Заболотний Г.М., Дідик О.М., Захарченко В.І., Ступницький А.М. Ринкова трансформація господарства регіону (кластерний підхід)

Подождите немного. Документ загружается.

"_Я все залежить від людськихзіниць

(8 широщіх- відіб

ється вся епоха,

'Узвужених- збіговиськд дрібниць."

Ліна "Костенку

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ГОСПОДАРСТВА РЕГІОНУ

1.1. Господарство регіону як територіально-

економічна система. Поняття про регіональний

господарський комплекс (РГК)

Господарство регіону в науковому і практичному сенсі доцільно

розглядати як велику і складну територіально-економічну систему -

регіональний господарський комплекс. Щоб глибше зрозуміти зміст

цього поняття розглянемо його складові - "господарство", "регіон",

"система", "комплекс".

У зміст поняття "господарство" найчастіше включають сукупність

певних складових, що утворюються в результаті суспільного поділу та

інтеграції праці, а саме: галузі, види економічної діяльності та основні

виробничі ланки (підприємства, фірми, організації тощо).

Зміст поняття "регіон" трактується неоднозначно. На наш погляд,

прийнятним є таке його визначення. Регіон — певна територія з притаман-

ними їй специфічними природно-кліматичними, економіко-географіч-

ними, демографічними, історичними, етнічними, соціально-побуто-

вими та іншими особливостями [Сонько та ін, 2002, с. 221].

Раніше поняття "регіон" (в економічному сенсі) ототожнювалося

з територією як невід' ємною частиною єдиного народногосподарського

комплексу країни. При цьому майже повністю ігнорувалися специфічні

відносини між суб'єктами господарювання всередині самого регіону.

Водночас для теорії і практики регіональної економіки та регіональ-

ного управління важливим є розуміння регіону і як адміністративно-

територіального утворення, причому економічно, як правило, само-

ЛОезгатнього.

При розгляді ж проблем ринкової економіки надзвичайно важливо

визначати регіон і як місце прояву зв'язків і залежностей суб'єктів

господарювання у відтворювальних процесах. Це важливо для розу-

міння господарства регіону як системного утворення.

Зауважимо, що "система" - це ціле, що складається з частин.

Інакше кажучи, система утворює множину елементів, що знаходяться

у певних відношеннях один з одним і утворюють єдність, цілісність.

'близьке за змістом до поняття "система" і поняття "комплекс".

Комплекс - це також система, що характеризується органічною єдністю

елементів; вони, як правило, утворюють єдине (нерозривне) ціле.

'"Такою цілісною системою і є регіональний господарський ком-

плекс (РГК). У нашому розумінні, РГК - це регіональне поєднання

об'єктів, тісно взаємозв'язаних у процесі виробництва й транспорту-

вання до споживачів продукції і/або послуг.

"Цілісність РГК забезпечується дією законів регіональної цілісності

(природи, населення й виробництва) та регіональної інтеграції вироб-

ництва [Поповкін, 1993, с. 20].

"гГК формуються внаслідок взаємодії багатьох факторів, як внутріш-

ніх (сировинні й трудові ресурси, споживчий попит, інфраструктурна

забезпеченість території тощо), так і зовнішніх (рівень економічного

розвитку країни, спосіб виробництва матеріальних благ, технологічний

рівень виробництва тощо). У РГК прийнято виділяти галузеву (або

секторальну), функціональну й територіальну структури.

/ РГК бувають дуже різні. Щоб розмаїтість комплексів звести до

"спільного знаменника", необхідно провести їх типізацію (рис. 1.1).

За основу доцільно взяти такі ознаки: територіальний ранг, генезис,

провідний технологічний уклад, спеціалізація, напрям структурно-

технологічної трансформації, стадійність розвитку й конфігурація

опорного каркасу території [Захарченко, 2004, с. 60].

