Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

потоки всередині сектора загального державного управління

виникають на стадії утворення первинних доходів як сума по-

датків на продукти та імпорт і податків на виробництво у вигляді

плати за використані виробничі ресурси, за виключенням суб-

сидій на продукти, імпорт і виробництво. В процесі розподілу

первинного доходу і вторинного розподілу доходу фінансові по-

токи загального державного управління доповнюються надход-

женнями податків на дохід і майно, внесками на соціальне стра-

хування, чистими надходженнями (за виключенням переданих

іншим секторам) доходів від власності та інших трансфертів, які

формують наявний дохід сектора загального державного управ-

ління [35]. Водночас майже не розглядаються фінансові потоки

на рівні окремого суб’єкта господарювання.

Разом з тим деякі українські та російські дослідники зазначають,

що фінансові потоки слід розуміти як рух відповідних фінансо-

вих ресурсів у мікро- та макросередовищі [1; 40; 57]. І з цим вар-

то погодитися. При цьому до останніх робіт, присвячених цим

питанням, слід віднести дослідження О. Хавтур, яка констатує,

що саме рух фінансових ресурсів формує своєрідні фінансові по-

токи, створюючи єдиний процес, який має на меті досягнення

ефективного господарювання [89]. Така думка співпадає з мір-

куваннями автора [8; 25]. Проте необхідно також брати до уваги

окремі визначення, хоча вони лише ускладнюють розуміння та-

ких понять, як «фінансові ресурси» та «фінансові потоки». При-

кладом цього є визначення А. Марченком поняття «фінансові

ресурси», яке розглядається «...як економічна (фінансова) кате-

горія, що виражає фінансові відносини, пов’язані з рухом части-

ни грошових коштів суб’єктів господарювання...» [56, с. 6].

Розглядаючи фінансовий потік, П. Конюховський розкриває

його змістовну частину через поняття швидкості зміни стану

системи. Тобто формально він визначає фінансовий потік x'(t)

як [48, с. 147]

()

() ,

dx t

′

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

де x(t) – обсяг фінансових ресурсів;

t – час, протягом якого аналізується зміна фінансових ресурсів.

Але, на думку автора, таке визначення фінансового потоку біль-

ше підходить до його економіко-математичного моделювання,

а не для розкриття економічної природи та сутності. Втім, у цьо-

му аспекті заслуговує на увагу визначення фінансового потоку,

яке дають П. Бочаров та Ю. Касимов. Так, вони вказують на те,

що фінансовий потік можна визначити на підставі величини по-

току – функції, яка співвідносить з кожним інтервалом часу де-

яке значення величини потоку, що відповідає цьому інтервалу

часу. При цьому змістовність величини потоку для даного інтер-

валу часу дорівнює загальній грошовій масі, яку цей потік «пере-

ніс» у визначений час [20, с. 40 – 41].

Однак деякі дослідники занадто формалізують поняття «фінан-

совий потік» при розгляді певних математичних моделей [80],

що в кінцевому підсумку не сприяє визначенню його економіч-

ної сутності.

Крім того, деякі російські фахівці з сучасного фінансового ме-

неджменту зазначають, що поняття «фінансовий потік» є інтуї-

тивно зрозумілим. Його зручно використовувати у повсякден-

ній роботі, діловому спілкуванні, а також при розробці наочних

схем фінансових операцій [32, с. 4]. О. Горбунов підкреслює,

що «фінансовий потік – це потік видатків або доходів компанії

протягом деякого проміжку часу» [32, с. 5], що, на нашу думку,

ототожнює його з сутністю грошового потоку (див. визначення

грошового потоку нижче). Слід зазначити, що якщо дане понят-

тя і є інтуїтивно зрозумілим, то чому пряме перенесення заходів

потокового управління не спрацьовує у більшості країн, яким

властиві економічні процеси перехідного періоду.

Разом з тим в економічній науці щодо визначення фінансового

потоку існують два концептуальних підходи [54; 94]. Згідно з

першим підходом фінансові потоки ототожнюються із грошови-

ми та охоплюють увесь оборот грошової маси та розміщення в

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

активах. Другий підхід базується на відокремленні фінансових

потоків як специфічних грошових потоків.

Проте, на нашу думку, фінансовий потік має певні відмінності

від грошового потоку. Перш за все ця різниця полягає у тому,

що грошовий потік є актом обміну еквівалентами, що виражені

у товарній та грошовій формі. При цьому фінансовий потік може

бути і безеквівалентним. Так, можлива ситуація, коли вихідна

грошова сума не підлягає відшкодуванню. Тобто отримувач цієї

суми повністю її отримує, а той, хто відправив,– втрачає. При-

кладом такого найпростішого фінансового потоку є податки, які

за своєю економічною суттю не відшкодовують і не компенсу-

ють джерел свого виникнення. Крім того, слід вказати і на такі

безеквівалентні фінансові потоки, що широко використовують-

ся у бюджетному механізмі, як дотації, субвенції, субсидії, а та-

кож взаємні розрахунки та компенсації.

