Заболотний Г.М., Дідик О.М., Захарченко В.І., Ступницький А.М. Ринкова трансформація господарства регіону (кластерний підхід)

Подождите немного. Документ загружается.

та ефективності використання ресурсного потенціалу. Зокрема, ступінь

керованості економічними процесами має суттєвий вплив на доходи

тієї частини населення, що є непрацездатною або має спеціальні пільги

(за рахунок виплат з державного чи місцевого бюджетів).

Істотний вплив на обсяг доходів населення справляє також процес

монополізації промислового виробництва. Якщо в регіоні діє одне чи

декілька великих підприємств-монополістів, то рівень доходів насе-

лення буде занижений. І навпаки, при розвиненості конкурентних від-

носин підприємства змушенні підвищувати зарплату, що автоматично

підвищує попит на регіональному ринку товарів.

Пропозиція регіонального ринку товарів характеризується наступ-

ними особливостями [Сонько та ін., 2002, с. 229, 230]:

1. її еластичність є перехресно детермінованою. Через обмежену

ємність регіонального ринку при збільшенні попиту в одному із його

сегментів, пропозиція в іншому сегменті, як правило, знижується.

2. Зміна величини пропозиції безпосередньо залежить від сукуп-

них виробничих потужностей підприємств регіону.

У зв'язку з цим варто зауважити, що статистична звітність щодо

виробничих потужностей в Україні з 1999 р. відмінена. Однак потенціал

виробничих потужностей може бути визначений опосередковано -

через обсяги виробництва у порівняні з 1990 р.

Визначений за такою методикою коефіцієнт використання вироб-

ничих потужностей у господарському комплексі Вінницькій області

склав у 2002 році 65%. Однак він неоднаковий у різних галузях. При

загальному спаді виробництва у комплексі за 1990-2002 рр. на 40%

склалися гострі балансові диспропорції у використанні виробничих

потужностей у різних галузях господарства. Так, потужності спирто-

вих заводів використовуються на 60%, тоді як енергогенеруючі потуж-

ності - тільки на 15-20%, а потужності цукрових заводів - на 20%.

Структурні зміни у використанні виробничих потужностей від-

булися тому, що окремі підприємства пройшли реструктуризацію,

на багатьох із них були змінені технологічні переділи. Відповідно, на-

явність певного обладнання на підприємстві ще не свідчить про діючі

виробничі потужності, особливо в тому випадку, коли вони виключе-

ні із діючої системи машин та механізмів.

3. У випадку істотної інтегрованості регіону в економіку держави

і/або у світову економіку пропозиція на регіональному ринку товарів

може знаходитися під впливом зовнішніх виробників. При цьому вона

може змінюватися стрибкоподібно.

308

4. Структура пропозиції значною мірою залежить від галузевої

структури РГК. Так, у господарському комплексі Вінницькій області

вона тісно корелює зі структурою видів діяльності, зокрема з вироб-

ництвом харчових продуктів. При цьому, чим меншою буде ця коре-

ляція, тим за більшою ціною пропонуватимуться товари немісцевого

виробництва.

5. Пропозиція в регіоні, як правило, характеризується одиничною

еластичністю, тому що склад учасників ринку досить стабільний,

а їхні уподобання швидко не змінюються.

Таблиця 12.3

Баланс виробництва і споживання основних продовольчих товарів

у Вінницькій області (2003 р.), тис. т*

Продовольчі

товари

Обсяг

виробни-

цтва

Обсяг

спожи-

вання

Баланс вироб-

ництва

і споживання

Відсоток задово-

лення внутріш-

ньообласних

потреб

М'ясо і

м'ясопродукти

85,3

82,6

+2,7

103,3

Молоко і моло-

чні продукти

778,4

392,2

+386,2

198,5

Яйця, млн. шт.

