Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина 2

210

Таблиця 40. Орієнтовна схема пасовищезміни для багаторічних

зрошуваних пасовищ із злаковим травостоєм

(за П.С. Макаренком, 1988)

Загін

Рік

використання

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Перший ст ск сц вр вр вп вс вп вр вп вр вс

Другий вп вр вс ст ск сц вр вс вп вс вп вр

Третій вс вп вр вп вр вс ст ск сп вр вс вп

Четвертий вр вс вп вс вп вп вр вр вс ст ск сц

П’ятий ск сц ст вр вс вп вс вп вр вп вр вс

Шостий вп вр вс ск сц ст вр вс вп вс вп вр

Сьомий вс вп вр вп вр вс ск сц ст вр вс вп

Восьмий вр вс вп вс вп вр вп вр вс ск сц ст

Дев’ятий сц ст ск вр вс вп вс вп вр вп вр вс

Десятий вп вр вс сц ст ск вр вс вп вс вп вр

Примітка: ст — скошування у фазі виходу в трубку; ск — скошування у фазі

колосіння; сц — скошування у фазі цвітіння; вр, вс, вп — випасання відповідно ран-

нє, середнє і пізнє.

5.1.3. Переведення тварин на пасовища

Поділ стада на гурти. Якщо в господарстві 1000 – 1200 голів,

стадо ділять на гурти. Раніше оптимальним вважали гурт зі 100 –

150 дійних корів. Вчені Інституту землеробства УААН М.В. Куксін,

А.В. Боговін, І.А. Паламарчук на прикладі організації випасання

худоби на пасовищі держгоспу «Бортничі» Бориспільського району

Київської області встановили реальну можливість ділити велике

стадо на гурти по 300 – 400 і навіть 500 голів. Нині в Україні дійних

корів випасають переважно великими гуртами — 250 – 500 голів.

Обладнання пасовищ. На культурному пасовищі має бути ого-

рожа. Загони краще розміщувати довшим боком до скотопрогону.

Вони повинні мати двоє воріт, щоб запобігти зайвим прогонам тва-

рин по спасеному травостою. Межі між загонами на зрошуваному

пасовищі повинні легко зніматися або їх позначають пікетами. На

пасовищі, віддаленому від ферм, обладнують доїльний центр та ін-

ші необхідні приміщення.

На пасовищах проводять культуртехнічні роботи, ремонтують

автопоїлки, резервуари, корита, роблять підходи до них, ремонту-

ють навіси, сараї і всі приміщення доїльного центру, дезінфікують

їх, білять, територію очищають від гною, сміття, упорядковують до-

роги. Проводять дезінфекцію приміщень і ділянок, де спостерігався

падіж тварин від захворювань. Випасання на них може бути дозво-

лене лише після зміни травостою (перезалуження або насівання),

після щеплення тварин і проведення інших ветеринарно-профілак-

тичних заходів.

Лучне кормовиробництво

211

Важливим засобом захисту стада від гельмінтів є додержання

пасовищезміни. Слід також запобігати заболоченості площі, обме-

жовувати заболочені ділянки. Ці заходи слід підкріплювати вете-

ринарною профілактикою — дегельмінтизацією стада. Треба пері-

одично проводити вапнування пасовища, вносити фосфатшлак,

вапно, дефекат.

Підготовка тварин до випасання. Перехід на пасовищний

режим від стійлового утримання тварин — найвідповідальніший

період для зоотехніка, бригадира і всіх працівників ферми. Здійс-

нювати його треба поступово. Приблизно за тиждень-два тваринам

збільшують норми соковитих кормів, особливо коренеплодів, а за

1 – 2 дні до вигону на пасовище — грубих (сіна, солом’яної січки). У

перший день, щоб запобігти захворюванню на тимпанію і трав’яну

тетанію (оскільки трава дуже соковита, в ній мало сухої речовини —

не більше 14 %), тварин випасають лише протягом 1 – 2 год, на дру-

гий день — 2 – 3 і тільки через 8 – 10 днів — 8 – 10 год. Після цього

тварин утримують на пасовищі більшу частину доби. Додатково їм

дають грубі корми — сіно або солом’яну січку чи прив’ялену траву

на ніч.

