Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях

Подождите немного. Документ загружается.

І. Ф. Ярошенко

БЕЗПЕКА

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

В ІНЖЕНЕРНИХ РІШЕННЯХ

Навчальний посібник

Суми ―ДОВКІЛЛЯ‖ 2003

УДК 614.8

ББК 68.9

Я 77

Р е ц е н з е н т и:

д.т.н., професор Кочмола М.М.

д.е.н., професор Поляков О.М.

Ярошенко І.Ф.

Я 77 Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях:

Навчальний посібник – Суми. Видавництво „Довкілля‖, 2003. –

390 с.

ISBN 966-8078-06-3.

Навчальний посібник подібного профілю видається вперше. В ньому

розглянуті теоретичні питання безпеки праці. Наведені інженерні і економічні

рішення забезпечення безпеки і безаварійності використання машинно-

тракторного парку, гігієнічних заходів виробничих приміщень

сільськогосподарських підприємств, інженерні розробки по електро- та

пожежній безпеці на засадах вимог ДНАОП, та системи стандартів безпеки

праці (ССБТ). Значне місце надано розрахункам економічного збитку від

нещасних випадків, а також соціально-економічної ефективності

запропонованих заходів по поліпшенню умов та охорони праці.

Для студентів вищих навчальних закладів, фахівців, широкого кола

читачів.

ББК 68.9

ISBN 966-8078-06-3 "Довкілля", 2003

ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник призначений для вищих навчальних

закладів III і IV рівнів акредитації і написаний згідно до програми

навчання ДНАОП 0.00.004.12-99 «Типове положення про

навчання з питань охорони праці».

Мета посібника – допомогти студентам очної та заочної форм

навчання навчитися розпізнавати небезпеки, запобігати їм,

захищати від них людей, свідомого ставлення до питань

особистої безпеки та безпеки оточуючих в усіх сферах життєвих

та трудових відносин.

Коли людина гине на війні, або помирає від невиліковних

хвороб, з цим злом хоча і тяжко примиритися, проте його

неминучість в даній ситуації ще можна зрозуміти. Коли ж в

мирний, благополучний час в звичайній повсякденній праці,

люди отримують травми, від яких становляться каліками, або

помирають, а якщо це відбувається з сотнями і тисячами

здорових людей, то подібне явище сприймається не тільки

трагічно, але воно просто не укладається у свідомості.

В умовах адміністративно-командної економіки робота з

охорони праці на підприємствах базувалася на засадах діючих

положень, наказів галузевих міністерств, рішень профспілкових

органів, і т.п. Колишня система, значною мірою, була побудована

на лозунгових ефектах, бюрократичній звітності, не мала

правових та економічних механізмів управління охороною праці.

При переході до ринкових відносин докорінно змінюється

мотивація діяльності з охорони праці. Кожний нещасний випадок

на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну і

економічну втрату. Забезпечення здорових і безпечних умов для

високопродуктивної праці є важливим фактором існування

підприємств в умовах ринкової конкуренції. Керівник

підприємства повинен створювати умови праці, забезпечувати

сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому

колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і

поліпшенню якості продукції та послуг.

В теперішній час існують майже всі передумови для

досягнення цієї мети. Одною із самих вагомих передумов є

прийняття законів «Про охорону праці» та «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності». Саме ці

документи визначають відповідальність держави за соціальний

захист охорони життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової

діяльності, надавши цьому напрямку статусу національної

політики, ставши потужнім імпульсом всієї системи державного

управління охороною праці.

Структура посібника побудована таким чином, щоб можна

було, спираючись на теоретичні знання охорони праці в умовах

небезпечної діяльності людини, спроектувати безпечні умови не

тільки по відношенню до фізичних небезпек, але й з точки зору

соціальних, таких як нанесення шкоди, тощо. В посібнику

наведені матеріали інженерних і економічних рішень по

забезпеченню безпеки та безаварійності використання машинно-

тракторного парку, виробничої санітарії, по обладнанню

освітлення, захисту робочих місць від ушкодження електричним

струмом, атмосферною електрикою, забруднення повітря

робочих місць в приміщенні шкідливостями.

Значна частина матеріалу присвячена розрахункам

економічного збитку від нещасних випадків, заподіяних

працюючому на виробництві, а також, розробці і економічному

обґрунтуванню запропонованих заходів по поліпшенню умов та

охорони праці. Поряд з довідковим матеріалом, в навчальному

посібнику наведені приклади розрахунків, виконаних з

урахуванням діючих нормативних матеріалів ДНАОП системи

стандартів безпеки праці, санітарних норм та чинного

законодавства.

