Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

м’ясних порід 3-річного віку. Комплексний клас корови підвищують

на один за наявності у неї трьох дочок вищого класу.

За даними бонітування складають звіт (форма № 7-м’яс), у якому

порівнюють результати бонітування поточного року із даними ми-

нулого; аналізують виконання плану племінної роботи з підбору,

оцінки бугаїв за якістю потомків, відбору ремонтних бугаїв, ство-

рення заводських ліній. За результатами бонітування: складають

план підбору тварин на наступний рік, план комплектування стада

за рахунок вирощування ремонтного молодняку і придбання пле-

мінної худоби; визначають тварин для запису до Державної книги

племінних тварин; розробляють плани проведення оцінки бугайців

і телиць за власною продуктивністю, бугаїв — за якістю потомків;

складають план проведення заходів ветеринарної медицини.

4.8. Особливості ведення племінної роботи

у господарствах різних категорій

та форм власності

За результатами комплексного оцінювання корів у племінних

господарствах визначають напрям подальшого їх використання і

поділяють на такі групи: племінне ядро (краща частина стада) —

50 – 60 % від загального поголів’я корів; селекційна група (входить

до племінного ядра) — 18 – 20 % від загального маточного поголів’я;

виробнича — корови, не включені до племінного ядра. Для ремонту

стада використовують молодняк: бугайців — від корів селекційної

групи; телиць — від корів племінного ядра. За результатами боні-

тування визначають тварин, призначених для ремонту стада, пле-

мінної реалізації, відгодівлі і реалізації на м’ясо.

У племінних заводах і племінних репродукторах постійному тес-

туванню за факторами груп крові підлягають бугаї, маточне пого-

лів’я та племінний молодняк віком 6 – 8 міс.

Провідну роль в удосконаленні м’ясних порід мають відіграти

племінні заводи. Саме в них застосовують методи поетапного оці-

нювання і добору тварин, вирощують племінний молодняк на реа-

лізацію, закладають заводські лінії й родини і впливають на фор-

мування генеалогічної структури порід у цілому, накопичують спер-

му родоначальників та продовжувачів ліній.

Для забезпечення розвитку генеалогічної структури порід кра-

щих за отриманими оцінками плідників залишають у племзаводах

або передають племпідприємствам для взяття сперми (сім’я викори-

стовують у племрепродукторах, дочірніх господарствах та для про-

мислового схрещування). Решту плідників реалізують у товарні гос-

подарства для природного парування. З урахуванням формування

170

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

генеалогічної структури порід перевагу при доборі після випробу-

вання віддають потомкам бугаїв, які є продовжувачами провідних

заводських ліній.

У племінному стаді доцільно вести роботу в кожній лінії з двома-

трьома гілками. Роботу з виведення ліній слід проводити поетапно.

На першому етапі виділяють родоначальників у процесі оцінюван-

ня групи плідників, отримання препотентних поліпшувачів бажа-

ного типу.

На другому етапі відбувається гілкування ліній шляхом інтен-

сивного розмноження синів родоначальників. Воно полягає в тому,

що одночасно з родоначальниками випробовують і їхніх синів. З

отриманих продовжувачів ліній-поліпшувачів надалі формують са-

мостійні гілки. На цьому етапі отримують і кращих онуків родона-

чальників. Добір кращих продовжувачів ліній і родоначальників

гілок поєднують з інтенсивним розмноженням маточного поголів’я.

На третьому етапі проводять типізацію ліній. Для цього розро-

бляють стандарти добору і перспективний тип на основі ознак кра-

щих повновікових потомків.

На четвертому етапі для збереження цінних властивостей ро-

доначальника, закріплення ліній і консолідації генотипу застосо-

вують внутрішньолінійне розведення з використанням помірних

ступенів інбридингу (III – III, III – IV, IV – IV) на родоначальників

ліній та видатних продовжувачів ліній з метою підтримання гене-

тичної схожості в лініях за цінними ознаками.

На п’ятому етапі для збагачення ліній і розширення мінливості

їх основних селекційно-генетичних параметрів застосовують кроси з

урахуванням раніше виявлених кращих варіантів їх поєднання.

