Юринець В.Є., Юринець Р.В. Автоматизовані інформаційні системи. Електронний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

603

інформацію про нарахування податків, які, згідно з певними нормами,

повинні мати як свій конкретний термін зберігання, так і ступінь

захищеності. Програми, що відповідають за архівацію і вилучення

даних, мають враховувати ці моменти.

Усі три рівні інформаційної структури можуть жити тільки разом,

що вимагає спеціального сервісу з інтеграції. Скажімо, фізична файлова

система пов’

язана з віртуальними томами, задіяними в LUN: будь-

яке розширення файлової системи спричиняє за собою низку логічних

кроків зі зміни метаданих. Інший приклад – електронна пошта. Конкрет-

не послання може бути вилучене з поштового серверу, проте, якщо,

згідно з політиками, термін дії відповідної інформації ще не закінчився,

система архівації збереже це повідомлення у

своїй базі – цей процес

виконується на рівні програм, але сама база переміщається на

повільніший фізичний носій – рівень файлової системи.

Окремі елементи ILM вже можна було зустріти і в мейнфрей-

мах, і в окремих корпоративних рішеннях, побудованих на базі

архітектури клієнт-сервер, але нині настав час інтеграції розрізнених

знань, технологій і методів з цієї сфери

. Індустрія готова до цього, а

поява авторитетних системних інтеграторів стимулює цей процес.

Проте, не варто, стрімголов кидатися впроваджувати ILM. Ключовими

чинниками повинні бути вимоги бізнесу. Іноді ще складно зрозуміти

всі взаємозв’язки і потоки документів усередині компанії, прояснити

всі вимоги з метою їх формалізації у вигляді політики або вимог SLA.

Окрім цього, є ще

і суто організаційні проблеми, наприклад, антагонізм

інтересів різних департаментів; у цьому випадку без допомоги зовнішніх

консультантів консолідувати процес управління інформацією протягом

усього її життєвого циклу буде досить складно.

До обов’язків IТ-служби, яка організовує ILM, входять:

— ранжування даних з їх застаріванням з часом, з умовою

забезпечення доступу до них і збереження доти,

поки дані залишаються

актуальними;

— вироблення стратегії під час створення систем зберігання і

забезпечення її реалізації;

— відстежування процесів перетворення і переміщення даних від

моменту створення, аж до вилучення;

604

— збереження найактуальніших даних на найшвидших, з наяв-

них пристроїв зберігання, і переміщення їх зі старінням на економніші

пристрої;

— забезпечення оптимального часу доступу до даних відповід-

но до етапу їх життєвого циклу;

— архівування даних, що вийшли з використання, на автономних

пристроях, або їх знищення.

Управління життєвим циклом інформації має три основні

джерела,

або, точніше, стимули. Це необхідність управління контентом (управ-

ління записами, управління документами та інші схожі завдання),

необхідність управління всезростаючими обсягами даних, а також

необхідність відповідності нормативним вимогам, що відображають

роль машинних форм представлення даних у сучасному світі. Кожна з

компаній, що бере участь у черговій технологічній гонитві, яка цього

разу отримала назву

ILM, формує свій власний підхід до вирішення

завдань, ґрунтуючись на власному досвіді та інтелектуальному заділі.

Зі суб’єктивного погляду, до певної міри створила ажіотаж навколо

нової концепції ILM компанія EMC. Компанія перебуває у пошуках свого

нового амплуа, оскільки після багатьох років безроздільного панування

на ринку потужних систем зберігання EMC стала зазнавати чималого

натиску з боку компанії Hitachi Data Systems. Не

варто сумніватися в

тому, що, залишаючись з японським гігантом на одному майданчику і

не маючи інших точок опори, встояти складно. Потрібні альтернативні

рішення, і звернення до ILM стало геніальним виходом. Об’єктивно

лідируюча позиція в цьому напрямку дасть змогу EMC піти у відрив.

