Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу 2008 №03 (3)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

141

УДК 330.324

О.П. Сологуб

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В РЕГІОНАХ

УКРАЇНИ

У статті розглянуто методично)нормативні засади екологічного управління в умовах сталого розвит)

ку, проаналізований стан економічного механізму природокористування в Україні за 2003–2005 рр. Визна)

чені шляхи поліпшення екологічної ситуації в країні при переході до сталого розвитку.

У сучасних умовах розвитку України, а також

її активного залучення у міжнародні зв’язки,

впровадження ефективного використання при

родних ресурсів, структурнотехнологічної рест

руктуризації виробництва набуває актуальності у

вітчизняній практиці управління природокорис

туванням. Але на сучасному етапі розвитку оріє

нтація країни на самопідтримуючий, сталий, еко

логозбалансований розвиток є скоріше політич

ною доктриною, ніж реальним напрямом розвит

ку національного господарства. В Україні досі

відсутні концепція і програма національного еко

відродження та екологічно безпечного сталого

розвитку, а також дієвий механізм їх реалізації,

хоча вони вкрай необхідні.

Починаючи з 2000 р., намітилася позитивна

тенденція, що характеризує рівень підвищення

ефективності впровадження економічного меха

нізму природокористування. Так, якщо у 1997–

1999 рр. загалом по країні підприємства сплачу

вали лише 20–30 % пред’явлених екологічних

зборів, то в 2002 р. — 36 %, у 2003 р. — 64 %, у

2004 р. — 68, у 2005 р. — 85 %.

Щорічне підви

щення частки сплати екологічних зборів створює

сприятливі умови для здійснення ефективної

екологічної політики щодо збереження та віднов

лення ресурсів навколишнього природного сере

довища. У 2005 р. на капітальний ремонт основ

них виробничих фондів природоохоронного при

значення та на поточні заходи, спрямовані на

охорону та раціональне використання природних

ресурсів, які здійснювалися підприємствами,

організаціями, установами, з усіх джерел фінан

сування витрачено відповідно 282,6 та 3362,0 млн.

грн., що відповідно на 17 % та на 10 % більше

порівняно з 2004 р. (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка структури витрат на капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначення

у 2003–2005 рр.*

*Примітка: За матеріалами Міністерства охорони навколишнього середовища

Тис. грн

Статті витрат

2003 р. 2004 р. 2005 р.

Витрати на капітальний ремонт ОВФ природоохоронного призначення всього,

у тому числі для:

303 464,9 241 317,4 282 646,8

уловлення та знешкодження речовин, які забруднюють повітря 121 849,8 78 444,1 100 134,9

очищення стічних вод 145 306,2 131 111,2 145 521,2

охорони земель 11 395,7 7326,9 5044,3

утилізації та знешкодження відходів 15 642,0 12 248,0 15 109,1

охорони ресурсів тваринного світу 67,5 227,3 1653,6

охорони ресурсів рослинного світу 128,2 132,2 225,2

охорони надр 2335,6 2107,5 1484,9

охорони природно-заповідного фонду 131,5 19,0 1025,9

інші 6608,4 9701,2 11 347,7

У 2003 р. на охорону навколишнього природно

го середовища і раціональне використання природ

них ресурсів спрямовано 887,9 млн грн капітальних

інвестицій, або 1,5 % усіх освоєних обсягів. Переваж

ну частку з них — 98,3 % — становили інвестиції в

капітальне будівництво і на придбання машин та об

ладнання. За всіма напрямами природоохоронних

витрат освоєно 864,3 млн. грн капітальних вкладень,

що на 59,5 % перевищує їхні обсяги в 2004 р. (табл. 2).

Проте в цілому існуючу екологічну ситуацію

в країні не можна охарактеризувати як задовільну.

За даними Державного комітету статистики Украї

ни, щорічно в повітря, водні та земельні ресурси

країни потрапляє від 60 до 100 млн. т шкідливих

речовин.

У сховищах організованого складуван

ня зберігається майже 3 млрд. т токсичних промис

лових відходів. Тільки протягом 2005 р. у повітря

ний басейн, водні та земельні ресурси країни по

трапило понад 61 млн. т небезпечних речовин, з

яких чотири п’ятих припало на токсичні відходи.

Рівень техногенного навантаження на довкіл

ля в Україні є досить високим. У розрахунку на

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

142

1км

території країни в повітря викинуто 10 т

шкідливих речовин. Третина води, що відводить

ся у поверхневі водні об’єкти країни, забрудне

на, понад половина утворених токсичних відходів

розміщується в навколишньому середовищі, май

же четверта частина шкідливих речовин, котрі

відходять від стаціонарних джерел, потрапляє у

повітряний басейн.

У 2004–2005 рр. шкідливі викиди у повітря

ний басейн країни здійснювали понад 15 тис.

промислових підприємств. Від них в атмосферу

щорічно надходили понад 4 млн. т шкідливих

речовин. В окремих регіонах надходження

шкідливих речовин у атмосферу значно переви

щили відповідні середні значення по країні. Зок

рема, у 2005 р. у Донецькій області обсяги викидів

у розрахунку на квадратний кілометр були

більшими в 8,8 раза, а на 1 особу — в 3,9 раза, в

Дніпропетровській — у 3,9 та 2,8, у Луганській —

у 2,7 та 2,2, в ІваноФранківській — у 1,9 та 1,5,

в Запорізькій — у 1,3 та 1,5 раза більше. У м. Києві

щільність викидів на 1 км

території перевищила

середній показник по країні у 5,6 раза і станови

ла 37,8 т.

