Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Управління персоналом

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 12. ПІДГОТОВКА, ПЕРЕПІДГОТОВКА ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

361

занять і неуспішності з ряду предметів навчального циклу вирі-

шується питання про відрахування осіб, направлених державною

службою зайнятості на професійне навчання.

Якщо навчання громадян здійснюється не за місцем прожи-

вання, а в іншій місцевості, то крім виплати матеріальної допо-

моги в період професійного навчання їм оплачується вартість

проїзду до навчального закладу

і назад.

У разі неможливості проживання особи за місцем навчання

дозволяється, за наявності квитків, оплата проїзду до навчально-

го закладу і назад за кожен день. При відсутності квитків, як ви-

няток, допускається оплата проїзду за твердим тарифом згідно з

відміткою про прибуття громадянина до навчального закладу та

вибуття до місця

проживання кожного дня (якщо навчальні за-

клади знаходяться в радіусі до 50 кілометрів від населеного пун-

кту, де проживає особа). Маршрутний лист в кінці місяця разом з

табелем відвідувань підписується керівником навчального закла-

ду та скріплюється печаткою.

12.7. Адаптація персоналу

Важливим напрямом кадрової роботи в організаціях

при залученні персоналу є управління адаптацією.

Адаптація — це процес пристосування або зміни власної по-

ведінки працівника до нових професійних, соціальних або еко-

номічних умов праці в організації.

Процес пристосування співробітника до нової організації буде

успішним, якщо її норми і цінності колективу стануть нормами і

цінностями

нового працівника.

Нові працівники в організації стикаються з великою кількістю

труднощів, таких як виконання окремих функцій, особливості

умов праці, взаємовідносини з колегами по роботі і з вищим кері-

вництвом та ін. Все це вимагає проведення спеціальної процеду-

ри введення нового працівника в організацію для усунення біль-

шості проблем, які виникають

на початку роботи.

Виконання процедур адаптації може суттєво активізувати тво-

рчий потенціал працюючих і посилити дії корпоративної культу-

ри організації.

Для менеджера — це процес знайомства з колективом, рівнем

згуртованості та умовами праці, тобто зі всіма функціями на но-

вому місці роботи.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

362

Процес адаптації умовно може проходити у такій послідовності:

1. Оцінка рівня підготовленості новачка.

2. Орієнтування в організації.

3. Пояснення завдань і вимог до роботи.

4. Введення у робочу групу.

5. Заохочення допомоги новачку.

6. Функціонування.

В організаціях розробляється програма орієнтування, яка міс-

тить такі питання:

1. Загальне уявлення про організацію (цілі

, завдання, традиції,

норми, стандарти, продукція та споживачі, види діяльності, орга-

нізаційна структура організації, інформація про керівництво).

2. Політика організації (принципи кадрової політики та добо-

ру персоналу, напрями професійної підготовки та підвищення

кваліфікації, правила користування засобами зв’язку, правила

охорони професійної таємниці та документації).

3. Оплата праці (норми оплати праці, оплата

понад нормою

часу роботи у вихідні дні).

4. Додаткові пільги (можливості навчання на роботі, наявність

їдальні, буфету, послуги організації своїм працівникам).

5. Охорона праці та дотримання техніки безпеки (попере-

дження про можливі загрози на виробництві, правила охорони

праці, санаторної та пожежної безпеки, правила поведінки при

нещасних випадках).

6. Відносини в організації

(умови переміщення, просування

працівників, випробувальний строк, інформування про невдачі на

роботі, запізнення на роботу, посадова інструкція, оцінка вико-

нання роботи, дисципліна, оформлення скарг, канали комунікації,

розповсюдження нових ідей).

7. Служба побуту харчування, парковка автомобіля та ін.

Після того, як новий працівник ознайомився із загальною про-

грамою орієнтування, йому може бути

запропонована спеціальна

програма, яка здійснюється у формі бесід з колегами, співбесід з

керівниками (безпосереднім та вищим).

У спеціальній програмі передбачаються такі питання:

1. Функції підрозділу (цілі і завдання, організаційна структу-

ра, напрями діяльності, взаємовідносини з іншими підрозділами,

внутрішні комунікації).

2. Робочі зв’язки та відповідальність (виконання поточної ро-

боти та очікувані

результати, пояснення важливості даної роботи

і як вона пов’язана з іншими у підрозділі та в організації в ціло-

му, нормативи якості виконання роботи та оцінка виконання,

РОЗДІЛ 12. ПІДГОТОВКА, ПЕРЕПІДГОТОВКА ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

363

протяжність робочого часу і розклад, заміна відсутнього праців-

ника).