При застосуванні кросів поєднувальних ліній закріплюють отрима-

ні комбінації добором та інбридингом на двох і більше родоначаль-

ників. Використовують кроси ліній, які добре поєднуються і забез-

печують внутрішньопородний гетерозис та отримання гетерозисного

потомства з вищими м’ясною продуктивністю, відтворною здатністю

та молочністю. При цьому допускається споріднене розведення різ-

них типів за спрямуванням.

Консолідацію бажаного типу на основі лінійного розведення за-

вершують формуванням структури породи, доведенням поголів’я

тварин, що відповідають вимогам цільового стандарту, до мінімаль-

ної кількості (1500 корів і 50 бугаїв-плідників), яка потрібна для

визнання селекційного досягнення.

Особливістю племінної роботи в товарних господарствах є

суворе дотримання кросів найбільш високопродуктивних ліній з

метою запобігання інбридингу в подальшому розведенні. У товар-

ному м’ясному скотарстві основним методом племінної роботи є гру-

повий або лінійно-груповий підбір, коли до маточного поголів’я під-

171

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

бирають бугая або групу бугаїв, споріднених за походженням і по-

дібних за типом. Щоб запобігти близькому спорідненому паруван-

ню, через 2 – 2,5 року треба міняти бугаїв даної лінії. Лінії зміню-

ють стільки разів, щоб плідники першої лінії використовувались

удруге в цих самих стадах не раніш як через 12 – 15 років.

Підбір треба починати із «замовлення» на плідника. Складаючи

план використання плідників, за основу беруть поліпшувальний

тип підбору. Для проектування останнього проводять диференціа-

цію маточного поголів’я на групи напівсестер за батьками. Поділ їх

на маленькі підгрупи, тим більше ведення індивідуального підбору

для кожної окремої тварини без урахування її групової належності

М.А. Кравченко (1957) вважає недоцільними. На його думку, біль-

ша кількість споріднених тварин, виявлених цілеспрямованим під-

бором, полегшує ведення селекційної роботи, а роздрібненість груп

гальмує її. Виняток із цього правила становлять видатні корови-

рекордистки, дібрані для замовних парувань. Цих маток доцільно

парувати щоразу з новим плідником, щоб далі за допомогою інбри-

дингу зберегти в потомках цінну спадковість унікальних батьків і

сприяти тому, щоб їхня спадковість витіснила спадковість тих плід-

ників, з якими вони парувалися.

При складанні плану лінійно-групового підбору в товарних ста-

дах не враховують походження кожної корови, бо за одним плідни-

ком тут закріплюють велику групу маток. За такого підходу потріб-

но враховувати походження маточного поголів’я за батьківськими

предками з обох боків родоводу (материнського й батьківського).

Для цього враховують споріднені зв’язки між бугаями, які залиши-

ли потомків у стаді, бо вони є спільними предками для більшості

маток і трапляються в їхніх родоводах у різних комбінаціях.

При складанні планів лінійно-групового підбору проводять ана-

ліз походження бугаїв та їх використання. Для цього збирають дані

про всіх бугаїв, яких використовували. У процесі аналізу родоводів

плідників і визначення родинних зв’язків між ними встановлюють

родинні зв’язки між усіма бугаями, яких використовували і викори-

стовують.

Під час аналізу родоводів і визначення споріднених зв’язків між

тваринами, які підлягають паруванню, за даними генеалогії стада

складають схему-визначник спорідненого зв’язку між тваринами.

Вона значно полегшує працю селекціонерів, дає змогу швидко й

безпомилково складати характеристику тварини за повторними

кличками. Для цього бугаїв групують за лініями і по кожній лінії

складають діагональний родовід. Аналізуючи родоводи, добирають

клички всіх тварин, які трапляються у багатьох плідників, тобто які

є спільними предками. До таких предків відносять тварин, які пе-

ребувають у найближчих рядах родоводу бугаїв. У процесі аналізу

172

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

родоводу та добору спільних предків варто обмежитися чотирма ря-

дами родоводу, що дає змогу враховувати інбридинг у ступені V – IV

і ближче.

Згодом визначають групові вимоги до підбору, на основі яких і

складають «замовлення» на плідника. У визначенні генеалогічного

«замовлення» на плідника М.А. Кравченко (1957) пропонує предків

стада поділяти на три категорії: 1) збереження яких є бажаним;

2) ставлення до спадковості яких нейтральне; 3) спадковість яких

потрібно поглинути. В одних випадках мета підбору — поглинання

у приплоді недоліків, властивих матерям, в інших — поглинання

недоліків плідника, а ще — збереження і посилення переваг матері

та батька. Безпосереднє закріплення, коригування підбору слід

проводити щороку в міру надходження нових даних про продуктив-

ність дочок тих чи інших плідників, тобто в міру уточнення оцінок

бугаїв за їхньою продуктивністю та продуктивністю потомків.

