Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу 2008 №03 (3)

Подождите немного. Документ загружается.

Гроші, фінанси і кредит

211

дійти висновку, що «фінансовий стан підприєм

ства» об’єктивно формується в системі зовнішніх

і внутрішніх фінансових відносин підприємства і

його слід розуміти насамперед як фінансову спро

можність підприємства.

Отже, на нашу думку, фінансовий стан

підприємства — це реальна (на фіксований мо

мент часу) і потенційна фінансова спроможність

підприємства забезпечити певний рівень фінан

сування поточної діяльності, саморозвитку та

погашення зобов’язань перед різними підприєм

ствами та державою. Кількісно він вимірюється

системою показників, на підставі яких

здійснюється його оцінка.

Для правильної оцінки фінансового стану

підприємства необхідне поєднання трьох складових:

1) чого хочемо досягти у конкретному випад

ку, визначаючи фінансовий стан підприємства? (З

якою метою його оцінюємо? З метою здійснення

значних капітальних інвестицій чи підвищення

ліквідності тощо);

2) як виміряти фінансовий стан підприємства?

3) як його оцінити?

З огляду на поставлену мету, з якою прово

дять оцінку фінансового стану, окремі автори

пропонують визначати його коротко та довго

строковий період. Так, В.М. Гриньова і В.О. Ко

юда у навчальному посібнику «Фінанси

підприємств»

пропонують оцінювати фінансо

вий стан підприємств з точки зору короткостро

кової та довгострокової перспектив.

З позиції довгострокової перспективи

«фінансовий стан підприємства» характеризуєть

ся структурою джерел коштів, ступенем залеж

ності підприємства від зовнішніх інвесторів і

кредиторів. Автори підкреслюють, що не існує

будьяких єдиних нормативів співвідношення

власного і залученого капіталу, але поширеною є

думка, що частка власного капіталу має бути до

сить великою (не менше 60 %).

Фінансовий стан — це важлива характерис

тика економічної діяльності підприємства у зов

нішньому середовищі. Він значною мірою визна

чає конкурентоспроможність підприємства, його

потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою

мірою гарантовані економічні інтереси самого

підприємства і його партнерів з фінансових та

інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз

та оцінку фінансового стану підприємства, будуть

різними у них та кредиторів й інвесторів.

Якщо підприємство, як правило, здійснює

оцінку свого фінансового стану з метою виявлен

ня резервів підвищення ліквідності, платоспро

можності та прибутковості, розробки прогнозів

фінансового стану на перспективу чи його оздо

ровлення, то кредитори й інвестори оцінюють

фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.

Важливою характеристикою фінансового ста

ну підприємства є оцінка його платоспромож

ності, під якою прийнято розуміти спроможність

підприємства розраховуватися за своїми зобов’я

заннями. Платоспроможним є таке підприємство,

у якого активи перевищують зовнішні зобов’язан

ня. Спроможність підприємства платити за свої

ми короткостроковими зобов’язаннями назива

ють ліквідністю. Підприємство вважається

ліквідним, якщо воно у змозі виконати свої ко

роткострокові зобов’язання за умови реалізації

поточних активів.

Однією з найважливіших характеристик

фінансового стану є фінансова стабільність

(стійкість) підприємства. Вона пов’язана з рівнем

залежності від кредиторів та інвесторів і характе

ризується співвідношенням власних і залучених

коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової

стабільності.

Фінансово стійким є такий суб’єкт господа

рювання, який за рахунок власних коштів покри

ває витрати, вкладені в активи (основні засоби,

нематеріальні активи, оборотні засоби), не допус

кає невиправданої дебіторської і кредиторської

заборгованості й вчасно розраховується за свої

ми зобов’язаннями. Основою фінансової

стійкості є раціональна організація і використан

ня оборотних коштів.

Фінансовий стан підприємства визначають

сукупністю показників, що відображають на

явність, розміщення й використання ресурсів

підприємства, його реальні і потенційні фінансові

можливості.

Слід наголосити, що теоретичні та методичні

питання аналізу, що стосуються функціонування

вітчизняних підприємств у сучасних умовах, доволі

глибоко опрацьовано авторами, і водночас у сучас

них умовах зростає актуальність питань, пов’яза

них з вибором та уніфікацією системи фінансових

показників оцінки фінансового стану підприєм

ства, оскільки саме правильний їх вибір, врахову

ючи поставлену мету, дасть змогу всебічно й які

сно оцінити діяльність підприємства.

Критична оцінка фінансових показників, які

представлені у спеціальній літературі, свідчить,

що різні автори для аналізу фінансового стану

підприємства використовують подібні групи, хоча

ці групи можуть включати абсолютно різні кое

фіцієнти, і навпаки — аналогічні фінансові кое

фіцієнти згруповані у різні групи.

Повним комплексним набором показників,

на нашу думку, характеризуються методики ана

лізу фінансового стану підприємства таких вче

нихекономістів, як В.Г. Артеменко, М.В. Белен

дир, А.І. Ковальов, І.О. Бланк, М.М. Крейніна,

Є.В. Негашев, В.П. Привалов, А.Д. Шеремет. Се

ред згаданих вчених, на нашу думку, найповніший

перелік фінансових показників запропонував

І.О. Бланк. Надзвичайно важливими показника

ми, виділеними І.О. Бланком, є показники «ан

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

212

тикризового фінансового управління» та «ризик

менеджменту». Значний перелік аналітичних

інструментів дає можливість залежно від мети

аналізу фінансового стану підприємства форму

вати різноманітні методики, а відповідно і

здійснювати аналіз з різним ступенем деталізації.

