Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях

Подождите немного. Документ загружается.

хвилинного об’єму серця. Так, в стані спокою ЧСС становить

65 поштовхів за хвилину, при середньому навантаженні – 113, а

при максимальному – 185. Існує лінійна залежність між ЧСС та

інтенсивністю роботи в 50-90% максимальної переносимості

навантажень, внаслідок чого, збільшується хвилинний об’єм

крові (добуток ЧСС на об’єм крові, що викидається при кожному

скороченні), який в стані спокою знаходиться від 3,6 до 6,8л, а

при виконанні робіт може вирости в 5-6 разів.

Мікроклімат у виробничих умовах оцінюється наступними

параметрами: температурою повітря; відносною вологістю;

швидкістю руху повітря на робочому місці; барометричним

тиском. Розпізнають чотири рівні нормування по стану

зовнішнього середовища на робочому місці: комфортний, при

якому забезпечується оптимальна працездатність, добре

самовідчуття та зберігається здоров’я працюючого; відносно

дискомфортний, при якому забезпечується задана працездатність

і збереження здоров’я, але у працюючого виникають неприємні

відчуття і функціональні зміни, які не виходять за межі норм;

екстремальний, при якому знижується працездатність і

виникають функціональні зміни, але без їх патології, і

надекстремальний, який призводить до виникнення в організмі

людини патологічних та соматичних (розміри окремих частин

тіла) змін.

Температура повітря визначає характер теплообміну тіла

людини з оточуючим середовищем. Здатність людського

організму підтримувати постійну температуру в межах 36,7 С

називається терморегуляцією організму.

При виконанні роботи особливо середньої важкості та важких

збільшується тепловіддача випаровуванням. Це приводе до

втрати води до 10-12 літрів і більше за зміну, внаслідок чого,

виникає явище згущення крові. З потом втрачаються солі і,

особливо, хлорид натрію. Одночасно відбувається «вимивання» з

організму і водорозчинних вітамінів С і групи В. Це також може

привести до теплового удару.

Відносна вологість повітря впливає на теплообмін організму,

визначає теплові відчуття людини. Випаровування вологи

фактично не відчувається при відносній вологості більше 80%.

Висока відносна вологість при низьких температурах негативно

впливає на терморегуляцію організму, може викликати його

переохолодження. Оптимальна відносна вологість 40-60% при

температурі 18-21 С.

Запиленість виробничих приміщень – один з найшкідливіших

факторів виробничого середовища. Пил викликає захворювання,

є причиною підвищеної пожежо- та вибухонебезпеки

виробництва, підвищує електронебезпеку виробничого процесу.

Пил, що вільно знаходиться в повітрі, називається аерозолем, а

пил, що осів на елементи будівельних конструкцій, виробничого

обладнання, тощо – аерогель.

При поділі пилу на класи необхідно дотримуватися наступної

класифікації:

I клас – розміри частинок пилу більше 30мкм (мілімікрон).

Осідання такого пилу підкоряється закону Ньютона, частинки

його здатні до коагуляції і дифузії, добре затримуються

паперовими та ватяними фільтрами.

II клас – розміри частинок пилу 30-1мкм. Осідання частинок

здійснюється з постійною швидкістю підкоряються закону

Стокса, частково коагулюють і затримуються на паперових

фільтрах.

III клас – розміри частинок пилу менше 0,1мкм. Частинки

пилу не осідають, підкоряються законам теплового

(броунівського) руху, не затримуються паперовими фільтрами.

Пил буває органічного і неорганічного походження.

Фіброгенний пил – це пил, який приводе до розростання живих

тканин.

Фізична категорія функціональних систем дозволяє виділити

три стадії функціонального стану організму (ФСО) людини:

нормальна, погранична (між нормою і патологією) і патологічна.

В процесі праці під дією різних виробничих факторів, або їх

комплексу, у людини може сформуватися тільки одна стадія

функціонального стану. В теперішній час об’єктивно

обґрунтовано три категорії тяжкості та напруженості робіт, яким

відповідає шість груп умов праці.

