Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 5. Технологія отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв

5.3. Контрольно-випробувальні станції,

їх роль у поліпшенні племінних якостей бугаїв

Найточніші характеристики бугаїв, отриманих на різних фер-

мах, можна порівняти на спеціальній контрольно-випробувальній

станції — спеціальному підприємстві (господарстві), яке має статус

суб’єкта племінної справи у тваринництві, визначений за результа-

тами проведення державної атестації та переатестації на основі По-

ложення про відповідність суб’єктів племінної справи у тваринниц-

тві, в якому проводиться породовипробування та оцінка плідників

за власною продуктивністю і якістю потомків відповідно до методик

і програм.

Завдання станції — забезпечити якомога більший ефект і про-

грес селекції, прискорити роботи з удосконалення порід, створення

перспективних високопродуктивних нових порід, внутрішньпород-

них типів і ліній. Для цього виявляють (оцінюють) плідників-

поліпшувачів в конкретно визначених, оптимальних умовах виро-

щування та порівнюють їхні племінні якості як безпосередньо в

суб’єктах племінної справи, так і в породі в цілому, визначають

призначення і масштаби використання кожного, підвищуючи цим

ефективність розроблених науковцями галузевих інститутів селек-

ційних програм при розведенні сільськогосподарських тварин.

Головними напрямами роботи контрольно-випробувальних стан-

цій є біологічна та економічна апробація порід і внутрішньопород-

них типів і результатів міжпородного схрещування, лінійна оцінка

та випробування плідників за власною продуктивністю, спермопро-

дукцією, якістю потомства тощо.

Контрольно-випробувальні станції для проведення породовипро-

бування чи оцінки плідників однієї або кількох порід створюються

по зонах України як самостійно, так і при існуючих племпідприєм-

ствах, селекційних центрах і керуються законами України «Про

племінну справу у тваринництві», «Про Загальнодержавну програ-

му селекції у тваринництві на період до 2010 року», Положенням

про діяльність контрольно-випробувальних станцій сільськогоспо-

дарських тварин, Положенням про породовипробування у тварин-

ництві та відповідними методиками і програмами.

За ветеринарними вимогами контрольно-випробувальна станція

прирівнюється до біопідприємства закритого типу. Виконання спе-

ціалізованих робіт, пов’язаних з породовипробуванням та оцінкою

плідників, проводять лише атестовані працівники, що мають відпо-

відну кваліфікацію.

Організацію породовипробування та оцінювання плідників сіль-

ськогосподарських тварин здійснює Міністерство аграрної політики

України.

190

Розділ 5. Технологія отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв

Наукове забезпечення породовипробування та оцінки плідників

здійснюють співробітники наукових установ Української академії

аграрних наук та закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації, в зоні

діяльності яких працюють контрольно-випробувальні станції, на

основі договорів, укладених з Міністерством аграрної політики

України.

Породовипробування чи оцінювання проводиться за наказом

Міністерства аграрної політики України відповідно до Закону Укра-

їни «Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на

період до 2010 року», програм селекції в розрізі порід і методик оці-

нки плідників, затверджених Міністерством аграрної політики

України та Українською академією аграрних наук.

В діяльності контрольно-випробувальних станцій вживають такі

терміни і вирази:

 породовипробування — комплексна оцінка порід, типів (кросів

та інших селекційних досягнень у тваринництві) вітчизняної і зару-

біжної селекції;

 оцінювання плідників — комплексна оцінка племінних плід-

ників за якістю потомства з одночасним випробуванням (оцінкою)

синів за інтенсивністю росту, живою масою, промірами екстер’єру та

спермопродукцією в оптимальних умовах годівлі й утримання;

 методика (інструкція) проведення породовипробування чи

оцінювання — сукупність процедур і правил, виконання яких за-

безпечує одержання оцінки з потрібною точністю і розробляється

окремо як для породовипробування, так і для оцінки плідників;

 програма проведення породовипробування чи оцінювання —

організаційно-методичний документ, який установлює умови про-

ведення породовипробування чи оцінки, містить об’єкт і мету їх

проведення, технологічний проект оцінки, місце, інформацію про

виконання і терміни проведення тощо;

