Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

ни отримуватимуть 2,2 – 2,5 кг сухої речовини, або 1,7 – 2,1 корм.

од., концентрація енергії в 1 кг сухої речовини становить 9,8 МДж,

вміст перетравного протеїну — 7,2 – 7,5 %. У другій половині пері-

оду лактації при зниженні молочної продуктивності та після відлу-

чення телят від матерів рівень годівлі встановлюють із розрахунку

2,2 – 2,4 кг сухої речовини, або 1,4 – 1,7 корм. од., на 100 кг живої

маси; 5,4 – 5,6 % перетравного протеїну, 0,47 Са і 0,27 Р в 1 кг сухої

речовини з концентрацією енергії 9 МДж. Потреба в сирій клітко-

вині — 22 – 26 %. На кожну кормову одиницю оптимальною є така

норма перетравного протеїну: в період сухостою — 105 – 110 г, у пер-

ший період лактації — 95 – 100 г, наприкінці лактації — 86 – 88 г.

Молодим коровам слід давати додатковий до раціону корм із

розрахунку 1 – 1,5 корм. од., 12 – 18 МДж обмінної енергії за добу;

на 1 корм. од. має припадати 100 – 105 г перетравного протеїну,

7,3 г кальцію, 4,2 г фосфору і 38 мг каротину.

Як уже зазначалось, поліпшують вгодованість корів улітку, коли

є дешеві корми, і «дозволяють» корові втрачати вгодованість взимку,

коли корми дорогі. Годівля корів має забезпечувати їх вгодованість,

що оцінюється трьома балами під час осіннього відлучення від них

телят. За такої вгодованості корови, що отримують недостатню кіль-

кість кopмiв узимку, захищені від втрат тепла і в них достатній ене-

ргетичний запас. Можливо, доцільним є раннє відлучення телят,

щоб упродовж не менш як місяць корів можна було випасати для

підвищення їх вгодованості перед входом у зиму.

За температури повітря —20 °С і нижче до раціону додають 1 кг

концкормів на тварину з розрахунку на кожні 5 °С зниження темпе-

ратури, а для корів низької вгодованості — по 2 кг.

Загалом коровам потрібно згодовувати високоякісні корми за 6

тижнів перед отеленням і до кінця періоду осіменіння, а потім — у

період лактації (всього 200 днів), решту часу (165 днів) їм треба

призначати раціон, який підтримує їхній оптимальний фізіологіч-

ний стан.

Худим коровам додають до раціону 2 кг зерна на кожну голову.

Не можна допускати надмірного споживання ними полови низької

якості і соломи, особливо дрібно порізаної. Низькоякісні грубі кор-

ми, як правило, дають достатньо енергії для підтримання життєдія-

льності корови, проте в них не вистачає білків, мінеральних речо-

вин і вітамінів.

Обмежене порівняно з нормою споживання води тваринами

знижує рівень поїдання ними корму, погіршуючи також загальний

їх стан (табл. 6.10).

Отже, витрати на корми є лише однією із статей, які тваринник у

змозі значно змінювати. Годівля є не тільки основною статтею ви-

трат, а й головним фактором впливу на репродуктивність корів,

220

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

тобто важливим чинником рентабельності розведення м’ясної худо-

би. Цей взаємозв’язок засвідчує, що основною метою годівлі м’ясних

корів є підтримання їх високої відтворної здатності.

Таблиця 6.10. Орієнтовна кількість води, яку мають споживати

тварини, л

Місяць °С

Корови, що

годують те-

лят

Сухостійні

корови, те-

лиці

Бугаї

Січень

Березень

Травень

Червень

Вересень

Листопад

6.6. Умови отримання здорових, здатних до швидкого

росту і розвитку телят

Основою спрямованого вирощування та збереження телят є пов-

ноцінна годівля і відповідний догляд за тільними коровами. Особ-

ливо сприятливо впливає на розвиток телят вітамінно-мінеральна

підгодівля корів з першого періоду тільності. І в основі профілакти-

ки захворювань новонароджених телят лежить насамперед підви-

щення резистентності плоду завдяки організації повноцінної годівлі

тільних корів. Саме в цей період в організмі матері створюється ре-

зерв поживних речовин, необхідних для формування і розвитку

здорового плоду. З цією метою тільних корів і нетелей доцільно ви-

діляти в окремі групи й забезпечувати повноцінну годівлю їх.

