Зимовець В. Фінансовий менеджмент (конспект лекцій)

Подождите немного. Документ загружается.

2.3. Аналіз ліквідності підриємства.

Ліквідність — це швидкість перетворення активів підприємства в грошові

кошти, а ліквідність балансу — ступінь покриття зобов'язань підприємства його

активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку

погашення зобов'язань.

Аналіз показників ліквідності

Таблиця 2.1

Показник

Порядок розрахунку показника

Оптимальне значення

, сфера

застосування

Коефіцієнт

покриття

(загальної або

поточної

ліквідності),

Current Ratio ,

відомий також

як "liquidity

ratio"

Оборотні активи___

Поточні зобов’язання

Показує спроможність підприєм

ства

виконувати поточні зобов'язання за

рахунок поточних активів. Чим вище

його значення, тим кращою є така

спроможність. Показник повинен бути >1

Якщо показник менше 1, це означає

неспроможність підприємства виконувати

короткострокові зобов’язання за рахунок

поточних активів. Це не є критичним і

позиція може бути вирівняна за рахунок

отримання довгострокових кредитів. З

іншого боку зростання запасів і дебіторів

може погіршити ліквідність, проте не

відображається на коефіцієнті покриття.

Застосовується для порівняння

ліквідності підприємств однієї галузі зі

схожими умовами бізнесу.

Коефіцієнт

термінової(

швидкої)

ліквідності

Quick Ratio або

The acid-test

ratio

Оборотні активи мінус запаси

Поточні зобов’язання

Рекомендоване значення

0,6÷0,8

Показник спроможності виконання

поточних зобов’язання без продажу

запасів (на відміну від коефіцієнту

покриття). При значенні нижче 1

підприємство не може погасити

зобов’язання повністю за рахунок

грошових коштів та коштів від покупців.

Якщо Acid-test ratio значно нижчий за

Current Ratio, це означає значну частку

запасів в оборотних коштах (наприклад

це є характерним для рітейлерів).

Коефіцієнт

абсолютної

ліквідності,

The cash ratio

(коефіцієнт

грошових

коштів за

Россом)

Грошові кошти та їх еквіваленти

Поточні зобов’язання

Рекомендоване значення - 0,2÷0,35

Показує ту частину зобов’язань, яку

підприємство може погасити негайно. Є

мінливим для різних видів бізнесу.

Термін acid-test ratio походить з часів, коли добувачі золота перевіряли самородки на предмет їх

золотого вмісту . На відміну від інших металів золото не темнішає у кислоті. Тому якщо самородок не

темнішав, говорили, що він пройшов «acid test».

Показники

Порядок розрахунку показника

Оптимальне значення, сфера

застосування

Operating Cash

Flow Ratio

Операційний грошовий потік

Поточні зобов’язання

Показує наскільки поточні зобов

язання

покриваються чистим грошовим потоком

від операційної діяльності.

Оборотність

робочого

капіталу/

Working

Capital

Turnover

[WCTR=NS/NWC]

Підприємство використовує NWC для

придбання запасів та фінансування

поточної діяльності . Показник показує

зв'язок між обсягами NWC та обсягами

продажів, тобто визначає

результативність використання NWC.

Вище значення показника показує вищу

результативність. Показник може

порівнюватись із показниками

аналогічних підприємств цієї сфери

бізнесу, важливим є дослідження

тенденцій (historical working capital

turnovers).

Відношення

NWC до активів

(Working

Capital to Total

Assets)

[WCTA=NWC/A]

оказує частку ліквідних активів

сформованих за рахунок капіталу, тобто

вільних від зобов’язань. Зростання WСТA

ratio – позитивний сигнал, який свідчить

про покращення ліквідності

підприємства.

2.4. Аналіз звіту про прибутки (збитки) підприємства

Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати

комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці.

Крім абсолютного показника – чистого прибутку (NI) та чистого операційного

прибутку (NOI, укр.- прибуток від операційної діяльності) – для оцінки

фінансового стану підприємства використовується також комплекс відносних

показників:

1. Рентабельність операційної діяльності (операційна маржа, operating

profit) визначається як частка від ділення фінансового результату від

операційної діяльності (NOI) на виручку від реалізації продукції (NS).

Фінансовий результат від операційної діяльності - operating іncome : операційні

доходи мінус операційні витрати (також називається "operating profit" ,

"recurring profit").

[Електронни ресурс].-шлях доступу:

http://www.spireframe.com/docs/financial_ratio_working_capital_to_total_assets.aspx

Операційна маржа (operating margin, синоніми - "operating profit margin"

or "net profit margin") показує рентабельність операційної діяльності:

OM = NOI/NS

Позитивною тенденцією є зростання operating margin.

