Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

їх необхідно враховувати при фінансовому управлінні. Водночас

така невизначеність усувається завдяки введенню у розгляд різ-

новидів грошових потоків. Таким прикладом є поняття «вільний

грошовий потік» – частина грошового потоку, яка «перевищує

розмір прибуткових інвестиційних можливостей, що відкриті

для фірми» [58, с. 242]. Проте інвестиційні можливості пов’язані

з наявністю вільних інвестиційних ресурсів (які є різновидом фі-

нансових ресурсів), тож, на нашу думку, доречно було б розгля-

нути саме поняття «фінансовий потік».

Більше того, як правило [17; 45; 54; 65], досліджується окремо

функціонування грошових потоків і рух фінансових ресурсів

на рівні суб’єктів господарювання, що абсолютно невірно. Рух

грошей і фінансових ресурсів утворює взаємозалежне коло,

яке необхідно враховувати при прийнятті відповідних управ-

лінських рішень. Крім того, на думку автора, аналіз фінансових

і грошових потоків повинен здійснюватися в ув’язуванні з ре-

зультатами фінансових і нефінансових операцій. Це обумовлено

тим, що сектори економіки та суб’єкти господарювання можуть

одержувати доходи, наприклад, не тільки у вигляді відсотків за

банківськими кредитами і внесками, доходів за операціями з

цінними паперами, а й у вигляді безоплатної (трансфертної) пе-

редачі між секторами (окремими суб’єктами господарювання),

що збільшує або зменшує їхні фінансові ресурси. Тобто обсяги

фінансових ресурсів залежать не тільки від конкретних резуль-

татів виробництва, але і від діючої податкової системи, грошово-

кредитної політики. Водночас застосування лише дисконтуван-

ня грошового підходу як внутріфірмового управлінського інстру-

мента в певній мірі є небезпечним для підприємств. Так, проекти,

які вже зробили визначений вклад в успіх підприємства, але поки

не вписуються у фазу запланованих грошових надходжень, при

впровадженні даного методу повинні, як правило, анулюватися.

Інакше кажучи, проблеми з управління фінансами повинні роз-

глядатися не лише з погляду фінансової стійкості суб’єктів гос-

подарювання, сталого розвитку економіки, а й з погляду комп-

лексного підходу, який включає суперпозицію векторів різних

фінансових потоків, що у кінцевому підсумку, на думку автора,

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

допоможе виділенню ключових, системоутворюючих факторів

фінансової політики.

Слід підкреслити, що грошові потоки відіграють значну роль у

формуванні фінансових ресурсів, а отже, і в розумінні самого

поняття «фінансовий потік». Одна з глибинних сутностей гро-

шей полягає в тому, що вони здатні перетворюватися на капітал,

який у загальному вигляді, як було зазначено раніше, характе-

ризує частку фінансових ресурсів, що приносять дохід. Але, на

погляд автора, тут існує щонайменше дві проблеми:

 перша пов’язана з нечіткістю поняття «гроші», появою

нових інструментів грошового ринку і гібридних банківсь-

ких рахунків, де гроші одночасно приносять дохід і можуть

служити засобом розрахунків за товари [92, с. 15]. Разом з

тим перехід України до ринку і пов’язані з ним трансфор-

маційні процеси в економіці привели до формування нових

видів фінансових ресурсів, які мають як коротко-, так і дов-

гостроковий характер залучення. До їхнього числа доцільно

віднести частину коштів, яка залишається в розпорядженні

підприємства в результаті надання йому податкових пільг

або податкового кредиту. До того ж існуючі теоретичний

та емпіричний підходи до визначення грошей також не да-

ють однозначної відповіді на запитання: «Які активи слід

віднести до грошей?». Теоретичний підхід недостатньо кон-

кретний, а емпіричний – суперечливий;

 друга проблема знаходиться у змістовній площині, де треба

також розрізняти значеннєве навантаження на визначення

поняття «грошовий потік». Як приклад порівняємо такі ви-

значення:

 потік грошових коштів – це рух грошей [96, с. 120];

 грошовий потік – це різниця між сумами надходжень і

виплат грошових коштів підприємства за визначений

період часу [19].

Перше визначення є узагальнюючим та розкриває лише зміст

поняття, друге більше вказує на механізм обчислення грошового

потоку та розкриває його сутність.

