Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

130

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Ресрси – джерело й арсенал засобів та можливостей, до яких мож-

на звертатися у разі необхідності для виконання якогось завдання

або удосконалення дій; можуть бути внутрішніми і зовнішніми.

Отже, компоненти представленої «Моделі оцінки» потреб

дитини та її сім’ї – грані трикутника (потреби дитини

для розвитку, батьківський потенціал і фактори сім’ї та сере-

довища) – мають багато надзвичайно важливих показників,

кожен із яких необхідно враховувати, якщо соціальний пра-

цівник хоче якісно вплинути на ситуацію клієнта і змінити

її на краще.

Яким же є загальний підхід до використання «Моделі оцін-

ки»? Оцінка потреб дитини починається власне з вивчення

її потреб у порядку, представленому на моделі зверху донизу:

здоров’я, освіта, соціальна презентація, емоційний розвиток

та поведінка, самоусвідомлення, сімейні і соціальні стосунки,

навички самообслуговування.

При цьому, важливо підкреслити, кожна потреба дитини оці-

нюється в контексті усіх показників здатності батьків піклу-

ватися про дитину, задовольняти її потреби (батьківського

потенціалу). Наприклад, оцінюючи здоров’я дитини, соціаль-

ний працівник, проаналізувавши індикатори задовільнення

цієї потреби, визначені відповідно до віку і фізичного стану

дитини, виявляє й уточнює сильні сторони батьків/опікунів

чи наявні проблеми у виконанні батьківських функцій, спря-

мованих на забезпечення умов збереження чи покращення

здоров’я дитини. Він з’ясовує, як впливає на задовільнення

потреби дитини щодо здоров’я елементарний догляд бать–

ків; як вони гарантують їй безпеку; передають емоційне теп-

ло, що є чинником емоційного здоров’я; чи стимулюють ди-

тину до збереження здоров’я та формування здорового спо-

собу життя; які життєві орієнтири батьки формують у дітей

щодо здоров’я і які обмеження, правила встановлено у сім’ї

стосовно цього; чи стабільними є дії батьків під час дог–

ляду за дитиною, дотримання її режиму харчування, сну,

купання, що є неодмінною умовою забезпечення її здоров’я

(див. Рис. 14).

131

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Після такої різнобічної оцінки потреби щодо здоров’я, соці–

альний працівник переходить до оцінки потреби дитини

в освіті, далі щодо емоційного розвитку й поведінки, тоді

самоусвідомлення і т.д. Усі потреби оцінюються за єди–

ною схемою.

Наступним кроком після оцінки потреб дитини і відповід-

но здатності батьків їх задовольняти є оцінка факторів сім’ї

та середовища. Вивчення цього компоненту моделі відбу-

вається у такому порядку: історія сім’ї і її функціонування,

родичі, житлово-побутові умови, зайнятість, доходи, соціаль-

на інтеграція сім’ї, ресурси громади.

Рис.14.Модель оцінки

132

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Завершивши оцінку всіх компонентів, соціальний працівник

мусить зрозуміти й уважно проаналізувати комплексну взає-

модію факторів у рамках трьох систем; подумати, яким чином

з’ясовані факти за визначеними показниками-індикаторами

впливають на розвиток дитини і батьківський потенціал.

Наприклад, батьки можуть не задовольняти повною мірою потреби

дитини через власні проблеми, які загострюються через неготов–

ність чи небажання найближчого оточення зрозуміти чи підтрима-

ти їх.

При цьому варто враховувати, що взаємодія між різними

факторами часто є не простою, тому важливо, щоб: інформа-

цію збирали і записували систематично з детальною точніс-

тю; до збору інформації залучалися фахівці з різних галузей;

інформацію перевіряли та обговорювали з батьками і, коли

це можливо, з дитиною; розбіжності в точках зору про інфор-

мацію і її важливість чітко записувались; проводилася оцінка

сильних сторін і труднощів сім’ї; вивчалися вразливі сторони

і захисні фактори у світі дитини тощо.