Життєздатність новонароджених телят можна підвищити, забез-

печивши сухостійних корів сіно-сінажно-силосно-концентратними

раціонами, які сприяють народженню приплоду, стійкого проти

шлунково-кишкових захворювань. Концентратно-силосно-сінажні

раціони негативно впливають на резистентність новонароджених

телят і відтворну здатність корів. Телята від самок, яким згодовува-

ли чимало силосу (50 % загальної поживності і більше), мають ни-

зьку резистентність, внаслідок чого серед них частішають випадки

захворювань і загибелі. З раціону глибокотільних корів за 15 днів

до отелення вилучають силос, замінюючи його якісним сіном, і зме-

ншують частку соломи.

Резистентність новонароджених телят можна підвищити за до-

помогою мінеральної підгодівлі матерів. Дорослій корові за добу

треба згодовувати: 15 – 25 г знефтореного фосфату і 100 г амонію

фосфату. Білки, що містять фосфор, є найціннішим пластичним ма-

221

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

теріалом для плоду, який розвивається в утробі матері. За нестачі

фосфатів у раціоні матерів народжуються слабкі, нежиттєздатні те-

лята. Введення до раціону сухостійних корів мікродобавок (йоду, мі-

ді, кобальту, цинку) стимулює активність лейкоцитів крові новона-

роджених телят і підвищує природну стійкість їхнього організму

проти різних захворювань. Якщо в організмі теляти достатній запас

вітамінів, воно менш сприйнятливе до захворювань.

Спожита з кормом енергія у період перед отеленням дуже впли-

ває на швидкість вироблення рефлексу ссання у теляти та виділен-

ня ним теплоти (термогенезис). Обмежений рівень спожитої коро-

вою енергії перед отеленням не позначається негативно на життєді-

яльності новонародженого, але знижує щоденне споживання ним

енергії на 11%. Частково така енергетична нестача впливає на жит-

тя теляти і його сприйнятливість до хвороб, що пов’язано зі знижен-

ням його здатності до ссання. Адже відомо, що теля набуває імуніте-

ту з молозивом, яким його годує корова. Тому відразу після наро-

дження воно потребує ретельного догляду через те, по-перше, що

вміст імуноглобулінів у молозиві швидко знижується, а з ним —

здатність теляти передавати імуноглобуліни через епітеліальні клі-

тини кишок. Тому телятам, котрі з якихось причин не споживали

молозиво матері впродовж кількох годин після народження, необ-

хідно дати здоєне з матері чи раніше заморожене молозиво від іншої

корови.

6.7. Проведення отелень і формування

технологічних груп корів

Цикл відтворення корів починають з родильного відділення, де в

індивідуальних денниках за 10 днів до отелення розміщують тіль-

них корів і нетелей. Кількість денників родильного відділення ви-

значають із розрахунку 3 % від поголів’я корів. Розмір денника

2,5 × 3 мм. Оскільки нетелі теляться на місяць раніше за дорослих

корів, то у них залишається більше часу для інволюції матки.

Oглядaти тварин перед отеленням треба через кожні 6 – 8 год. Піс-

ля отелення корів утримують з телятами до 20-денного віку у ден-

никах. Родильні відділення експлуатують за принципом

«зайнято — порожньо». Повне їх очищення і дезінфекцію проводять

перед кожним новим заповненням. У родильному відділенні під-

стилку вносять із розрахунку 5 кг на корову і 1 кг на одне теля за

добу. Гній і мокру підстилку видаляють в канал гноєзбирального

конвеєра.

