![](https://cv01.studmed.ru/view/a9a5f28/bg6d.png)
109
Розділ 2. Теоретичні і методичні засади управління фінансовими потоками
По-перше, це відноситься до суб’єктів господарювання, які
знаходяться у кризовому стані, бо складно провести відповід-
ну оцінку, спираючись на майбутні грошові потоки, коли існує
ймовірність банкрутства. Приблизні міркування можна віднести
і до підприємств, які знаходяться у процесі реструктуризації, бо
значна ймовірність зміни структури власного капіталу. По-друге,
досить складно врахувати майбутні грошові потоки у випадку,
коли відповідний суб’єкт господарювання повністю стежить за
тенденціями розвитку економічної ситуації. Тож у даному ви-
падку варто насамперед визначити можливі зміни в економіч-
ному середовищі, а вже потім проводити аналіз можливої зміни
у фінансових потоках окремих економічних агентів. По-третє,
взагалі складно провести дисконтування грошових потоків у
той час, коли економічний розвиток зазнає трансформаційних
змін і відрізняється значною непередбаченістю у настанні пев-
них подій.
Таким чином, невипадково, що для аналізу фінансових потоків
у межах фінансової теорії розроблено низку підходів та моделей
відносно реальних фінансових процесів. При цьому відповідні
математичні засоби варіюють від елементарних до досить склад-
них розділів випадкових процесів і оптимального управління
та враховують основні елементи аналізу потоку фінансових ре-
сурсів, такі, як час, вартість, ризик, а також критерії для вибору
бажаного і доцільного їх розподілу та перерозподілу. Одночасно
розробка і практична реалізація моделей, побудованих на основі
взаємодіючих потоків, дозволяють аналітикам проводити від-
повідні імі таційні експерименти в умовах, надто складних для
застосування математичних методів.
Так, наприклад, за допомогою досить простої динамічної мо-
делі фінансових потоків у замкнутій економіці, основними
ланками якої є центральний банк, уряд, банки, виробництво і
населення, та яка, по суті, є класичною, досліджують фундамен-
тальні тренди, що виникають [1]. Для цього виділяють: змінні,
що описують стан системи; фактори, що визначають поведін-
кові аспекти суб’єктів економічної системи; управляючі пара-