Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

стійкість проти хвороб (тут можна виділити тільки два фенотипових

класи — хворі і здорові), мертвонародженість, неплідність, у мало-

плідних тварин — народження двійнят (два класи — двійнята,

одинаки).

У селекції м’ясної худоби найбільшою є проблема біологічних

зв’язків, за яких протиставляється поліпшення м’ясних і племінних

властивостей, а також неможливо віддати перевагу тій ознаці, яка б

мала вирішальне значення у підвищенні продуктивності.

Ознаки добору м’ясних корів. Оскільки основною продукцією

м’ясної корови є теля, добір поголів’я жіночої статі слід вести за та-

кими важливими ознаками: доброю пристосованістю до екстрема-

льних умов (невибагливістю); здатністю використовувати власні

жирові відкладення; молочністю; ефективністю відтворення, в т. ч.

легкістю отелень; типом будови тіла; живою масою; довголіттям і

строками використання.

Виявом пристосованості до екстремальних умов є особливості

зміни живої маси і стан вгодованості, співвідношення в туші жиро-

вої і мускульної тканин, материнські якості (одержання і вирощу-

вання потомків до відлучення).

Здатність корів використовувати власні жирові відкладення

(і потім швидко їх відновлювати) без зниження при цьому ефектив-

ності відтворення і без погіршення стану здоров’я має першочергове

значення.

Молочність корови визначають за живою масою потомків у

210-денному віці, яка корелює з фактичною молочною продуктивні-

стю матері і використовується як критерій при доборі ремонтного

поголів’я.

Ефективність відтворення залежить від таких факторів, як за-

пліднювальна здатність корів і сперміїв бугаїв, легкість отелень,

збереженість потомків до відлучення і їхня жива маса при відлу-

ченні.

Жива маса новонароджених є ефективним критерієм оцінки

перебігу отелень, бо з ними генетичне тісно пов’язана (r

= 0,90...0,98). Можливі два шляхи зменшення випадків тяжких

отелень: зменшення живої маси телят при народженні і збільшен-

ня тазового отвору у корів. Проте селекція з метою збільшення та-

зового отвору і зниження живої маси новонароджених є проблема-

тичною. За даними досліджень, зі збільшенням маси корови на

1 % розмір її тазового отвору збільшується на 0,099 %, а маса ново-

народженого теляти — на 0,292 %. Збільшення маси новонаро-

джених на 1 кг підвищує масу тварин у віці 15 міс на 3,22 –

3,66 кг. Наявність таких зв’язків зумовлює корельований ефект

селекції: якщо зменшиться кількість тяжких отелень, то одночасно

110

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

знизиться жива маса телят при народженні, що призведе до змен-

шення швидкості росту.

Селекція на тип будови тіла новонародженого, що впливає на

легкість отелень, ефективніша і не знижує середньодобових прирос-

тів молодняку. Останні показники можна збільшити без схильності

до утрудненого отелення тільки тоді, коли вони виражаються пере-

дусім у збільшенні довжини тіла.

Тип будови тіла корів. Досі, незважаючи на важливість пробле-

ми, не знайдено єдиного і достатньо обґрунтованого підходу до кла-

сифікації типів будови тіла. Так, в абердин-ангуській та герефорд-

ській породах виділяють тварин високорослого, середнього та ком-

пактного типів; у знам’янському типі південної, що нині створюєть-

ся, — укрупненого (помірно скороспілого) й компактного (скороспі-

лого); в українській м’ясній — великого, проміжного й дрібного ти-

пів.

Тип тварин визначають на основі не зовсім досконалої і

суб’єктивної окомірної оцінки у процесі бонітування за особливостя-

ми екстер’єру та враженням від загальної будови тіла. Тварини різ-

них типів в одних і тих самих умовах неоднаково реагують на фак-

тори зовнішнього середовища, причому значно відрізняються за

продуктивністю.

Найкращі тварини м’ясної худоби є достатньо високоногими, дов-

гими, обмускуленими. Від великих тварин одержують більше м’яса і

молока. Жива маса великих корів м’ясних порід на 8,7 – 10,8 % бі-

льша, ніж дрібних. Тривалість життя корів компактного типу на

12,7 % менша, ніж великих за розміром ровесниць. Молочність ве-

ликих корів на 14,6 – 15,0 % більша, ніж корів укрупненого типу.

Корови великого типу мають на 12,2 % кращу відтворну здатність,

ніж дрібного і компактного.

Корови великорослого типу переважають ровесниць укрупненого

типу за передзабійною живою масою на 27,0 % і виходом туш — на

0,5 %. Ровесницям укрупненого типу властиві більші накопичення,

внутрішнього жиру і осалювання туш. У м’ясі корів великорослого

типу на відміну від укрупненого більший вміст білка і менший —

жиру (1 : 1,07 проти 1 : 0,72).

