Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 7. Технологія вирощування ремонтних телиць

максимальну продуктивність тварин у період їх біологічно активно-

го росту (в молодому віці й особливо у підсисний період). При цьому

забезпечується швидкий перебіг етапів онтогенезу тварин.

Отже, інтенсивне вирощування телиць м’ясних порід має бути

спрямоване на те, щоб перших телят отримати від дворічних первіс-

ток. Це означає, що вперше телиць слід парувати у 14 – 15-місяч-

ному віці живою масою 350 – 380 кг (залежно від породи). Це на

12 міс скорочує тривалість непродуктивного утримання тварин,

сприяє підвищенню економічної ефективності виробництва ялови-

чини.

Завдяки інтенсивному вирощуванню ремонтних телиць значно

скорочується «непродуктивний» період, а оптимальний вік корів при

першому отеленні становить 24 – 25 міс, що дає змогу забезпечити

максимальну продуктивність їх протягом усього життя.

Ураховуючи те, що кожного року 10 – 20 % стада корів обов’яз-

ково замінюють (ремонтують) первістками, процес прийняття рі-

шень значно впливає на продуктивність і рентабельність тварин-

ництва, які залежать від репродуктивності тварин. Жива маса те-

лят від первістки з раннім строком отелення при відлученні більша,

ніж від первісток з пізнішим строком отелення, і така закономір-

ність зберігається в подальшому. Іншими словами, найбільш про-

дуктивними є корови, які за час їх життя осіменяються раніше.

Дотримання при вирощуванні телиць зазначених вище техноло-

гічних вимог дає змогу добиватися раннього запліднення теличок

при першому осіменінні, уникати частих ускладнень під час оте-

лень їх, забезпечувати оптимальну масу телят, народжених від пер-

вісток, щороку мати телят протягом 10 – 12 років.

7.6. Профілактика захворювань ремонтних телиць

при вирощуванні

Білом’язова хвороба телят. Симптоми м’язової дистрофії вияв-

ляються у телят через нестачу вітаміну Е у віці від 2 до 12 тижнів.

Найбільш часто вони виражаються у порушенні роботи серця та па-

ралічі чи провислості спини. Дефіцит вітаміну Е чи селену впливає

на роботу м’язів серця і скелетних. Теля може несподівано загинути

після фізичного навантаження. Вітамін Е сприяє засвоєнню і на-

громадженню вітаміну А, отже, його нестача зумовлює нестачу і ві-

таміну А, навіть незважаючи на те, що вміст вітаміну А в кормі до-

статній. В цілому він є антиоксидантом. Нестачу вітаміну Е може зу-

мовити надмірний вміст нітратів, а також раціон з неякісного сіна,

соломи або силосу. Добрим джерелом його є зелене сіно і зерно. Щоб

забезпечити організм теляти вітаміном Е, в раціон корови протягом

260

Розділ 7. Технологія вирощування ремонтних телиць

останніх 60 днів тільності і в першу половину лактації вводять від 25

до 30 МО вітаміну Е на 0,454 кг корму, або від 400 до 500 МО на одну

голову. Оральне введення більш ефективне, ніж ін’єкції. Якщо про-

тягом останніх 60 днів вагітності корові давати 800 – 1200 г зернової

суміші, то випадки нестачі вітаміну Е трапляються рідко.

Дефіцит селену в телят виникає у місцях, де ґрунт бідний на цей

елемент (лісні сіроземи). Тут проводять вітамінізацію телят препа-

ратами з вітаміном Е і селеном, а також включають селен у міне-

ральну підгодівлю.

