Євченко В.В. Готська мова. Тексти, коментар, словник

Подождите немного. Документ загружается.

171

двох форм: актив/медіопасив. У готській мові існує досить

розвинена парадигма медіопасиву презенса, що свідчить про деякі

архаїчні риси готської дієвідміни. Парадигматичне значення

медіопасиву полягає в поєднанні значень середнього і пасивного

стану. Готський медіопасив (середньо-пасивний стан) показує

спрямування дії на суб’єкт, а також виражає дію суб’єкта, що

зворотно спрямовується на самого діяча чи додатково характеризує

його через неназваний об’єкт. Форми медіопасиву протистоять

формам активного стану в парадигматичному значенні

“доцентрованість (спрямованість) дії на самого діяча/

відцентрованість (неспрямованість) дії на діяча”. Медіопасив також

може показувати стан інактивного суб’єкта, тобто стан суб’єкта,

який сам не є виконавцем дії, або неперехідність, обмеженість дії

сферою суб’єкта. В деяких випадках протиставлення має значення

перехідності / неперехідності або активності суб’єкта / інактивності

суб’єкта. Порівняйте, наприклад, Afletanda frawaurhteis izos

managons (L., VII, 47) Численні гріхи її прощені; Sai, galewjada sunus

mans in handuns frawaurhtaize (Mrk., XIV, 41) Ось, Син людський

видається в руки грішників; Jah ni stojid, ei ni stojaindau (L., VI, 37)

Не судіть, і вас не будуть судити/ Не судіть, щоб не суджено й

вас; ei hauhjaidau sunus gudis þairh þata (J., XI, 4) Щоб Син Божий

прославився через неї. Конкретна реалізація смислової структури

медіопасиву залежить від контексту, лексичного значення дієслова,

конкретних умов синтаксичного функціонування. Крім флективних

форм медіопасиву, у готській мові можуть застосовуватися інші

форми для позначення середньо-пасивного стану, наприклад, слабкі

дієслова четвертого класу: fullnan наповнюватися, сповнюватися,

usgutnan виливатися. Крім того, досить часто для позначення

інактивності суб’єкта вживаються сполучення дієслів wisan бути та

wairþan ставати з дієприкметником минулого часу.

В цілому характерною ознакою готської дієвідміни є

транспозиція (перенесення) форм у тих випадках, коли

парадигматичне значення форми не збігається з її синтагматичним

значенням (функціонуванням) і коли інтерпретація дієслівної

форми залежить тільки від контексту. Це може свідчити про

нерозвинутий характер дієслівного формотворення.

172

Таблиця 3. Відмінювання готських дієслів

а) сильне дієслово ІV класу niman; слабкі дієслова І класу

nasjan; sokjan

презенс (теперішній час) актив

Особа/

число

Індикатив Оптатив Імператив

однина

1-ша

особа

2-га

особа

3-тя

особа

nima

nimis

nimiþ

nasja

nasjis

nasjiþ

sokja

sokeis

sokeiþ

nimau

nimais

nimai

nasjau

nasjais

nasjai

sokjau

sokjais

sokjai

nim

*nimadau

nasei

*nasjadau

sokei

sokjadau

двоїна

1-ша

особа

2-га

особа

nimоs

nimats

*nasjos

*nasjats

sokjos

sokjats

nimaiwa

nimaits

*nasjaiwa

*nasjaits

*sokjaiwa

*sokjaits

nimats

*nasjats

*sokjats

множина

1-ша

особа

2-га

особа

3-тя

особа

nimam

nimiþ

nimand

nasjam

nasjiþ

nasjand

sokjam

sokeiþ

sokjand

nimaima

nimaiþ

nimaina

nasjaima

nasjaiþ

nasjaina

sokjaima

sokjaiþ

sokjaina

nimam

nimiþ

*nimandau

*nasjam

*nasjiþ

*nasjandau

sokjam

sokeiþ

*sokjandau

презенс (теперішній час) медіопасив

Особа/ число

Індикатив Оптатив

однина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

nimada

nimaza

nimada

nasjada sokjada

nasjaza sokjaza

nasjada sokjada

nimaidau

nimaizau

nimaidau

nasjaidau sokjaidau

nasjaizau sokjaizau

nasjaidau sokjaidau

множина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

nimanda

nasjanda sokjanda

nimaindau

nasjaindau sokjaindau

173

претерит (минулий час) актив

Число/

особа

Індикатив Ірреалiс

(оптатив претерита)