 координатор проведення оцінювання — державна наукова

установа, визначена Міністерством аграрної політики України з

урахуванням пропозицій Української академії аграрних наук, яка

розробляє методику або інструкцію та програму оцінювання чи по-

родовипробування і здійснює науково-методичне керівництво їх

проведенням;

 виконавець оцінювання — контрольно-випробувальна станція,

підприємства (організації, установи), визначені Міністерством аграр-

ної політики України, які реалізують програму породовипробування

чи оцінки плідників відповідно до методики під науково-мето-

дичним керівництвом координатора, статус яких визначений за ре-

зультатами проведення атестації і переатестації та затверджений

наказом Міністерства аграрної політики України;

191

Розділ 5. Технологія отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв

 об’єкт оцінювання — плідники різних порід, типів, родонача-

льники та продовжувачі ліній вітчизняної і зарубіжної селекції;

 об’єкт породовипробування — тварини різних порід, типів

(кросів та інших селекційних досягнень у тваринництві) вітчизня-

ної та зарубіжної селекції.

Діяльність і функції у племінному тваринництві контро-

льно-випробувальної станції:

 участь у виконанні загальнодержавної програми селекції у

тваринництві та інших селекційних програм, забезпечення, згідно з

цими програмами, придбання, поліпшення, оцінки, збереження,

відтворення племінних (генетичних) ресурсів;

 проведення породовипробування чи оцінки плідників за влас-

ною продуктивністю та якістю потомків відповідно до вимог методи-

ки і програми, затверджених наказом Міністерства аграрної полі-

тики України;

 створення, збереження та раціональне використання генофон-

ду оцінених плідників;

 участь у формуванні інформаційної бази про наявні племінні

генетичні ресурси та публікації даних комплексної оцінки тварин,

стад, типів, порід у засобах масової інформації;

 подання Міністерству аграрної політики України документів,

необхідних для проведення атестації плідників;

 використання для отримання сперми плідників, щойно допу-

щених за результатами оцінки до відтворення;

 допущення для осіменіння та парування маточного поголів’я

тільки плідників вищої племінної (генетичної) якості, атестованих у

встановленому порядку;

 виконання ветеринарно-санітарних вимог при заготівлі, іден-

тифікації і зберіганні сперми та утриманні тварин;

 виконання вимог до ведення офіційного обліку продуктивності

тварин, класифікації за типом, генетичної експертизи походження і

оцінки їх за власною продуктивністю та якістю потомків в обсягах,

установлених Міністерством аграрної політики України;

 удосконалення існуючих і застосування прогресивних техноло-

гічних прийомів оцінки плідників з метою максимального прояву їх

генетичного потенціалу;

 узагальнення і видання результатів оцінки.

Виконавець звітується про хід та результати оцінки перед Мініс-

терством аграрної політики України та Українською академією аг-

рарних наук у терміни, передбачені програмою. Результати оцінки

затверджуються наказом Міністерства аграрної політики України.

Відповідність оцінки плідників установленим вимогам контролює

Головна державна племінна інспекція спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади, до відання якої віднесені

192

Розділ 5. Технологія отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв

державні племінні інспекції Автономної республіки Крим, областей

та районів.

Система оцінки і використання плідників спрямована на забез-

печення процесу вдосконалення порід і типів сільськогосподарських

тварин. Отримують плідників для контрольно-випробувальних ста-

нцій від маток племзаводів та, як виняток, племрепродукторів (для

нечисленних, локальних, зникаючих вітчизняних порід та порід

зарубіжної селекції) шляхом здійснення замовних парувань. Ре-

зультати оцінки плідників використовуються при складанні ката-

логів плідників, для розробки та коригування загальнодержавних

програм селекції у тваринництві, планів племінних робіт для плем-

заводів і племрепродукторів та доводяться до відома зацікавлених

суб’єктів племінної справи у тваринництві для використання у

практичній діяльності.

Фінансування діяльності контрольно-випробувальних станцій

здійснюється першочергово коштом Загальнодержавної програми

селекції у тваринництві, що фінансується з державного бюджету, на

основі кошторису, затвердженого Міністерством аграрної політики

України.