Таким чином, соціальні працівники, які проводять оцінку

потреб дитини та її сім’ї, мають розуміти логіку загального

підходу до здійснення оцінки, усвідомлювати значення усіх

компонентів „Моделі оцінки” та їх показників, а також володі-

ти ґрунтовними знаннями, необхідними для їх аналізу. Окрім

цього, вони мають мати чітке уявлення, за допомогою яких

індикаторів можна проаналізувати кожен показник, а також

яких успішних результатів дитина може досягати стосовно

кожного показника на певному етапі вікового розвитку, щоб

повною мірою виявити свій особистісний потенціал, успішно

соціалізуватися.

Отож насамперед детально проаналізуємо кожен показник

компоненту «Потреби дітини для розвитку».

Здоров’я. Дитина для повноцінного розвитку має потреби

щодо: належного догляду за здоров’ям, коли вона хворіє;

адекватного і калорійного харчування, дієти; достатнього

і спокійного сну; порад й інформації з питань, які стосуються

здоров’я, охоплюючи сексуальну освіту, зловживання нар–

котиками тощо (особливо для старших дітей). Тому індика-

торами стану здоров’я дитини насамперед є: відповідність

її ваги і зросту визначеним нормам розвитку особи відповід–

ного віку; проведені щеплення, їх своєчасність; наявність/

відсутність хвороб, захворювань, встановлених діагнозів

(в т.ч. хронічних); загальне самопочуття дитини тощо.

За інформацією про здоров’я дитини соціальний працівник

може звернутися до медсестри, лікаря загальноосвітнього

закладу, де навчається дитина, дільничного чи сімейного

лікаря, батьків, родичів та інших дорослих, які знайомі з дити-

ною, та самої дитини. Оцінка здоров’я дитини здійснюється

на основі бесід із дитиною, представниками її найближчого

оточення чи фахівцями; вивчення медичної документації,

аналізу даних лабораторних, клінічних та інших досліджень.

світа. Оцінка потреби дитини в освіті передбачає вивчен-

ня усіх аспектів її когнітивного розвитку. У ракурсі цього

показника досліджується рівень інтелектуального розвитку

дитини, розвиток інтересу до навчання, досвід досягнення

позитивних результатів (успіху) в навчанні та виконання

інтелектуальних завдань тощо. Для дитини важливими є:

можливості для отримання необхідної інформації; гри і вза-

ємодії з іншими дітьми; доступ до книжок; розвиток когні-

тивних навичок та інтересів тощо. Тому, здійснюючи оцін-

ку потреби дитини в освіті, соціальний працівник з’ясовує

інформацію про: успіхи дитини у засвоєнні навчальної про-

грами загалом та конкретних навчальних предметів зокрема,

відповідність навчальних досягнень можливостям дитини;

ставлення дитини до навчання; можливі труднощі у навчанні

та спілкуванні у класі, з однолітками; стан відвідування дити-

ною школи (як регулярно вона це робить, якщо ні, то чому).

Характеристика освіти дитини передбачає також аналіз:

як вона проводить вільний час поза навчанням, які її інтере-

си, захоплення та хобі (читає книги, грає на музичному інстру-

менті, плете, малює, сидить за комп’ютером, віддає перевагу

спортивним заняттям тощо); якою є участь дитини у різних

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

133

виховних заходах, що проводяться у школі і поза нею; чи

відвідує позашкільні навчальні заклади, секції, гуртки тощо.

Емоційний розвиток та поведінка. Для оцінки емоційного

розвитку дитини необхідно вивчити позитивні якісні зміни

у відображенні її психікою навколишнього світу, що вияв-

ляється у переживаннях, прив’язаностях. Цей показник

розкриває особливості емоційного стану дитини: її страхи,

побоювання та проблеми. Соціальному працівникові потріб–

но вивчити типові та особливі емоційні реакції дитини

у стресових ситуаціях, адекватність емоцій дитини до її віку

за певних обставин тощо. При цьому чим молодша дитина,

тим складніше проаналізувати її емоційний розвиток. Отож

важливо оцінити: як емоції впливають на стосунки дитини

з іншими людьми; рівень її довіри іншим; чи, взаємодіючи

з оточенням, дитина намагається привернути до себе увагу;

якими є особливості емоційних реакцій дитини у стресових

ситуаціях; чи є у дитини труднощі у спілкуванні з іншими

дітьми, як багато вона має друзів; що непокоїть, тривожить

дитину або чого вона боїться (конкретних речей, обставин,

відкритого/закритого простору, самотності); який апетит,

сон у дитини; яким є рівень її тривожності і самоконтролю,

прив’язаності і самостійності.