"Наведені ознаки можуть бути використані і для характеристики

конкретних РГК. Так, господарський комплекс Вінницької області,

є мезорегіональним за територіальним масштабом. Він в основному

сформувався в післявоєнний період. До галузей його спеціалізації від-

носяться: сільське господарство, харчова промисловість і перероблення

сільгосппродуктів, виробництво електроенергії та машинобудування.

За розмірами виробництва переважають галузі перших двох техноло-

гічних укладів (харчова та ін.), хоча достатньо розвинутими є й галузі

третього (електротехнічна) та четвертого (електронна) укладів. Ринкова

трансформація комплексу передбачає насамперед інноваційно-

стабілізаційну стратегію розвитку. У складі комплексу переважають

полюси росту, а це означає, що він знаходиться на другій стадії

Рис. 1.1. Типи РГК за:

І - територіальним рангом (Кі - мікрорегіональні, К

- мезорегіональні,

Кз - макрорегіональні); II - генезисом (О) - ті, що сформувалися до

першої світової війни - до 1914 р., С? - ті, що сформувалися у міжвоєн-

ний період, О3- ті, що сформувалися в післявоєнний період - з 1946 р.);

III - спеціалізацією (5] - перша галузь спеціалізації, 5

- друга галузь,

§з - третя галузь, 5

- четверта галузь); IV - провідним технологічним

укладом (Т] - першим і другим: найменш прогресивні галузі, Т

- третім:

більш прогресивні, Т

- четвертим і п'ятим: найбільш прогресивні галузі);

V - напрямом структурно-технологічної трансформації (Мі - модер-

нізаційно-інтенсифікаційний, М

- інноваційно-стабілізаційний, М

- сут-

тєво трансформаційного розвитку; VI — стадією розвитку (Сі - перша,

- друга, Сз - третя, С

- четверта); VII - конфігурацією опорного кар-

касу території {К

- радіально-кільцева, К

- решітчаста, К

- трикутна,

- лінійно-вузлова, К

- інші).

розвитку

. Опорний каркас території, на якій він базується, має раді-

ально-концентричну форму, проте асиметричну, тому що основний

полюс розвитку - Вінницький промисловий вузол - зміщений від

центра області на північ.

1.2. Фактори і стратегія ринкової трансформації РГК

З переходом до ринкових відносин РГК інтенсивно трансформу-

ється, під впливом певних факторів та умов.

Під факторами трансформації РГК ми розуміємо ті рушійні сили,

які викликають якісні зміни в ньому або так звані трансформаційні

переходи (зникнення певних суб'єктів господарювання, перехід від

одного якісного стану до іншого). По відношенню до виробничої під-

системи РГК усі інші підсистеми та їх елементи (ресурсні, споживчі,

екологічні тощо) є факторами трансформації, тобто вони є внутрішніми

джерелами розвитку (саморозвитку) виробничої підсистеми і госпо-

дарства регіону загалом.

На відміну від факторів, умови трансформації господарства регіону

виступають як сили зовнішнього (по відношенню до нього) впливу.

Вони можуть посилювати або послаблювати дію факторів трансфор-

мації, але самі безпосередньо на виробничу підсистему господарства

регіону не впливають.

Отже, фактори трансформації господарства регіону слід вважати

чинниками прямої дії, а умови - непрямої.

Водночас між умовами й факторами трансформації господарства

регіону немає неперехідної межі, бо фактори не лише виростають з умов,

а й приводяться ними в дію. На певному рівні розвитку продуктивних

сил і виробничих відносин умови з явища пасивного переростають

у фактори - явище активне. Так, певні елементи природи на черговому

витку розвитку техніки й технологій та появі потреб на їх корисні

функції можуть перейти в категорію природних ресурсів. Аналогічно

людські індивіди після 16 років (згідно рекомендацій Міжнародної

Дж. Фрідман [Ргісітапп, 1973] виділяє чотири стадії у розвитку РГК. Перебуваю-

чи на першій стадії розвитку РГК являє собою систему, яка складається з багатьох

полюсів, що формуються, на другій - систему з одним полюсом розвитку, на третій -

систему з декількома полюсами розвитку і на четвертій - систему з багатьма полюса-

ми розвитку, що з'єднуються економічними осями й утворюють полюси інтеграції.