Автор дякує колективу кафедри охорони праці за цінні поради

і допомогу, а також, висловлює вдячність рецензентам рукопису:

Кочмолі М.М., д.т.н., проф., Міщенко В.І., д.е.н., проф., а також

Комкову В.М. і Кобилкіну О.М., к.е.н., доцентам – Сумський

НАУ,Головащенку О.Ф., – начальнику територіального

управління державного нагляду за охороною праці в Сумській

області, Зарецькому П. Г. - головному інженеру відділу по

охороні праці та технічної політики головного управління

сільського господарства Сумської облдержадміністрації.

Навчальний посібник подібного профілю видається вперше і

це пов’язано з певними труднощами. Автор з вдячністю прийме

всі зауваження і пропозиції спрямовані на підвищення

методичного рівня навчання з охорони праці.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ

ПРАЦІ

1.1. Актуальність і завдання курсу безпеки

життєдіяльності на виробництві

В міру ускладнення системи «Людина – машина –

навколишнє середовище» все більше відчутними стають

економічні, соціальні та інші витрати від невідповідності умов

праці і техніки виробництва можливостями людини. Тому ще в

90 роках минулого століття на колегії колишнього Міністерства

освіти СРСР було прийняте рішення про об’єднання дисциплін

«Охорона праці», «Цивільна оборона» і «Екологія навколишнього

середовища» в новий курс «Безпека життєдіяльності» (БЖД).

Причому в центрі уваги нового курсу була поставлена людина, як

самоціль розвитку суспільства не залежно від умов її мешкання.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, яка вивчає небезпеки

і проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі

різних видів її діяльності, в тому числі, і трудової. Вона є більш

універсальна дисципліна.

Галузь знань, яка досліджує небезпеки, що діють в умовах

виробництва і розробляє методи захисту працюючих від них,

одержала назву «охорона праці»

Згідно до Закону України «Охорона праці – система правових,

соціально-економічних, організаційно–технічних, санітарно–

гігієнічних та лікувально–профілактичних засобів і заходів

спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в

процесі праці».

Здоров’я – термін, що відносно праці визначає не лише

відсутність хвороби, або недуги, але й вплив на працівника

фізичних та психічних елементів, що мають безпосереднє

відношення до безпеки і гігієни праці.

Працездатність – потенційна здатність людини до праці, яка

визначається рівнем її фізичних і духовних можливостей, а

також, професійними знаннями і навичками, досвідом

виконувати цілеспрямовану діяльність на заданому рівні

ефективності на протязі певного часу.

Процес праці і взаємодія його компонентів (предметів та

засобів виробництва), регулюється, відповідно, організацією.

Кожна взаємодія реактивна, тобто, працюючий не тільки сам діє

на елементи, але і відчуває зворотну дію цих елементів на себе.

Характер цієї дії визначається фізичними, хімічними,

біологічними, психофізіологічними та іншими властивостями

елементів виробничого середовища (отруйні речовини, шум,

мікроклімат, тощо). Все це є не що інше, як небезпека.

Небезпека – стохастичні, випадкові процеси, явища, події

здатні в певних умовах наносити організму людини небажані

наслідки: захворювання, травми, нещасні випадки, аварії,

катастрофи, вибухи, пожежі, тощо. Людська практика дає

можливість стверджувати про те, що люба діяльність потенційно

небезпечна.

На сьогоднішній день повної класифікації небезпек не існує.

Тому можна говорити тільки про часткову класифікацію:

за походженням – природні, технологічні, антропогені,

екологічні, змішані (згідно до ГОСТ 12.0.003–74 небезпеки

поділяються на фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні);

за сферою прояву – побутові, спортивні, дорожньо-

транспортні, виробничі, військові, тощо;

за локалізацією пов’язані з літосферою, гідросферою,

атмосферою, та космосом.

за характером дії на людину – на активні та пасивні (останні

активуються за рахунок енергії носієм якої є сама людина.)

за збитками – соціальними, технічними, екологічними, тощо;

за наслідками – втома, захворювання, травми, аварії,

катастрофи, смертельні випадки, пожежі;

за часом дії – на імпульсні і кумулятивні;

за структурою (будовою) – прості і похідні, які

породжуються взаємодією простих.