Найзручніший метод діагностики – бесіда з дитиною у віль-

ній, невимушеній формі, що дозволяє знизити рівень страху

та емоційного напруження, налаштувати дитину на виконан-

ня тестових завдань. До обстеження емоційного стану дити-

ни за потреби залучаються педіатр, психіатр, психолог.

Самоусвідомлення. Тісний зв’язок з емоційним розвитком

має рівень самоусвідомлення дитини, потреби у сприйнятті

себе як окремої і цінної особистості, приналежності й визнан-

ня з боку сім’ї, однолітків і громади. Для гармонійного розвит-

ку дитини важливим є усвідомлення власного образу, самопо-

вага, правильна гендерна та сексуальна орієнтація тощо.

Індикатори даного показника: чи може дитина назвати: своє

прізвище, ім’я, по батькові; адресу, стать; якою є її самооцін-

134

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

ка (завищена, адекватна, занижена); чи усвідомлює дитина

свою культурну приналежність і чи відповідно дотримується

культурних традицій; чи впливає на самоусвідомлення дити-

ни її національність, статус тощо.

Сімейні та соціальні стосунки. Неабияке значення для пов-

ноцінного зростання дитини має потреба у стабільних і люб-

лячих стосунках із батьками/опікунами, братами/сестрами;

можливість розвивати співчуття, ставлячи себе на місце ін-

шого; дружба з однолітками та іншими значущими особами,

а також реакція сім’ї на ці стосунки. Отже, оцінюючи сімей-

ні та соціальні стосунки дитини, потрібно проаналізувати:

які цінності панують у середовищі, де виховується дитина;

чи є поза сім’єю дорослі або однолітки, яким дитина довіряє

(друзі, вихователі, вчителі, далекі родичі); чи не була дити-

на об’єктом насильства у сім’ї; з ким дружить дитина і чи

дружить із молодшими за себе тощо.

Соціальна презентація. Потреба дитини у соціальній пре–

зентації виявляється у прагненні виразити саму себе, свої

вміння, здібності, якості й отримати від оточуючих відповід–

не визнання. При цьому особливої ваги набуває для дитини

можливість отримати поради від батьків/опікунів щодо пре–

зентації за різних обставин. Основні запитання, відповіді на

які дозволять визначити рівень соціальної презентації дити-

ни, такі: чим вона вирізняється серед інших членів соціуму; яке

враження дитина справляє (її зовнішній вигляд); чи вміє дити-

на коректно поводитися, дотримуючись морально-етичних

норм, у громадських місцях; який авторитет та міжосо–

бистісний статус дитини у дитячому та дорослому колекти–

вах; чи вміє дитина ввічливо звернутися, у разі потреби, до

незнайомої особи з проханням чітко сформулювати свою

позицію і висловити її; чи знає, як і коли себе презентувати;

чи часто презентує себе тощо.

Навики самообслуговування. Це комплекс дій, що дають

змогу дитині самостійно підтримувати себе й особисті речі

у стані, який відповідає узвичаєним санітарно-гігієнічним

і соціально-побутовим нормам. У контексті цього показни-

135

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

136

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

ка досліджується рівень розвитку самостійності дитини,

знань, умінь і навичок, необхідних для формування й утвер–

дження незалежності від дорослих; уміння одягатися,

їсти тощо. Навички соціального обслуговування сприяють

розвитку навичок самостійного життя, прагнення само-

стійно розв’язувати соціально-побутові проблеми. Інди–

катори оцінки показника: чи має дитина навички осо–

бистої гігієни та догляду за собою; чи може сама вдягатися,

митися, прати; чи турбується про зовнішній вигляд; чи

доглядає за особистими речами; чи вміє користуватися

столовими приборами та побутовими електроприладами,

готувати їжу тощо.