1.2.1. Фактори трансформації РГК та їх взаємодія

в системі регіональних ринків

Організації Праці [МОП]) відносяться до категорії економічно актив-

ного населення, тому їх також слід розглядати як фактор трансформації

господарства регіонів.

Для розуміння базових процесів трансформації господарства регіонів

необхідно насамперед виділяти (за П. Самуельсоном) чотири фунда-

ментальні фактори, або "колеса" економічного розвитку, а саме:

1) людські ресурси, 2) природні ресурси, 3) капітал та 4) інновації

\ДСамузльсон, Нордхауз, 1997, с. 739].

Зазначені фактори, за методологією Дж. Кендрика [1978, с. 31, 41],

доцільно ще поділяти на ті, що мають матеріальні (речовинні) форми

і ті, що їх не мають. До перших відносяться людські і природні ресурси,

фізичний капітал (основні й оборотні фонди), до других - фінансові

ресурси (фінансовий капітал) та інновації. Зрозуміло, що фактори другої

групи так чи інакше матеріалізуються у факторах першої групи. Так,

фінансовий капітал через інвестиції живить фізичний капітал і сприяє

матеріалізації інновацій - у вигляді більш досконалих засобів вироб-

ництва та більш кваліфікованої робочої сили (через інвестиції в люд-

ський капітал).

Крім фундаментальних факторів (назвемо їх факторами першого

порядку), на трансформацію господарства регіонів впливають і інші

фактори (другого порядку)

, що базуються переважно на елементах

його споживчої та інфраструктурних підсистем. На нашу думку, кри-

терієм їх виділення має бути наявність відповідних статей у структурі

витрат на виробництво. Так, фактор ринкової інфраструктури доцільно

виділяти, виходячи з того, що у структурі витрат з'явилися так звані

інституційні витрати (за послуги консалтингових, маркетингових та

інших фірм, плата за банківський процент тощо). Разом з тим із пере-

ходом до ринку деякі фактори можуть зникати або їх роль зменшується.

Наприклад, зняття з балансу промислових підприємств об'єктів соціаль-

ної сфери виводить їх із складу елементів промислової підсистеми

господарства регіону, а, отже, і факторів трансформації.

Взаємодію факторів трансформації господарства регіону розгляне-

мо на прикладі його промислової підсистеми [Захарченко, 2004,

с 154, 155]. Очевидно, що ця взаємодія відбувається через відповідні

ринки (рис. 1.2). Причому всі види взаємодії можна звести до двох

основних типів: перший - доповнюваність одних факторів іншими,

Другий - взаємозамінність.

На об'єктивну необхідність розширення складу факторів трансформації регіона-

льних систем продуктивних сил вказують і інші автори [Дорогунцов та ін., 2001, с. 6;

Продуктивні сили..., 2000, с. 9].

СП

ЕПП

пос

ПВС

АсП

ПЕІ

особисте виробниче

Природні

комплекси

Екологічна

інфра-

структура

Споживання

промислових товарів

Природні

комплекси

Екологічна

інфра-

структура

Споживання

промислових товарів

Природні

комплекси

Екологічна

інфра-

структура

«і

"4Г

Ринок,

предметів

споживання

Ринок

засобів

виробництва

Ринок прав

на забруднення

природного

середовища

вп

Промислове виробництво

9|»

їй

В т.ч.

Ринок

ринок

праці

управл.

праці

Ринок

природ-

них

ресурсі І

тп

УП

тп

пш

АдП

ТРУ:

ДОВ1

ресур-

си

під-

при-

ємці

держ.

служ-

бовці

ЛюдськІ^>есурси

(людський капітал)

Ринок|

с.-г.

сиро-

вини

ПРП

При-

родні

ресурси!