Сформовані методики оцінки фінансового стану

підприємств мають бути адаптовані відповідно до

специфіки галузі економіки не стільки за набо

ром коефіцієнтів, як за їхніми критеріальними

значеннями. Значний перелік показників для ана

лізу фінансового стану підприємств має місце і в

інших роботах, однак з їх кола «випадають», на

нашу думку, досить істотні. Так, зокрема, систе

ма показників, представлена у підручнику

«Фінанси підприємств» за редакцією професора

А.М. Поддєрьогіна, хоча й нараховує значний

перелік показників, проте не дає змоги характе

ризувати грошові потоки підприємства, оцінити

можливість втрати платоспроможності чи її

відновлення, відсутні також показники для оцін

ки якості дебіторської заборгованості.

Особлива увага вченихекономістів до поглиб

леного аналізу фінансового стану неплатоспро

можних підприємств. У роботі Л.О. Лигоненко

запропоновано здійснювати такий аналіз лише за

13 показниками, що, поперше, явно недостатньо,

а подруге, слід врахувати, що окремі з них дуб

люються (зокрема коефіцієнт оборотності та час

обороту обігових коштів, коефіцієнт оборотності

та час обороту виробничих запасів).

Оцінені нами методичні підходи інших зга

даних авторів також мають практично ті самі

недоліки: дублювання показників, що характе

ризують один і той самий аспект, відсутність по

казників, за допомогою яких можна прогнозу

вати втрату платоспроможності, її відновлення,

оцінювати ступінь простроченості дебіторської

та кредиторської заборгованості й спроможність

підприємства її погасити, аналізувати рівень

ліквідності активів і достатність чистих грошо

вих потоків тощо.

Щодо запропонованих методик експресана

лізу, то слід зауважити, що вони базуються на

застосуванні дуже незначного переліку аналітич

них коефіцієнтів, а тому зроблені висновки про

фінансовий стан підприємства можуть бути не

досить обґрунтованими. Майже усі ці методики

не враховують показники, які характеризують

грошові потоки підприємства, тоді як, на нашу

думку, врахування реальних надходжень і витрат

грошових ресурсів має бути одним із важливих, а

радше пріоритетним завданням експресаналізу.

Критична оцінка різних методик дає підстави

для висновку, що необхідно визначити оптималь

ну кількість груп фінансових показників (якомога

меншу) та ранжувати їх за значенням при оцінці

фінансового стану підприємства. На наш погляд,

за рівнем значущості слід виділити для оцінки

фінансового стану такі групи показників: група

показників першого рівня — оборотність активів;

другого — рентабельність; третього — фінансової

стійкості; четвертого — ліквідність підприємства (а

не лише активів). Крім вибору груп, необхідно об

ґрунтувати і перелік показників, що включатиме

кожна з цих груп, з тим, аби врахувати ті недоліки,

які нині мають місце і будуть розглянуті автором

у подальшому.

Надзвичайно важливим аспектом при оцінці

фінансового стану має бути оцінка активів, що

використовують для розрахунку окремих показ

ників. Так, зокрема при розрахунку показників

ліквідності і платоспроможності, враховують усю

дебіторську заборгованість за оцінкою їх у ба

лансі. Однак при цьому слід враховувати, що та

кий актив, як дебіторська заборгованість, яка

вважається у світовій практиці досить ліквідною,

для вітчизняних підприємств не є такою. В Ук

раїні дебіторська заборгованість підприємства

часто є сумнівною.

У разі, коли підприємство визнає сумнівною

частину дебіторської заборгованості, при розра

хунках показників ліквідності, на наш погляд,

треба враховувати чисту дебіторську заборго

ваність (рядок 160 балансу). На думку окремих

авторів

, методики експресаналізу повинні вра

ховувати особливості функціонування підпри

ємств на різних стадіях його життєвого циклу

(зародження, зростання, стабілізація, спад), ви

бирати саме ті показники, за незначного їх пе

реліку, які відображають особливості функціону

вання підприємства на різних етапах його роз

витку. Але як це зробити практично? Реальним

нині було б враховувати показники бізнеспла

ну підприємства, де якраз і повинні відбиватись

особливості функціонування підприємства на

конкретному етапі розвитку. Отже, усе це зумов

лює необхідність вдосконалення методичних

підходів до експресаналізу, поглибленого ана

лізу та здійснення інтегральної оцінки фінансо

вого стану підприємств.

Відомо, що в міжнародній практиці для оцін

ки фінансового стану підприємств широко вико

ристовують математичні моделі, за допомогою

яких формують узагальнений показник фінансо

вого стану підприємства — його інтегральну оцін

ку, серед яких заслуговують на увагу моделі Аль

тмана, Таффлера, Ліса, Чессера

Розглянемо показники, використані в розра

хунках, критичні значення їх у кожній з моделей

та оцінимо можливості застосування їх у сучасних

умовах функціонування підприємств України.

Модель Альтмана 1968 року:

1211423330644105Y,K ,K ,K ,K ,K,=+++ +

(1)

де К1 — відношення оборотного капіталу до суми

активів; К2 — відношення нерозподіленого при

Гроші, фінанси і кредит

213

бутку до суми активів; К3 — відношення прибут

ку до оподаткування і сплати процентів до суми

активів; К4 — відношення ринкової вартості ка

піталу до заборгованості; К5 — відношення вируч

ки до суми активів.

При значенні показника, більшому за 2,675, —

фінансовий стан підприємства є стійким, в інтер

валі від 1,81 до 2,675 — фінансовий стан — не

стійкий, меншому від 1,81, — високою є ймовір

ність банкрутства.

Удосконалена модель Альтмана 1983 року

передбачає певні зміни, що представлені так:

0 717 1 0 847 2 3 107 3

0 42 4 0 995 5

Y,K ,K ,K

,K , K,

=+++

(2)

де К1 — відношення оборотного капіталу до суми

активів; К2 — відношення нерозподіленого при

бутку до суми активів; К3 — відношення прибут

ку до оподаткування і сплати процентів до суми

активів; К4 — відношення ринкової вартості ка

піталу до заборгованості; К5 — відношення вируч

ки до суми активів.

При значенні показника, більшому за 1,23, —

фінансовий стан є стійким, а меншому за 1,23, —

нестійким.

Моделі, розроблені Альтманом, свідчать про

потребу істотних уточнень критичних значень

показників упродовж певного часу.

Модель Таффлера має наступний вигляд:

053 1 013 2 018 3 016 4Y,K ,K ,K ,K,=+++

(3)

де К1 — відношення прибутку від реалізації до

короткострокових зобов’язань; К2 — відношення

оборотних активів до сукупних зобов’язань; К3—

відношення короткострокових зобов’язань до

суми активів; К4 — відношення виручки до суми

активів.

Критичними значеннями у моделі Таффлера

фінансовий стан підприємства буде стійким при

значенні, більшому за 0,3, меншому від 0,2, —

нестійким.

Модель Ліса має такий вигляд:

0 063 1 0 092 2 0 057 3 0 001 4Y,K ,K ,K ,K,=+ ++

(4)

де К1 — відношення оборотного капіталу до суми

активів; К2 — відношення прибутку від реалізації

до суми активів; К3 — відношення нерозподіле

ного прибутку до суми активів; К4 — відношен

ня власного капіталу до позиченого.

У моделі Ліса відповідно до показників, що

входять до неї, фінансовий стан є стійким при

значенні 0,037 і нестійким — меншому від 0,037.

Модель Чессера:

2 0434 5 24 1 0 0053 2 6 650 3

4 4009 4 0 0791 5 0 102 6

Y, ,K,K,K

,K,K,K,

=− − + − +

+−−

(5)

де К1 — відношення готівки і ліквідних цінних

паперів до суми активів; К2 — відношення вируч

ки до готівки і ліквідних цінних паперів; К3—

відношення прибутку до оподаткування і сплати

процентів до суми активів; К4 — відношення за

боргованості до суми активів; К5 — відношення

основного капіталу до чистих активів; К6 — відно

шення оборотного капіталу до виручки.

При значенні показника, меншому від 0,50, —

фінансовий стан стійкий, а більшому за 0,50, —

нестійкий.

Широке застосування згаданих моделей у за

рубіжній практиці зумовлене такими перевагами:

вони мають невелику кількість значущих показ

ників, що забезпечує високу точність результатів

за низької трудомісткості їх використання; моделі

забезпечують інтегральну оцінку і дають мож

ливість порівнювати різноманітні об’єкти; інфор

мація для розрахунку усіх показників є доступною,

бо відображається в основних формах фінансової

звітності; існує можливість не лише оцінки фінан

сового стану, а й прогнозування банкрутства, оцін

ки зони ризику, в якій перебуває підприємство.

Однак ці моделі показують правдиві результати

лише в тих конкретних умовах, для яких вони роз

роблені. Використання таких моделей в Україні було

б можливим за повної відповідності бухгалтерського

обліку, фінансової звітності і показників у міжна

родній практиці та стабільній діяльності вітчизняних

підприємств. У зв’язку з наявними відмінностями

показники вітчизняних підприємств, введені в мо

дель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже

величина цих коефіцієнтів істотно впливає на резуль

тати розрахунків і правильність висновків про фінан

совий стан підприємства.

Отже, зроблена критична оцінка трактувань

сутності фінансового стану підприємства та мето

дичних підходів до його аналізу й оцінки свідчить

про потребу уніфікації трактування поняття

«фінансовий стан підприємства» та удосконален

ня методик проведення різних видів аналізу (екс

прес, поглибленого та інтегральної оцінки).

Література

Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового

стану підприємств // Фінанси України.— 2005.—

№ 3.— С. 117.

Там само.— С. 118.

Там само.— С. 119.

Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ хозяй

ственного состояния предприятия.— Изд. 3е,

исправл., доп.— М.: Центр экономики и марке

тинга.— 1999.— С. 3.

Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт.

кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А.М.— 5те

вид., перероб. та допов.— К.: КНЕУ, 2004.—

С. 328.

Фінансовий словникдовідник / Дем’янен

ко М.Я., Лузан Ю.Я., Саблук П.Т., Скупий В.М.

та ін.; за ред. Дем’яненка М.Я.— К.: ІАЕУААН,

2003.— С. 507.

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

214

Коробов М.Я. Фінансовоекономічний аналіз

діяльності підприємства: Навчальний посібник.—

К.: Знання, 2000.— С. 354.

Економічний аналіз: Навч. посібник / Болюх М.А.,

Бурчевський В.З., Горбатюк М.І.; за ред. акад. НАНУ,

проф. Чумаченка М.Г.— К.: КНЕУ, 2001.— С. 204.

Білик М.Д. Вказ. праця.— С. 121.

Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф.

Курс економічного аналізу: Підручник для сту

дентів вищих навчальних закладів / За ред. Про

копенка І.Ф.— Харків: Легас, 2004.— С. 266.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В.

