Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Державна установа ветеринарної медицини оформляє на твари-

ну ветеринарну картку і разом із паспортом передає й агенту, кот-

рий передає відповідні документи власникові або уповноваженій

ним особі. Оформлення паспорта тварини та ветеринарної картки

проводиться у 20-денний термін після отримання Агентством з іде-

нтифікації і реєстрації тварин реєстраційної картки тварини.

У разі виявлення помилок у паспорті тварини та/чи ветеринар-

ній картці власник або уповноважена ним особа може протягом де-

сяти робочих днів звернутися через агента до Агентства з іденти-

фікації і реєстрації із заявою про внесення змін у Реєстр та/або ви-

дачу нових паспорта та/чи ветеринарної картки, у яких були зроб-

лені помилки. Для цього подається відповідно заява встановленої

форми.

Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин після отримання

заяви про виявлені помилки перевіряє відповідну інформацію в Ре-

єстрі і в разі підтвердження помилок вносить зміни до Реєстру та

здійснює обмін паспорта в установленому порядку.

Внесення змін до Реєстру у вигляді нових записів після пога-

шення первісних записів у Реєстрі з наступною видачею нового пас-

порта та/або ветеринарної картки та/або нової бирки здійснюється у

випадку: обміну паспорта тварини та/чи ветеринарної картки; втра-

ти паспорта тварини та/чи ветеринарної картки та/чи бирок; істот-

них пошкоджень паспорта тварини та/чи ветеринарної картки та/чи

бирок.

Будь-яка фізична чи юридична особа може користуватися інфор-

мацією Реєстру шляхом підключення до нього через комп’ютерну

мережу, яке здійснюється адміністратором Реєстру на підставі дого-

вору про користування Реєстром, що укладається між адміністрато-

ром Реєстру та користувачем.

Порядок ведення форм племінного обліку, що застосовують-

ся у м’ясному скотарстві з метою організації точного, систематично-

го обліку продуктивності, походження кожної тварини, інших селек-

ційних ознак для успішного проведення селекційно-племінної робо-

ти, визначається «Інструкцією з ведення племінного обліку в

м’ясному скотарстві» (2003).

Племінний облік має бути чітким, своєчасним і негроміздким.

Він узгоджується з первинним зоотехнічним та бухгалтерським об-

ліком і складається з таких елементів: зважування тварин, взяття

промірів, запис інформації про них у відповідні форми обліку.

У племінних господарствах ведуть індивідуальний облік похо-

дження і продуктивності тварин м’ясної худоби всіх статево-вікових

груп. Форми племінного обліку тварин м’ясної худоби ведуть спеці-

алісти підприємств (об’єднань) з племінної справи у тваринництві,

суб’єкти племінної справи у тваринництві всіх форм власності, не-

150

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

залежно від підпорядкованості та належності, або власники до ви-

буття худоби, після чого передаються і зберігаються в архіві.

Племінний облік у господарствах м’ясного скотарства ведуть за

такими формами:

форма № 1-м’яс «Картка племінного бугая м’ясної породи»; фор-

ма № 2-м’яс «Картка племінної корови (телиці) м’ясної породи»;

форма № 3-врх «Журнал з відтворення стада великої рогатої ху-

доби за 20 __ р.»;

форма № 4-м’яс «Журнал реєстрації приплоду та вирощування

молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід за 20_ р.»;

форма № 5-м’яс «Журнал бонітування корів м’ясних порід»;

форма № 6-м’яс «Журнал бонітування племінного молодняку ве-

ликої рогатої худоби м’ясних порід»;

форма № 7-м’яс «Звіт про результати бонітування великої рогатої

худоби м’ясного напряму продуктивності відповідної породи».

Форми призначені для обліку первинної інформації, яка потім

заноситься в автоматизовану базу даних, де накопичується уся ін-

формація про тварин, що використовується для ведення племінної

роботи.

Усі графи у формах заповнюються чітко й розбірливо. Необхідні

виправлення роблять тільки чітким перекресленням попередньої

інформації. Не допускається зафарбовування та підтирання даних.