5.1.4. Технологія випасання тварин

Особливості спасування трави різними видами тварин.

Трава. яку поїдають тварини на пасовищі, перетравлюється краще,

ніж із годівниць. На пасовищі у тварин різко посилюється секреція с-

лини. За даними К.В. Бейлі (1961), при поїданні зеленої маси і ре-

миґанні на одиницю сухої речовини цього корму тварина виділяє у

2 – 3 рази більше слини, ніж на одиницю сухої речовини силосу.

Напевно, це результат комплексного впливу свіжого соковитого зе-

леного корму, його аромату і смаку на організм тварини. При цьому

забезпечується висока перетравність поживних речовин зеленого

корму при мінімальних витратах енергії на підтримання життєдіяль-

ності.

Коні і кози скушують траву дуже низько — на висоті 1 – 1,5 см.

Вівці завдяки роздвоєній губі добре вибирають ніжні частини рос-

лин навіть із травостою, який має колючки.

Корови зривають або щипають рослини здебільшого на висоті

3 – 4, а якщо травостій високий, — 14 – 18 см. При висоті травостою

26 – 32 см вони зривають лише верхню частину рослин. Довжина

пучків трави, за даними Джонстона Уоллеса, при цьому становить

6 – 8 см. Проте, за цими даними, тварини нерідко зривають пучок

на всю довжину рослини. Це найчастіше спостерігається при випа-

санні тварин на посівах однорічних культур — вівса з викою, жита,

Частина 2

212

перерослих злакових, а також бобових багаторічних трав. При зри-

ванні довгих пучків тварини на певний час припиняють спасування

травостою.

А.П. Мовсисянц з посиланням на Джонстона Уоллеса повідом-

ляє, що за хвилину корова може зірвати і проковтнути не менш ніж

30 пучків трави. За даними цього автора з посиланням на результа-

ти хронометражу, проведеного на дослідній станції в Раукарі (Нова

Зеландія), телиця робить у середньому 51,3, а корова залежно від

відчуття голоду і якості трави — 30 – 90 і більше щипків за хвили-

ну. Загальна кількість щипків за добу — від 25 000 за умови достат-

нього травостою до 75 000 на бідному пасовищі. Спостереження ав-

тора свідчать, що корови симентальської породи роблять до 40 щип-

ків за хвилину при висоті травостою 18 – 22 см.

Тривалість випасання. Тварин випасають у середньому 7,5 –

8 год за день Якщо корму на соковитому травостої достатньо, твари-

на витрачає менше часу, якщо травостій перестояв, — більше, від

330 до 600 хв залежно від продуктивності тварини і травостою. В

середній смузі на соковитому травостої, який не перестояв, тварини

пасуться протягом 8 – 9 год, на травостої, який перестояв, і на ма-

лопродуктивному пасовищі — 9 – 10 і навіть 11 – 12 год.

Через 2 – 3 год випасання переривається ремиґанням. Воно

триває і вночі. На пасовищі на ремиґання припадає не менш ніж

5 – 6 год, при стійловому утриманні і великій частці грубих кор-

мів — 8 – 10 год. У малих жуйних на пасіння і ремиґання витрача-

ється відповідно по 2 – 3 і 1,5 – 2 год. Коні під час пасіння одночасно

пережовують корм.

Ранкове випасання більш доцільне, оскільки вранці трава по-

живніша і містить більше вітамінів. За даними Ю.І. Бєляєвського

(1984), найбільше каротину у вранішній траві (о 5 – 8-й год ранку).

Ранкове випасання позитивно впливає на здоров’я тварини, розви-

ток плоду у корів, одержання здорових телят. Він вважає, що випа-

сання — це не тільки повноцінна годівля, а й великомасштабний

ветеринарно-профілактичний і лікувальний засіб у стадах з десят-

ками мільйонів голів без будь-яких матеріально-технічних витрат і

застосування людських ресурсів. Позитивно випасання впливає і на

якість молока. Тому бажано, щоб тварини в пасовищний період по-

стійно були на пасовищі, навіть якщо пасовище розміщене безпосе-

редньо біля місць утримання тварин.

