Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

Сучасна соціальна робота перебуває на етапі активного

розвитку теоретичних положень та аналізу й систематизації

досягнень соціальної практики. Стрімкий розвиток соціаль–

ної роботи зумовлений соціальним замовленням суспільст–

ва, спрямованим, насамперед, на формування засад нової

соціальної політики щодо дітей, сімей, молоді.

На шляху розвитку соціальної роботи як складової соціальної

політики постають такі пріоритети, як посилення уваги до

кожного клієнта, комплексність надання соціальних послуг,

їх адресність, доступність та результативність. А це можливо

тільки за умови інтегрованого підходу до здійснення соціаль-

ного обслуговування населення на рівні громади.

Інтеграція – процес, у рамках якого певна громада забезпе-

чує умови для реалізації максимального соціального потен–

ціалу кожного індивіда – члена цієї громади. При цьому інтег-

рація, насамперед, спрямована на покращення співпраці між

соціальними інституціями, що функціонують у громаді (служ-

бою у справах дітей, відділами освіти, охорони здоров’я, праці

та соціального захисту, кримінальної міліції у справах непов-

нолітніх, неурядовими організаціями, закладами освіти, куль-

тури, охорони здоров’я та ін.), – партнерство, за якого вони

розвиваються, досягають спільних цілей.

За таких умов до локальної моделі соціального обслугову-

вання залучається максимальний соціальний потенціал

громади, що забезпечує ефективність наданих послуг членам

громади, результативність соціальної роботи загалом.

Характеристиками й одночасно показниками інтеграції

як процесу є наявність у ньому інтегрованого підходу

та інтегративної ситуації. Інтегрований підхід розгля–

дається як спосіб ставлення до індивіда та ведення справ

стосовно нього, в ході застосування якого не тільки інди–

1.4Змістіорганізаціяроботи

інтегрованихсоціальнихслужб

від адаптується до громади, але й громада робить необ-

хідні кроки, докладає певних зусиль, аби пристосуватися

до нього. Беручи за основу своєї діяльності інтегрований

підхід, інституції соціальної сфери громади змінюють пере–

конання і цінності, принципи та організаційно-методичні

засади своєї роботи, що виводить їх на вищий рівень розумін-

ня проблем клієнтів, якісного реагування на їхні потреби.

В інтегративній ситуації, як правило, турботу про члена

громади, котрий потребує допомоги, бере на себе особа,

яка представляє його інтереси і водночас від імені громади

є виконавцем адресних, комплексних послуг, різних видів

підтримки, що може надати йому ця спільнота.

Враховуючи зазначене, доцільним видається створення

і забезпечення функціонування таких соціальних служб,

які б спеціалізувалися на наданні адресних послуг клієнтам

певних категорій і здійснювали свою діяльність у тісній

взаємодії з усіма інституціями громади. Соціальні праців-

ники таких служб можуть ініціювати створення комплексу

нових послуг та надання їх у різних галузях освіти, охорони

здоров’я, соціального захисту.

Таким чином, інтегровані соціальні служби – це комплекс

спеціалізованих соціальних служб, які створюються відпо-

відно до потреб членів громади і реалізують певні напрями

соціальної роботи, орієнтовані на надання адресної допомо-

ги сім’ям і дітям у подоланні складних життєвих обставин,

на основі інтегрованого підходу.

Окрім цього, інтегрований підхід та інтегративна ситуація

є підґрунтям функціонування самих спеціалізованих соці–

альних служб, оскільки передбачають тісну взаємодію спеці–

алістів цих служб між собою та з клієнтами. Впровадження

інтегрованого підходу забезпечує створення інноваційної

системи соціального обслуговування на рівні громади як

складової соціальної роботи, спрямованої на захист прав

клієнта шляхом визначення та надання йому повного

комплексу послуг.

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Соціальна робота, яку здійснюють інтегровані соціальні

служби, може бути представлена функціонально-змістовою

моделлю (див. Рис. 6).