Збільшення шкідливих викидів у атмосферу в

2005 р. порівняно з 2004 р. сталося в 15 регіонах

країни, найбільше — в Автономній Республіці Крим

(на 10,5 тис. т, або на 33 %), у Закарпатській (відпо

відно 4,7 тис. т, або 61 %), у Черкаській (4,7 тис. т,

або 25 %), у Житомирській (3,2 тис. т, або 2,5 %), в

ІваноФранківській (32,3 тис. т, або 22 %).

Загалом стан довкілля в країні свідчить про

погіршення стану навколишнього природного

середовища. Але самотужки розв’язати екологічні

проблеми у процесі соціальноекономічного роз

витку жодна держава не може, як і істотно впли

нути на підвищення рівня ресурсоекологічної

безпеки господарювання на планеті, забезпечити

в повному обсязі екологічні права своїх громадян.

Внаслідок транскордонного характеру ресурсо

екологічних проблем, насамперед забруднення

повітряного і водного басейнів, нерівномірного

розміщення та вичерпання енергетичних ре

сурсів, такі заходи можна розглядати як часткові.

Тому підхід до розв’язання екологічних проблем

та забезпечення безпечного для життя і здоров’я

довкілля має бути комплексним, глобальним,

загальнопланетарним і з неодмінною орієнтацією

на майбутнє.

Як відомо, на глобальній конференції пред

ставників 170 держав у 1992 р. у РіодеЖанейро

«Порядок денний на ХХІ століття» вперше були

окреслені питання екології та сталого розвитку як

пріоритетні для всіх землян. Зазначалося, що

сталий розвиток «не лише сприяє економічному

розвитку, а й справедливо розподіляє його резуль

тати, відновлює навколишнє середовище більше,

ніж знищує його, сприяє збільшенню можливо

стей у людей, не робить їх біднішими».

В 2001 р. був презентований індекс екологіч

ної сталості (ІЕС) країн, який надав можливість

оцінювати прогрес на шляху до сталого суспіль

ства за допомогою 22 комплексних індикаторів,

що охоплюють 67 різноманітних параметрів. Із

122 країн, включених до нього в 2001 р., Україна

опинилася на 110му місці, що не є привабливим

для нашої країни.

Об’єднанню зусиль у розв’язанні екологічних

проблем, цілеспрямованій екологізації міжнарод

ного економічного і науковотехнічного співро

бітництва сприяло проведення в травні 2003 р.

уперше в Україні п’ятої Всеєвропейської конфе

ренції міністрів охорони навколишнього середо

вища «Довкілля для Європи» (м. Київ), на якій

були присутні міністри екології з 55 країн світу.

Україна була другою європейською держа

вою, яка ратифікувала Орхуську конвенцію про

доступ до інформації, участь громадськості у

процесі прийняття рішень і доступ до правосуд

дя з питань, що стосуються навколишнього се

редовища. Більшість передбачених конвенцією

екологічних прав міститься і в чинному законо

давстві України. Це тим паче зумовлює не

обхідність приведення усіх нормативноправо

вих актів у відповідність до цього міжнародного

документа. Необхідно активніше залучати гро

мадськість до прийняття екологічно значущих

рішень. Процедура участі громадськості в роз

робці державної політики, державних програм та

проектів нормативноправових актів у сфері охо

рони довкілля, використання природних ре

сурсів та забезпечення екологічної безпеки лю

дини має бути регламентована на законодавчо

му рівні. Треба активніше залучати громадськість

і до обговорення питань бюджетного фінансу

вання природоохоронної діяльності. В державі

мають бути створені механізми громадського

контролю за витратами коштів на природоохо

Таблиця 2

Динаміка інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього природного середовища у 2002–2005 рр.*

*Примітка: За матеріалами Міністерства охорони навколишнього середовища

Назва вкладень 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р.

Інвестиції в основний капітал на охорону навколишнього природного середовища і

раціональне використання природних ресурсів (капітальні вкладення) у фактичних

цінах (млн грн)

372,6 468,6 518,5 864,3

У % до попереднього року 125,9 110,2 105,3 159,5

У % до загального обсягу інвестицій в основний капітал 1,6 1,4 1,4 1,7

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

143

ронні цілі. У разі виникнення спірних питань

між державними органами та громадськістю

щодо реалізації екологічно небезпечних проектів

потрібно проводити громадську екологічну екс

пертизу, забезпечуючи часткове її фінансування

за рахунок коштів державних екологічних

фондів. Потрібно активно практикувати прове

дення громадських слухань, «круглих столів»,

конференцій з проблем екологічної освіти.

Основними перепонами в забезпеченні пра

ва громадян на безпечне для життя і здоров’я

довкілля та на відшкодування завданої порушен

ням цього права шкоди є те, що:

— в законах та підзаконних нормативних

актах України відсутній механізм участі громадсь

кості у процесах прийняття екологічно значущих

рішень. Дуже важливим є те, щоб громадськість

брала участь у прийнятті рішень на стадії розроб

ки того чи іншого проекту;

— проекти законів, прийняття яких може

негативно вплинути на стан довкілля та на здо

ров’я людей в Україні, не виносяться на широ

кий загал для обговорення (в США, наприклад,

у разі ненадання органом державної влади

відповіді на зауваження чи пропозицію грома

дянина стосовно законопроекту він має право

звернутися до суду про скасування закону, якщо

він буде прийнятий);

— чинне законодавство України, зокрема

Закон України «Про охорону навколишнього

природного середовища», не містить норми пра

ва, яка надавала б можливість громадській органі

зації та громадянину звертатися до суду з позо

вом про відшкодування екологічної шкоди.

