Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ IX. Іноземний досвід соціального страхування

ловини його пенсії кожному. Розлучена жінка, яка прожила з чо-

ловіком понад 10 років і не вийшла більше заміж, отримує пен-

сію (по старості чи як вдова) на правах дружини.

Програмами соціального страхування охоплюється 90% пра-

цюючого населення США, враховуючи і осіб, які отримують до-

ход за рахунок ведення приватного бізнесу. Допомогу із соціаль-

ного страхування отримує більше ніж 15% населення, видатки на

ці потреби становлять 23% всіх федеральних витрат, а внески за

програмою соціального забезпечення становлять 27% федераль-

нихдоходів. Існують інші пенсійні програми (для державних служ-

бовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів).

Організаційно-фінансовою основою програми соціального

забезпечення є два трастові фонди — «Страхування людей похи-

лого віку та у зв'язку із втратою годувальника» та «Страхування

на випадок інвалідності (непрацездатності)». Програмою керує

Управління з соціального забезпечення, незалежна федеральна

агенція. Контроль здійснює незалежна наглядова рада.

Страхування на випадок безробіття є ще одним видом со-

ціального страхування. Воно охоплює 90% всіх працюючих осіб

і здійснює виплату допомоги в період вимушеного безробіття.

Страхування на випадок безробіття фінансується на рівні окре-

мих штатів. Федеральний уряд здійснює загальний контроль і

забезпечує пільги зі сплати федеральних податків. Тарифи, роз-

міри допомоги і тривалість її отримання відмінні в різних шта-

тах. Умовою надання допомоги є згода отримувача влаштувати-

ся за направленням на роботу.

Таким чином, особливістю системи соціального страхуван-

ня США є орієнтація на створення рівних можливостей для її

учасників, а країн ЄС - забезпечення соціальних гарантій.

9.2. Пенсійне страхування

У більшості розвинутих держав світу пенсійне страхування

складається з трьох видів: державне пенсійне страхування, пен-

411

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

сійне страхування підприємств - роботодавців, які створюють

корпоративні пенсійні фонди, індивідуальне накопичення

коштів у незалежних пенсійних фондах, страхових товариствах

та інших фінансових організаціях.

Пенсійні фонди почали розвиватися порівняно недавно. Пер-

ший недержавний пенсійний фонд був створений у США в 1950 р.

Сьогодні понад 40% працездатного населення США бере участь

у пенсійних програмах. Активи пенсійних фондів цієї держави

перевищують 4,7 трлн. дол., а виплачувані ними пенсії стано-

влять майже третину щорічних пенсійних виплат.

У багатьох державах Європи переважають солідарні державні

системи пенсійного страхування, які охоплюють практично всіх

працівників і забезпечують основну частину їхніх пенсійних до-

ходів. Однак демографічні зміни та економічні проблеми впли-

нули на необхідність реформування солідарних систем пенсій-

ного страхування та розвитку недержавних пенсійних фондів.

Ефективність функціонування пенсійних фондів залежить від

обсягу їх активів та від типу пенсійного плану (умов і порядку

пенсійного забезпечення). Поширені два типи — пенсійний план

з фіксованими розмірами виплат і пенсійний план з фіксовани-

ми розмірами внесків. Відповідно до плану з фіксованими пен-

сійними виплатами роботодавець зобов'язується виплачувати

своїм працівникам наперед визначену пенсію в залежності від

розміру останньої заробітної плати і трудового стажу роботи на

підприємстві. Виплати можуть індексуватися відповідно до

індексу вартості життя, однак у разі зміни місця роботи праців-

ник може втратити свої пенсійні права. Компанія - спонсор пен-

сійного плану має боргові зобов'язання перед пенсіонерами,

виконання яких є обов'язковим незалежно від ефективності

управління фондом.

Наприкінці XX ст. значна частина традиційних пенсійних

планів із фіксованими виплатами була трансформована у нако-

пичувальні плани (програми) з фіксованими розмірами внесків.

Компанії зобов'язуються відраховувати визначені суми до

пенсійного фонду від імені працівника на його особистий раху-

412

Розділ IX. Іноземний досвід соціального страхування

нок і виплачувати після досягнення пенсійного віку виплати,

розмір яких залежатиме від накопиченої суми та ефективності

інвестицій фонду. Допускаються додаткові внески зі сторони

працівників. Пенсійний фонд із фіксованими внесками є фак-

тично фондом заощаджень, що резервується підприємцями.