3. Вимоги до звітності, види допомоги, яка може бути надана,

коли і як її просити.

4. Правила і процедури, характерні тільки для цього підрозді-

лу або виду роботи, поведінка у разі аварій, правила безпеки, ін-

формування у разі нещасних випадків та загроз

, правила саніта-

рії, охорони майна як особистого, так і організації, порядок

винесення майна з підрозділу.

5. Поведінка на робочому місці, контроль за порушеннями

(перекури, телефонні переговори особистого характеру у робо-

чий час, використання обладнання).

6. Знайомство зі співробітниками підрозділу.

Після виконання спеціальної програми необхідно надати но-

вому працівнику можливість активно

діяти в організації, переві-

ряти на собі одержані знання про організацію. В цей період необ-

хідно надавати підтримку, регулярно разом з ним проводити

оцінку ефективності діяльності, особливо взаємодії з колегами.

Закінчується процес адаптації поступовим подоланням вироб-

ничих та міжособистісних проблем і переходом до стабільної ро-

боти. Процес адаптації триває в

залежності від циклу технологіч-

ного процесу виробництва і, головне, індивідуальних якостей

молодого працівника.

Контрольні запитання

1. Що розуміється під професійним орієнтуванням?

2. Як здійснюється професійна підготовка виробничого пе-

рсоналу?

3. Як здійснюється перепідготовка та підвищення кваліфі-

кації робочих кадрів?

4. Де і як здійснюється підготовка спеціалістів організації?

5. Де і як здійснюється підготовка та підвищення кваліфі-

кації спеціалістів?

6. Як здійснюється професійне навчання персоналу на фірмі?

7. Розкажіть про

пільги для працівників, які поєднують ро-

боту з навчанням.

8. Як Ви розумієте поняття «адаптація персоналу»?

9. Які фактори прискорюють адаптацію персоналу на фірмі?

10. Наведіть приклади адаптації абітурієнтів до навчання

в інституті.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

364

РОЗДІЛ 13

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

В ОРГАНІЗАЦІЇ

13.1. Статус профспілок та їх об’єднань.

13.2. Легалізація профспілок та їх об’єднань.

13.3. Права та обов’язки профспілок та їх об’єднань.

13.4. Повноваження виборного органу профспілкової

організації.

13.5. Державні гарантії прав профспілок.

13.6. Колективний договір як головний засіб зміцнення

соціального партнерства.

13.7. Колективні переговори та вирішення розбіжнос-

тей. Відповідальність сторін договору,

угоди.

13.1. Статус профспілок та їх об’єднань

Професійна спілка — добровільна неприбуткова громад-

ська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інте-

ресами за родом професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою представництва,

здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та

інтересів членів профспілки.

Діяльність профспілок будується на принципах законності та

гласності. Інформація щодо їх статутних і програмних докумен-

тів є загальнодоступною.

Належність або неналежність до профспілок не тягне за собою

будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політич-

них, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конститу-

цією та іншими законами України.

Забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення пе-

реваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у

зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної

профспілки, вступом або виходом із неї.

Громадяни України мають право на основі вільного волевияв-

лення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати

до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх

статутами, брати участь у роботі профспілок.

Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть

створювати профспілки, але можуть вступати до них, якщо це

передбачено їх статутами.

РОЗДІЛ 13. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ

365

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на пі-

дприємстві, в установі або організації незалежно від форм влас-

ності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує

найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостій-

но, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони

бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява

громадянина.

Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до

профспілки.

Статутом (положенням) профспілки передбачено членство у

профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів селянських

(фермерських) господарств, фізичних осіб — суб’єктів підприємни-

цької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних

або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи

служби у зв’язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.

Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження

щодо подвійного членства у профспілках.

Роботодавці не можуть обиратися до складу керівних органів

профспілки, членами якої є наймані ними працівники.

Організаційними ланками профспілок є:

1) первинна профспілкова організація — добровільне

об’єднання членів профспілки, які працюють на одному підпри-

ємстві, в установі, організації незалежно від форм власності і ви-

дів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману

працю, об’єднання працівників — членів профспілки, які забез-

печують себе роботою самостійно, осіб, які навчаються в одному

навчальному закладі;

2) республіканська, регіональна, обласна, місцева, інші орга-

нізації профспілки — добровільні об’єднання первинних проф-

спілкових організацій однієї профспілки, що діє на відповідній

території (Автономної Республіки Крим, однієї області, одного

міста, району, села);

3) профспілковий орган — орган, створений згідно із статутом

(положенням) профспілки, об’єднання (асоціації) профспілок;

4) профспілковий представник (довірена особа) — профор-

ганізатор, профгрупорг, керівник профспілки, об’єднання (асоці-

ації) профспілок, профспілкового органу або інша особа, уповно-

важена на представництво статутом або відповідним рішенням

профспілкового органу;

5) член профспілки — особа, яка входить до складу профспіл-

ки, визнає її статут та сплачує членські внески.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

366

З метою виконання своїх статутних завдань профспілки мають право

на добровільних засадах створювати об’єднання (асоціації, ради, федера-

ції, конфедерації тощо) за галузевими, територіальними або іншими озна-

ками, а також входити до складу об’єднань та вільно виходити з них.

