Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

юридин послги – надання консультацій з питань чинного зако-

нодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебува-

ють у складних життвих обставинах, сприяння застосуванню

державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб,

що вдаються до протиправних дій щодо ції особи (оформлення

правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інте-

ресів особи тощо);

послги з працевлатвання – пошук підходящої роботи, сприяння

у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлашто–

ваної особи;

послги з професно реалтац ос з омеженими фзи–

ними можливостями – комплекс медичних, психологічних, інфор-

маційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для

реалізації права на професійну орінтацію та підготовку, освіту,

зайнятість;

нформацн послги – надання інформації, необхідної для ви-

рішення складної життвої ситуації (довідкові послуги); розпо–

всюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвіт–

ницькі послуги); поширення об’ктивної інформації про споживч

і властивості та види соціальних послуг, формування певних уяв-

лень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-

пропагандистські послуги).

Набір і зміст соціальних послуг визначається особливостя-

ми діяльності кожної зі спеціалізованих служб, що входять

до складу інтегрованих соціальних служб. Залежно від по-

треб клієнта визначається служба, базовий перелік послуг

якої найбільшою мірою може вплинути на стабілізацію та від-

новлення життєдіяльності клієнта. Спеціалізовані соціальні

служби здійснюють послуги на рівнях:

• громади (акції, рекламно-інформаційні кампанії, масо-

ві освітньо-виховні та профілактичні заходи тощо);

• групи (школа усвідомленого батьківства; тренінги;

волонтерські групи тощо);

• клієнта (консультації, бесіди, інформації тощо).

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Служба підтримки сім’ї створюється з метою здійснення

соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися у жит-

тєвій скруті, наданням адресних комплексних соціальних

послуг. Її завданнями є: сприяння позитивним змінам у сімей-

ному середовищі, підвищенню та відновленню виховного

потенціалу батьків; раннє виявлення і запобігання жорс-

токому поводженню та насильству в сім’ї, торгівлі дітьми,

залученню їх до найгірших форм дитячої праці; термінове

реагування на них; робота з сім’єю та її найближчим оточен-

ням щодо подолання складних життєвих обставин, у тому

числі запобігання влаштуванню дитини до закладів інтернат-

ного типу; представництво інтересів дітей та сімей із дітьми,

які опинилися у складних життєвих обставинах.

Служба раннього втруання має на меті сприяти форму-

ванню усвідомленого й відповідального ставлення молоді

до створення сім’ї та виховання дітей, соціальну підтримку

молодих сімей із дітьми. Головними завданнями служби є:

поширення у молодіжному середовищі засад відповідаль-

ного, усвідомленого батьківства, формування здорового

способу життя як умови сімейного благополуччя, надання

підтримки молодим сім’ям у повноцінному розвитку дитини,

запобігання відмовам матерів від народжених ними дітей.

Cлужба супроводу сімейних форм виховання сприяє за-

безпеченню реалізації права дитини на зростання і вихован-

ня в сімейному середовищі шляхом розвитку та підтримки

сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавле-

них батьківського піклування. Її завданнями є: захист прав

та інтересів дітей, влаштованих до сімейних форм виховання;

сприяння реінтеграції прийомних дітей та дітей–вихованців

дитячих будинків сімейного типу в сім’ї біологічних батьків

та родичів; сприяння дотриманню державних гарантій щодо

соціального захисту дітей, влаштованих у сімейні форми ви-

ховання; забезпеченню реалізації права дитини на зростання

і виховання в сімейному середовищі шляхом добору та підго-

товки майбутніх прийомних батьків, батьків вихователів, опі-

кунів, усиновителів, підготовки дітей до розміщення в сімей-

ні форми виховання, соціального супроводу таких сімей.

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Cлужба реінтеграції та соціалізації вихованців інтернат-

них закладів надає комплекс соціальних послуг їм та їхнім

родинам з метою повернення дітей до біологічних сімей, до

родинного оточення; підготовки випускників до самостійно-

го життя, створення власної сім’ї та виконання батьківських

функцій. Першочерговими завданнями цієї служби є: від-

новлення та зміцнення стосунків вихованців інтернатних

закладів із біологічними батьками, родичами; сприяння

поверненню вихованців інтернатих закладів у родинне ото-

чення; підготовка вихованців інтернатних закладів до самос–

тійного життя; соціальний супровід випускників інтернат–

них закладів; сприяння дотриманню державних гарантій

щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених

батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Здійснення профілактики правопорушень та негативних

проявів серед неповнолітніх, реабілітації підлітків та молоді,

що перебувають у конфлікті з законом, – мета діяльності

Cлужби супроводу дітей, які перебувають, у конфлікті

з законом. Завданнями служби є: запобігання правопору-

шенням, проявам противоправної поведінки серед неповно-

літніх; здійснення соціальної підтримки дітей, схильних до

правопорушень; дітей, які скоїли злочин та засуджені до пока-

рань, не пов’язаних із позбавленням волі; сприяння реінте–

грації неповнолітніх та молоді, які перебувають або перебу–

вали у школах, училищах соціальної реабілітації, виховних та

виправних колоніях, повернулися з місць позбавлення волі.

Відповідно до наявності типових потреб дітей і сімей, кадро-

вих та фінансових ресурсів у громаді можуть бути утворені

інші спеціалізовані служби, наприклад: служба супроводу

сімей, які виховують дітей із ВІЛ-інфекцією, або самі є хво-

рими на ВІЛ; служби підтримки сімей, які виховують дітей

з особливими потребами, в тому числі з обмеженими фізични-

ми функціями тощо.

Важливими компонентами функціонально-змістової моделі

є напрями роботи спеціалізованих соціальних служб, що, спи-

раючись на технології (див. Розділ 2), реалізуються в різних

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

формах і методах соціальної роботи (див. Розділ 3). Слід за-

значити, що серед технологій роботи спеціалізованих служб

пріоритетними є ведення випадку, оцінка потреб, раннє

або кризове втручання; робота з громадою. Особливу увагу

заслуговує технологія оцінки потреб клієнтів, що є наскріз-

ною складовою усіх інших технологій і сприяє:

• підвищенню самооцінки клієнта і його самоповаги;

• усвідомленню клієнтом права вибору і його реалізацію;

• покращенню міжвідомчої взаємодії;

• поглибленню взаємодії і партнерства соціальних

працівника, залучених спеціалістів та клієнта;

• скеруванню ресурсів на подолання визначених

проблем клієнта.

Не менш важливим компонентом моделі є механізми,

що забезпечують ефективність роботи інтегрованих соціаль-

них служб, а саме:

• нормативно-правове врегулювання;

• «єдине вікно звернень» громадян стосовно проблем

сімей та дітей;

• система підвищення професійної компетентності спеці-

алістів служб;

• координація роботи спеціалізованих соціальних

служб підготовленим до виконання такої функції

менеджером;

• міжвідомча взаємодія;

• орган, що координує ухвалення рішень в інтересах дитини;

• партнерські стосунки між надавачами послуг

та клієнтами, членами громади;

• залучення ресурсів територіальної громади.

Одним із механізмів, що забезпечують ефективність соціаль-

ної роботи інтегрованих служб, є нормативно-правове регу-

лювання їхньої діяльності (див. Додаток 13). Існуюча в Укра-

їні законодавча база повною мірою дозволяє впроваджувати

інновації соціальної роботи: розробляти й використовувати

новітні технології, стратегії тощо, які відповідають кращим

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

зразкам міжнародного досвіду. Особливо це стосується орга-

нізації і здійснення соціальної роботи з дітьми та сім’ями, які

опинилися в складних життєвих обставинах.

В існуючих нині в Україні соціально-економічних умовах значна кіль-

кість сімей потребу соціального захисту і допомоги, які тію чи ін-

шою мірою надаються державними та громадськими організаціями

й базуються на відповідній нормативно-правовій базі.

Конституцію України закріплюються і гарантуються соціальні

права щодо сім’ї, наголошуться, що шлюб ґрунтуться на вільній

згоді чоловіка та жінки. Кожен із подружжя ма рівні права та обо-

в’язки у шлюбі і сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їхньо-

го повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх

непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьків-

ство охороняються державою (стаття 51). Тобто, за конституцій-

ними нормами України, сім’я, дитинство, материнство і батьківс-

тво охороняються державою, яка створю соціально-економічні

і правові передумови для нормального функціонування сім’ї, розвит-

ку, виховання та освіти дітей.

Основні законодавчі акти, що регулюють роботу з сім’ями, які опинили-

ся у складних життвих обставинах, охоплюють Цивільний та Сімей-

ний кодекси України, закони України: «Про соціальну роботу з дітьми та

молоддю», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства

в сім`ї», «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», «Про забезпечення ор-

ганізаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування», «Про соціальні послуги», «Про

органи та служби у справах неповнолітніх», «Про державні соціальні

стандарти та державні соціальні гарантії», «Про звернення грома-

дян», «Про інформацію».

Сімейний кодекс України спрямований передусім на утвер-

дження, зміцнення сім’ї як соціального інституту. Відпо-

відно до ст. 3 цього кодексу «сім’ю складають особи, які

спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взам–

ні права та обов’язки». Сім’ю визнано основним осередком суспі-

льства, найкращою умовою для виховання та розвитку дітей.

У Кодексі визначено права, обов`язки та відповідальність членів

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

сім’ї, спрямовані на забезпечення виховання і розвитку дитини

в сім’ї, охорону батьківства і материнства, розвиток подружжя.

