Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

є недостатньо високою для того, щоб на його підставі рекомендувати

користуватися цією ознакою при доборі бугайців.

Доцільно добирати молодняк у ранньому віці за живою масою

при відлученні від матерів, про що свідчить високий (0,75 та 0,58) і

вірогідний ступінь вікової повторюваності маси тіла бугайців у пері-

од з 8 до 12 та 15 міс. Це має практичне значення і є підставою для

висновку, що добір бугайців за їхньою живою масою можна прово-

дити вже при відлученні їх від матерів. Позитивний зв’язок між

живою масою їх у віці 8 міс і в наступні вікові періоди вирощування

свідчить, що жива маса при відлученні є важливою селекційною

ознакою, яка виявляється в ранньому віці і підтверджує думку про

доцільність селекції у напрямі збільшення живої маси телят при

відлученні, що супроводжується вірогідним підвищенням швидкості

росту в наступні вікові періоди.

У м’ясному скотарстві селекція ведеться за кількома ознаками,

тому визначають характер фенотипової кореляції між ними. Певну

увагу приділяють фенотиповій кореляції між ознаками м’ясної про-

дуктивності (табл. 4.7).

Таблиця 4.7. Кореляція між ознаками продуктивності у м’ясних

бугайців

Ознаки

Коефіцієнт

кореляції

Автор

Середньодобовий приріст у

період від 8 до 15 міс — ви-

трати корму

–0,6…–0,9

–0,720

–0,93

–0,6…–0,95

Прахов Л.П. (1978)

Угнівенко А.М. (1999)

Прахов Л.П., Магамедова М.Г.

(1980)

Черекаев А. В. (1982)

Жива маса у віці 15 міс — се-

редньодобовий приріст у пері-

од від 8 до 15 міс

0,70 – 0,8

0,50

Вілоусов О.М. (1981)

Прахов Л.П. (1978)

Прижиттєва оцінка м’ясних

форм — забійний вихід

0,93

0,63

Прахов Л.П. (1978)

Прахов Л.П., Магамедова М.Г.

(1980)

Середньодобовий приріст у

період від 8 до 15 міс — м’ясні

форми у віці 15 міс

0,5 – 0,7 Прахов Л. П. (1978)

Жива маса бугайців — забій-

ний вихід

0,19 Прахов Л.П., Магамедова М.Г.

(1980)

Жива маса бугайців у віці

15 міс — маса туші

0,85 Прахов Л.П., Магамедова М.Г.

(1980)

Об’єм еякуляту — концентра-

ція сперми

0,19 Коропець Л.A. (2003)

Об’єм еякуляту — рухливість

сперміїв

0,15 Коропець Л.А. (2003)

Концентрація сперми — рух-

ливість сперміїв

0,19 Коропець Л.А. (2003)

Середньодобовий приріст у

період від 8 до 15 міс — об’єм

еякуляту у бугайців

0,320

–0,05

Угнівенко А.М. (1999)

Угнівенко А.М., Коропець Л.А.

(2001)

120

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Продовження табл. 4.7

Ознаки

Коефіцієнт

кореляції

Автор

Середньодобовий приріст у пе-

ріод від 8 до 15 міс — рухли-

вість і концентрація сперміїв

–0,220

–0,04…– 0,06

Угнівенко А.М. (1999)

Угнівенко А.М, Коропець Л.А.

(2001)

Середньодобовий приріст —

запліднювальна здатність

сперміїв

–0,730 Угнівенко А.М., (1999)

Негативна залежність (–0,60…–0,95) існує між середньодобовим

приростом живої маси бугайців за час випробування від 8 до 15-мі-

сячного віку і витратами на нього корму в цей період. Тобто селек-

ція тільки за швидкістю росту одночасно сприяє вдосконаленню

тварин за оплатою корму приростом. Це дуже важливо, бо добирати

тварин за швидкістю росту набагато легше, ніж за ефективністю

використання корму, через велику трудомісткість обліку його спо-

живання кожною твариною у період випробування. Позитивно

(0,50 – 0,80) залежить жива маса бугайців у 15-місячному віці від

середньодобового їх приросту за період з 8 до 15 міс.