На сьогодні у соціально-педагогічній практиці немає стан–

дартизованих форм оцінки соціальних якостей дитини,

на відміну, скажімо, від тестових процедур у психології.

Тому потрібно спостерігати за поведінкою дитини у різних

життєвих ситуаціях. Для цього рекомендовано проводити

оцінку мультидисциплінарною командою, до складу якої

можуть входити: соціальний працівник, соціальний педа-

гог/психолог загальноосвітнього закладу, де навчається

дитина, керівник творчого колективу, який відвідує дити-

на, та ін.

Здійснюючи оцінку потреб дитини, яка виховується в інтер–

натному закладі, соціальний працівник може використову–

вати бланки спостережень, зміст яких розроблено й апробо–

вано в рамках проекту ЮНІСЕФ, що реалізовувався у 2006 р.

Представництвом благодійної організації «Надія і житло для

дітей» в Україні [8, с. 83-97].

Шанси дітей досягнути оптимальних результатів розвитку

значною мірою залежатимуть від здатності батьків (батьків-

ського потенціалу) належним чином реагувати на їхні потре-

би на всіх стадіях життя. Соціальні працівники мають знати,

що може перешкоджати батькам виконувати свої обов’язки

і якими є наслідки цього для дітей різного віку. Потрібно

зазначити, що діти будуть менш вразливими, якщо пробле–

ми батьків: несуттєві і короткочасні; не пов’язані з насильст–

137

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

вом у сім’ї, конфліктами та безладом; не призводять до

розвалу сім’ї.

Характеристика батьківського потенціалу визначається рів-

нем компетентності батьків і обумовлюються її трьома скла-

довими: когнітивною, емоційною та поведінковою. З ураху-

ванням зазначеного, аналізуючи показник елементарний

догляд, соціальний працівник має з’ясувати таке: як батьки

задовольняють потреби дитини в їжі, одязі, відпочинку, грі;

гігієнічні потреби; наскільки вони можуть та готові любити

й піклуватися про дитину в разі її поганого здоров’я, інвалід-

ності, важких захворювань, проблем у навчанні, емоційному,

поведінковому та особистісному розвитку тощо.

Гарантія безпеки. Цей показник визначає спроможність

батьків створити безпечне середовище для дитини. У ході

його оцінки важливо простежити: чи можуть (уміють) батьки

створити безпечне середовище для дитини; гарантувати їй

адекватний захист від заподіяння шкоди; чи здатні розпізнава-

ти ризики і небезпеки як в оселі, так і за її межами; чи є у колі

їхніх друзів наркомани, алкоголіки, інші особи з не безпечною

для оточення поведінкою; чи захоплення батьків, спосіб прове-

дення дозвілля не загрожують життю або здоров’ю дитини.

Емоційне тепло. Виховний потенціал батьків значною

мірою залежить від їхньої здатності передавати дитині емо-

ційне тепло. Дорослі мають гарантувати дитині задоволення

її потреби в теплих стосунках зі значущими дорослими, які

делікатно і чутливо реагують на запити, емоційний стан юної

особистості. Для цього батькам потрібно демонструвати,

що вони люблять і цінують дитину, схвалюють її поведінку

і заохочують до соціально позитивних дій. Тому, аналізуючи

даний показник, соціальному працівникові варто звернути

увагу: як батьки характеризують дитину і стосунки у власній

сім’ї; чи пригортають, обіймають, заспокоюють дитину; чи ви-

являють почуття любові, турботи; чи використовують у розмо-

ві з дитиною пестливі слова; як часто виявляють знаки уваги;

чи святкують день народження дитини, дарують їй подарун-

ки; чи є вияв емоційного тепла батьками традиційним.