Примітки при заповненні форм племінного обліку не допускаються.

Кожна з ознак записується у формах певним числом залежно від

точності зважування чи вимірювання. Жива маса племінних тва-

рин і молодняку записується лише цілими числами з точністю до

1 кг. Основні проміри тварин визначаються в сантиметрах з точніс-

тю до 1 см. Усі відносні показники обчислюються у відсотках з точ-

ністю до однієї десятої (один знак після коми).

Форма № 1-м’яс «Картка племінного бугая м’ясної породи» при-

значена для накопичення усіх відомостей про індивідуальні і пле-

мінні якості бугая, його родовід, лінійну належність, інтенсивність

використання. Картка бугая є основним документом для запису

тварин у Державні книги племінних тварин (ДКПТ). До складу фо-

рми входять таблиці, що містять певну інформацію. Картка бугая

заповнюється на всіх плідників.

У формі зазначають: кличку, ідентифікаційний номер, марку і

номер ДКПТ; породу і породність визначають відповідно до Інструк-

ції з бонітування великої рогатої худоби м’ясних порід; лінію, що

визначається за лінією батька; родину, що визначається за родиною

матері; метод, яким було отримано племінного бугая (транспланта-

цією, від штучного осіменіння, природного парування) — у рядку

«Метод отримання»; дані імуногенетичного тестування (за наявнос-

151

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

ті) — у графі «Групи крові»; домінуючу масть, наявність рогів або

комолість тварини; число, місяць, рік народження бугая — у графі

«Дата народження»; число, місяць, рік надходження бугая в госпо-

дарство — у графі «Дата надходження»; назву господарства або вла-

сника тварини — у графі «Власник».

До таблиці І «Походження» заноситься інформація про продук-

тивність предків до третього покоління включно. У таблиці вказують:

породність бугая за матір’ю і батьком та за другим і третім рядами

родоводу; у рядку «Продуктивність» за матір’ю — рік отелення для

первісток (кількість отелень для корів), стать теляти (або стать усіх

народжених телят для корів), перебіг отелення (середній бал за всі

отелення для корів), молочність (найвища для корів), скоригована на

стать і вік потомства у 210 днів; у рядку «Продуктивність» за батьком

— селекційну цінність, яку позначають літерами, якщо тварини оці-

нені: А — за власною продуктивністю, Б — за якістю потомків; клас

за результатами бонітування записують словами; дані імуногенетич-

ного тестування (за наявності) — у графі «Групи крові».

У таблиці II «Розвиток тварини у віці» зазначається інформація

про: вік тварини; живу масу — новонароджених, у 210 днів, у 8, 12,

15, 18 міс, при першому використанні, у 2, 3, 4, 5 років і старше; ва-

ди екстер’єру.

У таблиці III «Проміри тварини» зазначають проміри тварини у

віці 210 днів, 12, 15 міс, 2, 3, 4, 5 років та виводять загальний бал за

екстер’єр.

У таблицю IV «Оцінка за власною продуктивністю» заносять від-

повідні вікові параметри живої маси, середньодобових приростів,

м’ясних форм, дані про витрати корму за період оцінки, клас і се-

лекційний індекс.

У таблицю V «Відтворна здатність» заносять показники відтвор-

ної здатності плідників, які визначають за загальноприйнятими

методиками відповідно до років їх використання.

Таблицю VI «Бонітування бугая» заповнюють за даними щоріч-

ної комплексної оцінки бугая відповідно до Інструкції з бонітування

великої рогатої худоби м’ясних порід.

У таблицю VII «Якість потомків бугая» заносять дані про живу

масу новонароджених, розвиток бугайців і теличок у віці 210 днів,

12, 15, 18 міс та відповідну оцінку його первісток і дорослих корів за

роками використання бугая.

У таблиці VIII «Переміщення тварини» зазначають інформацію

про те, звідки і куди надійшла тварина, коли і в якому віці, а також

її живу масу і мету переміщення.