2. Маржа прибутку (profit margin, net profit margin) – відношення

чистого прибутку до обсягів продажу.

PM = NI/NS

Часто застосовується для порівняння з аналогічними підприємствами

однієї галузі, також у рівнянні Дюпона. Зростання прибутку при зниженні маржі

прибутку є негативною тенденцією.

3. Рентабельність активів (ROA) – відношення чистого прибутку до

середньорічної вартості активів, інколи застосовується термін-аналог -"return on

investment" :

ROA = NI/A.

Інколи застосовується коефіцієнт, у якому чистий прибуток збільшується

на суму сплачених процентів, для того, щоб показати чисту рентабельність

активів. ROA по різних підприємствах може значно відрізнятись, в залежності

від типу бізнесу, тому застосовується при порівнянні аналогічних підприємств та

для трендового аналізу.

4. Прибутковість власного капіталу (ROE), також відомий як "return on

net worth" (RONW) - відношення чистого прибутку до середньорічної вартості

власного капіталу.

ROE = NI/E

Застосовується для порівнянь підприємств однієї галузі, однотипного

бізнесу, та для трендового аналізу.

2.5. Аналіз звіту про рух коштів.

Платоспроможність підприємства і фінансовий стан значною мірою

залежать від вхідного і вихідного грошових потоків. Відсутність мінімально

необхідного запасу грошових коштів викликає фінансові ускладнення, а

надлишок грошових коштів веде до того, що підприємство зазнає збитків від

інфляції та упускає свої вигоди від розміщення коштів і отримання додаткового

доходу. У зв'язку з цим важливу роль відіграє аналіз руху грошових коштів. Рух

грошових коштів аналізується за видами діяльності: операційної, інвестиційної

та фінансової. Звіт про рух грошових коштів відображає зміни величини

грошових коштів і їх еквівалентів за звітний період. Він дає змогу оцінити:

а) структуру надходжень і видатків за видами діяльності;

б) вплив видів діяльності на формування грошових потоків;

в) суму прибутку, отриману касовим методом, і відмінність цієї суми від

суми прибутку, отриманого методом нарахувань у Звіті про фінансові результати

2.6. Аналіз динаміки власного капіталу і платоспроможності

підприємства.

Власний капітал – це частина вартості активів підприємства, що

залишається після вирахування усіх його зобов’язань. Сума власного капіталу –

це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю,

а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного

капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були

застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише

випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з

сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або

підприємства в цілому.

Група показників платоспроможності призначена для вимірювання

довгострокової платоспроможності підприємства, часто ці коефіцієнти

називають коефіцієнтами фінансового важеля або частки залучених коштів.

Платоспроможність — це одна з характеристик фінансової стійкості

підприємства, яка показує наявність у нього коштів, достатніх для погашення

боргів за всіма зобов'язаннями та забезпечення безперервного процесу

виробництва та реалізації продукції.

Аналіз показників платоспроможності

Таблиця 2.2

Показники

Порядок розрахунку показника

Оптимальне значення

Коефіцієнт

автономії

(фінансової

незалежності).

Обернений

коефіцієнт –

Asset to Equity

Ratio

Власний капітал

Активи

Не зустрічається у західних

підручниках. Лише для банків –

коефіцієнт адекватності капіталу.

Обернений до нього показник (у

Росса) коефіцієнт власного капіталу:

___Активи____

Власний капітал

(застосовується у рівнянні Дюпон як

А/E)

Рекомендоване значення  0,5. Показує,

яка частина активів належить

підприємству і наскільки воно залежить

від зовнішніх джерел фінансування.

Застосовується для порівнянь між

підприємствами однієї галузі і тред

нового аналізу.

Коефіцієнт

фінансової

стійкості

(радянський).

Частіше

застосовується

обернений до

нього показник

Debt/Equity Ratio

↓

_____Власний капітал____

Загальна сума зобов’язань

Рекомендоване значення  1,0

Високий рівень показника свідчить про

зростання платоспроможності

підприємства, бажаний рівень – вище 2

Debt/Equity Ratio

Поточні + довгострокові зобов’язання

Власний капітал

Інколи у чисельнику включають лише

довгострокові зобов’язання

Високий рівень свідчить про погіршення

платоспроможності, може призвести до

скорочення прибутку у зв’язку із

зростанням процентних витрат. Значення

показника залежить від галузі та типу

бізнесу, у капіталомістких галузях

(автобудування) показник може досягати

рівня 2, у комп’ютерних компаніях – не

перевищувати 0,5.