Найбільший інтерес становить кореляція середньодобового при-

росту бугайців у період випробування до 15 міс з ознаками дочок,

які можна враховувати при доборі бугаїв і таким чином підвищити

його надійність (табл. 4.8). Середньодобовий приріст бугайців на

випробуванні без урахування типу будови тіла негативно корелює з

тривалістю сервіс-періоду їх дочок за перше отелення (–0,530) та

кількістю отелень останніх за життя (–0,274). Отже, для поліпшення

відтворної здатності і молочності маточного поголів’я слід добирати

бугаїв із середніми приростами живої маси у віці випробування.

Таблиця 4.8. Зв’язок між середньодобовим приростом бугайців

української м’ясної породи на випробуванні з ознаками їх дочок

Кореляція

Ознака

п r

Вік першого осіменіння 319 –0,033

Кількість осіменінь на одне запліднення 229 0,163

Вік першого отелення 337 0,199

Сервіс-період після першого отелення 123 –0,530

Молочність після отелення 121 0,138

Кількість отелень за життя 161 –0,274

Середня молочність за всі отелення 139 –0,138

КВЗ за всі отелення 130 0,108

Досить високими виявились коефіцієнти кореляції між живою

масою бугайців у віці 12 – 18 міс і косою довжиною їх тулуба

121

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

(r = 0,51…0,68), висотою в холці (r = 0,67...0,77), висотою в крижах

(r = 0,66...0,72); між середньодобовим приростом у період від 8 до

18 міс та косою довжиною тулуба (r = 0,50), висотою в холці

(r = 0,58). Таким чином, жива маса і середньодобовий приріст тва-

рин м’ясних порід найтісніше корелюють з такими промірами, які

свідчать про їх крупність і високорослість (висота в холці і крижах,

коса довжина тулуба). Отже, ці проміри статей тіла можуть бути

використані для прогнозування живої маси бугайців м’ясних порід.

Через суб’єктивність оцінки вираженості м’ясних форм за 60-баль-

ною шкалою при доборі бугайців їй не слід надавати домінуючого

значення, а значно більшу увагу звертати на проміри висоти в хол-

ці та крижах і косу довжину тулуба (палицею).

Існує також залежність між швидкістю росту, оплатою корму, бу-

довою тіла плідника та його синів (табл. 4.9).

Таблиця 4.9. Кореляція (r) між ознаками продуктивності плідників

та їх синів

Ознака r Автор

Приріст живої маси від народження

до 15 міс

0,94 – 0,95 Колодий Н.A. (1984)

Жива маса в 15 міс 0,5 – 0,9

0,32 – 0,38

Прахов Л.П. (1972)

Зеленков П.Й. (1990)

Середньодобовий приріст живої маси

за період від 8 до 18 міс

0,83 Черекаев А.В. (1962)

Середньодобовий приріст живої маси

за період від 8 до 15 міс

0,72

0,5 – 0,9

Черекаев А.В. (1982)

Прахов Л.П. (1972)

Оплата корму 0,3 – 0,4 Прахов Л.П. (1972)

Форми будови тіла 0,3 – 0,4 Прахов Л.П. (1972)

У м’ясної худоби тісний зв’язок приросту потомків зі швидкістю

росту батьків найбільше виявляється після відлучення телят, оскі-

льки в підсисний період ріст їх значною мірою визначається молоч-

ністю матері. Це дає змогу за даними про власну продуктивність

молодих бугайців зробити висновок про їх племінну цінність. Діб-

рані кращі за нею плідники можуть дати потомків з високими при-

ростами.