У таблиці ІХ «Участь у виставках» зазначають інформацію про

нагороди за участь у регіональних, державних і міжнародних ви-

ставках.

152

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

У таблиці Х «Наказ про запис у ДКПТ» зазначають дату і рік

підписання наказу про запис тварин у ДКПТ та інформацію про

стан здоров’я тварини.

У таблиці XI «Примітки селекціонера» зазначають дані про при-

значення бугая і роки його використання у певному стаді. У таблиці

XII «Дата та причина вибуття» вказують інформацію про дату, рік і

причину вибуття тварини.

У формі № 2-м’яс «Картка племінної корови (телиці) м’ясної

породи» подають всебічну інформацію про тварину: дата народжен-

ня, походження, породність, розвиток, оцінка екстер’єру і конститу-

ції тощо. Картка корови (телиці) є основним документом для запису

тварин в ДКПТ. До її складу входять таблиці, що містять певну ін-

формацію. Картку корови (телиці) заповнюють на всіх племінних

корів (телиць), з якими ведеться індивідуальна племінна робота,

аналогічно до картки бугая.

У таблицю І «Походження» заносять інформацію за позиціями,

як для бугая, форма № 1-м’яс. У таблиці II «Продуктивність матері»

подають інформацію про продуктивність матері (за кожним отелен-

ням і його перебігом) для кожного теляти окремо.

У таблиці III «Розвиток корови — жива маса (кг) у віці» запису-

ють дані про живу масу у відповідному віці (новонароджених; у

210 днів, 8, 12, 15, 18 міс, при першому осіменінні, у 2, 3, 4, 5 років і

старше).

У таблиці IV «Проміри тварини (см) у віці» записують проміри та

загальний бал за екстер’єр у віці 210 днів, 8, 12, 15, 18 міс, 2, 3, 4, 5

років. Таблиця V «Племінне використання і продуктивність корови»

містить дані про плідне осіменіння тварини, характеристику при-

плоду та його використання відповідно до призначення.

Таблицю VI «Бонітування корови» заповнюють за даними щоріч-

ної комплексної оцінки корови відповідно до Інструкції з бонітуван-

ня великої рогатої худоби м’ясних порід.

У таблиці VII «Переміщення тварин» подають дані про те, звідки

і куди переміщена тварина, коли і в якому віці, а також про її живу

масу і мету переміщення.

У таблиці VIII «Участь у виставках» вміщують дані про нагороди

за участь у регіональних, державних і міжнародних виставках. У

таблиці ІХ «Наказ про запис у ДКПТ» зазначають дату і рік підпи-

сання наказу про запис тварин у ДКПТ та інформацію про стан

здоров’я тварини.

У таблиці Х «Примітки селекціонера» роблять записи щодо при-

значення корови, років її використання у певному стаді. У таблиці

XI «Дата та причина вибуття» зазначають дату, рік і причину ви-

буття тварини.

153

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Форма № 3-врх «Журнал з відтворення стада великої рогатої

худоби за 20 __ р.» призначена для накопичення даних про відтвор-

ну здатність великої рогатої худоби. У ній записують: кличку, іден-

тифікаційний номер матки, рік народження; дати останнього оте-

лення і осіменіння (парування) в минулому році; дати фактичного

осіменіння (парування) за місяцями поточного року, результатами

ректального дослідження на тільність; дату плідного парування або

осіменіння та ідентифікаційний номер бугая; дати очікуваного і

фактичного отелення в поточному році, перебіг отелення; стать

приплоду, живу масу новонародженого, ідентифікаційний номер та

відомості про батька; в кінці журналу зазначають дані про контроль

за осіменінням (паруванням) корів і телиць та їх отеленням поміся-

чно за поточний рік.