Коефіцієнт

загальної

заборгованості

Поточні і довгострокові зобов’язання

Активи

Показує, яка частина активів

підприємства фінансується за рахунок

запозичень. Зниження рівня є

позитивною тенденцією. При значенні

вище 1 підприємство має боргів більше,

ніж активів, тобто є банкрутом

Коефіцієнт

покриття

процентів (Interest

Coverage Ratio)

______EBIT______

Процентні витрати

Показує спроможність підприємства

обслуговувати борги. Чим нижче

значення показника, тим більшим є

борговий тягар. Якщо ICR є нижчим за

1,5, спроможність підприємства

обслуговувати борги є сумнівною, при

значенні нижче 1 – показує

неспроможність обслуговування боргів.

[Електронний ресурс].-шлях доступу: http://education.wallstreetsurvivor.com/Asset-Equity-Ratio

[Електронний ресурс].-шлях доступу: http://www.spireframe.com/docs/financial_ratio_equity_to_total_debt.aspx

[Електронний ресурс].-шлях доступу http://www.investopedia.com/terms/d/debtratio.asp

2.7. Фінансовий аналіз на основі рівняння Дюпона.

Різниця між показниками рентабельності ROA і ROE пояснюється

застосуванням фінансового важеля. Шляхом розкладення коефіцієнту ROE на

складові частини можна провести фінансовий аналіз, який виявить фактори, що

впливають на рівень прибутковості власного капіталу підприємства.

ROE =

ROA x Asset to Equity Ratio (Коеф. власного

капіталу)

E А E

ROE =

NS А E

Маржа

прибутку

Profit

margin

Оборотність

активів -

Asset

Turnover

Коеф. Власного

капіталу - Asset

to Equity Ratio

Рівняння Дюпона показує, що ROE залежить від трьох показників –

виробничої ефективност (маржа прибутку), ефективності використання активів

(оборотність активів), фінансового важеля (частки запозичених коштів у пасивах

підприємства). Свою назву ця модель отримала від назви корпорації Du Pont,

менеджери якої в 50-х роках минулого століття запропонували її до

використання.

Основними перевагами моделі дюпонівського розкладу є, по-перше,

виділення показників, котрі, як вважається, дають уявлення про найважливіші

фактори впливу на ефективність інвестицій, по-друге, простота розрахунків цих

показників та, по-третє, можливість використання лише публічної звітності для

отримання всієї інформації, необхідної для здійснення розрахунків.

2.7.1. Маржа прибутку. У процесі вибору об’єкта інвестування інвестори

(аналітики), розглядаючи перший співмножник (частку прибутку компанії в

одиниці грошових коштів продажу, маржу прибутку), звертають увагу, щоб він

не мав тенденції до зниження. Хоча в умовах конкуренції утримання

прибутковості продажів є завданням складним, менеджери компаній, як правило,

роблять максимум можливого для його виконання. Поліпшення коефіцієнта

прибутковості продажів можна досягти або шляхом підвищення ціни на

продукцію компанії, або за рахунок зниження витрат на виробництво. Але

потрібно пам’ятати, що підвищення ціни може призвести до зниження попиту на

продукцію компанії.

Коли йдеться про вибір об’єктів інвестування, не завжди виправданою

може бути орієнтація на корпорацію з уже достатньо високим рівнем

прибутковості. Як відомо, одним із законів, що діють в умовах ринкової

економіки, є закон вирівнювання норми прибутку, суть якого в тому, що в

результаті забезпечення можливості вільного переливу капіталів прибутковість

продукції тяжіє до середньогалузевого рівня. Враховуючи це, привабливішим

може бути об’єкт, у якого прибутковість продукції поки що не є надто високою,

але здійснено технічне переобладнання, налагоджено випуск принципово

нової продукції або такої, що має споживчі переваги порівняно з

аналогічною продукцією конкурентів.

2.7.2. Оборотність активів. Другий співмножник (коефіцієнт оборотності

активів, Asset Turnover, Asset Turnover Ratio) дозволяє інвестору (аналітику)

скласти уявлення про ефективність використання контрольованих компанією

активів. Показує ефективність використання активів, також свідчить про цінову

стратегію – підприємства з високим рівнем показника оборотності можуть мати

низьку маржу прибутку, і навпаки. Чим вищим є цей коефіцієнт, тим більше

продукції приносить одна грошова одиниця активів компанії, тобто ефективніше

використовуються залучені нею кошти. Тож, вибираючи об’єкти інвестування,

слід орієнтуватися на ту компанію-емітента, в якої значення даного коефіцієнта є

вищим.

2.7.3.Коефіцієнт власного капіталу (Asset to Equity Ratio). Особливий

інтерес для інвестора становить третій співмножник – A/E (Asset to Equity Ratio).