Збереженість телят. Щоб забезпечити якомога більшу збере-

женість новонароджених телят, необхідно: проводити отелення в

чистоті, на підстилці для породіллі із cвiжoї соломи; якнайшвидше

після отелення дати теляті ссати матір і забезпечити його достат-

ньою кількістю молозива, у разі нестачі його випоювати теляті мо-

лозиво інших продуктивних корів або розморожене із запасів; в день

народження або наступного дня ввести внутрішньом’язово теляті

антибіотик 1 – 2 см

проти пупкової інфекції, ентериту та інших ле-

геневих і шлунково-кишкових інфекцій, плюс 5 см

внутрішньо-

м’язово тривітаміну А, D, Е. Краще ввести 5 мл одноразово препа-

рату вітаміну Е із селеном та іншими мікроелементами типу «Се-

димін».

Захисні властивості організму новонародженого починають фор-

муватись у віці 14 днів. У разі порушення технології вирощування

телята гинуть у перші дні життя.

Молозивний період — найважливіший у житті телят, тому його

потрібно максимально використовувати для зміцнення їхнього здо-

ров’я і підвищення природної резистентності організму. Це особливо

треба мати на увазі в умовах великих ферм, оскільки основна при-

чина масових захворювань телят у ранньому віці — знижена резис-

тентність їхнього організму. Недооцінка імунологічних основ резис-

тентності новонароджених і її факторів — головна причина шлун-

ково-кишкових захворювань телят. Контроль за основними механі-

змами формування імунологічного статусу дасть змогу запобігти

цим захворюванням. Перше випоювання новонародженому молози-

ва відіграє вирішальну роль у формуванні пасивного імунітету те-

ляти. В кишках його розвиваються мікроорганізми, які проникають у

кров і спричинюють захворювання. Кров новонароджених не має за-

хисних імунобіологічних властивостей. Тому важливо, щоб інтервал

між народженням теляти і першим випоюванням (ссанням) ним мо-

лозива становив 30 – 40 хв, але в жодному разі не перевищував

1,5 год. Молозиво новонародженому теляті дають теплим (t = 38 °С),

щоб запобігти шлунково-кишковим захворюванням.

Особливо важливим для захисту організму теляти від інфекції є

білок гамаглобулін. Вміст імуноглобулінів у молозиві з часом зни-

261

Розділ 7. Технологія вирощування ремонтних телиць

жується. У перших порціях молозива концентрація білка найвища

(11,4 – 12,65 %), частка гамаглобулінів становить 66,2 – 70,7%

(В.М. Фантіна із співавт., 1977). Наступне швидке зниження вмісту

білка в молозиві зумовлене переважно зменшенням рівня в ньому

сироваткових білків. Різке зниження загальної концентрації остан-

ніх супроводжується перегруповуванням їх фракцій. Концентрація

α-глобулінів через 84 год знижується із 70,1 до 23,4 %, γ і β, навпа-

ки, збільшується відповідно з 13,9 до 47 % і з 12,9 до 24,8 %.

Здатність теляти передавати імуноглобулін епітеліальними клі-

тинами кишок знижується щогодини після його народження.

Досить важливо своєчасно напоїти молозивом телят, що народи-

лися вночі. Трапляються випадки, коли корова не підпускає теля

для ссання. Щоб уникнути цього, їй фіксують голову і задні кінців-

ки, після чого підпускають новонародженого. Якщо молозива у ко-

рови недостатньо, використовують корів-годувальниць, які телили-

ся одночасно з нею. Корів, які «не прийняли» телят, слід вибракову-

вати. Якщо годувальниць не вистачає, телят треба випоювати за-

мінником молозива, рекомендованим К. В. Асалхановим (1980).

Склад цього замінника такий: жовток курячого яйця — 120 г, глю-

коза — 30 г, вітамін А (масляний розчин) — 20 мг, вітамін С — 300 мг,

фізрозчин — 1000 мл.

Іноді телята ссуть матерів до настання в них наступних родів,

внаслідок чого молозиво корів за складом наближається до молока.

В результаті організм теляти не отримує з молозивом матері необ-

хідних речовин і стає сприйнятливим до захворювань. Основним

засобом профілактики при цьому є відлучення телят від матерів у

віці 6 – 8 міс.