Різновидом пенсійних планів із фіксованими внесками є плани

пайової участі у прибутках, що передбачають відрахування до

пенсійного фонду в розмірі, який залежить від рівня прибутку

корпорації. На сьогодні індивідуальні накопичувальні рахунки

з фіксованими внесками переважають у австралійській та

чилійській пенсійних системах, запроваджуються у Канаді,

Японії та Європі.

На початку 90-х рр. постсоціалістичним державам довелося

вносити зміни до своїх пенсійних програм. Це було пов'язано з

демографічними, економічними та політичними змінами. Чим

кращим був економічний стан країни на початку перехідного пе-

ріоду, тим більш захищеними виявилися пенсіонери. Всі країни

були вимушені змінювати правила розрахунку та розміри пенсій.

Вносилися зміни у пенсійний вік. Так, Молдова поступово підви-

щила пенсійний вік до 65 років для чоловіків і 60 - для жінок,

Литва — до 62 і 60 років, Латвія — до 60 і 60 років, Естонія - до 63

і 63 років, Вірменія—до 65 і 63 років, Казахстан—до 63 і 58 років,

Угорщина - 62 і 62 роки, Словенія - 65 і 60 років, Чехія - 62 і 61

рік. У Грузії обставини вимагали дуже різкого підвищення пен-

сійного віку до 65 років для чоловіків і 60 років для жінок.

Потребувала вирішення проблема фінансування достроко-

вих (пільгових) пенсій. До проведення реформ такі пенсії ви-

плачували пільговим категоріям громадян за рахунок перероз-

поділу пенсійних коштів. При проведенні багаторівневої пен-

сійної системи фінансування стали здійснювати за рахунок

роботодавців через приватні пенсійні фонди третього рівня

пенсійного забезпечення або за рахунок держави. Відбулися

зміни у нарахуванні пенсійних виплат. Деякі держави почали

запроваджувати добровільне приватне пенсійне страхування.

Остаточна пенсія складалася з виплат «першого рівня» (з солідар-

413

Юрій С.I., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

ної пенсійної системи) і виплат «другого рівня» (за рахунок на-

громаджених коштів у приватних пенсійних фондах та отрима-

ного інвестиційного доходу).

Найпоширеніші системи пенсійного страхування складають-

ся з трьох рівнів: перший - обов'язковий солідарний; другий —

обов'язковий нагромаджувальний; третій—добровільний нагро-

маджувальний. Перший і другий рівні є обов'язковими і фінан-

суються в рамках єдиної ставки внесків на пенсійне страхуван-

ня. Хоча другий рівень має ознаки приватної власності, він є ча-

стиною загальної системи державного пенсійного страхування.

Третій рівень дозволяє нагромадити кошти для більш високого

рівня пенсії. Він є повністю приватним, добровільним та грун-

тується на недержавних пенсійних фондах, з якими громадяни

укладають угоди. Внески до таких пенсійних фондів можуть ро-

битися як за рахунок працівників, так і за рахунок їхніх робото-

давців, або ними одночасно. Велику увагу приватним пенсійним

фондам надають в Угорщині, Чехії та Польщі. Однак і на друго-

му, і на третьому рівні забезпечується державний контроль та

нагляд за діяльністю пенсійних фондів.

Трирівневу пенсійну систему вже запроваджено в чотирьох

країнах Центральної та Східної Європи. В Угорщині відповідне

законодавство було введене в дію з січня 1998 р. Пенсійна систе-

ма поєднує елементи солідарної системи «негайних виплат» (1-й

рівень), обов'язкових ощадних пенсійних рахунків (2-й рівень)

та добровільного пенсійного страхування (3-й рівень). Частину

пенсійних коштів (6% від фонду заробітної плати) від 2,1 млн.

працівників, котрі мають вік до 40 років і становлять половину

чисельності робочої сили, направляють у недержавні пенсійні

фонди (2-й рівень). Далі їх інвестують приватні компанії з упра-

вління пенсійними фондами.