Але справа не лише у витончено знайденому однією компанією

виході зі, здавалося

б, критичного становища. Для того, щоб напрямок

розвитку систем зберігання прийняв форму хвилі захоплення ідеями

“управління життєвим циклом інформації”, є об’єктивні передумови.

Щоб зрозуміти їх, а також сповільнене входження IBM на простір ILM,

здійснимо невеликий ретроспективний аналіз нещодавнього минулого.

Всього кілька років тому центром “комп’ютерного всесвіту” були

потужні Unix-сервери. Вінцем розвитку

в цьому напрямку стали чудові

за своєю архітектурою високопродуктивні сервери HP Superdome, Sun

StarFire, IBM Regata і Primepower від Fujitsu Siemens. Але потім центр

605

тяжіння став стрімко зміщуватися від обчислень до даних, про сервери

несподівано стали говорити, як про периферію, а на системи зберігання

звернули основну увагу, почавши називати інформаційні системи “дата-

центричними”. Тепер у фокус суспільної уваги вийшли мережі збері-

гання (storage area network, SAN). Але коли зібрали все разом (сервери

і мережі зберігання), виявилося, що це лише засоби,

а продуктом

споживання є і не обчислення, і не дані, а корисна людині інформація.

Чергове прозріння полягало у визнанні того факту, що сервери і

системи зберігання утворюють єдине середовище для роботи з даними

і для отримання інформації. Ось тоді і виник новий термін. Концепцією

ILM виявили захоплення багато як добре відомих компаній, так

нових.

Ідеї ILM почали просувати виробник дискових систем, компанія

Network Appliance, виробник стрічкових бібліотек, компанія Storage

Teсhnology, виробники програмних засобів управління, компанії Veritas

і Computer Associates. Ця ж хвиля дала можливість для старту таким

новим, але багатообіцяючим компаніям, як Breece Hill, Nexsan і Revivo,

які спеціалізуються на недорогих стрічкових і дискових накопичувачах,

адаптованих до архівування даних.

Проте, повністю розподілити пафос прихильників ILM

заважа-

ють деякі обставини. Наприклад, один системний адміністратор на

старому, доброму мейнфреймі, може управляти обсягом інформації в

90 разів більше, ніж на системах з відкритою архітектурою. Іншими

словами, в той момент, коли створені на основі відкритої архітектури

системи зрівнялися за потужністю з мейнфреймами, вони виявилися

значно працезатратнішими. У цьому немає нічого дивного: в результаті

стихійної еволюції технологій за короткий проміжок часу не може

скластися система, у всьому ефективніша, ніж та, яка створюється за

єдиним планом. Надалі ситуація може змінитися, але сьогодні вона

саме така. Виявилося, що в мейнфреймах, здебільшого, вирішено

багато з проблем, які ще лише належить вирішувати в системах з

відритою архітектурою. Ще і ще раз

доводиться дивуватися живу-

чості цих мастодонтів, кончину яким не раз передбачали, і мудрості їх

творців, які зрозуміли суть завдань управління даними задовго до того,

як вона у всій своїй повноті з’явилася останнім часом.

Розповсюдження систем з відритою архітектурою, розподілених

обчислень, як виявилося, має побічний небажаний і раніше

606

непередбачуваний ефект, що виникає через зневажливе відношення

до даних. Наприклад, певний набір даних до цього часу зв’язувався з

відповідною програмою; скажімо, дані для ERP-системи прив’язані

саме до неї, те ж саме стосується інших програм. Тепер, коли відно-

шення до інформації змінюється, стає зрозуміло, що збережені дані

повинні стати “розрахованими” на багатьох

користувачів.

Хоча мейнфрейм і не є системою з “відкритою архітектурою”,

його з повним правом можна назвати системою з “відкритими даними”.

Мейнфрейми мають довгу історію; за час їхнього існування вдалося

отримати уявлення про життєвий цикл даних, тому і в основу мейнфрей-

мів покладена не ідея зберігання, а глибша ідея ефективного використо-

вування

даних протягом їх життєвого циклу. Ніхто не береться відки-

дати ідеологію розподілених обчислювальних систем; у тому вигляді,

в якому вони існують, вони цілком відповідають вимогам сучасного

бізнесу, адаптовані до програм, і тому їх існування повністю об’єктивне.

Проте, централізовані рішення на базі мейнфреймів вже реалізували

те, що ще тільки належить втілити

в розподілених системах.

Мейнфрейми відрізняються тим, що вже утворюють середовище,

критерії якого вищі за вимоги, що висуваються до певних програм,

вони виступають у ролі концентраторів для надійного доступу до даних

і обчислювальних ресурсів.

Сьогодні існує три сімейства мейнфреймів: комп’ютер “почат-

кового рівня” zSeries 800; основна модель zSeries 900; а також zSeries

990, модель подвоєної потужності порівняно

з z900.

Багато з характеристик, якими має володіти розподілене середо-

вище і якими ще її належить наділити, спочатку закладені в корпора-

тивні платформи на базі мейнфреймів. Це й автоматизоване управління

накопичувачами на магнітних стрічках, автоматичне резервне

копіювання, ієрархічне управління системами зберігання даних, утиліти

для маніпулювання даними (copy, move, sort тощо). Частина цих функцій

виконується автоматично, без

участі системного адміністратора,

відповідального за зберігання – звідси і його висока ефективність.

Усі ці властивості мейнфреймів склалися в процесі їх багато-

річного вдосконалення. Візьмемо, наприклад, магнітні стрічки: вони

використовувалися задовго до появи жорстких дисків, і тому були

єдиним засобом для резервного копіювання.

607

А коли з’явилися диски, то вони були дорогі і ненадійні, з цієї

причини стрічки залишалися обов’язковим засобом для створення

резервних копій. Колись процеси встановлення стрічок, розміщення їх

у шафах, періодичне оновлення були ручними, здавалося, що цей тип

пристрою приречений на вимирання. Від цього безславного кінця їх

урятувала поява в 80-х рр.

роботизованих бібліотек. Наявність у

мейнфреймах каналів введення-виведення з високою пропускною здат-

ністю дала можливість налагодити віддалене резервування. Вслід за

бібліотеками виникла необхідність в процедурах відповідної

каталогізації й управління ними, інакше процес пошуку потрібного файла

міг виявитися тривалою процедурою, яка могла зайняти години. Як

один з методів для вирішення суперечності між обсягами збережених

даних

і часом доступу до них, стало використовуватися ієрархічне

управління зберіганням (hierarchical storage management, HSM). У HSM

реалізується політика архівування рідко використовуваних даних – з

дисків вони переписуються на стрічки з компресією.

Взагалі кажучи, концепція ILM – крок уперед, порівняно з

ідеологією HSM. Більшість експертів вважає, що ILM “інтелектуалізує”

традиційне поняття HSM, оскільки новий підхід не просто оперує

блоками даних, а спрямований на управління

реальним змістом даних

протягом усього їх життєвого циклу, починаючи з моменту створення.

Річ у тому, що ILM – це стратегія проактивного управління інформа-

цією, яка не зводиться до якогось визначеного ПЗ або апаратури, це

процес.

Відкриті системи зараз проходять приблизно той же еволюційний

шлях, але зі своєю, властивою їм специфікою. З появою дискової

пам’яті

(direct асcess storage, DAS) з’явилася можливість зберігати

всі дані на жорстких дисках, проте через недостатню надійність диски

треба було резервувати, так з’явилися масиви RAID. Вони зіграли

ключову роль під час вибору Unix-серверів з відкритою архітектурою

як корпоративна платформа, але як будь-яка новинка, вони не виявилися

без недоліків. Відносна дешевизна дала змогу на якийсь час

забути

про підходи до зберігання даних на зразок HSM; про магнітні стрічки

піклувалися лише як про засоби для резервних копій; відбулася

дезінтеграція даних, не властива мейнфреймам. І лише тепер, коли

обсяги даних досягли критичних розмірів, про них пригадали, і

608

відродилося управління життєвим циклом даних. Можна сказати, що

відбувається свого роду реставрація ідеології мейнфреймів, але на

іншому технічному рівні.