Методика финансового анализа.— 3е изд., пере

раб. и доп.— М.: ИНФРА, 2001.— С. 208.

Білик М.Д. Вказ. праця.— С. 122.

Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси

підприємств.— К.: ЗнанняПрес, 2004.— С. 269.

Білик М.Д. Вказ. праця.— С. 123.

Там само.— С. 124.

Балабанов И.Т. Финансовый анализ и плани

рование хозяйствующего субъекта.— 2е изд.,

доп.— М.: Финансы и статистика, 2000.— С. 37.

ЦалЦалко Ю.С. Фінансова звітність

підприємства та її аналіз: Навч. посібник.— 2е

вид., перероб. і доп.— К.: ЦУЛ, 2002.— С. 4.

Білик М.Д. Вказ. праця.— С. 125.

Там само.— С. 126.

Там само.

215

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, АНАЛІЗ І АУДИТ

УДК 657

А.А. Клименко

ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО^МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ В

ЕКОЛОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Розроблені підходи і методи організації й регулювання екологічного бухгалтерського обліку й аудиту

спрямовані на вирішення актуальної проблеми підвищення ефективності системи управління і менеджмен)

ту екологічного супроводу господарської діяльності економічних суб’єктів. Вони засновані на функціонуючих

офіційних нормативних документах з бухгалтерського обліку, звітності й аудиту.

Постановка проблеми. Формування багато

гранної ринкової економіки в Україні, інтеграція

країни в світовий економічний простір потребує

розвитку екологічного бухгалтерського обліку і

екологічного аудиту як невід’ємних елементів

інфраструктури ринку.

Науковий та практичний досвід показують,

що затрати та зобов’язання, зумовлені природо

охоронною діяльністю, стають настільки значни

ми, що недостатня увага до них суттєво збільшує

ризик помилкової оцінки фінансового стану

організацій, яка формується в бухгалтерському

обліку та звітності. Це впливає на об’єктивність

та ефективність прийняття управлінських рішень,

які формують екологічний стан організацій, що

може значно змінити рівень ризику, інвестицій

ну привабливість, конкурентоздатність та в ціло

му імідж підприємства.

Зазначеними обставинами і визначається

актуальність теми даної публікації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вітчизняні та зарубіжні вчені і практики в останні

роки доклали ефективних зусиль з дослідження

та формування правових, організаційнометодо

логічних, економічних основ становлення та роз

витку екологічного обліку та аудиту. Вагомий

внесок у цей науководослідний процес внесли

І.І. Букс, С.І. Колесник, С.В. Макаров, Ю.М. Остап

чук, С.І. Пампуха, І.В. Степанов та інші. Для

удосконалення досвіду теоретичних та організа

ційнометодичних основ екологічного бухгал

терського обліку та аудиту використовується за

рубіжний досвід, що міститься в працях Р. Адам

са, А. Аренса, Р. Грея, К. Норта та інших.

Разом з тим економічні, нормативноаналі

тичні аспекти екологічного обліку та аудиту, особ

ливо екологічного бухгалтерського управлінсько

го обліку та аудиту, в системі екологоекономіч

ного менеджменту є найменш мало розроблени

ми ділянками екологічного забезпечення всіх

рівнів фінансовогосподарської діяльності з ура

хуванням галузевих особливостей.

Саме тому бухгалтерська наука не може не

реагувати на явно виражені невідповідності між

теорією та практикою екологічного обліку та

аудиту і вітчизняною екологоекономічною прак

тикою господарюючих суб’єктів ще і тому, що в

діяльності українського бізнесу ця проблема не

отримала достатнього наукового узагальнення та

розвитку для цілей внутрішньої структури

підприємства.

Із вищесказаного випливає, що в умовах

можливості вибору організацією облікової по

літики, дослідження основ формування та функ

ціонування екологічного бухгалтерського обліку

та аудиту набуває особливої актуальності.

Метою дослідження є аналіз існуючих теоре

тичних положень, економічних та організаційно

методологічних основ, фактичного стану приро

доохоронного обліку, звітності, аудиту на підприє

мствах, інших рівнях управлінської діяльності та

розробка на цій основі практичних рекомендацій

за відповідними напрямками розвитку екологіч

ного бухгалтерського обліку та аудиту в умовах

реформування економіки, гармонізації їх з міжна

родною практикою. Для реалізації поставленої

цілі необхідно було вирішити наступні завдання:

— дослідити економічну сутність, функції,

задачі, форми і методи екологічного бухгалтерсь

кого обліку та аудиту, їх взаємозв’язок, правове

положення та вплив у процесі екологічного су

проводу на господарську діяльність підприємства;

— узагальнити науковий та практичний еко

номічний досвід та методи організації екологіч

ного бухгалтерського обліку та аудиту у вітчиз

няній та зарубіжній практиці і визначити аспек

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

216

ти можливостей гармонізації їх в системі міжна

родних стандартів;

— дослідити відмінні та спільні ознаки еко

логічного обліку та аудиту з фінансовим обліком

та аудитом з метою визначення сутності еколо

гічного бухгалтерського обліку та екологічного

бухгалтерського аудиту;

— уточнити класифікацію екологічного аудиту.

Виклад дослідження. На основі аналізу еко

номічних принципів організації екологічного

обліку та аудиту в Україні та зарубіжних країнах

виявлені основні фактори розвитку та взаємоза

лежності, які мають пріоритетний вплив на тео

рію, методологію та практику вітчизняного бух

галтерського обліку та аудиту природоохоронної

діяльності, базуючись на концептуальних залеж

ностях таких комплексів, як екологія, економі

ка, бухгалтерських облік. Це дозволяє визначити

напрямки розвитку екологічного бухгалтерсько

го обліку та аудиту з врахуванням гармонізації з

міжнародними стандартами.