138

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Стимулювання. Становлення особистості, яка розвивається,

відбувається швидше й успішніше за умов його стимулюван-

ня. Стимулювання дитини – це допомога їй у розвитку шля-

хом впливу на формування навичок спілкування, інтересу

до ігрової, навчальної, трудової діяльності; розширення со-

ціальних можливостей; взаємодії з дитиною, реагування

на її мовлення, запитання; активної участі в іграх дитини

тощо. Індикаторами цього показника є: чи батьки стиму–

люють успішне навчання дитини і як саме це роблять; чи

завжди вислуховують дитину і відповідають на її запитання;

чи стимулюють дитину раннього та дошкільного віку під

час гри; чи здатні батьки створити умови, щоб дитина праг–

нула досягти успіху у власній діяльності, адекватно оцінюва-

ла його; чи батьки сприяють, щоб дитина долала посильні

для неї труднощі тощо.

Життєві орієнтири і обмеження. Цей показник окреслює,

яким чином батьки допомагають дітям у розвитку вмінь

та навичок управління власними емоціями і поведінкою:

демонструють і моделюють позитивну поведінку, взаємодію

з іншими людьми; контролюють власні емоції, визначають

певні кордони у поведінці; формують у дитини здатність

протидіяти негативному впливові. При цьому особливо цін-

ним для дитини є створення батьками можливостей їй самій

регулювати власні емоції та поведінку. Обов’язком батьків

є прищеплювати дитині життєві орієнтири для формуван-

ня й утвердження моральних цінностей, розвитку сумління;

зміцнювати її прагнення і навички піклування про інших,

дисципліни і гнучкої поведінки. Враховуючи зазначене, соці-

альний працівник має проаналізувати: які методи, стиль ви-

ховання застосовує сім’я, і чи відповідають вони віку, потре-

бам, характеру дитини (з огляду на історію її життя); якою

батьки уявляють модель позитивної поведінки дитини, що,

на їх думку, не можна робити; яким чином батьки прищеп-

люють дитині потребу і вміння дотримуватися моральних

чи суспільних норм.

Стабільність. Важливими умовами, сприятливими для ди-

тини, є: збереження стабільного сімейного середовища, у

139

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

якому панують порозуміння, взаємоповага, любов; гарантія

безпечних стосунків, плекання послідовного емоційного теп-

ла протягом тривалого періоду часу і реагування подібним

чином на схожу поведінку; неперервність зв’язків дитини із

кровними для неї членами сім’ї та іншими значущими до-

рослими. Важливо оцінити ступінь стабільності емоцій,

настанов та моделей поведінки батьків, адже саме психо-

лого-педагогічні умови дозволяють будувати позитивні

взаємини, забезпечують розвиток дитини. Отож потріб-

но з’ясувати: чи має сім’я стабільні правила; традиції; чи

передбачувана поведінка батьків; чи однаковими є вимоги

обох батьків до дитини; чи дотримується сім’я режиму

дня; хто, як правило, перебуває поруч із дитиною; чи

справедливо розподілено обов’язки між батьками з догля–

ду за дитиною тощо.

Під час здійснення оцінки компонента «Батьківський потенці-

ал» соціальний працівник має звертати увагу, як виконує свої

обов’язки з догляду і виховання дитини не лише мати, але

й батько. В сім’ях, де один із батьків не живе з сім’єю, доціль-

но визначати, який вплив він має і наскільки важливим для

дитини є підтримання тісних зв’язків із татом (мамою). Оці-

нюючи батьківський потенціал, фахівцям треба зрозуміти,

який вплив мають стосунки між батьками на їхню здатність

задовольняти потреби дитини. Важливо спостерігати за

взаємодією батьків і дітей, а не тільки прислухатися до їхніх

розповідей про те, як вони це виконують. Тому слід просте–

жити: їхні реакції на дитину та її поведінку; те, яким чином

батьки відгукуються на потреби дітей; чи зазнають вони

труднощів у задовільненні потреб, чи здатні їх задовольнити

взагалі; вплив, який дитина має на них; якість стосунків «ба-

тьки – дитина»; розуміння потреб дитини і її розвитку; розу–

міння батьківських завдань і відповідності цих завдань

потребам дитини в розвитку; вплив будь-яких трудно–

щів, які вони можуть переживати, на їхню здатність вико-

нувати батьківські завдання (вміння відрізнити реалізацію

від сильного бажання); вплив минулого досвіду на вико-

нання батьківських обов’язків; здатність усвідомлювати

труднощі і долати їх; здатність скористатися підтрим–