5.4. Профілактика захворювань плідників

Під час парування бугаї можуть захворіти, тому їх протягом року

досліджують на вібріоз, трихомоноз, лейкоз, туберкульоз, парату-

беркульоз, бруцельоз, лептоспіроз. Раз на квартал проводять дослі-

дження нерозбавленої сперми і змиву з препуція на загальну бак-

теріальну забрудненість і колі-титр. У бугаїв періодично перевіря-

ють стан здоров’я, кінцівок, статевих органів. Проводять лаборатор-

ні дослідження крові й кормів.

За 30 днів до початку парувального періоду забезпечують доста-

тню кількість бугаїв, оцінюють їх вгодованість. Бажаною є середня

вгодованість бугаїв, інакше вони не витримають навантажень пару-

вального періоду.

Вібріоз — це хвороба статевих органів у плідників. Її профілак-

тиці сприяє використання бугаїв, які не брали участі в паруванні,

штучне осіменіння і вакцинація.

Слід закуповувати молодих бугайців, сперму яких тестувати пе-

ред запуском плідників до корів. Якщо використовувати для відтво-

рення дорослих бугаїв, то перед запуском їх необхідно провакцину-

вати.

Копитна гниль (некротичний пододерматит, міжпальцьовий

некробацильоз) у великої рогатої худоби спричинюється бактеріями

Fusobacterium necrophorum або Bacteroides melaninogenicus, які по-

ширені в навколишньому середовищі, і F. necrophorum — в рубці і

193

Розділ 5. Технологія отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв

фекаліях тварин. Це сезонна хвороба, яка уражує тварин у періоди

екстремальної вологи, охолоджень відразу після перебування у бру-

дних загонах або на сильних протягах. Причому у нових загонах

вона виникає у тварин частіше, ніж у старих.

Воротами для проникнення інфекції можуть бути ушкодження,

навіть мікроскопічні, ратиці або прилеглої до неї шкіри. Тварина

може травмувати ратицю гострими предметами (каміння, дріт, гвіз-

дки, скло), які можуть бути на пасовищі, в загоні, в місцях годівлі і

напування. Інфікування можуть зумовлювати бруд, гноївка, груба,

затверділа на холоді земля і сильні протяги.

Першою ознакою копитної гнилі є кульгавість різного ступеня.

Вона може бути ледь помітною, уражувати лише одну ногу в однієї

особини або може мати локальний характер, коли багато тварин

починають кульгати і не хочуть рухатися.

Під час огляду тварини виявляють ознаки копитної гнилі, опу-

хання ратиці з почервонінням прилеглих до неї тканин і некротич-

ними (змертвіння) змінами міжпальцьової тканини. Виявлення од-

нієї тварини з копитною гниллю має бути сигналом про серйозні

проблеми у стаді. Якщо хворобу не лікувати у ранній стадії, у тва-

рини може розвинутися хронічний артрит.

Причинами кульгавості можуть бути також абсцеси «підошви»

ратиць, серйозні ушиби і кровотеча, намулини між пальцями, трі-

щини кісток усередині ратиці.

Будь-які заходи догляду, які елімінують проблему ушкодження

ратиць, допоможуть уникнути стресів і запобігти захворюванню

тварин на копитну гниль. Для профілактики цієї хвороби треба чи-

стити загони після того, як з них видалили худобу і розподілити

вапно по їх території. Збудники копитної гнилі можуть виживати в

ґрунті до 10 міс. Тому необхідно забезпечувати в приміщенні нале-

жний дренаж, який би запобігав постійному контакту ратиць тва-

рин з гноївкою і брудом. Треба прибирати вигульні двори від грубо-

го замерзлого бруду, соломи на мерзлій землі тощо. Одним з ефек-

тивних профілактичних заходів є нагортання насипів із землі або

гною. Вони мають бути такими за розміром, щоб худоба могла віль-

но розміститися на них, і добре освітлювалися сонцем. Періодично

ці насипи треба посипати вапном із вмістом 5 – 10 % сульфату міді.

Доцільно підлогу біля напувалок і годівниць робити з бетону і пері-

одично очищати її від бруду.