Порівняння бугаїв при оцінці за середніми величинами основних

ознак з відповідними показниками батьків підтверджує позитивний

зв’язок між ними. Сини батьків із середньою живою масою у віці

15 міс 420 – 432 кг походять від батьків, які мають масу в цьому ж

віці 415 – 440 кг. У дрібних бугаїв (403 – 413 кг) і батьки менші

(370 – 380 кг).

На характер і величину кореляцій між молочністю та плодючіс-

тю корів-дочок впливає спадковість бугая (табл. 4.10).

122

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Таблиця 4.10. Кореляція між ознаками у дочок бугаїв української

м’ясної породи

Кореляція між КВЗ і середньою молочністю

за всі отелення

Кличка та інвентарний номер

бугая

п r ± mr

Еуфеміо 382

Еоізіано 81

Кодон 2541

Лосось 23 91

Анчар 0988

Хижий 1599

0,052 ± 0,16

0,072 ± 0,14

0,035 ± 0,17

0,204 ± 0,20

0,500 ± 0,19

0,320 ± 0,20

Позитивний зв’язок (r = 0,204 і 0,320) між цими ознаками існує у

дочок Лосося ЧРУМ-18 та Хижого 1599 ЧРУМ-14, негативний

(–0,500; Р > 0,95) — в Анчара 0988 ЧРУМ-12. Наявність внутрішньо-

групової різноманітності зв’язку між рівнями молочності і плодючо-

сті у дочок бугаїв потребує оцінки плідників не тільки за середніми

показниками дочок, але й за характером у них кореляційних

зв’язків між ознаками. Оцінка бугаїв має ґрунтуватись на результа-

тах випробування як синів, так і дочок, і при цьому треба прагнути

до виявлення плідників, які б давали високоцінний приплід обох

статей. Диференціація маточного поголів’я за рівнями ознак відтво-

рення та молочності і використання в селекційному процесі особин,

що поєднують обидві ознаки бажаної вираженості, є необхідною

умовою селекції у м’ясному скотарстві.

Маса дорослої корови корелює (0,47 – 0,59) з висотою у крижах

(табл. 4.11).

Таблиця 4.11. Коефіцієнти кореляції у м’ясних корів

Ознаки r Автор

Висота в крижах — жива ма-

са

0,47 – 0,59 Дубовскова М.П. (1998)

Жива маса — молочність 0,05 Мусин Б.М., Крючков В.Д. (1974)

Надій за лактацію — жива

маса потомків у віці 3 міс

0,69 – 0,86

0,66 – 0,77

Прахов Л.П. та ін. (1970)

Недава В.Ю. та ін. (1981)

Надій за лактацію — жива

маса потомків у віці 6 міс

0,52 – 0,60

0,35

0,364

Прахов Л.П. та ін. (1970)

Недава В.Ю. та ін. (1981)

Угнівенко А.М. (1999)

Надій за лактацію — жива

маса потомків у віці 8 міс

0,42 – 0,47

0,05

0,286

Прахов Л.П. та ін. (1970)

Недава В.Ю. та ін. (1981)

Угнівенко А.М. (1999)

Молочність — відтворна

здатність

0,105 – 0,122 Угнівенко А.М. (1999)

123

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Коефіцієнт кореляції між живою масою і молочністю корів не-

значний 0,05. Тому значно перспективнішою є селекційна робота,

спрямована на підвищення молочності корів. Між молочною проду-

ктивністю корів м’ясних порід та живою масою їх потомків на підсосі

в 6-місячному віці існує позитивний кореляційний зв’язок (r = 0,35 –

0,60), який згодом слабшає і у віці 8 міс становить 0,05 – 0,47. Се-

лекція за молочністю корів сприяє підвищенню маси їх потомків у

віці 8 і 15 міс у зв’язку з високою (r = 0,58) кореляцією живої маси

молодняку у віці 8 міс з цим показником у 15 міс.