У перші дні після народження теля особливо чутливе до неспри-

ятливих умов утримання. Пояснюється це насамперед відсутністю у

нього належної терморегуляції. Тільки за відповідного режиму до-

сягається нормальне функціонування усіх систем організму новона-

родженого. У зв’язку з цим у родильному відділенні слід дотриму-

ватися таких зоогігієнічних норм. Зокрема, забезпечувати тут опти-

мальну для новонароджених температуру (22 – 24 °С), через 2 – 3

дні 16 – 18 °С. Концентрація вуглекислого газу у приміщенні може

становити не більш як 0,3 мг/л, аміаку — 0,02, сірководню —

0,01 мг/л, відносна вологість повітря — 55 – 65 %. Для профілакти-

ки шлунково-кишкових захворювань телят організовують періодич-

ну обробку (через 15 – 20 днів) станків у родильному відділенні, їх

чистять, дезінфікують і утримують вільними не менше трьох діб. У

літній період із родильного відділення видаляють усе, що в ньому є,

організувавши отелення на випасах, а також в інших приміщеннях.

Обезрожування телят. Обезрожують телят за допомогою при-

строю електротермокаутера або спеціальним препаратом змащують

262

Розділ 7. Технологія вирощування ремонтних телиць

місця росту рогів у теляти до 8-тижневого віку. Обезрожування тва-

рини допомагає, наприклад, запобігти травмуванню людей і худоби.

У США обезрожування вважається обов’язковим процесом. За про-

даж худоби з рогами фермер сплачує штраф $2 за кожну тварину.

Обезрожування певною мірою сприяє економії місця для утримання

та годівлі тварин, запобіганню травматизму та зменшенню кількос-

ті вимушених забоїв.

Гострий інфекційний кон’юнктивіт — інфекційне захворю-

вання великої рогатої худоби. Його спричиняють бактерії, ультра-

фіолетове випромінювання, велика кількість мух, пил, вітер, висока

трава, будяки, квітковий пилок, мікоплазматичні штами, віруси (ві-

рус інфекційного ринотрахеїту), скупченість тварин у тісних примі-

щеннях, відсутність пігменту навколо очей тварин, нестача вітамі-

ну А.

Найчастіше на кон’юнктивіт хворіють молоді особини. У більш

дорослих тварин виробляється резистентність до кон’юнктивіту.

Проте деякі із них, навіть ті, що жодного разу не хворіли, можуть

захворіти на гострий інфекційний кон’юнктивіт.

Симптоми цього захворювання тварин — сльозоточиві очі, запа-

лення кон’юнктиви (почервоніння навколо зовнішнього обідка ока),

прищур очей і боязнь яскравого світла (запалення рогівки або сли-

зово-гнійні виділення із ураженого ока). Хвороба триває близько

трьох тижнів, інколи упродовж місяця.

Діарея. Це інфекційне захворювання уражує теля в перші дні

після народження. Воно є найбільш поширеною причиною загибелі

телят. У жодному стаді отелення не відбуваються без виникнення

діареї. Бувають випадки, коли на діарею хворіють до 70 % новона-

роджених, а загинути від діареї можуть 50 % їх. Більш сприйнятли-

ві до діареї телята від первісток. Слід уникати скупчення тварин і

великого забруднення у місцях отелень. Краще проводити отелення

на великих сухих пасовищах.

Виникненню діареї сприяє нестача поживних речовин в раціоні

матері, її слабке здоров’я, слабкий материнський інстинкт. За низь-

кої резистентності теляти потрапляння інфекції в його організм ду-

же впливає на прояв діареї. Найпоширеніші збудники діареї — ро-

тавірус і коронавірус. Механізми їх дії на телят неоднакові. Обидва

віруси уражують вистилаючі клітини травного каналу і клітини, що

виконують функції перетравлення і всмоктування корму. Причи-

ною загибелі хворих тварин є велика втрата організмом рідини і

електроліту, що призводить до сильного зневоднення організму й

ацидозу (рН змінюється від нейтрального до кислого).