Форма № 4-м’яс «Журнал реєстрації приплоду та вирощування

молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід за 20 __ р.» при-

значена для накопичення інформації про народження приплоду та

його розвиток. У ній зазначають: кличку, ідентифікаційний номер,

дату народження, стать приплоду; породу і породність, масть, похо-

дження; первинні дані зважування молодняку в поточному році;

живу масу приплоду при народженні, при відлученні (вік), у 210

днів, 8, 12, 15, 18 міс, для телиць — при першому осіменінні (пару-

ванні); причину вибуття молодняку.

Форма № 5-м’яс «Журнал бонітування корів м’ясних порід» при-

значена для накопичення інформації про племінні цінності корів. У

ній записують: кличку, ідентифікаційний номер, марку і номер

ДКПТ, дату народження; породу і породність, масть, походження;

інформацію про отелення; поетапну оцінку при бонітуванні за жи-

вою масою, конституцією і екстер’єром, молочністю, відтворною зда-

тністю і генотипом на день бонітування; комплексну оцінку тварини

у балах і клас поточного року (відповідно до Інструкції з бонітуван-

ня великої рогатої худоби м’ясних порід).

Форма № 6-м’яс «Журнал бонітування племінного молодняку

великої рогатої худоби м’ясних порід» призначена для визначення

племінної цінності молодняку. Молодняк групують за статево-

віковими групами: телиці старше двох років (нетелі); телиці і бу-

гайці минулих років та поточного року народження старше 6 міс. У

формі зазначають: кличку, ідентифікаційний номер, дату наро-

дження; породу і породність, масть, походження і племінну цінність

батьків; розвиток молодняку: живу масу новонародженого, у 210

днів, 8, 12, 15, 18 міс (з форми № 4-м’яс), при відлученні і боніту-

ванні (з форм № 3-врх і 5-м’яс), для телиць — при першому осіме-

нінні (паруванні), для бугайців — на дату початку використання

оцінку тварин за генотипом, живою масою, конституцією і екс-

тер’єром, власною продуктивністю; комплексну оцінку бугайців і

154

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

телиць у балах і клас поточного року (відповідно до Інструкції з бо-

нітування великої рогатої худоби м’ясних порід); призначення тва-

рини (селекційно-виробничу групу).

Форма № 7-м’яс «Звіт про результати бонітування великої ро-

гатої худоби м’ясного напрямку продуктивності відповідної поро-

ди» призначена для зведення результатів бонітування. Звіт вклю-

чає 12 аналітичних таблиць та аналіз результатів бонітування і за-

повнюється за даними бонітування тварин із форм № 1-, 2-, 4-, 5-, 6-

м’яс. Аналіз результатів бонітування проводять у порівнянні з ми-

нулим роком з обов’язковим визначенням напрямів подальшої се-

лекційної роботи у стаді.

У таблиці І «Породний і класний склад великої рогатої худоби» за-

значають інформацію про розподіл поголів’я тварин за статево-вікови-

ми групами, за породністю і класами, роблять запис тварин у ДКПТ.

У таблиці ІІ «Розподіл корів і бугаїв за віком» зазначають інфор-

мацію про поголів’я усіх корів, корів племінного ядра, бугаїв-

плідників та їх розподіл за віком у поточному році.

У таблиці ІІІ «Розподіл корів за живою масою» зазначають інфор-

мацію про поділ поголів’я корів на групи за віком і живою масою, у

тому числі корів племінного ядра; про кількість корів, жива маса

яких відповідає І класу і вище, у тому числі корів племінного ядра;

про середню живу масу корів, у тому числі корів племінного ядра;

про середню оцінку за конституцією і екстер’єром у балах, у тому

числі корів племінного ядра.

У таблиці IV «Характеристика корів за молочністю (жива маса те-

лят у 210 днів)» вказують інформацію про розподіл поголів’я корів за

породністю та кількістю отелень усіх корів та корів племінного ядра,

вирощування телят до відлучення та середню живу масу 1 голови.

У таблиці V «Розподіл бугаїв за живою масою» наводять такі да-

ні: розподіл поголів’я бугаїв за віком і живою масою; кількість буга-

їв, жива маса яких відповідає класам «еліта» та «еліта-рекорд»; се-

редня жива маса бугаїв; середня оцінка за конституцією і екс-

тер’єром у балах.

Таблиця VI «Розподіл молодняку за живою масою» містить дані

про: розподіл поголів’я молодняку за статево-віковими групами; се-

редню живу масу молодняку; кількість поголів’я, що відповідає І

класу і вище. У таблиці VII «Отелення і парування корів» зазнача-

ють інформацію про отелення й парування корів і телиць та їх від-

творну здатність.

Середню живу масу спарованих телиць визначають за результа-

тами бонітування відповідно до форми № 5-м’яс. Результати пару-

вання і отелення беруть із форми № 3-врх.

У таблиці VIII «Генеалогічна структура маточного стада за на-

лежністю до ліній» використовують інформацію з форм № 4-м’яс і

155

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

№ 5-м’яс відповідно до належності потомків до бугаїв-родоначаль-

ників основних ліній, яких використовують у стаді.

Для таблиці ІХ «Генеалогічна структура за родинами» беруть

дані з форм № 4-, 5- та 6-м’яс за належністю потомків до корів-

родоначальниць родин у даному стаді.

У таблиці Х «Опис плідників, яких використовували за звітний

період» вміщують дані з форм № 1-, 5- та 6-м’яс про плідників, яких

використовували у стаді в поточному році.

Таблиця ХІ «Опис кращих м’ясних корів» містить інформацію

про кращих корів, яких використовували у стаді на день бонітуван-

ня, та їх характеристики, які беруть із форм № 2- і 5-м’яс.

У таблиці ХІІ «Класність реалізованого племінного молодняку»

передбачається інформація про реалізацію племінного молодняку,

поділеного за статево-віковими групами і класами.

Форму № 7-м’яс підписують керівник (власник) господарства і

зоотехнік-селекціонер (експерт-бонітер).

4.7. Оцінка і добір бугаїв, корів та молодняку

за фенотипом і генотипом

Добір бугаїв. Вперше бугайців ретельно добирають відразу піс-

ля народження. Для зменшення у породах частки тяжких отелень

із селекційного процесу треба вилучати бугайців з великою живою

масою (більшою за середню на 10 – 20 %) та широтними промірами,

а потім серед тих, що залишилися, вибракувати тварин з меншою

продуктивністю порівняно із середніми її показниками по стаду.

Удруге бугайців оцінюють під час відлучення. Жива маса їх

у цьому віці має бути вищою за середню по стаду. Дібраних бу-

гайців формують у групи для оцінки їх власної продуктивності.

Оскільки добір бугайців тільки за більшим середньодобовим при-

ростом у період від 8 до 15-місячного віку і вираженістю м’ясних

форм без урахування типу будови тіла призводить до зниження

як їхньої племінної цінності (жива маса, середньодобовий приріст

та якість спермопродукції), так і якості потомків першого

покоління (відтворна здатність теличок, кількість отелень у корів

за життя), їх оцінювання на контрольно-випробувальних

станціях слід вести у 12-місячному віці за висотою в крижах,

обхватом грудей, косою довжиною тулуба (замість оцінки м’ясних

форм за 60-бальною шкалою), живою масою, обхватом мошонки і

якістю сперми та запліднювальною здатністю сперміїв з 12 до 15

міс. Швидкість росту бугайців після відлучення позитивно

корелює із скороспілістю і негативно — з живою масою дорослих

тварин.

Через це не слід віддавати перевагу бугайцям з найвищими

156

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

приростами, які сприяють підвищенню скороспілості худоби. Оцін-

ка бугайців м’ясних порід у якнайраніші строки (12 міс) скорочує

інтервал між поколіннями, поліпшує генетику.