До першої категорії відносяться роботи, які виконуються при

оптимальних умовах виробничого середовища і при оптимальних

дозах розумової, нервово-емоційного і фізичного навантаження.

До другої – роботи, які виконуються в умовах, коли ГДК і

ГДР небезпечних і шкідливих факторів відповідає умовам

нормативно-технічної документації.

До третьої – роботи, при виконанні яких, у здорових людей

виникають реакції властиві пограничному стану організму. При

цьому, знижуються виробничі показники, але стан можна

покращити завдяки відпочинку та поліпшенню умов праці.

До четвертої – роботи, при яких дія шкідливих факторів веде

до формування більш глибокого стану у здорових людей. При

цьому погіршується більшість фізіологічних показників.

З’являється передзахворювання.

До п’ятої – роботи, при виконанні яких, внаслідок дії

шкідливих факторів, виникають характерні для патологічного

стану зміни в організмі людини, але зникнення зміни можна

досягти за рахунок повноцінного відпочинку.

До шостої – роботи, при виконанні яких, внаслідок дії

практичних (екстремальних) умов праці, можуть викликати

патологічні реакції незворотного характеру, що швидко

розвиваються, які дуже часто супроводжуються тяжкими

порушеннями важливих функцій організму людини.

В сільськогосподарському виробництві зустрічаються всі

категорії робіт, за винятком п’ятої та шостої.

Безпека праці – такий стан умов праці, при яких

виключається можливість дії на організм людини шкідливих, або

небезпечних факторів, тобто, можливість пошкодження здоров`я

людини. Абсолютна безпека не може бути гарантована

індивідууму незалежно від його способу життя.

Умови праці – сукупність факторів (чинників) виробничого

середовища і елементів трудового процесу, які впливають на

здоров`я, працездатність і психологічний стан працівника при

виконанні ним трудових обов’язків.

Умови праці – важлива соціально-економічна категорія,

показник соціального і технічного прогресу суспільства. Від умов

праці залежить ефективність виробництва. Зараз вивченням умов

праці займаються вчені різних спеціальностей. Відомо вже

більше 40 визначень умов праці, які відрізняються широтою

включення факторів, оцінкою елементів виробничого середовища

і, навіть, трактовного. Загальна характеристика умов праці

наведена в табл. 1.2.

Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці

розділяються на 4 класи:

I клас – ОПТИМАЛЬНІ – такі умови, при яких зберігається

не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для

підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні

гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для

мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для

інших – не перевищують рівнів прийнятих за безпечні для

населення.

II клас – ДОПУСТИМІ – характеризуються таким рівнем

факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не

перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих

місць, а можливі зміни функціонального стану організму

відновлюються за час регламентованого відпочинку, або до

початку наступної зміни, та не чинять несприятливого впливу на

стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому та

віддаленому періоді.

III клас – ШКІДЛИВІ – характеризуються наявністю

шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні

нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм

працюючого, або його потомство.

Таблиця 1.2.

Загальна характеристика умов праці

Компоненти

виробництва

Елементи, які формують умови праці

Фізичне середовище

праці

Предметне

середовище праці

Організація

виробничих процесів

Трудовий колектив

Мікроклімат робочого місця, склад і тиск повітря,

виробниче випромінювання. Освітленість та

виробничий шум.

Габарити робочого простору, характер видимих

форм, характеристика предметів та знарядь праці,

травмонебезпечність.

Фізичні, нервово-психічні навантаження, робочі

пози і рухи, темп і ритм праці, режим праці та

відпочинку.

Соціальна структура колективу, характер

міжособистісних або колективних зв’язків, обмін

інформацією між членами колективу, тощо.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних

нормативів та виразності змін в організмі працюючих

поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) – характеризуються таким відхиленням від

гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають

функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних

коливань та, найчастіше, сприяють зростанню захворюваності з

тимчасовою втратою працездатності.

2 ступінь (3.2) – характеризуються такими рівнями факторів

виробничого середовища і трудового процесу, які здатні

викликати стійкі функціональні порушення, призводять у

більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою

втратою працездатності, підвищення частоти загальної

захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.