4.4. Чистопородне розведення

Селекційна робота у м’ясному скотарстві щодо поліпшення худо-

би проводиться переважно у чистопородних стадах. В генетичному

прогресі чистопородних м’ясних стад важливе значення має підбір

тварин, що належать до однієї породи.

Основні елементи підбору — оцінка маточного поголів’я, групу-

вання корів, визначення ознак, які треба поліпшити, зберегти або

усунути, визначення бугаїв-поліпшувачів та закріплення їх за ко-

ровами, парування корів із закріпленими за ними бугаями; облік та

ідентифікація приплоду. Від якості племінного підбору залежить

якість майбутніх потомків. Головне завдання племінного підбору —

отримання більш продуктивних порівняно з батьками потомків. Бу-

гаїв для парування з коровами підбирають з урахуванням їхніх ін-

дивідуальних, групових, фенотипових та генотипових ознак.

Розрізняють підбір поліпшувальний і зрівняльний. Ці варіанти

підбору різняться величиною нормального відхилення (в сигмах)

ознак у варіаційному ряду. Пари треба підбирати за величиною

При застосуванні поліпшувального підбору корови мають бути в

межах модального (середнього) класу, а бугаї-плідники — у +2 та

+3σ. Поліпшувальний підбір дає змогу значно збільшити величину

ознак потомків. Він достатньою мірою відповідає вимогам до пле-

мінних стад, і його потрібно широко застосовувати.

Застосовуючи зрівняльний підбір, корів і плідників розміщу-

ють у межах модального (середнього) класу. Цей підбір застосовують

для закріплення однорідності і типізації тварин у стадах. Поліпшу-

вальний підбір спрямований на поліпшення ознак у потомків порі-

вняно з батьками. Але за переваги ознак батьків на 1σ він не забез-

печує різких змін у продуктивності потомків. Тому за результатами

його можна вважати зрівняльним, а бугаїв, що переважають за про-

дуктивністю корів на 1σ, використовувати для типізації тварин і

стад.

124

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Гомогенний (однорідний) підбір характеризується тим, що

плідник і матка, яких парують, схожі за типом будови тіла, продук-

тивністю, а часто й за походженням. Його застосовують у роботі з

визначеною кількістю тварин, у яких добре розвинені цінні ознаки.

Це дає змогу вирішувати такі основні завдання: утримувати у пото-

мків переваги, притаманні батькам; збільшити кількість особин із

цінними ознаками; створити стійку спадковість бажаних типів або

якостей; домогтися у наступних поколіннях ще більшого розвитку

цінних якостей, за якими ведеться підбір.

Поєднання кращих тварин за певною ознакою не завжди може

бути успішним. Пари обов’язково треба підбирати так, щоб спадко-

вість одного партнера доповнювала спадковість другого. Збережен-

ня властивостей видатних тварин у потомках пов’язане з великими

труднощами. Через «усереднення» генотипів потомків, що пов’язано

з особливостями статевого розмноження, спостерігається явище ре-

гресії, тобто повернення до середніх величин.

У генотиповому відношенні застосування однорідного підбору в

кінцевому підсумку супроводжується проявом низки недоліків:

зниженням життєздатності потомків та ослабленням їхньої консти-

туційної міцності, що призводить до зниження пристосованості до

навколишніх умов; зменшенням мінливості у потомків, внаслідок

чого утруднюється процес подальшого вдосконалення тварин; за-

кріпленням у потомків недоліків, властивих батькам (табл. 4.12).