Профспілки, які бажають створити об’єднання профспілок,

укладають відповідну угоду та затверджують статут (положення)

цих об’єднань.

Статут об’єднань профспілок визначається за статусом членів,

яких вони об’єднують.

Профспілки можуть мати статус:

• місцевих;

• обласних;

• регіональних;

• республіканських;

• всеукраїнських.

Статус місцевих мають профспілки, до складу яких входить

не менше трьох первинних організацій, що діють на підприємст-

вах, в установах або організаціях однієї адміністративно-

територіальної одиниці (міста, району, села), чи об’єднань не ме-

нше дев’яти членів профспілки, які працюють на різних підпри-

ємствах, в установах або організаціях.

Статус обласних мають профспілки, організаційні ланки яких є в

більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області,

міст Києва та Севастополя; в більшості адміністративно-терито-

ріальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, де роз-

ташовані підприємства, установи або організації певної галузі;

об’єднують у профспілці більшість членів профспілки, які працюють

за даною професією чи фахом в області, містах Києві та Севастополі

Статус регіональних мають профспілки, організаційні ланки

яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох

або більше областей.

Статус всеукраїнських профспілок визначається за однією з

таких ознак:

1) наявність організаційних ланок профспілки в більшості ад-

міністративно-територіальних одиниць України;

2) наявність організаційних ланок профспілки в більшості ад-

міністративно-територіальних одиниць України, де розташовані

підприємства, установи або організації певної галузі, та які

об’єднують не менше третини членів профспілок цієї галузі або

членів профспілки певного фаху професії;

3) об’єднання в профспілці більшості членів профспілки, які

працюють за даною професією чи фахом в Україні.

РОЗДІЛ 13. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ

367

Статус республіканських профспілок Автономної Республі-

ки Крим визначається за ознаками всеукраїнських профспілок

стосовно території Автономної Республіки Крим.

Всеукраїнські профспілки можуть без спеціального дозволу

використовувати у своєму найменуванні слово «Україна» та по-

хідні від нього.

13.2. Легалізація профспілок та їх об’єднань

Легалізація (офіційне визнання) профспілок, їх

об’єднань є обов’язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації.

Реєстрація всеукраїнських профспілок, їх об’єднань здійсню-

ється Міністерством юстиції України, інших профспілок, їх

об’єднань — відповідно Головним управлінням юстиції Мініс-

терства юстиції України в Автономної Республіці Крим, облас-

ними, Київським та Севастопольським міськими, районними, мі-

ськими (міст обласного призначення) управліннями юстиції.

Для реєстрації профспілок, об’єднань профспілок їх засновни-

ки або керівники виборних органів подають заяву.

До заяви додаються статут (положення), протокол з’їзду, кон-

ференції, установчих або загальних членів профспілки з рішен-

ням про його затвердження, відомості про керівні органи, органі-

заційні ланки або засновників об’єднань, а для фахових проф-

спілок — також відомості про чисельність членів профспілки.

Заява про надходження документів. Легалізуючий орган про-

водить перевірку на відповідність статусу, законодавству, носить

організацію в Реєстр об’єднань громадян України та видає посві-

дчення встановленого зразка.

У разі невідповідності поданих документів профспілок, їх об’єд-

нань зазначеному статусу легалізуючий орган відмовляє в реєстрації.

За подання на реєстрацію недостовірних відомостей особи, які

їх підписали, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Рішення про відмову в реєстрації може бути оскаржено в су-

довому порядку.

У разі реєстрації профспілки та їх об’єднання набувають ста-

тусу юридичної особи.

Організаційні ланки профспілок набувають статусу юридичної

особи на підставі статуту зареєстрованої всеукраїнської профспілки

або профспілки іншого статусу. Організаційні ланки повинні пові-

домити відповідне управління юстиції про належність до певної

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

368

профспілки. Первинні профспілкові організації повідомляють також

роботодавця із зазначенням складу об’єднуваних ними працівників.