Таким чином, наведені визначення відносно фінансового потоку

та фінансових ресурсів дозволяють зробити декілька узагальне-

них висновків:

по-перше, розкриття змісту й сутності фінансового пото-

ку пов’язане з визначенням поняття «фінансові ресурси» і

полягає у русі та зміні обсягів фінансових ресурсів деякого

суб’єкта господарювання;

по-друге, фінансові потоки існують на різних рівнях еконо-

мічних відносин між різними суб’єктами господарювання;

по-третє, для визначення загального поняття «фінансо-

вий потік» потрібен окремий розгляд тлумачення терміна

«потік»;

по-четверте, для розуміння сутності фінансового потоку

необхідно розглянути тлумачення терміна «грошовий потік»;

по-п’яте, фінансові потоки є деякою змінною конструкцією,

яка відображає часткове розуміння їх сутності, виходячи із

завдань, що постають перед дослідниками.

Інакше кажучи, слід визначити розгалуженість та багатогран-

ність фінансових потоків у фінансово-економічному просторі.

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

З погляду першого висновку на підставі аналізу, проведеного у

підрозд. 1.3, слід зазначити, що розмежування фінансових по-

токів з точки зору існування окремого суб’єкта господарювання

є досить обґрунтованим. У цьому аспекті доцільно підкресли-

ти, що, наприклад, управління фінансовими потоками підпри-

ємств виробничої сфери розглядається як найважливіша ланка

управління усім підприємством, і зокрема процесу управління

їх фінансовими результатами. Тобто аналіз та управління фі-

нансовими потоками слід розглядати з урахуванням основної,

інвестиційної та фінансової діяльності підприємств (рис. 1.7,

авторське узагальнення). Виходячи з цього, фінансові потоки

таких підприємств можна визначити, наприклад, як потоки фі-

нансових ресурсів, що опосередковують рух основних засобів

підприємства, або як потоки фінансових ресурсів, що обумов-

лені рухом оборотних активів, і т. ін. Наведені визначення фінан-

сових ресурсів і структура взаємопов’язаного потоку грошей та

фінансових ресурсів промислового підприємства (див. рис. 1.7)

свідчать про те, що фінансові потоки можна розділити на вхідні

та вихідні:

 вхідні – фінансові потоки, що забезпечують приплив фінан-

сових ресурсів на підприємство;

 вихідні – фінансові потоки, що зумовлюють відтік фінансо-

вих ресурсів з підприємства.

Проте серед основних суттєвих характеристик фінансового по-

току як об’єкта управління слід відмітити його взаємозв’язок

з фактором часу та особливостями формування, розподілу й

використання фінансових ресурсів для різних суб’єктів госпо-

дарювання. Отже саме фінансові ресурси, на думку автора, до-

зволяють відокремити поняття «фінансовий потік» від поняття

«грошовий потік».

Крім того, можна констатувати, що в розрізі різних ознак віднос-

но визначення фінансових ресурсів існують різні види фінансо-

вих потоків. Наприклад, якщо розглядати різновиди фінансових

ресурсів на макрорівні, то можна виділити фінансові потоки, що

утворюються рухом:

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

Рис. 1.7. Структура взаємопов’язаного потоку грошей і фінансових

ресурсів промислового підприємства

 грошові кошти від реалізації

готової продукції;

 погашення дебіторської

заборгованості;

 авансові платежі від покуп-

ців

 платежі за рахунками суміс-

ників і постачальників;

 заробітна плата;

 платежі до бюджету та поза-

бюджетних фондів;

 відсотки за кредитами;

 відрахування до соціальної

сфери

Основні структурні складові

припливу грошей і фінансових

ресурсів підприємства

Основні структурні складові

відтоку грошей і фінансових

ресурсів підприємства

Основна діяльність

 продаж основних засобів,

нематеріальних активів;

 дивіденди та відсотки за дов-

гостроковими фінансовими

вкладеннями;

 повернення інших фінансо-

вих вкладень

 придбання основних

засобів, нематеріальних

активів;

 капітальні вкладення;

 довгострокові фінансові

вкладення

Інвестиційна діяльність

 коротко- та довгострокові

кредити, позики;

 надходження від емісії акцій;

 цільове фінансування

Фінансова діяльність

 повернення коротко- та

довгострокових кредитів,

позик;

 сплата дивідендів;

 погашення векселів

Взаємопов’язаний рух грошових коштів ті фінансових ресурсів

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 кредитних ресурсів різних міжнародних фінансових органі-

зацій та внутрішніми кредитами Національного банку;

 податкових платежів;

 відрахувань до позабюджетних фондів;

 платежів у місцевий бюджет і т. ін.