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

Одночасно для розуміння сутності фінансового потоку не менш

важливим є розгляд задач, що постають з погляду управління по-

током грошей і потоком фінансових ресурсів. У цілому ж задача

аналізу та управління грошовими потоками полягає у виявленні

причин браку (надлишку) коштів, визначенні джерел їхніх над-

ходжень і напрямків ефективного використання, з урахуванням

оптимізації розподілу наявних обсягів грошових ресурсів. Напри-

клад, управління грошовими потоками на рівні окремого суб’єкта

господарювання включає такі напрями:

 облік руху грошей;

 аналіз грошових потоків;

 складання бюджету руху коштів, який охоплює основні ас-

пекти управління діяльністю суб’єкта господарювання.

Водночас управління грошовим потоком особливо важливе для

промислових підприємств, які, до речі, складають основу еконо-

мічного потенціалу України з погляду необхідності [10; 17]:

 ефективного управління оборотним капіталом (оцінки корот-

кострокових потреб у наявних грошах і управління запасами);

 планування часових параметрів капітальних витрат;

 управління капітальними потребами (фінансування за раху-

нок власних коштів або кредитів банку);

 управління витратами та їхньою оптимізацією для більш ра-

ціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі ви-

робництва;

 управління економічним зростанням.

Разом з тим саме існуючі проблеми з питань функціонування

грошових потоків і зумовлюють відповідні задачі щодо управ-

ління фінансовими потоками. Серед таких проблем управління

слід виділити питання:

 визначення додаткових джерел фінансових ресурсів та гро-

шових надходжень;

 необхідності у плануванні за обсягами і термінами майбутніх

платежів до різних бюджетних та позабюджетних фондів;

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 доцільності узгодження різних фінансових потоків у часі;

 визначення запитів на фінансування з реальними потребами

виробництва і т. ін.

Як приклад оперативного управління фінансовими потоками

виробничого підприємства можна зазначити управління дебі-

торською та кредиторською заборгованістю, збільшення обігу

власних коштів, консолідацію фінансових ресурсів.

Не менш суттєвим є й питання організації управління фінан-

совими потоками суб’єктів господарювання з метою ефектив-

ного використання власного та залученого капіталу, отриман-

ня визначеного прибутку. Однак зазначені проблеми також

взаємопов’язані з функціонуванням фінансових потоків на

макрорівні, що корегується відповідною фінансово-кредитною

політикою, визначенням механізмів кредитування, оподатку-

вання, страхування тощо.

Зосередження уваги на питаннях управління фінансовими пото-

ками обумовлене й тим, що саме вони та їх неефективне вирі-

шення, на думку автора, призводять до нетривіальних процесів

у русі грошових коштів, до порушення управлінських зв’язків

між рухом фінансових і грошових потоків, а отже, до флуктуацій

щодо загального рівноважного фінансового стану як суб’єктів

господарювання, так і економіки в цілому.

Тобто загалом основні задачі з управління фінансовими потоками

зводяться до ефективного формування та перерозподілу фінансо-

вих ресурсів з метою доцільного управління певним суб’єктом гос-

подарювання та досягнення визначених фінансових результатів.

Виходячи з наведеного вище, доцільно вказати, що основні функ-

ції фінансового потоку (тобто його економічну сутність) треба

розглядати у взаємозв’язку з основними характеристиками гро-

шових потоків. Серед основних функціональних ознак фінансо-

вого потоку, які розкривають його економічний зміст і сутність,

на погляд автора, слід виділити такі:

1) фінансовий потік – це об’єкт управління не лише фінансами

будь-якого суб’єкта господарювання, а й об’єкт фінансового

управління його відповідної господарської діяльності;

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

2) фінансовий потік взаємопов’язаний з формуванням, розподі-

лом і використанням різних функціональних капіталів (більш

докладно це питання розкрито у розд. 2);

3) фінансовий потік узагальнює різні форми та види руху фі-

нансових ресурсів певних суб’єктів господарювання;

4) фінансовий потік як процес зумовлює досягнення певного

економічного результату;

5) фінансовий потік здійснюється у взаємозв’язку з грошовими

потоками та з урахуванням фактора часу, відображує ліквід-

ність фінансових ресурсів;

6) фінансовий потік – це цілеспрямований рух фінансових ре-

сурсів відповідно до певної діяльності суб’єктів господарю-

вання, яка визначається згідно з приналежністю їх до деяко-

го сектора економіки.

