Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

ської валютної системи у 1992 – 1993 рр.; потім у 1994 – 1995 рр.

вибухнула криза в Мексиці; у 1997 – 1998 рр.– фінансова криза

в Східній Азії та деяких країнах СНД; у 2001 – 2002 рр.– криза

в Аргентині – найбільший в історії світової валютно-фінансо-

вої системи дефолт (більш докладно – табл. 1.6, узагальнено за

[53; 55; 58; 68]).

Таблиця 1.6

Основні фінансові кризи кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Роки Країни Характер фінансової кризи

1994 – 1995

Мексика, Бразилія, Польща, країни

Південно-Східної Азії

Біржова, валютна, боргова,

банківська

1995 Аргентина Біржова, банківська

1997

Таїланд, Малайзія, Індонезія, Пів-

денна Корея, Філіппіни

Валютна, боргова, банківська

1997 Японія Банківська, біржова

1997 – 1998 Чехія Банківська, боргова, валютна

1998 Росія Банківська, боргова, валютна

1999 Бразилія Біржова, валютна

2000 – 2001 Туреччина Боргова, банківська, валютна

2001 США Біржова, боргова

2001 – 2002 Аргентина Боргова, валютна, банківська

2002 США Біржова, боргова, валютна

Як видно з табл. 1.6, фінансові кризи охоплювали як розвинуті

країни, так і країни, що розвиваються. Тож можна припустити,

що основа цих криз є єдиною. Саме такий взаємозв’язок бага-

тьох криз з фінансовою сферою обумовлений передусім особ-

ливим значенням фінансів, тим, що вони (фінанси) пов’язані з

формуванням, розподілом і використанням централізованих і

децентралізованих фінансових ресурсів (держави, підприємств,

організацій та інших суб’єктів господарювання) з метою вико-

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

нання функцій і задач як держави, так і окремих суб’єктів гос-

подарювання, з метою забезпечення умов розширеного відтво-

рення. Водночас під фінансовою кризою розуміють порушення

розподільного процесу об’єкта фінансових відносин, нездатність

у цьому зв’язку формувати централізовані та децентралізовані

фонди [68, c. 25 – 26].

Таким чином, фінансові кризи є однією з перешкод на шляху до-

сягнення стабільного та швидкого зростання економіки, що й

робить доцільним необхідність їх дослідження навіть після того,

як минув певний час [5; 6].

Важливість розгляду цього питання також пов’язана з тим, що

в міру розширення фінансових ринків і поглиблення інтеграції

збитки для світової економіки стають усе більш відчутними [53;

68; 86]. Даний факт обумовлений тим, що світ починає перетво-

рюватися в єдиний ринок. Насамперед це виявляється у знач-

ному розширенні міжнародних фінансових ринків і помітному

зростанні обсягів угод на валютному ринку і ринках капіталу.

Крім того, слід зазначити, що глобалізація фінансових ринків

знаходить своє відображення саме на фондовому ринку – там,

де рух американського фондового ринку, як правило, наслідують

й інші ринки [99].

Стимулюють збільшення потоків міжнародного капіталу та-

кож прогрес в інформаційних і телекомунікаційних техноло-

гіях, лібералізація різноманітних (не лише фінансових) ринків,

розробка нових фінансових інструментів впливу на рух фінан-

сових ресурсів та капіталу тощо. Тобто загалом слід говорити

про впливовість інноваційного розвитку на рух фінансових ре-

сурсів різних економічних агентів та передусім, з погляду да-

ного дослідження, про дієвість фінансових інновацій у цьому

процесі.

Але незважаючи на те, що міжнародне товариство накопичило

чималий досвід розв’язання кризових проблем, для того щоб зро-

зуміти причину цих явищ та належним чином нормалізувати си-

туацію, перш за все необхідно знати фактори, які їх спричиняють.

Серед них більшість дослідників виділяють [37; 55; 58]:

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

 зростання процентних ставок;

 падіння курсів на ринку акцій;

 непередбачене падіння рівня цін;

 банківську паніку;

 зростання невизначеності.

Разом з тим фінансові кризи, як свідчать дослідження, незмінно

виникають і при різкому зниженні темпів зростання промисло-

вого виробництва або темпів падіння абсолютних масштабів ви-

робництва [104].

Утім, події на міжнародних фінансових ринках по-різному оці-

нюються аналітиками:

 одні вбачають у потрясіннях, що почалися в жовтні 1997 р.,

різновид кризи ліквідності [86, с. 78 – 81];

 інші вбачають у фінансових кризах ознаки структурних про-

блем, які нагромадилися у світовій економіці [86, с. 25 – 29];

 в основі перелічених факторів, на думку Ф. Мишкіна, лежать

невирішені проблеми несприятливого вибору та морального

ризику на фінансових ринках [58, с. 231 – 232].