Такий висновок також може опиратися й на існування різних

видів ринків, для кожного з яких характерні свої фінансові ін-

струменти – окремі форми коротко- і довгострокового інвес-

тування [19]. У цілому ж можна відзначити, що багатогранність

форм і напрямків розвитку сучасного фінансового ринку, а також

специфіка його функціонування визначають у кінцевому підсум-

ку різновиди фінансових потоків. Також слід розрізняти фінан-

сові потоки й за базою формування та використання фінансових

ресурсів, де насамперед доцільно виділити кредитні та інвести-

ційні фінансові потоки [50].

Проте більш детальну класифікацію фінансових потоків варто

наводити у зв’язку із певною необхідністю визначення ефек-

тивних способів управління фінансовими ресурсами різними

суб’єктами господарювання. Разом з тим слід зауважити, що

не всі ознаки фінансових ресурсів можна одночасно використа-

ти при ранжуванні фінансових потоків. Так, на думку автора,

недоречним є, зокрема, визначення фінансових потоків за пра-

вом власності фінансових ресурсів або їх організаційно-право-

вою формою.

До того ж слід враховувати, що різним фінансовим інструмен-

там властиві свої особливості щодо «поведінкового визначен-

ня грошей», які змінюються з часом [58, с. 63]. Інакше кажучи,

необхідно розрізняти фінансові потоки за ступенем здатності

перетворюватися у грошові потоки протягом деякого часу

(тобто необхідно враховувати ліквідність фінансового потоку),

що важливо з погляду існування різних функціональних капі-

талів (більш детально це питання буде висвітлено у розд. 2) та

взаємозв’язку основних функціональних фінансових ринків:

кредитного ринку, ринку цінних паперів, страхового ринку,

фондового ринку, валютного ринку. Однак слід підкреслити, що

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

традиційний розподіл ринків на ринок грошей і ринок капіталів

у даний час є досить умовним. Ця умовність розподілу відповід-

них фінансових ринків в першу чергу визначається здатністю до

швидкого перетворення різних фінансових активів внаслідок їх

постійного руху.

Сукупність усіх надходжень і розміщень у процесі функціонуван-

ня банку так само може бути представлена у вигляді відповідних

потоків фінансових ресурсів. При цьому фінансові потоки банків

теж мають різноманітну природу. Тобто ці потоки також можуть

бути диференційовані, наприклад, за вартістю, структурою та

економічним змістом, напрямком руху, сферою обігу, часом іс-

нування тощо.

Проте віднесення фінансового потоку до однієї з наведених груп

може бути правомірним лише на конкретному інтервалі часу,

оскільки як самі потоки, так і їх окремі елементи протягом ча-

су можуть переходити з однієї групи в іншу, що підкреслює часо-

ву складову у визначенні фінансових потоків.

Таким чином, економічна сутність фінансового потоку відносно

деякого суб’єкта господарювання полягає в тому, що фінансові

ресурси, які надходять до цього суб’єкта з макросередовища і

мають визначені групові ознаки, в процесі функціонування під-

приємства трансформуються з одного виду в інший, отримую-

чи інші якісні ознаки. Тобто цілком зрозумілим є те, що у русі

цих фінансових ресурсів значне місце займають окремі суб’єкти

господарювання. Проте з огляду на таких суб’єктів варто визна-

чити горизонтальні фінансові потоки – ті, що відображають рух

між різними суб’єктами господарювання, та вертикальні – між

підпорядкованими підприємницькими структурами одного під-

приємства.

Водночас фінансові потоки держави формують певні кругообо-

роти, які в цілому є системою, що забезпечує утворення, роз-

поділ і витрачання певних грошових державних фондів.

Узагальнюючи сказане вище відносно фінансових ресурсів еко-

номіки, можна визначити такі типи потоків фінансових ресурсів:

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 вхідні фінансові потоки (або загальний вхідний фінансовий

потік держави), які формуються у разі існування потоку фі-

нансових ресурсі від господарюючих суб’єктів до держави з

метою формування бюджетів різних рівнів. До цих фінансо-

вих потоків також слід віднести потоки фінансових ресурсів,

що утворюються у разі зовнішніх зв’язків держави завдяки

відповідній мережі установ (наприклад, митниця, Націо-

нальний банк України);

 горизонтальні фінансові потоки, які пов’язані з рухом фі-

нансових ресурсів з метою реалізації програм бюджетів

відповідних рівнів та економічними зв’язками між різними

суб’єктами господарювання;

 вихідні фінансові потоки держави, які утворюються внаслі-

док руху відповідних фінансових ресурсів для розвитку со-

ціальної інфраструктури, утримання установ невиробничої

сфери відповідних територій. Серед цих потоків також тре-

ба розрізняти потоки фінансових ресурсів типу трансфертів,

субвенцій, субсидій, дотацій і цільових позик від суб’єктів

вищестоящих рівнів, а також цінності корисного ефекту (на-

приклад, пільгове кредитування, оподаткування, створення

привабливих інвестиційних територій тощо).