Наукова новизна полягає в розробці концеп

туальних підходів до економічних принципів

організації та розвитку екологічного бухгалтерсь

кого обліку та аудиту як цілісної форми контро

лю управління природоохоронною діяльністю

господарюючих суб’єктів. Це дозволяє вирішити

економічні, організаційнометодичні проблеми

подальшого розвитку інструментів інфраструкту

ри ринку в конкретній галузі економіки на базі

гармонізації таких комплексів, як екологія, еко

номіка та бухгалтерський облік.

Ю.В. Конобєєв у своїй науковій роботі подав

структуру формування екологічної звітності для

підприємств, яка включає характеристику еколо

гоекономічного стану господарюючого суб’єкта,

рівень організації раціонального природокорис

тування, його облік та аудит. Також розробив

методичні рекомендації щодо заповнення форм

екологічної звітності. Подана структура екологі

чних звітів без розширення її об’єму призводить

до покращення якості, достовірності та оператив

ності екологоекономічної внутрівиробничої

інформації і на цій основі дозволяє упорядкува

ти екологічний контроль, підвищити рівень

об’єктивності прийняття управлінських рішень.

Дана обставина дозволить досягти достовірності

та своєчасності статистичної звітності. Зовнішнім

користувачам буде надана можливість визначен

ня ступеня ризику економічних відносин з

підприємством в разі, якщо суб’єкт господарю

вання оприлюднить свою екологічну звітність

Застосування моделі екологічного аудиту

(включає предмет, функції, методи, документи,

стадії, прийоми, види, елементи та нормативи

аудиту природоохоронної діяльності організацій)

дозволить об’єктивно виявити функції та роль

економічної, екологічної, інформаційної, орга

нізаційної та інших систем господарюючих

суб’єктів для прийняття управлінських рішень для

запобігання екологічних та економічних ризиків,

поведінки в інвестиційному процесі, визначення

рівня економікоекологічної ніші на ринку то

варів та послуг.

Екологічна безпека України на даний час по

требує вирішення двох взаємозалежних задач:

підтримка мінімального рівня життя в період пе

реходу до ринкової економіки та створення умов

для надійного соціальноекономічного розвитку.

Сучасний стан екологічного бухгалтерського

обліку та аудиту, нові екологоекономічні вимоги

виробництва в умовах комерціалізації при пере

ході до ринку і реформування бухгалтерського

обліку ставлять відповідні задачі перед профес

ійними бухгалтерами та аудиторами, перед всією

наукою бухгалтерського обліку. При цьому бух

галтерський облік повинен не просто відобража

ти все, але й висвітлювати найбільш важливі мо

менти господарської діяльності. Бухгалтерія по

винна приймати господарський процес як вик

лик, на який вона дає інформаційну відповідь.

Для неї господарський процес — це економічна

задача, яку необхідно вирішувати інформаційни

ми засобами

Для керівника економічного суб’єкта та його

акціонерів від управлінського обліку та аудиту

потрібно стільки інформації про багатогранну

діяльність підприємства, що в умовах комерціал

ізації виникає необхідність більш тісної співпраці

бухгалтерів та аудиторів зі спеціалістами інших

профілів — менеджерами, технологамиеколога

ми, для більш кваліфікованого та об’єктивного

налагоджування екологічного обліку і фінансово

екологічного аудиту інвестиційних проектів, оц

інки екологоекономічної самостійності

підприємств та інших об’єктів нерухомості при

приватизації, купівліпродажу і проведенні

фінансовогосподарських операцій.

Аудит, у свою чергу, повинен стати аналітич

ним, дозволяючи на основі отриманих в ході

перевірки даних складати концепцію фінансово

го розвитку організацій.

Екологічний аудит у нашій країні знаходить

ся в стадії зародження.

Екологічна інформація повинна бути не

від’ємною частиною при складанні достовірних

звітів українських підприємств, які впливають на

стан навколишнього середовища. Але на сьогодні

в нашій країні немає нормативних актів щодо

врегулювання облікової діяльності в галузі еко

логії, потрібного належного відображення в

фінансовій звітності зобов’язань та витрат, пов’я

заних з природоохоронною діяльністю.

Якщо вітчизняні виробники бажають конку

рувати на світовому ринку, їм необхідно стати еко

ефективними. Якщо фірма екоефективна, вона

повинна повідомляти суспільство про результати

екологічних заходів. Фінансове суспільство вико

Бухгалтерський облік, аналіз і аудит

217

ристовує звіти, які мають екологічні показники,

для оцінки майбутнього руху грошових коштів цих

підприємств і рішень про кредитування. Таким

чином, законодавство, інвестори та банки, сус

пільство та світова конкуренція повинні сприяти

наданню звітності з природоохоронних заходів,

розробку яких необхідно активізувати.

Оскільки екологічної кризи доторкнувся і

бухгалтерськоаудиторський корпус науки і прак

тики, професіонали цього профілю повинні ро

зуміти відповідальність та вдаватися до відповід

них наукових і практичних кроків. Саме в цьому

є зміст екологічного обліку.

Рахунки бухгалтерського (фінансового) об

ліку підприємства повинні відображати його став

лення до навколишнього середовища та вплив

затрат, ризиків та зобов’язань, пов’язаних з при

родоохоронною діяльністю та фінансовим станом

підприємства.