4.9. Селекція м’ясної худоби на стійкість

проти захворювань

Терміни «генетична стійкість» і «сприйнятливість до хвороб»

означають, що деякі особини хворіють, тоді як інші залишаються

здоровими. Генетична аномалія — це спадкове зумовлене, небажа-

не для здоров’я і племінного використання відхилення від норми.

Вивчати аномалії починають з їх діагностики, а потім проводять

клініко-генеалогічний аналіз і завершують роботу визначенням ти-

пу успадкування. За даними клінічного обстеження всіх новонаро-

джених, мертвонароджених і абортованих особин роблять опис вад і

реєструють у журналі. Складають родовід і починають аналіз з

«ураженої» тварини — пробанда. При складанні родоводу ко-

ристуються міжнародною системою умовних позначень. Виявляють

плідників — носіїв рецесивних летальних генів. Це важливо тому,

що спадкові аномалії, наведені у табл. 4.19, можуть поширюватися.

Таблиця 4.19. Міжнародний список летальних та інших вад великої

рогатої худоби (В.Л. Петухов, Л.К. Ернст, 1989)

Аномалія Фенотип

Тип ус-

падку-

вання

Ахондроплазія Бульдогоподібні телята (тип декстер).

Гомозиготи з’являються на світ перева-

жно на 5 – 6-му місяці тільності, нежит-

тєздатні. Мопсоподібна голова, скелет

тулуба здебільшого нормальний, кінці-

вки вкорочені, як при карликовості (див.

A3 і А29)

дрл

173

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Продовження табл. 4.19

Аномалія Фенотип

Тип ус-

падку-

вання

Невдосконалений епітелі-

огенез

Нерівномірні зовнішні вади шкіри. По-

вторні бактеріальні інфекції

Ахондроплазія 2 Не така екстремальна, як А1. Плоди

виношуються нормально, але приплід

гине невдовзі після народження. Нері-

дко буває розщеплення твердого підне-

біння і деформація щелеп (див. А29)

Природжений гіпотрихоз Багато телят народжуються зовсім без

волосся і гинуть через кілька хвилин

після народження

Природжена відсутність

кінцівок

Передні кінцівки є тільки до ліктя, за-

дні — до скакального суглоба. Редукція

нижньої щелепи, атрофія верхньої ще-

лепи, водянка голови, вовча паща. Те-

лята народжуються мертвими або ги-

нуть одразу після народження

Муміфікація плоду Дегідратація і зморщення плоду та

плідних оболонок. Муміфікований плід

відмирає в останню третину вагітності,

викидня немає

Параліч тазових кінцівок Телята нормально розвинені, однак у

них повністю паралізовані задні кінці-

вки

М’язова контрактура Артрогрипози кінцівок р

Анкілоз щелепи Окостеніння нижньощелепного суглоба р

Укорочення хребта («лосе-

подібне теля»)

Редукція зачатків хребців, зростання з

хребцями ребер, наявність усього 6 — 7

ребер. Телята народжуються мертвими

або гинуть під час родів

Летальний фактор Люти-

кова

Викидні і мертвонародження, у телят

немає ніяких особливих відхилень від

норми

Загальна водянка

Нагромадження рідини в підшкірній

сполучній тканині, а також у грудній і

черевній порожнинах. Телята доношу-

ються або народжуються на 1—2 міс

раніше строку

Загальний анкілоз Анкілоз усіх суглобів, «вовча паща» р або днп

Аномалії молярів Зрушення і зміщення зубів нижньої

щелепи. Загибель у перші дні життя

Ахондропластичне вкоро-

чення кінцівок

Вади розвитку нижньої щелепи у поєд-

нанні з укороченими кінцівками

Атрезія ануса Відсутність анального отвору. Рідка

аномалія

Атрогрипоз грудних кін-

цівок

Ноги викривлені і часто анкилозовані.