При випасанні влітку тварини іноді зазнають теплових стресів,

втрачають апетит і знижують продуктивність. Зменшення спожи-

вання корму позбавляє їх додаткового тепла.

Питання етології тварин на пасовищах. Питання етології

тварин — один з напрямів вивчення їх поведінки мало турбують

Лучне кормовиробництво

213

фахівців-тваринників, їх нерідко просто ігнорують, що на практиці

призводить до грубого, необдуманого ставлення до тварин. Крім те-

плових і кормових, тварини на пасовищі зазнають емоційних стре-

сів, які впливають на їхню продуктивність і якість продукції. У

США підрахували вартість збитків від емоційних стресів, яка на

поголів’я овець становлять 225 млн доларів щороку (А.П. Мовси-

сянц, 1976).

Тварини (молочні корови, вівці, свині) є комунікабельними і спо-

стережливими. Автор не раз спостерігав, як молочні корови реагують

на зміну обстановки, наприклад, на наявність чи відсутність концен-

тратів на доїльній установці під час доїння. Якщо немає концентра-

тів і тварини, які стоять попереду, це виявили, то в усіх корів, що очі-

кують доїння, це відразу позначається на віддачі молока, настрої,

вони стають стурбованими, не поспішають до доїльного станка.

Важливим фактором є постійність обслуговуючого персоналу.

Тварини негативно реагують на його зміну. У них добре розвинений

рефлекс звикання, що також входить до комплексу стадної взаємо-

залежності. Подібно до того, як тварини реагують на появу нових

особин у стаді, так само вони сприймають появу нових осіб серед

обслуговуючого персоналу і те, коли вони не приходять. Чим менше

стадо, тим більше це помітно.

Слід чітко додержувати прийнятого режиму і розпорядку дня,

оскільки організм тварини до нього звикає. Як зазначає А.П. Мов-

сисянц, основного ланкою, яка зв’язує тварину з подразниками на-

вколишнього середовища, є їжа, режим годівлі і напування. Тут пе-

реплітаються два взаємозалежних процеси — фізіологічний та ор-

ганізаційний. Тварини хворобливо реагують на ламання стереоти-

пів у годівлі, молоковіддачі, місцезнаходженні. При довільному під-

ході до зміни складових цієї системи можуть виникати несприятли-

ві наслідки. Так, в одному із великих господарств Уманського райо-

ну Черкаської області на початку 70-х років вирішили сконцентру-

вати поголів’я на одній з ферм центрального відділку. Там також

було організовано зрошувану ділянку для випасання худоби, облад-

нано доїльний зал із сучасними доїльними установками, тобто було

поліпшено умови утримання, годівлі і доїння тварин. Результат ви-

явився відразу, проте зовсім не такий, якого очікували. Ламання

стереотипів в утриманні дорослих тварин призвело до різкого зме-

ншення надоїв. Тварини почали хворіти на мастит. Ферму довелося

терміново розукомплектовувати по відділках, формувати стадо за-

ново, багатьох тварин вибраковувати.

Серед тварин на пасовищі спостерігається високий ступінь стад-

ної організованості, сильна стадна взаємозалежність, тобто поголів’я

за стійлового утримання — це не стадо, а просто група тварин. Спіл-

Частина 2

214

кування тварин виникає переважно на пасовищі і є важливою умо-

вою його раціонального використання.

Навесні, після стійлового зимового утримання, відчуття стадності

знову виробляється тваринами. У стаді вони здебільшого одночасно

припиняють випасання (пастись продовжують лише окремі твари-

ни), починають ремиґати, відпочивати, йдуть на водопій. У стаді

завжди є тварини-вожаки, домінуюче становище яких «визнає»,

«приймає» решта його. Якби цього не було, у стаді не припинялись

би бійки тварин біля водопою, годівниць і навіть на пасовищі при

скупченому випасанні. Антагоністичні відношення найчастіше ви-

являються при введенні нових тварин у стадо.