Керівники (бухгалтери) українських еконо

мічних суб’єктів, які намагаються збільшити об’є

ми фінансування з зарубіжних ринків капіталу,

розуміють, що якщо в нових бухгалтерських ба

лансах не буде надана інформація про економічні

зобов’язання, то це знизить довіру інвесторів до

фінансових рахунків (звітів).

Таким чином, екологічна інформація по

винна бути невід’ємною частиною при скла

данні достовірних звітів. Але на сьогодні немає

нормативних актів регулювання облікової

діяльності в галузі екології, які необхідні для

відображення в фінансовій звітності зобов’я

зань та витрат, пов’язаних з природоохоронною

діяльністю. Більше того, як показує практика,

має місце невпорядкованість обліку природо

охоронних витрат, коли вони не тільки не вид

іляються, але й, особливо поточні, «розплива

ються» в собівартості, необґрунтовано відно

сяться до охорони праці та техніки безпеки або

до загальногосподарських витрат

Ризик перекручування бухгалтерської інфор

мації існував завжди. Але особливу актуальність

це питання набуло з розвитком ринкових відно

син, коли на перший план вийшли нові користу

вачі фінансової інформації, такі, як інвестори,

постачальники, покупці, податкові і фінансові

органи, банки та інші зацікавлені організації та

особи. Ризик користувача фінансової звітності

напряму залежить від інформаційного ризику в

обліку і від ризику видачі аудиторам неправиль

ного уявлення про достовірність фінансової

звітності. Саме тому головним елементом в отри

манні достовірних даних про фінансовий стан

господарюючого суб’єкта є аудит.

Майже всі розробки в галузі аудиту вітчизня

них вчених та практиків направлені на підтвер

дження фінансової звітності господарюючого суб

’єкта, тобто його балансу та звіту про прибутки

та збитки. Але зарубіжна практика показує, що

для власника важливо отримати аудиторські до

кази не тільки про достовірність обліку і звітності,

але і прогноз на майбутнє, і винайти шляхи по

кращення фінансового стану його бізнесу.

Існує необхідність дослідження та рекомен

дацій з проведення галузевих, як складових, на

прямків загального аудиту, для яких необхідно

удосконалення обліковозвітної бухгалтерської

інформаційної бази з урахуванням екологоеко

номічних галузевих та територіальних факторів.

Все це негативно відбивається на повноті та рівні

розвитку аудиту в Україні.

В цій ситуації слід згадати, що екологічний

аудит у нашій країні знаходиться на початковій

стадії розвитку. Для нього не розроблена необ

хідна законодавча, нормативна та методична база.

Проведення бухгалтерського аудиту, крім того,

часто ускладнюється через недосконалу та недо

статню обліковозвітну, статистичну, екологоеко

номічну та організаційнотехнічну інформаційну

бази.

В останні роки було докладено зусиль для

формування правових, організаційних та еконо

мічних основ становлення та розвитку екологі

чного аудиту. Про це свідчить Закон України

«Про екологічний аудит», який вийшов 24 чер

вня 2004 року.

Цей Закон визначає основні правові та орга

нізаційні засади здійснення екологічного аудиту

і спрямований на підвищення екологічної обґрун

тованості та ефективності діяльності суб’єктів

господарювання.

Положення цього Закону поширюються на

всіх суб’єктів господарювання незалежно від

форми власності та видів діяльності.

Екологічний аудит — це документально офор

млений системний незалежний процес оціню

вання об’єкта екологічного аудиту. Він включає

збирання і об’єктивне оцінювання доказів для

встановлення відповідності вимогам законодав

ства певних видів діяльності, заходів, умов, си

стем управління навколишнім природним сере

довищем.

Екологічний аудит в Україні проводиться з

метою забезпечення додержання законодавства

про охорону навколишнього природного середо

вища в процесі господарської та іншої діяльності.

Основними завданнями екологічного аудиту є:

— збір достовірної інформації про екологічні

аспекти виробничої діяльності об’єкта екологіч

ного аудиту та формування на її основі висновку

екологічного аудиту;

— встановлення відповідності об’єктів еко

логічного аудиту вимогам законодавства про охо

рону навколишнього природного середовища та

іншим критеріям екологічного аудиту;

— оцінка впливу діяльності об’єкта екологі

чного аудиту на стан навколишнього природного

середовища;

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

218

— оцінка ефективності, повноти й обґрунто

ваності заходів, що вживаються, для охорони на

вколишнього природного середовища об’єкта

екологічного аудиту.

Конкретні завдання екологічного аудиту в

кожному окремому випадку визначаються замов

ником, виходячи з його потреб, відповідно до

цього Закону та інших актів законодавства Украї

ни, характеру діяльності об’єкта екологічного

аудиту.

Відносини у сфері екологічного аудиту в

Україні регулюються цим Законом, Законом Ук

раїни «Про охорону навколишнього природного

середовища», іншими актами законодавства Ук

раїни, державними стандартами України.

Екологічний аудит проводиться на підставі

договору між замовником та виконавцем, укла

деного відповідно до вимог цього Закону та інших

нормативноправових актів.

Виконавці екологічного аудиту несуть визна

чену Законом та договором відповідальність пе

ред замовником за виконання зобов’язань та до

стовірність висновків екологічного аудиту.

При проведенні обов’язкового екологічного

аудиту, замовником якого є зацікавлений орган

виконавчої влади чи орган місцевого самовряду

вання, такий договір укладається після письмо

вого погодження з керівником або власником

об’єкта екологічного аудиту.

