Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

180

номанітні документи органів місцевого самоврядування (зві-

ти, накази, постанови); спеціальну літературу; інформацію

засобів масової інформації про проблеми в громаді, діяль–

ність органів місцевого самоврядування, державних та

неурядових організацій; інформаційну мережу Інтернет

(інформаційно-пошукові сервери, сайти урядових, гро–

мадських організацій, організацій донорів); рекламно-

інформаційну продукцію різноманітних соціальних служб

та неурядових організацій; усну інформацію спеціалістів

та волонтерів.

Організовуючи соціально-педагогічну роботу в громаді, важ-

ливо також зважати на ресурс часу, оскільки саме від кількіс-

них характеристик тривалості вирішення певних соціальних

проблем залежить як ініціативність людей, так і міра їх за-

довільності певними послугами та змінами. Часовий ресурс

у цілому складається з витрат часу, потрібних для реалізації

кожного наміченого виду діяльності, і має бути визначений

на підставі міркувань, планів, розрахунків. Для визначення

загального часового ресурсу, слід враховувати, що окремі

види діяльності можуть виконуватися одночасно, а деякі

можуть бути реалізовані тільки послідовно.

Відтак, якщо певні проблеми в громаді потребують нагаль ного

вирішення, очевидно, що ресурс часу в цьому випадку зумов–

лює необхідність пошуку таких ресурсів, які дадуть змогу фа–

хівцям і членам ініціативної групи якомога скоріше вирішува-

ти проблему. За умови наявності певного часового періоду для

розв’язання намічених соціально-педагогічних завдань за–

цікавлені особи можуть готувати пропозиції до певних проек-

тів для різних державних і неурядових організацій чи поетап–

но проводити потрібні зміни у тривалому часовому періоді.

Таким чином, соціальна робота з дітьми та сім’ями у територі-

альних громадах може проводитися з використанням значної

кількості різноманітних ресурсів. Наявні в територіальних

громадах ресурси можуть бути доповнені залученими. Ви–

користання сукупних ресурсів соціальної роботи має бути

комплексним. Планування соціальної роботи з сім’ями із

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

181

дітьми доцільно здійснювати таким чином, щоб одні види

ресурсів органічно доповнювалися іншими. Це сприяти-

ме отриманню максимально вагомого соціального ефекту

у вирішенні соціальних проблем сімей із дітьми в терито–

ріальних громадах.

Одним із важливих напрямів соціальної роботи в громаді

є активізація членів громади до участі у визначенні та вирі-

шенні місцевих проблем. Наразі існує низка технологій акти-

візації членів громади та мобілізації її ресурсного потенціалу.

До найпоширеніших із них належать:

• опитування членів громади з метою визначення наяв-

них у громаді проблем;

• інформаційно-рекламні кампанії;

• громадські збори;

• громадські слухання.

Сьогодні у практиці соціальної роботи виокремлюють два

підходи щодо визначення потреб і проблем членів грома-

ди. Перший підхід полягає в тому, що визнаення потреб

громади здійснюється фахівцями соціальної сфери (соці-

альними працівниками, психологами, соціальними педагога-

ми, представниками неурядових організацій тощо). В основі

цього підходу лежить такий різновид участі членів громади,

як залучення до надання інформації, оскільки вони поста–

ють зазвичай джерелом необхідних даних для тих, хто

організовує та проводить опитування. Визначення

проблемно-потребового поля членів громади найчасті–

ше проводять за допомогою таких соціологічних методів,

як спостереження, інтерв’ю, анкетування, аналіз доку–

ментів тощо.

Після аналізу отриманих результатів фахівці приймають

рішення щодо розробки певних проектів, програм, надання

необхідних, на їхню думку, соціальних послуг для задоволен-

ня існуючих потреб і розв’язання проблем сімей, враховуючи

насамперед можливості організації, яку вони представляють,

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

182

та наявні ресурси. При цьому думка членів громади про необ-

хідність тих чи інших заходів, послуг тощо до уваги практич-

но не береться. (див. Таблицю 5)

Другий підхід

– це оцінка громадою своїх потреб (ОГП) –

група методів і підходів, завдяки яким люди визначають про-

блеми громади, аналізують їх та ухвалюють рішення, важли-

ві для їхнього життя у громаді. Особливість цього підходу по-

лягає в тому, що саме пересічні члени громади (діти, молодь,

дорослі) намічають шляхи вирішення і працюють, щоб реалі-

зувати власні потреби. Звичайно, вони можуть отримувати

допомогу та підтримку фахівців соціальної сфери, але самі

члени громади, а не фахівці, контролюють процес визначен-

ня й вирішення певної проблеми. Схему проведення оцінки

громадою своїх потреб подано на Рис. 18.

