Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ IX. Іноземний досвід соціального страхування

ки. Грошові кошти акумулюються в страховому фонді і потім

повертаються страховику, якого вибрав клієнт або страхуваль-

ник. Страховий платіж визначається на основі зважених норма-

тивів на одного застрахованого.

Діяльність територіальних страхових організацій регулюєть-

ся Центральною радою страхових фондів, яка спостерігає за тим,

щоб страхові компанії не відмовляли населенню в наданні стра-

хових медичних послуг, контролює витрати, надає інформацію,

необхідну для визначення нормативу централізованого фінан-

сування страхових організацій, розрахунку страхових внесків та

тарифів. Більша частина населення включена в систему керова-

ного страхування з наданням права самостійно обирати страхо-

ву компанію. При системі ОМС відповідальність уряду за стан

охорони здоров'я зберігається, але багато функцій управління

та планування переходять до страхових компаній.

У Великобританії використовується система бюджетного

фінансування охорони здоров'я, що обумовлює його державний

характер із великим ступенем централізації управління.

Основою англійської національної системи охорони здоро-

в'я є надходження від податків, які складають 90% бюджету охо-

рони здоров'я. Лише 7,5% бюджету формується за рахунок

внесків роботодавців.

Всі працюючі підлягають ОМС, крім непрацюючих жінок у

шлюбі, які можуть приєднатися до страхування згідно із добро-

вільними програмами. За рахунок страхових платежів надається

фінансова допомога з тимчасової непрацездатності та в зв'язку

із хворобою.

Уряд Великобританії пропонує стимулювати намагання На-

ціональної системи охорони здоров'я до підвищення ефектив-

ності надання медичної допомоги за рахунок збільшення кон-

куренції між її видами. У країні введено поділ відповідальності

за придбання медичної допомоги та її надання.

У Швеції ОМС було введено у 1955 р. Воно об'єднало всіх

громадян у віці від 16 років. Медичне та стоматологічне стра-

хування стало невід'ємною частиною національної системи

431

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

соціального страхування. Управління цією системою вико-

нується 26 регіональними бюро соціального страхування, яки-

ми керує Національна рада соціального страхування. Затрати

на соціальне благо досягаються за рахунок 26% бюджету цент-

рального уряду, 26% затрат несуть муніципальні та окружні

ради, а 48% - роботодавці. На охорону здоров'я та медичну до-

помогу 18 % коштів відраховує уряд, 51 % — місцеві органи вла-

ди і 31% — роботодавці.

Однією з особливостей шведської системи страхування є пе-

редача юридичних прав застрахованих до страховиків з питань

медичного страхування.

Росія здійснює ОМС з 1991 р. У системі охорони здоров'я з'я-

вилися нові суб'єкти — страхові медичні організації. Підприєм-

ства і органи державного управління, що виступають страхуваль-

никами, повинні укладати договори зі страховими організація-

ми, котрі обирають медичні заклади і оплачують

лікувально-профілактичну допомогу.

У 1993 р. були прийняті положення про Федеральний і тери-

торіальні фонди ОМС, яким надавали право самим здійснюва-

ти функції страховиків і безпосередньо взаємодіяти з медични-

ми закладами. Метою їх створення було те, що кошти фондів

мали використовуватися для фінансування медичної допомоги,

наданої населенню в рамках ОМС. За органами управління охо-

рони здоров'я залишилися функції фінансування розвитку ма-

теріально-технічної бази, підготовки кадрів, діяльності спеціа-

лізованих медичних закладів (тубдиспансерів, психлікарень),

заходів щодо профілактики епідемій та інші функції.

Законом передбачено два джерела формування коштів ОМС

- страхові внески працюючого населення і бюджетні кошти.

