Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях

Подождите немного. Документ загружается.

1.3.3. Зв'язок індивідуальності і безпеки працюючого

Для виробництва важливо знати не тільки загальні

закономірності, але й конкретні якості людини, особливо ті, які

відбиваються на захищеності людини від небезпек її праці,

причому, такий розгляд проведемо по наступним якостям:

психологічним, соціальним і виробничим.

Психологічні якості, які визначають схильність людини до

нещасних випадків, або навпаки, її захищеності від них, ось уже

більше 80 років є центральним пунктом досліджень психології

безпеки праці. Ще у 20 роки нещасні випадки, які сталися на

Московському заводі АМО доказали, що працюючі, які попали в

такі ситуації, відрізнялися поганою координацією рухів і низькою

якістю уваги. До такого висновку прийшли англійські та

американські вчені, які вивчали причини травматизму серед

водіїв. Провівши спеціальний відбір водіїв по цим двом якостям,

вдалося значно зменшити кількість нещасних випадків при

дорожньому русі.

Пізніше було помічено, що захищеність сильно залежить і від

емоційної рівноваги. Люди емоційно не урівноважені гостро

реагують на небезпечні ситуації, особливо на ті, що виникли

зненацька, і дуже часто приймали помилкові рішення.

Американський вчений Г. Хан, прийшов до висновку, що на

захищеність людини від небезпек дуже великий вплив має її

схильність до ризику – якість яку він розцінював як природну.

Добре захищені від небезпеки ті люди, які володіють помірною

схильністю до ризику. Ті люди, які бояться ризикувати, або

навпаки, розрізняються високою схильністю до ризику, частіше

травмуються. Встановлений тісний взаємозв'язок захищеності

людини від її характеру темпераменту.

Характер – сукупність найбільш стихійних психічних рис

особливості людини, які виявляються в її вчинках і діях. Риси

характеру дають змогу передбачити поведінку людини в різних

життєвих ситуаціях. Серед різноманітних рис можна виділити

наступні:

 ставлення людини до праці, тобто, її працелюбність чи

лінощі, акуратність чи недбалість, ініціативність чи руйнування,

добросовісність чи безвідповідальність;

 ставлення людини до себе: висока вимогливість чи

самозакоханість, скромність чи егоїзм, тощо;

 відношення людини до суспільних явищ і подій, таких як

мужність чи боязкість, оптимізм чи песимізм, а також, її

ставлення до інших людей: товариськість чи замкненість,

чуйність чи черствість, довірливість чи підозрілість, ввічливість

чи грубість, правдивість чи брехливість, тощо.

Ці риси знаходяться в тісному взаємозв'язку, і більшість з них

є провідними, тому при виборі професії ці, та інші риси характеру

потрібно ретельно проаналізувати, порекомендувати поради,

незалежно від того, людина буде навчатися чи працювати. Але на

формування характеру людини велике значення має її

темперамент.

Темперамент – індивідуальна особливість психіки людини, в

основі якої лежить відповідний тип нервової системи.

Темперамент виявляється в силі, швидкості, напруженості й

урівноваженості перебігу психічних процесів індивіда, яскравості

та стійкості його емоцій і настроїв. Давньогрецький лікар

Гіппократ поділив людей на чотири категорії, запропонував

наступні типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик,

меланхолік.

Показником сили, або здатність нервової системи

витримувати великі навантаження, володіють холерики,

сангвініки і флегматики. Для них властиві: велика працездатність

і витривалість до сильних подразників; здатність переносити

великі нервово-психічні напруження; самовладання в

небезпечних, екстремальних ситуаціях.

Тільки сангвініки та флегматики володіють врівноваженістю

нервово-психічних процесів, таких, як відсутність підвищеної

роздратованості та дисциплінованість.

Сангвінік, холерик, меланхолік володіють рухливістю

нервових процесів, тобто, легкістю переходу від стану збудження

до стану гальмування, і навпаки.

Заслуговують на увагу ті обставини, що травматизм серед

жінок в 1,3-1,4 рази нижчий, ніж у чоловіків. Разом з тим, в

небезпечних екстремальних ситуаціях якість роботи жінок в

порівнянні з чоловіками різко погіршується. Тому з певністю

можна зробити висновок, що сила жінок полягає в тому, що вони

значно менше порушують правила і, значить, менше створюють

небезпечних ситуацій Сила чоловіків в тому, що вони здібні

скоріше знаходити вихід, протистояти небезпекам в таких

ситуаціях, і скоріше, при цьому, уникнути нещасних випадків.