Закон України «Про охорону дитинства» визнача основні за-

сади державної політики у сфері забезпечення реалізації прав

дітей, їхнього соціального захисту та всебічного розвитку. Цим

Законом установлено, що сім’я  найкращим природним середовищем

для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціально-

го розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідаль-

ність за створення належних умов для цього. Кожна дитина ма право

на проживання в сім’ї разом із батьками або в сім’ї одного з них та на

піклування батьків. На батька й матір покладаться однакова відпо-

відальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або

особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину,

піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток,

поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та

праці. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за

порушення прав і обмеження законних інтересів дитини, невиконання

та ухилення від виконання батьківських обов’язків. З метою створення

належних матеріальних умов для виховання дітей у сім’ях держава на-

да батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу.

Така допомога передбачена Законом України «Про державну допомо-

гу сім’ям з дітьми».

Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» визна-

чаються організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми.

У Законі визначено такі поняття: «соціальний супровід», «соціаль-

на профілактика», «соціальна реабілітація», «соціальне інспекту-

вання». Відповідно до статті 4 Закону об’ктами соціальної роботи

 діти, молодь та члени їхніх сімей. З метою захисту прав дітей,

профілактики правопорушень серед неповнолітніх із неблагополуч-

них сімей визначено зміст соціальної роботи, що здійснються за

такими напрямами: соціальна опіка, допомога та патронаж; запобі-

гання аморальній, протиправній, іншій асоціальній поведінці дітей

та молоді; відновлення морального, психічного та фізичного стану

дітей та молоді, їхніх соціальних функцій; контроль за додержанням

вимог законодавства щодо захисту прав і свобод дітей та молоді

у сфері соціальної роботи з ними.

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

Закон України «Про соціальні послуги» визнача організаційні та

правові засади надання соціальних послуг особам, які опинилися

в складних життвих обставинах і потребують сторонньої допо-

моги. У Законі даються такі поняття: «соціальні послуги», «складні

життві обставини», «соціальний працівник», «соціальне обслуго–

вування», «соціальні служби», «реабілітація», визначено види соціаль-

них послуг та організація їх надання.

Закон України «Про попередження насильства в сім`ї» визна-

ча правові та організаційні основи запобігання насильству

в сім`ї, органи та установи, на які покладаться здійснення заходів

із попередження насильства в сім`ї, да визначення таких понять:

насильство в сім’ї, фізичне, сексуальне, психологічне, економічне на–

сильство в сім’ї, жертва насильства, запобігання насильству, реаль-

на загроза вчинення насильства в сім’ї, захисний припис, віктимна

поведінка щодо насильства в сім’ї.

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соці-

ального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського

піклування» визнача правові, організаційні, соціальні засади та

гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування. У цьому документі визначаються базові

поняття системи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, поз–

бавлених батьківського піклування, окреслюються засади держав-

ної соціальної політики за цим напрямом. Закон чітко обґрунтову

поняття статусу дитини-сироти і дитини, позбавленої батьків–

ського піклування, та умови його набуття, встановлю пріоритет–

ність форм влаштування цих дітей, з принципу реалізації права ди–

тини на зростання та виховання в сім`ї. Документ розмежову по–

вноваження органів виконавчої влади щодо соціального захисту

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Важливим для соціального працівника  знання і виконання ука-

зів Президента України, постанов Верховної Ради України, поста-

нов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, які видаються

в межах компетенції на підставі законів і конкретизують юридичні

права та обов’язки суб`ктів правовідносин, визначають механізми

і заходи виконання. Основні з них це: указ Президента України «Про

першочергові заходи щодо захисту прав дітей», указ Президента

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

України «Про Міністерство України у справах сім`ї, молоді та спор-

ту», постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Дер–

жавної соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді», розпоряджен–

ня Кабінету Міністрів України «Про схвалення концепції Державної

програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності

на 2006 – 2010 роки».

На основі законодавчих актів Міністерства, відомства приймають нор–

мативні акти (накази, інструкції, положення), які детально уточню-

ють механізми дії, повноваження, обов’язки та відповідальність струк–

турних підрозділів міністерств, відомств, органів виконавчої влади,

місцевого самоврядування, конкретних посадових осіб щодо положень,

зазначених у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах.

Звичайно, знати всі положення законів неможливо. Специфіка робо-

ти соціального працівника така, що кожний черговий випадок може

потребувати специфічних знань в інших галузях законодавства.

Скажімо, соціальний працівник супроводжу сім`ю в складних жит-

твих обставинах, пов’язаних із тривалим безробіттям батьків

(дине підпримство було закрите). Наростають комунальні борги,

батько десь подався на заробітки, мати у відчаї, запиячила і почала

примушувати дітей до жебрацтва, уклала угоду про обмін квартири

на будиночок у віддаленому селі.

Щоб надати кваліфіковану допомогу такій сім`ї, замало знати

положення вищенаведених законів. Тому для соціального працівни-

ка  важливим знання нормативно-правових актів, які визначають

повноваження та відповідальність місцевих органів влади і місце-

вого самоврядування. Це Закони України «Про місцеві державні ад-

міністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», положення

«Про районні державні адміністрації, виконкоми міських, селищних,

сільських рад народних депутатів», «Про органи і служби у справах

неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх».

Окрім того, робота соціального працівника потребу міжвідом-

чої співпраці, формування в кожному окремому випадку команди із

представників різних підрозділів виконавчої влади, місцевого само-

врядування, громадськості для вирішення ключових проблем клін–

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

та. Міністерства, відомства практикують ухвалення спільних

наказів, що регламентують порядок діяльності підпорядкованих

їм структур.

«Порядок взамодії суб’ктів соціальної роботи із сім’ями, які

опинилися у складних життвих обставинах», затверджений

наказом Міністерств України у справах сім’ї, молоді та спор–

ту, охорони здоров’я, праці та соціальної політики, освіти

і науки, внутрішніх справ, транспорту і зв’язку, Державного ко-

мітету України з питань виконання покарань від 14 червня 2006 р.

Цей порядок розроблено для запровадження ефективного механізму

взамодії суб`ктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися

у життвій скруті. У наказі визначено: порядок взамодії щодо

здійснення соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях; суб’к-

ти соціального супроводу, механізми його здійснення. Даний Поря-

док визнача процедуру виявлення, обліку та соціального супроводу

сімей, члени яких перебувають у складних життвих обставинах

та потребують сторонньої допомоги.

«Порядок розгляду звернень та повідомлень із приводу

жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його

вчинення» затверджений наказом Державного комітету України

у справах сім’ї та молоді, Міністерствами охорони здоров’я, осві-

ти і науки, внутрішніх справ. Цей Порядок визнача механізм

взамодії структурних підрозділів міністерств і відомств, орга-

нів виконавчої влади та місцевого самоврядування у запобіган-

ні жорстокому поводженню з дітьми, фізичному, сексуальному,

психологічному насильству, механізм надання невідкладної допо-

моги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження. У цьому

порядку поняття «жорстоке поводження з дитиною» означа

будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або еконо-

мічного та соціального насилля над дитиною в сім’ї чи поза нею.

Координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого

поводження з ними або реальної загрози його вчинення  служба

у справах неповнолітніх.

«Порядок взамодії центрів соціальних служб для сім`ї, ді-

тей та молоді із закладами охорони здоров`я щодо надання

медичної допомоги та соціальних послуг дітям і молоді» затвер-

Змістіорганізаціяроботиінтегрованихсоціальнихслужб

джений наказом Міністерств України у справах сім’ї, молоді

та спорту, охорони здоров’я. Зазначений Порядок визнача

функції центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді і за-

кладів охорони здоров`я щодо надання медичної допомоги і соціаль-

них послуг дітям та молоді на основі принципів дружнього підходу

до молоді, рекомендованих Всесвітньою організацію охорони

здоров`я (ВООЗ), Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕ).

«Порядок взамодії центрів соціальних служб для молоді

із закладами охорони здоров`я з питань запобігання ран-

ньому соціальному сирітству» затверджений наказом Мі-

ністерств України у справах сім’ї, молоді та спорту, охо-

рони здоров’я. Даний Порядок визнача загальні засади

взамодії центрів соціальних служб із закладами охорони здоров`я,

а саме: створення, діяльність та інформування населення про ро-

боту консультативних пунктів ЦСССДМ, з метою надання жінкам,

які відмовляються від новонародженої дитини, та батькам,

які тимчасово влаштовують/влаштували дитину у будинок

дитини, соціально-педагогічних, психологічних, юридичних,

інформаційних, соціально-економічних послуг.

Обов’язки і повноваження соціальних працівників визначено

положенням «Про центр соціальних служб для сім`ї, дітей

та молоді», а також посадовими інструкціями.

Загальною тенденцією формування державної соціальної

політики є відкритість її нормативно-правової бази до змін,

удосконалень, уточнень, що здійснюються, в тому числі,

і завдяки ініціативам міжнародних, всеукраїнських громадсь-

ких організацій. Поширення досвіду створення й забезпечен-

ня функціонування інтегрованих соціальних служб, набутого

у ході реалізації проекту, значною мірою залежить від норма–

тивно-правового закріплення основних засад їхньої діяль–

ності. Саме тому нормативно-правове урегулювання є водно–

час і ключовим механізмом та неодмінною умовою впровад–

ження інтегрованих соціальних служб в усіх регіонах України.

На особливу увагу заслуговує такий механізм ефективнос-

ті роботи інтегрованих соціальних служб, як «єдине вікно