Таблиця 4.12. Продуктивність корів, отриманих від різних за типом

будови тіла варіантів підбору

Гомогенний Гетерогенний

Ознака

п М± т п М± т

Жива маса телиць у віці, міс:

новонароджені 123 31,8 ± 0,44 125 32,4 ± 0,41

6 107 165 ± 2,8 99 168 ± 3,6

8 106 203 ± 3,6 97 208 ± 4,6

12 99 266 ± 4,7 92 272 ± 6,1

15 89 303 ± 6,5 84 307 ± 8,2

18 82 336 ± 7,9 66 344 ± 9,1

Отелень за життя 70 2,10 ± 0,17 55 2,38 ± 0,26

Середня молочність, кг 59 151 ± 2,91 45 162 ± 4,11

Осіменінь на одне запліднення 52 2,83 ± 0,31 36 2,61 ± 0,38

Вік запліднення телиць, міс 52 25,6 ± 1,12 36 24,3 ± 1,34

Різнорідний, або гетерогенний, підбір спрямований на пару-

вання особин з різним вираженням ознак, тобто його завданням є

отримання потомків з властивостями, яких не було у батьків. Вони

можуть бути кращими або гіршими. Через це за різнорідного підбо-

125

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

ру вибраковують особин з незадовільними властивостями і виокре-

млюють кращих, позбавляються недоліків одного з батьків; підви-

щують життєздатність приплоду і його продуктивність. Часто цей

підбір супроводжується проявом гетерозису, збагачує спадковість.

Його застосування зумовлює зростання мінливості ознак, що дає

багатий матеріал для добору, а тому в біологічному відношенні різ-

норідний підбір має переваги перед однорідним.

Підбір з урахуванням віку тварин полягає у регулюванні

процесу парування тварин залежно від їхнього віку. Молодих і ста-

рих тварин бажано парувати із зрілими партнерами. Щоб у потом-

ків переважали ознаки одного з батьків, краще, щоб корова була

більш зрілою, ніж бугай. В такому разі ознаки матері надійніше ус-

падковуються потомком, ніж ознаки батька. При паруванні молодих

тварин з молодими, старих — із старими і молодих — із старими

одержують потомків нижчої якості.

Серед приплоду від парування молодих телиць із старими буга-

ями, як правило, переважають бугайці, тоді як при реципрокному

паруванні спостерігається зворотна картина. Потомки чоловічої ста-

ті особливо переважають у випадках, коли вік бугая у 2 – 3 рази бі-

льший за вік корови. При реципрокному ж паруванні, коли вік сам-

ки більший у 2 – 3 рази за вік самця, серед потомків закономірно

переважає жіноча стать.

Підбір з урахуванням спорідненості між тваринами:

споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг) пару-

вання. Інбридинг майже завжди призводить до інбредної депресії,

яка виявляється у зниженні життєздатності, плодючості та продук-

тивності тварин. Його несприятлива дія помітна ще в період ембрі-

онального розвитку. Смертність інбредних телят (ступінь інбридин-

гу 19 – 37,5 %) при народженні становить 20,6 %, аутбредних —

10,3 %. Інбредні телята мають знижену життєздатність, оскільки

особливо чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання. Відхід

молодняку при помірному інбридингу у 1,5 раза, при близькоспорі-

дненому — вдвічі, а при кровозмішенні — у 4 рази вищий, ніж при

неспоріднених паруваннях.

Відтворні функції тварин найчастіше піддаються впливу інбред-

ної депресії, яка виявляється у пізньому статевому дозріванні ін-

бредних тварин, зниженні запліднюваності та порушенні статевих

циклів у самок. При паруванні інбредних бугаїв із спорідненими їм

коровами серед потомків тільних корів лише 36,8 % порівняно з

65,7 % при паруванні неспоріднених тварин.

Пояснюючи біологічну сутність парування неспоріднених і спо-

ріднених тварин, Ч. Дарвін (1939) віддавав перевагу першому в по-

єднанні гамет, які досить різняться між собою, що забезпечує під-

вищення мінливості потомків. Шкідливі наслідки близькоспорідне-

126

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

ного парування він пояснював поєднанням подібного спадкового

матеріалу, відсутністю спадкового збагачення і, як наслідок, зни-

женням пристосувальних можливостей нового організму.