Екологічний аудит на військових, оборонних

та інших об’єктах, інформація про які становить

державну таємницю, проводиться відповідно до

цього Закону, з урахуванням інших законодавчих

актів.

Термін проведення екологічного аудиту виз

начається договором

Таким чином, екологічний аудит — це інсту

мент моніторингу та управління ризиками, який

дозволяє встановлювати вартість робіт, рамки відпо

відальності, тобто елемент еволюційного процесу в

розробці системи екологічного менеджменту.

Висновки. Напруженість економікоекологі

чного стану на сучасному етапі потребує удоско

налення підходів до екологізації виробничої

діяльності організації з метою оптимізації пара

метрів та витрат на захист навколишнього при

родного середовища як однієї із задач соціальної

економіки та соціальної політики. На практиці

усвідомлення значимості роботи з охорони еко

логії проявляється в постійній необхідності виз

начення витрат на охорону та відновлення навко

лишнього середовища. Наслідком чого є не

обхідність організації екологічного бухгалтерсь

кого обліку та аудиту, ступінь якості інформації,

що впливає на прийняття управлінських рішень.

Таким чином, стан навколишнього середови

ща вже перейшов із розряду екзогенних пара

метрів для економічної системи в розряд внут

рішньоекономічних характеристик. Тому досяг

нення екологічної безпеки потребує на всіх рівнях

вирішення двох залежних задач: підтримка міні

мального рівня життя в період переходу до рин

кової економіки та створення умов для надійного

соціальноекономічного розвитку.

Література

Конобеев Ю.В. Основы экологического бух

галтерского учета: Научнопракт. пособие / Рост.

гос. эконом. унив.— РостовнаДону, 2000.—

С. 123–155.

Остапчук Ю.М. Довкілля України. Статистич

ний збірник за 2000 р. / Державний комітет ста

тистики України.— К., 2001.— С. 193.

Шкарлупа С.И. Экоплатежи // Миг.— 2006.—

№ 16.— С. 12.

Закон України «Про екологічний аудит» від

24.06.2004 р. № 1862IV // Відомості Верховної

Ради (ВВР).— 2004.— № 20.— С. 1.

Бухгалтерський облік, аналіз і аудит

219

УДК 311.216

Н.О. Попова

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ В ЕКОНОМІЧНОМУ

ПРОСТОРІ

У статті розглядаються особливості та структура інформаційного забезпечення. Визначені актуальні

питання формування інтегрованих інформаційних ресурсів. Проаналізовані недоліки звітності статистики

підприємств щодо основних показників діяльності підприємства та запропоновані напрямки вдосконалення

звітності.

В економіці України відбуваються суттєві

зміни, обумовлені глобалізацією підприємниць

кої діяльності, швидкими темпами розвитку

інформаційних технологій.

Нині ми є свідками переходу від індустріаль

ного суспільства до інформаційного.

Згідно з визначенням, поданим 1993 року

Комісією Європейського союзу, «інформаційне

суспільство — це суспільство, в якому діяльність

людей здійснюється на основі використання по

слуг, що надаються за допомогою інформаційних

технологій та технологій зв’язку».

Сьогодні інформаційний ресурс — організа

ційна сукупність документованої інформації,

відомостей, даних і знань, яка призначена для

задоволення інформаційних потреб споживача —

розглядається як одне з основних багатств кож

ної держави, стратегічний ресурс, цінність якого

постійно зростає.

Політика владних органів нашої держави у

сфері інформаційної індустрії втілилася в низці

важливих документів, серед яких насамперед слід

назвати Закон України від 04.02.98 за № 74/98ВР

«Про національну програму інформатизації» та

Указ Президента від 14.07.2000 за № 887/2000

«Про вдосконалення інформаційноаналітично

го забезпечення Президента України та органів

державної влади».

У Законі України «Про національну програ

му інформатизації» наголошується, що головною

метою цієї програми є створення необхідних умов

для забезпечення громадян і суспільства своєчас

ною, достовірною та повною інформацією шля

хом використання інформаційних технологій,

забезпечення інформаційної безпеки держави.

Саме тому питання, пов’язані з вдосконаленням

статистичної звітності як методу інформаційно

го забезпечення, є актуальними і своєчасними.

Метою статті є виявлення основних проблем

формування інтегрованих інформаційних ре

сурсів, обґрунтування напрямків удосконалення

звітності підприємства щодо основних показників

діяльності.

Найважливіша роль інформації — усунення

невизначеності. Інформація дозволяє впорядку

вати господарські процеси й узгоджувати їх із

навколишнім середовищем і внутрішніми потре

бами підприємства. Усуваючи або знижуючи не

визначеність, інформація визначає стратегію

фірми й способи досягнення поставлених цілей

Наведемо економічні функції інформації, які

безпосередньо пов’язані із конкретними форма

ми економічної діяльності. До них можна відне

сти наступні:

1) інформаційний капітал у вигляді сукуп

ності інформаційних та інтелектуальних активів

виступає як об’єкт власності і джерело прибутку;

2) предмети інформаційної праці — речо

винні матеріали та інформаційні матеріали;

3) засоби інформаційної праці: а) знаряддя

інформаційної праці, за допомогою яких люди

діють на предмети праці; б) матеріальні умови

забезпечення процесу інформаційної діяльності

(виробничі споруди, приміщення тощо);

4) готова продукція у вигляді інформаційних

продуктів і послуг, тобто яка ще не надійшла на

ринок;

5) інформаційний товар (послуга), тобто го

това інформаційна продукція, але вже як об’єкт

купівліпродажу

Використання засобів автоматизації дозволяє

практично повністю вирішити проблему точності

та оперативності інформації. Протягом декількох

хвилин можуть бути підготовлені різноманітні і

деталізовані дані, які необхідні для прийняття

ефективних управлінських рішень. Набори па

кетів для математичних розрахунків і моделюван

ня, експертні системи й бази знань використову

ються в інформаційних системах, щоб підтрима

ти розв’язання формалізованих і неформалізова

них задач. Оскільки згадані набори є одним із

нових видів програмних засобів нового призна

чення, вони найбільшою мірою забезпечують

підвищення ефективності рішень та якості управ

ління в цілому.