Якщо у господарстві протягом року телиться невелика кількість

маток, то спеціальних poдильниx відділeнь нe cпopуджують. Для

222

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

отелення в приміщенні роблять денники із збірних щитів 3 × 3 м, з

висотою 1,8 – 2 м із розрахунку 10 – 15 денників на кожні 100 маток.

У денниках ставлять годівниці для сіна і місткості для води. Корів

переганяють до них за одну — дві доби до передбаченого отелення

після механічного очищення і дезінфекції 2%-м розчином їдкого на-

тру. Підлогу в денниках вистеляють шаром чистої сухої соломи до

30 см завтовшки. Треба запобігати потраплянню новонародженого

теляти у гній, бо при цьому охолоджується його тіло і воно може ін-

фікуватися.

Під час отелення та в перші дні після нього первістки потребу-

ють особливого догляду і допомоги. Необхідно насамперед перевіри-

ти, чи може теля ссати, чи достатньо у матері молозива. Потім треба

простежити протягом кількох тижнів після народження, щоб у те-

ляти не було діареї, переконатися, що первістки отримують добрі

корми, оскільки вони ростуть, лактують і повинні досягти необхід-

них кондицій для осіменіння в наступні 70 днів. Первісток, у яких

отелення було тяжким, а також тих, що втратили телят, мають по-

гані материнські якості та низьку молочність, вибраковують. Далі

первісток утримують окремо від повновікових корів.

Кількість первісток і корів, призначених для відтворення, має

забезпечувати оптимальне з розрахунку на одного плідника наван-

таження. За умови режимного вирощування, щоб установити кон-

такт між матір’ю і новонародженим телям, на 3 – 4 дні їх залиша-

ють разом, а потім розділяють по секціях і двічі на день випускають

для годівлі. При цьому стежать, щоб усі телята швидко знаходили

своїх матерів і щоб в усіх корів був добре розвинений материнський

інстинкт. Із секцій матерів із телятами 2-місячного віку переводять

у поряд розташовані приміщення, в яких осіменяють тих корів, що

залишилися незаплідненими. Відлучення телят до початку парува-

льного сезону або скорочення періоду підсосу до одноразового сти-

мулює гальмівний вплив підсосу на оваріальну функцію і скорочує

інтервал від отелення до еструсу. Найефективнішим для стимуляції

післяродової оваріальної функції є відлучення телят від корів на

48 год на початку парувального сезону. Воно дає змогу осіменити

корів на початку парувальної кампанії без зниження живої маси

телят при відлученні. Цей захід ефективний у стадах, де кондиція

корів оцінена як виснажена.

Під час отелень корів не слід надавати їм передчасну родопоміч,

оскільки, наприклад, у помісей шароле роди тривають довше

(4 – 6 год), ніж у аналогів м’ясних порід вітчизняного походження.

Занадто поспішне втручання у перебіг родів може призвести до

стресу, травм, післяродових ускладнень і перинатальної загибелі

телят. Родопоміч доцільно надавати у разі тривалих і тяжких родів

(при закінченому процесі розкриття шийки матки і виштовхування

223

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

плода). Однак, якщо теля перебуває в родових шляхах самки і йому

залишається «пройти» через шийку матки, то слід негайно допомог-

ти йому в цьому.

Первістки, що отелилися взимку (січень — лютий), за повноцін-

ної годівлі приходять в охоту частіше, і їх потрібно осіменяти у пер-

ший місяць після отелення. При цьому вони можуть двічі отелитися

протягом календарного року, тобто в І і IV кварталах. Такі ущіль-

нені отелення не призводять до зниження молочності й відтворної

здатності корів. У пасовищний період корови теляться на пасовищі.