У стаді кожна тварина знає своє місце, силу, стан іншої тварини,

у ньому при тривалому спільному перебуванні встановлюється і

свій специфічний запах, який сприяє спокійному перебуванню ху-

доби на пасовищі, під час перегонів, на прогулянці, дає змогу відра-

зу відрізняти «своїх» і «чужих», вважає А.П. Мовсисянц.

У тварин виробляються стереотипи поведінки, умовні рефлекси,

наприклад, підхід до годівниці, водопою, доїльної установки тощо.

Багато процесів виконуються потім рефлекторно.

У стаді існує велика сила наслідування. Авторові доводилося

спостерігати за стадом, яке відпочивало і ремиґало. Паслись лише

окремі тварини. Як тільки переносили електроогорожу, так услід за

кількома тваринами стадо дружно піднімалось і буквально накида-

лося на свіжу смугу трави. За повідомленням Трайба (1950), який

спостерігав за отарою на пасовищі, напівголодні вівці, які ще не на-

паслись, прямували за більшістю і припиняли приймати корм ра-

зом з тими, які наїлись.

Кожна тварина під час випасання займає смугу, приблизно удві-

чі ширшу за її корпус.

Автор спостерігав добре організоване випасання тварин «з-під

ноги» у кормовій сівозміні колишнього колгоспу ім. Щорса (Мань-

ківський район Черкаської області). У стаді, яке пасеться, завжди є

тварини, які є авангардом. Вони займають передню його частину,

другі пасуться посередині, а треті — тільки позаду. Є тварини —

«порушники» установленого порядку. Вони намагаються відійти

вбік, на свіжий травостій. Ніби «усвідомлюючи неправомірність»

своїх дій, вони чутливо реагують на окрик пастуха, знаючи, що він

стосується їх. Очевидно, в них виробляється умовний рефлекс вна-

слідок кількох порушень.

Випасання «з-під ноги» — мистецтво, досвід, результат знань

тваринників, любові до своєї справи. Тварини по-своєму і правильно

оцінюють ділову, спокійну обстановку, тишу, яку лише зрідка по-

рушує неквапливий спокійний окрик пастуха чи підпасків. Вміло і

спокійно виконують свої обов’язки спеціально навчені собаки.

Лучне кормовиробництво

215

Важливо потурбуватися про захист стада від спеки в обідній

час — на період доїння. Добре, коли є насадження чи узлісся біля

річки або водоймища.

При випасанні овець слід періодично повертати отару, щоб тва-

рини, які пасуться позаду, мали свіжу траву.

5.1.5. Пасовища для інших видів поголів’я і птиці

Пасовища для телят, ремонтного і відгодівельного пого-

лів’я великої рогатої худоби. Утримання молодняку великої ро-

гатої худоби на пасовищах — запорука розвитку і здоров’я тварин,

майбутньої високої продуктивності корів і високих приростів тварин

узимку на відгодівлі. Інститут кормів УААН (П.С. Макаренко, 1988)

рекомендує на 100 телят 6-місячного віку виділяти 6 – 8 га, для те-

лиць до року — по 1 га на 6 голів, старше року — по 1 га на 4 голо-

ви. Ремонтних телиць пасуть ближче, за ними зручніше спостеріга-

ти; групи дорощування відгодівельного поголів’я молодняку утри-

мують в окремих загонах, на гіршому травостої. Гурти молодняку

формують за віковими групами телят — до 6 міс пасуть по 100 – 150

голів; 7 – 13 міс — по 250 – 300; 14 – 18 міс — 200 – 220 голів. Це вік

запліднення телиць і визначення тільності нетелей. Після цього

кількість тварин у стаді збільшують до 300 – 320 голів. Можуть бути

і великі стада за наявності огорожі або добре організованого випа-

сання «з-під ноги».

Режим використання цих пасовищ приблизно такий самий, як і

при випасанні дійного стада. Проте телят пасуть у малих загонах —

від 0,3 – 0,5 до 1 – 1,5 га, кількість голів у загоні становить від 30 –

40 до 100 – 150. Кількість загонів на групу — 3 – 4 для 1 – 2-місяч-

них, 6 – 8 — для 2 – 4 і 8 – 10 — для 4 – 6-місячних.