Для того щоб організувати захист працюючих від небезпек, в

першу чергу потрібно знайти розподіл дії їх по природі, а саме:

Фізичні – рухомі машини і механізми; підвищена, або

знижена температура поверхні обладнання, матеріалів, повітря

робочої зони; недостатня освітленість, або підвищена яскравість

світла, підвищена напруга електричної мережі; гострі кромки на

поверхнях заготовок, інструменту і обладнання; розташування

робочого місця відносно поверхні землі (підлоги), тощо.

Хімічні – по характеру дії на організм людини поділяється на:

загальнотоксичні – викликають отруєння всього організму

(чадний газ, свинець, ртуть, миш’як і його з’єднання, бензол,

тощо);

подразнюючі – викликають подразнення органів дихання та

слизової оболонки (хлор, аміак, ацетон, водень, тощо);

сенсибілізуючі – діють як алергени (формальдегід, різні

розчинники та лаки на основі нітро і нітроз’єднань, та інші);

канцерогенні – викликають ракові захворювання (нікель і його

з’єднання, аміни, тощо)

мутагенні – приводять до зміни спадкоємності (свинець,

марганець, радіоактивні речовини, тощо).

По шляху попадання в організм людини ці фактори діляться

на фактори, які попадають через органи дихання, органи

травлення, шкіру та сльозову оболонку. У відповідності до ГОСТ

12. 1. 005.–76 по ступеню дії на організм людини шкідливі

речовини діляться на 4 класи небезпеки: 1 – надзвичайно

небезпечні; 2 – високонебезпечні; 3 – помірно небезпечні; 4 –

малонебезпечні. Клас небезпеки шкідливих речовин

встановлюються в залежності від норм гранично допустимих

концентрацій (ГДК), рівнів (ГДР) цих речовин.

Біологічні – патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси,

грибки) та продукти їх життєдіяльності; макроорганізми (рослини

та тварини).

Психофізіологічні – залежать від тяжкості та напруги праці.

При вивчені людських чинників увагу потрібно звертати на

фізіологічну надійність людини, зокрема, на аналізатори

(зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий,

шкіряний, руховий), за допомогою яких здійснюється контакт з

довкіллям, а також, психологічну надійність (пам’ять, емоції,

реакції, увага, мислення, воля, характер, темперамент,

соромливість, тощо). Важливо також, знати фактори, які

знижують працездатність людини (конфлікти, захворювання,

алкоголізм, наркоманія, нікотиноманія, тощо), та ті, що її

підвищують (аеробна підготовка, медикобіологічні методи,

професійний відбір та професійна освіта, тощо).

В офіціальній термінології (ССБТ) небезпеки названі як

небезпечні та шкідливі виробничі фактори.

Небезпечний фактор – фактор, дія якого на організм людини

в певних умовах може привести до травми, або іншого раптового

погіршення здоров’я.

Шкідливий фактор – це чинник при контакті людини з яким,

внаслідок недотримання вимог безпеки праці, у людини може

наступити погіршення стану здоров’я внаслідок захворювання,

або зниження працездатності.

Між небезпечними і шкідливими факторами практично, не

існує принципової різниці. Один і той же фактор, в залежності від

величини, може бути небезпечним і шкідливим (наприклад: шум,

вібрація, отруйні суміші в повітрі, тощо). До виразних ознак

небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість

безпосередньої від’ємної дії на організм людини; порушення

нормального стану елементів виробничого процесу, в результаті

якого можуть виникнути аварії, вибухи, пожежі, травми.

Наявність хоча б одного з названих ознак є достатньою умовою

для віднесення факторів до розділу небезпечних, або шкідливих.

Простір, в якому постійно діють, або періодично виникають

небезпечні і шкідливі виробничі фактори, називають

небезпечною зоною. Розрізняють постійні і тимчасові небезпечні

зони, які характеризуються геометричними розмірами і, навіть,

імовірністю виникнення.

Найбільш природнім засобом в боротьбі за безпеку праці було

прагнення до створення максимально безпечних знарядь та

предметів праці. Але задовго до того, як конструкція може стати

абсолютно безпечною, вона становиться практично безпечною,

або тому, що вартість затрат перевищує ефект від її застосування,

або тому, що вона просто перестає відповідати прямому

призначенню. Якраз створенням безпечної техніки, технічних

засобів безпеки займається розділ охорони праці – техніка

безпеки.