6.8. Особливості організації кормової бази

у спеціалізованому м’ясному скотарстві

За невеликого навантаження худоби на одиницю земельної

площі проблему забезпечення їх кормами можна вирішити тільки

при виділенні кормовиробництва в самостійну галузь, зрошенні по-

сівів кормових культур, раціональному внесенні органічних та мі-

неральних добрив, спорудженні приміщень для зберігання кормів і

одержанні 80 —100 ц корм. од. з 1 га кормової площі. Основне дже-

рело зниження собівартості яловичини у м’ясному скотарстві — по-

дальше зменшення витрат кормів на одиницю приросту живої маси

тварин.

Тільки міцна кормова база може забезпечити науково обґрунтова-

ні норми годівлі, а отже, максимальну продуктивність тварин за ни-

зьких затрат праці і коштів. Для інтенсивного ведення м’ясного ско-

тарства створюють відносно дешеву кормову базу з переважанням

об’ємистих кормів і невеликою часткою концентрованих (табл. 6.11).

Таблиця 6.11. Річна норма заготівлі кормів на одну корову м’ясного

напряму продуктивності з приплодом (В.Г. Рижков, 1978)

Степ Лісостеп Полісся

Вид кормів

ц корм.

од. із

страх-

фондом

% за по-

живністю

ц корм.

од. із

страх-

фондом

% за по-

живністю

ц корм.

од. із

страх-

фондом

% за по-

живністю

Концентровані 20,2 27,8 25,5 32,9 22,7 30,3

Силос 17,5 24,3 17,5 22,6 17,0 22,7

Коренеплоди 1,1 1,6 1,1 1,4 1,0 1,3

Жом 2,4 3,3 2,4 3,1 2,0 2,7

Сіно 3,2 4,4 3,2 4,1 3,6 4,8

Сінаж 4,2 5,8 4,2 5,4 4,5 6,0

Солома 5,7 7,9 5,7 7,4 5,7 7,6

Зелена маса 17,9 24,9 17,9 23,1 18,5 24,6

Усього 72,2 100,0 77,5 100,0 75,0 100,0

224

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

У господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні молодняку

великої рогатої худоби, білковий корм має особливо велике значен-

ня, оскільки для інтенсивного росту телят потрібна значна кількість

протеїну з розрахунку на 1 корм. од. Незбалансована за поживними

речовинами годівля не тільки негативно впливає на продуктивність

худоби, а й призводить до збільшення витрат кормів на приріст жи-

вої маси, в тому числі й концентрованих.

Оскільки у м’ясному скотарстві на собівартість виробництва 1 ц

м’яса значною мірою впливає висока вартість кормів, потрібно ви-

значити структуру посівів найефективніших для даних умов вироб-

ництва кормових культур, щоб мати найбільший вихід корму за

найменших затрат праці та коштів на 1 ц продукції.

Ефективність кормових культур оцінюють за методикою О.В. За-

левського (1979), враховуючи такі їхні основні ознаки: вихід кормо-

вих одиниць і перетравного протеїну з 1 га; собівартість 1 ц корм.

од. і перетравного протеїну. При цьому найвищим балом оцінюється

культура, що дає найбільший вихід корму з 1 га за найменшої його

собівартості.

Найбільший вихід кормових одиниць з 1 га дають багаторічні

трави на зелений корм і кукурудза на силос, перетравного протеї-

ну — багаторічні трави на зелений корм, багаторічні трави на сіно і

кукурудза на силос; найменший — однорічні трави на сіно і зеле-

ний корм. Достатній вихід кормових одиниць і перетравного протеї-

ну забезпечують кормові буряки, однак ця культура найбільш тру-

домістка, тому 1 ц корм. од. і перетравного протеїну мають чи не

найвищу собівартість. Найнижча собівартість 1 ц корм. од. при ви-

користанні пасовищ на зелений корм, хоча вихід поживних речовин

тут значно менший, ніж на посівах багаторічних трав на зелений

корм і кукурудзи на силос.

Заготівля силосу. Силосну масу можна заготовляти за будь-

яких погодних умов, при цьому втрати сухої речовини невеликі.