Діарею у телят спричинює також Е. coli бактерія кишкової групи.

Вона виділяє токсичні речовини, які ушкоджують вистилаючі клі-

тини кишок, що призводить до великої втрати організмом рідини й

263

Розділ 7. Технологія вирощування ремонтних телиць

електроліту. Цей збудник не зумовлює загибелі телят. Проте, якщо

їм не надати вчасно ветеринарної допомоги, вони можуть загинути.

Ще один збудник діареї у телят — криптоспоридії. Цей організм

типу кокцидії також негативно впливає на вистилаючі клітини ки-

шок, знижуючи їх здатність до всмоктування. Загибелі тварин він

зазвичай не спричинює. Проте, якщо хворим телятам не забезпе-

чити належного догляду, вони можуть загинути внаслідок сильної

втрати рідини та порушення рН. Кокцидії можуть уражати і лю-

дину.

Причиною діареї і загибелі телят, аналогічно до бактерій кишко-

вої групи Е. соlі (уражує й інші органи, крім кишок) є сальмонела.

Картина хвороби і симптоми у разі зараження сальмонелою відріз-

няються від прояву хвороби, спричиненою іншими збудниками.

Уражує також людину.

Крім бактерій і вірусів діарея може бути спричинена надмірним

випоюванням телятам молока. У такому разі у них теж спостеріга-

ється пронос, але він зрідка може призвести до зневоднення органі-

зму, і в телят зазвичай зберігається добрий апетит. Як бачимо, не-

залежно від причин виникнення діареї у новонароджених телят,

захворювання має схожі клінічні ознаки — велика втрата організ-

мом рідини і електролітів, зміна рН, зневоднення.

На початковій стадії діареї телята ще можуть вставати, що дає

змогу ефективно перорально вводити препарати. З розвитком хво-

роби і посиленням зневоднення організму телята слабнуть, стають

млявими; у них знижується здатність самостійно пити рідину, на-

віть материнське молоко. Якщо на ранній стадії захворювання те-

лятам давати часто пити, це дасть змогу підтримувати їх життє-

здатність і зберігати функцію смоктання, а також нормальну тем-

пературу тіла. Запізнення з напуванням і випоювання недостатньої

кількості води призводять то зневоднення організму, і стан теляти

погіршується. Коли зневоднення і дисбаланс рН сягають критично-

го рівня, організм теляти втрачає здатність добре всмоктувати ріди-

ну, яку вводять перорально, і тварина може загинути. Єдиним ви-

ходом на цій стадії хвороби є внутрішньовенна флюїдотерапія. Де-

які ветеринарні лікарі віддають перевагу застосуванню каоліну і

пектину. Ці речовини припиняють втрату організмом рідини і, от-

же, сприяють очищенню кишок від токсинів. Разом з тим вони нега-

тивно впливають на перистальтику кишок. Та оскільки більшість

збудників діареї знижують перистальтику кишок, застосування та-

ких лікарських препаратів, як каолін, пектин та інші, протипока-

зане.

Пероральне введення антибіотиків скорочує тривалість діареї і

поліпшує консистенцію випорожнень, якщо хвороба спричинена

бактеріями кишкової групи Е. coli. Системна антимікробна терапія

264

Розділ 7. Технологія вирощування ремонтних телиць

підвищує рівень виживання телят, особливо при системних інфек-

ційних захворюваннях. Найпоширеніші збудники діареї, наведені

вище, звичайно не піддаються лікуванню антибіотиками. Введені

перорально антибіотики змінюють нормальне середовище в киш-

ках, що інколи призводить до сприйнятливості тварин до інфекцій-

ного захворювання.

Отже, найбільш ефективним лікуванням телят, що захворіли на

діарею, є введення рідини. Утримувати їх треба в теплому і сухому

середовищі, забезпечити відповідну годівлю і введення рідини.