Телята неспроможні стояти або наро-

джуються мертвими

174

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Продовження табл. 4.19

Аномалія Фенотип

Тип ус-

падку-

вання

Мозкова грижа

Утворення щілини в кришці черепа. Вміст

грижі складається із твердої оболонки або

частинок мозку з павутиною і м’якими моз-

ковими оболонками, а також із спинномоз-

кової рідини

Укорочення нижньої

щелепи

Нижня щелепа вкорочена, неспроможність

до ссання

Синдром агнатії (від-

сутність щелепи)

Сильний ступінь мікрогратії, агнатія або

нижньощелепні порушення

Антимаскулінний

летальний фактор

Зрушення у співвідношенні статей

(80♂:100♂♀) (див. А28)

Двобічна непрохід-

ність носа

Зарощення ніздрів. Телята гинуть при на-

родженні або відразу після нього

Відсутність задніх

кінцівок

«Повзаючі телята» р

Гідроцефалія

Мікроцефалія. Збільшення кількості і не-

нормальний розподіл спинномозкової ріди-

ни. Атрофія від тиску мозкової речовини,

зміни кісток

Природжені судоми і

атаксія

Судоми голови і шиї. Телята гинуть зразу,

після народження. В мозку виявляються

мікроскопічні дефекти

Продовження строку

вагітності

Тривалість вагітності збільшується на 20 –

90 днів. Телята нормальні, народжуються

мертвими або гинуть під час отелення. У

корів майже непомітні передвісники оте-

лення (див. А27 і А34)

Подовження строку

вагітності

Аналогічно А26, але телят можна витя-

гнути тільки шляхом ембріотомії; пере-

ношені на 80 – 100 днів. Явище акромегалії

Антимаскулінний

летальний фактор і

зональна (смугова)

відсутність шерсті

Носіями ознаки є тільки жіночі особини, у

яких на тулубі виявлено ділянки без воло-

сяного покриву у вигляді смуг. Співвідно-

шення статей 2♀♀:1♂♂ (див. А21)

спр

Ахондроплазія

Більш легка форма з дуже мінливим фено-

типом (див. А1 і A3)

Порфирія

Напівлетальна. Виділення порфірину із

сечею і калом.

Світлочутливість

Дисфункція щито-

подібної залози

У телят укорочена голова і аномальна ни-

жня щелепа. Смерть настає протягом 14

днів після народження

Природжений іхтіоз

Загальний гіперкреатоз. Телята гинуть

відразу після народження

Анадонтія (відсут-

ність зубів)

У тварин відсутній волосяний покрив і зо-

всім немає зубів. Передня частка гіпофізу

недорозвинена

мпр

175

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Продовження табл. 4.19

Аномалія Фенотип

Тип ус-

падку-

вання

Продовження строку

тільності внаслідок

аплазії передньої час-

тки гіпофізу

Аплазія передньої частки гіпофізу. Плід ви-

ношується 256 — 500 (у середньому 401) днів,

повторні ендокринопатії

Контрактури м’язів

кінцівок

Контрактура м’язів тільки кінцівок, внаслі-

док чого вони вивернуті назад. Подібність з А

Параліч задніх кінці-

вок із сліпотою

Параліч супроводжується запаленням рого-

вої оболонки; тремор, кривошиїсть

Редукція числа хреб-

ців і подовження ости-

стих відростків (бізо-

ноподібні телята)

Кількість шийних і грудних хребців менша р

Поліцитемія

Напівлетальність. Гіперемія шкіри і слизо-

вих оболонок, задишка, порушення росту

Атрезія здухвинної

кишки

Непрохідність здухвинної кишки, скорочення

строку тільності

Пробатоцефалія

«Бараняча голова», напівлетальність, смерть

внаслідок хронічної тимпанії або порушень

серцевої діяльності

днп або

Розщеплення хребта

Насічки на грудних і поперекових хребцях.

Мертвонародженість

Викидень Викидень посередині вагітності р

Паракератоз

Генетичне зумовлене порушення обміну ци-

нку. Утворення на шкірі лусочок і струпів

Синдром Weavera

Прогресуюче нервово-м’язове захворювання.