У Польщі з січня 1999 р. впроваджено трирівневу систему,

подібну до угорської. Страхові внески у розмірі 45% розподіля-

ються між обов'язковими — першим солідарним (36%) і другим

накопичувальним рівнями (9%). Поки що польський уряд не має

намірів скорочувати загальний тариф внеску на пенсійне стра-

хування, що існував до реформи. Для впровадження другого

414

Розділ IX. Іноземний досвід соціального страхування

рівня уряд створює 10-12 приватнокерованих пенсійних фондів,

які будуть капіталізовані шляхом передачі їм державного майна.

У Латвії в 2000 р. запроваджено другий рівень з відносно мен-

шим обсягом відрахувань - 2% від фонду заробітної плати. А в

Хорватії другий рівень (5 % від фонду заробітної плати) розпочав

діяти з січня 2002 р.

Питання про можливість запровадження нагромаджувальної

пенсійної системи вирішується в Болгарії, Македонії, Естонії,

Литві, Словаччині, Румунії.

У світовій практиці застосовують дві моделі нагромаджуваль-

них систем. Перша модель - повністю приватизованого пенсій-

ного страхування - грунтується на тому, що внески до другого

рівня спрямовують у недержавні пенсійні фонди, обрані самими

застрахованими особами. Управління персоніфікованими пен-

сійними рахунками та інвестування коштів здійснюють приватні

компанії, які мають спеціальний дозвіл (ліцензії) та наймаються

пенсійними фондами. У другій моделі - напівприватизованого

пенсійного страхування кошти збирають державні органи та на-

правляють у спеціальний державний фонд, управління яким

здійснює державна інституція, але інвестування коштів-приватні

ліцензовані компанії, обрані на відкритих конкурсах (тендерах).

В обох моделях держава проводить контроль та нагляд у фор-

мах видачі відповідних ліцензій, здійснення необхідних пере-

вірок, збору звітів тощо.

У Російській Федерації (РФ) з 2002 р. набрав чинності Закон

«Про трудові пенсії», який ввів у дію обов'язкову накопичуваль-

ну пенсійну систему. В РФ налічується 37 млн. пенсіонерів.

Сплачують внески до обов'язкової пенсійної системи 61,7 млн.

осіб за ставкою 28% від заробітку (частина єдиного соціального

податку). Річний бюджет Пенсійного фонду РФ складає 783 млрд.

руб. (25 млрд. 258 млн. євро), що становить 5,5% ВВП РФ [63,56].

Трудова пенсія в РФ тепер складатиметься з трьох частин:

- базової частини трудової пенсії - мінімальна пенсійна ви-

плата за рахунок коштів федерального бюджету, гарантова-

на кожному громадянину;

415

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

— страхової частини трудової пенсії — пенсійна виплата із со-

лідарної системи, що залежатиме від трудового внеску кож-

ного працівника;

— накопичувальної частини трудової пенсії - пенсійна виплата

з обов'язкової накопичувальної системи через недержавні

пенсійні фонди (тариф відрахувань — 2 — 6% від фонду опла-

ти праці).

Всі складові трудової пенсії забезпечуватимуть її виплату на

рівні 32% від заробітку працівника.

Крім трудових пенсій, громадяни РФ матимуть можливості

отримувати пенсійні виплати від підприємств (роботодавців) у

розмірі до 20% від заробітку (залежно від періоду, протягом якого

роботодавець відраховуватиме кошти до пенсійного фонду на ко-

ристь працівника) та формувати власні пенсійні накопичення, які

орієнтовно становитимуть до 20% від заробітку працівника.

Пенсійне забезпечення буде доповнено обов'язковими про-

фесійними пенсійними системами шляхом додаткових обов'яз-

кових відрахувань до недержавних пенсійних фондів на користь

працівників, зайнятих у шкідливих або тяжких умовах праці.

Пропонується встановити тарифи відрахувань: для списку № 1—

7% від фонду оплати праці та 3% від фонду оплати праці - для

списку № 2. До 2005 р. прогнозується, що 40-50% професійних

пенсійних систем буде створено на базі недержавних пенсійних

фондів. Це дозволить вирішити проблему пільгового пенсійно-

го забезпечення.

РФ має розгалужену систему недержавних пенсійних фондів

- їх 268. Акумульовані в них пенсійні резерви становлять 39 млрд.

руб. (1 млрд. 250 млн. євро). Учасники цих фондів складають біля

5% від економічно активного населення країни. Середній розмір

пенсії з недержавних пенсійних фондів перевищує 250 рублів (8

євро).