Тільки у випадку відмови того чи іншого держав

ного органу надати інформацію, яка стосується

стану навколишнього середовища, громадянин

має право звернутися до суду;

— фактична залежність судів від органів дер

жавної влади не дає змоги громадянам захистити

порушене право на безпечне для життя і здоров’я

довкілля;

— органи державної влади не зацікавлені в

існуванні інспекторів від громадських органі

зацій, які здійснювали б функцію контролю за

навколишнім середовищем.

Таким чином, резюмуючи вищезазначене,

можна стверджувати, що першочерговими зада

чами для України при переході до екологозбалан

сованого сталого розвитку є:

— використання бюджетних механізмів для

забезпечення переходу до сталого використання

природних ресурсів;

— розробка і узгодження механізму міжна

родних відносин з питань глобальних впливів на

навколишнє середовище;

— вдосконалення екологічних стандартів і

нормативів, у тому числі в галузі екологічного

менеджменту;

— розвиток систем екологічної сертифікації

і ліцензування з урахуванням показників сталого

використання природних ресурсів;

— забезпечення участі громадськості у підго

товці нормативних положень та юридичних актів

стосовно збереження довкілля.

Література

Офіційний вебсайт Міністерства охорони

навколишнього середовища.— www. menr. gov. ua

Там само.

Офіційний вебсайт міжнародної асоціації

екологічного менеджменту.— www. inem. org

Офіційний вебсайт Міністерства охорони

навколишнього середовища.— www. menr. gov. ua

Галушкина Т. Экологический менеджмент в

Украине // Экономика Украины.— 1999.— № 6.—

С. 78–83.

Харичков С. Экономикоэкологическая кон

цепция как методологический базис организации

и управления природопользованием // Экономи

ка: истоки, проблемы, перспективы.— Одесса:

ИПРИЭЭИ НАН Украины, 1995.— С. 96–107.

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

144

УДК 332.146:330.332

Г.І. Фролова

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

У статті розкрито проблеми формування та оцінки інвестиційної політики, якою забезпечується інве)

стиційний клімат та інвестиційна привабливість регіону. Розглянуто сучасний стан інвестиційної політи)

ки і її місце в економічному розвитку регіону. Запропоновано шляхи забезпечення активізації інвестиційної

діяльності з метою ефективного використання ресурсів, покращення інвестиційного іміджу регіону.

Дослідження різноманітних аспектів еконо

мічного розвитку регіонів здійснюються в бага

тьох країнах, з кожним роком зростає чисельність

міжнародних рейтингів інвестиційного середови

ща та кредитоспроможності. В числі основних

причин посилення уваги до міждержавних по

рівнянь — обумовлене посиленням глобалізації

пожвавлення міжнародного фінансового ринку,

зокрема ринку інвестиційних ресурсів.

Світовий досвід інвестиційної діяльності дає

можливість зробити висновок про найбільшу

принадність для зовнішніх інвесторів тих країн та

регіонів, де відчутну активність проявляють

місцеві інвестори. Узагальнення досвіду міжна

родних компаній, що створюють свої структурні

підрозділи в інших країнах, дозволило визначити

три основні умови здійснення закордонних інве

стицій: конкурентні переваги від створення влас

ного виробництва за кордоном повинні бути вищі

за витрати на його розширення у своїй країні;

країна, в якій буде здійснена інвестиція, повин

на бути приваблива за своїми географічними ха

рактеристиками; реалізація попередніх двох пе

реваг повинна бути для зовнішнього інвестора

вигіднішою, ніж для місцевих підприємств.

Такий підхід є цілком зрозумілим та виправ

даним, оскільки саме за умов поєднання дії рин

кових механізмів та діяльності держави, спрямо

ваної на створення рівних умов для економічних

суб’єктів, можливий максимальний економічний

ефект.

Огляд методичних підходів до визначення

інвестиційної привабливості та ризиків дозволяє

встановити основні вимоги іноземних інвесторів

до ринків, які вони прагнуть освоїти. Основним

пріоритетом залишаються: максимальна еконо

мічна свобода; прозорість умов господарської

діяльності; мінімальне державне регулювання

підприємницької активності

Інвестиційний клімат і привабливість регіо

ну значною мірою визначаються і забезпечують

ся сформованою регіональною адміністрацією

інвестиційною політикою, яка повинна містити

комплекс заходів підтримки інвестиційної діяль

ності та структурних перетворень у виробничій та

соціальній сферах, забезпечувати зростання об

сягів промислового виробництва. Причому при

розробці інвестиційної політики регіону необхі

дно створювати і реалізовувати індивідуальні

програми стосовно стратегічних, прямих фінан

сових і портфельних інвесторів.

Тому першочерговими повинні бути напря

ми регіональної інвестиційної політики, що спри

ятимуть активізації і більш ефективному викори

станню факторів привабливості, а саме:

— заходи з покращення інвестиційного клі

мату;

— зростання платоспроможності регіону;

— зростання конкурентоспроможності регі

ону і сприяння розвиткові бізнесу;

— стимулювання стратегічних інвесторів що

до розміщення основного бізнесу на території

регіону;

— створення привабливого іміджу регіону.

Сучасні умови економічного розвитку потре

бують проведення активної політики із залучен

ня інвестицій, що має стати одним із дієвих ва

желів підвищення конкурентоспроможності ук

раїнської економіки. Це підтверджується пріори

тетами діяльності уряду, регіонального й місце

вого керівництва і висновками багатьох політиків,

представників громадськості, науковців. Зокрема,

зазначеній темі присвячено численні публікації

українських учених О. Гаврилюка, В. Гейця, М. Ге

расимчука, О. Задорожної, Ю. Макогона, А. Фі

ліпенка, В. Вісящева, Л. Борщ, І. Баранецького,

П. Вдовича, Ю. Григоренка, О. Сталінської, В.С. 

