Юринець В.Є., Юринець Р.В. Автоматизовані інформаційні системи. Електронний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

593

Можлива реалізація різних варіантів безпеки: на основі списків

контролю доступу, на основі матриці повноваження, ролевої моделі,

моделі рівнів допуску.

Система персоналізації. Інформація на сторінках порталу може

відображатися по-різному для різних користувачів або категорій

користувачів. Більше того, для різних користувачів може в одному і

тому ж місці порталу бути присутня абсолютно різна

інформація.

Наприклад, для користувачів зі Львова і з Одеси показують новини

різних категорій: для львів’ян — львівські новини, для одеситів —

одеські.

Пошукова система. Ця система забезпечує повнотекстовий

пошук за інформацією порталу. Тобто користувач шукає наявність

певного слова або фрази в тексті документів, у полях описів ресурсів

тощо.

Щоб скористатися пошуковою системою, користувач

складає

пошуковий запит, відправляє його й отримує список результатів, ранжо-

ваний за ступенем збігу або за датою. Тривіальний пошуковий запит

може бути просто словом або фразою. Може бути передбачена можли-

вість розширеного пошуку, коли користувач заповнює просторову пошу-

кову форму.

4.7.11. Електронний обмін даними

Електронний обмін даними (Electronic Data Interchange, EDI) надає

бізнес-партнерам ефективний засіб для передання комерційних даних

безпосередньо з однієї комп’ютерної системи в іншу. Більше того, EDI

звільняє компанії від необхідності замислюватися над несумісністю

комп’ютерних систем. Шляхом застосування стандартних повідом-

лень EDI можна швидко і точно передавати дані незалежно від

особливостей програмного й апаратного забезпечення, які мають у

своєму розпорядженні користувачі.

EDI є поєднанням трьох напрямів: бізнесу, оброблення й обміну

даними. Системи EDI є ефективним засобом взаємодії бізнес-партне-

рів (виробників, ритейлерів, брокерів, оптовиків, складів, перевізників,

митників тощо), здійснюваної шляхом передання комерційних даних

594

безпосередньо з однієї комп’ютерної системи в іншу. При цьому

взаємодія відбувається на рівні програм і без участі людини. Водночас

застосування EDI звільняє компанії від необхідності замислюватися

над сумісністю їхніх комп’ютерних систем.

Основа EDI – протокол прямого обміну діловими і комерційними

документами між обчислювальними середовищами. Суть EDI полягає

у створенні стандартизованих документів і поданні їх у

вигляді,

зручному для комп’ютерного оброблення.

Наведемо основні переваги EDI:

Економічність – значне зниження обсягів документів, що

підлягають обробленню, призводить до зниження витрат на персонал

і адміністративне управління. Співпрацівників, що звільнилися, можуть

бути переорієнтовані на інші види праці.

Оперативність – великі обсяги комерційних даних можуть бути

протягом декількох хвилин передані з одного комп’ютера на інший

На них буде отримана відповідь, що дасть змогу негайно задовольнити

запити клієнтів.

Точність – використовування EDI усуває появу помилок, неми-

нучих під час набору даних вручну.

Крім того, EDI дає змогу компаніям поліпшити процеси управ-

ління і контролю в сферах виробництва, закупівель і матеріально-

технічного постачання. EDI є ключовим компонентом стратегії “точно

в строк” (just-in-time), що

забезпечує оперативне задоволення запитів

замовника на ділянці “постачальник-клієнт” і значне зниження витрат

складського зберігання.

EDI – міжкорпоративні системи обміну електронними докумен-

тами, складеними за суворо стандартизованими правилами. За рахунок

цього і досягається інтероперабельність системи. А в системах елект-

ронного документообігу, що розробляються, зазвичай, у рамках корпо-

рації або підприємства, обмін даними здійснюється через

розподілену

реляційно-орієнтовану СУБД і в довільному форматі. Впровадження

EDI не означає заміни діючої інформаційної системи компанії, необхідно

лише налаштувати систему відповідно до вимог EDI.