А.І. Завірюха, Г.П. Задорожна (1987) для профілактики токсич-

ної диспепсії у новонароджених телят рекомендують застосовувати

препарат бовітокс. Його вводять перорально через 30 хв після наро-

дження (до споживання молозива) в дозі 40 – 50 мл на одну голову.

Запитання для самоконтролю

1. Які особливості підсисного вирощування ремонтних телят? 2. Які опти-

мальні терміни відлучення телят?

3. Як організують годівлю, догляд та утри-

мання теличок після відлучення від корів?

4. Які особливості годівлі та утри-

мання нетелей?

5. Чому інтенсифікація вирощування ремонтного молодняку є

головним фактором збільшення поголів’я м’ясної худоби?

6. Як здійснюється

профілактика захворювань при вирощуванні ремонтних теличок?

265

Розділ 8. Технологія виробництва яловичини …

Розділ 8

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

ЯЛОВИЧИНИ

У СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ

М’ЯСНОМУ СКОТАРСТВІ

 Типи господарств

і ферм з вироб-

ництва яловичини

 Загальні технологіч-

ні та біологічні прин-

ципи вирощування

і відгодівлі м’ясної

худоби

 Засоби і обладнання

для відгодівельних

майданчиків

 Особливості годівлі

і утримання молод-

няку, вирощуваного

на м’ясо

 Відгодівля і нагул

вибракуваної

дорослої худоби

 Профілактика захво-

рювань худоби

під час вирощуван-

ня, відгодівлі

та нагулу

8.1. Типи господарств і ферм

з виробництва яловичини

У м’ясному скотарстві функціонують такі

господарства: племінні; комерційні (товарні),

що утримують поголів’я за системою «коро-

ва — теля»; з дорощування молодняку в за-

гонах; з дорощування молодняку на пасови-

щах; спеціалізовані (міжгосподарські під-

приємства) з інтенсивної заключної відгодів-

лі худоби. Приблизно в одному стаді із 20

вирощують чистопородних тварин з метою

селекції бугаїв для продажу іншим виробни-

кам м’ясної худоби.

Підприємства із заключної інтенсивної

відгодівлі відгодовують молодняк, що надій-

шов із господарств з дорощування, протягом

3 – 6 міс на кормах власного виробництва або

з використанням відходів переробної промис-

ловості. У районах зі сприятливими кліматич-

ними умовами заключну відгодівлю худоби

можна проводити на відкритих площадках.

Є спеціалізовані господарства з вирощу-

вання і відгодівлі худоби м’ясних порід із

закінченим оборотом при максимальному

використанні грубих і соковитих кормів у

районах з великою площею природних пасо-

вищ. Молодняк тут утримують до 18 міс, а

іноді і більше. Ремонтують і поповнюють ста-

до корів за рахунок власного відтворення. У

тваринницьких підприємствах можна орга-

нізовувати спеціалізовані або змішані фер-

266

Розділ 8. Технологія виробництва яловичини …

ми. Практика показує, що тільки на спеціалізованих фермах най-

більш ефективно використовують засоби виробництва і робочу силу.

Розміри (потужність) їх визначають за поголів’ям, зосередженим на

одній виробничій дільниці, а також за обсягами виробництва вало-

вої продукції в натуральному і вартісному виразі.

Відгодівельні господарства купують тварин за цінами, що врахо-

вують вартість забою та прибуток. Фермери, що продають телят для

відгодівлі, регулюють їх поставки, збільшуючи поголів’я, коли ціни

на телят зростають, і зменшуючи — коли ціни знижуються. Врегу-

лювати поголів’я м’ясної худоби можна упродовж 3 – 5 років.

8.2. Загальні технологічні та біологічні принципи

вирощування і відгодівлі м’ясної худоби

На фермах з вирощування та відгодівлі м’ясної худоби здійсню-

ють комплексну механізацію виробничих процесів. За цих умов гур-

ти тварин для відгодівлі формують з урахуванням їхнього віку і

статі, що підвищує ефективність відгодівлі.