Ринок

соціальних

послуг

ПСІ

Соціальна

інфрастуктура

Ринок

мат.-

тех.

ресурсів

ресурси]

с.-г.

сиро-

вини

Ринок

інно-

вацій

ПМ

ГР

ПМР

ПСХГ

€^

фонди

Фізичний

капітал

ІнП

Інно-

вації

-] Інвестиційний ринок

ІнвП

інвестиційні ресурси

Фінансовий капітал

§°

Он

з*

з:

Рис. 1.2. Ринкова взаємодія факторів трансформації промислової

підсистеми РГК та їх потенціалів.

Потенціали: АдП - адміністративний; АсП - асиміляційний; ВП -

виробничий; ЕПП - еколого-промисловий; ІнвП - інвестиційний;

ІнП - інноваційний; ПВІ - виробничої інфраструктури; ПВС - вироб-

ничого споживання; ПЕІ - екологічної інфраструктури; ПМР - мате-

ріальних ресурсів; ПМТР - матеріально-технічних ресурсів; ПОС -

особистого споживання; ПОФ - основних фондів; ППІ - підприєм-

ницької ініціативи; ПРІ - ринкової інфраструктури; ПРП - природно-

ресурсний; ПРСС - ресурсів сільськогосподарської сировини;

ПСІ - соціальної інфраструктури; СП - споживчий; ТП - трудовий;

УП - управлінський.

Слід зауважити, що сила впливу окремих факторів суттєво відрізня-

ється. Так, екстериторіальні фактори, тобто ті, що не мають жорсткої

територіальної локалізації, - інвестиційний, інноваційний та ін. - при-

близно однаково впливають на промислове виробництво. А територіаль-

ні фактори (з чіткою просторовою локалізацією) - працересурсний,

природно-ресурсний, споживчий та ін. - особливо сильно впливають

на промислове виробництво в місцях їх зосередження.

Слід зауважити, що ринок вносить суттєві корективи в територіаль-

ну мобільність факторів. Якщо раніше, наприклад, трудові ресурси

відносились до маломобільних факторів, то з розвитком міжрегіональ-

них та міжнародних ринків праці вони стають факторами, мобільність

яких швидко зростає.

Фактори трансформації РГК можна класифікувати і за напрямом

дії: а) фактори позитивного впливу (фактори-стимулятори) і б) фактори

негативного впливу (фактори-дестимулятори); хоча одні і ті ж самі

фактори в одних системах можуть справляти стимулюючий вплив,

а в інших - дестимулюючий [Шнипер, 1995, с. 10, 11].

^> 1.2.2. Потенціал факторів трансформації РГК

^ Для відображення сили трансформаційного впливу доцільно ввести

характеристику "потенціал фактора", яка означає граничну продуктив-

| ність фактора, його здатність впливати на розвиток (трансформацію)

РГК, насамперед розвиток виробництва. За В.П. Руденком [1993, с. 10],

саме продуктивність, як характеристика факторів виробництва (ресурсів),

складає економічну сутність потенціалу, який є важливою складовою

трансформаційних процесів.

Конкретна величина потенціалу фактора трансформації РГК вира-

жається у його корисній функції, точніше у його споживній вартості.

Оскільки остання за певний проміжок часу, наприклад один рік, може

бути використана не повністю, то є необхідність будь-який потенціал

розділяти на дві частини - реалізований та нереалізований потенціал.

Будь-який потенціал поза територією та часовими рамками позбав-

лений реального змісту. Тому їх слід розглядати як загальну умову

трансформації РГК. Зокрема, часові рамки дозволяють розглядати

процеси накопичення ресурсного потенціалу (капіталу в його різних

формах) як чае-акумулюючі процеси, а протилежні - його зношення,

амортизації - як час-дисипуючі процеси [Васильєв, 1993, с. 46].