Основні класифікаційні ознаки відносно визначення та ранжу-

вання фінансових потоків подано на рис. 1.8 (запропоновано

автором).

Окремо слід зауважити, що фінансові потоки є цілеспрямовани-

ми. Це випливає з того, що рух фінансових ресурсів здійснюєть-

ся відповідно до певної діяльності окремого суб’єкта господа-

рювання.

Відповідно до третього висновку відносно аналізу існуючих ви-

значень поняття «фінансовий потік», перш за все треба зауважи-

ти, що потік – це економічна величина, яка характеризується роз-

мірністю (обсяг поділений на час) та вимірюється у русі деякого

ресурсу з урахуванням часового інтервалу. Одночасно обсяг де-

якого ресурсу – це величина, яка характеризує значення якогось

показника на фіксований момент часу [48, c. 147], що може бути

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

пов’язано з поняттям «запас». Втім, змінна запасу може бути об-

числена лише у визначений момент: її величина не має часової

довжини. Змінна ж потоку може бути обчислена тільки як оборот

за період (хоча цей період може бути нескінченно малим); її вели-

чина має часовий вимір. Істотна різниця між запасом і потоком

полягає в тому, що останній не може бути обчислений без обліку

відповідного часового періоду, тоді як запас може [92, c. 101]. При

цьому рівень змінної потоку відноситься до визначеного моменту

часу. Проте ці дві величини разом знаходяться у діалектичному

зв’язку, бо вони впливають одна на одну, існування однією зумо-

влює розвиток іншої і навпаки.

Рис. 1.8. Основні класифікаційні ознаки відносно визначення

та ранжування фінансових потоків

Для подальшого аналізу наведемо одне з найбільш розповсюд-

жених визначень поняття «фінансові ресурси», подане у велико-

му економічному словнику: фінансові ресурси – це сукупність

фондів коштів, що знаходяться в розпорядженні держави, під-

приємства, організації, які створюються в процесі розподілу та

перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного

доходу [19]. Там же знаходимо твердження, що фонд – це запас.

Основні класифікаційні ознаки фінансових потоків

Взаємозалежність з основними

різновидами діяльності деякого

суб’єкта господарювання

Рівень взаємозалежності та

взаємозв’язку з грошовими

потоками

Інституціональна спрямованість

і рівень рухомості фінансових

потоків

Спрямованість руху по відношенню

до певного суб’єкта господарю-

вання

Часова межа існування

За базою формування та викори-

стання фінансових ресурсів

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Таким чином, можна стверджувати, що фінансові ресурси – це

деякий рухомий запас, а зміна запасу, обумовлена рухом фінан-

сових ресурсів, породжує існування фінансового потоку. При

цьому цей фінансовий потік може бути визначений як горизон-

тальний. Разом з тим зазначимо, що запаси фінансових ресурсів

фіксуються:

 у бюджетах взаємодіючих територій;

 у речовинних елементах капіталу;

 у страхових запасах підприємств (у касовій готівці, фінансо-

вих активах, матеріально-речовинних елементах виробниц-

тва й ін.);

 у банківських резервах;

 в інвестиціях;

 на особових рахунках;

 у зобов’язаннях і т. ін.

Виходячи з викладеного, автор не погоджується із загальним

визначенням поняття «грошовий потік» як потоку, що «утво-

рюється рухом запасів грошей» [79, с. 4]. Таке визначення по-

няття «грошовий потік» має право на існування тільки в межах

окремого управлінського завдання, а не з погляду методології

загального питання щодо визначення сутності фінансового по-

току.

Але, крім зазначеного вище, необхідно також відмітити, що біль-

шість авторів при розгляді окремих питань з управління фінан-

сами використовують поняття «грошовий потік», яке й ототож-

нюють з фінансовим потоком.

Так, наприклад, І. Бланк розглядаючи комплекс проблем,

пов’язаних з управлінням фінансовою діяльністю виробничого

підприємства, у вузькому розумінні опирається лише на понят-

тя «грошовий потік» [17]. Однак, на нашу думку, це не зовсім вір-

но, бо розгляд умов розподілу та перерозподілу фінансів з однієї

точки зору може призвести або до перекручування цих умов, або

взагалі до неефективного управління. Наприклад, у грошовий

потік не входять дивіденди і податкові платежі [58, с. 242], але