Марцина та ін.

Проблема формування та оцінки інвестицій

ної політики, якою забезпечується інвестиційний

клімат та інвестиційна привабливість регіону,

визначають мету даного напрямку дослідження.

Нове для постсоціалістичних країн явище,

яке стає все більш впливовим аспектом інвести

ційного процесу, — це регіональна конкуренція.

Столичний регіон традиційно концентрує основ

ну частину інвестицій, в тому числі і прямих іно

земних. Для залучення інвестицій в регіони Ук

раїни важливу роль має відіграти політика спри

яння на регіональному рівні, що означає на

явність політичної волі та здійснення реальних

заходів представниками місцевих органів влади

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

145

щодо підтримки і лобіювання інтересів інвесто

ра, місцеві переваги в інфраструктурному забез

печенні інвестиційних процесів — фінансовому,

технічному, інформаційному тощо. В такому кон

тексті зростає актуальність оцінки регіонального

стимулювання бізнесу, що в першу чергу цікавить

інвесторів.

Інвестиційна привабливість регіонів України

найчастіше оцінюється за переліком узагальнених

показників: рівень загальноекономічного розвит

ку регіону (35 %), рівень розвитку інвестиційної

інфраструктури регіону (15 %), демографічна ха

рактеристика регіону (15 %), рівень розвитку рин

кових відносин і комерційної інфраструктури

регіону (25 %), рівень криміногенних, екологіч

них та інших ризиків (10 %). У такий спосіб

здійснюється аналіз певних конкурентних пере

ваг регіону щодо сучасної соціальноекономічної

ситуації, і на цій основі робляться припущення

про привабливість їх для інвесторів

. Тенденції

періоду економічного зростання в Україні поси

люють дію деяких принципових чинників. Так,

після закінчення періоду первісного нагрома

дження капіталу, завершення етапу масової при

ватизації, створення потужних фінансовопро

мислових груп — основних учасників масштабних

інвестиційних процесів — на порядок денний

виходять класичні питання щодо розміщення

економічних об’єктів та завоювання ринків. З

такої точки зору очевиднішою стає направленість

інвестиційних зусиль на максимізацію прибутків

економічних суб’єктів, яка можлива за умови

місткого та стабільного споживчого ринку. Чис

ленні опитування іноземних інвесторів, які вже

працюють в Україні упродовж кількох років, до

водять їх підвищений інтерес саме до можливості

просувати виготовлену продукцію на українсько

му ринку.

Відомо багато позитивних прикладів вкладен

ня коштів іноземними і вітчизняними інвестора

ми в українські підприємства. Однак процес інве

стування сьогодні, на нашу думку, ще не можна

назвати таким, який здатний відчутно вплинути

на економічний клімат у державі. Істотно стри

мує інвестиційну діяльність незавершеність про

цесів нормативноправового забезпечення роз

витку фондового ринку і ринків фінансових по

слуг, а також недосконалість механізму держав

ного регулювання вказаних ринків.

Для оптимізації цих процесів Президент Ук

раїни В. Ющенко своїм Указом ввів у дію рішен

ня Ради національної безпеки та оборони Украї

ни (РНБО) від 15.06.2007 року «Про хід виконан

ня рішень Ради національної безпеки та оборони

України з покращення інвестиційного клімату в

Україні». В самому рішенні відзначається, що

інвестиційний клімат у державі залишається не

сприятливим з причин недостатнього рівня захи

сту прав власності, в т.ч. державної, а також не

досконалість законодавства з корпоративного

управління та низької корпоративної культури

Крім того, протягом останніх п’яти років, а

особливо у 2006 р., в Україні було ухвалено низку

важливих нормативних документів і створено на

державному рівні відповідні установи, які регу

люють інвестиційну діяльність та сприяють її

розвитку

На українському ринку інвестицій вкладни

ки сьогодні керуються насамперед міркуваннями

отримання найбільшого прибутку і найшвидшої

віддачі від вкладених коштів. В останні роки ско

ротилася питома вага інвестицій у машинобуду

вання, деревообробну, целюлознопаперову про

мисловості. Однак зросли інвестиції в такі галузі,

як харчова індустрія, фінанси і страхування, в

сферу комерційної діяльності із забезпечення

функціонування ринку (інформаційні, консуль

таційні послуги тощо). Безпосередньо сфера ма

лого і середнього бізнесу, що дає швидкий обо

рот і яка не вимагає значних оборотних коштів,

стала більш привабливою як для зовнішнього, так

і для внутрішнього інвестора.

Досвід минулих років дав можливість вияви

ти особливості розвитку інвестиційної політики

у регіонах, яка й сьогодні суттєво не змінилася.

Як і очікувалося, серед лідерів виявилися пере

дусім ті регіони, що виділяються серед інших

своїм виробничим потенціалом або рівнем фінан

сової сфери, — місто Київ, Дніпропетровська,

Донецька області. Це підтверджується даними

про ВВП відповідних регіонів. 9 із 10 регіонів, що

лідирують у інвестиційній привабливості, входять

у першу десятку й за величиною ВВП

Тому регіональний аспект має стати принци

пово важливою та невід’ємною складовою части

ною державної інвестиційної політики для ство

рення сприятливого інвестиційного клімату на

державному та регіональному рівнях.