однина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

nam

namt

nam

nasida sokida

nasides sokidеs

nasida sokida

nemjau

nemeis

nemi

nasidedjau sokidedjau

*nasidedeis sokidedеіs

nasidedi sokidedі

множина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

nemum

nemuþ

nemun

nasidedum sokidedum

nasideduþ sokideduþ

nasidedun sokidedun

nemeima

nemeiþ

nemeina

nasidedeima sokidedеіmа

nasidedeiþ sokidedеіþ

nasidedeina sokidedеіnа

двоїна

1-ша особа

2-га особа

*nemu

nemuts

*nasidedu sokidedu

nasideduts sokideduts

*nemeiwa

*nemeits

*nasidedeiwa *sokidedеіwа

*nasidedeits *sokidedеіts

б) слабкі дієслова: salbon (2 клас); haban (3 клас); fullnan (4 клас)

презенс (теперішній час) актив

Особа/

число

Індикатив Оптатив Імператив

однина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

salbo

salbos

salboþ

haba

habais

habaiþ

fullna

fullnis

fullniþ

salbo

salbos

salbo

habau

habais

habai

fullnau

fullnais

fullnai

salbo

salbodau

habai

habadau

fulln

fullnadau

двоїна

1-ша особа

2-га особа

*salbos

*salbots

* habos

* habats

fullnos

fullnats

*salbowa

*salbots

*habaiwa

* habaits

fullnaiwa

fullnaits

salbots

* habats

fullnats

множина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

salbom

salboþ

salbond

habam

habaiþ

haband

fullnam

fullniþ

fullnand

salboma

salboþ

salbona

habaima

habaiþ

habaina

fullnaima

fullnaiþ

fullnaina

salbom

salboþ

salbondau

habam

habaiþ

habandau

fullnam

fullniþ

fullnandau

презенс (теперішній час) медіопасив

Особа/ число Індикатив Оптатив

(оптатив претерита)

однина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

salboda

salboza

salboda

habada

habaza

habada

salbodau

salbozau

salbodau

habaidau

habaizau

habaidau

множина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

salbonda

habanda

salbondau

habaindau

174

претерит (минулий час) актив

Число/

особа

Індикатив Ірреалiс

однина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

salboda

salbodes

salboda

habaida fullnoda

habaides fullnodes

habaida fullnoda

salbodedjau

salbodedeis

salbodedi

habaidedjau fullnodedjau

habaidedeis fullnodedeis

habaidedi fullnodedi

множина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

salbodedum

salbodeduþ

salbodedun

habaidedum fullnodedum

habaideduþ fullnodeduþ

habaidedun fullnodedun

salbodedeima

salbodedeiþ

salbodedeina

habaidedeima fullnodedeima

habaidedeiþ fullnodedeiþ

habaidedeina fullnodedeina

двоїна

1-ша особа

2-га особа

* salbodedu

* salbodeduts

*habaidedu *fullnodedu

* habaideduts *fullnodeduts

*salbodedeiwa

*salbodedeits

*habaidedeiwa *fullnodedeiwa

*habaidedeits *fullnodedeits

дієприкметник теперішнього часу (І) nimands, nasjands,

sokjands, salbonds, habands, fullnands.

Примітка: Деякі сильні дієслова, основа яких закінчується на

дентальний приголосний, мають у формі 2-ої особи однини

претерита закінчення -st: banst (bindan); anabaust (anabiudan); bigast

(bigitan); haihaist (haitan); qast (qiþan).