Фонди, в яких знаходиться основна частина пенсійних ре-

зервів, належать монопольним утворенням та транснаціональ-

ним корпораціям — «Лукойлу», «ТНК», НПФ працівників елек-

троенергетики, працівників залізничного транспорту тощо.

416

Розділ ІX. Іноземний досвід соціального страхування

Пенсійна реформа у РФ в цілому спрямована на підтриман-

ня сьогоднішнього рівня пенсій у перспективі, тобто на компен-

сацію посилення демографічного навантаження на працездат-

не населення. Про це свідчить той факт, що при ставці внеску до

обов'язкової пенсійної системи 28% від заробітку та співвідно-

шенні кількості пенсіонерів до кількості платників внесків на

рівні 0,6%, планується середній коефіцієнт заміщення - 32%.

Пенсійна система Казахстану після реформування за багать-

ма показниками подібна до пенсійної системи Чилі та інших

латиноамериканських країн. її основу становить накопичуваль-

на система. З 8 млн чол. працездатного населення реформова-

ним пенсійним страхуванням охоплено 5 млн. осіб. Ставка вне-

ску на обов'язкове пенсійне страхування — 10 % від заробітку. По-

даткові пільги в недержавній системі пенсійних заощаджень

надаються в межах - 10-20% від заробітку. Громадяни Казахста-

ну отримуватимуть пенсійні виплати як із солідарної, так і з на-

копичувальної систем.

У систему пенсійного страхування залучено три типи орга-

нізацій - накопичувальні пенсійні фонди, компанії з управлін-

ня активами та банки-зберігачі. На пенсійний фонд покладаєть-

ся відповідальність за належне використання пенсійних коштів

і він звертається до послуг компаній з управління активами та до

банків-зберігачів. На компанію з управління активами покла-

дається функція з вибору об'єктів інвестування пенсійних

внесків працівників і оцінка вартості активів. Банки-зберігачі

відповідають за безпеку пенсійних коштів. Всі пенсійні відраху-

вання працівників переказуються до банків-зберігачів.

Діяльність накопичувального пенсійного фонду, компанії з

управління пенсійними активами та банків-зберігачів контро-

лює Національний банк Казахстану. Контроль за діяльністю со-

лідарної пенсійної системи здійснює Міністерство праці.

На сьогодні в Казахстані функціонує 1 державний та 15 не-

державних пенсійних фондів. Загальний обсяг пенсійних нако-

пичень складає 235,9 млрд. тенге ($1,522 млрд.). На частку дер-

жавного пенсійного фонду припадає 166,6 млрд. тенге ($447 млн.)

27 — 4-1883 417

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

[63, 59]. Що стосується структури портфеля недержавних пен-

сійних фондів, то спостерігається тенденція до зниження частки

державних цінних паперів та підвищення частки корпоративних.

У Казахстані інвестиційна політика пріоритетна в процесі пен-

сійної реформи, основу якої складає накопичувальна система.

Система пенсійного страхування у Швеції — це універсальна

солідарна система з установленими виплатами, яка була обов'яз-

ковою для шведських громадян і осіб, що працюють у цій країні.

Вона складалася з універсальної народної пенсії і пов'язаної із

заробітком додаткової пенсії (трудова пенсія). Народна і трудо-

ва пенсії будуть замінені новою солідарною системою з умовно

накопичувальними рахунками при поточній витраті коштів. Ця

система доповнюється суто накопичувальною системою з інди-

відуальними рахунками, керованими недержавними структура-

ми. Мінімальний вік виходу на пенсію для обох систем - 61 рік.

. У новій системі внески за єдиним тарифом у відсотках до за-

робітку зараховуватимуться щорічно на особистий умовно на-

копичувальний рахунок застрахованого. Вартість рахунку на

кінець року — сума нових надходжень внесків на рахунок у да-

ному році плюс відсотки по внесках за попередній період. Ви-

плата пенсій за цією системою заснована на вартості умовно на-

копичувального рахунку на момент призначення пенсії і очіку-

ваної середньої для чоловіків та жінок тривалості життя після

виходу на пенсію. Пенсія також включатиме надбавку, виходя-

чи з оцінок економічного росту в країні (1,6%).

Повна ставка внеску для нової системи пенсій по старості

складає 18,5% від заробітку. Половина внеску покладається на

роботодавця і половина - на працівника. Із загальної ставки

внеску 16 % йдуть до умовно накопичувальної системи, а 2,5 %

-до чисто накопичувальної системи. Цей специфічний розподіл

внесків має на меті приступити до введення обов'язкової систе-

ми накопичувальних рахунків, коштами яких керуватимуть не-

державні компанії.