Зрозуміло, що лише засобами управління даними, схожих на ILM,

проблема доступу до даних не вирішується. Існує ще безліч інших

підходів. Вслід за EMC, у близьких напрямах активно рушили Hewlett-

Packard, IBM, Veritas Software, Sun Microsystems. Кожна з цих компаній

по-своєму інтерпретує ILM,

деякі навіть використовують власну версію

назви. Фірма IBM прагне реалізувати свій досвід у галузі управління

ієрархічним зберіганням даних (hierarchical storage management, HSM),

фірма HP спирається на власний ресурс у вигляді інструментарію

управління OpenView, фірма Sun Microsystems хоче реалізувати

потенціал “суперопераційної системи” N1 тощо. У IBM створюється

багатоплатформна файлова система, що масштабується, а також

система управління зберіганням у мережах SAN, названа IBM Stor-

age Tank. Йдеться про дуже амбіційний проект

розроблення

інфраструктури, яка має об’єднати тисячі комп’ютерів і забезпечити

доступ до будь-якого типу пристроїв – від найпростіших дисків аж до

найпотужніших накопичувачів.

HSM – це технічна організаційна схема зберігання даних, а ILM –

система оперування даними в рамках усього підприємства. Відповідно

і особи, відповідальні за HSM і ILM, перебувають на різних рівнях

адміністративної ієрархії. У першому випадку

це технічні фахівці, а в

другому – директори інформаційних служб, які відповідають за дані

як за один з ключових ресурсів підприємства.

Хронологічно першими були роботи в галузі HSM. Вони почалися

приблизно п’ятнадцять років тому у зв’язку з програмами, які пра-

цюють на мейнфреймах, і стали популярними у системах, що працюють

під управлінням Unix

і Windows NT. Аналіз використовування даних і

прагнення їх якимсь чином ранжувати дали змогу виявити закономір-

ність старіння даних.

Та обставина, що дані стрімко старіють, сприяла формуванню в

середині 90-х рр. т. зв. концепції Nearline, автори якої розглядали

технологію роботи з даними надзвичайно примітивно. Вони вважали,

що після закінчення видимого життєвого циклу дані потрібно архівувати,

а потім ще декілька років тримати в архівованій формі, після чого –

609

просто знищувати. Ця концепція просто наївна, оскільки певні дані мо-

жуть бути потрібні через багато десятків років, про що свідчить діюча

система паперових архівів, питання лише в тому, про які дані йдеться.

Тепер девіз відношення до даних виявився переформульованим

так: Не “важливо, чи будуть дані коли-небудь використані, важливо,

щоб вони були

збережені”. Зміна – на порядки – термінів зберігання

даних відповідним чином змінює управління життєвим циклом даних,

очевидно, вони повинні зі старінням мігрувати з пристроїв, що

забезпечують швидкий доступ, на пристрої, що забезпечують низьку

питому вартість зберігання, але не можуть бути втрачені або знищені.

Схоже завдання вже виникало багато років тому, коли було потрібно

створити

архіви даних, отриманих у результаті геофізичних досліджень.

Із перерахованих причин виникає необхідність у програмних засобах і

системах управління ресурсами зберігання даних (storage resource

management, SRM). Вони, в сукупності з технологіями HSM, утворюють

технічну основу управління життєвим циклом даних.