Питання сучасного регіонального економіч

ного розвитку нерозривно пов’язане із підвищен

ням їх інвестиційної привабливості як для міжре

гіонального перерозподілу інвестиційних ре

сурсів, так і для залучення іноземних інвестицій.

Необхідною умовою покращання інвестиційної та

економічної ситуації в Україні є подальша децен

тралізація державного управління, яка здатна

підвищити демократичний потенціал суспільства,

сприяти підвищенню управлінської компетенції

регіональних та місцевих органів влади. На жаль,

сучасна практика формування інвестиційних про

грам регіонального рівня є надто недосконалою.

У переважній більшості обласні інвестиційні про

грами є простим зведенням зібраних з районів

проектів збільшення виробництва певних

підприємств, в яких економічне обґрунтування

вкрай недосконале. Якщо брати до уваги місце

вий рівень економічного розвитку, то можливос

тей сільських, селищних та міських у малих містах

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

146

органів місцевого самоврядування (ОМС) недо

статньо для кваліфікованого моніторингу та уп

равління не тільки інвестиційними процесами,

але й економічним розвитком в цілому. В штат

ному розкладі сільських та селищних ОМС часто

немає навіть посади економіста, що, як правило,

пояснюється обмеженістю бюджетного фінансу

вання. Навіть за наявності відповідних штатних

одиниць в ОМС вищого рівня перевантаженість

великою кількістю поточних проблем не дає фа

хівцям можливості реального впливу на інвес

тиційні процеси.

За законодавством України структури дер

жавної та регіональної влади не мають права втру

чатись у господарську діяльність підприємств і

впливати на неї

. Закономірно, що в період роз

будови соціальної ринкової економіки інструмен

ти прямого, адміністративного впливу місцевих

та регіональних органів влади на діяльність гос

подарюючих суб’єктів стають неприйнятними.

Основним їх завданням є опанування економіч

ними методами управління. Це завдання є особ

ливо складним з огляду на недостатній рівень

професійної підготовленості фахівців, яким у

переважній більшості бракує економічних знань

та розуміння специфіки функціонування соціаль

ної ринкової економіки.

Кваліфіковане управління регіональним роз

витком потребує фахівців з навичками аналітич

ної роботи, здатних вивчати ринок та можливі

ризики підприємницької діяльності, використо

вувати системний підхід у вирішенні завдань

управління чи супроводу інвестиційних проектів.

Представники місцевої влади чи фахівці, уповно

важені здійснювати безпосередній контакт з інве

стором, повинні не тільки досконало володіти

інформацією щодо місцевого економічного роз

витку, його стратегічних напрямів та перспектив,

але враховувати професійну, ментальну, націо

нальну специфіку кожного потенційного інвес

тора. З іншого боку, успішна робота представ

ників влади з інвесторами є запорукою формуван

ня сприятливого інвестиційного клімату регіону,

чинником залучення додаткових інвестиційних

ресурсів у його розвиток. Саме представники

місцевої влади здатні надати потенційному інве

сторові необхідну підтримку.

Перелік заходів, здатних реально сприяти

інвестиційним процесам на місцевому та регіо

нальному рівнях, і таких, що залежать від управ

лінських структур, включає першочергово інфор

маційну підтримку. Потенційний інвестор пови

нен отримати необхідну для прийняття його

рішення інформацію саме в тій формі і через ті

канали, які для нього є найбільш прийнятними.

Від представників місцевої влади залежить

ступінь поширення інформації про відповідний

регіон, зокрема його конкурентні переваги, особ

ливості тощо. Важливе значення в цьому відно

шенні має й лобіювання інтересів регіону на всіх

управлінських рівнях.

У разі прийняття інвестором рішення про

початок підприємницької діяльності в регіоні він

буде потребувати конкретних заходів підтримки

з боку місцевої влади. Вони можуть проявлятися

в особистих контактах керівників регіону з інве

сторами, узгодженні позицій щодо суті та значен

ня певних інвестиційних проектів. Зазначені про

блеми актуалізують необхідність кваліфіковано

го добору персоналу з відповідною освітою та

підготовкою.

Мета та завдання регіональної влади в інве

стиційному процесі можуть бути представлені у

вигляді функціональної моделі на рис. 1.

Рис. 1. Функціональна модель регіонального

інвестиційного процесу

Зростання обсягів залучених інвестицій

відіграє подвійну роль для регіонів. Поперше, за

кількістю залучених інвестицій можна зробити

висновок про дієвість відповідної регіональної чи

місцевої влади, тим самим оцінити її ефек

тивність. Подруге, інвестиції самі по собі висту

пають інструментом та рушійною силою еконо

мічного розвитку відповідної території, тобто доз

воляють отримувати той соціальний ефект, про

який ішлося раніше. З метою стимулювання еко

номічного розвитку територій та прискорення в

них інвестиційних процесів на регіональному та

місцевому владних рівнях повинна здійснювати

ся цілеспрямована стратегія формування іміджу

регіону як привабливого місця вкладення інвес

тицій, в числі яких: формування бази даних для

потреб широкого кола інвесторів щодо еконо

мічного і правового середовища, інвестиційного

потенціалу та конкурентних переваг території;

запровадження і постійна підтримка дії ефектив

них каналів поширення інформації щодо потреб

та можливостей території, в тому числі реклам

ного характеру; активна участь і посередництво

в налагодженні ділових контактів між представ

никами місцевих бізнесових кіл та потенційни

ми інвесторами.

У цілому Запорізька область має можливості

для інвестиційного партнерства на якісно новій

основі розвитку різних видів економічної діяль

ності. Запорізька область відноситься до найпри

вабливіших регіонів України щодо інвестування.