Із приростами живої маси худоби пов’язані витрати корму на

них. На цю закономірність треба зважати в організації випробуван-

ня бугаїв за власною продуктивністю. Можна проводити оцінюван-

ня і добір бугаїв лише за однією ознакою — середньодобовим при-

ростом, що значно спрощує роботу і робить її доступною для спеціа-

лістів господарств, оскільки при цьому можна виключити з техноло-

гічної операції такий трудомісткий процес, як облік спожитих кор-

мів по кожній тварині.

У селекції м’ясної худоби звертають увагу на ширину, глибину і

компактність тулуба молодих племінних тварин. Отримання особин

того чи іншого типу будови тіла — дрібного компактного, великого

розтягнутого або проміжного — зумовлене неоднаковою їх продук-

тивністю.

Добір великих бугайців сприяє поліпшенню їхньої племінної

цінності за ознаками продуктивності як власної, так і потомків

(м’ясна продуктивність, відтворна здатність).

Прирости худоби різних типів у різні періоди онтогенезу неодна-

кові. Бугайці з компактною будовою тіла більш скороспілі. У моло-

дому віці вони дають найбільший приріст, а з півторарічного віку

починають помітно поступатися за живою масою аналогам високо-

рослого типу. Високорослі тварини довше ростуть і жива маса їх біль-

ша. Крім того, в їхніх тушах кісток більше, ніж у тушах інших типів.

З віком тварини компактного типу витрачають кормових оди-

ниць на приріст більше, ніж високорослого. Внутрішньопородні ти-

пи різняться не тільки живою масою, а й якістю яловичини. У ту-

шах 18-місячних тварин компактного типу вищий вихід задніх чве-

ртей і жиру. У тварин компактного типу трохи більше внутрішнього

сала, що й зумовлює їх підвищений забійний вихід. У дрібної худоби

незначна кількість жиру навіть при зниженому вмісті енергії в ко-

рмах, тоді як у великорослої худоби жир не відкладається доти, по-

ки не припиниться ріст м’язової тканини.

Тварини кожного типу по-різному використовують поживні речо-

вини кормів і неоднаково перетворюють їх на відповідний вид про-

дукції. Коли в бугайців збільшується ширина тулуба, зменшується

його довжина і висота, вони менше їдять, повільніше накопичують

масу і мають гірші її показники при відгодівлі. Довгорослі тварини

менше витрачають поживних речовин кормів на утворення жирової

тканини, яка у скороспілих починає відкладатися в молодшому віці.

Тварини великорослого типу більше поїдають грубих кормів і краще

перетравлюють у зимовий період протеїн на синтез білка м’язової

тканини, що й сприяє у кінцевому підсумку кращому співвідношен-

157

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

ню білка і жиру в тушах.

Оскільки жива маса і середньодобові прирости тварин м’ясного

напряму продуктивності найтісніше корелюють з тими промірами,

які свідчать про їх великий розмір і високорослість (висота в холці

та крижах, коса довжина тулуба), потрібно віддавати перевагу тва-

ринам м’ясних порід з більш подовженим і високим тулубом, від

яких можна отримувати більш пісну яловичину, що користується

великим попитом. Від надто компактного ультраскороспілого типу

на коротких ногах слід відмовитися. Такий напрям племінної робо-

ти цілком виправданий, оскільки великі, з високими приростами

молоді тварини більш економічні і забезпечують зростання вироб-

ництва м’яса з розрахунку на одну голову.

Перевагу слід віддавати велорослим плідникам з довгим і глибо-

ким тулубом, які мають високу плодючість, добре виражені м’ясні

форми, щоб вони давали потомків з оптимальною для цієї будови

тіла живою масою і тушами вищих сортів (з найкращим виходом

відрубів).

У якому б розведенні не використовувався бугай, для запобіган-

ня утрудненим отеленням у спарованих з ним корів у його екс-

тер’єрній експертизі слід приділяти особливу увагу довжині тулуба.

Такий добір плідників запобігає появі в породі скороспілих дрібних

тварин, у яких рано закінчується ріст і які характеризуються низь-

кою відтворною здатністю через відкладення жиру, котрий ізолює

сім’яники, сприяє підвищенню температури тіла, знижуючи кіль-

кість і якість сперми майже на 70 %.