Вочевидь обидва означені підходи можуть мати місце у прак-

тиці соціальної роботи в громаді. Надання пріоритету певно-

му підходу в кожній конкретній ситуації залежить передусім

від того, які види участі членів громади планують застосову-

вати фахівці соціальної сфери для вирішення потреб та проб–

лем сімей із дітьми.

Одним із дієвих способів активізації громади останнім

часом стали соціальна реклама та проведення рекламно-

інформаційних кампаній – система методів і заходів, спрямо-

ваних на конкретну цільову аудиторію з метою зміни ставлен-

ня до окремої соціальної проблеми. Вони дають можливість:

• привернути увагу людей до проблем дітей та сімей

місцевої громади;

• залучити додаткові ресурси для вирішення наявних

проблем;

• формувати в людей думку про те, що вони також

є відповідальними за створення сприятливих умов

життєдіяльності дітей у своїй громаді.

Провідною фігурою мобілізації ресурсів громади задля вирі-

шення проблем сімей із дітьми є працівник соціальної сфери.

183

Методи

Техніка проведення оці-

нювання

Переваги Недоліки

Опитування

представників

громади

Інтерв’ю з членами

громади

Дає широкий погляд на існуючі

потреби і проблеми

Потребує багато часу

і витрат

Опитування

надавачів послуг

Інтерв’ю з обраною

цільовою групою

Інформація отримана

безпосередньо від членів

цільової групи

Можливі труднощі

з визначенням місця

перебування членів

цільової групи.

Потребує часу і коштів

Оцінка соціальних

індикаторів

(показників)

Аналіз кількості сімей

різних типів, дітей, позбав-

лених батьківського піклу-

вання, рівня доходів членів

громади тощо

Дані є доступними й загалом харак-

теризують соціально-економічний

стан членів громади

Показники

не є деталізованими

Аналіз документів Вивчення адміністратив-

них документів

Надають інформацію

щодо основних проблем

і турбот членів громад

Можуть бути суб’єктив-

ними та важко доступ-

ними

Вивчення

інформації від

інших організацій

Аналіз даних і документів

державних та інших

місцевих організацій

Можуть надати нову

інформацію, яку важко

отримати з інших джерел

Не завжди є доступними

Таблиця5.

Методиоцінкипотребгромади

184

Рис.18.Фази проведення оцінки громадою своїх потреб (ОГП)

Етапи

Фаза 1 Фаза 2 Фаза 3 Фаза 4 Фаза 5 Фаза 6 Фаза 7

• Навчання

методів ОГП

• Визначення

очікуваного

результату

від ОГП

• Визначення

меж громади

• Зустрічі

з представни–

ками влади та

активістами

громад

• Інформу-

вання

населення

про ОГП

• Визначення

інформації,

необхідної

для ОГП

• Визначення

потенційних

учасників ОГП

• Визначення необ–

хідних ресурсів

• Розподіл ролей

і груп під час

проведення ОГП

• Проведення ОГП

у групах, сформованих

із представників

місцевих громад

• Огляд і узагальнення

можливих вторинних

джерел інформації

• Систематизація

результатів

• Пріоритетність

проблем на зборах

представників

місцевих громад

• Формування

ініціативних

груп із розробки

та подальшого

виконання

планів щодо

вирішення

проблем

місцевої громади

• Інформування

населення

через ЗМІ,

зустрічі/

зібрання

Резуьтати

Фаза 1 Фаза 2 Фаза 3 Фаза 4 Фаза 5 Фаза 6 Фаза 7

Сформовано

групу

зацікавлених

людей,

ознайомлених

із методами ОГП

Визначено

мету ОГП

Отримано згоду

місцевої влади

на проведення

ОГП у громаді.

Населення знає

про майбутню

ОГП

Сплановано

процес ОГП

і створено всі

необхідні

умови для

проведення ОГП

Виявлено

та визначені

проблеми за

пріоритетністю

Сформовано

ініціативні

групи

Представників

місцевої громади

поінформовано

про результати

ОГП

В умовах низького рівня активності членів громади соці–

альні працівники, соціальні педагоги та інші фахівці соціаль-

ної сфери мають стимулювати членів громади до ухвалення

певних рішень та впровадження ініціатив, спрямованих

на поліпшення становища сімей із дітьми, які перебувають

у складних життєвих обставинах.