Улітку і у вересні — жовтні, коли трави на пасовищі менше, тва-

рин підгодовують зеленою масою проміжних посівів однорічних

кормових культур із кормової сівозміни (випасанням або в годівни-

цях), для чого посіви скошують косарками-подрібнювачами. У разі

потреби тварин підгодовують мелясою, сухим жомом, дають ячмінну

або кукурудзяну дерть.

Добовий приріст молодняку на пасовищі сягає 900 – 1000 г за не-

високої собівартості 1 ц приросту. Разом із тим згодовування зеленої

маси в стійлі молодняку великої рогатої худоби не менш ефективне.

При годівлі досхочу зеленою масою і мінімальних витратах концен-

тратів добові прирости можуть становити 1200 – 1400 г. Про це свід-

чить дослідження автора, проведене разом із Є.І. Луферовою у гру-

Частина 2

216

пах дорощування молодняку великої рогатої худоби на фермі дослід-

ного поля Уманського державного аграрного університету. Як і на

пасовищі, тварин годували досхочу озимими на зелений корм, вико-

вівсяною сумішшю, багаторічними бобовими травами (з додаванням

зеленої маси вівса або кукурудзи). Для кращого бродіння і перетра-

влювання зеленої маси в передшлунках тваринам давали по 0,5 кг

ячмінної або кукурудзяної дерті.

Телят пасуть переважно вранці (з 6 до 10 год) і ввечері (з 17 до

21 год). Застосовують зазвичай загінно-порційне випасання. Нете-

лей і ремонтних телиць обов’язково підгодовують ячмінною або ку-

курудзяною дертю (по 1 – 1,5 кг за день), що сприяє збільшенню ви-

ходу телят.

Пасовища для свиней. Практика свідчить, що, крім пасовищ

для великої рогатої худоби, доцільно мати пасовища і для сви-

ней, птиці, овець, коней. Кращим пасовищем для свиней є посіви

люцерни, озимого і ярого ріпаку, конюшини лучної. Свині добре

поїдають спориш, лободу, щирицю. Пасуть їх також на посівах

гороху і вики ярої, на луках, де багато бобових. Слід уникати во-

логих лук.

Доцільно мати кілька гектарів пасовищ, засіяних топінамбу-

ром для ранньовесняного і осіннього згодовування прямо в полі.

При добре організованому випасанні тварини одержують до 50 %

поживних речовин з зеленими кормами. Для їх підгодовування

використовують коренеплоди, гарбузи, кабачки, кормову капусту,

щирицю червону і білу (до дозрівання насіння).

Поїдання тваринами трави на пасовищі в поєднанні з підгодову-

ванням концентратами і, якщо є можливість, з молочною сироват-

кою дуже ефективне, особливо на дорощуванні молодняку свиней до

м’ясних кондицій. Прирости не поступаються зимовим, коли основу

раціону становлять концентрати. Взимку також можна мати добрі

результати при згодовуванні сінного борошна, заготовленого у фазі

бутонізації конюшини і люцерни. На жаль, у господарствах ще не-

достатньо використовують цей метод одержання дешевої свинини.

Широке використання зеленого корму і якісного сінного борошна —

серйозна альтернатива бездумному марнотратству зернофуражу,

концентрованих кормів, які дорого коштують.

Можна випасати всі вікові групи свиней, включаючи тварин на

відгодівлі і свиноматок з поросятами. Свиней випасають найчастіше

кілька годин — з 9 до 11 год ранку, а також у вечірній час. Необхід-

на площа (Г.С. Кияк, В.Г. Влох) на дорослу свиню — 300 – 400, на

свиноматку — 500 – 700 м

. Для великого стада тварин пасовище

розділяють на загони.