Згідно з балансовим рівнянням загальний розмір активів підприємства відповідає

сумі власних та залучених ним коштів (тобто А = E + L: де А – активи, E–

власний капітал, L – зобов’язання). Таким чином, наведене співвідношення

можна відобразити в такому вигляді: (E + L) / E, тобто як співвідношення

загального розміру залучених підприємством коштів до розміру власного

капіталу + 1. Чим більша частка зобов’язань (L) у чисельнику, тим, з одного

боку, більше прибутку може бути отримано в розрахунку на одиницю

вкладеного капіталу, але, з іншого боку, підприємство стає водночас більш

залежним від зовнішніх джерел, що позначається на його фінансовій стійкості.

Отож, ФМ слід розв’язувати дилему – мати менше боргів чи отримувати більше

прибутку: якщо підприємство має менше боргів, то за інших однакових умов

вкладення акціонерів є краще захищеними її активами; якщо ж вартість

залучення позикових коштів буде нижчою від дохідності всіх вкладених коштів,

інвестор отримає додатковий дохід. Таким чином, чим вищим є Asset to Equity

Ratio, який показує фінансову залежність підприємства (леверидж), тим вищим є

ризик інвестування в нього.

ТЕМА 3. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Основні принципи і практичні аспекти фінансового

забезпечення інвестиційної діяльності підприємства.

Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності підприємства є першою

темою, присвяченою практиці управління фінансами підприємства, з тих

міркувань, що у ній підприємство розглядається як цілісний інвестиційний

проект у динаміці. Відповідно це дає можливість мати розуміння методології

оцінки ефективності його фінансової діяльності та оволодіти необхідним для

управління фінансовим забезпеченням підприємства інструментарієм.

Інвестиційна діяльність підприємства — це сукупність практичних дій зі

здійснення прямих інвестицій відповідно до обраної інвестиційної політики.

Головним суб'єктом інвестиційної діяльності в цьому випадку є саме

підприємство, яке виступає у ролі інвестора і приймає рішення про вкладення

власних, позикових і залучених коштів в об'єкти інвестування.

Принципи інвестиційної діяльності:

1. Концепція грошових потоків базується на визнанні активів як джерела

майбутніх грошових потоків і передбачає: ідентифікацію грошових потоків від

інвестування в окремі активи; оцінювання факторів впливу на величину і

структуру майбутніх грошових надходжень від інвестицій;вибір коефіцієнту

дисконтування, що дає змогу зіставити грошові потоки, які генеруються на

різних стадіях інвестиційного процесу;оцінювання ризиків, пов'язаних з

грошовими потоками.

2. Концепція теперішньої вартості витікає з об'єктивно існуючої

нерівноцінності наявних і очікуваних грошових ресурсів у зв'язку з інфляцією,

ризику упущеної вигоди, уповільнення обороту коштів.

3. Концепція компромісу між ризиком і дохідністю враховує, що зі

збільшенням рівня очікуваної дохідності інвестицій одночасно зростає ризик

недоотримання цього доходу. Найчастіше у практиці фінансового менеджменту

вирішується завдання оптимального поєднання ризику і дохідності, хоча в окремі

періоди можуть вирішуватися завдання максимізації інвестиційного доходу або

мінімізації інвестиційних ризиків.

До основних методів фінансування інвестицій відносять:

Повне самофінансування передбачає здійснення інвестування виключно за

рахунок власних внутрішніх джерел. Але у зв'язку з обмеженістю внутрішніх

фінансових ресурсів цей метод має обмежену сферу застосування і

використовується для реалізації невеликих інвестиційних проектів, а також при

фінансовому інвестуванні.

Розміщення акцій передбачає широкомасштабне залучення зовнішніх

фінансових ресурсів шляхом емісії акцій підприємства. Як правило, цей метод

фінансування інвестицій використовується для здійснення широкомасштабної

модернізації виробничих потужностей, регіональної та товарної диверсифікації.

В окремих випадках, коли ринкова ціна кредитних ресурсів є дуже високою,

доцільно збільшувати частку акціонерного капіталу шляхом випуску додаткових

акцій.

Позикове фінансування використовується при інвестуванні капіталу в

інвестиційні об'єкти з високою дохідністю і швидкою окупністю. За рахунок

довгострокових банківських кредитів, як правило, покривається частина

початкових капіталовкладень.

3.2. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Метою управління капітальними інвестиціями є вибір найефективніших

інвестиційних проектів і забезпечення реалізації окремих інвестиційних програм.

Існують два типи висновків про привабливість інвестиційних проектів:

абсолютна вигідність, коли перевага надається здійсненню інвестицій, а

не відмови від них;

відносна вигідність, коли інвестиційний проект є найбільш вигідним з-

поміж усіх інших альтернатив.