З чоловіками частіше відбуваються аварії тому, що вони

проявляють надмірну самовпевненість і переоцінюють свої

можливості. Жінки навпаки, попадають в аварії через надмірну

обережність, побоювання, нерішучість, недооцінку власних сил.

Соціальні якості. Експериментально доказано що такі

соціально-психологічні властивості як нетолерантність до

правил, неповага і недостатнє відчуття до інших людей, відчуття

незалежності, виявляється тісно пов'язаними з низькою

захищеністю від небезпек. Англійськими вченими ще в 1958 році

доказано, що на захищеність людини від небезпек відіграє рівень

спілкування. Вивчаючи негативні контакти керівників

підприємства з працюючими, вони встановили, чим нижчий був

рівень спілкування і спільних консультацій керівників,

спеціалістів і працюючих, тим вищий виявляється рівень

травматизму на цих підприємствах. Вплив фактору спілкування

на безпеку праці був виявлений в ряді вітчизняних досліджень.

Так, наприклад, при дослідженні психологічного клімату на

шахтах Донбасу, було виявлено, що ізольованість робочих місць

шахтарів погіршує спілкування працюючих, чим знижується

безпека праці. Ми підтримуємо теорію, яка пов'язує нещасні

випадки з свободою вибору, тобто, чим більше у людини

можливостей вибрати цілі та задачі, способи дії, тим менше у неї

шансів попасти в нещасні випадки.

Дослідження як вітчизняних, так і закордонних вчених

підтверджують, що захищеність від професійних небезпек в

великій мірі пов'язана з соціальною роллю в трудовому

колективі. Вияснено, що лідери цих колективів (формальні і

неформальні) відрізняються великою захищеністю. Результат

цього можна пояснити тим, що якість, яка висуває працюючого в

категорію лідерів, імовірно, в якійсь мірі співпадає з тими

якостями, які його захищають від професійних небезпек. Звідси

витікає висновок.

Оскільки лідер робочого колективу добре захищений, то при

необхідності він може дозволити собі піти на ризик, взявшись за

рішення цієї небезпечної задачі і успішно з нею справитися. Але

лідер по своїй соціальній ролі не може так поступати. Як відомо,

за поведінкою лідера придивляються рядові члени колективу, які

прагнуть його підтримати. І якщо працюючий не настільки

високо захищений, буде діяти також ризиковано в аналогічній

ситуації, він може попасти в нещасний випадок. Звідси дилема,

яка полягає в тому, що якщо лідер по своїм індивідуальним

якостям здатний успішно ризикувати, то по своєму соціальному

статусу він не в змозі це робити.

Для того, щоб виявити вплив соціально-психологічних

факторів на безпеку праці, автором було проведено соціологічне

дослідження осіб, з якими сталися нещасні випадки. Було

опитано 469 чоловік. На запитання: «У Вас часто буває на роботі

поганий настрій?» 139 респондентів, або 29,6% до загальної

кількості відповіли «Часто», 37 чоловік, або 8,8% – «Рідко», і

5 чоловік, або 2,3% мали утруднення з відповіддю; «Що частіше

всього є причиною Вашого незадовільного настрою під час

роботи?» 72 респондентів, або 15,2% вказали на незадовільні

умови праці, 61 чоловік, або 13,1% на незадовільну організацію

праці, а 38 чоловік, або 8% на незадовільне відношення майстра,

бригадира; «Як часто у Вас бувають конфлікти з майстром,

бригадиром?» 102 респонденти, або 21,7% відповідали –

«Достатньо часто», і майже половина – 204, або 43,4% мали

утруднення з відповіддю; «Якби Ви могли вибирати, Ви

продовжували б працювати в тій же бригаді, в тому ж

колективі?». 198 респондентів, або 43,2% мали утрудненість з

відповіддю, 127, або 27,2% не продовжували б, і тільки 139, або

29,6% вибрали б той колектив в якому працюють. Одержана

інформація дала можливість дати приблизний опис захищеності

працюючого.

Образ «відмінно захищеного» працюючого мав наступну

характеристику: велика задовільність своєю професією, умовами,

оплатою праці, побутовими та житловими умовами. Йому

властиве ліпше відношення до безпеки праці. У такого

працюючого майже не буває нещасних випадків, рідко

виникають небезпечні ситуації.