Слабкість спини у телят, небажання підніма-

тися, розлад координації руху. У корів нерегу-

лярні тічки. У бугаїв знижена статева актив-

ність, атрофуються сім’яники

Сірі телята із зобом

Рідко трапляється сіра масть у тварин поро-

ди африкандер. У всіх сірих телят збільшена

щитоподібна залоза (зоб)

рл

Нейроксильний на-

бряк

Телята народжуються на 9 днів раніше. Спа-

зми розгиначів кінцівок, телята лежать на

боці. Спостерігаються зміни в стегновому

суглобі, тріщини країв суглобової впадини,

підвивих суглоба

а-Маннозидоз

Порушення обміну речовин внаслідок нако-

пичення глюкопротеїнових залишків усере-

дині лізосом через низьку активність мано-

зидази

Летальна ознака А46

Ураження шкіри, висипи, алопеція, паркера-

тоз навколо рота, очей і нижньої щелепи.

Підвищена потреба в цинку. Знижений клі-

тинний імунітет

рл

176

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Продовження табл. 4.19

Аномалія Фенотип

Тип ус-

падку-

вання

Тибіальна гемімелія

Переважно двобічна агнезія великого-

мілкової кістки. Зараження внутрішніх ор-

ганів: незлиття Мюллерових проток у самок;

крипторхізм у самців, водянка мозкових

оболонок, внутрішня водянка мозку

Розм’якшення кінцівок

Аномальне викривлення і подовження суг-

лобів (плечових, ліктьових, колінних, стег-

нових) кінцівок. Недостатній розвиток

м’язів. Телята слабко контролюють рух кін-

цівок або не контролюють зовсім і не в змозі

ставати на ноги

рп

Пупова грижа — р або д

Дефекти морфоло-

гічної будови сперміїв

Дефекти акросоми, деформації хвоста і се-

редньої частини, утворення петель, ексцен-

тричне прикріплення хвоста, дезінтеграція

сперміїв

Вроджена катаракта

Кришталик заражених очей має мутне тіло

під рогівкою

Відсутність очних яб-

лук

— р

Альбінізм — р

Синдактилія

Злиття дистальних частин кінцівок. Часто

розвивається лише один палець

Вивих колінної чаше-

чки

— р

Полідактилія

Багатопалість. Розвиваються зайві ратиці

на одній або кількох кінцівках

нд

Природжені летальні

спазми

У телят безперервні періодичні спазматичні

рухи голови і шиї у вертикальній площині

рл

Природжені судоми

Телята страждають від сильних м’язових

спазмів, конвульсій, ністагми і мають роз-

ширені зіниці

рл

Епілепсія

Опущена голова, жування язика, піна з ро-

та, впадання в коматозний стан

Заяча губа

Телята мають однобічну заячу губу, на цьо-

му боці немає валика ясен

Гіпоплазія яєчників Недорозвиненість гонад рнп

Карликовість (телята-

хрипуни)

Телята-виродки народжуються товстими і

компактними, у них утруднене дихання

(хрипуни)

рп

Перебирання ногами

(телята-топтуни)

У телят кучерявий волосяний покрив, мен-

ша кисть хвоста

Хвороба білих телиць

Немає передньої частини піхви і шийки

матки. Спостерігається у телиць молочної

шортгорнської породи світло-білої масті

мро

177

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Продовження табл. 4.19

Аномалія Фенотип

Тип ус-

падку-

вання

Кривохвостість Зміщення основи хвоста, яка поставлена під

кутом до хребтового стовпа

Викривлення хвоста Зміщення однієї і більше пар сплющених

хребців у кінці хвоста

Множинний ліпоматоз Великі нарости на жировій тканині днп

Герефорди комрест Надзвичайно компактна будова тіла дрл

Гемофілія (тип А) Відсутність фактора згортання крові VIII у

герефордської худоби

сп

Гемофілія (тип С) Відсутність фактора згортання крові XI у

голштинської худоби. Контролюється ауто-

сомним геном

Примітки: р — аутосомно-рецесивний; д — аутосомно-домінантний; спр —

зчеплений із статтю рецесивний; рл — рецесивний летальний; рп — рецесивний

напівлетальний; дрл — домінантний з рецесивною летальною дією; днп — домінант-

ний з неповною пенетрантністю; рнп — рецесивний з неповною пенетрантністю;

нд — неповне домінування; ? — тип спадковості, до кінця не з’ясований, вказує на

рецесивний тип успадкування.