Для силосування можна використати більше видів трав, навіть по-

шкоджених градом. Силос стандартної якості можна зберігати у ве-

ликій кількості. Процес заготівлі його механізований, починаючи

від збирання трав і до роздавання в годівниці. Щоправда, заготівля

силосу пов’язана з великими затратами часу порівняно із заготів-

лею сіна. Запах силосу здебільшого неприємний. На його заготівлю

і зберігання потрібні великі капіталовкладення, та й ринковий його

потенціал дуже обмежений.

На силос вирощують такі культури, як однорічні злакові (ячмінь,

овес, горох, пшениця, кукурудза). Вони легко силосуються завдяки

високому вмісту в них розчинних вуглеводів, низькій буферній єм-

ності, а вологість їх можна легко контролювати. Врожайність ячме-

ню нижча, ніж вівса, але це компенсується його вищою якістю. Овес

225

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

має найвищу врожайність у перерахунку на суху речовину. Пшени-

цю широко не використовують на силос, оскільки вона дає невели-

кий вихід кормових одиниць. Найчастіше на силос вирощують ку-

курудзу. Втрати під час заготівлі силосу зумовлені диханням рос-

лин, ферментаційними процесами через аеробне окиснення силос-

ної маси.

На якості силосу позначаються вологість, стиглість силосної ма-

си, довжина частинок різки, погода. Збирають кормові культури на

силос за вологості 50 – 70 % (табл. 6.12).

Таблиця 6.12. Вологість і стиглість силосних культур при заготівлі

силосу

Вологість силосу, %

Культура

у башті

у бунке-

рі/траншеї

у мішку

Фаза стиглості

Люцерна

Люцерна/злаки

Кукурудза

Злаки

Хлібні злаки

50 – 65

55 – 65

60 – 70

55 – 65

65 – 70

60 – 70

65 – 72

60 – 70

70 – 75

50 – 70

55 – 65

60 – 70

55 – 65

65 – 70

Бутонізація — цвітіння

Молочно-воскова

Вихід у трубку

Молочно-воскова

Люцерну для силосування слід збирати у фазі бутонізації і цві-

тіння, кукурудзу і хлібні злаки — у молочно-восковій стиглості, зла-

ки — у фазі виходу в трубку.

Чим довше триває процес в’янення силосної маси, тим більше

вона втрачає сухої речовини. Люцерна, яка є занадто сухою під час

силосування, нагрівається, тому знижується її перетравність. За те-

плої вітряної погоди вона висихає за 3 – 4 год, а хлібні злаки в’януть

ще швидше, ніж люцерна.

Довжина частинок січки при заготівлі силосу із люцерни, бобо-

вих і злаків 0,64 – 0,95 см, кукурудзи — 0,95 – 1,3 см, хлібних зла-

ків — 0,64 см (табл. 6.13).

Таблиця 6.13. Довжина частинок січки при заготівлі силосу, см

Вологість рослин, % Довжина частинок січки

Люцерна, бобові і злаки

65 – 75 0,95

Нижче 65 0,64

Кукурудза

65 – 75 0,95

60 – 65 1,30

55 – 60 0,95

Хлібні злаки 0,64

226

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Більшість поживних речовин втрачається силосною масою, коли

заповнення нею місткостей триває довше, ніж інші технологічні

операції. Треба заповнювати силосні споруди, утрамбовувати в них

силосну масу та консервувати її якнайшвидше. Закладати силос

слід рівномірно й утрамбовувати важким трактором. Для укриття

силосу використовують непошкоджену поліетиленову плівку, щоб

прискорити ферментацію. В силосну масу додають бактеріальні іно-

кулянти, ензими, вуглеводневі та непротеїнові азотні сполуки, кис-

лоти.