Одним із заходів профілактики копитної гнилі є додавання в

корм етилендіаміндигідройодиду (йодину) з розрахунку 50 мг на

одну тварину на день. Інколи для лікування цієї хвороби або з про-

філактичною метою в підлозі проходу для тварин влаштовують спе-

ціальні ванни для ніг, через які худоба має обов’язково проходити.

Їх наповнюють 5%-м розчином сульфату міді або формаліну. З цією

194

Розділ 5. Технологія отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв

ж метою використовують вриті в підлогу відкриті ящики з сумішшю

сухого вапна і 10 % сульфату міді або цинку, через які примушують

проходити тварин. Вміст ванн поновлюють після пропускання 300

голів худоби. Часте використання формаліну у ваннах може спри-

чинити постійне подразнення ніг у тварин. Тому ванни використо-

вують щодня упродовж 4 – 5 діб. Треба пам’ятати, що формалін

шкідливий як для тварин, так і для людини, а міді сульфат у разі

потрапляння до шлунку худоби призвести до її загибелі.

Для запобігання копитній гнилі треба забезпечувати тварин на-

лежною кількістю високоякісних кормів із вмістом кальцію, фосфо-

ру, вітамінів А і D для формування у них нормальних кісток і здо-

рових тканин.

Треба також проводити вакцинацію тварин з використанням

вакцини, що містить алюмінію гідроксид. Захворюваність худоби на

копитну гниль при цьому знижується з 3,3 % до 1,4 %.

Тваринам, які вже захворіли на копитну гниль, розчищають ра-

тиці, обрізують відмерлі тканини і накладають антисептичні

пов’язки. Внутрішньо тваринам дають антибіотики (пеніцилін і тет-

рациклін), які ефективно діють при застосуванні відразу після ви-

явлення хворої тварини. Тоді тварини одужують через 3 – 4 дні, а

якщо ліки застосовано із запізненням, хвороба може затягнутися на

тривалий час.

При захворюванні великої кількості тварин у стаді антибіотики

додають у питну воду або корм. Найчастіше для цього використову-

ють ауреоміцин і тетрациклін. Профілактична доза ауреоміцину

становить 100 мг за добу на одну тварину масою понад 350 кг. Для

ефективного лікування худоби мінімальна доза антибіотику має

становити 4 мг на 1 кг маси тіла на добу.

Запитання для самоконтролю

1. Як проводять добір бугайців за походженням і факторами груп крові?

2. Охарактеризуйте технологічний процес отримання, вирощування, оцінюван-

ня та використання бугаїв у племінних господарствах і племпідприємствах.

3. Яку роль відіграють контрольно-випробувальні станції у поліпшенні якості

бугаїв?

4. Яких заходів вживають для профілактики захворювань плідників?

195

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Розділ 6

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС

ВИКОРИСТАННЯ МАТОЧНОГО

СТАДА

 Системи і способи

утримання м’ясних

корів з різним фізіо-

логічним станом

 Організація пасо-

вищного утримання

худоби та викорис-

тання підніжних

кормів

 Мінеральна

підгодівля тварин

на пасовищах

 Потреби м’ясних

корів в енергії

та поживних

речовинах

 Годівля корів залеж-

но від їх фізіологіч-

ного стану, віку

та пори року

 Умови отримання

здорових, здатних

до швидкого росту

і розвитку телят

 Проведення отелень

і формування техно-

логічних груп корів

 Особливості органі-

зації кормової бази

у спеціалізованому

м’ясному скотарстві

 Профілактика захво-

рювань маточного

поголів’я

6.1. Системи і способи утримання

м’ясних корів з різним

фізіологічним станом

Характерними для традиційної технології

м’ясного скотарства є сезонність отелень ко-

рів, вирощування підсисних телят до 6 – 8-

місячного віку переважно при пасовищному

утриманні. Вибір системи утримання м’ясної

худоби залежить від наявності і стану приро-

дно-кормових угідь, відповідних приміщень,

забезпечених підстилкою. Так, у господарст-

вах, що спеціалізуються на розведенні м’яс-

ної худоби, застосовують частково цілорічну

стійлово-вигульну (безпасовищну) і перева-

жно стійлово-пасовищну системи утримання

худоби, які охоплюють два виробничих ета-

пи: 1) отримання і вирощування підсисних

телят до 6 – 8-місячного віку; 2) інтенсивне

вирощування і відгодівля молодняку після

відлучення.

Стійлово-вигульна (безпасовищна) сис-

тема утримання. Ця система передбачає

утримання тварин на глибокій незмінній

підстилці. Причиною її застосування є висока

розораність земель та невелика частка пасо-

вищ у структурі сільськогосподарських угідь.

Безприв’язно худобу утримують у приміщен-

нях, розділених на секції (рис. 6.1) і облаш-

тованих вигульними майданчиками та годі-

вницями для телят за нормами (табл. 6.1).

Вигульно-кормові майданчики влаштову-

ють з південного боку приміщення з нахилом

для відведення стічних вод. По периметру

майданчиків обладнують годівниці. Для за-

побігання ушкодженням тварин корморозда-

вачем при роздаванні кормів біля годівниць

роблять бордюри 20 – 25 см заввишки. Підхо-

196

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

ди до автонапувалок, годів-

ниць, а також підлогу в

тамбурах і кормових проїз-

дах роблять із твердим по-

криттям.

Для відпочинку худоби

в приміщеннях і на вигу-

льних майданчиках влаш-

товують лігва й «кургани»

(висота 1 – 1,5, ширина —

10 – 15 м, площа 3 – 5 м

на одну тварину), їх пері-

одично застеляють соло-

мою, завдяки чому лігво

залишається сухим, бо пі-

дігрівається теплом, що

утворюється в результаті

біотермічних процесів у

товщі підстилки. Теплі кургани з гною і товстого шару підстилки

захищають корів від холодної і сирої землі.

Рис. 6.1. Утримання м’ясних корів

иміщеннях

Таблиця 6.1. Норми площі та фронту годівлі з розрахунку на одну

тварину (П. Л. Погребняк, 1979)

Корови і нетелі

Телиці пару-

вального віку

Тварини у віці

6 – 12 міс

Телята у віці

до 6 міс

Об’єкт

площа,

фронт

годів-

лі, м

площа,

фронт

годів-

лі, м

площа,

фронт

годів-

лі, м

площа,

фронт

годів-

лі, м

Приміщення

для від-

починку

Вигульні

майданчики

—

0,6

3,5 – 4,0

—

0,5

—

0,5

2,5

4,0

0,3

Формування глибокої незмінної підстилки у приміщеннях роз-

починають восени, до переведення худоби на стійлове утримання,

укладаючи шар сухої соломи до 30 – 40 см з наступним додатковим

внесенням її з розрахунку 3 кг на одну голову за добу. Видаляють

підстилку один — два рази на рік.

М’ясна худоба порівняно добре витримує низькі температури,

але чутлива до підвищеної вологості. Якщо в приміщеннях взимку

не дотримуються параметри мікроклімату, вона більше перебуває

на вигулі, віддає перевагу відпочинку на «курганах». Для підгодівлі

й відпочинку телят у приміщеннях виділяють секції з розрахунку

2,5 м

на одну голову. В них ставлять годівниці й місткості для води.

197

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Годівлю і напування худоби здійснюють на обладнаних вигуль-

но-кормових майданчиках, які прилягають до приміщень для від-

починку і також розділені на стільки ж секцій, як і в приміщенні.

Для напування худоби використовують групові автонапувалки типу

АГК-4 з електропідігрівом води в зимовий період із розрахунку одна

на 100 голів. При напуванні холодною водою тварини гірше спожи-

вають корм, витрачаючи частину поживних речовин на «підігрів»

води в організмі. Основу раціону тварин становлять консервовані

соковиті й грубі корми. В літні місяці часто використовують свіжо-

скошену масу сіяних трав. Іноді влітку поєднують даванку зеленої

маси з пасовищним утриманням. Отелення корів проводять у роди-

льному відділенні. Проводять штучне осіменіння або природне па-

рування в загонах.

