Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

100

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Для здійснення координації між суб’єктами соціальної

роботи із сім’ями з дітьми, які опинилися в складних жит–

тєвих обставинах, та комплексного вирішення її питань при

управлінні у справах сім’ї, молоді та спорту створюється

дорадий орган (див. Додаток 5).

Відповідно до «Порядку взаємодії суб‘єктів соціальної

роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих

обставинах» до складу дорадчого органу входять:

начальник управління (відділу) у справах сім’ї, молоді

та спорту, директор центру соціальних служб для

сім’ї, дітей та молоді, начальник служби у справах

неповнолітніх; та за запрошенням управлінь (відділів)

у справах сім’ї, молоді та спорту: керівники управлінь охо-

рони здоров’я, керівники управлінь освіти і науки, керів–

ники органів праці та соціального захисту населення,

керівники органів внутрішніх справ, керівники установ

виконання покарань, керівники інших структурних під–

розділів місцевої адміністрації, представники підприємств,

установ, організацій та об’єднань громадян.

Важливим механізмом, що забезпечує ефективність діяльнос–

ті інтегрованих соціальних служб, є партнерські стосунки

між надаваами послуг, клієнтами, ленами громади, які

мають базуватися на довірі, відкритості й відповідальності.

Спеціалісти служб розглядають сім’ї як повноправних учасни-

ків процесу соціального супроводу, а не пасивних отримува-

чів послуг. Головним завданням, яке стоїть перед соціальним

працівником, є залучення сім’ї до розуміння реальних при-

чин та пошуку шляхів вирішення складних життєвих обста-

вин. З цією метою соціальний працівник спільно з клієнтом

визначає найбільш нагальні потреби його сім’ї. Наприклад,

соціальний працівник спеціалізованої соціальної служби

під час зустрічей із клієнтом для встановлення з ним партнер-

ського контакту може прокоментувати отримані результати

діагностики сім’ї та на їх основі спільно з клієнтом здійснити

оцінку ситуації і потреб сім’ї для прогнозування і плануван-

ня подальшої роботи.

101

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Першим позитивним зрушенням на шляху партнерської

взаємодії є знаходження спільних аспектів бачення проб–

леми. Обговорюючи та здійснюючи спільні дії, соціальний пра-

цівник виводить клієнта на якісно новий рівень участі у вирі-

шенні складної життєвої ситуації, на якому на підставі укладе-

ної угоди між надавачем і отримувачем послуг добровільно

розподіля ється відповідальність за виконання запланованих

заходів соціального супроводу. До партнерської взаємодії ак-

тивно залучаються і діти відповідного віку (див. 1.2), члени

громади (див. 2.4)

Неабияке значення має партнерство між соціальними пра-

цівниками спеціалізованих служб ЦСССДМ. Щоб забезпечити

якість наданих соціальних послуг, вони мають нести спільну

відповідальність за дотримання відповідних норм і законів

та вжиті заходи щодо покращення становища дітей і сімей,

з якими вони працюють.

Одним із механізмів, що забезпечує ефективність роботи

інтегрованих соціальних служб, є наявність висококваліфі-

кованих фахівців, які мають ґрунтовну теоретичну підготов-

ку та володіють різними технологіями соціально-педагогічної

діяльності. Досвід підготовки кадрового потенціалу служб,

набутий у рамках реалізації проекту, можна вважати дієвим

механізмом, що забезпечував результативність їх функціо-

нування. Зокрема, навчання спеціалістів здійснювалося за

Програмою навчання соціальних працівників інтегрованих

соціальних служб, затвердженою наказом Державної соціаль-

ної служби для сім’ї, дітей та молоді. Ця програма має на меті

підвищити професійну компетентність соціальних працівни-

ків, а також допомогти їм розширити міжсекторні та міжві-

домчі зв’язки, спрямовані на реалізацію завдань соціальної

політики. Саме тому учасниками навчання різних форм ста-

ли не лише соціальні працівники і менеджери інтегрованих

соціальних служб, а й представники громад, місцевих органів

виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Соціальний працівник спеціалізованої соціальної служби,

який має високий рівень професійної компетентності, є важ-

102

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

ливим компонентом функціонально-змістової моделі роботи

інтегрованих соціальних служб. Успішність впровадження

та ефективність діяльності інтегрованих соціальних служб

забезпечується належною кількістю таких фахівців, які во-

лодіють та застосовують у своїй роботі кращі методики

й технології соціальної роботи, а саме: оцінки потреб дитини,

ведення випадку, активізації громади, відновного правосуд-

дя, мережевих зустрічей тощо.

Підвищення професійного рівня соціальних працівників

районних, міських, сільських/селищних центрів соціальних

служб для сім’ї, дітей та молоді, інших осіб, зайнятих у сфері

надання соціальних послуг, має стати метою та одним із

головних завдань діяльності обласних центрів соціальних

служб для сім’ї, дітей та молоді. Для цього доцільно в їх

структурі утворювати Тренінговий центр (наприклад, за

сприяння проекту такий підрозділ було створено Київським

обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді –

див. Додаток 8).

Основні завдання Тренінгового центру:

організація навчання соціальних працівників район-

них, міських, сільських, селищних центрів соціальних

служб для сім’ї, дітей та молоді, представників громад-

ських організацій та інших осіб, зайнятих

у соціальній сфері;

надання методичної допомоги, інформаційних послуг

у реалізації соціальних програм районними, міськими,

сільськими та селищними центрами соціальних служб

для сім’ї, дітей та молоді;

впровадження інноваційних технологій соціальної ро-

боти для реалізації соціальних програм

у роботі з сім’ями, дітьми та молоддю.

Тренінговий центр відповідно до покладених на нього

завдань забезпечує: добір та підготовку тренерів для реаліза-

ції соціальних проектів; організацію та проведення тренінгів

для соціальних працівників, представників органів місцево-

•

103

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

го самоврядування, виконавчої влади, освітніх закладів, ЗМІ

та інших осіб, зайнятих у соціальній сфері; адаптацію тре-

нінгових програм міжнародних організацій та апробацію

тренінгових модулів на регіональному рівні; співпрацю

з відповідними вищими навчальними та науково-дослідними

установами з питань соціальної роботи; проведення моніто-

рингу й оцінки діяльності тренерів; організацію і проведення

науково-методичних заходів: виставок науково-методичної

літератури, семінарів, круглих столів тощо.

Пройшовши відповідну підготовку, координацію діяльності

соціальних працівників спеціалізованих соціальних служб

здійснює менеджер, який призначається наказом Центру

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Серед його функці-

ональних обов’язків: проведення щотижневих робочих нарад

та щомісячних супервізійних зустрічей; здійснення аналізу

якості надання соціальних послуг клієнтам спеціалізованих

соціальних служб; сприяння поширенню методик соціаль-

ного супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих

обставинах; представлення інтересів служб та їхніх клієнтів

у відповідних структурних підрозділах місцевих органів ви-

конавчої влади і місцевого самоврядування; участь у між–

відомчих нарадах та засіданнях тощо (див. Додаток 4А).

Уміле виконання менеджером спеціалізованих соціаль-

них служб управлінських та адміністративних функцій

є важливим механізмом, що гарантує ефективність роботи

інтегрованих соціальних служб.

Успіх діяльності інтегрованих соціальних служб значною мі-

рою визначається позицією органів місцевої виконавої

влади та місцевого самоврядування щодо необхідності

створення і розвитку таких служб, їх дієвості й ефективнос-

ті, оскільки саме вони на локальному рівні формують і реалі-

зують політику, спрямовану на забезпечення потреб дітей

та благополуччя сімей із дітьми (див. Додаток 5; 7).

Саме від місцевих органів виконавчої влади та місцевого

самоврядування залежить:

104

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

• забезпечення зайнятості населення, створення

належної кількості робочих місць;

• розвиток соціальної інфраструктури (школи, дитячі

садки, позашкільні установи, заклади культури, спор-

ту, магазини, дитячі майданчики, заклади соціального

захисту тощо);

• прийняття соціально орієнтованого на потреби дітей

та сімей бюджету;

• створення служб, які надають послуги дітям та сім’ям,

відповідно до потреб громади;

• кадрове забезпечення всіх служб, установ і закладів

згідно з вимогами законодавства та потребами;

• створення механізмів активізації участі громади, соці–

ально орієнтованого бізнесу у вирішенні проблем

дітей та сімей із дітьми;

• здійснення моніторингу діяльності служб, установ і зак–

ладів, що надають послуги дітям та сім’ям.

Завдання органів виконавчої влади і місцевого самовря-

дування полягають у визначенні, плануванні, організації,

координації та моніторингу соціальних послуг різних видів,

які найбільшою мірою відповідають потребам населення під-

відомчої території і мають бути орієнтовані на забезпечення

прав кожної дитини, сім’ї, громади.

Отже, загальний алгоритм створення і розвитку інтегро–

ваних соціальних служб можна сформулювати наступним

чином:

• вивчення ситуації в громаді – аналіз проблем і потреб

у громаді, обґрунтування доцільності створення комп–

лексу спеціалізованих соціальних служб, їх кількості;

• визначення цільових груп клієнтів спеціалізованих

соціальних служб;

• визначення мети, завдань та пріоритетних напрямів ро-

боти спеціалізованих соціальних служб, переліку послуг;

• окреслення кола партнерів із числа державних

та неурядових організацій і налагодження з ними

тісної взаємодії;

105

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

• вирішення організаційних питань (у тому числі

створення «єдиного вікна звернень», а також матері–

ально-фінансове та ресурсне забезпечення;

планування роботи; укомплектування служб

кадрами тощо;

• проведення інформаційної кампанії з метою інформу-

вання населення про створення та роботу комплексу

спеціалізованих соціальних служб, перелік послуг,

можливості їх отримання, а також виявлення

потенційних клієнтів служб тощо;

• здійснення основної діяльності – надання послуг (про-

ведення початкової оцінки, ведення випадку, моніто-

ринг та оцінка результату ведення випадку – див. 2.4);

• моніторинг та оцінка діяльності кожної спеціалізова-

ної соціальної служби, а також інтегрованих соціаль-

них служб у цілому.

Таким чином, інтегровані соціальні служби за умов здійс–

нення роботи за її функціонально-змістовою моделлю

та дотримання алгоритму їх створення й розвитку можуть

стати в Україні основною ланкою в системній соціальній

роботі, спрямованій на запобігання бездоглядності, соціаль-

ному сирітству, на активізацію національного усиновлення

та розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей,

позбавлених батьківського піклування, першоосновою

впровадження стратегії деінституалізації.

Література:

1. Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи із

сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах

(Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 липня

2006 р. за N 824/12698).

2. Представництво інтересів соціально вразливих дітей та

сімей: Навч. посіб. / За ред. Т. В. Семигіної – К.: Четверта

хвиля, 2004. – 216 с.

3. Програма підготовки соціальних працівників

інтегрованих соціальних служб / За заг. ред.

І. Д. Звєрєвої, В. О. Кузьмінського, І. Саммон – К.: ПБО

«Кожній дитині» в Україні, 2006. – 34 с.

106

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

4. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За

заг.ред. І. Д. Звєрєвої – К.: Центр навч. літ-ри, 2006. – 316 с.

5. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва,

О. Б. Безпалько, С. Я. Харченко та ін. / За заг. ред.

І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонової – К.: Центр навч.

літ-ри, 2004. – 256 с.

6. Соціальний супровід сімей, що опинились в складних

життєвих обставинах. Метод. посіб. / Автори-упор.

І. Д. Звєрєва, Ж. В. Петрочко та ін. – К.: ДЦССДМ, 2006. – 84 с.

У реформуванні соціальної сфери державна соціальна полі-

тика України спрямована на створення умов для досягнення

високого рівня життя громадян шляхом підвищення якості

соціальних послуг відповідно до потреб їх користувачів.

З ухваленням Закону «Про соціальні послуги» помітно акти-

візувалася робота щодо регулювання надання соціальних

послуг державними та неурядовими організаціями. З огляду

на це виникла потреба у створенні механізму встановлення

та гарантування якості соціальних послуг, дотримання

її на державному і місцевому рівнях.

Одним із головних стратегічних напрямів реформування

системи соціальних послуг є розроблення та впровадження

у практику єдиної моделі оцінювання і оцінки потреб клієн-

та, єдині переконання щодо факторів, які гарантують його

безпеку і створюють сприятливе середовище для розвит-

ку, єдині погляди щодо значення вивчення потреб людини

як її «персональної концепції».

цінювання розглядається як фундаментальна техноло-

гія, орієнтована на визначення потреб клієнтів, системний

моніторинг процесу надання послуг (допомоги, підтримки

тощо) і досягнутих результатів, аналіз фінансових витрат

і прогнозування економічного ефекту, а також певний про-

цес визначення базових даних, необхідних для подальшо-

го планування результативної діяльності інтегрованих

соціальних служб із клієнтом щодо подолання складних жит–

тєвих обставин.

2.1 Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Інноваційнітехнології

вроботіінтегрованих

соціальнихслужб

107

108

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

Оцінювання базується на принципах і цінностях соціальної

роботи, основними із яких є: доступність; добровільність;

гуманність; індивідуальний підхід; конфіденційність; профі–

лактична спрямованість; безоплатність; партнерство; сис–

темність; гарантований захист прав людини/дитини, сім’ї;

пріоритетність інтересів клієнтів, врахування їхньої думки.

Компонентами оцінювання є різні види оцінки, які одночас-

но постають його інструментом, тобто сукупністю методів,

за допомогою яких визначаються нагальні потреби індивіда,

групи, громади, суспільства, та частиною циклу оцінюван-

ня. Розрізняють типи оцінки: оцінку потреб, оцінку процесу,

оцінку результатів (впливу), економічну оцінку. Зокрема:

• оцінка потреб – проводиться для того, щоб мати ви–

черпну картину життєвих обставин дитини і сім’ї та ске-

рувати процес добору необхідного типу втручання. Ви–

діляють два рівні оцінки потреб: первинний – початкова

оцінка; вторинний – комплексна оцінка. Оцінка потреб

дитини і сім’ї розглядається як дії зі збору, обробки, сис-

тематизації, аналізу, узагальнення та порівняння даних

за певними стандартами, моделями (див. Розділ 2);

• оцінка процесу – досліджується відповідність заходів,

що проводяться із клієнтом, індивідуальному плану

дій, відстежується послідовність їх виконання. Фактич–

но оцінка процесу є моніторингом (систематичним

переглядом) роботи соціальних працівників. Основни-

ми питання оцінки процесу, наприклад, є: чи було втру-

чання прийнятним для клієнта, групи тощо;

• оцінка результатів роботи (впливу) – визначають-

ся результати втручання, вплив проведених заходів

на якість життя клієнта, його безпосередні здобут-

ки, чи відбулися позитивні зміни в поведінці клієнта,

чи вдалося подолати складні життєві обставини тощо.

Такі здобутки можна класифікувати як поведінкові

(зміна рівня поінформованості, позицій, знань, умінь

та поведінки) та не пов’язані з поведінкою (рівень орга-

нізаційних, екологічних та політичних змін); наскільки

успішним було втручання;

109

Оцінкапотребдитинитаїїсім’ї

• економіна оцінка – проводиться аналіз ефективності

витрат, щоб переконатися у вмотивованому виділенні

ресурсів на соціальну допомогу клієнтові.

Оцінка – обов’язкова складова соціального супроводу/

супроводження, ведення випадку, соціального інспектування

тощо. Процес оцінювання є циклічним, оскільки оцінки

різних типів обумовлюють одна одну. Ігнорування або

уникнення будь-якого типу оцінки порушує процес оцінюван-

ня (див. Рис. 9).

Оцінювання – процес, що постійно перебуває у русі

і є чутливим до змін потреб клієнта, інновацій соці-

альної роботи, формування державної соціальної

політики. Оцінювання постає важливим компонентом

стандартів надання соціальних послуг, які розвиваються

в Україні. Тому його здійснення має бути систематичним

і базуватися на комплексному підході.

Рис.9.Цикл оцінювання

109