Коректне впровадження EDI дає змогу мінімізувати витрати,

пов’язані зі складанням і переданням документів. За допомогою

595

технологій EDI дані з корпоративних інформаційних систем перекла-

даються на зрозумілі іншим системам стандарти і передаються по

захищених каналах зв’язку. І тут особливої важливості набувають

питання, пов’язані з організацією EDI, такі, як стандартні формати,

безпека з’єднання і організація спеціалізованих мереж. У зв’язку з цим,

сьогодні Інтернет стає не просто транспортним

середовищем, на його

основі виникають якісно інші форми взаємодії.

EDI-простір може бути організований понад різними телекомуні-

каційними протоколами (Х.25, FR, TCP/IP), електронної пошти

стандарту Х.400 і SMTP/S-MIME. Таким чином, будь-яка знову

під’єднана до EDI-співтовариства організація отримує можливість

працювати зі всіма EDI-партнерами, незалежно від їхньої кількості.

При цьому єдиною необхідною умовою є встановлення EDI-шлюзу

організації.

Для EDI-систем поширеними видами прямих з’єднань є VPN

(Virtual Private Network), FTP (File Transfer Protocol) і EDIINT (EDI

over Internet), мережі з доданими послугами (Value-added Networks,

VANs ).

Як платформа для EDI, може використовуватися широкий

діапазон обладнання: мейнфрейми, сервери середнього класу або

клієнт-сервери, і навіть звичайні персональні комп’ютери. Під час

вибору платформи основне — правильно оцінити обсяги очікуваних

транзакцій, вид даних для обміну і

кількість бізнес-партнерів.

За даними аналітичного агентства Giga Information Group, що

проводило дослідження північноамериканського ринку EDI-систем,

протягом наступних декількох років EDI-транзакції продовжать

складати велику частину B2B-угод. Обсяги продажів програмного

забезпечення і послуг у сфері EDI збільшилося з $1,8 млрд . 2001 р. до

$2,1 млрд. 2006 р.

На думку Giga Information Group, на ринку простежується стійка

тенденція до використовування Інтернету як транспортного середовища

для EDI-комунікацій.

Незважаючи на це, багато компаній все ще вва-

жають за краще зберігати як основний канал для передання даних мере-

жі з доданими послугами (VANs) або з’єднання типу “точка-точка”.

У зарубіжних джерелах електронний обмін даними визначають

як обмін комерційними даними між обчислювальними засобами і

596

розглядається з погляду бізнес-процесів. Основною ідеєю є обмін

такими документами, які дають можливість програмам взаємодіяти

без участі людини. Отже, електронний обмін даними зачіпає такі

питання як організація оброблення і передавання даних у рамках бізнес-

процесів підприємства (галузі).

Крім перерахованих питань, існує ще безліч інших, важливих для

можливості організації EDI, таких як: стандартні формати

, безпека й

організація спеціалізованих мереж.

У загальному випадку EDI розглядають як протокол прямого

обміну між обчислювальними засобами діловими і комерційними

документами. Можливість передання документів між комп’ютерами

спрощує і прискорює самі бізнес-процеси. У багатьох сферах ведення

бізнесу стандарт EDI обрано як швидкий, дешевий і безпечний метод

передання замовлень, даних про залишки, накладних, платежів та

інших

документів, що часто використовуються.

Важливість системи передання даних важко переоцінити, але без

належних чітких і зрозумілих стандартів документів навряд чи можливо

організувати EDI і, тим більше, електронну комерцію.

Стандарти – це необхідна частина EDI. У багатьох компаніях є

програми для маніпулювання комерційними даними, причому всередині

цих компаній дані трактують відомим і однозначним способом.

Проблема полягає

в тому, що більшість компаній, при використовуванні

однакових типів даних, не використовує ті ж самі прикладні програми

або платформи програмного забезпечення й обладнання. Отже, якщо

деякі учасники ринку хочуть обмінюватися інформацією один з одним,

то у них мають бути певні точки зіткнення для забезпечення цього

обміну. Стандарти – це вирішення проблеми обміну інформацією,

оскільки

всі учасники ринку, дані яких відповідають певним стандартам,

можуть публікувати їх один для одного в однозначно визначеній формі,

що дає змогу налагодити ефективний обмін інформацією.