На основі клінічного аналізу дуже важко розрізнити спадкові і

неспадкові аномалії, оскільки одні й ті самі дефекти можуть бути

зумовлені генотипом або впливом факторів навколишнього середо-

вища. Через це для доказу генетичної зумовленості аномалій треба

застосовувати генеалогічний метод. Для цього складають родовід

на всіх аномальних тварин за 3 – 4 рядами предків і більше. Про-

понується (Дж. Леслі, 1982) дотримуватися такої послідовності ана-

лізу родоводів: зазначити ідентифікаційні номери кожного предка в

родоводі; скласти перелік номерів усіх особин з дефектами зліва ве-

ликого аркуша паперу, справа від номерів тварин написати номери

предків, які трапляються двічі і більше разів у родоводі уражених

особин. Потім треба провести стрілки від номера цього предка через

його потомків до особин з аномаліями. Номер спільного потомка по

діагоналі може виявитися лише один раз, але він може бути

пов’язаний з дефектними особинами (потомками) кількома шляха-

ми: якщо аномальні особини простежуються в одного і більше спі-

льних предків, то ознака, очевидно, успадковується, а якщо в цих

особин немає спільних предків, то, мабуть, ні. Наявність двох стрі-

лок або шляхів, які зв’язують спільних предків з дефектними тва-

ринами, наявність однієї, а іноді й двох ліній від спільного предка

до аномальної особини дає підстави пропонувати домінантний тип

успадкування.

178

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Виділяють такі основні методи вивчення успадкування стійкості

проти хвороб і схильності до них: клініко-генеалогічний; близнюко-

вий; популяційно-статистичний; вивчення міжпородних і міжліній-

них відмінностей та схрещування контрастних за резистентністю

порід і ліній; селекційний експеримент; імунологічний; аналіз

зв’язку захворювань з маркерними генами.

Клініко-генеалогічний аналіз. Складають генеалогічні схеми

родин і ліній з поміткою усіх випадків захворювань. Визначають

частку захворювань у межах споріднених груп, за якою їх порівню-

ють між собою і з популяцією. Допомагає з’ясувати генетичну при-

роду спадкових хвороб, тип їх успадкування, вплив інбридингу на

ураженість тварин; дає змогу виявити резистентні та сприйнятливі

до хвороб родини і лінії й використовувати ці дані при розробці се-

лекційних програм.

Близнюковий аналіз. Сприяє визначенню відносної ролі спад-

ковості та середовища в етіології хвороби. Визначають конкордант-

ність (наявність або відсутність хвороби у двох близнюків) і дискон-

дартність (явище, за якого дана ознака є в одного з близнюків).

Оскільки однояйцеві близнята генетично ідентичні, то подібність

між ними за різних хвороб більша, ніж у двояйцевих. Близнюковий

метод дає змогу одержати докази генетичної зумовленості стійкості

та схильності тварин до хвороб, але не свідчать про тип спадковості.

Популяційно-статистичний метод. Застосовують для вивчен-

ня генетики стійкості та сприйнятливості тварин до хвороб, як і при

вивченні господарсько-корисних ознак. При цьому структура попу-

ляції не може бути охарактеризована частотами окремих генів і

співвідношенням генотипів. Тому треба використовувати генотипові

параметри добору. При виведенні майже всіх м’ясних порід і ліній

не проводився будь-який добір і підбір за стійкістю і сприйнятливіс-

тю до хвороб. Через це необхідно обережно використовувати ці па-

раметри для характеристики і зіставлення генотипової мінливості,

стійкості та сприйнятливості, генетичної кореляції між хворобами.

Селекція тварин на резистентність проти хвороб утруднюється

такими факторами (В. Л. Пєтухов із співавт., 1989): складною гене-

тичною природою самих макро- та мікроорганізмів, складними вза-

ємовідношеннями між ними; неможливістю широкого зараження

для виявлення резистентності сприйнятливих індивідуумів; відсут-

ністю надійних якісних критеріїв (генетичних і біохімічних марке-

рів) оцінки стійкості і сприйнятливості; швидкою мінливістю пато-

генів і виникненням нових резистентних штамів, які переборюють

стійкість тварин; часто великим інтервалом між поколіннями і не-

обхідністю тривалої селекції; неможливістю використання індуційо-

ваного мутагенезу; наявністю в деяких випадках негативної коре-

ляції між стійкістю й ознаками продуктивності.

179