Література:

1. Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи

з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді:

теоретико-методичні основи. – К.: Наук. світ, 2006. – 363 с.

2. Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’я-

ми: Метод. матеріали для тренера / О. В. Безпалько та ін.;

Під заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Наук. світ, 2004. – 69 с.

3. Климанська Л. Про громаду та її соціальний капітал. –

http.//www.dialog.lviv.ua/socialpartnership/articles/5/

4. Науковий супровід, моніторинг та оцінка ефективнос–

ті соціальних проектів / О. О. Яременко, О. Р. Артюх,

О. М. Балакірєва та ін. – К.: ДЦССМ, 2002. – 132 с.

5. Руденко В. Фінансово-матеріальні ресурси органів місце-

вого самоврядування як засоби реалізації соціальної спря-

мованості держави // Ресурси розвитку. Адміністративна

реформа в Україні / Упор. М. Пухтинський, Є. Рахімов. – К.:

Логос, 2002. – С. 163–174.

6. Семигіна Т. В. Робота в громаді: практика й політика. – К.:

Видавничий дім “КМ Академія”, 2004. – 180 с.

7. Хрестоматия для некоммерческих организаций / Душан

Ондрушек и др. – Братислава, 2003. – 312 с.

8. Bopp M., Bopp G. A Practical Guide to Building Sustainable Com-

munities – Calgary: Alberta, 1998. – 68 p.

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

185

3.1 Соціальнароботазсім’ями,

якіопинилисяускладних

життєвихобставинах

Основнінапрями

роботиінтегрованих

соціальнихслужб

Сім’я є тим первинним суспільним осередком, який має

особливе значення в житті кожної людини, забезпечує її за-

хист і соціалізацію, формує моральні основи, емоційний світ

дитини, громадянську свідомість та самосвідомість. Цілий

ряд досліджень вказує на те, що сім’я, як соціальний інс–

титут, сьогодні перебуває у стані гострої кризи. Однак, не-

зважаючи на напружену соціально-економічну атмосферу,

у більшості українців саме сім’я та родина залишається

на першому місці в ієрархії життєвих потреб людини.

Виконуючи певні функції, сім’я забезпечує свою життєздат-

ність. Розрізняють: економічну (заробіток, витрати, розподіл

грошей, планування бюджету і т.п.); репродуктивну (народжен-

ня дітей, планування сім’ї, небажана вагітність); рекреативну

(відпочинок після роботи, відпустка, дозвілля); господарську

(турбота про дім, підтримка порядку й чистоти, догляд за жит-

лом, санітарно-гігієнічні норми); соціалізуючу (соціальні вмін-

ня, освіта, професія, соціальні навички); терапевтичну (взає-

мопідтримка, прив’язаність, ідентичність) функції сім’ї.

Сім’я, яка належним чином виконує свої функції, називаєть-

ся здоровою. Її основними ознаками є: згуртованість; відкри-

тість для встановлення нових стосунків; інтимність; опти-

мізм і турбота; здатність самостійно вирішувати завдання

свого розвитку; ідентичність; готовність до зміни ролей;

залучення всіх членів до ухвалення сімейних рішень тощо.

186

Соціальнароботазсім’ями,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах

187

Успішність соціальної роботи з сім’єю залежить від урахуван-

ня рівня її здатності виконувати ті чи інші функції, а також

від типу сім’ї. На жаль, у науковій літературі типологія сімей

належною мірою не розроблена, не визначені основні ознаки,

які мають бути покладені в основу її окреслення. Тому існує ба-

гато підходів до визначення типів сімей. Зокрема, відповідно

до соціально-педагогічного підходу, сім’ї класифікують за:

• структурою (повна, неповна);

• матеріальною забезпеченістю (з дуже високим матері–

альним статком; із високим матеріальним статком;

із середнім матеріальним статком; із низьким матері–

альним статком чи малозабезпечена, сім’я,

що перебуває за межею бідності);

• місцем проживання (міська, сільська);

• сімейним станом (дискантна, позашлюбна, молода, зріла);

• кількістю і наявністю нерідних дітей (бездітна,

малодітна, багатодітна);

• якістю сімейних взаємин (опікунська, прийомна,

благополучна, неблагополучна – конфліктна,

аморальна, маргінальна) тощо.

Ми вважаємо за доцільне визначати типи сімей залежно

від функцій, яку виконує сім’я. Водночас слід зазначити,

що іноді сім’ю можна віднести до різних типів, залежно від то-

го, під яким кутом зору розглядати її функціонування.

Насамперед типологію сімей можна також визначити за

виконанням ними виховної функції. Зокрема, серед клієнтів

соціальних служб є сім’ї, які повністю або частково втратили

свої виховні можливості через ті чи інші обставини. У таких

сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі

умови для виховання дитини, які можуть спричинити фор–

мування низки негативних проявів:

• батьки зловживають спиртними напоями, наркома–

ни, ведуть аморальний спосіб життя, вступають

у конфлікт із морально-правовими нормами суспіль–

188

Соціальнароботазсім’ями,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах

ства (тобто припускаються різних видів право–

порушень);

• низький морально-культурний рівень батьків;

• мають місце стійкі конфліктами у стосунках між

батьками тощо.

Клієнтами соціальних служб є і зовні благополуні сім’ї,

які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі

сімейного виховання внаслідок низької педагогічної

культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прора-

хунки в системі сімейного виховання є не ситуативними,

а стійкими.

До зовні благополучних можна віднести сім’ї, у яких: спіл-

кування батьків з дітьми є формальними; не дотримується

єдність вимог до дитини; безконтрольність або слабкий

нагляд із боку батьків за успішністю та поведінкою дитини;

сліпа батьківська любов чи надмірна суворість у вихованні,

застосування фізичних покарань; насильство стосовно жін-

ки, дитини; не враховуються у процесі сімейного виховання

вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості

дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сім’ї так

званих «нових українців», які основну увагу зосереджують

на власному бізнесі. Сімейне виховання у них зводиться

до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум

коштів на дозвілля, розваги.

Соціальному працівникові доцільно пам’ятати, що виникнен-

ня в житті сім’ї проблеми, ніяк не пов’язаної з неблагополуч-

ним фактором, може впливати на спроможність сім’ї справ–

лятися з нею самостійно.

Сім’ї, які долають усі проблеми самотужки, але мають деякі

фактори ризику, відносять до сімей групи ризику. Вони по-

требують допомоги чи підтримки, щоб не опинитися у склад–

них життєвих обставинах. До факторів ризику належать: ін-

валідність хоча б одного члена сім’ї, часткова втрата рухової

активності у зв’язку зі старістю або станом здоров’я, сиріт–

ство, безпритульність, брак житла або роботи, насильство,

Соціальнароботазсім’ями,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах

189

зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малоза-

безпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне

лихо, катастрофа тощо.

Проблемні сім’ї – ті, які опинилися у життєвій скруті і не в

змозі її подолати власними зусиллями і можливостями. Тоб–

то показниками визначення того чи іншого типу сімей, які

опинилися в складних життєвих обставинах, є рівень самос–

тійності сім’ї у визначенні необхідної соціальної послуги

або допомоги, а також міра спрямованості соціальної роботи

на певний результат. Як правило, сім’я, яка належить до групи

ризику, сама вибирає послугу; з нею проводиться профілак–

тична робота з метою запобігання виникненню проблеми;

проблемна сім’я не в змозі самостійно визначити необхідну

послугу або допомогу, потребує втручання соціального пра-

цівника, який надається соціальні послуги для вирішення

наявної проблеми (ситуації). Таким чином, сім’ї групи ризику

здатні виконувати свої функції, проблемні сім’ї – ні.

Враховуючи потреби сьогодення, базовою складовою інтегро-

ваної моделі соціальних послуг є служба підтримки сім’ї – спе-

ціалізоване формування, мета діяльності якого: здійснення

соціальної підтримки сімей із дітьми, які опинилися у склад-

них життєвих обставинах, надання їм адресних комплексних

соціальних послуг (див. Додаток 1А).

Основне призначення сім’ї – задоволення суспільних, гру–

пових та індивідуальних потреб: по-перше, будучи соціаль-

ним осередком суспільства, сім’я задовольняє ряд його най-

важливіших потреб; по-друге, вона задовольняє особистісні

потреби кожного свого члена, а також загальносімейні

(групові) потреби. Саме тому специфіка соціальної роботи

з сім’єю зумовлена складністю сім’ї як клієнта, адже в ній

поєднано декілька людей, і проблема окремого члена сім’ї,

як правило, стосується всіх інших.

Соціальний працівник має знати, що сім’ї як клієнту

соціальної служби підтримки сім’ї притаманні такі особли–

вості [2]: