Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина 3

240

висловлювання В.Р. Вільямса про те, що будь-яка спроба створити

основну, а не підсобну зелену кормову площу в польовій сівозміні

пов’язана із значним зниженням продуктивності праці в польовій

сівозміні.

Слід чітко усвідомити, що більш транспортабельні і менш

обводнені корми доцільно вирощувати в польових, а зелену

масу кормових культур — поблизу місць утримання худоби в

кормових сівозмінах.

Кукурудза на силос у фазі воскової стиглості містить 28 – 30 %

сухої речовини, тому більш транспортабельна, ніж зелені корми, які

містять 18 – 22, а нерідко навіть 12 – 14 % сухої речовини (хрестоц-

віті). Утім, і її доцільно вирощувати ближче до ферм. Возити за

4 – 6 км силосну масу невигідно. У зв’язку з цим можна було б збі-

льшити спеціалізовану кормову сівозміну, яку розміщують поблизу

місць утримання худоби, і вирощувати в ній також кукурудзу на

силос, а після неї — пшеницю. З думкою відносно того, що кукуру-

дза на силос є поганим попередником пшениці, повністю погодитись

не можна. Досліди кафедри механізації Уманського державного аг-

рарного університету (М.К. Сінгур) і практика багатьох господарств

(у тому числі навіть у Степу) показали, що за правильного догляду

за кукурудзою і якісної підготовки ґрунту після неї під пшеницю

врожайність пшениці не менша, ніж після інших попередників.

Місце багаторічних трав у системі польової кормової

площі. Багаторічні трави вирощують у кормових і польових сіво-

змінах. Агротехнічне значення трав у польовій сівозміні полягає в

тому, що вони поліпшують структуру і родючість ґрунту і є поперед-

никами озимих культур. У польовій сівозміні культура бобових трав

(конюшини й еспарцету) переважно не мета, а засіб. Основний не-

долік такого розміщення полягає в тому, що не реалізується біоло-

гічна особливість багаторічних трав давати урожай протягом 3 – 5

років, тобто багаторічні трави використовуються як звичайні попе-

редники один рік і часто на один укіс. При цьому дуже сумнівним є

і їх агротехнічна перевага перед однорічними бобовими. Все це

ускладнюється ще й дорожнечею насіння багаторічних трав. Неви-

гідно сіяти дуже дороге насіння для одержання одного-двох укосів

еспарцету і конюшини. Тому основне місце багаторічних трав, куль-

тура яких передусім була б метою, а не засобом, у кормових і ґрунто-

захисних сівозмінах, на схилах.

У зайнятих парах слід розміщувати посіви буркуну дворічного,

ярі і озимі суміші, горох для одержання сіна, сінажу, раннього сило-

су. Буркун, наприклад, — найцінніший попередник озимої пшени-

ці. Еспарцет доцільно вирощувати на зайнятих парах у суміші з бу-

ркуном. Таке поєднання вигідне. Зелену масу можна згодовувати

Польове кормовиробництво

241

тваринам у свіжому вигляді, з неї також виробляють якісне сіно,

сінаж. Це дає змогу зекономити дороге насіння еспарцету, оскільки

на 1 га його потрібно удвічі менше.

3. КОРМОВІ СІВОЗМІНИ

3.1. Значення кормових сівозмін як спеціалізованих

кормових площ

Основою кормової площі є кормова сівозміна. Завдяки цьому ви-

рішується проблема годівлі тварин протягом 6 – 7 міс високоякіс-

ними зеленими кормами. У цих сівозмінах одержують сировину для

виробництва кормів штучного сушіння, а часто також сіна, сінажу і

силосу, вирощують коренеплоди і баштанні.

У курсі загального землеробства викладено агротехнічні основи

створення системи сівозмін, тому немає потреби повторюватись.

Проте є організаційні, біологічні, екологічні, технологічні та інші

аспекти цього питання, пов’язані із специфікою кормовиробництва.

Обсяг курсу землеробства не дає змоги викласти їх з достатньою по-

внотою. Та це і не є його завданням, крім того, студенти II курсу, де

викладають питання загального землеробства, ще не підготовлені

до засвоєння їх. Слід зазначити, що без додаткового засвоєння основ

інтенсивного виробництва кормів у кормових сівозмінах неможливо

оволодіти достатнім обсягом теоретичних і практичних знань

польового кормовиробництва.

Один із перших теоретиків кормової площі (зеленої кормової ба-

зи) академік В.Р. Вільямс зазначав, що виконання багатьох за-

вдань, які стоять перед сільськогосподарським виробництвом при

впровадженні однієї польової сівозміни, нездійсненні, воно потребує

впровадження другої сівозміни, лучної, або, правильніше, кормової

(Вільямс В.Р., 1936).

Кормові сівозміни, запропоновані ще В.А. Харченком у 1912 р. і

А.К. Філіповським у 1916 р., мали на меті забезпечити тварин на-

самперед зеленим кормом. Це особливо підкреслював і В.Р. Вільямс,

який вважав, що грубі соломисті корми містять мізерну кількість

вітамінів. Корми силосовані практично також не містять їх. Корми

штучного сушіння і концентровані, з яких екстрагують жири лет-

кими розчинниками, також не відрізняються великим вмістом віта-

мінів. Єдиним повноцінним джерелом вітамінів для домашніх тва-

рин може бути зелений корм або пасовища влітку і сіно взимку. За-

значимо, що й сіно при тривалому зберіганні містить дуже мало ві-

тамінів і не може бути таким їх джерелом, як зелена маса кормових

культур і трава пасовищ, особливо якщо сіно низької якості.

Частина 3

242

Ці та інші міркування дали змогу В.Р. Вільямсу обґрунтовано

стверджувати, що продуктивне тваринництво може бути організо-

ване тільки за наявності в господарстві зеленої кормової бази.

До 1949 р. питання про необхідність повсюдного введення кормо-

вих сівозмін при молочнотоварних і свинофермах було досить об-

ґрунтованим. Цією проблемою займались і такі вчені, як М.Г. Чи-

жевський, С. А. Воробйов, С.С. Шаїн, а в Україні — А.Г. Михаловсь-

кий, С.С. Рубін, В.О. Пастушенко та ін.

У 1950 – 1960 рр. у зв’язку з необґрунтованою заміною в кормовій

площі багаторічних трав бобами, горохом і кукурудзою на силос бу-

ло завдано шкоди і кормовим сівозмінам, які на той час були в кож-

ному господарстві України. На початку 1970 р. в результаті віднов-

лення польового травосіяння їх почали знову впроваджувати. Пи-

тання про кормові сівозміни досліджувались і досліджуються в

Уманському і Білоцерківському державних аграрних університетах,

Інституті кормів УААН та ін.

3.2. Основні види кормових сівозмін і схеми їх

Залежно від умов землекористування в господарстві можуть бути

кормові спеціалізовані, кормопольові (або зернокормові), лукопасо-

вищні, кормові сівозміни при комбікормових заводах. До кормових

слід віднести і ґрунтозахисні сівозміни, включаючи сівозміни на

освоєних пісках і піщаних ґрунтах вздовж великих річок.

У зв’язку з наявністю великих площ кар’єрних виробок у них та-

кож можна розмістити переважно зернокормові сівозміни.

Спеціалізовані сівозміни. У них виробляють переважно зелені

корми поблизу місця утримання худоби на невеликих площах (10 –

14 % загальної площі ріллі господарства). Багаторічні трави (бобові

і бобово-злакові суміші) в цих сівозмінах використовують 2 – 4, рід-

ше 5 – 6 років. Це переважно сівозміни кормового конвеєра. Від

площі посівів культур у зеленому конвеєрі, а інколи і для заготівлі

сіна й сінажу залежить площа сівозміни та її схема. Слід мати на

увазі, що всяка запропонована в рекомендаціях схема будь-якої сі-

возміни буде абстрактною. її уточнюють у кожному господарстві від-

повідно до структури посівних площ і набору культур.

Загальну площу сівозміни попередньо розраховують підсумову-

ванням площі посівів основних культур, які планують розмістити в

сівозміні. Розглянемо це на прикладі їх площ посівів у зеленому

конвеєрі. Площа сівозміни повинна становити 583 га (табл. 48). Для

визначення середнього розміру поля спочатку визначаємо площу

багаторічних трав у сівозміні. Це можна зробити за площею третьо-

Польове кормовиробництво

243

го укосу трав. Вона становить 223 га. Отже, в сівозміні. їх посіви

мають становити близько 40 % площі (223 : 583

• 100 = 38,2 %).

Таблиця 48. Площі посівів культур зеленого конвеєра,

які потрібно розмістити у кормовій спеціалізованій

сівозміні господарства в умовах південної частини

Лісостепу України

Культура Площа посіву, га

Озимі проміжні 140

Багаторічні укоси на випас і укіс 223

Ранні ярі 143

Кукурудза і суміші (першого і другого строків) 143

Післяукісні посіви після озимих проміжних

і після ранніх ярих

143

Отава багаторічних трав у рік сівби

і суданської трави

143

В тому числі:

основні посіви (в тому числі після озимих проміжних) 583

проміжні посіви і отава трав 711

Оптимальний період використання багаторічних трав у сівозміні

3 роки. Отже, вони займуть три поля: 223 : 3 = 74 га кожне.

Виходячи з площі посівів кукурудзи в сумішах з бобовими і су-

данською травою (143 га), ранніх ярих (143 га), післяукісних посі-

вів після озимих проміжних (74 га) і середньої площі поля під ба-

гаторічними травами (74 га), слід виділити під кукурудзу та її су-

міші (143 : 74) і під ранні ярі бобово-злакові суміші (126 : 74) по

два поля.

У сівозміні можна розмістити одне поле озимих проміжних (піс-

ля кукурудзи). Після озимих проміжних підуть посіви основних

(післяукісних) культур. Післяукісні посіви слід розмістити також в

одному полі після збирання ранніх ярих. У другому полі ранніх

ярих проводиться підсів багаторічних трав. У другому полі куку-

рудзи доцільно посіяти її суміш з соєю і суданською травою. Судан-

ська трава до осені дає 1 – 2 отави. Отже, у сівозміні має бути 8 по-

лів, у тому числі: 3 поля багаторічних трав; 2 поля ранніх ярих

(одне з післяукісними посівами, друге — з підсівом багаторічних

трав); 2 поля кукурудзи (одне з підсівом озимих проміжних, дру-

ге — з підсівом суміші кукурудзи з соєю і суданською травою). В

одному полі проводиться сівба кукурудзи у суміші з іншими куль-

турами після озимих проміжних. При середній площі 74 га під сі-

возміну слід займати 592 га. Деяка різниця між фактичною і роз-

рахунковою площею (583 і 592) неістотна. Чергування культур бу-

де таким: 1 – 3 — багаторічні трави; 4 — кукурудза; 5 — озимі

Частина 3

244

проміжні + післяукісно суміш кукурудзи з бобовими і суданською

травою, 6 — ранні ярі + післяукісні посіви; 7 — кукурудза з соєю і

суданською травою (крім сої можна підсівати також ріпак озимий);

8 — ярі + багаторічні трави.

Схеми кормових спеціалізованих сівозмін у різних зонах.

Полісся. Схема 5 – 7-, рідше 8-пільна. У сівозміни включають до 4

полів трав, посіви ріпаку, жита, однорічних кормосумішей (1-ші по-

ля), картоплі і коренеплодів. Можуть бути і озимі зернові по пласту

багаторічних трав і після кукурудзи. Замість коренеплодів і картоп-

лі інколи сіють силосні культури: І. 1 — однорічні + багаторічні тра-

ви; 2 – 5 — багаторічні трави; 6 — озимі на корм + післяукісні або

підсівні посіви кормових культур; 7 — кукурудза на силос і зелений

корм; II. 1 — однорічні + багаторічні трави; 2 – 4 — багаторічні тра-

ви; 5 — озимі зернові + післяжнивні посіви; 6 — картопля (кормові

коренеплоди або силосні культури).

І.П. Проскура і Ю.К. Новосьолов (1987) рекомендують поєдну-

вати в часі вирощування злакових і бобових трав: злакові трави

останнього року використання після першого скошування розорю-

ють і сіють (або насівають по дернині злакових) конюшину лучну.

Після використання конюшини протягом 1,5 – 2 років сіють злако-

ві. Завдяки біологічному азоту, нагромадженому в ґрунті конюши-

ною лучною, можна на 60 – 80 кг зменшити норму внесення міне-

рального азоту під злакові трави першого року використання.

Лісостеп і Степ. У лісостеповій (рис. 23) і особливо у степовій

зоні в сівозмінах збільшують частку однорічних кормових культур.

Орієнтовні схеми сівозмін можуть бути такими: І. 1 – 3 — багаторіч-

ні трави (люцерна, конюшина, еспарцет, їхні суміші із злаковими);

4 — озимі (свиріпа, ріпак, ріпак + жито, жито, викожито, пшениця

на корм, викопшенична суміш, тритикале) + післяукісні посіви ку-

курудзи і суданської трави, коренеплодів, кормової капусти та ін.;

5 — кукурудза у суміші з бобовими, кукурудза із сорго-суданковим

гібридом + отава підсівної культури; 6 — ранні ярі кормосуміші +

+ післяукісні посіви кукурудзи із соняшником і горохом, соняшнику,

ріпаку, кормової капусти, редьки олійної та ін.; 7 — змішані посіви

кукурудзи на зелений корм, коренеплоди; 8 — озимі (ярі) суміші +

+ кукурудза з підсіванням багаторічних трав; II. 1 – 2 — багато-

річні трави; 3 — озимі проміжні + післяукісні посіви кукурудзи,

після неї — хрестоцвіті в одновидовому посіві або з вівсом; 4 — ку-

курудза з бобовими, післяукісно ярі суміші; 5 — ранні ярі + після-

укісні посіви + озимо-ярі суміші (жито, озима свиріпа в суміші з

вівсом і горохом); 6 — озимі + післяукісно кукурудза з бобовими

або кукурудза із суданською травою чи коренеплоди; 7 — ранні ярі і

Польове кормовиробництво

245

Кормова прифермська сівозміна

1 Багаторічні трави

2 Багаторічні трави

3 Озимі + післяукісні посіви

4 Кукурудза

5 Однорічні трави + кукурудза

6 Кукурудза

7 Ячмінь + багаторічні трави

4 5 6 7 8 9 10 11

Кормова польова сівозміна

1 Багаторічні трави

Багаторічні трави + озима

пшениця

3 Озима пшениця

4 Цукрові і кормові буряки

5 Кукурудза на зерно

Зернобобові + післяжнивні по-

сіви

7 Кукурудза на силос

Кукурудза на корм + післяукіс-

ні посіви

Ярі зернові, кукурудза на зеле-

ний корм + багаторічні трави

4 5 6 7 8 9 10 11

Польові сівозміни

1 Зайнятий пар

2 Озима пшениця

3 Цукрові буряки

4 Ячмінь + багаторічні трави

5 Багаторічні трави

6 Озима пшениця

7 Цукрові буряки + кукурудза

8 Горох

9 Озима пшениця

Ярі зернові, соняшник, кукуру-

дза

4 5 6 7 8 9 10 11

Не використовується

Зайняте без збиран-

ня врожаю

Зайняте із збиран-

ням врожаю

Рис. 23. Використання вегетаційного періоду в різних типах сівозмін

авобе

ежном

Лісостеп

Ук

аїни

Частина 3

246

кукурудза з підсіванням або післяукісним висіванням багаторічних

трав; III. 1 – 3 (4) — люцерна, 5 – 7 (8) — кукурудза на силос і зеле-

ний корм. У разі потреби в цій сівозміні одне поле можна виділити

під коренеплоди.

Зрошувані сівозміни в Степу і Лісостепу і сівозміни у більш зво-

ложених районах Лісостепу можуть мати 3, 5 полів багаторічних

трав і 2 – 3 поля однорічних, тобто за своєю структурою вони подібні

до лучно-пасовищних (рис. 24).

Рік ротації

Номер

поля

Чергування культур

1 2 3 4 5 6 7

1 Багаторічні трави (3 – 4 укоси)

2 Багаторічні трави (3 – 4 укоси)

3 Багаторічні трави (2 укоси)

Озимі + післяукісні посіви

(2 – 3 врожаї за рік)

5 Кормові коренеплоди

Кукурудза на зелений корм у

сумішці з суданською травою,

бобовими чи хрестоцвітими

(3 врожаї за рік)

Ранні ярі суміші з підсіванням

або післяукісним висіванням

багаторічних трав у суміші з

кукурудзою (2 врожаї за рік)

Кормопольові сівозміни. Часто навіть у дослідженнях не по-

казують відмінності між спеціалізованими і кормопольовими сіво-

змінами, які становлять основу кормової площі. Кормопольові сіво-

зміни — це по суті великі польові сівозміни. Залежно від спеціалі-

зації господарства вони займають від 18 – 20 до 60 – 80 % орної зем-

лі господарства. В них поряд із кормовими (40 – 50 до 60 % площі

Рис. 24. Ротаційна таблиця кормової сівозміни

Польове кормовиробництво

247

ріллі сівозміни) вирощують зернові, зернофуражні й технічні куль-

тури. Ці сівозміни є переважно універсальними. Спеціалізованими

кормовими їх можна назвати лише тоді, коли площа кормових

культур у них сягає 60 – 70 %.

Зернові, особливо озимі і технічні, культури, а також кормові ко-

ренеплоди вимогливіші до попередників, ніж кормові трави і силос-

ні культури, Тому в кормопольовій сівозміні багато- й однорічні

трави, силосні культури, крім прямого призначення, є попередни-

ками зернових, технічних культур і коренеплодів.

У кормопольовій сівозміні, подібно до польової зернопросапної,

важче організувати вирощування 2 – 3 урожаїв зелених кормів, а

отже, важче створити ефективну систему літньої годівлі худоби.

У великій сівозміні важче організувати поливи кормових трав і

коренеплодів, що призводить до невиправданого збільшення площі

кормових культур у структурі посівних площ. Як уже зазначалось, у

спеціалізованих сівозмінах можна застосовувати інтенсивну систему

удобрення — вносити багато органічних і мінеральних добрив, що

не завжди можливо у звичайній польовій і кормопольовій сівозмі-

нах у зв’язку з особливостями живлення зернових, зернобобових і

технічних культур, а також внаслідок можливого вилягання хлібів,

інтенсивного азотного живлення попередника.

При складанні схеми кормопольової сівозміни треба використо-

вувати дані перспективного плану про урожайність, валовий збір і

площі посіву зернових, зернофуражних, кормових і технічних куль-

тур, які передбачають вирощувати в цій сівозміні. Площі посіву

кормових і зернокормових культур розраховують відповідно до ба-

лансу кормів господарства. Урожайність культур у розрахунках має

відповідати показникам, що рекомендовані науково-дослідними

установами.

Орієнтовні схеми кормопольових сівозмін для Лісостепу і Степу,

2 (3) — багаторічні трави; 3 (4) — озима пшениця + післяжнивні посі-

ви; 4 (5) — коренеплоди або цукрові буряки і коренеплоди; 5 (6) —

кукурудза на силос з бобовими і хрестоцвітими; 6 (7) — озимі на зер-

но і зелений корм + післяукісні і післяжнивні посіви; 7 (8) — куку-

рудза на зерно, в тому числі на частині площі ущільнені посіви з

гарбузами; 8 (9) — зернофуражні культури + післяжнивні посіви;

9 (10) — ячмінь на зерно, ранні ярі кормосуміші з підсіванням і піс-

ляукісним висіванням багаторічних трав.

На Поліссі І.П.Проскура і Ю.К. Новосьолов (1987) серед інших

рекомендують таку схему: 1 — однорічні + багаторічні трави; 2 – 4 —

багаторічні трави; 5 — озимі на зерно і корм + післяукісні і після-

жнивні посіви; 6 — силосні; 7 — зернофуражні + післяжнивні посі-

ви; 8 — кормові коренеплоди.

Частина 3

248

Лукопасовищні сівозміни розміщують на заплавних землях.

Основне завдання таких сівозмін — забезпечення тваринництва

зеленою масою, коренеплодами і, якщо є площі, — сіном, силосом,

сінажем. У приміських господарствах молочно-овочевого напряму в

таких сівозмінах організовують пасовища й сіножаті, вирощують

овочі; в сівозмінах на мінеральних ґрунтах можна також вирощува-

ти зернові культури.

Торфово-болотні ґрунти заплав утворились внаслідок накопи-

чення органічної маси в анаеробних умовах. У ґрунт надходило ма-

ло повітря, що сприяло появі болотної рослинності, рештки якої за-

знавали неповної мінералізації і перетворювалися на торф.

Ґрунтотворні породи заплав найчастіше представлені алювіаль-

но-суглинковими і алювіально-піщаними відкладами, мергелізова-

ними пісками і суглинками.

Торфово-болотні ґрунти мають два горизонти: А — торфовий,

С — глейовий. Залежно від глибини торфового шару, водного ре-

жиму, умов живлення ділянки торфові ґрунти поділяють на три

групи: торфово-болотні, торфувато-болотні і торфовища. Наступний

поділ залежить від ступеня розкладання торфу (ті, що слабко, сере-

дньо і сильно розклались). Південні торфовища на відміну від полі-

ських мають вищу зольність, більш засолені.

Чергування культур може бути в часі або в часі і просторі. На ді-

лянках площею понад 100 га доцільно вводити сівозміни з повною

ротацією. Важливою особливістю створення кормових сівозмін на

заплавах є додержання оптимального співвідношення лучного (ба-

гаторічні трави) і польового (однорічні польові культури) періодів.

Багаторічні трави можуть займати від 40 до 70 – 100 % площі сіво-

зміни і використовуватись протягом 3 – 7 років. При нарізуванні

полів не враховується різниця в кілька гектарів між полями пло-

щею до 50 га і 10 га — між полями площею понад 60 га.