Працівник у Швеції охоплений також додатковим профе-

сійним пенсійним страхуванням на основі колективного дого-

418

Розділ IX. Іноземний досвід соціального страхування

вору. До реформи державного пенсійного страхування про-

фесійні системи фактично були засновані на принципі встанов-

лених пенсій. Тепер все більше приватні системи перетворюють-

ся в пенсійні програми з визначеними внесками.

У Швеції є гарантована мінімальна пенсія для людей похи-

лого віку старше 65 років. Ця гарантія забезпечується в новій

системі державним бюджетом за рахунок загальних податків.

Крім того, за рахунок державного бюджету покриватимуться

витрати по новій державній пенсійній системі, пов'язані з вра-

хуванням у страховому стажі таких періодів, як безробіття, хво-

роба, інвалідність, догляд за дітьми, навчання після закінчення

гімназії, військова служба.

Виплати, що заміняють заробіток протягом хвороби та без-

робіття, в новій системі кваліфікуються як заробіток, і 18,5% цих

виплат створюють право на пенсію на тих же підставах, що й за-

робітна плата. Зазначені 18,5% умовно зараховуються на інди-

відуальні рахунки.

У результаті впровадження пенсійної реформи в Швеції бу-

дуть досягнуті такі цілі:

- забезпечена трудова пенсія по старості відповідно до розмі-

ру страхових внесків та тривалості їх сплати;

- встановлена «прозорість» в перерозподілі коштів всередині

пенсійної системи;

- створена довгострокова фінансова стабільність пенсійної

системи;

— надана можливість виходу на пенсію у будь-якому віці вище

встановленого законом мінімуму з врахуванням змін у здо-

ров'ї людини;

- створені умови для працівників, які дозволяють поєднати

роботу з пенсією. Солідарний і накопичувальний компонен-

ти можуть бути повністю або частково реалізовані після до-

сягнення мінімального пенсійного віку. Вони доповнюють-

ся професійною пенсією. Для тих, хто хоче працювати, до-

даткові внески із зарплати збільшать розмір нагромадження

на індивідуальному рахунку і, отже, після перерахунку, на-

ступну величину пенсії.

27*

419

Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування

Деякі країни (Угорщина, Хорватія та Литва) намагалися вдо-

сконалити формули розрахунку розміру пенсій у солідарній си-

стемі. Латвія та Монголія провели реформу через запроваджен-

ня умовно-нагромаджувальних пенсійних рахунків, використо-

вуючи досвід Швеції. З 1998 р. латвійську пенсійну систему

перетворено в нову систему на основі персональних пенсійних

рахунків. Розмір пенсійних внесків на умовно нагромаджуваль-

них рахунках коригують відносно рівня зростання середньої

заробітної плати в країні. Розмір пенсії залежить від нагромад-

женої суми, облікованої на персональному пенсійному рахун-

ку, яку ділять на середню тривалість життя для особи пенсійно-

го віку в момент виходу на пенсію. Використання таких рахунків

заохочує до продовження трудової діяльності після досягнення

пенсійного віку. Відкладення виходу на пенсію після досягнен-

ня 62 чи 63 років і робота впродовж ще одного року дають підви-

щення розміру пенсії на 8-9%, тоді як при традиційних розра-

хунках—2-3%.

Реформування пенсійних систем дає позитивні результати як

для працівників в частині більшого розміру пенсій, так і для еко-

номіки у вигляді інвестицій у виробництво.

9.3. Соціальне страхування на випадок безробіття

Безробіття є важливою проблемою будь-якої держави з рин-

ковою економікою. Крім соціального, психологічного, еконо-

мічного аспектів, вона має фінансовий аспект, пов'язаний з фор-

муванням спеціальних фондів, кошти яких використовуються на

виплату допомоги безробітним.

Так, в США не існує єдиної системи страхування від безро-

біття. Кожен штат має свою систему, яка може відрізнятися пев-

ними деталями від систем інших штатів. Фактично усі праців-

ники приватного сектора охоплені системою страхування від

безробіття того чи іншого штату. Якщо вони стають безробітни-

ми, їхнє право на отримання страхової допомоги безробітним

420