Образ «незадовільно захищеного» характеризується

наступними показниками: гірший стан здоров'я, ніж у решти

працюючих, швидше настання втоми, змушений мати

напруженість в роботі для того, щоб працювати якісно і безпечно.

«Незадовільно захищений» працюючий має помітну чутливість

до порушень нормальних умов праці, до труднощів, які

виникають по ходу роботи, до домашніх неприємностей. До речі,

у цієї категорії працюючих всупереч того, що з ними

неодноразово відбувалися нещасні випадки, по ходу роботи в них

виникають небезпечні ситуації, в яких вони навіть не зможуть

знайти вірного виходу. «Незадовільно захищеного» працюючого

відрізняло протиріччя у відповідях на запитання про безпеку

праці. При високій критичності до керівників, щонайменше

самокритичний до себе і своїх вчинків. Ця категорія працюючих

здебільшого рахує, що безпеку їх праці повинен забезпечувати їх

бригадир, майстер, інженер по охороні праці, тобто, хто завгодно,

але тільки не сам працюючий.

Якості працюючих, які були віднесені до груп «задовільно

захищених» і «добре захищених» виявилися проміжними між

якостями крайніх по захищеності «відмінно» та «незадовільно»

груп.

Користуючись описом образів «добре» та «незадовільно»

захищеного від професійних небезпек працюючого, інженер по

охороні праці може по декілька достатнім показникам поведінки

без особливих труднощів виділяти людей, які найбільше схильні

до нещасних випадків.

Звичайно, такі задачі повинен виконувати психолог служби

охорони праці, але на жаль, в штатах служби охорони праці така

посада відсутня. Тому і актуальною задачею надання допомоги

інженерам праці по охороні праці є вивчення таких якостей

людини як: краща сенсомоторна координація, емоційна

врівноваженість, кращі показники уважності, тобто, ті показники

які сприяють не тільки кращій захищеності від виробничих

небезпек, але й до великих успіхів в роботі, авторитету й повазі в

трудовому колективі.

Виробничі якості, здебільшого, зумовлені впливом стажу

роботи, віку працюючого на виробничий травматизм. Малий

стаж роботи і недостатній досвід, звичайно, мають сильний вплив

на травматизм, оскільки молодості звичайно супроводить малий

досвід і, безперечно, ці два фактори стають причиною росту піку

травматизму в перший рік роботи! При стажі роботи до 5 років

виявляється другий, але менший пік травматизму. Цей пік

відбувається тому, що у цих працюючих з'являється впевненість в

собі, в своїх можливостях працювати безаварійно, тобто,

працюючи до цього часу з технікою, іншими засобами і

предметами праці на «ти», в той час як їх досвід, не такий вже й

великий, ще не дає їм такого права.

Взагалі, можна зробити висновок: якщо перший пік

травматизму пов'язаний з недостатком можливостей працюючих,

то другий – з надмірною самовпевненістю і невикористанням

можливостей, які маються у них.

Заслуговує на увагу і те, що дуже часто на роботах невисокої

кваліфікації використовують працюючих в якості допоміжних, не

по спеціальності. Ці працюючі, не володіючи достатніми

навиками і вмінням в цій новій для них роботі, нерідко

здійснюють небезпечні помилки.

Розкриваючи сутність впливу виробництва і виробничих

якостей працюючих на безпеку їх праці, неможливо не звернути

увагу на механізацію і автоматизацію виробництва. Якраз вона

відокремлює працюючого від джерела безпосередньої небезпеки,

і це вже дає можливість значно зменшити виробничий

травматизм. Але практика підтверджує, що на підприємствах з

великим рівнем автоматизації часто виробничий травматизм

відносно високий. Це зумовлено тим, що на таких підприємствах

основна маса нещасних випадків переміщується від виконавців,

які управляють технікою, в сферу працюючих ремонтників.

Узагальнюючи викладене, можна виділити ряд конкретних

індивідуальних якостей людини, які обумовлюють його низьку

захищеність в праці, і тут же навести методи їх оцінки:

 незадовільна координація рухів, які дозволяють оцінити різні

інструментальні методики (наприклад: проведення стержня по

зигзагоподібному вирізу, не торкаючись його країв);

 низька якість довільної уваги – її концентрації, розподіл

(корекцій проби);

 емоційна неврівноваженість, яку визначають за допомогою

бланкових тестів;

 надмірна, або недостатня схильність ризику може

оцінюватися інструментальними методами (зупинка секундоміру

в потрібний момент з накладанням стягнень за запізнення);

 недоліки соціальних якостей (егоцентризм, нетолерантність

до правил, недисциплінованість, і т. ін.) виявляється керівниками

по спеціально розробленим запитанням;

 недоліки виробничих якостей (малодосвідченість, велика

плинність досвідчених кадрів, використання працюючих на

роботах не пов'язаних з спеціальністю, необґрунтована

самовпевненість, тощо) оцінюються керівниками по спеціально

розробленим запитанням;

 незадовільний стан здоров'я (не проведення медичних

оглядів, недооцінка пропущених днів по хворобі) оцінюється

лікарями.