Вплив інбридингу на тип екстер’єру і конституції виявляється у

викривленні кінцівок і загальній пригніченості інбредних тварин,

що мають нижчу життєздатність, ніж аутбредні. В усі періоди,

починаючи з 8-місячного віку, телиці, отримані в результаті інбри-

дингу, поступаються за живою масою аутбредним ровесницям (табл.

4.13).

Таблиця 4.13. Жива маса телиць, отриманих шляхом різних ступенів

інбридингу

Новонароджені 8 міс 15 міс

Ступінь інбридингу

п М± т п М± т п М± т

Усі 339 31, 9 ± 0,2 274 198 ± 2,0 219 299 ± 4,1

У т. ч.:

дуже близький 37 33,4 ± 0,5 30 200 ± 4,5 26 296 ±l 0,3

близький 92 31,7 ± 0,4 68 199 ± 3,3 57 305 ± 5,5

помірний 210 31,8 ± 0,3 176 197 ± 2,4 136 297 ± 4,5

Аутбридинг 1219 32,9 ± 0,1 951 202 ± 1,1 767 307 ± 3,3

У віці 15 міс різниця у живій масі становить 2,7 %. Серед інбред-

них теличок вірогідне зменшення живої маси у віці 15 міс на 3,4 %

спостерігається в особин, отриманих від помірного інбридингу.

Інбридинг негативно впливає на м’ясні якості бугайців (табл.

4.14).

Таблиця 4.14. Показники забою 17-місячних інбредних та аутбредних

бугайців

Показник

Інбредні

(Rx = 4,06 %; п = 5)

Аутбредні (п = 9)

Передзабійна жива маса, кг 517 ± 5,7 529 ± 10,2

Маса парної туші, кг 313 ±4,4 320 ± 6,5

Вихід туші, % 60,5 ± 0,5 60,5 ± 0,4

Вихід внутрішнього сала, % 3,2 ± 0,5 2,5 ± 0,2

М’якуша в туші, % 76,4 ± 1,5 78,5 ± 0,5

Кістки, % 18,3 ± 0,6 17,5 ± 0,6

Сухожилки, % 3,9 ± 0,5 2,8 ± 0,1

Коефіцієнт м’ясності 4,2 ± 0,1 4,5 ± 0,2

Маса печінки, кг 5,7 ± 0,1 6,2 ± 0,1

Маса легень, кг 4,3 ± 0,3 3,6 ± 0,3

Маса серця, кг 1,8 ± 0,09 2,1 ± 0,03

Маса нирок, кг 0,8 ± 0,1 1,2 ± 0,1

127

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Наприклад, передзабійна маса інбредних особин на 2,3 %, а за-

бійна маса туші на 2,2 % менша, ніж в аубредних ровесників. У ту-

шах інбредних бичків на 0,7 % більше жиру, що свідчить про їх ви-

щу скороспілість. В інбредних бугайців маса печінки менша на

8,8 %, нирок — на 50,0 %, серця — на 16,7 %, але маса легень на

19,4 % більша.

Розвиток і закріплення таких особливостей організму, як більша

маса легень, призводить до посилення окисно-відновних реакцій в

інбредних тварин.

Головне завдання інбридингу — отримання препотентних (що

стійко передають свої властивості потомкам) тварин. Тому в харак-

теристиці інбредних особин треба акцентувати увагу на оцінці їх

племінних якостей, а не на рівні фенотипових ознак. Серед інбред-

них бугаїв частка поліпшувачів на 18,6 % більша, ніж серед бугаїв,

виведених шляхом кросу ліній.

Сини аутбредних бугаїв мають меншу живу масу, ніж сини ін-

бредних (табл. 4.15).