З січня 2001 р. страхові внески на ОМС включені в склад єди-

ного соціального податку, збір якого здійснює Міністерство Ро-

сійської Федерації з податків і зборів. У фонди ОМС тепер ці

кошти надходять від територіальних органів федерального каз-

начейства. Існує проблема з виділенням коштів з бюджету на

ОМС непрацюючого населення, оскільки його чисельність скла-

432

Розділ IX. Іноземний досвід соціального страхування

дає 60%, а потреби цієї частини населення в медичній допомозі

значно вищі, ніж у працюючих.

Наслідком недостатньої фінансової надійності системи ОМС є

неповна компенсація витрат медичних закладів з надання медич-

них послуг застрахованим, що приводить до зменшення доступності

медичної допомога для найменш захищених верств населення.

ДМС здійснюється у більшості економічно розвинутих країн

світу. Найбільш поширений цей вид у Сполучених Штатах Амери-

ки. ДМС отримало розвиток у цій країні в 30-ті роки, коли були ство-

рені дві найбільші страхові організації, що забезпечують оплату ме-

дичних послуг для тих, хто проживає в певному районі. Ці органі-

зації є добровільні і некомерційні. Отриманий прибуток вони

використовують для основної діяльності - медичного страхування.

У Сполучених Штатах Америки медичним страхуванням за-

ймається більше півтори тисячі страхових компаній,а приват-

ним страхуванням охоплено 80% населення.

У Німеччині поряд з домінуючою системою ОМС набуло роз-

витку ДМС. Підприємці, що працюють у сфері ДМС, об'єднані

в Союз добровільного медичного страхування в Кельні, в який

входять 46 компаній. Найбільшим з них є Німецьке акціонерне

товариство медичного страхування. ДМС передбачає більші об-

сяги медичної допомоги. Застрахована особа може самостійно

обрати такі види медичних послуг: амбулаторна, стаціонарна і

стоматологічна допомога, страхування на випадок хвороби з ви-

платою щоденної грошової компенсації, страхування на випа-

док лікування в стаціонарі, витрати на курортне лікування, ме-

дичне страхування за кордоном та інші види.

Застраховані укладають договір ДМС з медичною страховою

компанією. Він є безстроковим і забезпечує страховий захист

протягом усього життя. Для укладання договору клієнт може

вільно обирати страхову компанію. Тому часто з цією метою вони

звертаються за допомогою до незалежних страхових брокерів.

На розмір страхових внесків, в основному, впливають: зас-

траховані послуги, вік застрахованого, стан здоров'я, стать і стра-

хові тарифи. На противагу ОМС, при ДМС члени сім'ї застра-

хованого не є спільно застрахованими. Незалежно від рівня до-

28 — 4-1883

433

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

ходів, вони повинні укладати власні договори. Отже, ДМС в

Німеччині доповнює гарантії, надані в рамках ОМС, і пропонує

ширший спектр медичних послуг.

Приватне медичне страхування у Великобританії охоплює

переважно ту сферу медичного обслуговування, що не забезпе-

чується Національною службою охорони здоров'я. Ним охоп-

лено більше 13% населення. Головний принцип діяльності анг-

лійських приватних страхових компаній - доповнення держав-

ної системи охорони здоров'я. Це означає, що об'єктом

страхування є ті ризики, які не бере на себе Національна служба

охорони здоров'я. Враховуючи високий рівень її розвитку, сфе-

ра діяльності приватного медичного страхування обмежена, вона

охоплює лише платну частину медичної допомоги як у комер-

ційних медичних закладах, так і в лікарнях Національної служ-

би охорони здоров'я. Страхові програми ДМС розгалужуються

тільки на ту частину діяльності державних медичних закладів,

яка виходить за рамки державних суспільних зобов'язань.

У Франції обидва види страхування розвиваються паралельно.

Сектор приватного медичного страхування охоплює 6,4 млн.

(близько 9% населення) застрахованих. Медичні послуги нада-

ються більш як сотнею медичних установ. Десять найбільших

страхових компаній разом охоплюють понад 71% страхового

ринку.

