Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

120

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

структуровані та цілеспрямовані дискусії, спостереження,

тестування тощо [6, с. 55-70].

питування – вербальний метод збору інформації дав змогу

встановити довірливі стосунки з клієнтом, якщо вони підготов–

лені відповідно до вимог, тобто перелік запитань має бути

позитивним, містити відкриті та закриті запитання, запитан-

ня щодо уточнення, контролю, запитання загальні й тема-

тичні тощо. Опитування за способом проведення поділяють

на анкетування та інтерв’ю.

Анкетування – передбачає заповнення бланка опитуваль-

ника респондентом (носієм інформації). Анкетування поді-

ляють на індивідуальне, групове, поштове або проведене

за допомогою засобів масової інформації.

Інтерв’ю – метод, у ході якого респондент відповідає на запи-

тання інтерв’юера (людини, яка ставить запитання) в усній

формі, а інтерв’юер фіксує відповіді. За способом проведення

інтерв’ю може бути особистим (віч-на-віч), телефонним або

проведеним за допомогою електронних засобів інформації.

Залежно від того, наскільки інтерв’юер може вільно зміню-

вати послідовність запитань та їх формулювання, інтерв’ю

поділяють на неформалізоване (можлива зміна запитань

та їх послідовності) і формалізоване (перелік дослідницьких

запитань є чітко визначеним). Розрізняють два види інтер-

в’ю: глибинні (інтерв’юер дає можливість респонденту віль–

но висловлюватися на визначену тему) та структуровані

(як правило, використовуються тестові запитання).

Фокус-група (фокусоване групове інтерв’ю) – якісний ме-

тод збору інформації, що передбачає створення цільової гру-

пи, яка протягом певного часу за попередньо розробленим

сценарієм обговорює певну проблему.

Бесіда/структурована та цілеспрямована дискусія з діть-

ми і їхніми сімями – це найбільш поширений якісний ме-

тод збору інформації. Він може бути ефективним за умови

високого професіонального рівня соціального працівника,

121

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

який проводить оцінювання. Крім того, дискусії суб‘єктивні,

і тому часто виявляються упередженими. Проте деякі форми

спілкування з дорослими, дітьми та їхніми сім‘ями є цінними

для здійснення будь-якого оцінювання. Бесіда відрізняється

від фокус-групи необмеженою кількістю учасників, часом

проведення та методикою проведення.

Мозковий штурм – метод, що використовується для пошу-

ку шляхів розв’язання проблеми (ситуації), а не для власне

збору даних. Але спостерігаючи за висловлюваннями учас-

ників, фіксуючи їхні пропозиції, дослідник може почерпнути

інформацію, яку проблематично отримати іншими методами.

Спостереження – метод збору первинної інформації, що ба-

зується на спрямованому, систематичному, безпосередньому

візуальному і слуховому сприйманні (відстежуванні) і реєстра-

ції вагомих із точки зору мети і завдань дослідження процесів,

явищ, ситуацій, фактів, що можуть бути перевірені і проконт-

рольовані. Особливістю спостереження є те, що воно дає змогу

фіксувати події, поведінку людини в момент їх здійснення.

Неформалізоване спостереження. Соціальний працівник

(залучений фахівець) упродовж певного часу спостерігає

за клієнтом, не контактуючи з ним. Результати спостережен-

ня занотовуються у довільній формі і є якісними показника-

ми оцінки.

Структуроване (формалізоване) спостереження. Спостері-

гач занотовує результати спостереження у чітко визначені

(затверджені) форми. Інформація про клієнта може також

подаватися у числовому вимірі, комп’ютерній обробці і бути

проаналізованою кількісними методами.

Включене спостереження. Соціальний працівник (залучений

фахівець) не лише вступає у контакт із тими людьми, діяль-

ність яких спостерігає, а й бере безпосередню участь у поді-

ях, що відбуваються. Здебільшого результати викладаються

в описовому вигляді, тому цей вид спостереження належить

до якісних методів збору даних.

122

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Тестування – метод, який передбачає виконання стандарти-

зованих завдань, що дозволяють виміряти деякі психофізич–

ні та особистісні характеристики, а також знання, вміння,

навички клієнта. Тестування відрізняється від опитування

тим, що виявляє узагальнені вміня клієнта в різних сферах

його життєдіяльності (навчальній, професійній, дозвіллєвій

тощо). Тестування спрямоване на те, щоб за результатами

отриманих даних робити висновок про стан психіки люди-

ни, наявність її умінь, підготовленість до певної практичної

діяльності, готовність до змін.

Важливу інформацію містять стандартизовані оціночні

тести, які зазвичай проводяться психологами, психіат–

рами або медичним персоналом, наприклад, методи-

ка дослідження особистості «дім – дерево – людина»

Дж. Бука; тест Люшера; тест «Неіснуюча тварина»;

методика дослідження «Незакінчене речення»; мето–

дика виміру рівня тривожності Тейлора; методика

діагностики показників та форм агресії А. Басса та

А. Дарки; методика виявлення акцентуацій характеру

К. Леонгарда; методика діагностики схильності особис–

тості до конфліктної поведінки К. Томаса тощо.

Існують певні стандарти проведення якісного оцінювання

й оцінки, а саме:

• кожний клієнт, який звертається до соціальної служби,

має право на негайну початкову оцінку;

• на перебіг оцінки та її результати не повинна вплива-

ти дискримінація щодо віку, неповносправності особи,

її статі, культури або раси;

• людина, яка проходить оцінку, має право на власний

погляд стосовно ситуації, складних життєвих обста-

вин, у яких вона опинилась, що потрібно враховувати

в роботі з нею;

• клієнти мають право на доступ до інформації про себе,

бути вільними від примусу, а також припинити участь

у процесі оцінювання;

• всі організації, служби (і урядові, й неурядові),

123

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

що надають соціальні послуги, покликані мати єдині

переконання щодо мети, завдань, методів оцінки

та використовувати стандартні форми для її здійс–

нення;

• усі соціальні працівники, які проводять оцінку, мають

пройти відповідну підготовку та регулярно підвищува-

ти професійну кваліфікацію;

• оцінювання і саму оцінку проводить мультидисциплі-

нарна команда, до складу якої входять фахівці зацікав-

лених організацій, установ, закладів.

До стандартів ефективної оцінки належить також необхід-

ність дотримання спеціалістами етичних норм, головними

з яких є: отримання згоди від клієнтів на збір інформації;

відсутність у спеціаліста, що здійснює оцінювання, конфлік-

ту інтересів; дотримання конфіденційності.

Професіонали, залучені до процесу оцінювання, мають знати

про те, що необхідно забезпечувати конфіденційність отри-

маної інформації. Її не можна повідомляти третій стороні, за

винятком випадків, коли батьки дитини/опікуни надають

письмовий дозвіл на розголошення інформації або в разі ви-

никнення таких обставин, коли нерозголошення даної інфор-

мації може зашкодити особі.

Таким чином, для якісного проведення оцінки має бути забез-

печена ціла низка відповідних умов (див. Рис. 12).

Під час проведення оцінки необхідно:

• враховувати прив’язаність оцінки всіх типів до реалій

соціальної роботи, до надання соціальних послуг;

• співвідносити потреби клієнта і можливості

організації, служби;

• налагоджувати порозуміння і взаємодію між тими,

хто здійснює оцінку, і надавачами послуг.

Оцінка є ефективною, якщо вона сприяє позитивним змінам

у життєдіяльності сімей і дітей.

124

Результати оцінювання та оцінки впливатимуть на форму-

вання державної соціальної політики на різних рівнях:

• на рівні громади – для визначення її ресурсів, потенціа-

лу найближчого оточення клієнта, для створення

чи відновлення його можливостей;

• на місцевому – для розробки місцевих (регіональних)

програм соціального спрямування;

• на національному рівні – для розробки цільових націо-

нальних програм соціальної роботи, надання соціаль-

них послуг клієнтам.

Результати оцінки мають інтерпретуватися та доводитися

до відома представників органів місцевого самоврядування,

місцевої виконавчої влади, державним закладам і неурядо-

вим організаціям із метою поліпшення стану клієнтів, які

опинилися у життєвій скруті.

Основу концепції оцінки потреб дітей та їхніх сімей, які опи-

нилися в складних життєвих обставинах, становить «Модель

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Рис.12.Умови здійснення якісної оцінки

125

Рис.13.Модель оцінки

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

оцінки», розроблена Департаментом охорони здоров’я Об’єд-

наного Королівства Великобританії та Ірландії (див. Рис. 13 ).

Дана модель як матриця дає можливість зрозуміти, що відбу-

вається з усіма дітьми, хай би в яких середовищах вони вихо-

вувались, тому є універсальною.

«Модель оцінки» розроблялася з розумінням того, що увага

фахівців сфери охорони дитинства має зосереджуватися

на усвідомленні потреб дитини та сприятливих умов її

виховання і розвитку. Вона базується на трьох основних

компонентах:

• потреби дитини для розвитку;

• батьківський потенціал (здатність батьків піклуватися

про дитину, виховувати і розвивати її, задовольня–

ти потреби);

• фактори сім’ї та середовища.

Тільки у разі повного врахування потреб дитини, високого

батьківського потенціалу, сприятливого впливу сім’ї та умов

довкілля дитина захищена й забезпечена всім необхідним

для повноцінного розвитку.

Компоненти – комплексні поняття, саме тому «Модель оцін–

ки» представлено у формі рівностороннього трикутника,

кожна грань якого (компонент) об’єднує низку показників.

Зокрема, компонент «Потреби дитини для розвитку» визна–

чено такими показниками: здоров’я, освіта, соціальна пре–

зентація, емоційний розвиток та поведінка, самоусвідомлення,

сімейні і соціальні стосунки, навички самообслуговування.

Здоров’я – стан організму, що характеризуться його рівновагою

з навколишнім середовищем, без будь-яких змін, пов’язаних із захво–

рюваннями.

Освта – процес засвоння людиною в умовах навчального

закладу чи самоосвіти системи знань, умінь, навичок, досвіду

пізнавальної і практичної діяльності, ціннісних орінтацій і соці–

альних відносин.

Соцална презентаця – здатність і потреба людини, що

виражаться у прагненні виразити саму себе, свої вміння, здіб–

ності, якості й отримати визнання від оточення.

Емоцни розвиток – якісні зміни у відображенні психікою

навколишнього світу, виявляються у переживаннях, прив’яза–

ностях, які відображають потреби організму й активізують чи

гальмують діяльність людини.

Поведнка – спостережувана зовні діяльність (вчинки, дії індивіда).

Самосвдомлення – усвідомлене ставлення людини до себе

(своїх потреб і здібностей, потягів і мотивацій, переживань і думок

тощо), процес і результат свідомого вибору особистістю власної

життвої позиції.

126

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Смен та соцалн стоснки – взамини, що складаються у сім’ї,

громаді і визначають їх типовий емоційний стан, мікроклімат.

Самоослговвання – система знань, умінь і навичок,

що дозволяють людині самостійно підтримувати себе й особис–

ті речі у стані, який відповіда прийнятим санітарно-гігінічним

і побутовим нормам.

Надзвичайно важливим компонентом становлення юної

особистості є здатність батьків чи опікунів (піклувальників)

задовольняти потреби дитини, їхнє вміння пристосовува–

тися до зміни цих потреб із плином часу, власне батьків–

ський потенціал. Це поняття можна визначити як наявні засо–

би, джерела, які можуть бути приведені в дію, використані

для досягнення мети, розв’язання будь-яких завдань, здій-

снення плану тощо [10, c. 215].

Батьківський потенціал визначається рівнем компетент–

ності батьків. Це сукупна здатність та готовність дорослих

до виховання дитини, вміле використання відповідних знань

і вмінь, що базується на індивідуальному підході до осо–

бистості, яка розвивається [12].

Дослідження батьківського потенціалу дозволяє з’ясувати

міру використання соціально-педагогічних можливостей сім’ї

у вихованні дитини. Показниками компоненту «Батьківсь–

кий потенціал» є: елементарний догляд, гарантія безпеки,

емоційне тепло, стимулювання, життєві орієнтири, обмежен–

ня, стабільність.

Елементарни догляд – забезпечення базових потреб дитини

у їжі, відпочинку, сні, одязі та ін.

Безпека – стан захищеності життво важливих інтересів людини,

забезпечення відповідних способів задоволення і захисту потреб

особистості, її прав.

Емоцне тепло – стан емоційного комфорту, в якому конст–

руктивно реалізуться ставлення індивіда до оточення; чуйність

до переживання іншого, співчуття.

127

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

128

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Стимлювання – заохочення до дій, активізація діяльності, вплив,

що зумовлю динаміку розвитку людини.

Життв орнтири – ідеальні уявлення людини про цінності, мету

й завдання у процесі життдіяльності; вид управління у процесі

здійснення виховного впливу.

Омеження – встановлення певних кордонів, умов поведінки,

діяльності, самовираження.

Сталнст – стійкість, постійність, незмінність настанов,

пріоритетів, правил, цінностей тощо.

Стан дитини та інших членів сім’ї значною мірою залежить від

системи взаємозв’язків, взаємозалежності умов, визнання її

специфіки. Тому предметом уваги соціальних працівників є:

• соціально-культурний фактор – мікроклімат, у якому

формується підростаюча особистість; соціальні

цінності сім’ї – те, що передається дитині; особиста

і педагогічна культура її членів – те, що є прикладом

для дитини, ідеалом для наслідування; ставлення

батьків до виховання дитини;

• соціально-економічний – майнові можливості сім’ї,

її матеріальні ресурси, що можуть бути використані для

розвитку і виховання дитини; зайнятість членів сім’ї

на роботі, їх можливості займатися вихованням дитини;

• технічно-гігієнічний – місце проживання дитини (міс-

то, село), умови проживання, особливості способу жит-

тя сім’ї (гігієнічна культура);

• демографічний фактор – структура і склад сім’ї

(повна, неповна, багатодітна та ін.) [9, с. 259-260].

Догляд за дитиною і її виховання відбуваються не у вакуумі.

Широкий спектр навколишніх умов може як сприяти, так

і перешкоджати функціонуванню сім’ї та розвитку дитини.

На всіх членів сім’ї впливає (позитивно чи негативно) соці–

альне середовище (довкілля): родинне оточення, сусіди, ко-

леги по роботі та ін. У площині соціальної роботи з дітьми та

129

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

сім’ями з дітьми дедалі більшої ваги набуває громада як

важливий чинник соціального впливу на особистість, проміж–

на ланка між макросистемою суспільства і мікросистемою

сімейної та особистісної підтримки. Параметри аналізу гро-

мад: природно-економічні особливості території; соціокуль-

турні традиції населення; гендерно-віковий склад населення;

сукупність соціальних установ, громадських організацій

та ін. Вивчення параметрів конкретної громади забезпечує

диференційований та індивідуальний підхід до планування

і надання соціальних послуг дітям та сім’ям з дітьми [1].

Враховуючи зазначене, показниками компоненту «Факто–

ри сім’ї та середовища» є: історія сім’ї і її функціонуван-

ня, родичі, житлово-побутові умови та ведення госпо–

дарства, зайнятість, доходи, соціальна інтеграція сім’ї,

ресурси громади.

Історя см’ – хронологія та перебіг важливих подій у житті

сім’ї.

Фнкцонвання – дії, спрямовані на виконання певних функцій

(щодо сім’ї мова про економічну, репродуктивну, рекреаційну, соціалі-

заційну, господарську, терапевтичну).

Роди – особи, пов’язані кровним зв’язком, що визнача їхні права

і обов’язки один перед одним.

Житловопотов мови – стан та комфортність помешкання,

де прожива людина, сім’я.

Занятст – діяльність людини, пов’язана із задовільнен-

ням особистих та суспільних потреб, які не суперечать

законодавству і приносять їй певний заробіток.

Доходи – наявний рівень прибутку членів сім’ї.

Соцална нтеграця – характеристика ступеню спіль-

них мети, інтересів різних соціальних груп, індивідів (дність

переконань, спільна діяльність, взамне пристосування);

входження у соціальну систему повноправним і активним

її елементом.