Те, що не вдалося вирішити при створені техніки, іноді можна

компенсувати організаційними заходами, так як охорона праці –

це, перш за все, організація. В організації найбільше уваги

потрібно звернути на такі принципи забезпечення безпеки праці

як: орієнтуючі, технічні, організаційні та управління.

Для сучасного життя, на жаль, характерна нервова напруга,

стрес, тощо, які ведуть до небезпечних випадків. Вихід тут один –

потрібно використовувати психологічні засоби для забезпечення

комфорту.

Таким чином, питання які розглядає охорона праці можна

розділити на дві групи: загальні та спеціальні.

До загальних відносяться: склад та стан повітря в робочій

зоні, освітленість, пожежна безпека, шум, електробезпека,

організаційно – правові основи безпеки, тощо.

До спеціальних відносяться питання, які торкаються окремих

видів техніки, технології, проектування безпечних умов праці в

галузі та їх експертиза, тощо.

Оскільки охорона праці – це сукупність заходів і засобів з

допомогою яких забезпечується безпека, то вивчення фахової

дисципліни «Охорона праці в галузі» повинно базуватися на

знаннях з питань безпеки праці, отриманих студентами на основі

навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, і

повинна передбачити вивчення питань охорони праці стосовно

конкретної галузі і особливостей професійної діяльності

майбутніх фахівців. Загальний обсяг навчального часу повинен

бути не меншим 27 год. (0,5% кредиту часу).

Зміст навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі»

визначається робочими навчальними програмами з урахуванням

особливостей напрямків підготовки щодо небезпечності умов

праці майбутніх спеціалістів, і структура дисципліни повинна

складатися з наступних розділів:

 організаційно–правові питання;

 гігієна праці та виробнича санітарія в галузі;

 профілактика виробничого травматизму в галузі;

 пожежна профілактика галузевих об’єктів.

В організаційно-правовий розділ потрібно включити

наступні питання:

 нормативно–правова база щодо охорони праці у галузі;

 наукова база і фінансування охорони праці у галузі;

 місце, роль, функціональні обов’язки, права, відповідальність

керівництва підприємства і його служб, посадових осіб і кожного

працівника в системі управління;

 державний, відомчий громадський контроль і нагляд за

охороною праці у галузі;

 права, обов’язки, відповідальність служби охорони праці

підприємства;

 роль трудових колективів і профспілок підприємства в

управління охороною праці.

В розділі «Гігієна праці та виробнича санітарія у галузі»

необхідно розглянути наступні питання:

 аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та

небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та

напруженості трудового процесу;

 характеристику для галузі професій і робіт для визначення

гігієнічного класу умов праці;

 класи робіт за показниками шкідливості та небезпечності

факторів виробничого середовища, важкості та напруженості

трудового процесу у галузі;

 фактори, які можуть спричинити професійні захворювання у

галузі;

 заходи та засоби поліпшення стану виробничого середовища,

шляхи зниження тяжкості та напруженості трудового процесу,

основні напрямки попереджень;

 травмонебезпечні трудові місця і професії у галузі;

 методи аналізу виробничих травм та розподіл причин за

питомою вагою у галузі;

 фактори пожежної небезпеки, категорії та класи

вибухонебезпечності галузевих об’єктів (їх приміщень);

 заходи і засоби системи протипожежного захисту та

попередження на галузевих об’єктах;

 організацію служби пожежної безпеки, її функції у галузі;

 порядок атестації робочих місць на відповідність

нормативним актам по охороні праці.

Розділ «Проблеми профілактики виробничого

травматизму галузі» повинен включати:

 аналіз умов праці в галузі за травмонебезпечними факторами

щодо характеристик виробничих процесів, операцій і окремо

взятого обладнання;

 обґрунтування першочергових напрямків підвищення

безпеки виробничих процесів і обладнання та напрямків

профілактики виробничого травматизму в галузі;

 безпечність виробничих процесів і обладнання, утримання

приміщень, засобів захисту, організація виконання робіт

відповідно до вимог безпеки, нагляд та контроль за виконанням

вимог безпеки праці, забезпечення працівників засобами

індивідуального захисту;

 техногенні аварії та катастрофи, їх причини та наслідки;

 інженерно–технічні заходи, спрямовані на забезпечення

безпечного функціонування потенційно небезпечних об’єктів;

 захист виробничого персоналу та населення в зоні

розміщення галузевих об’єктів, зменшення збитків, витрат,

руйнувань в разі аварії;