Залежно від умов комплектування відгодівельного поголів’я і

стану кормової бази вирощування та заключну відгодівлю м’ясної

худоби в різних регіонах здійснюють по-різному. В приміських зо-

нах, наприклад, цим займаються великі підприємства. В усьому

циклі вирощування і відгодівлі тварин тут чітко розрізняють 3 фа-

зи: 1) до відлучення середньодобовий приріст телят становить 800 –

900 г; 2) від відлучення до 13 – 14 міс — 900; 3) від 13 – 14 до 18 –

21 міс — інтенсивна відгодівля, до кінця якої одна тварина має ва-

жити 550 – 700 кг за середньодобових приростів 1100 – 1200 г. Для

кожної фази розробляють програму годівлі, яка б забезпечувала за-

планований приріст тварин.

З метою ефективнішого використання відходів промисловості з

переробки сільськогосподарської сировини (жому, барди) у багатьох

районах поблизу цукрових, спиртових та інших заводів створюються

спеціалізовані підприємства із заключної відгодівлі худоби. Крім

відходів харчової промисловості тут використовують концентровані,

грубі, соковиті й зелені корми власного виробництва або куплені у

спеціалізованих господарствах.

На підприємствах, де розводять м’ясну худобу, діють ферми, де

відгодовують тварин на кормах власного виробництва при закінче-

ному обороті стада. Надремонтних бугайців інтенсивно вирощують і

відгодовують до оптимальних забійних кондицій — 550 – 700 кг у

18 – 21 міс. При досягненні молодняком такої маси у віці 3 роки ви-

трати корму на 1 кг приросту з урахуванням витрат на корову ста-

новлять 18 – 20 корм. од.; у віці 2,5 року — 12 – 13 корм. од.

267

Розділ 8. Технологія виробництва яловичини …

Переваги інтенсивної відгодівлі тварин на комплексах порівняно

із звичайною відгодівлею полягають у тому, що за витрачання од-

накової кількості кормів можна отримати м’яса в 1,5 раза більше за

його низької собівартості і високої рентабельності виробництва.

Технологія відгодівлі має забезпечувати відповідність корму (енер-

гії), який згодовують, корму (енергії), якого тварина потребує або

який споживає.

Відгодівля худоби спрямована на досягнення певної маси із пев-

ним вмістом жиру в туші, залежно від потреб споживача. Товстий

шар жирового поливу захищає тушу під час охолодження і транспо-

ртування. Оптимальним вважають вміст внутрішньом’язового жиру

(мармуровість) у найдовшому м’язі спини 3 – 7 %, щоб м’ясо було

смачним, соковитим і ніжним. Відкладання жиру різко збільшуєть-

ся після досягнення твариною живої маси 450 кг. Витрати корму на

утворення жиру удвічі більші, ніж на м’ясо. Тварини скороспілих

порід раніше досягають належної вгодованості, ніж пізньоспілих.

Перед відгодівлею худобу привчають до раціонів з великою кіль-

кістю зерна. Різкий перехід тварин на інтенсивну відгодівлю відра-

зу призводить до виникнення ацидозу. Високий рівень вуглеводів у

раціоні порушує рівень летких жирних кислот. У перші 21 день

тваринам дають невелику кількість зерна, потім даванку його збі-

льшують на 3 % зерна, 14 % і т. д. Тобто застосовують «ступінчасту»

відгодівлю. Наприкінці відгодівлі частка зерна в раціоні має стано-

вити 80 %.

Ацидози призводять до кульгавості, запалення печінки. За по-

етапного збільшення вмісту зерна рубець тварин привчається до 16

раціонів. Перший дають упродовж 10 днів. Після останнього на по-

вний раціон можна переводити худобу через 2 доби. У годівницях

постійно має бути свіжий корм. Тварина не повинна бути без корму

більш як 15 хв. Не слід дуже дрібно перемелювати зерно для годівлі

тварин.