Фінансування ДМС базується на створенні грошових запасів

(резервів) для кожного клієнта. Із внесків молодших та здорові-

ших застрахованих формуються відрахування у резервний фонд

на період, коли видатки будуть перевищувати надходження. При

цьому застосовується методика визначення премій. Величина

премій орієнтується не на фінансовий стан клієнта, а на стан

здоров'я. При ДМС кожен бажаючий застрахуватися повинен

пройти додаткове медичне обстеження. Якщо результати

свідчать про значний ризик погіршення стану здоров'я, то стра-

хова компанія може відмовити в укладанні договору.

ДМС в Росії здійснюється на основі програм медичного стра-

хування, якими гарантуються висококваліфіковане амбулатор-

434

Розділ IX. Іноземний досвід соціального страхування

но-поліклінічне обслуговування, санаторно-курортне, стаціо-

нарне, стоматологічне лікування, надання фізіотерапевтичних і

оздоровчих процедур та інші види послуг. Вони є дуже подібні

до програм з ОМС і потребують чіткого розмежування медич-

них послуг.

Добровільна форма медичного страхування здійснюється за

рахунок прибутку підприємств, установ, організацій або влас-

них коштів громадян. При цьому розміри страхових внесків вста-

новлюються за згодою сторін.

Досвід іноземних держав переконливо доводить необхідність

медичного страхування, адже реальної і ефективної альтернати-

ви системі фінансування медичної допомоги, окрім страхової,

на цей час немає. Україна повинна використовувати позитивні

моменти світового досвіду медичного страхування при рефор-

муванні своєї системи охорони здоров'я.

Контрольні запитання

1. Які моделі організації соціального страхування склалися в світовій

практиці?

2. Які особливості системи соціального страхування Нідерландів?

3. Які складові соціального страхування у Швеції?

4. Охарактеризуйте соціальне страхування США.

5. Які тенденції розвитку пенсійного страхування у світовій практиці?

6. Які зміни відбулися у системі пенсійного страхування постсоціа-

лістичних країн?

7. Які особливості реформування пенсійних систем Росії та Казах-

стану?

8. Які переваги нової пенсійної системи в Швеції?

9. Як забезпечують безробітних у США?

10. Які спільні риси страхування на випадок безробіття в Німеч-

чині та Україні?

11. Які можливості використання досвіду Швеції щодо батьківсь-

кого страхування?

12. Які умови та порядок надання допомоги з материнства в Німеч-

чині?

435

Удосконалення соціального страхування

10.1. Проблеми соціального страхування в Україні

Вирішення проблем соціального страхування в Україні відбу-

вається значно складніше й повільніше порівняно з розвинути-

ми країнами. Ринкові трансформації, які розпочалися у 1991 р.,

на сьогодні ще не завершені, тому соціальна сфера відчуває знач-

ний вплив економічної ситуації. Темпи економічного зростан-

ня протягом багатьох років були від'ємними і, хоча на сьогодні

відзначається певна стабільність виробничих показників, не

можна вважати ріст ВВП надійною основою для збільшення роз-

міру соціальних виплат.

Великі розміри внесків до державних соціальних фондів не

збільшують надходження коштів від підприємств, організацій,

що пов'язано з таким негативним явищем, як «тінізація» еконо-

міки. Саме через це розміри обов'язкових внесків до Пенсійно-

го фонду були зменшені для роботодавців з 55,88% на початку

1992 р. до 31,82%, а починаючи з 1997 р., вони становлять 32%.

Частка відрахувань до Пенсійного фонду у ВВП поступово змен-

шувалась з 9,2% у 1992 р. до 8,2% у 1995 р. У 1997 р. вона зросла

до 11,2% , а нині має стійку тенденцію до зменшення.

В Україні погіршується демографічна ситуація, хоча вона і

відповідає загальній тенденції старіння населення, характерній

для розвинутих країн. Протягом 1996-2000 рр. частка осіб, що

досягли пенсійного віку, зросла з 22,7% до 23,4%. Ця проблема

ускладнюється найнижчим рівнем пенсійного віку (для жінок -

436

Розділ Х

Розділ X. Удосконалення соціального страхування

55 років і для чоловіків - 60 років). Старіння населення і не-

обхідність збільшення обсягу коштів для їх забезпечення при-

зводить до зростання пенсійного навантаження на тих, хто пра-

цює. Кількість працюючих громадян скорочується внаслідок

масового виїзду на роботу за кордон, прихованого безробіття,

заняття індивідуальною трудовою діяльністю без офіційної реє-

страції.

Система соціального страхування в нашій державі деякою

мірою зберігає ще адміністративно-розподільний характер. Вона

не завжди ув'язується із соціальною політикою, у зв'язку з чим

немає очікуваного ефекту від певних змін. Дії органів законо-

давчої та виконавчої влади бувають некоординованими та не-

послідовними. Рішення парламенту можуть бути направлені на

забезпечення соціальних гарантій, однак без визначення до-

статніх джерел фінансування прийнятих програм. Кабінет

Міністрів України у своїх постановах звужує дію закону шляхом

зменшення розмірів страхових виплат. На практиці мають місце

диспропорції у формуванні відповідних джерел доходів, незба-

лансованість загальної величини страхових платежів та розпо-

ділу фінансових ресурсів між окремими фондами соціального

призначення. Не на високому рівні поставлена правова та еко-

номічна відповідальність фондів перед страхувальниками та за-

страхованими особами за несвоєчасність страхових виплат,

низьку якість медичних послуг тощо. Виявились недоліки при

фінансуванні витрат, пов'язаних з виплатами компенсацій у разі

страхового випадку.

Доходи страхових фондів на сьогодні формуються в основ-

ному за рахунок обов'язкових внесків роботодавців. Поки що

незначна участь працюючих громадян у їх формуванні. Підви-

щення частки громадян у структурі платників повинно стиму-

лювати їх зацікавленість у зниженні ризиків, турботі про здоро-

в'я, дозволить включити в коло застрахованих непрацюючих

членів сімей.

Наповнення бюджетів страхових фондів залежить як від низь-

кого рівня заробітної плати більшості працюючих, так і від хро-

437

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

нічної затримки з її виплатою, що відповідно відображається на

страхових виплатах.

Уряд досить широко залучає досвід розвинутих держав при

вирішенні ряду проблем соціального страхування, що не завж-

ди є виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвід

управління і належні механізми суспільного контролю за діяль-

ністю органів, які розпоряджаються коштами соціального стра-

хування. Наслідками запровадження зарубіжного досвіду в даній

сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зро-

станні адміністративних витрат. Тому використання апробова-

них в інших державах систем соціального страхування необхід-

но здійснювати з урахуванням національних особливостей шля-

хом проведення серйозних експериментів з грунтовним аналізом

їх результатів.

Існують проблеми організаційного характеру: відсутні єдині

принципи визначення критеріїв надання соціальних пільг, дуб-

люються окремі соціальні виплати, відсутня чітка спрямованість

соціальних виплат на допомогу сім'ям з низьким рівнем доходів,

недостатня узгодженість соціальних виплат з іншими державни-

ми витратами тощо. Не вирішено питання узгодженого форму-

вання бюджетних видатків та видатків державних соціальних

фондів на соціальні виплати на основі використання державних

мінімальних соціальних стандартів.

Пенсійне страхування охоплює значну кількість громадян

(близько 14,5 млн чол.), а пенсійна система переобтяжена різни-

ми пільгами й виплатами. Через Пенсійний фонд відбувається

фінансування, крім пенсій за віком, ще й пенсій за інвалідністю,

у разі втрати годувальника, соціальних пенсій. Частина коштів

на фінансування зазначених виплат поступає несвоєчасно, що

призводить до затримки у виплаті пенсій.