3 ступінь (3.3) – характеризуються такими рівнями шкідливих

факторів виробничого середовища і трудового процесу, які

призводять до підвищення рівня захворюваності з тимчасовою

втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових

стадій професійних захворювань.

4 ступінь (3.4) – характеризуються такими рівнями факторів

виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку

виражених форм професійних захворювань, значного зростання

хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою

втратою працездатності.

IV клас – НЕБЕЗПЕЧНІ (екстремальні) – умови праці, що

характеризуються такими рівнями факторів виробничого

середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її

частини) створює високий ризик виникнення важких форм

гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для

життя.

Таким чином, умови праці – це складне об’єктивне

громадське явище, яке формується в процесі праці під дією

взаємозв’язаних факторів соціально-економічного, техніко-

організаційного і природно-географічного характеру, які

впливають на здоров’я і працездатність людини, її відношення до

праці, ступінь задоволеності нею, на ефективність праці та інші

економічні результати виробництва.

Критерієм оцінки умов праці є показник «тяжкості роботи»,

під яким розуміється сила і характер реакції організму людини,

напруженість різних функцій організму, які виникають під

впливом фізичного, розумового, нервово-емоційного

навантажень, і які виконуються в даних конкретних виробничих

умовах.

Поліпшення умов праці – це, перш за все, проблема

соціально-економічна, громадсько-політична, тобто,

безпосередньо зв’язана з світоглядом людини. Від рівня цієї

підготовки дуже залежить якість проектування робочих місць в

бригаді, фермі, підприємстві, а також, проведення наукових

досліджень.

1.3. Психологічні умови та мотивація праці

1.3.1 Людський фактор в проблемі безпеки

Людину і її якості можна розцінювати з декількох точок зору.

По-перше, людина, як будь-яка інша система, може бути

розглянута як індивід, тобто, як цілісна, неподільна біологічна

особа. По друге, людину можна розглядати як особистість. За

А. В. Петровським: «особистість-людина, як індивідуум

суспільства, суб`єкт пізнання і активний перетворювач світу,

розумне створіння, яке володіє мовою і здібністю до трудової

діяльності». Якщо це так, тоді чому люди, яким від народження

властивий інстинкт самозбереження, так часто стають

винуватцями своїх травм?

Ще на початку 20 століття англійська Комісія по вивченню

втомленості працею в промисловості звернула увагу на

нерівномірність розподілу нещасних випадків серед працюючих.

Згідно її даних, у більшої кількості людей взагалі не було

виробничих травм, а з тими, що сталися, 80-90% припадає на

незначну групу людей, причому, в цій групі деякі травмувалися

неодноразово. З цього приводу було зроблено декілька гіпотез:

1. Усі працюючі в рівній мірі схильні до нещасних випадків, а

якщо з кимсь стався випадок, то це чиста випадковість;

2. Працюючі в рівній мірі схильні до подібних пригод тільки до

першого нещасного випадку, після чого така схильність суттєво

зростає;

3. Працюючі мають різну схильність до нещасних випадків,

тобто, їх здібність протистояти виробничим небезпекам

неоднакова.

Перевірка справедливості цих гіпотез показала, що вірна третя

гіпотеза, тобто, працюючі мають різну індивідуальну здібність

протистояти небезпекам виробництва. В наш час по даному

питанню популярність набула теорія, згідно з якою низьку

захищеність людини від професійних небезпек необхідно

розглядати як прояв її нездібності справлятися з труднощами і

небезпеками, які виникають. Якщо працюючий відчуває

напруження при виконанні трудової задачі, а втілена в ній

небезпека народжує у нього зворотню реакцію, тоді відбувається

розлад в його діяльності, при цьому, створюються найкращі

умови для нещасного випадку. Виникає щось подібне до

конфлікту між прагненням працюючого успішно вирішити важку

для нього задачу, і в той же час, зберегти при цьому особисту

безпеку. І такі конфлікти часто закінчуються нещасними

випадками.