Рис.6.Функціонально-змістова модель роботи інтегрованих соціаль-

них служб

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Моделювання соціальної роботи інтегрованих соціаль–

них служб базується на основних принципах та підходах

до моделювання соціальної роботи як системи. сновні

компоненти моделі – мета, завдання, принципи, техноло–

гії, напрями, форми та методи роботи – зумовлюють

змістове наповнення діяльності служб, а наявність певних

механізмів, що забезпечують ефективність роботи інтегро-

ваних соціальних служб, надають моделі функціональних

ознак як системі. Індикатором успішності функціонуван-

ня системи соціальної роботи є результат, що відображає

зміну становища клієнта, подолання його складних життє–

вих обставин тощо.

Ключовим компонентом моделі є мета і завдання соціальної

роботи, які реалізуються інтегрованими соціальними служ–

бами і деталізуються в роботі спеціалізованих соціальних

служб. Загальна мета – гарантований захист прав клієнтів –

конкретизується в системі надання різних видів соціальних

послуг, матеріальної допомоги, здійсненні соціального

обслуговування, профілактичній роботі й реабілітації дітей

та сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Завдання інтегрованих соціальних служб полягають

у забезпеченні належної послідовності та прозорості дій

у процесі надання соціальних послуг сім’ям із дітьми, відпо–

відно до визначених повноважень та відповідальності учас–

ників цього процесу; в запровадженні комплексного, особис–

тісно-орієнтованого, індивідуального підходів у наданні пос–

луг дітям і сім’ям, які потребують декількох видів допомоги

та послуг одночасно. Стратегіями реалізації завдань

інтегрованих соціальних служб є:

• підтримка сімей з дітьми, формування засад відпо–

відального батьківства;

• раннє виявлення та подолання причин, що пород–

жують сімейне неблагополуччя;

• запобігання вилученню дитини із сім’ї;

• розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт

та дітей, позбавлених батьківського піклування;

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

• реінтеграція та соціалізація вихованця інтернатного

закладу.

Основними принципами функціонування інтегрованих

соціальних служб є:

• пріоритетність інтересів дітей;

• ухвалення рішень на основі оцінки та аналізу потреб

дитини та сім`ї;

• комплексність;

• адресність та доступність послуг;

• послідовність та системність;

• гуманність та добровільність;

• участь клієнтів, у тому числі й дітей, в ухваленні

рішень, плануванні роботи та в моніторингу

наданих послуг тощо.

Відповідно до чинного законодавства України будь-які

особи, які перебувають на території України на законних

підставах та опинилися у складних життєвих обставинах,

мають право на отримання соціальних послуг. До потенцій–

них користувачів соціальних послуг належать і громадяни

інших країн, а також особи без громадянства та біженці,

тобто особи, які отримали цей статус у встановленому зако–

ном порядку. Статтею 7 вищезгаданого закону передбачено,

що сім’ї, діти і молодь, які опинилися у життєвій скруті,

мають право на отримання соціальних послуг на безоплат–

ній основі.

тримуваами послуг, які надають інтегровані соціальні

служби, є діти і сім’ї з дітьми (незалежно від раси, релігійних

поглядів, віку батьків), які опинилися у складних життєвих

обставинах і не в змозі їх подолати самостійно.

До категорії дітей, які опинилися в складних життєвих

обставинах, належать вихованці: закладів для дітей-сиріт

і дітей, позбавлених батьківського піклування, притулків для

неповнолітніх, центрів соціально-психологічної реабілітації,

шкіл та училищ соціальної реабілітації, виховних колоній,

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

центрів медико-соціальної реабілітації; випускники інтер–

натних закладів віком до 23 років та ін.

Сім’я з дітьми, яка опинилася у складних життєвих

обставинах, розглядається як сукупність осіб, серед яких

є хоч одна дитина віком до 18 років, що проживають

разом і пов’язані спільним побутом, взаємними правами

та обов’язками. При цьому під «складними життєвими

обставинами» вбачають обставини, що об’єктивно пору-

шують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких

вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова

втрата рухової активності у зв’язку зі старістю або за станом

здо ров’я, самотність, сирітство, безпритульність, брак житла

або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні

стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи пси-

хічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо (стаття 1

Закону України «Про соціальні послуги»). До складних жит-

тєвих обставин відносять також: втрату здатності до самооб-

слуговування, близької людини, роботи, порушення звичного,

нормального способу життя, дитячу бездоглядність, пожежу,

стихійне лихо, а також випадки, коли людина стала жертвою

злочину, захворіла невиліковною хворобою, коли існує за-

гроза її життю та здоров’ю чи життю та здоров’ю її близьких,

погіршення матеріально-побутових умов, поступове зубожін–

ня – все, що викликає у людей почуття незахищеності, страху

перед завтрашнім днем, все, що веде до загострення конфлікту

в сім’ї, що негативно позначається на вихованні та розвитку дітей.

Відповідно до чинного законодавства перелік складних життвих

обставин не  вичерпним. Зокрема, у статті 7 Закону України «Про

соціальні послуги» йдеться про безоплатні послуги в обсягах держав–

них соціальних стандартів для «громадян, які опинилися у склад-

ній життвій ситуації у зв’язку з безробіттям» та «дітей і молоді,

які опинилися у складній життвій ситуації у зв’язку з інвалідніс-

тю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю,

конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї». Про «складну жит-

тву ситуацію» йдеться і в статті 11 Закону «Про соціальні послу-

ги». До того, у статті 4 Закону вказано, що положення міжнарод-

них договорів, які встановлюють вищі вимоги до соціальних послуг,

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

мають пріоритет стосовно закону «Про соціальні послуги».

Тому, якщо ратифіковані Україною конвенції та інші міжнарод-

ні договори встановлюють інші підстави для визнання ситуації

в сім’ї як кризової або складної (статті 19, 27 і 39 Конвенції ООН

про права дитини), необхідно застосовувати положення цих дого-

ворів. Відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з дітьми

та молоддю» передбачаться здійснення системного обліку і догля-

ду дітей та молоді (себто осіб віком від 18 до 35 років), які опинилися

«у складних життвих ситуаціях» (стаття 9), «виявили схильність

до асоціальної поведінки» (стаття 10 – це положення стосуться

і батьків до 35 років), або відбували чи відбули покарання у формі

позбавлення волі (стаття 12). Також спеціальний порядок і підста-

ви обліку запроваджено Законом «Про попередження насильства

в сім‘ї», який не збігаться з тим, що вказано в Законі «Про

соціальні послуги».

Отже, складними життєвими обставинами можна назвати

такі несприятливі для людини події, життєву скруту, коли

їй особливо важко, і коли вона об’єктивно потребує сторон-

ньої допомоги, в тому числі і від держави, суспільства, грома-

ди, від найближчого оточення, щоб упоратися з цими обста-

винами і відновити свою нормальну життєдіяльність.

Теорія соціальної роботи дає таку класифікацію складних

життєвих обставин, в основі якої лежать важливі для

виховання дітей умови: соціально-демографічні, матері–

ально-побутові, медико-соціальні, психологічні і соціаль-

но-педагогічні, соціально-правові. Саме брак цих умов або

неповна їх наявність певною мірою визначає становище дітей

і сімей. Але перелік складних життєвих обставин, у яких опи-

нилася сім’я з дітьми, чітко не визначений і може бути роз-

ширений, уточнений за потреби. Так, у рамках проекту ЄС

«Розвиток інтегрованих соціальних служб для вразливих

сімей та дітей» було розроблено розширений перелік склад–

них життєвих обставин, що обговорювався із соціальними

працівниками та медиками Київської області у ході робочих

зустрічей, круглих столів та семінарів. Групи складних

життєвих обставин визначалися відповідно до видів послуг,

що можуть надаватися сім’ям із дітьми, а саме:

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Соцалномедин оставини:

– Інвалідність

– Психічні захворювання

– Інфекційні (туберкульоз, ВІЛ/СНІД, ЗПСШ)

та інші важкі захворювання

– Алкогольна залежність

– Наркотична залежність

Соцалнопотов оставини та пролеми

працевлатвання:

– Бідність, малозабезпеченість (неповноцінне харчування,

брак необхідного одягу)

– Безробіття одного з батьків/обох батьків

– Брак/втрата документів

– Неоформлені документи на отримання державної соціальної

допомоги

– Борги (у т. ч. за комунальні послуги)

– Брак мінімальних побутових умов (опалення, водо-,

газопостачання тощо)