Слід добирати бугаїв з урівноваженим типом нервової діяльності.

У них запліднювальна здатність сперми становить 49 – 50,9 %, а в

бугаїв зі слабким типом нервової діяльності — 40 %.

Черево у бугаїв має бути добре підтягнутим. Цього досягають,

згодовуючи їм висококонцентратні корми. Якщо бугаїв вирощують

на об’ємистих раціонах, вони виростають «коровоподібними» з від-

вислим черевом. Проте надмірне згодовування їм концкормів також

небажане, оскільки призводить до ожиріння і пригнічення відтвор-

них функцій. Добираючи плідників, особливу увагу потрібно звер-

тати на такі ознаки, як будова тіла, співвідношення м’язової і жиро-

вої тканин, бо від цих ознак залежить максимальна продуктивність

тварин. Бугаї з надмірним розвитком мускулатури небажані, бо у

запліднених ними корів отелення часто утруднені. Крім того, ці

плідники малорухливі (непридатні для довгих переходів).

До настання парувальної кампанії перевіряють запліднювальну

здатність сперміїв у плідників. Для точної її оцінки потрібно мати

дані не менш як про 200 осіменінь. Основна оцінка генотипу бугая

враховує ознаки плодючості дочок, переважно запліднюваність та

індекс їх осіменіння. Запліднюваність дочок слід визначати не мен-

158

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

ше ніж у 75 корів. Облік плодючості дочок і широке використання

кращих бугаїв за цією ознакою сприяє одержанню потомків з висо-

кою плодючістю.

Якщо неможливо визначити якість сперми, при доборі племін-

них бугайців і оцінці їх за власною продуктивністю, слід приділяти

увагу розміру їхніх сім’яників, що є важливою ознакою ре-

продуктивних якостей (коефіцієнт кореляції між обхватом мошонки

і масою сім’яників становить +0,95, щоденною спермопродуктивніс-

тю +0,75, якістю сперми +0,60, початком статевої зрілості бугайців

+0,85, рівнем запліднюваності сперміїв +0,65).

Форму і розмір мо-

шонки оглядають і ви-

мірюють. Спочатку

окомірно визначають її

форму. Слід добирати

бугаїв з овально-гру-

шоподібною мошон-

кою, яка сягає рівня

скакального суглоба і

має чітко виражену

шийку (рис. 4.2). Не-

бажаною для м’ясних

плідників є мошонка

конусоподібної форми,

якою вона буває за не-

великих сім’яників.

Рис. 4.2. Мошонка у бугая:

1 — прямо посаджена; 2 — нормальної форми;

3—конічної

ми

Мошонку бугая оглядають ззаду, коли він вільно стоїть, у помір-

но теплому приміщенні. За надто низької температури або неспо-

кою тварини мошонка підтягується дуже близько до черева, і пра-

вильно оцінити її форму важко. Розвиток сім’яників перевіряють

пальпацією. Бугаїв вибраковують, якщо виявляють у них фізичні

вади, такі як крипторхізм (в мошонку не опускається один або обид-

ва сім’яники), маленькі сім’яники, ненормальні форма мошонки і

будова пеніса, нездорові ноги або ратиці.

Для промацування сім’яників у мошонці бугая заганяють у вузь-

кий розкол, задні ноги його перекривають перекладиною, щоб запо-

бігти травмуванню людей. Якщо відтворна здатність бугая задові-

льна, то обидва сім’яники за розміром і консистенцією однакові. За

відмінної відтворної здатності сім’яники пружні, великі, а не м’які,

грубі, запалені, квадратної форми; мошонка, яка регулює теплооб-

мін у сім’яниках, звисла, зверху вузька, знизу широка, добре опу-

щена. Оцінка сім’яників за обхватом мошонки — найкраща для ви-

значення максимальної спермопродукції і навіть більш надійна,

ніж підрахунок сперміїв. У перегодованого бугая обхват мошонки

159