Час накладає відбиток і на оцінку потенціалів фактора трансфор-

мації РГК. Відомо, що потенціал фактора залежить від швидкості

протікання процесів у РГК. За часовим критерієм розрізняють також

сучасну й потенційну (прогнозовану) продуктивність фактора. Пере-

вагу, як правило, віддають сучасному потенціалу. Для співставлення

цих потенціалів вводиться поняття дисконтованої споживної вартості,

що дає змогу порівнювати капітальні витрати на освоєння ресурсів

із поточними.

Слід підкреслити, що сучасні потенціали факторів трансформації

є досить динамічними, особливо інвестиційний та інноваційний. Так,

деяке зростання інвестицій може змінити розвиток РГК із низхідного

на висхідний.

Найважливішим фактором трансформації РГК є людські ресурси.

В процесах ринкової трансформації вони виступають у потрійній ролі:

1) як трудові ресурси - "носії" робочої сили (здатності до праці);

2) як "продуценти" управлінських рішень;

3) як споживачі промислових товарів і послуг.

_ Відповідно, людські ресурси в певних територіальних межах мають

такі потенціали: трудовий, управлінський та особистого споживання.

Трудовий потенціал (ТП) - це кількісно і якісно визначені ресурси

живої праці, які має РГК. Кількісні параметри ТП визначає чисель-

ність трудових ресурсів, тип відтворення, статево-вікова структура,

міграційна рухливість та ін. Якісні параметри ТП залежать насамперед

від освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів.

На формування ТП впливає багато чинників. Найбільше значення

серед них мають демографічні, соціально-економічні, духовні, еколо-

гічні та ін. Реалізація ТП залежить насамперед від рівня розвитку

виробничого потенціалу промислових територіальних систем (ПТС)

та розвинутості ринків праці.

З переходом до ринку ТП заново структурується. Це пов'язано

з тим, що закриваються неконкурентоспроможні виробництва, а нові,

що створюються, як правило, потребують більш продуктивної (квалі-

фікованої) робочої сили. Певне значення має і впровадження нової

системи найму на роботу (за контрактом тощо).

^^Управлінський потенціал, за В. І. Щелкуновим [1999, с. 16], ви-

значається ефективністю управлінських рішень, з одного боку, під-

приємців (на підприємствах із приватною й колективною формами

власності), а з другого - державних службовців (на підприємствах із

державною формою власності та у державних органах управління

промисловістю).

Для швидкої й ефективної трансформації РГК особливо важливе

значення має потенціал підприємницької ініціативи як перша складо-

ва управлінського потенціалу [Пчелинцев и др., 2000, с. 66]. Саме від

кваліфікації підприємців залежить стратегія ведення бізнесу, вибір

ефективних форм організації виробництва (з'єднання факторів).

Важливе значення має й адміністративний потенціал як друга

складова управлінського потенціалу, що формується за рахунок,

кваліфікації державних службовців. Окремі автори взагалі зводять до

нього весь управлінський потенціал і визначають як "здатність офі-

ційних владних структур, адміністративних організацій ... залучити

для досягнення поставлених цілей регіонального розвитку всіх, хто

може внести в цей процес позитивний вклад і створити умови для

стійкого розвитку" [Анимица, Шарьігин, 2000, с. 23].

Другий фундаментальний фактор трансформації РГК - природні

ресурси. При визначенні пріоритетних напрямків розвитку РГК до

уваги береться наявність ресурсів того чи іншого виду (мінеральні,

лісові, водні та ін.), їх структура та величина природно-ресурсного

потенціалу (ПРП) території.

За В.П. Руденком [1993, с. 11], під ПРП території слід "розуміти

сукупну продуктивність її природних ресурсів як засобів виробництва

і предметів споживання, яка виражається у їх суспільній споживній

вартості".

Значний трансформаційний потенціал мають великі поєднання

мінеральних ресурсів. Крім того, мінеральні ресурси суттєво впливають

на структуру ринків природних ресурсів та галузеву структуру регіо-

нальних промислових комплексів.