– Брак/втрата власного житла (у тому числі коли дво

і більше сімей проживають на одній житловій площі,

якщо це не відповіда нормам)

– Вимушена міграція (в т. ч. трудова) одного чи декількох

членів сім’ї

– Грубе порушення санітарно-гігінічних норм проживання сім`ї

Соцалнопедагогн оставини:

– Проблеми адаптації (брак навичок самообслуговування, ведення

господарства, планування сімейного бюджету; брак професійної

освіти; проблема адаптації дітей у прийомних сім`ях, ДБСТ, опікун-

ських сім`ях; брак навичок адаптації до самостійного життя дітей

із функціональними обмеженням)

– Недогляд за дитиною раннього віку

– Девіантна поведінка дитини

– Низький рівень виховного потенціалу сім‘ї (недостатня увага

до дитини, її розвитку і життя; надмірно високі вимоги до дити-

ни; потурання забаганкам дитини; непослідовна поведінка батьків

щодо дитини: від приниження до ідеалізації тощо), високий рівень

зайнятості батьків, брак часу для виховання дитини

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

– Бездоглядність

– Безпритульність сім‘ї/дитини

– Соціальна ізольованість сім’ї

– Ухилення від виконання батьківських обов’язків

– Самовільне залишення дітьми місця постійного проживання

Психологн оставини:

– Конфлікти (поколінь; дитини/дітей з однолітками; дитини/дітей

із вихователями, вчителями та іншими; конфлікт прийомної дитини

(дитини-вихованця)/дітей із рідними дітьми тощо)

– Залежності (від азартних ігор, комп’ютера, релігійних сект)

– Насильство (фізичне, психологічне, економічне)

– Інші психологічні дисбаланси (стреси, постабортальний,

постродовий синдром; агресія, депресія, істеричні прояви)

Ін оставини:

– Небажана вагітність, дитина

– Позашлюбна дитина

– Подружня зрада

– Міжетнічні конфлікти

– Міжрелігійні конфлікти

– Батьки розлучені, але проживають разом

– Неповнолітні батько/мати

– Перебування одного з батьків/батьків в місцях

позбавлення волі

– Повернення одного з батьків/батьків із місць позбавлення волі

– Батьки не розлучені, але проживають окремо

– Місцезнаходження одного з батьків невідоме

Наявність такого переліку допомагає соціальному працівни-

кові знайти справжні причини сімейної кризи і визначити пе-

релік та обсяг необхідних послуг.

Головним компонентом функціонально-змістової моделі

роботи інтегрованих соціальних служб є самі інтегровані

соціальні служби, які утворюються в районному, міському,

селищному/сільському центрі соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді і діють відповідно до загальних положень

щодо їхньої діяльності (див. Додаток 1).

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

У структурі інтегрованих соціальних служб представлено

спеціалізовані служби: служба підтримки сім’ї (СПС), служ–

ба раннього втручання (СРВ), служба супроводу сімейних

форм виховання (ССФВ), служба реінтеграції та соціалізації

вихованців інтернатних закладів (СРС), служба супроводу

дітей, які перебувають у конфлікті з законом (ССДКЗ).

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги»

спеціалісти спеціалізованих соціальних служб надають

клієнтам соціально-економічні, соціально-педагогічні, соці–

ально-психологічні, медико-соціальні, юридичні, інформацій-

ні та інші послуги (див. Додатки 1А; 1Б; 1В; 1Г; 1Д).

Закон Украни «Про соцалн послги» вд 19 ервня 2003 рок

№ 966ІV Ст. 5  «Види соцалних послг»:

психологн – надання консультацій з питань психічного здоро-

в’я та поліпшення взамин з оточуючим соціальним середовищем,

застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-

психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної

корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

соцалнопедагогн послги – виявлення та сприяння розвитку

різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних

життвих обставинах, організація індивідуального навчально-

го, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-

оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також

залучення до роботи різноманіт них закладів, громадських органі-

зацій, заінтересованих осіб;

соцалномедин послги – консультації щодо запобігання

виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи,

збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профі-

лактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

соцалноекономн послги – задоволення матеріальних інте-

ресів і потреб осіб, які перебувають у складних життвих обста-

винах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової

до помоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;