Збільшується кількість громадян, які виходять на пенсію ще

до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і

за вислугу років. Кількість дострокових пенсій за віком збільши-

лася удвічі і становить 28% від загальної кількості осіб, що отри-

мують таку пенсію.

438

Розділ X. Удосконалення соціального страхування

Соціальне напруження посилює значне число привілейова-

них державних пенсіонерів. Виникає невідповідність між роз-

мірами страхових внесків службовців середньої ланки, народ-

них депутатів та величиною отримуваних ними пенсій, виплата

яких відбувається за рахунок зменшення розміру пенсій у інших

категорій пенсіонерів. Якщо у світовій практиці допускається

розрив між розмірами пенсій у 3-4 рази, то в Україні цей показ-

ник досить великий (у 10 і більше разів).

Таким чином, система соціального страхування в Україні має

недоліки і не повною мірою відповідає новим реаліям ринкової

економіки. Вона потребує глибокої трансформації, кардиналь-

ної зміни відносин у цій сфері.

10.2. Напрями реформування соціального страхування

Реформування системи соціального страхування передбачає

запровадження п'яти окремих програм обов'язкового держав-

ного страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасо-

вою втратою працездатності, на випадок безробіття, а також при

нещасному випадку на виробництві та професійному захворю-

ванні). Виокремлення таких видів соціального страхування

сприяє підвищенню ефективності організації захисту від кон-

кретних соціальних ризиків. У цьому випадку забезпечується по-

вне врахування природи соціального ризику, облік фінансових

витрат, однорідність інтересів застрахованих осіб.

Вже запроваджено чотири види загальнообов'язкового дер-

жавного соціального страхування: у зв'язку з тимчасовою втра-

тою працездатності і витратами, зумовленими народженням та

похованням; від нещасного випадку на виробництві і професій-

ного захворювання, що спричинили втрату працездатності; на

випадок безробіття, пенсійне. Організаційно-фінансові системи

страхування від безробіття і від тимчасової непрацездатності в

Україні вже існували, тому принциповим моментом реформи було

формування соціального страхування від нещасних випадків на

439

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

виробництві (у 2001 р.).

В Україні з 2004 р. запроваджується трирівнева модель як ос-

нова для реформування діючої пенсійної системи у складі: со-

лідарної системи, системи обов'язкового і системи добровільно-

го накопичення. Солідарна система (перший рівень) має бути

збережена, однак істотно реформована. Відносний розмір і важ-

ливість кожного рівня будуть залежати від економічних та фінан-

сових чинників.

У солідарній системі повинні бути проведені такі зміни:

- перегляд порядку нарахування пенсій і прив'язка їх розміру

до стажу та попереднього заробітку;

- припинення виплат пільгових пенсій за рахунок солідарної

системи;

- врахування всього трудового стажу й зароблених пенсійних

внесків при визначенні величини пенсії;

— запровадження єдиного коефіцієнта для обчислення розмі-

ру пенсії;

— перекладення на державний бюджет фінансування виплат

особам, які мають соціальні пенсії;

— запровадження нових підходів до фінансування й визначен-

ня розміру пенсій за інвалідністю;

- підвищення мінімального розміру трудової пенсії;

- скасування максимального розміру трудової пенсії;

- запровадження індексації пенсії у відповідності до темпів

поточної інфляції;

- перегляд фінансового забезпечення виплати пенсії

сільським пенсіонерам;

- здійснення повного персоніфікованого обліку трудового

стажу та зроблених страхових внесків.

Призначення пільгових пенсій суперечить засадам пенсійної

реформи, бо розмір трудової пенсії, що виплачується як із со-

лідарної, так із накопичувальної систем, має залежати від роз-

міру відрахувань та тривалості трудового стажу. Тому такі пенсії

в перспективі потрібно виплачувати з професійних та корпора-

тивних недержавних пенсійних фондів.

440