Традиційні EDI стандарти, як ANSI ASC X12 і EDIFACT

(EANCOM, як його підмножина) тощо, громіздкі і досить дорогі для

використовування в дрібному бізнесі. Існуючі альтернативні системи і

стандарти, наприклад, PubEasy (система, що побудована

на Інтернет-

технологіях і дає можливість заповнювати замовлення та відправляти

їх до систем дистрибуції) і Batch.co.uk (Інтернет-система, що дає змогу

597

проводити як доставлення, так і оплату рахунків) отримали недостатньо

широке розповсюдження.

Найперспективнішими є системи і стандарти, в основі яких є мова

XML, наприклад, EDI/XML (використання словника EDI взято за основу

подання в XML), Electronic Business XML (новий стандарт з

урахуванням досвіду використовування EDI). Системою форматів, що

швидко і динамічно розвивається, є ONIX від EDItEUR.

4.7.12. Концепція управління життєвим циклом

інформації

За оцінками експертів, обсяги корпоративної інформації щорічно

потроюються, причому, як і раніше, 80 % її обсягу подано в неструк-

турованому вигляді (традиційні офісні документи, мультимедійні дані,

креслення, XML-документи, HTML-файли, електронна пошта, графічні

зображення документів тощо). Разом з цим, щорічно зростає

значущість збереженої інформації для бізнесу. Щоб забезпечити

неперервну і плідну взаємодію співпрацівників, партнерів і замовників

потрібні адекватні інструменти, які б могли підтримати таку взаємодію

і давали б змогу організувати обмін інформацією протягом усього її

життєвого циклу, як усередині, так і зовні компанії.

Управління інформацією компанії потребує комплексного

вирішення на підставі життєвого циклу інформації, цінність та

необхідний рівень управління якої з часом змінюються.

Разом з наростаючим обсягом даних,

розширюються і системи

їх зберігання. Проте, управляти такими системами, використовуючи

старі методи, стає все важче, а їхня вартість різко зростає. І при цьому

важко реалізувати високу доступність, достатню продуктивність,

адекватну темпам розвитку бізнесу, надійність зберігання інформації,

яка відповідала б умовам бізнесу і вимогам державних регулюючих

органів щодо довгострокового зберігання інформації.

Один зі способів

вирішення проблеми полягає в тому, щоб

розподілити дані за критерієм їхньої цінності для бізнесу й управляти

інформацією з урахуванням зміни її цінності в часі. Такий підхід стали

називати управлінням життєвим циклом інформації (Information

Lifecycle Management, ILM). За цією концепцією, найважливіша на

598

певний момент інформація має автоматично переміщатися у швидко-

діючу, надійну і захищену систему зберігання даних. Менш важлива

інформація, своєю чергою, переміщається в дешевшу і менш швидко-

діючу систему зберігання. Архівні дані, наприклад, треба записувати

на магнітні стрічки і вилучати з робочої системи, щоб не знижувати

швидкість доступу до найкритичнішої в певний момент

інформації. Уже

непотрібна інформація автоматично вилучатиметься з системи. І

процес цей має бути циклічним.

Обговорюючи концепцію ILM, можна виділити два основні

аспекти: що це означає і наскільки це потрібно? Зрозуміло, що управ-

ління життєвим циклом інформації розпочинається з оцінки та класи-

фікації наявної інформації і ресурсів для її зберігання з погляду їх бізнес-

цінності. Перші два кроки має зробити будь-який об’єкт управління,

де вирішили управляти своєю інформацією на основі її життєвого циклу,

а саме: визначити мету управління інформацією і класифікувати свою

інформацію на основі її цінності для бізнесу. Звичайно, стратегія ILM

не реалізується за принципом “все або нічого”, її можна впроваджувати

поетапно.

Не таємниця

, що багатьом користувачам необхідне диференційо-

ване поводження з даними. Основне, що має забезпечити ILM, – це

розширений набір варіантів, які зможе використовувати користувач.