Таблиця 4. Претерито-презентні дієслова

однина презенса

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

wait

waist

wait

kann

kant

kann

þarf

þarft

þarf

skal

skalt

skal

mag

magt

mag

aih

множина презенса

1 –ша особа witum kunnum þaurbum skulum magum aihum

однина претерита

1-ша особа wissa kunþa þaurfta skulda mahta aihta ohta

однина оптатива презенса

1-ша особа witjau kunnjau þaurbjau skuljau magjau ogjau

3-тя особа witi skuli aigi

однина оптатива претерита (ірреаліс)

1-ша особа wissedjau kunþedjau

skuldedjau mahtedjau

3-тя особа wissedi skuldedi mahtedi

175

Таблиця 5. Відмінювання дієслова wisan

презенс претерит

індикатив оптатив індикатив ірреаліс

однина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

ist

sijau

sijais

sijai

was

wast

was

wesjau

weseis

wesi

двоїна

1-ша особа

2-га особа

siju

множина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

sijum

sijuÞ

sind

sijaima

sijaiþ

sijaina

wesum

wesuþ

wesun

weseima

weseiþ

weseina

Таблиця 6. Відмінювання дієслова wiljan

презенс

індикатив

претерит ірреаліс

однина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

wiljau

wileis

wili

wilda

wildedjau

wildedi

двоїна

2-га особа wileits

множина

1-ша особа

2-га особа

3-тя особа

wileima

wileiþ

wileina

wildedum

wildeduþ

wildedun

wildedeiþ

ІМЕННИК

Характерною ознакою відмінювання іменників у готській

мові є його залежність від типу основи й багатозначність флексії,

яка виражає граматичні категорії роду, відмінка та числа.

Спочатку структура давньогерманського іменника складалася

з трьох морфем - кореня, основотворчого суфікса та флексії. Поділ

іменників на відміни здійснювався за характером основотворчого

суфікса: відмінювання з основою на голосний, коли основотворчий

суфікс становив голосний; відмінювання з основою на

приголосний, коли основотворчий суфікс становив приголосний;

176

кореневе відмінювання, коли флексія приєднувалася до кореня без

основотворчого суфікса.

Основотворчий суфікс у готській мові найбільш послідовно

спостерігається тільки у давальному відмінку множини у голосному

відмінюванні. Внаслідок руйнування колишньої давньогерманської

будови слова основотворчий суфікс у готській мові разом із коренем

становлять основу. Oтже, у готській мові з діахронної точки зору

традиційно відрізняються такі типи відмінювання іменників: голосні

основи (-a, -o, -i, -u), приголосні основи (-n, -r, -nd) та кореневі

основи. Голосні основи на -a, а також основи на -о мають підтипи

відмінювання залежно від варіанту основи: -ja/-wa-; -jo/-wo-.

Незалежно від наявності різних засобів диференціації

відмінкових форм, відмінкова парадигма в готській мові

характеризується значною кількістю омонімічних форм, що

становить типологічну рису відмінювання іменників у

давньогерманських мовах. Другою важливою типологічною рисою

є зміщування різних типів відмінювання та проникнення

відмінкових форм одного типу відмінювання в інші. Основні

граматичні категорії іменників у готській мові становлять категорії

роду, числа та відмінка (Див. таблицю 7).

Специфікою категорії роду є її класифікуючий характер.

Майже всі іменники поділяються за граматичним родом на три

групи: чоловічого, жіночого і середнього роду. Граматичне

значення роду в іменниках виражається переважно морфологічно -

характером основ і системою флексій. Це переплетіння родової

класифікації іменників з давнішим поділом на основи є відмінною

рисою морфології імені в давньогерманських мовах. У переважній

більшості віднесеність іменників до певного роду у готській мові не

визначається морфологічною структурою слова і родова

приналежність не грунтується на семантичній мотивації. Тільки

незначна кількість іменників на означення живих істот має

вмотивовану віднесеність до певного роду.

Категорія числа виражається протиставленням співвіднос-

них форм однини і множини. Граматичне значення числа може

також виступати як невизначена однинність чи множинність.

Наприклад, managei народ, натовп, велика кількість.

Морфологічною особливістю вираження граматичного

значення числа є його висока індивідуалізація і диференційованість

177

з одного боку, та синтетичне вираження категорій числа, відмінка й

роду одним морфологічним показником з іншого боку.

Граматична категорія відмінка - одна з визначальних

категорій імені. Граматичне значення цієї категорії полягає у

вираженні відношень іменника до інших слів у реченні. У готській

мові відмінкова парадигма складається з чотирьох відмінків:

називного (номінатив), знахідного (акузатив), родового (генітив) і

давального (датив). Наявність кличного відмінка в деяких

іменниках є периферійною ознакою і становить готську інновацію,

оскільки за межами готської мови в інших давньогерманських

мовах окремої парадигматичної форми кличного відмінка не

знайдено. У кличному відмінку вживаються лише кілька іменників.

Парадигматичне значення кличного відмінка має граматичний вияв

через форми називного або знахідного відмінків і виявляється у

мовному контексті, що становить морфологічну особливість

готської мови. Здатність називного та знахідного відмінків

виконувати апелятивну функцію може також розглядатися як їх

багатофункціональність.

Основним значенням називного відмінка є власне називання

предмета без вираження будь- якого відношення, тобто називний

відмінок означає активний суб’єкт або предмет. Називний відмінок

виявляється у протиставленні до інших відмінків: знахідного,

родового та давального.

Основне значення знахідного відмінка - це вираження прямого

об’єкта, який не є суб’єктом дії. Інші значення його виявляються в

знахідному місця, який часто передається за допомогою

прийменників, знахідному часу або часової протяжності, знахідному

простору або просторової протяжності та ін.

Основне значення родового відмінка важко виділити,

оскільки його специфічною рисою є багатофункціональність.

Найбільш поширене вживання родового носія ознаки,

партитивності, належності або присвійності; прямого або

непрямого об’єкта при дієсловах та ін. У готській мові родовий

відмінок може вказувати на різні обставинні значення, наприклад,

часової протяжності, локативності. Він також вживається при

дієсловах із заперечною часткою.

Основним значенням давального відмінка є значення непря-

мого об’єкта, адресованості дії. Він виражає адресат дії, а також має

широкий спектр обставинних значень: локальних, орудних, причин-

178

них, способу дії, порівняння. Складність смислової структури

давального відмінка виявляється через розвинений характер

функціонування.

Таблиця 7. Система відмінювання іменників.

Голосні (сильні) основи

Основи

на -а-

Основи

на -ja-

Основи на

-wa-

Основи

на -o-

Основи

на -jo-

Від-

мінок

чол.р. сер.р. сер.р. чол.р. сер.р. чол.р. жін.р. жін.р.

однина

Наз.в. hlaifs waurd kuni hairdeis kniu *þius giba bandi

Род. в hlaibis waurdis kunjis hairdeis kniwis *þiwis gibos bandjos

Дав.в. hlaiba waurda kunja hairdja kniwa *þiwa gibai bandjai

Знах.в. hlaif waurd kuni hairdi kniu *þiu giba bandja

множина

Наз.в. hlaibos waurda kunja hairdjos kniwa þiwos gibos bandjos

Род.в hlaibe waurde kunje hairdje kniwe þiwe gibo bandjo

Дав.в hlaibam waurdam kunjam hairdjam kniwam *þiwam gibom bandjom

Знах.в. hlaibans waurda kunja hairdjans kniwa *þiwans gibos bandjos

Основи

на і/о

Основи на

-i-

Основи на

-u-

Основи

на -u-

Від-

мінок

жін.р. чол.р. жін.р. чол.р. жін.р. сер.р

однина

Наз.в. laiseins balgs qеns huhrus handus faihu

Род. в laiseinais balgis qenais huhraus *handaus *faihaus

Дав.в. laiseinai balga qenai huhrau handau faihau

Знах.в. laisein balg qen huhru handu faihu

множина

Наз.в. laiseinos balgeis qeneis huhrjus handjus

Род.в laiseino balge qene huhriwe handiwe

Дав.в laiseinim balgim qenim huhrum handum

Знах.в. laiseinins balgins qenins huhruns handuns

179

Приголосні і кореневі основи

Приголосні основи

Основи на -n-(слабкі основи) Основи на

-r-

Основи

на -nd

Кореневі основи

чол.р. жін.р. сер.р чол./жін.р. чол.р. чол.р. жін.р

однина

Наз.в. hana managei tuggo kaurno dauhtar frijonds manna baurgs

Род.в. hanins manageins tuggons kaurnins dauhtrs frijondis mans baurgs

Дав.в. hanin managein tuggon kaurnin dauhtr frijond mann baurg

Знах.в. hanan managein tuggon kaurno dauhtar frijond mannan baurg

множина

Наз.в. hanans manageins tuggons kaurnona dauhtrjus frijonds mans

(mannans)

baurgs

Род.в. hanane manageino tuggono kaurnane dauhtre frijonde manne baurge

Дав.в. hanam manageim tuggom kaurnam dauhtrum frijondam mannam baurgim

Знах.в. hanans manageins tuggons kaurnona dauhtruns frijonds mannans,

mans

baurgs

ПРИКМЕТНИК

У готській мові форма прикметника може передавати

значення п’яти граматичних категорій: роду, числа, відмінка,

ступеня порівняння та означеності/неозначеності. Ця граматична

багатозначність смислової структури флексії прикметника

характеризує ще одну частину мови у готській мові - дієслово.

Категорія роду. На відміну від іменників, у яких категорія

роду є класифікуючою, прикметники змінюються за граматичним

родом іменника, з яким прикметник узгоджується. Наявність

синтаксичного узгодження робить флексії прикметників основною

граматичною ознакою належності визначуваного іменника до

певного роду, тому що морфологічна структура іменника досить

рідкo має будь-які родові ознаки. Прикметник має три родові

форми: жіночого, чоловічого та середнього.

Категорія числа виявляється у протиставленні форм однини

та множини. Граматичне значення цієї категорії також тісно

пов’язане з граматичним значенням та граматичною формою

іменника, з яким прикметник узгоджується.

Категорія відмінка виявляється у протиставленні форм

називного, родового, давального, знахідного відмінків. Ця

180

граматична категорія прикметника також не є цілком самостійною,

а залежить від відповідної форми іменника, з яким прикметник

узгоджується.

Крім вищезазначених залежних або узгоджуючих категорій

роду, числа та відмінка, прикметник також має свої специфічні

категорії, а саме: категорію означеності/ неозначеності та категорію

ступенів порівняння.

Граматична категорія ступенів порівняння виявляється в

протиставленні трьох граматичних форм: звичайний (або

нейтральний) ступінь, вищий ступінь порівняння (суфікс -iza) та

найвищий (суфікс -ists). Наприклад, manags (-a-) великий - managiza

- managists; hardus (-u-) твердий, - hardiza - hardists; а також

нові форми з суфіксами -oza, -osts: swinþs (-a-), дужий, сильний -

swinþoza - swinþosts, але останніх у готській мові небагато.

Категорія означеності/ неозначеності становить

специфічну рису готської мови, а також є характерною ознакою

парадигматики прикметника в усіх давньогерманських мовах. Ця

граматична категорія має граматичний вияв через форми сильної

(або займенникової) відміни та слабкої (або іменної) відміни.

Особливістю цієї категорії є те, що її граматичні форми не

зумовлюються формою іменника, тобто ця категорія на відміну від

категорій роду, числа та відмінка не виконує узгоджуючу функцію.

Означена та неозначена форми прикметника зумовлюються не

формою іменника, а синтаксичною функцією прикметника, або

комунікативним контекстом, або характером тексту, або

наявністю/відсутністю детермінанта, яким може бути вказівний

займенник.

Один і той самий прикметник, як правило, може

відмінюватися за обома відмінами. Лише незначна кількість

прикметників мають тільки одну парадигму. Всі граматичні

значення форми прикметника, тобто родові, відмінкові, числові,

парадигматично існують тільки в межах слабкої або сильної

відміни. Таким чином, граматичні значення прикметника як

частини мови мають граматичний вияв насамперед через

протиставлення двох основних граматичних форм: сильної, або

неозначеної та слабкої, або означеної.

Спочатку сильна відміна, або неозначена форма прикметника

має індивідуалізуюче значення і передає тимчасову ознаку, яка

характеризує предмет у даному контексті. Слабка, або означена