Тюкований силос — це фураж, який тюкують за вологості 40 –

60 %, а потім консервують під плівкою, непроникною для повітря, і

використовують у міру потреби. Це чудовий корм для телят. Він має

поліпшені смакові якості через м’яку текстуру, потребує удвічі мен-

ше часу на заготівлю, ніж заготівля сіна, його можна заготовляти за

оптимальної стадії стиглості рослин, менших затрат праці і коштів,

меншої вірогідності розладу травлення у тварин при його вживанні.

Крім усього іншого, маса тюкованого силосу зберігає природний зе-

лений колір рослин.

Тюкований силос може зіпсуватися у разі пошкодження плівки

(гризунами, птахами), за низької вологості (<40 %) не відбувається

його ферментація, а за високої (>70 %) — окиснення. Щорічні витра-

ти на його заготівлю можуть бути високими з урахуванням вартості

плівки, а термін зберігання — коротший, ніж посіченого силосу.

Нагрівання силосованої маси можуть спричини повільне її за-

кладання, низька вологість, довгі частинки січки, погане трамбу-

вання. Темно-коричневий колір силосу і його запліснявіння свід-

чать про великий вміст у ньому кисню. Гіркий молочний запах ви-

никає у разі клостридіальної ферментації, тобто за високого вмісту

вологи і вмісту неадекватних молочнокислих бактерій. Силос пога-

но зберігається при повільному закладанні, високому рівні популя-

ції дріжджів та плісняви, повільній ферментації і при використанні

перестиглої сировини. Його погано споживають тварини, якщо

культури було зібрано занадто або недостатньо стиглими, занадто

вологими або занадто сухими, силосна маса забруднена сторонніми

домішками, у ній є пліснява або спостерігається нагрівання.

При заготівлі трав’яного силосу скошену на силос зелену масу

прив’ялюють за сприятливої погоди. Її збирають за належного рівня

вологості і стиглості, подрібнюють до оптимального розміру части-

нок, для ефективнішої ферментації додають бактеріальний силос-

ний інокулянт.

Активними мікроорганізмами при силосуванні є молочнокислі

бактерії, які виробляють тільки молочну кислоту. Починається фер-

ментація, коли рівень рН становить 5,0, температура 29 °С.

227

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

На якість ферментації впливають наявність розчинних вуглево-

дів і вологи в фуражі, буферна ємність, тип домінуючих бактерій,

швидкість протікання ферментативних процесів.

Ферментація може бути обмежена кількістю цукру у фуражі (мі-

німум 6 – 12 %). У масі бобових культур може бути менше розчин-

них вуглеводів, тому їх важко силосувати. У злакових культурах їх

більше у стадії стиглості. Посуха, а також внесення добрив з висо-

ким вмістом азоту призводять до зменшення вмісту цукрів. Чим

нижче вологість маси, тим більший рівень рН, за якого досягається

анаеробна стабільність. Прив’ялювання трави сприятливо впливає

на якість силосу. Дуже вологий фураж (більш як 70 % вологості) є

небажаним.

Якісна ферментація силосної маси можлива за відсутності повіт-

ря, низької температури і швидкого окиснення. Дихання рослин

призводить до зменшення кількості поживних речовин у силосі. За

наявності кисню підвищується температура силосної маси, а за ви-

сокої температури можуть утворюватись масляна кислота та аміак,

які знижують якість силосу. Вміст у силосній масі повітря зумовлює

ріст шкідливих дріжджів і плісені. Висока температура призводить

також до теплових пошкоджень силосу (утворення коричневих про-

дуктів), внаслідок чого протеїн у ньому стає зв’язаним і непридат-

ним для тварин. Максимальна температура силосної маси має ста-

новити не більш як 30 °С.

При швидкому окисненні максимальне зниження рівня рН ро-

бить силос стійким. За високої вологості силосування має відбувати-

ся швидко.

Для ефективної ферментації слід використовувати зелену масу

молодих рослин, багату на розчинні цукри, у якій швидко розвива-

ються і підтримуються анаеробні умови, досягається і стабільно під-

тримується необхідний рівень рН.