Область має великий промисловий потенціал,

такий як: природні багатства, власні енергоресур

си, високий науковотехнічний потенціал, розви

нена транспортна інфраструктура, розвинена бан

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

147

ківська система, доступ на ринок України країн

СНД, Європи і Азії. За об’ємом прямих інозем

них інвестицій область займає сьоме місце серед

регіонів України. За наслідками рейтингу інвес

тиційної привабливості регіонів України Запо

різька область входить до групи регіонівлідерів і

займає шосте місце після Києва, Дніпропетровсь

кої, Київської, Одеської і Донецької областей

(2,9 % вкладеного до України прямого іноземно

го капіталу).

Пріоритетними напрямами у сфері інвесту

вання в Запорізьку область є такі галузі промис

ловості, як машинобудування, харчова промис

ловість, чорна металургія, радіоелектроніка й інші

високотехнологічні галузі, а також сільське гос

подарство, рекреація і туризм. За наслідками 2006

року капітал нерезидентів у більшій своїй частині

зосередився в оброблювальній промисловості,

склавши 79,3 % від загального об’єму прямих

інвестицій.

Регіональна політика у цей час повинна спря

мовуватися на підтримку провідних підприємств

регіонів, структурну перебудову економіки ос

танніх і максимального використання природно

го, кадрового та виробничого потенціалів. В умо

вах сучасного бізнесу першочерговим завданням

є брендінг і просування Запорізької області, як

виробника привабливого і високоякісного това

ру, і саме ці поняття включають такі завдання, як:

— представлення Запорізької облдержадмі

ністрації як глобального менеджера локальних

соціальних процесів, основною функцією якого

є сприяння пошуку кваліфікованих фахівців для

потенційного інвестора, які зможуть ефективно

управляти інвестиційним капіталом; у свою чер

гу, керівництво ОДА створює всі умови для підго

товки і збереження саме таких висококласних

професіоналів;

— формування привабливого для інвестора

іміджу Запорізького регіону, а саме створення

ефективних каналів розповсюдження інформації

про інвестиційний потенціал області.

І тут слід відзначити роботу ОДА зі створен

ня різноманітних спеціалізованих рекламно

інформаційних друкарських і електронних видань

(це і презентаційний буклет «Запорізька об

ласть — регіон можливостей», і «Інвестиційний

бюлетень»; це створення двох потужних вебпор

талів, а саме інвестиційний сайт «Запорізька об

ласть — регіон можливостей» і вебсайт, створе

ний за участі ЗТПП «Віртуальні виставки Запо

різької області України»).

Запорізька ОДА постійно є як учасником, так

і організатором міжнародних виставок і ярмарків

(прикладом можна назвати Міжнародний Трейд

клуб, який пройшов у кінці травня 2007 р.; у

жовтні в Запоріжжі відбувся Регіональний інвес

тиційний ярмарок. Що стосується зарубіжних

заходів, то і тут Запорізька область брала участь у

«76 Ізмірському ярмарку» (м. Ізмір, Туреччина),

Міжнародному ярмарку «Сієра дель Лєванте»

(м. Барі, Італія), 71 Міжнародна виставкаярма

рок.

Потрібно також відзначити посередницьку

роль облдержадміністрації в поліпшенні діалогу і

встановленні контактів між представниками місце

вого бізнесу і потенційними інвесторами. Коман

да Запорізької ОДА готова забезпечити оператив

не рішення процедурноорганізаційних питань,

що, у свою чергу, необхідно для швидкої і ефек

тивної реалізації інвестицій (у цьому контексті слід

згадати створену базу інвестиційних проектів, се

ред яких уже сьогодні можна виділити найбільш

перспективні і актуальні, розроблені з урахуван

ням усіх чинників ринкової економіки).

Одним з головних чинників також є визна

чення перспективного бачення розвитку області,

що, у свою чергу, є головним кроком до створен

ня інвестиційних програм розвитку регіону, таких

як проект розробленої Концептуальної програми

«Стратегія залучення інвестицій в економіку За

порізької області на 2007–2010» і «Програма за

безпечення міжнародного і інвестиційного іміджу

Запорізької області на 2007–2010», затверджена

рішенням Запорізької обласної ради від 30.11.2006

№ 11, основна мета якої полягає у формуванні та

підтриманні позитивного міжнародного та інве

стиційного іміджу Запорізької області поза її

межами, створенні сприятливої зовнішньої

інформаційної атмосфери.

Основними завданнями Програми є:

— створення єдиного комплексного підходу

у процесі здійснення інформаційної діяльності,

пов’язаної з підвищенням міжнародного та інве

стиційного іміджу регіону;

— проведення активної, послідовної, систем

ної інформаційнороз’яснювальної роботи, у тому

числі створення та поширення інформації про

соціальноекономічні здобутки;

— сприяння проведенню міжнародного ту

ризму;

— проведення комплексної інформаційної

політики з метою забезпечення і підтримання

позитивного ділового та інвестиційного іміджу

регіону.

Презентація регіону світовому загалу є важ

ливим і необхідним заходом на шляху зміцнення

міжнародного та інвестиційного іміджу країни в

цілому. Оскільки цей напрям державотворчої

діяльності закріплено загальнонаціональною про

грамою «Інвестиційний імідж України», обласна

державна адміністрація у межах своїх повнова

жень розробляє низку відповідних заходів, спря

мованих на підтримку та подальший розвиток

загальнодержавної програми. У свою чергу, така

система заходів визначає терміни та конкретних

виконавців; передбачає щорічне коригування

визначених Програмою заходів й обсягів їх фінан

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

148

сування, враховуючи можливі зміни внутрішніх і

зовнішніх умов їх реалізації та пропозиції струк

турних підрозділів обласної державної адмініст

рації, місцевих органів виконавчої влади й органів

місцевого самоврядування.