Таким чином, підсумовуючи сказане вище, на думку автора, по-

няття «фінансовий потік» слід визначити у такій редакції:

фінансовий потік – це цілеспрямований рух, зміна (обсягів,

типів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб’єкта госпо-

дарювання, що здійснюються спільно з відповідними його гро-

шовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або без них

(безеквівалентні фінансові потоки), але обов’язково з урахуван-

ням фактора часу, та відображує ліквідність зазначених фінан-

сових ресурсів.

Таке визначення цілком пов’язане також з тим, що, як свідчить

теорія попиту на активи, попит на гроші повинен бути функцією

ресурсів, що й зумовлює необхідність розгляду фінансового по-

току як руху фінансових ресурсів.

Крім того, наведене визначення фінансового потоку дозволяє

розрізняти фінансові потоки на різних рівнях, одночасно визна-

чає взаємозв’язок із грошовими потоками та генетичну природу

виникнення тих або інших фінансових потоків. Разом з тим фі-

нансовий і грошовий потоки можуть розглядатися як різні рівні

абстрагування з приводу економічних відносин щодо формуван-

ня, розподілу та використання фінансових ресурсів. Загальну

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

схему взаємозв’язку різних типів фінансових потоків економіки

подано на рис. 1.9 (авторське узагальнення).

Проте аналіз сутності фінансового потоку був би неповним без

розгляду його місця серед інших понять, категорій і насамперед

таких важливих для фінансової сфери, як «фінанси» та «кредит».

Як було зазначено вище, саме функціонування грошей створило

економічну базу для виділення кредиту та фінансів у самостійні

категорії та породило існування кредитних і фінансових відно-

син. Втім, взаємозв’язок цих категорій опосередковується різни-

ми вченими по-різному.

Так, наприклад, О. Василик вважає, що «по суті, вони мають од-

накову економічну природу» [24, с. 17]. На противагу такому під-

ходу М. Савлук вважає, що «фінанси і кредит функ ціонують пе-

реважно паралельно, на відокремлених сегментах, доповнюючи,

а не підмінюючи один одного» [34, с. 376]. Це обумовлено тим,

що в історичному плані фінанси та кредит розвивалися різними

шляхами [15; 18; 52]. До того ж першим позикодавцям перш ніж

надати позику, необхідно було зібрати первісний капітал на без-

поворотній, тобто чисто фінансовій, основі.

Аналогічна ситуація характерна й для розвитку банківської спра-

ви. При цьому формування та концентрація власного капіталу

відбувалися саме на фінансовій основі «як фінансовий фонд, що

потім перетворюється в позиковий фонд, але не весь, бо частина

капіталу банку зберігається у вигляді резервного фонду, який за

своєю природою є саме фінансовим, а не позиковим фондом»

[18, с. 17].

Разом з тим формування і використання фінансів також відбува-

ються за допомогою певних фондів грошових коштів. Виходячи

з цього, наприклад, такі вчені, як Є. Богачев та Б. Чуб наполяга-

ють на тому, що саме категорія «фондування грошових коштів»

з’єднує фінанси та кредит [18, с. 18 – 19].

Але існує й інша точка зору. Наприклад, І. Зятковський розглядає

фінансові відносини як форму прояву об’єктивної реальності,

«…що проявляється у фінансових стосунках між підприєм ствами

та державними і недержавними інституціями з приводу органі-

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

Загальний вихідний потік держави

Горизонтальні потоки

Рис. 1.9. Узагальнена схема руху різних типів фінансових потоків

Державний бюджет Місцевий бюджет

Загальний вхідний фінансовий потік держави /

вихідні потоки установ відповідної інституціональної мережі

Інституціональна мережа

державних установ

Інституціональна мережа установ, що об-

слуговують ринки грошей і капіталу

Вихідні фінансові потоки суб’єктів господарювання /

вхідні потоки установ відповідної інституціональної мережі

Горизонтальні потоки

Суб’єкт господа-

рювання

Суб’єкт господа-

рювання

Суб’єкт господа-

рювання

Вхідні фінансові потоки суб’єктів господарювання

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

зації формування, розподілу та використання фінансових ресурсів

у процесі відтворення» [38, c. 35]. Тому матеріальним змістом цієї

реальності він вважає не фонди коштів, а фінансові ресурси. Крім

того, слід зауважити, що одним із безпосередніх джерел форму-

вання різних фондів є чистий прибуток – складове джерело фінан-

сових ресурсів будь-якого суб’єкта господарювання.

Таким чином, саме фінансовий потік матеріалізує економічні

відносини щодо формування, розподілу та використання фінан-

сових ресурсів, які акумулюються у різних фондах. Крім того, на

думку автора, фінансовий і грошовий потоки разом матеріалізу-

ють фінансові та кредитні відносини.