Таблиця 4.15. Ріст потомків інбредних і аутбредних батьків

Інбредність

батькa 25,0 %

Інбредність

батькa 3,12 %

Аутбредний

батько

Вік, міс

п M± m п M± m п M± m

Жива маса, кг

256 ± 7,1

384 ± 11,1

479 ± 17,3

250 ± 9,1

371 ± 18,0

464 ± 11,4

239 ± 9,1

364 ± 14,5

450 ± 16,4

Середньодобовий npuріст, г

Новонароджені — 8

8 – 15

897 ± 28,7

1054 ± 63,0

895 ± 37,0

1014 ± 63,7

856 ± 36,6

994 ± 55,4

Потомки інбредних плідників на 1,9 – 7,1% продуктивніші за ау-

тбредних. Збільшення тісноти інбридингу у бугаїв супроводжується

підвищенням приросту живої маси у їхніх потомків. Молодняк від

бугаїв, отриманий від дуже тісного інбридингу, перевершує ро-

весників від аутбредних батьків за живою масою на 5,5 – 7,1 %. По-

томки від бугаїв помірної інбредності посідають проміжне положен-

ня і мають тенденцію до переваг за масою над аутбредними ровес-

никами на 1,9 – 4,6 %.

Бугайці від батьків з дуже близькою і помірною інбредністю не

перевершують аутбредних ровесників за середньодобовим прирос-

том у віці від 8 до 15 міс (різниця, що становить відповідно 6 і 2 %, є

невірогідною).

Отже, першочергову увагу при підборі треба приділяти оцінці

племінних якостей та використанню інбредних плідників. Якщо

128

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

такі плідники мають видатне походження, перевірені за якістю по-

томків, не мають ознак виродження і не близькоспоріднені з маточ-

ним поголів’ям, де їх передбачається використовувати, то вони є не

менш, а навіть більш цінними порівняно з аутбредними.

Інбредність самок посилює шкідливу дію інбридингу. У корів тіс-

ного споріднення буває більше абортів (на 0,63 %) і мертвонаро-

джень (на 1,59 %), ніж у групі аутбредних тварин. У корів близького

споріднення запліднюваність на 4,3 % нижча, ніж в аутбредних. У

них спостерігається також ослаблення конституції, виражене у схи-

льності до різних захворювань та в передчасному старінні, слабкості

кінцівок, яловості.

Вибракування інбредних первісток (табл. 4.16) збільшується на

7,2 %.

Таблиця 4.16. Продуктивність інбредних і аутбредних корів

Інбредні

(Rx = 5,47 %)

Aутбредні

Ознака

п М± т п М± т

Вік телиць, вперше запліднених

після осіменіння, міс

138 26,3 ± 0,8 466 27,4 ± 0,5

Осіменінь на одне запліднення

телиць

138 2,53 ± 0,17 466 2,48 ± 0,09

Отелень за життя 88 2,02 ± 0,15 315 2,37 + 0,09

Середня молочність, кг 75 149 ± 2,9 274 157 ± 1,3

Вибракування первісток, % 46 52,3 142 45,1

Кількість отелень за життя інбредних корів на 17,3 % менша, ніж

аутбредних. Це пояснюється підвищенням інтенсивності обмінних

процесів в організмі інбредних корів, що призводить до швидшого

«зношення» органів і старіння організму в цілому, а в кінцевому

підсумку — до раннього вибракування таких тварин. В інбредних

телиць невірогідно підвищується на 2,0 % кількість осіменінь на

одне запліднення. Молочність корови також залежить від її інбред-

ності. Більш як на 5,4 % відстають у рості телята віком до 6 міс, що

народжені від інбредних корів.

Через різне біологічне значення інбредності самця і самки мо-

жна стверджувати, що використання інбредних корів призводить до

прояву інбредної депресії стосовно живої маси теличок у віці 15 міс,

продуктивного використання та молочності корів. Та оскільки цей

метод дає змогу отримувати плідників-поліпшувачів і більш одно-

типових їхніх потомків для формування однорідних груп тварин,

його необхідно застосовувати для вдосконалення м’ясних порід. При

використанні з цією метою інбредних плідників треба утримувати

на низькому рівні ступінь спорідненого розведення серед маточного

129