Суттєве пожвавлення динаміки залучення

прямих іноземних інвестицій в економіку області

очікується протягом 2008 року (приріст ПІІ у 2008

році становитиме $114,5 млн., темпи росту —

116,4 %)

. У цьому контексті прогнозованими

позитивними факторами є такі:

1. На регіональній структурі інвестиційних

процесів дедалі більше позначатимуться зрушен

ня, які останнім часом є дуже виразними. Адже

«зворотним боком» популярності м. Києва серед

інвесторів є те, що входження на столичний ри

нок потребуватиме дедалі більших ресурсів, оскі

льки його ніша на поточний момент достатньо

заповнена. Такі витрати не завжди будуть еконо

мічно виправданими. Таким чином, інвестори

будуть змушені переключатися на регіональні

можливості ведення свого бізнесу. Майбутній

розподіл інвестицій між регіонами буде пов’яза

ний, передовсім, із концентрацією виробничих

ресурсів та розвиненістю інфраструктури.

Також варто зауважити, що за рахунок ста

більних та вагомих залучень іноземного капіталу

у виробничу діяльність таких підприємств, як ДП

Імідж Холдинг, АК Імідж Холдинг, Апс та ВАТ

«Пивобезалкогольний комбінат «Славутич», спо

стерігатиметься позитивна динаміка залучення

фінансових ресурсів зза кордону в загальній

картині розвитку економіки регіону.

2. Позитивним надбанням вступу України у

лютому 2008 року у СОТ стане забезпечення ста

більніших умов для вітчизняних та іноземних

агентів, зменшення ризиків та стимулювання

інвестицій.

Фактор президентських виборів, які відбу

дуться у 2010 році, стане певним стримуючим

елементом динаміки залучення ПІІ. Крім того, не

завжди можна спрогнозувати логіку іноземного

інвестора у прийнятті тих чи інших інвестицій

них рішень. І саме в очікуванні майбутніх виборів

темпи росту інвестицій у 2009–2010 роках дещо

скоротяться (109,0 %). Загальний обсяг прямих

іноземних інвестицій станом на 01.01.2010 р.

складатиме $846,0 млн. (465,9 дол. США ПІІ на

одну особу)

Таким чином, іноземні інвестиційні компанії,

які активно цікавляться Україною та її регіона

ми, вважають, що правила гри тут ставатимуть

прозорішими і зрозумілішими, з адаптацією за

конодавства до європейських стандартів. Проте

інтерес західних інвесторів ґрунтується на очіку

ваннях і може швидко зійти нанівець, якщо вони

не виправдаються.

Тому подані прогнози виправдаються лише у

тому випадку, якщо успішно здійсняться визна

чені урядом та регіональною владою заходи внут

рішньої та зовнішньої політики.

З огляду на вищеозначене, необхідно створи

ти сприятливі інформаційні можливості для по

дання об’єктивної інформації про Запорізьку

область.

На сьогодні сформований результативний

імідж Запорізької області розглядається як цінний

ресурс для подальшого всебічного розвитку ре

гіону. Цей ресурс складається з багатьох еле

ментів, які у дійовому симбіозі являють собою ті

конкурентні переваги Запорізької області, які доз

воляють їй обійняти провідні позиції серед інших

областей України у процесі залучення інвестицій.

При цьому вирішальним чинником є професій

но грамотне визначення досягнень економіки

області та акцентування уваги та зусиль на її пріо

ритетних сегментах.

Даровані природою ресурсні цінності налічу

ють на території області понад 20 видів корисних

копалин; геологічними фахівцями розвідано 131

родовище. На сьогодні область є постачальником

на внутрішній та зовнішній ринки залізної руди,

каоліну, вогнетривкої глини, формувальних

пісків, будівельних й облицювальних каменів.

Достатньо і всебічно розвинена транспортна

інфраструктура. Економічний потенціал області

сьогодні — це понад 380 провідних промислових

підприємств.

Запорізький край є провідним центром

вітчизняного авіаційного двигунобудування, ви

робництва трансформаторів та іншої високотех

нологічної продукції, яка є фірмовим брендом,

маркою світового класу якості та надійності.

Інвестиційні пріоритети тієї чи іншої галузі

визначаються здатністю підприємств забезпечи

ти високу і швидку рентабельність інвестицій. З

цієї точки зору, Запорізька область, де зосеред

жений значний туристичнорекреаційний потен

ціал, сприятливі природні та кліматичні умови,

необхідна для обслуговування даної галузі інфра

структура, є дуже перспективним регіоном. До

того ж, світова практика свідчить, що саме ця

галузь є однією з найбільш ефективних для інве

стування.

Потужний, якісний освітній потенціал об

ласті, розгалужена мережа закладів культури, то

лерантність і злагода в релігійному середовищі —

все це є складовими частинами того ресурсу, який

через плідне поєднання економічного і освітньо

культурного потенціалу нашого краю формує

привабливий інвестиційний імідж Запорізької

області.

Загальновідомо, що розмір іноземних інвес

тицій в економіці держави безпосередньо впли

ває на рівень життя нації та економіку відповід

ної країни загалом. Саме тому важливим штри

хом до міжнародноправового портрета кожної

країни є ставлення держави та її органів влади до

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

149

іноземних інвестицій, рівня гарантій інвестицій

ної діяльності та репатріації отриманих прибутків.