Розвиток ацидозу пригнічують органічні речовини. Енергетичні

потреби тварин задовольняються вуглеводами. Частина їх прохо-

дить через рубець і перетравлюється в сичузі і тонких кишках. В

результаті діяльності бактерій рубця більшість вуглеводів корму

переробляється на оцтово-пропіонову або масляну кислоту. Ці жир-

ні кислоти через рубець всмоктуються в кров і в кінцевому підсумку

використовуються для поповнення енергетичного резерву тканин.

Вид жирної кислоти, що утворюється в рубці, визначається різними

видами і кількістю бактерій, які утворюють у ньому мікробіологічне

середовище, котре, в свою чергу, залежить від типу спожитого кор-

му. Це пов’язано з тим, що деякі види бактерій здатні перетравлю-

вати целюлозу, але не можуть перетравлювати крохмаль, а інші —

навпаки. Деякі види можуть перетравлювати крохмаль і целюлозу,

268

Розділ 8. Технологія виробництва яловичини …

але неоднаково. Тому, якщо в раціоні зернові замінюють грубими

кормами, то в мікробіологічному середовищі починають переважати

види бактерій, які перетравлюють крохмаль і, отже, виробляється

більша кількість пропіонової кислоти.

Оцтову кислоту виробляють бактерії, що спеціалізуються на пе-

ретравленні целюлози. Крім того, зернові складаються переважно з

крохмалю і швидше засвоюються. Отже, перехід на раціон з висо-

ким вмістом зерна призводить до швидкого виділення і збільшення

концентрації в рубці жирних кислот, а також до різкого підвищення

в ньому кислотності. Якщо в раціоні різко збільшують кількість зе-

рна, то в рубці швидко зростає кількість бактерій, що переробляють

крохмаль, причому вони виробляють 80 – 85 % молочної кислоти. В

рубці вона перетворюється на пропіонову кислоту. При цьому може

засвоюватися лише невелика кількість молочної кислоти. Якщо ви-

робляється надмірна кількість молочної кислоти, вона накопичуєть-

ся в рубці і крізь його стінки потрапляє в кров. Внаслідок цього мо-

же різко підвищитись кислотність рубця і крові, що, в свою чергу,

спричинить гостре порушення роботи травного каналу, а також

ознаки молочного ацидозу — послідовне порушення координації

руху, оціпеніння, а можливо, і смерть.

Підвищений вміст молочної кислоти може призводити до подра-

знення стінок рубця, проникнення крізь них мікробів, які уражують

печінку, а на стінках рубця спричинюють утворення виразок. У ху-

доби, яку привчили до раціону з високим вмістом зерна, виникає

нова мікробіологічна рівновага в рубці. Оскільки целюлоза пере-

травлюється дещо повільніше, ніж крохмаль і розчинні вуглеводи,

то раціон з високим її вмістом призводить до зниження загальної

кислотності в рубці. Таким чином, можна дуже швидко переводити

тварин із зерна на грубі корми. Швидке ж переведення їх на раціон

з високим вмістом зерна, яке не супроводжується установленням

належної мікробіологічної рівноваги, може призводити до розладів

травлення, таких як ацидоз, тимпанія, запалення суглобів ніг і ен-

тероксемія, пов’язаних з переїданням зерна і різким підвищенням

кислотності, особливо до збільшення вмісту молочної кислоти у руб-

ці. Те саме відбувається, коли худобу від випадку до випадку году-

ють зерном або за різних відхилень від установленого режиму годі-

влі. Під час годівлі тварини переїдають, внаслідок чого різко зміню-

ється мікробіологічний баланс і підвищується кислотність, особливо

зростає кількість молочної кислоти. Якщо зерно вводять у раціон

постійно упродовж 2 – 3 тижнів і більше і потім повністю переводять

тварин на раціон з високим вмістом зерна, то в результаті у рубці

встановлюється необхідна мікробіологічна рівновага, пристосована

до раціону з високим вмістом зерна. За такого режиму кількість

грубих кормів у раціоні можна зберігати на низькому рівні.

269