Процес управління неможливий без оброб

ки та аналізу інформації, тому організація інфор

маційного забезпечення автоматизованої інфор

маційної системи має важливе значення. Систе

ма інформаційного забезпечення АІС будується

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

220

залежно від ряду чинників і передбачає створен

ня єдиного інформаційного фонду, систематиза

цію та уніфікацію показників і документів, роз

роблення засобів формалізованого опису даних

тощо. Все це свідчить про складність і багатоас

пектність розроблення та структурної побудови

інформаційного забезпечення залежно від задач,

що розв’язуються, структури економічної систе

ми загалом, складу функцій управління, засобів

перетворення інформації, форм подання даних.

Інформаційне забезпечення призначене для

підвищення якості управління господарською

діяльністю на основі здобуття вірогідних і своє

часних даних, необхідних для прийняття управ

лінських рішень.

У процесі розроблення інформаційного за

безпечення слід визначити:

— склад інформації (перелік інформаційних

одиниць або сукупностей, необхідних для розв’я

зання комплексу задач);

— структуру інформації та закономірності її

перетворення, тобто правила формування показ

ників і документів;

— характеристики руху інформації (обсяг та

інтенсивність потоків, маршрути руху, часові ха

рактеристики);

— характеристики якості інформації (систе

му кількісних оцінок корисності, значущості,

повноти, своєчасності, вірогідності інформації);

— способи перетворення інформації.

Основними параметрами якості інформації є

такі:

— достовірність (коректність) — міра набли

ження інформації до першоджерела, точність пе

редачі;

— об’єктивність — міра відображення інфор

мацією реальності;

— однозначність;

— порядок — кількість ланок між першодже

релом і кінцевим користувачем;

— повнота — відображення вичерпного ха

рактеру відповідності отриманих даних цілям

збору;

— релевантність — ступінь наближення

інформації до суті питання, чи ступінь відповід

ності поставленій задачі

Інформаційне забезпечення — це сукупність

відомостей про явища та процеси суспільного

життя, які орієнтовані на певних користувачів.

Отже, інформація — це продукт збирання та об

робки даних, що має відповідне аналітичне при

значення. Процес формування якісної інформа

ційної бази потребує чіткої спланованості першо

го етапу дослідження, яким є статистичне спос

тереження. Статистичне спостереження — це

спланована, науково організована реєстрація

масових даних про будьякі соціальноекономічні

явища і процеси. Від інших методів збирання

даних статистичне спостереження відрізняється

характером і масовістю даних та способами їх

отримання

Статистичні дані — це масові системні

кількісні характеристики соціальноекономічних

явищ і процесів. Ступінь масовості залежить від

рівня узагальнення досліджуваних явищ. На мак

рорівні збирають дані про явища та процеси за

гальнодержавного характеру. Це відомості про

виробничий потенціал держави, розмір її фінан

сових ресурсів, експортімпорт товарів, рівень

безробіття. На макрорівні дані є також масови

ми, але іншого ґатунку. Матеріали, які збирають

окремі міністерства, відомства, підприємства,

установи, товариства та фірми, характеризують

ся певною фрагментарністю.

Статистичні дані обов’язково мають

кількісну визначеність, завдяки чому підлягають

нагромадженню, зведенню та узагальненню. Ос

таннє можливе лише за умови їх системності. Від

якості даних статистичного спостереження зале

жать результати дослідження. Тому вони мають

відповідати наступним вимогам: вірогідність да

них, повнота даних за обсягом та змістом, своє

часність, порівнянність даних у часі та просторі,

доступність даних.

У ринковій економіці питання доступності

статистичних даних особливо загострюється.

Одержання якісної статистичної інформації знач

ною мірою залежить від того, на якому рівні вона

збирається. В Україні діють дві системи: центра

лізована (загальнодержавна) та децентралізована

(відомча, окремих економічних структур). Зви

чайно, централізована система збирання має

ширші можливості для якісного спостереження:

наукову методику, кваліфіковані кадри, технічне

забезпечення тощо. Проте децентралізована сис

тема є оперативнішою завдяки меншому розриву

в часі між збиранням даних і використанням го

тової статистичної інформації. Для децентралізо

ваної системи гостро постає проблема наукової

обґрунтованості методів статистичного спостере

ження та їх практичного застосування.

Реформування державної статистики передба

чає створення цілісної, динамічної та науково об

ґрунтованої системи інформаційних потоків. З

одного боку, це подальший розвиток структурної

статистики, яка базується в Україні на уніфікова

ному щорічному суцільному обстеженні

підприємств, а з іншого, це систематизація і роз

виток різновидів галузевої статистики, які в сукуп

ності складають статистику підприємств. Якщо

метою структурної статистики є формування

річних макроекономічних показників, то галузева

статистика переважно надає інформацію для

відстеження кон’юнктури в економіці країни.

Статистика підприємств передбачає інтегра

цію потоків інформації для організації наскрізно