує точність.

При наявності дефектів стопи (наприклад, мозолі,

відхилення великого пальця тощо), які можуть викликати зміни в

конструкції взуття, на шаблоні роблять відповідні позначок або

зарисовку.

9.2. Підбір та пригонка колодки за міркою стопи

При індивідуальному виготовленні взуття необхідно

підбирати колодки та каблуки відповідного фасону, розміру та

повноти згідно з міркою та видом замовленого взуття.

При підборі або підготовці колодки важливо правильно

розташувати вимірювальну стрічку згідно з антропометричними

даними стопи. З цією метою використовують також вимірювальний

лист-шаблон.

Колодку встановлюють на шаблоні аналогічно стопі так,

щоб найбільш випукла точка п'яткового закруглення колодки

проектувалась під прямим кутом на контур стопи в т. Α, а геленкова

частина шаблона прилягала до колодки (рис. 9.5). У цьому

положенні обміряють пучкову і підйомну частину колодки,

орієнтуючись на відповідні лінії шаблона. Потім перевіряють і при

206

необхідності, роблять пригонку колодки по висоті гребеня і в

геленковій частині з внутрішнього боку.

Рис. 9.5 - Вимірювальний лист-шаблон з нанесеними проекціями сліду

колодки (1) і стопи (2)

Окружності пучків і підйому колодки повинні відповідати

окружності стопи у відповідному місці або бути на 3 мм більше. При

виготовленні закритого і утепленого взуття різниця в пучках і

підйомі складає для черевиків і напівчобіток відповідно 3 і 6 мм. Для

чобіток на хутрі цю різницю збільшують до 6-12 мм.

При пригонці колодки по мірці, потрібно пам'ятати, що крім

розмірів по окружності (обхвату), на зручність взуття впливають і

лінійні розміри колодки. Тому висота колодки в підйомі має

перевищувати висоту стопи в цьому місці не менше ніж на 6-10 мм, в

пучках ця різниця становить від 0 до 3 мм.

Точка мінімального припуску сліду колодки знаходиться на

відстані 10 мм від найбільш виступаючої точки пальців стопи для

закритого взуття, 3-5 мм - літнього з відкритою носковою части-

ною. Для дитячого взуття підбирають колодку на 3-4 мм довше

мінімального припуску з врахуванням збільшення довжини стопи

дитини протягом півроку.

При виготовленні або пригонці колодки в місцях дефектів

стопи на колодку накладають і прикріплюють спеціальні накладки

(личинки) зі шкіри, картону або інших матеріалів (рис. 9.6).

207

Рис. 9.6 - Розташування накладок при пригонці колодки:

а - при подагричних виступах; б - при потовщенні пальців;

в, г - при високому підйомі; д - при різній довжині лівої і правої стоп;

є - при порожнистих пучках; є, ж - при великій ширині стопи;

и - при зрощенні пальців; з, ї - при плоскостопості;

і - при різниці довжин лівої і правої ноги

При наявності подагричних виступів на кістках на пучки

колодки набивають накладки, величина яких залежить від форми і

розмірів виступів (рис. 9.6, а). Вона визначається різницею між

обхватом пучків і колодки. При потовщенні пальців на колодку

зверху набивають у відповідних місцях накладки (рис. 9.6, б).

Аналогічно підганяють решту частин колодки, порівнюючи між

собою відповідні розміри стопи і колодки (рис. 9.6, а-ї).

Якщо стопа худа, то колодку в відповідних місцях

підстругують. При плоскостопості на колодку в геленковій частині

набивають шкіряну підложку, чим вирівнюють підсклепну частину.

Склепіння плоскої стопи вимагає більш спрямованого геленка.

Підігнана колодка далі поступає в лабораторію моделю-

вання для розробки грунд-моделі верху взуття.

9.3. Особливості проектування взуття за замовленнями

Проектування взуття за замовленнями може здійснюватися

одним з відомих способів. У більшості випадків застосовують не

208

трудомісткі способи, особливо при розробці моделей в одному

екземплярі.

Проектування взуття за замовленнями може здійснюватися

двома шляхами: проектування грунд-моделі на підігнану колодку

(один екземпляр); проектування грунд-моделей на типові колодки, а

потім пригонка ґрунту за міркою.

Перший варіант використовують, коли форморозміри стопи

дуже відрізняються від форморозмірів колодки і суттєво їх

змінюють. Оскільки процес пригонки трудомісткий, то замовнику

рекомендують таку колодку викупити на підприємстві, щоб нею

можна було скористатись при повторних замовленнях взуття. У

цьому випадку з підігнаної колодки одержують розгортку (як

правило, спрощеним способом) і розробляють грунд-модель будь-

яким способом. Цей ґрунт одноразового використання.

Рис. 9.7 - Побудова конструктивної основи чобіток

різних повнот і обхватів литки

209

Другий варіант використовують, коли стопа замовника не

дуже відрізняється від розмірів колодки, тому підганяти колодки і

розробляти одноразові ґрунти недоцільно. У такому випадку

модельєр розробляє ґрунт на колодку вихідного розміру, потім його

градирують, щоб мати всю серію розмірів.

Після того, як в лабораторію поступила колодка з міркою,

модельєр перевіряє розміри колодки і стопи, коректує безпосередньо

ґрунт, вносячи відповідні поправки. Цей спосіб більш економічний, але

він не завжди може бути використаний з відомих причин.

Як показує практика, найчастіше (близько 80%) на підпри-

ємствах побутового обслуговування замовляються жіночі чобітки.

Це обумовлено тим, що навіть при розмірах стопи, близьких до

середньотипових, обхватні розміри гомілки можуть дуже відріз-

нятись (від 280 до 520 мм в найширшій частині литки). Тому, щоб

скоротити час на проектування і виготовлення взуття, конструктор

розробляє конструктивну основу чобіток з різною шириною халяв

(рис. 9.7). Після отримання замовлення він підбирає необхідну

конструктивну основу за розмірами стопи і гомілки і розробляє

контури деталей замовленої моделі чобіток.

Решта деталей верху і низу проектуються за типовими

методиками.

Контрольні запитання

1. Чим викликана необхідність виготовлення взуття за

індивідуальними замовленнями?

2. Особливості обміру стоп при замовленні різних видів

взуття.

3. Що собою являє вимірювальний лист-шаблон?

4. Як вибирають і підганяють колодку?

5. Які існують варіанти проектування взуття за замовлен-

нями?

Література

1. Лиокумович В.Х. Конструирование обуви по индивиду-

альным заказам. - Μ.: Легкая и пищевая промышленность, 1984. -

С. 112.

2. Тренина Н.В. Проектирование женской обуви с учетом

индивидуальных особенностей ног заказчика (Конструирование и

технология изделий из кожи). - М: МТИЛП, 1990. - С. 102-106.

210