Серед природних ресурсів важливе місце посідають земельні ре-

сурси. Зокрема, у промисловій підсистемі господарства регіону вони

визначають величину потенціалу ресурсів сільськогосподарської

сировини. Цей потенціал, у свою чергу, є похідним від аграрного

потенціалу, який "визначається наявністю, якістю і збалансованістю

природних, біологічних, матеріальних і трудових ресурсів, в процесі

взаємодії яких реалізується їх інтегральна здатність виробляти адекватні

їй обсяги і види продукції" [Юзефович, 1987, с. 13].

Третій фундаментальний фактор трансформації господарства регіо

ну - капітал (фізичний і фінансовий). Фізичний капітал - це сукуп

ність засобів виробництва (основних фондів) і предметів праці (оборот-

них фондів або матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива, І

електроенергії тощо), яка відповідно формує потенціал матеріально^'

технічних ресурсів.

Значний потенціал основних фондів - виробничих споруд, машин,

(

статкування тощо - здатний різко підвищити продуктивність праці і,

тже, сприяє оптимальній трансформації РГК. Зокрема, зростання ви-

робництва у його промисловій підсистемі викликає такі кумулятивні

процеси: підвищення фондоозброєності праці - зростання випуску

промислових товарів - ріст доходів працівників промисловості - збіль-

шення заощаджень - нарощування капіталовкладень — підвищення

фондоозброєності праці - ... Далі цикл зростання виробництва повторю-

ється. Залучення додаткових основних фондів у виробництво здійсню-

ється через механізм функціонування ринку матеріально-технічних

ресурсів, зокрема фондового ринку.

Важливе значення має і потенціал матеріальних ресурсів. Для

того, щоб відновити у регіоні виробництво або забезпечити позитивну

динаміку у його рості, повинні бути в наявності (у запасах, у виробни-

чому процесі тощо) необхідні матеріальні ресурси або кошти для їх

придбання на ринку матеріальних ресурсів. Для економії останніх

важливо впроваджувати матеріалозберігаючі технології.

Трансформаційні процеси у РГК набувають необхідної динаміки,

якщо вони забезпечені фінансовим капіталом, який "приходить у рух"

завдяки інвестиціям, тому цей капітал часто ще називають інвестицій-

ним. Слід зауважити, що фінансові (інвестиційні) ресурси у процесах

ринкової трансформації РГК займають особливе місце серед усіх

інших факторів. Саме вони поряд із підприємницькою ініціативою

виступають першоосновою, вихідним моментом трансформації.

Господарські комплекси регіонів, що базуються на фінансово

стабільних і кредитоспроможних підприємствах, як правило, здатні

самостійно забезпечувати відтворення виробництва й саморозвиток

(за рахунок частини прибутку, амортизаційних відрахувань, фонду

розвитку виробництва тощо), тобто мають необхідні внутрішні

джерела інвестування. Але у більшості з них ці джерела, особливо

в перехідний, трансформаційний період, обмежені і це вимагає пошуку

стратегічних інвесторів.

Практика показує, що більше шансів знайти таких інвесторів у регіоні,

де сприятливий інвестиційний клімат, або коли значною є інвестиційна

привабливість регіону. Остання залежить від багатьох чинників -

політичної стабільності, рівня інфляції, пільг в оподаткуванні, ймовір-

нрсгілриродних та техногенних катастроф тощо.

З інвестиційною привабливістю регіону тісно пов'язана така його

характеристика як інвестиційний потенціал. У нашому розумінні,

інвестиційний потенціал - це фінансові можливості, резерви кредиту-

вання господарства регіону.

На нашу думку, інвестиційний потенціал слід сегментувати за дже-

релами фінансування: зарубіжні інвестиції, кошти з державного та

місцевого бюджету, кошти підприємств, банківські кредити, заощаджен-

ня підприємців та інших осіб тощо. Для конкретних інвестиційних

проектів кредити можна отримати за посередництва інвестиційного

ринку, наприклад розповсюджуючи акції підприємств, облігації муні-

ципальної чи державної позики тощо.