Слід відмовитися від передчасного збирання кукурудзи на силос.

Косити її можна у фазі молочно-воскової стиглості зерна. В кілогра-

мі такого силосу 0,33 – 0,35 корм. од. Період силосування кукурудзи

(кінець серпня) збігається з третім укосом люцерни. Для збільшен-

ня в силосі вмісту протеїну в нього потрібно додати 8 – 10 % свіжо-

скошеної подрібненої люцерни.

Завчасно біля силосних сховищ доцільно скиртувати горохову

солому врожаю поточного року. Вологість призначеної для силосу-

вання кукурудзи має становити близько 75 – 80 %. Щоб рівень цук-

ру не перевищував оптимальний, до зеленої маси кукурудзи і лю-

церни додають свіжу горохову солому з таким розрахунком, щоб до-

вести вологість силосу до 60 – 72 %, а цукристість — до 6 %. Внесен-

ня 10 – 15 % соломи дає змогу знизити вміст вологи у силосованій

масі і забезпечити інтенсивний процес силосування. Солома також

228

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

вбирає рослинний сік, що виділяється під час силосування, в ре-

зультаті чого поживність її зростає на 8 – 10 %, а вміст протеїну —

на 10 – 13 %.

Останнім часом у господарствах України кукурудзяний силос є

одним із основних кормів (становить 40 – 50 %, а іноді й більше за-

гальної енергетичної цінності раціонів жуйних тварин у зимовий

період). Насичення раціонів кукурудзяним силосом призводить до

значного дефіциту в них протеїну, а це негативно впливає на про-

дуктивність сільськогосподарських тварин.

Використання поряд із кукурудзою амаранту як високобілкової

силосної культури є перспективним у вирішенні білкової проблеми

в тваринництві без зменшення обсягу виробництва кормів. Врожай

амаранту високої якості формується завдяки специфічному механі-

зму фотосинтетичної асиміляції CO

, в результаті чого утворюються

інтермедіанти лізину та інших амінокислот. Цим пояснюється на-

копичення в клітинах амарантових значної кількості протеїну, в

якому переважають найбільш цінні фракції альбумінів і глобулінів.

Надземна маса амаранту характеризується високим вмістом ка-

ротину, аскорбінової кислоти і хлорофілу в сухій речовині.

Через незначний вміст цукру при високому вмісті протеїну в зе-

леній масі силос з амаранту має посередню якість. Поліпшити його

якість можна при використанні разом з амарантом кормових куль-

тур, багатих на вуглеводи та близьких з ним за фазами вегетації.

Наприклад, силос із суміші амаранту й кукурудзи має відмінну

якість. На 1 корм. од. його припадає близько 90 – 95 г перетравного

протеїну.

В умовах гострого дефіциту якісних комбікормів, кормових доба-

вок, вітамінів та інших біологічно активних речовин при заготівлі

силосу на основі амаранту м’ясна худоба краще використовує корми

раціону, частково можна замінити концкорми силосом. Заміна ку-

курудзяного силосу в раціонах ремонтних телиць сприяє підвищен-

ню середньодобових приростів їхньої живої маси на 16 %.

Широке використання амаранту як силосної культури в зоні Лі-

состепу значною мірою вирішує проблему білка у тваринництві, дає

змогу збільшити виробництво продукції, підвищити ефективність

м’ясного скотарства України.

Виробництво сіна. На сіно скошують кормові трави до досяг-

нення ними повної стиглості (у фазі першого цвітіння). Для цього

використовують сінну плющилку, формуючи із скошеної трави вал-

ки. Збирати культури треба за вологості 40 – 50 %, тюкувати — за

вологості 15 – 18 %, зберігати сіно під укриттям. Сіно слід збирати

якомога швидше, щоб звести до мінімуму втрати листя. Викорис-

тання рекомендованих видів рослин на сіно забезпечить його висо-

ку якість.

229