До того ж як фактори майбутньої кризи деякі дослідники

(Дж. Камінський, C. Реінхарт, A. Демиргюк-Кунт, E. Детрагіч,

П. Хоноха) визначають й кредитні буми [101 – 103].

Разом з тим в основі заходів подолання кризових явищ, як пра-

вило, лежить припущення про безпомилковість дії ринкових сил.

Але увесь досвід розвитку світової фінансової системи і часто

повторювані фінансові кризи підтверджують існування причин

нестабільності передусім у фінансовій сфері. Тому саме сталість,

з якою світову економіку переслідує фінансова нестабільність,

наштовхує на думку про існування причин виникнення криз у

самій системі фінансів.

Підтвердженням цього висновку є дослідження російського вче-

ного К. Рудого, який зазначає, що історія фінансових негараздів

у межах еволюції світової валютної системи свідчить про виник-

нення нового етапу в розвитку міжнародних фінансових відно-

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

син, що, на наш погляд, потребують зміни фінансової формації,

яка існує [68, c. 277].

Не менш важливою причиною виникнення фінансових криз є

можливість переміщення великого обсягу фінансових ресурсів

та капіталу за короткий час.

Так, в останньому десятиріччі ХХ століття середньозважений що-

денний обсяг валютних операцій перевищував 1 трлн дол. США,

що в 50 разів більше за обсяг всієї міжнародної торгівлі, і становив

80% усіх міжнародних валютних резервів. Разом з тим на початку

70-х рр. ці показники були приблизно в 10 разів нижче [86].

Підсилює ймовірність виникнення фінансових криз і різке пе-

реміщення короткострокового та інвестиційного капіталу, що,

безумовно, пов’язано з управлінням рухом фінансових та інших

видів ресурсів. Наприклад, щоденний відплив коштів з банківсь-

ких депозитних рахунків наприкінці листопада 2001 р. в Арген-

тині становив близько 700 млн дол. США [53]; чисті кредити

іноземних банків в економіку Росії та Південної Кореї у 1996 р.

склали 55,7 млрд дол. США, а вже у 1997 р. було відкликано

26,9 млрд дол. США, у 1998 р.– 19,8 млрд дол. США [86]. Од-

ночасно приплив портфельних інвестицій у ці країни змінився

скиданням їхніх цінних паперів, що призвело до катастрофи міс-

цевих фондових бірж.

Тобто масштабність і непередбаченість переміщення фінансових

ресурсів, капіталу взагалі у сьогоднішньому світі такі, що гарні

макроекономічні показники, як, наприклад, низька інфляція та

відповідні активи балансу за поточними операціями або невисо-

кі зовнішня заборгованість і платежі по обслуговуванню боргу,

не можуть бути гарантією захисту від фінансової кризи. Інакше

кажучи, потрібні нові підходи до вирішення проблем, обумовле-

них фінансовими кризами. Напрямки цих підходів бачаться ав-

торові у покращенні методів управління фінансовими ресурсами

і, зокрема, їх рухом, бо саме неефективність цього управління й

зумовлює виникнення фінансових криз.

Особливо гостро ці питання постають у банківській сфері. Так,

відповідно до досліджень А. Демиргюк-Кунта та Е. Детрагіча

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

[101] банківська криза може бути визначена внаслідок виконан-

ня однієї з таких умов:

 частка непрацюючих активів у загальному їх обсязі переви-

щує 10%;

 витрати на відновлення банківської системи перевищують

2% ВВП;

 проблеми банківського сектора призводять до націоналіза-

ції (більш як 10%) його частки;

 відбувається масове вилучення депозитів або накладаються

обмеження по їх виплатах. До речі, така ситуація спостеріга-

лася по банківській системі України наприкінці 2004 р., коли

почалося масове вилучення коштів з депозитних рахунків.

Передували ж цьому процеси надмірного збільшення обсягів

фінансових ресурсів, які були задіяні у передвиборчій кам-

панії президентських перегонів. Однак, як було зазначено на

початку даного підрозділу, немає однозначної думки щодо

визначення поняття «фінансова криза», тож дана ситуація

не розглядалася як кризова.

Втім, слід зауважити, що шоки, асоційовані з епізодами банків-

ських криз, на які також вказує література, включають випадки

циклічних спадів внутрішнього валового продукту, погіршення

умов торгівлі, зниження цін на активи тощо [100; 103]. Тож серед

зовнішніх причин банківської кризи слід виділити:

 різке зниження темпів інфляції;

 незбалансовані кредитні буми;

 проблеми з платіжним балансом і різкою зміною цін на активи.

При цьому більш детальний аналіз проблеми банківських криз

показує, що в умовах нестабільності основним джерелом при-

бутку для банків служать інфляційні доходи, а не доходи від тра-

диційних банківських операцій. Тобто під час грошової стабілі-

зації відбувається зниження темпів інфляції, падає процентна

ставка і зменшується процентний спред. Так, у результаті зни-

ження чистого процентного доходу поряд з іншими інфляційни-

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ми джерелами зменшуються доходи банків, що призводить до

збитків, якщо банки неспроможні покрити операційні витрати.

Тож у ході фінансової стабілізації і зниження темпів інфляції

банки позбавляються інфляційних доходів і їхній фінансовий

стан починає стрімко погіршуватися. Наступний макроеконо-

мічний шок у вигляді девальвації веде до збитків за валютними

операціями банків, до зростання поганих боргів і в остаточному

підсумку може призвести до банківської кризи.

Не менш важливим питанням є й визначення взаємозв’язку між

різними проявами фінансової кризи, до яких зазвичай відносять

банківську, валютну, біржову та боргову кризи (див. табл. 1.6).

З цього приводу, на нашу думку, важливим є визначення загаль-

ної схеми проявів фінансової кризи та врахування взаємного

впливу одного прояву фінансової кризи на інші. Так, наприклад,

досить щільний зв’язок мають банківська та валютна кризи, бо в

обох випадках існує ризик суттєвої девальвації національної ва-

люти. До того ж, на нашу думку, варто говорити, як про глобаль-

ну фінансову кризу, що у підсумку охоплює декілька сегментів

фінансового ринку, так і про локальні фінансові кризи, які вини-

кають на окремих сегментах фінансового ринку. Так, з погляду

економічних подій в Україні наприкінці 2004 р. слід говорити

про наявність локальної банківської кризи. Втім, існування та-

кої кризи, принаймні в Україні, обумовлене недостатньою роз-

виненістю інших сегментів фінансового ринку, в першу чергу

ринку цінних паперів, малою інтегрованістю сегментів фінансо-

вого ринку між собою (більш докладно ці питання висвітлено у

наступних розділах).

Водночас аналіз літературних джерел дозволяє констатувати, що

схема різних проявів фінансових криз є приблизно однаковою:

неефективне управління рухом фінансових ресурсів (як на рівні

держави, так і на рівні окремих суб’єктів господарювання) спри-

чиняє відтік зовнішнього капіталу, що створює загрозу падіння

курсу національної валюти, після чого іноземні інституціональні

інвестори, які діяли на внутрішньому ринку, прагнуть вивести

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

капітал і зафіксувати отриманий прибуток. У результаті – криза

поширюється на різні сектори фінансового ринку.

Загострює фінансову кризу також використання на внутріш-

ньому ринку грошових сурогатів і бартеру, неефективне вико-

ристання наявних фінансових ресурсів кожного з суб’єктів гос-

подарювання. Одночасно прорахунки або навіть усвідомлено

упереджене управління рухом фінансових ресурсів призводять

до непомірного зростання фіктивного капіталу в порівнянні з

розвитком реального сектора економіки. Утім таке ставлення до

управління фінансовими ресурсами в умовах прогресу інформа-

ційних технологій, централізації капіталу, відкритості економіки

більшості країн та можливості трансграничних переміщень ве-

ликих обсягів капіталу в найкоротший час різко підвищує мож-

ливість виникнення нових фінансових криз.

Загальну послідовність розвитку кризових явищ наведено на

рис. 1.1 (розроблено автором) [6].

На відміну від схеми, яка подана у роботі [58, с. 235], наведена на

рис. 1.1 послідовність поєднує не тільки фактори, які спричиня-

ють кризу, а й розкриває сутність її виникнення – через наявні

прорахунки в управлінні зовнішніми та внутрішніми потоками

фінансових ресурсів, більш розгорнуто структурує окремі етапи

розвитку негативних явищ.

Також треба зазначити, що розвиток фінансових криз спричи-

няє й низка інших факторів, більшість з яких також знаходиться

у площині управління фінансовими ресурсами, а саме:

 недостовірність інформації про початок спаду в економічно-

му циклі;

 неадекватний захист знеціненої валюти при наявності висо-

кого поточного дефіциту;

 загострення проблем ліквідності і відповідне зростання за-

боргованості фінансових інститутів;

 політичні заяви, які пов’язують усі фінансові труднощі лише з

діяльністю спекулянтів і міжнародних фінансових організацій.

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Рис. 1.1. Послідовність розвитку кризових явищ

Тому з погляду всебічного врахування більшості факторів, які

спричиняють виникнення фінансових криз, на думку автора,

особливого значення набуває вирішення проблеми інтегратив-

ного урегулювання руху фінансових ресурсів у різних сферах

економіки, сутність якого полягає в:

 розширенні сфери управління фінансовими ресурсами від-

повідно до зростання обсягів руху фінансових та інших видів

Прорахунки в управлінні потоком

фінансових ресурсів

Відтік зовнішнього капіталу

Зростання

процент них ставок

Падіння курсів

на ринку акцій

Падіння

рівня цін

Зниження ділової активності та зрос-

тання невизначеності

Банківська

і біржова паніка

Загострення проблем несприятливого

вибору і морального ризику

Падіння ділової

активності

Криза на різних сегментах фінансових ринків

Розділ 1. Місце та значення фінансових трансформацій ...

ресурсів, капіталу, до введення нових інструментів фінансо-

вого ринку. В кінцевому підсумку це приводить до появи но-

вих учасників фінансового ринку;

 максимальній інформаційній прозорості фінансових ринків;

 підвищенні рівня дій регулюючих органів на основі впровад-

ження нових методів і підходів до управління рухом фінан-

сових ресурсів.

Крім того, на думку автора, саме такий підхід дозволяє не тіль-

ки адекватно описати, а й визначити сутність впливу руху фі-

нансових ресурсів на розвиток перехідної економіки, провести

аналіз основних детермінант фінансового менеджменту, роз-

крити зміст механізму управління фінансовими ресурсами різ-

них суб’єктів господарювання у їх взаємозв’язку.

Водночас зазначене вище вимагає більш детально розглянути

питання визначення сутності фінансових ресурсів, які в цілому

як забезпечують процес виробництва національного продукту,

так і безпосередньо належать окремим суб’єктам господарюван-

ня або зосереджуються на відповідних фінансових ринках. Ра-

зом з тим доцільно враховувати і той факт, що єдиним видом ре-

сурсів деякого суб’єкта господарювання, який трансформується

безпосередньо і з мінімальним часовим лагом у будь-який інший

вид ресурсів, у ринковій економіці є фінансові ресурси.

1.3. Проблематичність визначення сутності та змісту

поняття «фінансові ресурси» з погляду на множинність

суб’єктів господарювання

Розгляд будь-яких фінансових проблем так або інакше знахо-

диться у взаємозв’язку із визначенням сутності та змісту понят-

тя «фінансові ресурси», які є не лише основою функціонування

фінансової системи, а й базою усієї економіки, відображуючи до-

сить складні процеси та явища її існування. До того ж потенцій-

на можливість економічного зростання багато в чому залежить

від ресурсного забезпечення усієї множини суб’єктів господарю-

вання, до числа яких, зокрема, належить і держава. Проте для

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

того щоб зрозуміти складність кругообігу фінансових ресурсів,

процеси їх формування та руху, слід в першу чергу визначити

теоретичні питання цієї проблематики [2, 4].

Вагоме значення у цьому процесі має наукова думка, яка допомагає:

 пояснити економічні події, що відбуваються;

 знайти суттєві важелі впливу на дієвість ринкових перетво-

рень, прояви наслідків певної економічної політики.

Водночас виникнення та розвиток певного понятійного апара-

ту, за допомогою якого відбуваються аналіз і розуміння сутності

економічних процесів, пов’язані передусім з появою і розвит-

ком окремих явищ, подій, перетвореннями, які відбуваються

як у межах досліджуваних процесів, так і за їх межами (тобто

з урахуванням впливу різних чинників походження окремого

економічного явища). Але при розгляді меж функціонування

економічних категорій, понять слід пам’ятати, що вони лише

відображають рівень наших знань відносно того або іншого

явища з економічного життя. Це обумовлено тим, що зміню-

ються виробничі відносини взагалі, а не лише виробничі сили.

Однак ці зміни відбуваються не миттєво, а протягом деякого часу,

не раптово або за якоюсь заздалегідь відомою схемою, а з ураху-

ванням певних умов, які існують на визначений момент розвитку

суспільства. Відповідно до цього поступово уточнюються межі

функціонування економічних категорій, понять за рахунок:

 уточнення окремих економічних термінів;

 розширення загального понятійного апарату, який описує

певне явище, подію, процес;

 визначення ролі окремої категорії, поняття на різних етапах

розвитку економічних відносин.

Разом з тим таке поступове розуміння економічних визначень

та узагальнення відповідного понятійного апарату передбача-

ють як урахування масштабності об’єкта дослідження, так і ба-

гатоплановості й багаторівневості цих досліджень, що, в свою

чергу, передбачає застосування системного підходу з позицій