В залежності від характеру праці при взаємодії людини з

предметами праці, засобами виробництва та навколишнім

середовищем людина може бути вражена зовнішніми

небезпеками різного типу: фізичними, хімічними, біологічними і,

навіть, психофізіологічними. Людському організму властиво

безболісно переносити ту чи іншу дію тільки до тих пір, поки

вони не перевищують певних рівнів і тривалості. В гіршому

випадку відбувається пошкодження організму (травма,

професійне захворювання, аварія, катастрофа, тощо).

Безпосереднім джерелом подібних пошкоджень (чинником

пошкоджень) може бути будь-який з компонентів праці. Але крім

безпосереднього джерела пошкодження мова може, з рештою,

йти про безпосереднього винуватця. Таким винуватцем, як це

стверджує міжнародна статистика, може бути сам працюючий,

який здійснив небезпечну дію, необмірковане, або навмисне

порушення правил, норм, бажав мати вигоду, знехтував

застосування засобів захисту, тощо.

Звідси виникає принципово важливе питання: чому люди

настільки часто стають винуватцями своїх травм? Адже, якщо

людина психічно нормальна, то вона без приводу не стане

намагатися отримати травму. Такі випадки відбуваються або по

незалежним від людини причинам, або тоді, коли її спонукають

до порушення правил деякі обставини. Закономірність цієї

проблеми потрібно знаходити в психологічному факторі, і перш

за все, з проблеми розвитку людства, яка дасть можливість

встановити ряд причин.

Перша причина полягає в еволюційному розвитку самої

людини. Якби була можливість порівняти сучасну людину з тою,

яка жила 25-30 тисячоліть тому, можна було б помітити, що за

цей період людина зовні майже не змінилася. Більш того,

людина, яка в своєму розвитку пройшла шлях від кам`яної

сокири до космосу, деякі її фізичні якості, можливо навіть

погіршилися: знизилась гострота зору і слуху, немає тієї сили і

витривалості, що була колись. Все це пояснюється тим, що

розвиток людства ішов, головним чином, в сфері психіки,

дякуючи якій, люди створювали та вдосконалювали знаряддя

праці. Людині не було потрібно розвивати власну силу, так як

вона придумала двигун, важіль, тощо. В кінцевому рахунку

вийшло так, що з розвитком знарядь праці людина не могла вже

захищатись без спеціальних засобів від небезпек, які вона ж

породила своєю працею.

Таким чином, першою причиною збільшення кількості

нещасних випадків у теперішній час є те, що з розвитком засобів

виробництва і предметів праці розвиток небезпек відбувається

скоріше, ніж фізична можливість людини протидіяти цим

небезпекам.

Друга причина полягає в зростанні ціни помилки. Коли

первісна людина робила помилку в ремісничій, або

сільськогосподарській праці, розплата за неї не була занадто

велика: вона могла подряпати тіло колючою рослиною, упасти з

дерева чи коня на землю, порізатися косою чи сапою. Помилка ж

сучасної людини обходиться їй значно дорожче: тепер люди ще й

гинуть від надмірних швидкостей руху, від струму, високої

напруги, стають каліками від ударів тяжких пресів, падають з

висоти багатоповерхових будинків, космічних кораблів,

надзвукових літаків, і т. п.

Третя причина – адаптація людини до небезпек своєї праці.

Техніка в наші дні стала засобом багатьох потреб, джерелом

утіхи, об’єктом мотивації, фактором престижу. Використовуючи

блага техніки, людина часто забуває, що техніка є ще й джерелом

високої небезпеки, а інтенсивне її використання підвищує

реальність цієї небезпеки. Постійне спілкування з технікою, не

інформованість, або недостатня інформованість про масовий

характер нещасних випадків ведуть до того, що у людини

притупляється почуття відповідальності до небезпеки, яку несе в

собі ця техніка, засоби виробництва, або предмети праці.