Разом з тим слід зауважити, що фінансовий потік має просто-

рові, часові та якісні межі. І якщо якісні межі визначаються пе-

реважно через міжкатегоріальний економічний взаємозв’язок,

то просторові і часові обмеження пов’язані як через взаємодію

з тими або іншими економічними категоріями, так і з послідов-

ним розвитком економічних відносин у певні проміжки часу,

застосуванням відповідних фінансових інструментів щодо ма-

теріалізації руху фінансових ресурсів.

Резюме

1. На основі всебічного розгляду різних підходів до розуміння

сутності перехідної економіки та обґрунтування послідовності

розвитку кризових явищ у фінансовій сфері доведено необхід-

ність зосередження уваги на питаннях руху фінансових ресурсів,

підвищення ефективності управління ним. Доведено вагомість

такого висновку для країн, де відбувається перехід від ад-

міністративно-командної до ринкової економіки. Цей висновок

ґрунтується:

 на необхідності перебудови неефективного механізму функ-

ціонування фінансового ринку, який в даному випадку слід

розглядати не як засіб забезпечення сталості функціонуван-

ня економічної системи, а як інструмент дієвості відповід-

них змін;

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

 на тому, що такий економічний розвиток найбільш чуттєвий

до змін світової господарської та фінансової кон’юнктури.

2. Завдяки аналізу розвитку кризових явищ у фінансовій сфері

розкрито зміст інтегративного урегулювання руху фінансових

ресурсів у різних сферах економіки, що дозволяє адекватно опи-

сати сутність відповідних впливів на розвиток перехідної еко-

номіки. При цьому розкрито сутність і послідовність розвитку

кризових явищ. Запропоновано відповідну схему, яка розкриває

виникнення кризових явищ через наявні прорахунки в управлін-

ні зовнішніми та внутрішніми потоками фінансових ресурсів.

3. Процес ринкової трансформації супроводжується відокрем-

ленням обороту фінансових ресурсів підприємств і фінансових

ресурсів держави, що, у свою чергу, викликає об’єктивну необ-

хідність вироблення нових підходів до уточнення сформова-

них уявлень про сутність фінансових ресурсів. Керуючись цим

прин ципом доведено доцільність доповнення класифікаційних

ознак поняття «фінансові ресурси» такою характеристикою, як

інституціональна спрямованість фінансових ресурсів, визначе-

но основні підходи до узагальнення поняття «фінансові ресурси

економіки».

4. Теоретичне узагальнення існуючих визначень відносно по-

няття «фінансові ресурси» дозволило розкрити його склад-

ність і багатогранність, що обумовлено множинністю суб’єктів

господарювання, різновидом їх діяльності. Також доведено, що

загальна проблематика фінансових питань і руху фінансових

ресурсів вимагає першочергового застосування комплексного

підходу до визначення поняття «фінансові ресурси» з погляду

певного суб’єкта господарювання.

5. Дослідження та аналіз існуючих визначень щодо розуміння

поняття «фінансовий потік», аналіз теоретичних уявлень віднос-

но визначень «фінансові ресурси», «грошовий потік» та «потік»

дозволили уточнити дефініцію «фінансовий потік»:

фінансовий потік – це цілеспрямований рух, зміна (обсягів,

типів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб’єкта го-

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

сподарювання, що здійснюються спільно з відповідними його

грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або

без них (безеквівалентні фінансові потоки), але обов’язково

з урахуванням фактора часу, та відображує ліквідність зазна-

чених фінансових ресурсів.

6. Визначено основні функції фінансового потоку як об’єкта

управління та процесу, що розкриває його економічний зміст і

сутність. Розглянуто типи, форми та види фінансових потоків.

Запропоновано та розкрито загальну схему взаємозв’язку різних

типів фінансових потоків економіки. Водночас розмежовано цілі

та задачі управління фінансовими і грошовими потоками. Наго-

лошено на тому, що саме існуючі проблеми з питань функціону-

вання грошових потоків і зумовлюють відповідні задачі управ-

ління фінансовими потоками.

7. Розглянуто взаємозв’язок категорії «фінансовий потік» з ін-

шими категоріями, що взаємодіють у фінансовій сфері. Обґрун-

товано, що саме фінансовий потік матеріалізує економічні відно-

сини щодо формування, розподілу та використання фінансових

ресурсів, які акумулюються у різних фондах.