1.3.4. Мотивація і безпека праці

Будь-яку трудову діяльність людина виконує для досягнення

якоїсь мети. Чинники, які впливають на трудову діяльність, в

психології називаються мотивами. Наприклад, молода людина

спочатку навчається, щоб стати спеціалістом, а це є не що інше,

як мета її діяльності. Умовимося, що мотив – це об’єктивне

відображення в свідомості людини заради чого здійснюється її

діяльність. Термін «мотив», його походження, одні автори

пов’язують з латинським словом «movere» – приводити в рух,

штовхати, інші з французьким «motif» – спонукати,

використовується для визначення самих різних явищ і стану, які

викликають активність суб’єкта. Серед психологічних факторів,

які впливають на безпеку праці, мотивація займає саме важливе

місце.

До безпечної роботи людини спонукає, перш за все, мотив

самозбереження – прагнення зберегти себе від нещасного

випадку. Для підвищення безпеки праці використовується ціла

система різних заходів: від виробничого навчання працюючого,

забезпечення його сучасною технікою, засобами захисту та

організацією оптимальних (комфортних) умов праці до

застосування різних методів виховання і контролю з відповідним

стимулюванням високопродуктивної і безпечної роботи. Вся ця

система цілеспрямованих заходів сама по собі вже сприяє

виробленню у працюючих сприятливих мотивів трудової

діяльності.

Вивчаючи мотивацію до праці польський вчений

Т. Томашевський прийшов до висновку, що трудову діяльність

направляють одночасно декілька основних мотивів:

 мотив вигоди – полягає в одержанні винагороди за працю, як

в матеріальній формі (оплата праці), так і соціальній (авторитет,

престиж, тощо);

 мотив безпеки – полягає в уникненні від небезпеки,

пов’язаною з даною трудовою діяльністю (небезпека фізичного

пошкодження, загроза здоров’ю, пониження в розряді, звільнення

з роботи);

 мотив зручності – полягає в прагненні більш легким шляхом

з меншими витратами сил і засобів досягти мети діяльності;

 мотив задоволення – проявляється в одержанні задоволення

від процесу і результатів своєї праці;

 мотив нівелювання – полягає в прагненні бути в робочому

колективі не гірше інших і все робити так, як це робиться завжди

в даному колективі.

Звичайно, ці мотиви в цій, або іншій мірі відносяться до

діяльності кожного працюючого в певних пропорціях, або

згруповано: в одних – вигоди, або зручності, в інших – мотив

задоволення, або нівелювання.

Але трапляються ситуації, коли ці пропорції порушуються.

Тобто, коли працюючий мотиву вигоди в загальній мотивації

приділяє значно більшу увагу, і він, заради більшого одержання

заробітку, починає порушувати правила техніки безпеки.

Наприклад, причіпна сільськогосподарська машина працює від

валу потужності трактора, який огороджується захисним

кожухом. Під час роботи через постійне забивання робочих

органів машини, оператору потрібно дуже часто знімати, а потім

закріпляти на попереднє місце кожух, на що витрачається дуже

багато часу, а тому в цій ситуації можуть бути два варіанти

мотивації поведінки оператора:

Перший. Суворо додержуватися правил техніки безпеки. В

такому випадку у оператора буде 100% шансів зменшити вигоду і

зручності, проте, 100% шансів безпеки.

Другий. Знехтувати правилами та працювати без

огородження карданного валу. В такому випадку буде 100%

шансів збільшити вигоду і зручність і лише 5-10% на отримання

травми, так як не всяке порушення безпеки праці призводить до

нещасного випадку. В цьому випадку необхідно звернути увагу

на те, що якщо оператор хоча б один раз знехтував небезпекою,

отримавши при цьому якісь вигоди та зручності, він звикає до

цього і може і надалі повторювати це безліч разів. Такі дії

призводять до того, що в наступні рази оператор буде таким же

чином добиватися «вигод» і «зручностей» і нехтувати

небезпекою. Зрештою, з наведених варіантів поведінки оператора

можна зробити висновки, що другий варіант для окремих, не

настільки свідомих працівників, може стати більш привабливим,

ніж перший.