Зареєстровані профспілки, їх об’єднання, а також організацій-

ні ланки таких профспілок здійснюють свої повноваження, набу-

вають цивільних прав і беруть на себе цивільні зобов’язання че-

рез свої органи, що діють у межах прав, наданих їм статутом.

Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Статути (положення) профспілок приймаються з’їздами, конфе-

ренціями, установчими або загальними зборами членів профспілки

відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Статут (положення) профспілки повинен містити:

1) статус та повну назву профспілки, їх скорочену назву (за ная-

вності), місцезнаходження її керівних органів (юридичну адресу;

2) мету та завдання профспілки;

3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї;

4) права, обов’язки членів профспілки, умови, порядок та під-

стави виключення з членів профспілки;

5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності;

6) організаційну структуру профспілки, повноваження її орга-

нізаційних ланок та керівних органів профспілки, порядок фор-

мування їх складу;

7) умови, терміни, порядок скликання з’їздів, конференцій чи

загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними

рішень;

8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки

перед членами профспілки, контроль за діяльністю виборних ор-

ганів профспілки;

9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та

напрями їх використання;

10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної

для виконання статутних завдань профспілки;

11) порядок внесення змін до статуту профспілки;

12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і ви-

рішення майнових питань.

У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші поло-

ження, що стосуються особливостей створення та функціонуван-

ня певної профспілки.

У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за стату-

сом профспілкові органи можуть затверджувати положення про

відповідні організаційні ланки профспілки.

Об’єднання профспілок діють відповідно до законодавства та

своїх статутів (положень), які приймаються засновниками.

РОЗДІЛ 13. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ

369

Статут (положення) об’єднання профспілок повинен містити:

1) дату та місце укладення угоди про створення об’єднання;

2) статус та повну назву об’єднання, його скорочену назву (за

наявності), місцезнаходження його керівних органів (юридичну

адресу);

3) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності

об’єднання;

4) мету створення та основні завдання об’єднання;

5) умови та порядок прийняття нових членів до об’єднання та

виходу з нього;

6) права та обов’язки членів об’єднання;

7) організаційну структуру об’єднання;

8) повноваження керівних органів об’єднання, порядок їх фо-

рмування та терміни діяльності;

9) умови, терміни, порядок скликання з’їздів (конференцій)

об’єднання, порядок прийняття ними рішень та перелік питань,

віднесених до їх компетенції;

10) джерела надходження (формування) коштів об’єднання та

напрями їх використання;

11) порядок і терміни звітності керівних органів об’єднання

перед профспілками, які створили це об’єднання;

12) порядок внесення змін до статуту (положення) об’єднання;

13) умови та порядок припинення діяльності об’єднання;

14) порядок здійснення контролю за діяльністю об’єднання;

15) порядок вирішення майнових питань.

У статуті (положенні) об’єднання профспілок можуть бути

передбачені й інші питання, що стосуються особливостей його

створення та функціонування.

Профспілки та їх об’єднання відповідно до своїх статутних

цілей і завдань мають право вступати до міжнародних профспіл-

кових та інших міжнародних організацій та об’єднань, які пред-

ставляють інтереси працівників, і брати участь в їх діяльності,

співробітничати з профспілками інших країн, здійснювати іншу

діяльність, яка не суперечить законодавству України.

13.3. Права та обов’язки

профспілок та їх об’єднань

Законодавством України передбачені такі права та

обов’язки профспілок та їх об’єднань.

М. Д. ВИНОГРАДСЬКИЙ, С. В. БЕЛЯЄВА, А. М. ВИНОГРАДСЬКА, О. М. ШКАНОВА. Управління персоналом

370

Права профспілок та їх об’єднань

1. Представляти і захищати права та інтереси членів профспілки

2. На ведення колективних переговорів та укладання колективних

договорів і угод

3. На захист прав громадян на працю та здійснення громадського

контролю за додержанням законодавства про працю

4. У забезпеченні зайнятості населення

5. На соціальний захист та забезпечення достатнього життєвого рі-

вня громадян

6. На ведення колективних переговорів та укладання колективних

договорів і угод

7. На участь в управлінні підприємствами та при зміні форм влас-

ності

8. На організацію страйків та проведення інших масових заходів

9. На інформацію з питань праці та соціально-економічного розви-

тку

10. На створення навчальних, дослідних та інших дисциплін

11. На охорону здоров’я, фізкультуру, спорт, туризм

12. На захист духовних інтересів трудящих

13. На захист житлових п

ав г

омадян

14. На п

итягнення до відповідальності посадових осіб

15. На ство

ення своєї власності

16. На господа

ськ

діяльність

Рис. 13.1. Права профспілок