Лучне кормовиробництво

217

Випасання свиней на посівах кормових трав нині ввійшло у

практику багатьох господарств України. Наприклад, у навчально-

дослідному господарстві Уманського державного аграрного універ-

ситету «Родниківка» добові прирости в літній період у групах доро-

щування становили 550 – 600 г.

Пасовища для овець. Вівці задовольняються малопродуктив-

ним травостоєм, їх можна випасати там, де інші види тварин не ви-

користають навіть мінімуму зеленого корму. Для них необов’язкове

зрошуване пасовище Ефективне випасання овець на пасовищах, на

яких росте суміш таких трав, як стоколос, конюшина біла, буркун

білий, грястиця збірна, костриця польова. Доброю для них є суміш

пажитниці багаторічної, райграсу пасовищного з конюшиною білою,

келерією лучною. У південних районах доцільно сіяти еспарцет по-

сівний (виколистий) у суміші з житняком, стоколосом прямим, із

однорічних використовувати посіви суданської трави, ранні ярі су-

міші, які забезпечують тварин пасовищним кормом і тоді, коли че-

рез відсутність опадів і жарку погоду багаторічні трави погано від-

ростають. На 1 га звичайного степового суходільного пасовища на

схилах балок, степових подах можна випасати 10 – 15 овець, на сія-

них бобово-злакових травостоях — 25 – 30 і більше У середній смузі

(в Лісостепу й північному Степу) особливої уваги заслуговує культу-

ра конюшини підземної, яку слід вирощувати разом із злаковими.

При цьому важливо вирішити проблему виробництва насіння цієї

культури.

Восени можна також випасати овець на ділянках після збирання

кормової капусти, ріпаку, післяжнивних культур. Спасування бобо-

вих травостоїв, зокрема конюшини, може естрогенно діяти на тва-

рин. На це звертають увагу в Австралії, США, Великій Британії та

інших країнах. Установлено, що естроген феромононетин червоної

(лучної) конюшини перетворюється в організмі овець на еквол. Ест-

роген білої конюшини, навпаки, не завжди і не сильно впливає на

розмноження овець, а феромононетин цієї конюшини впливає пози-

тивно на організм вівцематок. Естрогени конюшини підземної

впливають на вівцематок подібно до цих речовин у конюшини чер-

воної. Наявність злакових у травостої або підгодівля ними знижує

зазначену властивість конюшини.

Цінні пасовища для овець — гірські, наприклад в Україні поло-

нини Карпат, де накопичено великий досвід раціонального викори-

стання субальпійських угідь. Поєднуючи випасання з регулярним

перенесенням огорожі (кошари), забезпечують відносно високу вро-

жайність і цінний ботанічний склад травостою

Випасання овець треба нормувати. У разі надмірного наванта-

ження пасовища вони сильно спасують і витолочують травостій,

Частина 2

218

спричинюють ерозію ґрунту, знищують дернину. Тому випасання

на малопродуктивних травостоях, особливо на схилах, має бути

щадним, а кількість голів на площі — відповідати ємності пасо-

вища.

На пасовищі вівці рухаються широким фронтом із швидкістю

0,4 – 0,5 м/с. Завдяки цьому зберігається травостій від витоптування

і надмірного спасування. Вівці в цілому пасуться мобільніше, ніж

інші види тварин. Це пов’язано з тим, що їх випасають на найменш

продуктивних пасовищних угіддях.

Нині вівці в господарствах не в пошані, хоч було б вигідніше ку-

пити овечу вовну за добру ціну на селі, ніж завозити її за валюту,

наприклад з Австралії. Слід налагодити і племінну справу у вівчар-

стві з тим, щоб у господарствах і в особистій власності були високо-

продуктивні тонкорунні та напівтонкорунні тварини. У кожному

господарстві має бути добра отара овець, що дасть змогу мати м’ясо і

вовну значною мірою завдяки утилізації решток після випасання

великої рогатої худоби на пасовищах і в системі зеленого конвеєра.