Позитивом цієї системи утримання худоби є можливість розвитку

м’ясного скотарства в зонах інтенсивного землеробства, краща

оплата корму приростом тварин, можливість організації режимного

підсосу. Вона ефективна при розведенні великих тварин і порід з

низькою здатністю до акліматизації в критичних умовах. Недоліка-

ми системи є необґрунтоване збільшення витрат на будівництво і

утримання капітальних приміщень, високі трудо- і енергомісткість

(застосування засобів механізації), відсутність активного моціону

для тварин, гірші санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях і на

вигульних майданчиках порівняно з утриманням худоби на пасо-

вищі. Крім того, у разі спільного утримання первісток з дорослими

коровами різко виявляється антагонізм між окремими особинами.

Первістки, потрапляючи в одну групу із старшими коровами, недо-

отримують кормів. Внаслідок цього знижується їхня жива маса і

молочність, що, в свою чергу, негативно позначається на відтворній

здатності тварин, збільшується частка вибракування корів. Розді-

льне утримання первісток дає змогу раціонально використовувати

корми, звести до мінімуму кормовий антагонізм серед тварин, збі-

льшити швидкість поїдання ними даванки корму, тривалість їх від-

починку і продуктивність.

Утримання м’ясної худоби у приміщеннях полегшеного

типу. Біологічною передумовою такого утримання є здатність тва-

рин до початку зими накопичувати достатню кількість підшкірного

жиру і обростати довгою (16 – 18 см) і густою шерстю; втрата коро-

вами (з новонародженими телятами) узимку живої маси (до 20 %) не

позначається негативно на їх відтворній здатності. Тому корів і ре-

монтних телиць у будь-яку погоду можна утримувати не в капіталь-

них приміщеннях, а під навісами на глибокій незмінній підстилці.

Для зимового утримання можна використовувати майданчик на

400 корів з телятами. Він складається із двох паралельно розміще-

них (на відстані 80 м) майданчиків розміром 76 × 10 м (рис. 6.2).

198

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Огорожа загонів зроб-

лена з дощок 2,5 – 3,0 м

заввишки, 15 – 20 см

завширшки із щілинами

між ними 1,0 – 1,5 см,

що перешкоджає нако-

пиченню снігу. Суціль-

на частина огорожі за-

ймає 75 – 80 % загаль-

ної площі.

Весь майданчик роз-

ділений на чотири сек-

ції (І, II, III, IV) двома

рядами годівниць 4 та

огорожею 2 (див. рис. 6.2). У бічній частині майданчика зроблено

дверні прорізи 1 (всього їх чотири за кількістю секцій). Корми на

майданчик транспортують через браму 3. Усередині будівлі полег-

шеного типу корів розміщують невеликими групами (20 – 25 голів).

Це забезпечує спокійну поведінку тварин, полегшує догляд за ними

з урахуванням їхнього фізіологічного стану. Дах приміщення обла-

днують козирком.

Якщо дах плоский, то повітря піднімається вгору і виходить на-

зовні. А при наявності козирка зосереджене під дахом тепле повітря

спрямовується на тіло тварин і обігріває їх.

При утриманні худоби під навісами велику увагу також приді-

ляють влаштуванню лігва на глибокій незмінній підстилці. Це роб-

лять до настання морозів із товстого (40 – 50 см) шару соломи, ба-

жано подрібненої. Щоб лігво було теплим, воно має «загорітися». З

цією метою в теплу пору року під навіси заганяють тварин для ущі-

льнення і змочення сечею підстилки, в товщі якої починають відбу-

ватися біологічні процеси з виділенням теплоти. Взимку свіжу під-

стилку додають з розрахунку 1 кг на голову за добу. Норми площі

для утримання худоби взимку в приміщеннях полегшеного типу

подано в табл. 6.2.

Таблиця 6.2. Норми площі для утримання м’ясної худоби

у приміщеннях полегшеного типу, м

на одну голову

Група тварин Під навісом

Площа твердого

покриття біля

годівниць

Загальна площа

загону (дрено-

вана)

Корови і нетелі

Молодняк старше року

Телята

7,6 – 9,2

6,0 – 7,5

4,5 – 6,1

—

7,0 – 7,5

4,6 – 6,1

61 – 91

46 – 67

30 – 46

Рис. 6.2. Загальний вигляд майданчика

199