На осушених торфових і мінеральних ґрунтах можна вирощувати

не тільки корми, а й овочі і зерно, і тому залежно від ґрунтово-

кліматичних умов і напряму господарств науково-дослідні установи

рекомендують вводити такі орієнтовні схеми кормових, овочекормо-

вих, зернокормових і сіножате-пасовищних сівозмін.

Для Лісостепу. Овочекормові: І. 1 — картопля; 2 — столові ко-

ренеплоди; 3 — капуста, 4 — однорічні трави + багаторічні трави,

5 – 7 — багаторічні трави; II. 1 — картопля; 2 — столові коренепло-

ди; 3 — капуста, 4 — картопля рання + багаторічні трави; 5 – 8 —

багаторічні трави.

Кормова: 1 — виковівсяна або гороховівсяна суміш + післяукісні

посіви однорічних кормових культур, 2 — коренеплоди; 3 — кукуру-

дза, 4 — гороховівсяна суміш з підсівом багаторічних трав (бобово-

злакові травосуміші); 5 – 8 — багаторічні трави.

Польове кормовиробництво

249

Зернокормова (тільки на мінеральних ґрунтах): 1 – 3 — багаторі-

чні трави, 4 — озима пшениця + післяжнивні посіви, 5 — цукрові і

кормові буряки, 6 — кукурудза на зерно, 7 — зернобобові + після-

жнивні посіви, 8 — кукурудза на силос, 9 — ячмінь, викоовес + ба-

гаторічні трави (одновидові посіви бобових і травосуміші).

Сіножатно-пасовищні: І. 1 — виковівсяна або гороховівсяна су-

міш + багаторічні трави, 2 – 8 — багаторічні трави; II. 1 — просо +

+ багаторічні трави; 2 – 7 — багаторічні трави; III. 1 — озимі на зе-

лений корм + багаторічні трави, 2 – 7 — багаторічні трави.

Для Полісся. І. 1 — озимі зернокормові, 2 — картопля, корене-

плоди, 3 — коренеплоди, кукурудза, 4 — ярі зернові + літні посіви

багаторічних трав, 5 – 8 — багаторічні трави; II. 1 — озимі зернові +

+ післяжнивні посіви, 2 — картопля, 3 — кормові коренеплоди, ово-

чеві, 4 — ярі зернові + літні посіви багаторічних трав, 5 – 7 — бага-

торічні трави; III. 1 — льон + післяжнивні посіви, 2 — картопля,

коренеплоди, 3 — ранні ярі кормосуміші + літні посіви багаторічних

трав, 4 – 8 — багаторічні трави; IV. 1 — льон, озимі зернові +

+ післяжнивні посіви, 2 — картопля, коренеплоди, 3 — силосні, 4 —

ярі зернові + літні посіви багаторічних трав, 5 – 8 — багаторічні

трави; V. 1 — картопля, 2 — овочі, 3 — кукурудза, 4 — овочі, 5 —

ранні ярі кормосуміші на зелений корм + літні посіви багаторічних

трав, 6 – 9 — багаторічні трави; VI. 1 — льон, 2 — зернові + літні

посіви багаторічних трав, 3 – 4 — багаторічні трави.

Кормова (для осушених мінеральних ґрунтів): 1 — картопля, 2 —

коренеплоди, 3 — кукурудза з бобовими, 4 — однорічні трави + ба-

гаторічні трави, 5 – 8 — багаторічні трави.

У структурі посівних площ на осушених землях ще дуже мало

бобових культур, зокрема люпину, тому площі під них слід збільшу-

вати. Для вирощування люпину в одновидових і змішаних посівах

дуже сприятливі умови Полісся.

Як показують дослідження і практика кращих господарств,

на осушених торфово-болотних і заплавних землях можна одер-

жати 700 – 800 ц/га багаторічних трав, високі врожаї овочевих і

зернових культур. Проте врожайність кормових культур на осу-

шених землях поки що невисока, що пояснюється недостатньою

забезпеченістю господарств мінеральними добривами, технікою,

браком науково обґрунтованих рекомендацій з технології ви-

рощування сільськогосподарських культур, необхідних сортів то-

що. Залишається високою собівартість 1 ц кормових культур, які

вирощують на осушених землях, особливо на торфово-болотних

ґрунтах, що частково зумовлено застосуванням ручної праці. Ве-

лике значення має правильне чергування культур у сівозміні. За

даними Панфільської дослідної станції на р. Трубіж, урожайність