Так, після збирання післяукісних і післяжнивних культур на їх по-

сівах можна пасти овець. Вони «якісно підчищають» поле після ози-

мого і ярого ріпаку, свиріпи, озимого жита, ранніх ярих кормосумі-

шей, кормової капусти. Їх добре випасати на отаві суданської трави

і еспарцету, на схилах балок, де практично неможливі сівба і меха-

нізоване збирання трав. Разом із тим слід уникати випасання овець

на заплавних пасовищах.

Пасовища для сільськогосподарської птиці. На птахофер-

мах доцільно влаштовувати пасовища для птиці. Для цього сіють

бобово-злакові суміші багаторічних трав. Травостій на пасовищах

має бути густим. Норму висіву насіння збільшують у 1,5 – 2 рази

порівняно із пасовищем для великої рогатої худоби, щоб створити

щільний стеблостій подібно до травостою на газонах. Травостій зла-

кових використовують на початку виходу їх у трубку, бобових — під

час гілкування.

Тривалий час на одному місці птицю випасати не можна. Кури,

наприклад, спасують (скльовують) траву ще сильніше, ніж вівці,

залишаючи оголені місця. Крім того, як і на пасовищах для тварин,

тривале перебування птиці на одному місці призводить до зара-

ження ділянки гельмінтами.

Помірне випасання треба чергувати із скошуванням. Для піджи-

влення травостою використовують мінеральні добрива і полив. Для

цього достатньо поблизу невеликих водоймищ.

Крім багаторічних трав, кури добре поїдають посіви вівса і горо-

ху, вики з вівсом, кормової капусти, ріпаку. Непоганим травостоєм

для них є спориш. Слід уникати надмірного випасання гусей, оскі-

Лучне кормовиробництво

219

льки вони більше, ніж інші види птиці, забруднюють пасовище, їх

не рекомендується випасати разом з іншою птицею.

Птицю (особливо курей та індичок) можна пасти в садах, лісо-

смугах, на луках і пасовищах, післяжнивних посівах різних куль-

тур, а також на посівах деяких ягідних, наприклад полуниці, після

збирання врожаю для очищення ділянок від слимаків, личинок різ-

них жуків. Випасання гусей треба поєднувати з їх перебуванням у

водоймищах.

Качок також доцільно пасти біля водоймищ, де вони додатково

живляться водоростями, пагонами різних водяних рослин.

5.1.6. Пасовищний конвеєр

Пасовища мають забезпечувати повну потребу тварин у зеле-

ному кормі. Проте трава протягом вегетаційного періоду по циклах

спасування відростає неоднаково. Для того щоб зелений корм над-

ходив рівномірно, рекомендується поєднувати злакові, бобово-

злакові та бобові травостої, регулярно проводити зрошення й азот-

не підживлення, а також використовувати посіви однорічних кор-

мових культур, отаву сіножатей, гарбузи, кабачки, післяукісні ко-

ренеплоди та інші джерела кормів, зокрема побічну продукцію ро-

слинництва (подрібнені стебла кукурудзи на зерно, частково буря-

чиння). У ранньовесняний і пізньоосінній періоди тварин можна

забезпечити зеленою масою з посівів озимих проміжних і

післяжнивних культур.

Для того щоб скласти пасовищний конвеєр, слід насамперед пра-

вильно визначити потребу поголів’я худоби, свиней і птиці в зелено-

му кормі, площу пасовищ (загальну або по циклах), а також площу

додаткових посівів однорічних кормових культур і багаторічних трав

у кормовій сівозміні. Потребу в кормі визначають за видами пого-

лів’я, наприклад, на 100 голів (табл. 41) або на все стадо (табл. 42).

Досить цінна розробка цього питання — збільшення пасовищно-

го періоду за рахунок додаткового використання посівів однорічних

трав, озимих проміжних, післяукісних і післяжнивних посівів про-

ведена останнім часом в Інституті землеробства УААН (А.В. Бого-

він, В.Г. Кургак). При цьому враховують, які саме площі посівів од-

норічних культур потрібні для використання на випас з тим, щоб ці

посіви мали підвищену густоту і меншу висоту травостою. Це сприя-

тиме кращому їх спасуванню. Автором установлено також, що тва-

рини краще поїдають рослини на достатньому (не надмірному!)

азотному фоні.