Величезний список американських організацій, діяльність яких так

чи інакше відноситься в ILM, можна знайти на сайті http://

callitt.leavenworth.army.mil/links/ilmrellinx.htm. Цікаво відзначити військову

приналежність

цього джерела; взагалі ж до управління неструктуро-

ваними даними особливу увагу проявляють різні державні організації, а

також спеціальні і силові служби. У вітчизняних умовах їм поки що

достатньо “вилучити сервер”, але що робити з розвинутими розподі-

леними системами зберігання даних? Сьогодні на всіх перерахованих у

цьому розділі Web - сайтах наголошується надзвичайна активність, вона

пов’язана з тим, що стала очевидною взаємозв’язаність усіх цих ILM,

RIM, SIM, ЕСM тощо, як і критична важливість конвергенції.

4.7.13. Системи управління контентом

Ринок систем категорії управління контентом (Content Manage-

ment System, CMS) достатньо бурхливо розвивається, але єдиних

стандартів у цій галузі, у тому числі на термінологію, ще немає.

Українською мовою Content Management досить часто перекла-

дають загадковою фразою “управління вмістом (контентом)”, що нав-

ряд чи розкриває походження і значення цього терміну.

610

Ми настільки звикли до таких мовних конструкцій, як “управління

документами”, “управління знаннями”, “управління відносинами з клієн-

тами”, що, повторюючи їх як заклинання, вже не замислюємося про

значення. Тим часом дієслово “управляти” означає “керувати”, “спря-

мовувати діяльність”, “направляти рух”. Управляти можна автомо-

білем, конем, державою, господарством. Можна прийняти і термін

“управління діловими процесами

”, що має на увазі керівництво діяль-

ністю людей. Але як управляти, скажімо, знаннями? Хіба ними можна

керувати?

Англійське дієслово manage має декілька значень. Наприклад,

одне з них – “керувати”, “управляти”, “бути на чолі” – найпопулярніше

завдяки інтересу до питань управління економікою. Слово “менеджер”

практично витіснило з побуту слово “керівник”, яке скрізь

використовувалося раніше. Але у

manage є й інше значення – “вміти

користуватися”, “справлятися”. Тому терміни Knowledge Management

або Content Management потрібно трактувати як “уміння користуватися

знаннями” (“контентом”).

Англійське слово content означає “щось, що міститься всередині”.

Стосовно письмових робіт, воно зазвичай вживається у словосполученні

table contents, по-нашому, “вміст”, а точніше, перелік усього, що місти-

ться в книзі. В інформаційних технологіях термін content стали викорис-

товувати,

щоб узагальнити поняття “документ” на такі нетипові раніше

дані, як відео, аудіо і мультимедіа. Крім того, можна трактувати content

як частину або елемент чогось складнішого. Водночас документ

виділяється тим, що складається з окремих інформаційних елементів

(piece content), з якими можна працювати незалежно один від одного –

наприклад, розмежовувати доступ до різних розділів документа.

Спочатку поняття content management міцно

асоціювалося саме

з процесом публікації та оновлення інформації на Web-сайтах: була

потрібна технологія, яка давала б змогу стежити за актуальністю сайту.

Термін “контент” використовувався (і продовжує використовуватися)

в Інтернет-співтоваристві як синонім слова “інформація”, позначаючи

інформаційне наповнення сайту, тобто все те, що “викладено” на

ньому, – тексти, малюнки, фотографії. Слово “контент” уже вживається

українській мові (приклад: контент-аналіз – метод вивчення преси).

Тому цілком доречно вживати слово “контент” як є, без перекладу,

611

маючи на увазі під цим інформацію, яка міститься в документі, або її

окремі фрагменти.

Отже, Content Management – це “вміння поводитися з неструк-

турованою інформацією”, що наочно відображає суть і виглядає

логічніше, ніж безлике “управління вмістом”. Точніше називати подібні

системи системами управління інформаційними ресурсами

підприємства, розуміючи при цьому, що вони допомагають “впоратися”

з інформацією – швидко в

ній орієнтуватися, а не командувати нею.

На жаль, не завжди вдається запропонувати короткий адекватний

термін для поняття, що сформувалося в іншому мовному середовищі.

Важливо однозначно тлумачити значення цього поняття, а для його

позначення можна користуватися англійською абревіатурою, напри-

клад, як ми вживаємо скорочення ERP, CRM тощо. Тому надалі

говоритимемо просто – СМ.

Чому раптом поняття

“документ” пішло в тінь, а на перший план

вийшов контент? Постачальники систем управління документами

піддали остракізму слово “документ” і стали називати свої продукти

системами управління контентом. І це не просто данина моді, а реакція

на потреби клієнтів. Зазвичай, документ створюють у форматі певної

офісної програми; потім, після затвердження, документ публікується

на сайті в HTML-

форматі або перетвориться в PDF для подальшого

розповсюдження. З погляду споживача інформації, це один і той же

документ, а з погляду класичної системи управління документами –

три різних. Забезпечивши підтримку всього життєвого циклу докумен-

тів, постачальники систем управління документами стали іменувати

свої продукти системами управління контентом, що підкреслювало їх

нову якість: вони змогли відділити інформацію

від документа-форми,

навчившись управляти поданням цієї інформації.

Що стосується інших світів – мультимедіа, то це справа майбут-

нього. Реально немає широкої практики використовування подібних

даних у бізнесі. Немає загальноприйнятих стандартів і настільних

інструментів для роботи, наприклад, з відео. Тому дискусія про пріори-

тет вмісту над формою носить поки що академічний характер.

Історія управління контентом почалася з управління документами

у традиційному значенні цього слова, тобто текстовими файлами. З

розвитком поняття “документ”, системи управління документами

612

стали називати системами управління контентом. Вважається, що це

дає змогу підкреслити здатність таких систем управляти інформацією

незалежно від форми її подання, а також відділити інформацію від

документа-форми. Проте, абстрактно управляти інформацією немож-

ливо – вона обов’язково має бути подана в певній формі. Намагаю-

чись управляти контентом, ми неминуче беремося за управління

доку-

ментами. Системи управління контентом, дійсно, “навчилися” розділяти

управління документами (зберігання, зміна тощо) та їх поданням

кінцевому користувачу. Але вони все-таки управляють документами

в якійсь формі, а не інформацією.

Саме поняття “управління контентом” спочатку міцно асоцію-

валося з процесом публікації й оновлення інформації на Web-сайтах –

була потрібна технологія, що дає змогу

стежити за її актуальністю.

Тому, як синонім content management, часто використовують термін

Web content management. Щодо організацій, які оперують величезною

кількістю інформації, доречно говорити вже про системи управління

інформаційними ресурсами підприємства (enterprise content manage-

ment, ЕСM). У результаті термін content management розширився: ним

стали позначати управління не лише інформацією на сайті, а й усіма

розрізненими та різноманітними фрагментами корпоративної інформації.

Є й інші

визначення. Скажімо, в енциклопедії Wikipedia системою

управління контентом названо систему, яку застосовують для організації

і спрощення спільного створення вмісту.

Функції систем управління контентом можна розподілити на

декілька основних категорій.

♦

Створення – надання авторам зручних і звичних засобів

створення контенту.

♦

Управління – зберігання контенту в єдиному репозиторії. Це

дає змогу стежити за версіями документів, контролювати, хто і коли

їх змінював, переконуватися, що кожний користувач може змінити тіль-

ки той розділ, за який він відповідає. Крім того, забезпечується інтег-

рація з існуючими інформаційними джерелами та ІТ-системами. CMS

підтримує контроль за робочим потоком документів, тобто

контроль

за процесом їх ухвалення. До управління контентом входять зберігання,

відстежування версій, контроль за доступом, інтеграція з іншими

інформаційними системами й управління потоком документів.