415,6

350,9

+64,7 118,1

Риба і рибопро-

дукти

1,5

33,0 -31,5

4,5

Цукор 216,0 64,0

152,0

337,5

Олія та інші ро-

слинні жири 87,7 49,5 +38,2

177,2

Картопля

1316,7

299,3

+1017,4

439,9

Овочі

233,5

198,2 +35,3 117,8

Фрукти, ягоди,

горіхи, виноград

182,5 43,3 +139,2 421,5

Хліб і хлібні

продукти

242,5**

241,5

+1,0

100,4

* Джерело: [Статистичний щорічник Вінниччини..., 2005, с. 140, 180, 197, 221, 520].

** Включаючи борошно.

6. Пропозиція в регіоні може бути нееластичною, якщо:

а) домінують державні підприємства; б) регіон є донором; в) у регіоні

інтенсивно протікають інвестиційні процеси; г) регіон є спеціальною

економічною зоною або територією пріоритетного розвитку.

309

7. Пропозиція в регіоні може бути еластичною, якщо: а) домінує

приватна власність; б) регіон є реципієнтом (одержувачем міжрегіо-

нальних трансфертів); в) діють істотні обмеження на ціни і прибуток

підприємств; г) регіон є територією піонерного освоєння.

8. Пропозиція в регіоні завжди знаходиться під впливом чинників

попиту. В кращій ситуації знаходяться ті регіони, у яких вони мак-

симально збалансовані [Лисецький, 2005]. Так, у Вінницькій області

пропозиція основних продовольчих товарів загалом визначається

обсягами попиту на них (табл. 12.3).

9. Підприємства (навіть монополісти) ніколи не можуть на

регіональному ринку максимізувати прибуток; через те, що обсяги

попиту, а відповідно, і пропозиції, обмежені.

Оцінка обсягів пропозиції на регіональному ринку товарів може

бути проведена на основі двох основних методів: методу формування

ринку, який використовується насамперед для оцінки ринку засобів

виробництва, та мультифакторного індексного методу, який застосо-

вується для аналізу регіонального споживчого ринку.

Перший метод передбачає, що виробник спочатку визначає галузі

(А і Б), підприємства яких ймовірно будуть купувати, наприклад токарні

верстати. Далі необхідно встановити відповідну базу для оцінки кіль-

кості токарних верстатів, які використовуються в кожній галузі. Най-

більш репрезентативною базою є обсяг продажів кожної з галузей

(у галузі А - це 10 верстатів на $ 1 млн. продажів, у галузі Б - це 5

верстатів на $ 1 млн. продажів). В сумі виходить, що пропозиція на

регіональному ринку складе 200 верстатів (табл. 12.4).

Другий метод дозволяє дати оцінку обсягів пропозиції для регіональ-

ного споживчого ринку. Оскільки покупців на цьому ринку занадто

багато (щоб їх врахувати поодинці), то необхідно застосувати індексний

метод. Наприклад, обсяг пропозиції на ринку ліків Вінницької області

безпосередньо залежить від обсягу попиту, а той, в свою чергу, від:

а) особистих доходів населення (3,13% від загальних в Україні),

б) обсягів продажів у сфері роздрібної торгівлі (0,56%); в) від кількості

населення (3,58% чисельності населення України). У цьому випадку

індекс попиту і пропозиції на ліки у Вінницькій області (з врахуван-

ням "факторної ваги" кожного з індексів) буде дорівнювати:

0,5 (3,13) + 0,3 (0,56) + 0,2 (3,58) = 2,45.

Таким чином, на Вінницьку область припадає 2,45% від загально-

національного обсягу продажів ліків.

310

Таблиця 12.4

Практичне використання методу формування ринку

Галузь

Річний

обсяг про-

дажів, в $

млн. (а)

Число

підпри-

ємств (б)

Потенційна кількість

проданих токарних верста-

тів на $ 1 млн. продажів

кінцевої продукції спожи-

вачам

Потенціал

ринку

(а х б х в)

5 2

10 100

3 5

Всього

200

В основу регулювання регіональних ринків товарів має бути покладе-

на науково обґрунтована схема економічної регіоналізації сфери обігу.

Такий підхід передбачає визначення центрів концентрації та регіо-

нальної спеціалізації виробництва продукції та зон збуту [Стеченко,

2000, с. 204]. При цьому треба виходити з того, що рух товарів має

здійснюватися з регіонів їх виробництва (через оптові організації) до

регіонів їх споживання на основі класичної формули територіального

поділу праці:

>С

+1, (12.1)

де С

- ціна товару у місці продажу; С

- ціна товару у місці вироб-

ництва; і- транспортні витрати.

Регіоналізація сфери обігу дає можливість комплексно вирішувати

питання ринкоутворення в загальній схемі розвитку і розміщення про-

дуктивних сил регіону.

Водночас при вирішенні проблем ринкової трансформації РГК

було б помилково приділяти увагу лише становленню регіонального

ринку товарів. В орбіту ринкових відносин уже давно включилися

і капітал, і робоча сила, що значно ускладнює формування регіональ-

ного інтегрального ринку.

311

12.3.2. Регіональний фінансовий ринок

Регіональний фінансовий ринок включає регіональні сегменти

національних ринків капіталу, грошей та цінних паперів.

На регіональному ринку капіталів суб'єкти господарювання

надають і дістають позички з метою їх подальшого використання

у процесі виробництва. Надання грошей у позичку (на засадах повер-

нення, терміновості й прибутковості) називається кредитом.

Розрізняють такі види кредитів:

• банківський;

• комерційний;

• споживчий;

• іпотечний (під заставу нерухомості тощо);

• державний;

• міжнародний.

В принципі регіональний ринок капіталів мало чим відрізняється

від національного ринку капіталів (див. п. 2).

Регіональний ринок грошей близький до регіонального ринку

капіталів, оскільки на ньому також відбувається рух грошей. Однак ці

ринки прийнято розрізняти за двома критеріями: 1) на ринку капіталів

гроші купують для придбання засобів виробництва, тоді як на ринку

грошей - для придбання будь-яких товарів; 2) вважається, що ринок

грошей охоплює лише короткострокові позички, а також ринок валют,

тоді як ринок капіталів - ринок середньо- і довгострокових кредитів.

Загальний попит на грошовому ринку в регіоні складається з попиту

на гроші для угод (купівлі товарів тощо) і попиту на гроші з боку

фінансових активів (для позики грошей під проценти). Елементами

грошової пропозиції є готівкові та безготівкові гроші. Взаємодія

попиту та пропозиції'грошей веде до встановлення в регіоні їх ціни,

або норми процента. Відомо, наприклад, що ціна грошей у великих

містах, економічно розвинутих та геостратегічних регіонах (наприк-

лад, у Криму) є вищою. Загалом же попит на гроші є тим більшим,

чим меншою є норма процента, і навпаки.

Регіональний ринок цінних паперів тісно пов'язаний з двома

попередніми. Адже відомо, що продаж цінних паперів (акцій та облі-

гацій), як і використання кредиту, є джерелом додаткових коштів для

інвестиційної діяльності.

Первинний ринок цінних паперів регіону безпосередньо пов'яза-

ний з емісією (випуском) та продажем цінних паперів за номінальною

ціною, вторинний - з їх перепродажем за курсовою ціною.

312

Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово вільних коштів

у регіоні, від величини доходу (дивіденду), що його дають цінні папери

своїм власникам, та від величини доходу при іншому використані

грошей, скажімо, коли вони надаються в користування як позичка.

Пропозиція цінних паперів визначається потребою емітентів (під-

приємств, установ, організацій, держави) в інвестиціях, погашення

бюджетних витрат тощо.

Фінансовий ринок в регіонах функціонує здебільшого як єдине ціле.

Якщо, наприклад, в регіонах з відносно вищими доходами спостеріга-

ються більш високі ціни, ніж в інших регіонах (з меншими доходами),

то це призводить до надлишку грошової маси і, відповідно, до зни-

ження позичкового процента, тобто здешевлення кредитів. Звісно,

для таких регіонів характерними є процеси активного кредитування

та інвестування в економіку.

У регіонах же з більш низькими прибутками (і суб'єктів господа-

рювання і населення) процеси кредитування уповільнюються, вартість

кредитів є стабільно високою, можливості розширення окремих під-

приємств незначні. При цьому формуються передумови для створення

монополій.

Особливо важливу роль у стабільному функціонуванні регіонального

фінансового ринку відіграють достатньо високі прибутки населення.

Як відомо, величина доходів населення являє собою сукупну грошову

масу, яка наявна в розпорядженні покупців, що реалізують свої інтереси

в межах даного регіону. При цьому більшу частину такої грошової

маси складають грошові агрегати Мо (готівкові гроші) і Мі (банківські

депозити тощо).

Загалом співвідношення М

і М, у регіоні залежить від [Сонько

таін., 2002, с. 228]:

• рівня економічної культури населення і міри його довіри до націо-

нальної грошової одиниці;

• ступеня розвиненості банківського сектора в регіоні і рівня його

інтегрованості в економіку регіону;

• рівня платіжної дисципліни і ступеня розвиненості інститутів

грошового обігу (банківської системи тощо).

В тих регіонах, де переважає М

формуються більш суттєві перед-

умови для широкого використання кредитів промисловими підприєм-

ствами, що в кінцевому підсумку призводить до збільшення товаро-

обігу, зниження цін і підвищення добробуту. Отже, пропорційність

співвідношення Мі і М

в регіоні залежить передусім від стабільності

та ефективності роботи промислових підприємств.

313

12.3.3. Регіональний ринок праці

Особливого значення набуває формування в Україні регіональних

ринків праці, яке відбувається з глибокими територіально-галузевими

деформаціями.

Особливості основних кількісних і якісних характеристик регіональ-

них ринків праці України значною мірою визначаються накопиченими

тут виробничо-ресурсним та соціальним потенціалом, темпами реформу-

вання господарських комплексів регіонів, їхніми природно-геогра-

фічними умовами. Значний вплив на ринкову кон'юнктуру, передусім

структуру пропозиції робочої сили, має регіональна демографічна

ситуація. Початок 90-х років характеризувався інтенсивним звуженням

природної основи відтворення населення України та його працездатної

частини.

Головною структурно-функціональною характеристикою регіональ-

них ринків праці є рівень, динаміка, форми поширення офіційно за-

реєстрованого і прихованого безробіття порівняно з рухом попиту на

працю та її пропозицією.

За умов нерівномірного розміщення продуктивних сил, недостатнього

розвитку сфери прикладання праці в галузях, пов'язаних з обслугову-

ванням населення, відсутності динамічного попиту на робочу силу

з боку суб'єктів господарювання різних форм власності сформувалися

певні територіально локалізовані осередки підвищеного рівня без-

робіття і незайнятості населення. Так, найвищий рівень безробіття

спостерігається в західних областях України. Більш сприятлива з огляду

на можливості працевлаштування ситуація склалася в Придніпровсь-

кому та Харківському регіонах.

Різноспрямованість руху основних показників попиту і пропозиції

робочої сили на регіональних ринках праці відбиває по суті їхню

структурну й організаційну розбалансованість, нестабільність умов

зайнятості для переважної більшості працездатного населення. Основ-

ною передумовою створення розвиненого національного ринку праці

в найближчій перспективі слід визнати нормалізацію його територі-

альної структури, скорочення резервів висококваліфікованої робочої

сили, ефективне регулювання пропорцій територіально-галузевої

зайнятості в кожному з регіонів.

Ринок праці у Вінницькій області характеризують такі основні

параметри. Чисельність населення області на 1 січня 2005 р. становила

1720,1 тис. осіб, в т.ч. чоловіки - 813,1 тис. осіб (45,8% до всього

населення) і жінки - 932,9 тис. осіб (54,2%).

314