Четверта причина – адаптація до порушень правил безпеки

праці. На щастя, далеко не кожне порушення правил безпеки

праці тягне за собою нещасний випадок. Але це «на щастя» має

негативну сторону. Людина, яка хоч раз порушила правила і

залишилася непокараною, буде знову повторювати подібні

порушення.

Безумовно, перелік розглянутих причин дає лише загальну

тенденцію, яка об’єктивно сприяє підвищенню небезпеки праці і

зростанню травматизму. Сама по собі констатація того факту, що

зниження людського фактору в виробничому травматизмі мало

що дає для попередження подібних явищ. Складність даної

проблеми полягає в своєчасному виявленні і усуненні конкретних

причин, які породжують помилкові дії винуватця нещасного

випадку. Як показує практика, причинами помилкових дій

можуть бути безліч різноманітних факторів і їх сполучень. Тут

можуть діяти чисто внутрішні фактори: відсутність у людини

необхідних для даної роботи індивідуальних якостей

психологічного, або фізіологічного порядку, недостаток знань,

або досвіду, порушення фізичного, або емоційного стану, тощо.

Внутрішні фактори можуть бути викликані зовнішніми,

здебільшого, це умови праці і, навіть, космічними явищами

(магнітні бурі, фази місяця, тощо). Великий вплив на нещасні

випадки відіграють соціальні фактори, такі, як психологічний

клімат в колективі, система оплати та стимулювання праці, умови

життя та побуту, і багато інших.

Таким чином, виявлення конкретних причин вини людини в

нещасному випадку робиться задачею великої невизначеності і

складності. Мало навчитися виявляти роль людського фактора в

кожному окремо взятому нещасному випадку, а ще більшим

надбанням має бути створення теоретичної бази, яка дозволить

науково обґрунтувати і систематизувати вивчення цього питання.

Розглянемо один із напрямків подальшого дослідження

людського фактору - біоритми і травматизм.

Суть у тому, що циклічність явищ, які відбуваються в природі

(періодичність змін сонячної активності, зміна дня на ніч, зміна

освітленості, температури, радіації) діють на все живе і

породжують в ньому відповідні ритми. Для людини найбільш

важливим є добовий ритм, коли змінюється майже

50 фізіологічних функцій (робота ендокринної, теплорегулюючої,

кровоносної, вентиляційної та інших систем і органів відчуття).

При цьому, в моменти найвищої активності функціональних

систем організму, спостерігається підвищення життєвого тонусу

людини, підвищується її продуктивність. В період спаду швидше

відбувається розсіяність уваги, частіше наступає роздратованість,

втомленість, падає продуктивність праці. Цей період є найбільш

небезпечним в житті людини, особливо у виробничій обстановці.

По теорії біоритмів життя кожної людини починається з

моменту її народження і протікає у відповідності з трьома

циклами (рис. 1.4), які піддаються розрахунку:

 фізичний (23 дні);

 емоційний (28 днів);

 інтелектуальний (33 дні).

В кожному циклі перша половина складає позитивний

полуперіод, друга – негативний. У всіх трьох циклах дні переходу

від позитивної половини до негативної, і навпаки, називають

критичними днями, або нульовими днями (дні втомленості).

Вчені припускають, що 28-денний цикл пов`язаний зі змінами

енергетичного обміну, а 33-денний – з обміном холестерину.

Біологічний цикл визначається за формулою:

АД

365

де: Д – це кількість днів від дня народження до розрахункового дня;

А – кількість років на момент визначення біоритмів;

А/4 – кількість днів, які необхідно врахувати через високосні роки;

В – кількість днів від дня народження до розрахункового дня в даному році.

Фізичного Емоційного; Інтелектуального

Рис 1.4. Криві біологічних циклів

Потім величина Д, відповідно, ділиться на кількість днів у

кожному з циклів: 23, 28, 33. По залишку, одержаному при

діленні, визначають початок кожного циклу в залежності від

розрахункового дня в цьому році. Коли буде встановлений

початок кожного циклу на заданий рік, будують криві циклів, при

цьому, встановлюють нульові дні та їх збіги.

Згідно теорії біоритмів, нещасні випадки можуть відбуватися: