Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Управління персоналом

Подождите немного. Документ загружается.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

461

Оператор — спеціаліст, який виконує роботу по управлінню або по

обслуговуванню якоїсь установки, машини.

Опитування — метод зібрання первинної інформації шляхом звернен-

ня із запитаннями до людей.

Оплата праці — матеріальна, переважно грошова винагорода праців-

ників за працю.

Оптимальність — один із принципів планування, ціноутворення,

управління: мінімум витрат, але максимум прибутку.

Опціон — договірне зобов’язання купити або продати товар за наперед

визначеною ціною в межах узгодженого періоду. В обмін на

отримання такого права покупець опціону виплачує продавцю пе-

вну суму премії. Ризик покупця обмежується розміром цієї премії,

а ризик продавця зменшується на величину цієї премії.

Оратор — той, хто виступає з промовою, володіє даром переконувати,

красномовністю.

Організаційна структура управління — це форма системи управлін-

ня, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елемен-

тів (виробничих і управлінських підрозділів). У практиці госпо-

дарювання застосовують кілька типових структур управління: лі-

нійну, функціональну, лінійно-функціональну, програмно-цільову

(проектного управління, впровадження нововведень, матричну).

Організаційною основою найбільш поширеної лінійно-функціо-

нальної системи управління є лінійна

підпорядкованість виконав-

ців і керівників відповідних рангів; для кваліфікованої допомоги

лінійним керівникам створюються функціональні служби. Органі-

заційні структури проектного управління об’єднують дві основні

ланки: 1) групу розвитку (стратегія й наукові дослідження, фінан-

си і ресурсне забезпечення); 2) проектні групи (розробка і реалі-

зація проектів створення й освоєння нових виробів). Матричні

структури

інтегрують функціональне та проектне управління, пе-

редбачають створення тимчасових проектних груп.

Організаційні здібності — здібності організаторської діяльності: ко-

мунікативні здібності, практичний розум, критичність, ініціатив-

ність, тактовність, вимогливість до себе та до інших, наполегли-

вість.

Організація — сукупність людей, груп, об’єднаних для виконання пев-

ного завдання. Діяльність по налагодженню роботи інших людей.

Організація виробництва — комплекс заходів щодо найефективні-

шого поєднання процесів живої праці з матеріальними елемента-

ми виробництва з метою виконання завдань підприємства при ви-

користанні всіх ресурсів.

Організація праці — система впорядкування, раціонального викорис-

тання робочої сили на підприємстві.

Організація управління — створення системи управління, побудова та

порядок функціонування організованої системи управління.

Орден — почесна нагорода за військові або цивільні заслуги.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

462

Ордер — письмовий наказ, припис, документ на видання або одержан-

ня чогось.

Оренда — надання однією стороною іншій стороні майна у користу-

вання на певний термін та за певну винагороду на основі договору.

Оренда — надання майна в тимчасове користування за певну плату.

Відносини орендодавця та орендатора засвідчуються договором

про оренду. Він визначає: склад майна з його вартісною оцінкою

на момент здачі в оренду; строки оренди; розмір орендної плати;

обов’язки сторін щодо ремонту і відновлення орендованого май-

на; форму оренди (звичайна, з наступним викупом).

Орендна пла-

та складається з амортизаційних врахувань та частини прибутку

(згідно з договором, але не нижче банківського відсотка).

Основний капітал (основні активи) — сукупність грошових коштів

фірми, вкладених в основні фонди (технічні засоби виробництва),

що тривалий час беруть участь у процесах виробничої і комерцій-

ної діяльності та переносять на продукцію (послуги) свою вар-

тість частинами — внаслідок щорічних амортизаційних відраху-

вань.

Особистість — стійка система рис індивіда, яка характеризується

стійкою системою мотивів, інтересів, переконань.

Особова справа — набір документів, що характеризують біографічні,

ділові і особисті якості працівника.

Отримувач — юридична або фізична особа, яка отримує те, що йому

адресоване.

Охорона праці — система правових, технічних і санітарних заходів

спрямованих на забезпечення безпечних для життя та здоров’я

людей умов праці.

Оцінка — результат визначення й аналізу якісних і кількісних характе-

ристик керованого об’єкта управління.

Пам’ять — процес збереження минулого досвіду які дають можливість

повторювати і використовувати у діяльності людини.

Партнерство — юридична форма організації підприємницької діяль-

ності, яка полягає у співробітництві кількох юридичних або фізи-

чних осіб, які беруть участь у діяльності підприємства власним

капіталом і особистою працею на особі партнерського договору.

Партнерські зв’язки — система договірних відносин, які встановлю-

ються між підприємцями (партнерами) і дозволяють кожному з

них досягти очікуваного результату за рахунок обміну плодами

своєї діяльності.

Паспорт — документ, який видається державою для засвідчення осо-

бистості своїх громадян.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

463

Патент — документ на право здійснення торгівлі окремими това-

рами.

Педагогіка — наука про виховання людини, розкриває зміст, цілі, за-

вдання та закономірності виховання, процес освіти і навчання.

Пенсія — регулярна грошова виплата як матеріальне забезпечення за

віком, інвалідністю та ін.

Пеня — санкція за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань.

Переконання — метод впливу на свідомість особистості шляхом звер-

тання до її власного критичного судження. Відбір логічно упоря-

дкованих фактів і висновків відповідно до одного функціонально-

го завдання.

Персонал — сукупність людських ресурсів, які має організація.

Підбір кадрів — визначення особистих і професійних якостей людей

для визначення їх відповідності виконуваній роботі.

Підприємець — самостійний агент ринку, котрий діє на свій страх і

ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової дія-

льності. Підприємець завжди є власником певного капіталу і вод-

ночас якоюсь мірою менеджером.

Підприємництво — ініціативна господарсько-фінансова діяльність

суб’єктів різних форм власності в рамках чинного законодавства

на свій ризик і під власну фінансову та майнову відповідальність.

До основних типів підприємництва належать: малий бізнес, за-

снований на особистій власності або оренді; спільне та корпора-

тивне підприємництво, що базується відповідно на спільній (ко-

лективній) та

акціонерній власності.

Підприємницький договір — форма волевиявлення сторін стосовно

безпосереднього здійснення підприємницької діяльності; він не

передбачає (не вимагає) об’єднання підприємців, що домовляють-

ся між собою, в певну організаційно-правову форму.

Підприємницький капітал — усі грошові витрати, які необхідно здій-

снити для практичної реалізації підприємницького проекту і

отримання очікуваного економічного ефекту. Він складається з

основного та оборотного капіталу (активів).

Підприємницький ризик — діяльність підприємця, розрахована на по-

зитивний кінцевий результат (одержання максимально можливого

прибутку), але з небезпекою частково або повністю втратити не

тільки очікуваний зиск, а й власний капітал за несприятливих

економічних обставин.

Планування — 1. Розробка планів розвитку і комплексів практичних

заходів по їх здійсненню. 2. Функція управління системою, роз-

робка шляхів майбутнього розвитку колективу підприємства.

Поведінка — зовнішні прояви активності людини, визначена соціаль-

ними потребами, нормами і правилами суспільного життя людей.

Повне товариство — вид господарської організації, всі учасники

якої здійснюють спільну підприємницьку діяльність і несуть від-

повідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

464

Позов — документ, який направляється до суду з вимогою задоволення

позивачу права за договором або інших передбачених у законі пі-

дстав.

Покарання — спосіб виховання особистості або групи осіб, щоб дати

зрозуміти недопустимість порушення діючих норм.

Посередник — фізична або юридична особи, яка стоїть між виробни-

ком і споживачем товару і сприяє обігу товарів.

Послуга — невиробнича діяльність фірми, спрямована на задоволення

визначеної потреби споживача.

Потреба — стан недостатку в предметах, об’єктах, без яких неможли-

вий розвиток і життєдіяльність людини.

Початковий (стартовий) капітал — капітал, що вкладається у будь-

яку власну справу з самого початку практичної реалізації підпри-

ємницького проекту або на початковій стадії підприємницької ді-

яльності взагалі.

Почуття — одна із основних форм переживання людиною свого став-

лення до предметів і явищ дійсності.

Працездатність — потенціальна можливість людини виконувати ро-

боту на заданому рівні ефективності на протязі визначеного часу.

Презентація — представлення громадськості нової фірми, компанії,

видання тощо.

Президент — виборний керівник деяких товариств, закладів,

об’єднань підприємств.

Преміювання — форма оплати праці, за якої за виконання (перевико-

нання) визначених показників виплачується додаткова винагорода.

Прерогатива — виняткове право, яке належить певному державному

органу або посадовій особі.

Приватизація — процес трансформації будь-якої форми власності у

приватну. В загальному вигляді її можна розглядати як форму ро-

здержавлення, тобто перетворення державної власності в інші фо-

рми привласнення. Головна мета приватизації — передача недо-

статньо ефективних державних підприємств реальним власникам

(господарям), які будуть безпосередньо зацікавлені у підвищенні

ефективності своєї підприємницької діяльності. Вирішальне

зна-

чення у реформуванні власності має так звана велика приватиза-

ція державних підприємств (корпоратизація, акціонування, ство-

рення холдингових компаній тощо).

Принцип — базис, вигідне положення, основне правило.

Принципал — особа, від імені і на користь якої діє агент (брокер, дилер

тощо).

Принципи підприємництва — вихідні положення і норми організації під-

приємницької діяльності. Визначальні принципи підприємства такі:

вільний вибір сфери діяльності, що приносить достатній зиск

(прибуток);

залучення на добровільних засадах майна і коштів юридичних

та фізичних осіб;

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

465

3) самостійне формування програми виробничої та інших видів

діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції,

встановлення цін на товари і послуги;

вільне наймання працівників і оплата їхньої праці без особли-

вих обмежень;

вільне розпоряджання чистим прибутком;

самостійне здійснення підприємцями—юридичними особами

зовнішньоекономічної діяльності;

Принципи управління — основні положення, які визначають побудову

і функціонування системи управління підприємства, галузі, сфери

діяльності.

Пріоритет — переважне, найважливіше значення чогось.

Прогнозування — науково обґрунтовані дослідження перспектив яко-

гось явища (соціального, економічного та ін.) на визначений

строк.

Продуктивність праці — ефективність, результативність затрат пра-

ці, що визначається у кількості продукції, яку виробляє працівник

за одиницю праці або у кількості затрат робочого часу на вико-

нання одиниці продукції.

Протекціонізм — приймання на роботу, просування по службі по осо-

бистому знайомству, родинними зв’язками, особистої відданості

також під неофіційним тиском впливових службових осіб.

Протокол — документ, у якому фіксуються фактичні обставини (хід

зборів, зустрічей, переговорів).

Професійна підготовка — система організаційних і педагогічних за-

ходів, які забезпечують формування професійних знань, навичок,

умінь та професійної готовності.

Професіографія — описування і класифікація діючих професій за різ-

ними категоріями.

Психологія праці — наука, яка вивчає психологічні закономірності

формування конкретних форм трудової діяльності і відношення

людини до праці.

Психологія управління — розділ психології, що вивчає закономірності

організації управлінської діяльності. Підприємництво, що базується

відповідно на спільній (колективній) та акціонерній власності.

Раціоналізація — удосконалення, покращення, запровадження більш

доцільної організації чогось.

Резолюція — висновок, розпорядження посадової особи на діловому

папері.

Реквізити — обов’язкові дані, встановлені законом або положеннями

для документів.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

466

Рекламація — претензії до виробника продукції за неналежну якість,

некомплектність, які оформлені відповідними актами.

Рекомендація — письмовий або цінний сприятливий відгук, порада,

вказівка.

Рентабельність — відносний показник ефективності роботи підприємст-

ва. У загальному вигляді він обчислюється як співвідношення прибу-

тку і ресурсів (витрат). Рентабельність має кілька модифікацій. Рен-

табельність застосовуваних (інвестованих) ресурсів залежно від охоп-

лення елементів останніх може визначатися як рентабельність вироб-

ничих фондів, сукупних активів, власного (акціонерного) капіталу.

Рентабельність — прибутковість, доходність випуску продукції на

підприємстві, показник економічної ефективності виробництва,

який свідчить, наскільки раціонально використовуються ресурси.

Реорганізація — переустрій, перетворення юридичної особи.

Референт — посадова особа, яка доповідає і консультує керівника з

певних питань.

Ринкова інфраструктура — сукупність різноманітних суб’єктів сфери

обігу, яка забезпечує необхідні умови для нормального функціону-

вання ринкової економіки. У ринковій інфраструктурі виокремлю-

ють ринки капіталу, засобів виробництва і праці. Елементами ринку

капіталу є фондова біржа, комерційні банки, інвестиційні та іннова-

ційні фонди, брокерські контори, страхові компанії, фонд державно-

го майна, державна комісія

з цінних паперів та фондового ринку. Ри-

нок засобів виробництва обслуговують товарні біржі, торговельно-

посередницькі фірми, аукціони, ярмарки, державна інспекція з конт-

ролю за цінами і стандартами, автомонопольний комітет тощо. Ін-

фраструктуру ринку праці встановлюють: біржа праці, центри і фонд

зайнятості населення, державний фонд сприяння підприємництву,

пенсійний фонд, фонди милосердя тощо

Робоча сила — сукупність фізичних та розумових здібностей людини,

які вона використовує для виробництва матеріальних благ та пос-

луг.

Робоче місце — зона прикладання праці, яка оснащена необхідними

засобами для трудової діяльності одного виконавця.

Робочий час — встановлений час, упродовж якого працівник повинен

виконувати свої обов’язки на підприємстві.

Розпорядження — акт управлінського рішення, виданий посадовою

особою для вирішення питання оперативного управління.

Самоорганізація управління — здатність системи самостійно без

впливу ззовні підвищувати свою впорядкованість, організовувати

роботи щодо вдосконалення управління.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

467

Самоуправління — автономне функціонування організаційної систе-

ми, правомірне прийняття рішень з внутрішніх проблем, вклю-

чення виконавців у процеси підготовки рішень.

Санація (оздоровлення) — система заходів для запобігання банкрутс-

тву

різних підприємницьких структур (підприємств, банків тощо).

Вона здійснюється шляхом:

злиття підприємств та інших організаційних утворень, що опи-

нились на грані банкрутства, з більш міцними за фінансовим ста-

ном;

повної або часткової купівлі акцій державою; випуску нових

акцій та облігацій;

зменшення відсотка по облігаціях і відстрочки їхнього пога-

шення;

збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій

тощо.

Сангвінік — суб’єкт, який володіє одним із чотирьох основних типів

темпераменту.

Секретар — керівник громадської організації, який вибирається її

членами.

Сертифікат якості — документ, що підтверджує якість товару від-

повідно до укладеного договору (контракту). Він містить, як пра-

вило, такі відомості: опис товару, названого у договорі, чи специ-

фікації; місце і дату відвантаження, транспортні реквізити;

кількість місць, вага нетто і брутто; дата виготовлення продукції

відповідно до маркування на ньому.

Сертифікація продукції — важливий елемент системи управління

якістю продукції, що полягає в її оцінюванні з обов’язковим до-

кументальним оформленням — видачею сертифіката. В Україні

розрізняють обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова

сертифікація здійснюється тільки в межах державної системи

управління суб’єктами господарювання, охоплює в усіх випадках

перевірку та випробування продукції з метою

визначення її якіс-

них характеристик і відповідності вимогам міжнародних стандар-

тів ІСО серії 9000. Добровільна сертифікація може здійснюватись

на відповідність продукції вимогам, які не є обов’язковими, за

ініціативою самих підприємств. Організаційною основою серти-

фікації виробів є мережа державних випробувальних центрів з

найважливіших видів продукції.

Системний — підхід домоуправління, який враховує взаємозв’язки

між окремими аспектами управління підприємством.

Слухи — специфічний вид міжособистісної комунікації, у процесі якої

відтворюються реальні або вигадані події, передається широкій

аудиторії людей.

Соромливість — особисті якості людини у зміні її самосвідомості, що

виникає при міжособистісному спілкуванні.

Спеціальність — конкретний вид у межах визначеної професії.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

468

Спілкування — процес встановлення і розвитку контактів між людьми,

обмін інформацією, сприйняття і розуміння іншої людини.

Спільне підприємство — форма співробітництва партнерів, які

об’єднують капітал для здійснення спільної виробничої діяльнос-

ті, управління і розподілу прибутку пропорційно вкладеному ка-

піталу. Спільне підприємство створюється на основі договору кі-

лькома юридичними особами різних держав.

Спостереження — метод досліджень шляхом фіксації поведінки

людей.

Стандарт — зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для

порівняння з ними інших подібних об’єктів. Нормативно-

технічний документ, який встановлює вимоги до продукції та ви-

робничих процесів.

Стартова ціна — початкова ціна, що встановлюється аукціонатором

(власником товару) і аукціоністом (організатором). З цієї ціни ро-

зпочинається торг під час проведення аукціону.

Статут підприємства (фірми) — письмовий юридичний документ,

який розробляється і затверджується його (її) засновниками та ре-

гулює всі сторони діяльності. У статуті наводиться повна харак-

теристика всіх напрямів діяльності підприємства (мета і основні

завдання; правова основа діяльності; перелік майна і коштів; вза-

ємовідносини з бюджетом; формування і розподіл прибутку;

управління підприємством; реорганізація і припинення

діяльності

підприємства).

Статутний фонд — сукупність матеріальних ресурсів та коштів, що

надається засновником у постійне розпорядження підприємства

чи організації. Первісний розмір статутного фонду фіксується в

статуті підприємства за його заснування і використовується як

основне джерело власних коштів для формування основних і обо-

ротних фондів. Сума статутного фонду на початок і кінець звітно-

го періоду відображається

в пасиві балансу підприємства (органі-

зації) і відповідає залишковій вартості основних фондів і

мінімальний потребі в оборотних коштах.

Стенографія — швидке записування за допомогою спеціальних знаків

і скорочених слів та словосполучень, для синхронного записуван-

ня усної мови.

Стиль керівництва — система управлінського впливу керівника на

підлеглого, обумовлена взаємовідношеннями керівника з підлег-

лими та особистими особисті між членами колективу.

Страйк — засіб боротьби трудящих за задоволення своїх вимог шля-

хом припинення роботи.

Стратегія підприємства (фірми) — комплексна програма дій (захо-

дів), яка має забезпечити досягнення її численних цілей у перед-

бачуваному тривалому періоді. Формування стратегії здійснюєть-

ся у процесі стратегічного планування (далекоглядного передба-

чення) діяльності підприємства.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

469

Стрес — стан напруги — сукупність захисних реакцій організму лю-

дини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів.

Строк — період часу, на протязі якого має бути виконане зо-

бов’язання.

Субординація — система службового підкорення молодших старшим,

на правилах службової дисципліни.

Субсидія — допомога у грошовій формі чи натурою, що надається

державою фізичним чи юридичним особам за рахунок коштів

державного або місцевих бюджетів.

Суспільна думка — вираз у формі суджень, ідей, уявлень, ставлення

соціальних груп до явищ або проблем соціального життя, які зачі-

пають загальні інтереси і формуються під впливом засобів масо-

вого впливу.

Талант — високий ступінь розвитку здібностей людини у досягненні

творчих результатів.

Тарифна угода — договір між представниками сторін з питань

оплати праці та соціальних гарантій. Тарифні угоди уклада-

ються на трьох рівнях: міжгалузевому (генеральна тарифна

угода між Урядом і Федерацією профспілок України); галузе-

вому (галузева тарифна угода); фірмовому (як складова части-

на колективного договору, тобто угоди між трудовим колекти-

вом в особі профспілки та адміністрацією

, що регулює

переважно трудові відносини: умови праці, продуктивність і

оплата праці; підготовка і підвищення кваліфікації персоналу;

соціальний захист працівників).

Темперамент — властивість людини, яка проявляється у особливос-

тях динамічних характеристик психічної діяльності (швидкість,

стійкість, темп, ритм, інтенсивність, направленість).

Тестування — випробування, стандартизоване дослідження різних

особистісних характеристик людини, яке передбачає виконання

ним якихось дій.

Технологія — спосіб та послідовність виконання якоїсь роботи, яка є

метою діяльності організації.

Технопарки — одна з нових форм управління циклом «наука — техніка

— виробництво», організаційні утворення, спеціалізовані на роз-

робці нових технологій і видів продукції. Найбільш поширеними

можуть бути парки (центри):

технологічні (спеціалізовані на впровадженні високих техно-

логій; мають у своєму складі фірми ризикового капіталу);

дослідно-конструкторські (прикладні науково-дослідні роботи

і проектування нових виробів);

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

470

3) промислові (базовані на раціональному використанні виробни-

чого потенціалу і об’єктів інфраструктури);

грюндерські («стартова» допомога з широким спектром послуг

з управління процесами становлення малих і середніх фірм).

Технополіс — об’єднання виробництва, науково-дослідних і навчаль-

них центрів, для інтеграції науки з виробництвом.

Товариство з додатковою відповідальністю — вид господарсь-

кої організації, статутний фонд якої розділений на частини, ро-

змір яких визначається за його внесками у статутний фонд, а за

недостатності цих сум — додатково майном, що їм належить, в

однаковому для всіх учасників розмірі, кратному внеску кож-

ного з них.

Товариство з обмеженою відповідальністю — організація, ство-

рювана на основі угоди між юридичними особами та (або) гро-

мадянами шляхом об’єднання їхніх внесків задля досягнення

загальних цілей. Таке товариство, статутний фонд якого фор-

мується лише за рахунок коштів пайковиків, несе відповідаль-

ність у межах власного майна, а його учасники — у межах їх-

ніх внесків.

Товарна біржа — організаційне утворення, яке спеціалізується на оп-

товій торгівлі насамперед масовими товарами, що мають чіткі та

стійкі якісні параметри. Оптова купівля—продаж здійснюються

без попереднього огляду (лише за зразками і стандартами) і за за-

здалегідь встановленими розмірами мінімальних партій продукції.

Ринкові ціни формуються залежно від фактичного співвідношен-

ня попиту і пропонування.

Товарний знак (знак обслуговування) — оригінальна позначка (ім’я,

термін, рисунок або їхнє сполучення), яка має правовий захист і

призначена для ідентифікації товарів (послуг). Якщо під товарним

знаком надаються послуги, то він називається знаком обслугову-

вання. Товарні знаки розміщуються на самому товарі або його

упаковці. Вони використовуються також у рекламі, друкованих

виданнях, на офіційних бланках

фірм (підприємств, організацій

тощо).

Торговий дім — торговельна фірма, яка закуповує товари у виробників

і оптовиків своєї країни і перепродує їх закордон і закуповує іно-

земні товари за кордоном і перепродує їх місцевим оптовим і роз-

дрібним підприємствам.

Торговий дім

— особлива категорія зовнішньоторговельних фірм,

що здійснюють широкий спектр експортно-імпортних опера-

цій, включаючи організацію різнонапрямлених виставок конк-

ретної організаційно-правової форми відповідної фірми, а вка-

зує лише на профіль її діяльності. За умови виходу на

зовнішній ринок торгові доми можуть засновувати свої пред-

ставництва в інших країнах.