Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

170

Свою концепцію та модель громади ці автори подають

у вигляді сегментарного кола. В їхньому розумінні життя

окремої особистості охоплює чотири сфери її діяльності:

• духовну – цінності, переконання, погляди, прагнення,

ідеали;

• фізичну – самопочуття, стан здоров’я на фізіологічно-

му рівні;

• емоційну (психологічну) – почуття, емоції, симпатії,

захоплення тощо;

• розумову – мислення, стереотипи, ерудиція,

освіта тощо.

Всі ці сфери тісно пов’язані, отже, можуть взаємодіяти, справ-

ляючи позитивний чи негативний вплив, залежно від рівня

благополуччя людини в кожній із них. На їхню думку, дуже

важливо, аби людина рухалася шляхом гармонійного розвит–

ку своєї особистості, тобто працювала над покращенням

стану цих сфер.

Кожна окрема людина, особистість належить до своєї родини

(або групи людей, яку вона вважає своєю родиною). Розгля-

даючи окремо кожну родину, також можна визначити чоти-

ри сфери її існування:

• культурне та духовне життя – життєві цінності,

погляди, традиції тощо;

• фізичне середовище та економіка – умови проживання,

матеріальне забезпечення;

• взамини (емоційний рівень) – задоволення потреб

у любові, повазі, приналежності до громади тощо;

• світоглядні позиції – настанови, стереотипи,

традиції тощо.

Джуді та Майкл Боп зазначають, що фахівцям, які працюють

у громаді, необхідно пам'ятати, що громади складаються

із сімей, а в сім'ях також існують певні взаємини, які мож-

на трансформувати, аби створити здорові громади. Кожна

родина також має соціальні зв'язки. Члени родини можуть

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

171

відчувати підтримку, повагу й любов або навпаки – лише

критику та неадекватну оцінку. Родини можуть ухвалювати

рішення, поважаючи думку кожного з її членів, але може

статися й так, що один із членів родини використо–

вує свій вплив для того, щоб контролювати інших. Ро–

дина може забезпечувати здорове середовище, в якому

задовольняються основні потреби всіх її членів і в якому

вони почуваються у безпеці. Або ж навпаки, родинне сере-

довище може бути небезпечним, а дитина позбавлена еле-

ментарних речей, зокрема, їжі, а також права на відпочинок.

І нарешті, в родинах сформовані певні цінності та пере-

конання, які впливають на їхню поведінку та стосунки

і взаємодію з іншими членами громади.

Життя окремих сімей проходить у громадах, тому сім’ї

відчувають на собі вплив громадської діяльності, яку Джуді

та Майкл Боп також розглядають за отирма аспектами:

• культурний – цінності людей певної громади, їхні

переконання, ідеали, потреби, пріоритети, мораль

тощо, а не лише належність до певного етносу;

• економічний – стан і способи задоволення базових

потреб членів громади;

• соціальний – взаємини між людьми, їхня соціальна

захищеність, впевненість у завтрашньому дні, участь

людей у житті громади, відкритість новим ідеям,

іншим громадам і т.д.;

• політичний – розподіл влади, система управління

своїми справами та ресурсами.

Щоб створити повноцінну громаду, необхідно працювати

за всіма зазначеними напрямами. Громади складаються

зі значної кількості взаємозв'язків різних видів, що є части-

ною розвитку громади. Ці взаємозв’язки характеризують

соціальний аспект життя у громаді й свідчать про те, наскіль–

ки люди у громаді відчувають, що про них турбуються,

що їх підтримують і цінують; як члени громади навчаються

спілкуватися одне з одним, розв'язувати конфліктні ситуації,

поважати старших і лідерів, доглядати дітей і надавати моло-

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

172

ді можливість робити власний внесок у життя громади. Ство-

рення повноцінної громади залежить від того, наскільки вона

є відкритою для нових ідей, для взаємодії з тими, чиї погля-

ди різняться, а також до сприйняття нових методів роботи

у випадку, коли старі вже не спрацьовують.

Визначальним є економічний аспект життя громади. Він

впливає на те, як саме люди у громаді взаємодіють між собою,

зі світом природи та з іншими громадами для задоволення

основних потреб. Саме економічні взаємозв'язки можуть

забезпечити членам громади процвітання, впевненість у

власних силах, дати відчуття власної гідності або, навпа-

ки, призвести до злиднів, залежності від інших і руйну–

вання довкілля.

Діяльність кожної громади має й політичний аспект. Йдеть-

ся про те, як громада ухвалює рішення, хто користується вла-

дою, а хто ні. Кожна громада має власну систему управління

своїми справами та ресурсами, які необхідно використовува-

ти на благо людей.

I нарешті, громади різняться аспектами культури. Культура

громади може зазнавати впливу етнічних груп, які живуть

у межах. Однак самого лише розуміння того, що певна грома-

да належить, наприклад, до татарської культури, недосить.

Коли ми говоримо про культурницькі аспекти, мова має йти

про переконання, цінності, мораль і потреби, якими керують-

ся люди. Культурницька основа громади часом здається не-

видимою, однак подібна до ролі програмного забезпечення у

комп'ютері. Ми не можемо «побачити» електронну програму,

хоч саме вона визначає, яким чином працюватиме комп'ю–

тер. "Програмним забезпеченням" для громади є цінності

та переконання, які впливають на формування всіх аспектів

громадського життя. У багатьох громадах далеко не всі люди

керуються однаковими цінностями, переконаннями та потре-

бами. Тому, коли соціальні працівники розвивають мережу

соціальних послуг у громаді, вони мають враховувати ці бага-

токультурні реалії.

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

173

Подружжя Боп розглядає три рівні – особа, родина, громада –

як своєрідні підсистеми, зображуючи їх у вигляді різних

за розміром, накладених одне на одне концентричних кіл,

і утворюючи, таким чином, певну модель громади

, в якій

добре видно взаємовплив та взаємозумовленість усіх скла-

дових громади у тріаді «індивід – сім’я (родина) – громада»

(див. Рис. 17).

Дана модель показує, що, працюючи над вирішенням

проблем конкретної сім’ї, важливо враховувати вплив усіх

рівнів і секторів як на етапі виникнення проблеми, так

і в її розв’язанні.

Аналіз конкретних проблем людей, сімей у різних секторах

і на різних рівнях, а також їх розв’язання передбачають одер-

жання підтримки й допомоги з боку конкретних осіб та орга-

нізацій на цих рівнях, що дозволяє досягати більшої результа-

тивності та надійності у вирішенні цих проблем і подоланні

їх наслідків.

Рис.17.Секторальна модель громади ( за Джуді та Майклом Боп)

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

174

Саме це і становить сутність соціальної роботи, яка є ком–

плексною у громаді і забезпечується [1]:

• діяльністю державних та неурядових організацій,

які працюють в інтересах сімей та дітей;

• розвитком співпраці, партнерських стосунків між

різними соціальними інституціями територіальної гро-

мади, органами виконавчої влади та членами громади;

• стимулюванням членів громади до різних ініціатив,

насамперед до участі у визначенні й вирішенні

проблем сімей і дітей та на місцевому рівні.

Однією з необхідних умов здійснення соціальної роботи

в громаді є її ресурсне забезпеення. Цей вид діяльності

неможливо уявити поза зв’язком із необхідними для її про-

ведення ресурсами. Ресурсний потенціал соціальної роботи

в окремій громаді постійно видозмінюється, з’являються но-

ві його види, динамічно розвивається наявна ресурсна база.

Зазначимо, що практично всі об’єкти і явища, які оточують

людей, є ресурсним простором (ресурсною базою). Тому дуже

важливо правильно визначитися в питаннях необхідності та

спрямованості їх використання, особливо в умовах дефіциту

ресурсів місцевих громад.

На сьогодні серед таких ресурсів найчастіше виокремлю–

ються: природні, людські, фінансові, матеріальні, інституцій-

ні, інформаційні, технологічні, часові.

Одним із найбільш сталих видів ресурсів територіальної

громади є природні ресурси. Кожна громада розташована

на певній території, яка має свої особливості. Серед природ–

них ресурсів територіальної громади можна виокремити

наявність лісопаркової зони, водойм, певних корисних копа-

лин, особливостей географічного місця розташування. При-

родні ресурси можуть бути активно застосовані членами

громади під час вирішення проблем дозвілля людей, їхнього

працевлаштування чи розвитку певних напрямів виробниц–

тва на території громади.

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

175

Фінансові ресурси територіальної громади можуть склада-

ти такі їх види: доходна частина місцевого бюджету; трансфе-

ри з Державного бюджету України; кошти загальнообов’язко-

вого державного соціального страхування, які виплачуються

жителям відповідної адміністративно-територіальної одини-

ці; кошти підприємств, установ і організацій, які спрямову-

ються на реалізацію соціальних програм; кошти благодійних

і релігійних організацій, підпорядковані вирішенню соціаль-

них проблем у громаді; приватні кошти громадян [5, с. 164].

За умови, що цих ресурсів замало для вирішення певних со-

ціальних проблем у громаді, можна залучати зовнішні фінан-

сові ресурси у формі грантів чи спонсорських надходжень

від представників інших громад.

Такі гранти можуть бути найрізноманітнішими: цільові

(спрямовані на сприяння будь-якій події чи заходу, наприк–

лад, реконструкція школи у сільській громаді); тема–

тичні (призначені для підтримки ініціатив у будь-якій сфе-

рі соціально вагомої діяльності, наприклад, розвиток дитя-

чої творчості чи працевлаштування людей з обмеженими

функціональними можливостями); іменні (виділені підпри-

ємцем чи певною компанією).

Очевидним є той факт, що будь-яка діяльність не може

здійснюватися без участі людей. Тому людські ресурси віді-

грають провідну роль у соціальній роботі на рівні громади.

Серед різновидів таких ресурсів можна визначати спеціаліс-

тів соціальної сфери (штатних соціальних працівників, соці–

альних педагогів, психологів, педагогів тощо), які викону-

ють роль соціальних організаторів, членів ініціативних груп,

залучених консультантів та волонтерів.

Ініціативна група – це не просто громадська комісія, ство-

рена для розв’язання певної проблеми, що стосується всієї

громади. Ініціативні групи насправді складаються з членів

громади та професіоналів, що їх підтримують, і займаються

проблемами, які стосуються всіх. Ключем до ефективного

розвитку ініціативної групи є погляд на неї як на своєрідну

„міні”-громаду. Створення ініціативної групи здійснюється

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

176

за участю зацікавлених осіб. Кожна така група обирає для ви-

рішення певні проблеми, аби стати ініціатором та учасником

активних змін у громаді. У межах територіальної громади за-

лежно від її чисельності може бути від однієї до кількох десят–

ків ініціативних груп [2, с. 60].

Таким чином, можна виокремити такі основні критерії корис-

ності волонтерської діяльності для місцевої громади: певний

економічний внесок у суспільне життя громади; можливість

членам громади реалізувати свої доброчинні наміри; залучен–

ня до громади людей різних соціальних груп; посилення впевне-

ності людей у собі, можливість розвитку нових умінь та навичок.

Російський дослідник І. Є. Кокарєв зазначає, що одним із важ-

ливих завдань ініціативної групи (він називає її кореневою)

є не тільки вирішення місцевих проблем, але й нарощення со-

ціального капіталу, який визначається потенціалом взаємної

довіри та взаємодопомоги, що формується в міжособистісно-

му просторі [1, с. 115].

Соціальний капітал міститься в таких елементах громадської

організації, як соціальні мережі, соціальні норми та довіра,

що створюють умови для координації та кооперації заради

взаємної вигоди. Соціальний капітал – це соціальний клей,

який дає змогу мобілізувати додаткові ресурси взаємин на

основі довіри людей одне до одного [3]. Соціальний капітал

громади складається з певних правил, яких дотримуються

окремі особи чи організації, та соціальних стосунків, що ство-

рюють довіру і взаємність між громадянами чи організаціями.

Соціальний капітал існує у формі міжособистісних взаємин:

приналежність до певних неформальних спільнот, до кола

друзів; це сукупність усіх неформальних зв’язків, які можуть

бути мобілізовані для вирішення того чи іншого завдання.

Р. Путнем зазначає, що під соціальним капіталом слід також

розуміти мережу стосунків між людьми, рівень розвитку

«звичаєвого права», рівень довіри в суспільстві, тобто все те,

що дозволяє діяти спільно та більш ефективно, досягаючи

намічених завдань. Він виокремлює два типи соціального

капіталу: рівень залучення жителів до процесів, які відбува-

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

177

ються у громаді, та рівень довіри між суб’єктами, які діють на

певній території [7, с. 116]. У першому випадку зближуються

люди, які вже знають один одного; у другому – об’єднуються

люди або групи людей, доти не знайомі.

Якщо порівняти, чим різниться успішна громада від неуспіш-

ної та чому деякі громади поводяться з подібними економіч–

ними, соціальними й демографічними цінностями краще, ніж

інші, то стане очевидно, що більш успішні громади мають

більші рівні соціального капіталу.

Потужні громади мають сильні мережі сусідів та сімей, у той

час як неуспішні часто характеризуються слабкими сімейни-

ми та родинними мережами. Успішні громади мають сильну

інфраструктуру – від громадських та волонтерських груп

до релігійних організацій, місцевих соціальних служб, моло–

діжних клубів, асоціацій батьків/учителів, ігрових груп та ін.

Соціальний капітал створюється у випадку, коли люди нав–

чилися довіряти одне одному так, що можуть створювати

надійні зв’язки і покладатися на певні стосунки взаємності,

а не на вузькі ланцюжки спеціалізованих контактів, організо-

ваних за принципом: „ти мені – я тобі”. Соціальний капітал

у разі його інтенсивного використання не вичерпується,

а без застосування порівняно швидко зникає. На соціальний

капітал мало впливає нестача матеріальних ресурсів, а його

потенціал до творення обмежується лише бажанням

та активністю людей. Отже, соціаль ний капітал за своєю

суттю охоплює різних представників громади як

суб’єктів соціального життя, мережу їхніх взаємозв’яз–

ків, цінності та норми, яких вони дотримуються,

а також різні види діяльності, здійснювані ними з влас–

ної ініціативи в рамках сформованої мережі зв’язків

та з дотриманням усталеної системи цінностей і норм [6, с. 19].

Кожна територіальна громада має низку соціальних інсти–

тутів, які надають соціальні послуги, забезпечують соціальні

гарантії та соціальний захист населення. Як різновиди соці–

альної системи такі інститути виконують дві важливі функ–

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

178

ції: сприяють соціалізації та інтеграції нових поколінь

у суспільство, тобто створюють необхідну для розвитку гро-

мади спадкоємність; забезпечують важливий для кожної

соціальної системи рівень соціального контролю за діяль–

ністю та спрямованістю поведінки всіх членів спільноти

з метою збереження й підтримки впорядкованих суспіль–

них стосунків.

Серед найпоширеніших інституційних ресурсів у територі-

альній громаді можна виокремити: загальноосвітні заклади;

позашкільні заклади; заклади системи охорони здоров’я,

культури, різноманітні соціальні служби (центри соціальних

служб для сім’ї, дітей та молоді, центри роботи з жінками, те-

риторіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких

непрацездатних громадян; центри соціально-психологічної

реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмежен-

нями; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх;

соціальні гуртожитки, клуби за місцем проживання тощо).

Окрім наведених інституційних ресурсів, діяльність яких

координується на державному та місцевому рівнях, слід ще

назвати такі види ресурсів, як церква та неурядові організації.

В Україні церква є одним із найстаріших інститутів підтрим-

ки соціально незахищених верств населення. З часів Київсь-

кої Русі й дотепер церква організовує віруючих на допомо-

гу хворим, людям похилого віку, тим, хто перебуває у скруті;

збирає пожертви від парафіян на придбання харчів, одягу,

ліків для тих людей, які перебувають у складних життєвих

обставинах; організовує благодійні обіди та притулки для

осіб, що не мають постійного місця проживання; сиротинці

для дітей, позбавлених батьківського піклування; недільні

школи тощо. Нині церква є одним із тих соціальних інститу-

тів, який активно залучає людей до громадської роботи саме

в місцевій громаді.

Соціальна робота у громаді тісно пов’язана з ініціацією

створення громадських організацій і спрямована на нала-

годження активної співпраці між урядовим та неурядовим

Мобілізаціяресурсівгромадищодопідтримкисімейіздітьми

179

секторами. Діяльність цих організацій у межах територіаль-

ної громади: робить певний внесок у соціально-економічний

розвиток територіальної громади; забезпечує рівновагу та

баланс у співфункціонуванні трьох секторів – органів місце-

вого самоврядування, бізнесу та неурядових організацій;

сприяє налагодженню співробітництва між ними; забезпечує

формування альтернативної (недержавної) системи надання

соціальних послуг; сприяє підвищенню громадянської актив-

ності членів територіальної громади.

Організація та здійснення соціально-педагогічної роботи

в межах зазначених соціальних інституцій неможлива без

використання різноманітних технологій – сукупності форм,

методів і прийомів, що застосовуються соціальними служба-

ми, закладами соціального обслуговування, громадськими

організаціями та спеціалістами й волонтерами з метою задо-

волення потреб чи вирішення проблем членів місцевої гро-

мади. У практичній соціальній роботі в громаді найчастіше

застосовуються прикладні технології соціально-правового

захисту, соціального обслуговування, соціальної профілакти-

ки, соціальної реабілітації, соціального опікунства, патрона-

жу, супроводу, рекламно-інформаційні технології.

Наявність матеріальних засобів, технологій діяльності та спе–

ціалістів і волонтерів ще не є належною умовою для здійснен-

ня соціально-педагогічної роботи у громаді. У вік бурхливо–

го розвитку інформаційних технологій не можна не зважати

на пріоритетні позиції інформаційного поля в забезпеченні

високого рівня професійної діяльності. Організація інфор–

маційного обміну є однією з передумов вирішення проблем

на локальному рівні, оскільки якісна інформація відображає усе

розмаїття життя громади. Завдяки інформації кожен громадя-

нин має можливість відчути свою власну причетність до грома-

ди. Шляхом вивчення відповідної інформації можна визначити

стан розвитку та потреби громади, оскільки саме інформація

часто спонукає людей до активної участі в різних заходах.

Деталізуючи види інформаційних ресурсів на рівні прак–

тичної соціальної роботи в громаді, виокремлюють такі: різ-