(Укр. яз.). Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед.
ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 41 с.
Анотація.
Проведено дослідження педагогічної взаємодії як системного явища у навчально-виховному процесі, що формується під впливом соціальної системи (статусно-рольових відносин у суспільстві), регламентується нормативними документами в системі освіти, визначається практикою освітнього закладу та реалізується вчителем, діяльність якого є основою для розвитку учнівської активності. Показано, що загальна закономірність педагогічної взаємодії полягає у відтворенні та засвоєнні соціального, групового, міжособистісного досвіду вчителем і учнем. Визначено, що структуру педагогічної взаємодії утворюють взаємозалежності освітньої, педагогічної, соціально-психологічної, міжособистісної систем; особистості та діяльності вчителя і учнів; усвідомлення ними інтерактивного досвіду; регулятивних і виконавчих елементів взаємодії. Детально розглянуто моделі педагогічної взаємодії, обґрунтовано її визначення, встановлено особистісно-діяльнісні ознаки. З'ясовано, що педагогічна взаємодія є функцією установок суб'єктів і одержаних результатів і спрямована на розвиток особистісної та діяльнісної системи учнів. Аргументовано, що формою педагогічної взаємодії є мовленнєва діяльність вчителя та учнів, основним результатом якої є педагогічний дискурс. Експериментально визначено психологічні умови формування та розвитку досвідної бази педагогічної взаємодії. Зміст.
Концептуальні основи педагогічної взаємодії.
Теоретичні аспекти структури педагогічної взаємодії.
Проблема педагогічної взаємодії у контексті фундаментальних психологічних категорій.
Мовленнєві аспекти педагогічної взаємодії.
Емпіричні аспекти педагогічної взаємодії.
Формування та розвиток психологічних регуляторів педагогічної взаємодії в учбово-професійній діяльності.
Проведено дослідження педагогічної взаємодії як системного явища у навчально-виховному процесі, що формується під впливом соціальної системи (статусно-рольових відносин у суспільстві), регламентується нормативними документами в системі освіти, визначається практикою освітнього закладу та реалізується вчителем, діяльність якого є основою для розвитку учнівської активності. Показано, що загальна закономірність педагогічної взаємодії полягає у відтворенні та засвоєнні соціального, групового, міжособистісного досвіду вчителем і учнем. Визначено, що структуру педагогічної взаємодії утворюють взаємозалежності освітньої, педагогічної, соціально-психологічної, міжособистісної систем; особистості та діяльності вчителя і учнів; усвідомлення ними інтерактивного досвіду; регулятивних і виконавчих елементів взаємодії. Детально розглянуто моделі педагогічної взаємодії, обґрунтовано її визначення, встановлено особистісно-діяльнісні ознаки. З'ясовано, що педагогічна взаємодія є функцією установок суб'єктів і одержаних результатів і спрямована на розвиток особистісної та діяльнісної системи учнів. Аргументовано, що формою педагогічної взаємодії є мовленнєва діяльність вчителя та учнів, основним результатом якої є педагогічний дискурс. Експериментально визначено психологічні умови формування та розвитку досвідної бази педагогічної взаємодії. Зміст.
Концептуальні основи педагогічної взаємодії.
Теоретичні аспекти структури педагогічної взаємодії.
Проблема педагогічної взаємодії у контексті фундаментальних психологічних категорій.
Мовленнєві аспекти педагогічної взаємодії.
Емпіричні аспекти педагогічної взаємодії.
Формування та розвиток психологічних регуляторів педагогічної взаємодії в учбово-професійній діяльності.