Визначивши варіанти розміщення даних, для їх реалізації можна

застосовувати такі технології: різні способи автоматичної інтелектуаль-

ної міграції даних із систем зберігання одного класу на системи іншого

класу, засоби їх географічно віддаленого

і локального відображення,

інструменти резервного копіювання й архівування тощо.

Як відомо, у комп’ютерній індустрії спочатку за основу брали

потужні Unix-сервери, потім – системи зберігання даних, а нині –

комп’ютерні мережі зберігання інформації. Проте, очевидно, що це лише

засоби, а основний продукт – це не обчислення і навіть не дані, а корисна

інформація. Сервери

ж і системи зберігання тільки утворюють єдине

середовище для роботи з даними і для отримання інформації. Сьогодні

ідеї ILM почали активно просувати до користувачів виробники дискових

систем, стрічкових бібліотек і програмних засобів управління.

Точного визначення ILM дотепер не немає, проте, зрозуміло, що

за цим терміном ховається не лише розширена система документообігу

599

і не програмний продукт, а комбінація процесів і рішень, що має на

меті надати інформацію в потрібному місці, в потрібний час і за

оптимальною ціною. Це досягається за рахунок неперервної оптимізації

всіх процесів оброблення інформації протягом усього її життєвого циклу

відповідно до цілей, які визначаються побажаннями бізнесу, угод про

рівень обслуговування і вимог

до зниження їхньої вартості. Життєвий

цикл інформації, з погляду її зберігання, тісно пов’язаний з архітектурою

даних, тривалістю зберігання інформації і швидкістю доступу до даних.

Особливе значення має тип інформації, наприклад, розрахований

на системи оброблення неструктурованих або слабо структурованих

даних з гіпертекстовою організацією (це, зокрема, повідомлення

електронної пошти). Сюди належать також дані, які

пов’язані між собою

з погляду їхнього зберігання, наприклад, системи офісного документо-

обігу, архіви медичних даних, реляційні бази даних тощо. Їх зазвичай

відрізняє відсутність чіткої загальноприйнятої класифікації прикладної

інформації. За відсутності стандарту, що регламентує класифікацію і

взаємозв’язки інформаційних об’єктів, часто важко виділити стійкі

набори цих об’єктів, які могли б переміщатися

у сховищі за певними

правилами.

Унаслідок цього під час роботи з інформацією такого типу

навігаційний доступ використовується дуже обмежено і фактично не

пов’язаний з класифікацією. Звідси широке використовування

механізмів пошуку під час доступу до даних, багатократне збільшення

навантаження на сховища даних, необхідність тримати в оперативному

сховищі великі обсяги незатребуваних даних, які часто перевищують

обсяги корисних даних. Час активного життя даних у таких системах

зазвичай визначається часом життя певного процесу або звітним

періодом.

ILM охоплює всі процеси управління розміщенням, зберіганням,

розподілом, міграцією, архівуванням і вилученням даних в інфраструк-

турі підприємства. Водночас ILM реалізує сервіси оброблення даних

у рамках загального підходу до надання ресурсів. З кожним елементом

корпоративних даних

на кожному етапі їхнього життєвого циклу

співвідносяться певні параметри якості обслуговування: продуктивність

носія, доступність, рівень захисту, швидкість відновлення, вартість

зберігання тощо. ILM-вирішення дають змогу формувати корпоративні

600

цілі, які задають рівень обслуговування для даних різних програм, і

управляти цими даними відповідно до заданих цілей протягом усього

їх життєвого циклу.

Одне з ключових завдань ILM на кожному етапі життя інформації

полягає в гарантованому розміщенні даних на тих носіях, харак-

теристики яких задовольняють задані параметри якості обслуго-

вування. Тим самим ILM сприяє оптимальному

розподілу ресурсів

зберігання між програмами. Для вирішення цієї проблеми ILM-

середовище має мати засоби класифікації корпоративної інформації за

ступенем її значущості для бізнес-процесів компанії та інструменти

управління розміщенням даних на пристроях зберігання відповідно до

цієї класифікації. Наприклад, дані від критичних бізнес-програм ILM

розмістить на високопродуктивному дисковому масиві з можливістю

копіювання томів.