У цьому контексті регіональна інвестиційна полі

тика повинна містити комплекс заходів, які за

безпечують гарантії щодо захисту прав інвесторів.

Проведене дослідження інвестиційного середо

вища Запорізької області за ініціативою Запорізь

кої обладміністрації дозволило експертам виділили

такі гарантії щодо захисту прав іноземних інвес

торів, які повинні мати пріоритетність (рис. 2):

Рис. 2. Відсоток респондентів, які визначили певні гарантії щодо захисту прав іноземних інвесторів як пріоритетні

— встановлення додаткових пільг для заохо

чення іноземних інвестицій у пріоритетні галузі

економіки (33 % опитаних підкреслили не

обхідність такої гарантії);

— надання гарантій від зміни законодавства

(67 %);

— надання гарантій використання доходів та

інших коштів, отриманих від інвестиційної діяль

ності (39 %);

— надання гарантій від примусових вилучень,

а також незаконних дій державних органів та

урядових осіб (89 %);

— використання компенсацій та відшкоду

вання збитків іноземним інвесторам, включаючи

втрачений прибуток і моральну шкоду (17 %);

— надання гарантій трансферту та інших

прибутків у зв’язку з інвестуванням (11 %).

У процесі формування привабливого іміджу

регіону використовуються різноманітні інстру

менти просування бренда області або певного

інвестиційного проекту. Респондентам було за

пропоновано оцінити ефективність використан

ня таких інструментів: участь області у виставках,

форумах, конференціях; розміщення інформації

на Інтернетсторінці області; проведення презен

тацій області за кордоном; видання каталогів

інвестиційних проектів; особисті контакти та

неформальна комунікація з інвестором. Більш

позитивну оцінку отримали ті інструменти, які є

традиційними та які використовуються місцеви

ми органами влади на постійній основі (рис. 3).

На їх думку, найменш ефективним з усіх заходів

є проведення презентації області за кордоном.

Більш лояльно респонденти оцінюють видання

каталогів інвестиційних проектів. Цей інструмент

дещо поступається за ефективністю представленню

інформації на Інтернетсторінці області. Доволі

позитивно оцінено такий інструмент як неформаль

на комунікація з інвестором. Друге місце за ефек

тивністю посідають особисті контакти керівництва

області з інвесторами. У цьому контексті варто за

уважити, що подальша доля інвестиційного проек

ту може залежати не лише від його економічного

ефекту, а й від індивідуальної позиції представників

місцевої влади та від тривалості перебування пев

них осіб на керівних посадах. Беззаперечним ліде

ром серед інструментів інвестиційної політики на

регіональному рівні є участь області у виставково

презентаційних та інформаційних заходах

Отже, за будьяких умов інвестиційна політи

ка залишається основним інструментом для ство

рення умов для ефективних інвестиційних про

цесів у регіоні та раціонального структурного

регулювання капіталовкладень.

Інвестиційне партнерство повинно стати

принципом здійснення інвестиційної політики,

що передбачає узгодження суб’єктами інвести

ційних відносин цілеспрямованої інвестиційної

діяльності, покликаної забезпечити її активізацію

для якісних зрушень у розвитку економіки регі

ону. Регіональна інвестиційна політика повинна

включати такі пріоритетні напрямки вкладення

інвестицій: пріоритетний розвиток і модернізація

паливноенергетичного комплексу, впроваджен

ня енергозберігаючих технологій, розвиток інфра

структурних галузей з використанням інновацій

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

150

них проектів, реконструкція і створення нових

екологічно чистих виробництв, інвестування га

лузей і виробництв, які б сприяли розширенню

конкурентного середовища, розвитку привати

зації і підприємництва, вибіркове інвестування і

регіональна підтримка виробництв, які потребу

ють оновлення фондів і мають значний інновац

ійний потенціал, припинення інвестування не

перспективних, технологічно відсталих, збитко

вих підприємств. Створити належні умови для

проведення інвестиційної діяльності, нівелювати

можливі ризики та зацікавити, стимулювати по

тенційного інвестора, надати йому певні гарантії

стабільності, рівності, тобто створити привабли

вий інвестиційний клімат у регіоні, намагаючись

при цьому не порушити дії ринкового механізму

і таким чином забезпечити інвестиційну ак

тивність інвесторів — це першочергове завдання

держави і кожного окремого регіону.

Література

Україна на роздоріжжі: Уроки з міжнародно

го досвіду економічних реформ / За ред. А. Зіден

берга і Л. Хоффмана.— К.: Фенікс, 1998.— 477 с.

Сталинская Е. Оценка инвестиционной при

влекательности регионов Украины // Еко

номіст.— 2003.— № 9.— С. 68–69.

Указ Президента України від 15 червня 2007

року «Про хід виконання рішень Ради національ

ної безпеки і оборони України по поліпшенню

інвестиційного клімату в Україні».— Київ. 23

липня. 2007 р.— УНІАН.

Марцин В.С. Удосконалення державного ре

гулювання інвестиційної діяльності в економіці

України // Актуальні проблеми економіки.—

2007.— № 5.— С. 47–59.

Статистика / Державний комітет статистики

України //ukrstat.gov.ua.

Науковопрактичний коментар Господарсько

го кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова.—

К.: Юрінком Інтер, 2004.— 668 с.

Управління зовнішніх зносин та зовнішньо

економічної діяльності Запорізької облдержад

міністрації.— 2007.— http: // www.invest – zp.org.

ua.

Там само.

Рис. 3. Ефективність інструментів інвестиційної політики на регіональному рівні