Разом з тим позитивним фактором, що далеко не всяке

порушення правил техніки безпеки тягне за собою нещасні

випадки, він має ще й негативну сторону, тобто, в подібних

ситуаціях нещасні випадки бувають дуже рідко, тому у

працюючого з’являється навик, звичка постійно порушувати

правила техніки безпеки, при цьому досягати певних «вигод» та

«зручностей».

Те, що існують різні психологічні причини, які роблять

другий, небезпечний варіант поведінки оператора дуже

привабливим, це потрібно враховувати не тільки у виховній

роботі, але й в організації праці. Потрібно добитися того, щоб

вигоди та зручності, які досягаються порушенням правил техніки

безпеки, стали значно меншими в порівнянні з витратами

соціального порядку. Адміністративне, дисциплінарне стягнення

до порушника не завжди стає ефективним, тому потрібно

добитися, щоб в колективі створилася обстановка нетерпимості

до кожного порушення і до кожного порушника.

Досвід роботи по охороні праці, особливо в Японії, показує,

що кожне порушення правил, або кожний нещасний випадок там

розцінюється як акт неповаги працюючого до фірми, її інтересів.

Нещасний випадок обговорюється не тільки у фірмі де він стався,

але серед керівників фірми, і ті фірми, де відбувається нещасні

випадки, рахуються неблагополучними, що відбивається на

купуванні їхньої продукції, фінансуванні цих фірм, тощо.

Таким чином, низька захищеність від нещасних випадків

нерідко породжується недостатками різних індивідуальних

якостей психофізіологічного, соціального і фахового порядку.

Вона, при інших рівних умовах, може складатися під впливом

окремого, негативно діючого на людину стану – захворювання,

втомленість, монотонність, тощо. Тому при рішенні питань

пов’язаних з профілактикою виробничого травматизму необхідно

враховувати:

 проблема забезпечення безпеки праці не тільки технічна, або

організаційна, але й, в значній мірі, психологічна;

 перед небезпекою всі люди рівні. Присутні

психофізіологічні, соціальні та фахові якості, а також,

індивідуальний стан, які негативно можуть відбиватися на

захищеності працюючих від професійних небезпек;

 при розробці заходів по росту ефективності виробництва

потрібно враховувати мотивації працюючих по відношенню до

праці, її безпеки, використовуючи систему активізації з метою

підвищення безпеки праці;

 керівникам підприємств, галузевим спеціалістам, керівникам

середньої ланки (бригадири, майстри, тощо), спеціалістам служб

охорони праці потрібно спеціально і постійно вивчати питання

психології безпеки праці.

1.4. Психологічне та інженерне забезпечення охорони

праці

Практика показує, що момент виникнення нещасного випадку

прогнозувати неможливо. Проте, аналіз причин травматизму у

системі «людина–машина–середовище» свідчить, що навіть

найпростіший нещасний випадок залежить від комплексу

факторів, які знаходяться в органічному причинно–наслідковому

зв’язку та взаємодії.

Існуюча система розробки заходів, що дають можливість

знизити імовірність нещасних випадків, включає в себе

удосконалення техніки та технології, створення та удосконалення

колективних та індивідуальних засобів захисту, оптимізацію

санітарно–гігієнічних умов праці, розробку спеціальних правил

та інструкцій, навчання прийомів і способів безпечного

виконання робіт, тощо. На нашу думку, низька ефективність

заходів, а часом, і незнання різноманітної групи

травмонебезпечних дій, зумовлені суб’єктивними причинами:

психофізіологічними та особистісними працюючих.

Психофізіологічні проблеми безпеки можна поділити на дві

групи:

 проблеми, пов’язані з особистістю працівника безпосередньо

на робочому місці, тобто, в полі небезпеки, які, з одного боку,

провокуються його діями, а з другого – формуються незалежним

від нього об’єктивними умовами;

 проблеми психології керівників, що виступають як

організатори та виконавці робіт, внаслідок неправильних дій, чи

бездіяльності яких створюються передумови для виникнення

нещасних випадків та аварій.

Практичним рішенням даної проблеми є відхилення основних

факторів, які створюють для людини небезпеку праці, факторів,

які захищають її в цій небезпеці, встановлення загального

взаємозв’язку між факторами, показ місця і ролі психології в