Функції ILM не

обмежуються лише управлінням процесу збері-

гання даних на певних носіях. Необхідно ще вирішувати завдання

інтелектуального управління низкою робіт і бізнес-процесами, в яких

задіяні ці дані. ILM управляє інформацією на основі критеріїв, що

змінюються з часом, її значущості для бізнес-процесів і потреб

програм. Життєвий цикл даних (див. рис. 4.2) починається з моменту

їх створення

в різних системах, наприклад, як електронна пошта, ERP-

системи, СУБД, фінансові програми, системи оброблення зображень

тощо. Потім під управлінням ILM реалізують процеси доступу,

розподілу, збереження і ліквідації даних. ILM дає змогу задавати

політику для такого управління, в яких специфікуються параметри якості

сервісу даних: доступність, захищеність, швидкість відновлення,

продуктивність, місцезнаходження носія і вартість зберігання.

Щоб вирішувати

вище перераховані завдання, ILM повинна

базуватися на інфраструктурі зберігання, що включає пристрої різних

класів, використовувати програмний інструментарій управління

зберіганням і пов’язувати між собою завдання управління інфраструк-

турою зберігання і потреби бізнес-програм, пов’язані з розміщенням,

використовуванням, зберіганням та міграцією даних. Вимагається

відстежувати час знаходження конкретного інформаційного об’єкту

на певному рівні, частоту

його використовування, обсяг, вік, легаль-

ність доступу тощо, водночас співрозмірюючи отримані дані з

601

необхідними параметрами вартості й доцільності зберігання на тому

або іншому рівні. Процеси міграції (див. рис. 4.3) ініціюються після

аналізу поточного стану інформаційного об’єкта або після події ззовні,

наприклад, відповідно до політиків, які задають порогові значення

параметрів.

Зміст політики визначають зовнішні критерії, сформовані бізне-

сом: необхідний обсяг бізнес-інформації, що вимагається для прийняття

управлінського

рішення; склад угод про рівень обслуговування;

розмежування прав доступу тощо.

Перший критерій зазвичай формулюється на основі рекомендацій

консультантів. А ось угоди про рівень обслуговування можуть означати,

наприклад, гарантований час доступу до інформаційного об’єкту, причому

права доступу залежать від вимог до управління і цілісності даних.

Згідно з практикою роботи з інформацією,

в ILM виділяють три

рівні організації інформаційних об’єктів.

Том. Це базовий рівень, свого роду контейнер з даними, над яким

система зберігання здійснює ті або інші операції. Том має свій

Рис. 4.2. Життєвий цикл інформації

602

ідентифікатор – LUN (Logical Unit Number), який дає змогу паралель-

но обробляти дані незалежно від їх фізичного розміщення, створювати

копії, зберігати інформацію про віртуальні носії, здійснювати моніторинг

поточного стану інформаційного об’єкта тощо. З погляду програми,

будь-які переміщення LUN з одного носія на інший мають бути

прозорими – логічна адреса об’єкта залишається незмінною.

Файлова система. Інформаційними об

’єктами файлової системи

або бази даних є файли, каталоги, вузли, таблиці, метадані. Як і для

базового рівня, об’єкти файлової системи, з погляду програм, мають

бути нейтральні до конкретної фізичної реалізації. Для цього слугує пул

метаінформації, що дає змогу віртуалізувати файлову систему, проте

сьогодні ще неможливе пряме звертання до класів зберігання (логічна

структуризація)

і здійснюється непряма таблична адресація. Тому,

зокрема, атрибути процесів у ILM обчислюються через таблицю

покажчиків.

Програми. Реальні проблеми в ILM ховаються не в процесах

створення або розміщення даних на зберігання, а під час забезпечення

програмам доступу до інформаційних об’єктів з дотриманням норма-

тивів щодо термінів зберігання, SLA, цілісності і безпеки. Наприклад,

повідомлення електронної пошти

можуть містити конфіденційну

Рис.4.3. Приклад параметричної оптимізації розміщення об’єктів зберігання