Жива маса корів. М’ясні корови з найбільшою живою масою не є

найпродуктивнішими за плодючістю і молочністю. Не зовсім вигідні

вони і з економічного погляду. Продукція як дрібних, так і великих

корів однакова: від них одержують за рік не більш як по одному те-

ляті. Корови м’ясних порід з оптимальною живою масою мають най-

вищу відтворну здатність і молочність. Зі збільшенням її понад оп-

тимальну відтворна здатність і молочність корів зменшуються. От-

же, селекція м’ясних корів за живою масою тільки певною мірою

підвищує їхню продуктивність. Добором за масою, не завжди

111

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

пов’язаним зі збільшенням молочності і відтворної здатності, закрі-

плюється економічно менш вигідний для м’ясного скотарства тип

корів. Зі збільшенням маси корів знижується середня маса потомків

при відлученні з розрахунку на 100 кг їх живої маси (табл. 4.2).

Таблиця 4.2. Зв’язок між живою масою і молочністю корів

української м’ясної породи

Жива маса бугайців

у віці 8 міс, кг

Жива маса теличок

у віці 8 міс, кг

Отелення

Жива

корів, кг

n М± т

% від ма-

си корів

n М± т

% від ма-

си корів

Перше 450 – 500

501 – 550

551 – 600

219 ± 3,9

224 ± 3,8

236 ± 8,7

45,8 ± 0,8

42,6 ± 0,8

41,0 ± 1,4

200 ± 3,3

214 ± 4,1

220 ± 7,1

41,2 ± 0,6

40,7 ± 1,0

38,3 ± 1,1

Друге 450 – 500

501 – 550

551 – 600

601 – 650

221 ± 4,9

214 ± 4,1

207 ± 4,8

235 ± 11,9

45,0 ± 1,0

40,8 ± 0,8

38,1 ± 1,0

36,5 ± 1,9

201 ± 3,2

206 ± 3,2

195 ± 5,4

218 ± 5,2

41,0 ± 0,7

39,1 ± 0,7

36,4 ± 0,5

32,7 ± 1,7

Третє і т.д. 450 – 500

501 – 550

551 – 600

601 – 650

214 ± 8,2

215 ± 3,7

213 ± 3,5

222 ± 3,1

43,6 ± 1,8

41,3 ± 0,3

37,4 ± 0,8

34,8 ± 0,7

205 ± 10,2

201 ± 2,3

208 ± 4,0

222 ± 2,7

40,6 ± 1,7

37,2 ± 0,4

36,5 ± 0,3

34,8 ± 0,9

З економічного погляду, краще прагнути підвищення молочності

корів без одночасного істотного збільшення їхньої живої маси. Вод-

ночас для отримання корів з більшою живою масою потрібна більша

площа (на 7 – 10 %). За вільного доступу до кормів вони споживають

їх щодня в середньому на 10 % більше. За рахунок більшого витра-

чання кормів, а також амортизації приміщень за інших однакових

умов собівартість приросту потомків від корів з великою живою ма-

сою вища, ніж від дрібних, у яких частіше бувають тяжкі отелення.

Отже, корови різних м’ясних порід мають неоднакову оптимальну

живу масу. Проте слід пам’ятати, що корови з оптимальною живою

масою більш продуктивні порівняно з тваринами, які мають малу і

велику живу масу. Вони вигодовують важчих телят і мають вищу

відтворну здатність.

Враховуючи сказане, живу масу м’ясних корів не можна вважати

однією з головних їхніх ознак. Під час оцінювання і добору їх вона

може бути лише допоміжною ознакою, за якою контролюють рівень

розвитку тварин.

Довголіття і строки використання корів. Тривалість продук-

тивного життя корів (у місяцях) — це період від першого до остан-

нього отелення. Загальна тривалість життя (у місяцях) — це період

від народження до забою. Перша ознака становить значний еконо-

112

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

мічний інтерес. У період до отелення тварина росте і розвивається,

потім дає приплід. Кожна недовговічна корова (1 – 3 отелення) у

середньому за рік народжує 0,5 теляти, а та, у якої буває 12 – 13

отелень, — близько 0,8 теляти. На перший погляд, для рентабель-

ного використання корови потрібно, щоб продуктивний період її

життя тривав якомога довше, оскільки лише в цей час від неї отри-

мують продукцію, вартість якої покриває витрати на її вирощування

й утримання. У разі раннього вибракування м’ясних корів менше

окуповуються витрати на їх вирощування, а отже, підвищується со-

бівартість продукції. За тривалого використання корови отримують

більший приріст потомків у підсисний період і в середньому на рік і

за все життя.

Важливе значення має інтенсивне використання найцінніших у

племінному відношенні корів, оцінених за якістю дочок. Необхідно ви-

значати ефективність довічного виробництва продукції на одну коро-

ву. Облік довічної продуктивності треба здійснювати якнайточніше,

вносячи корективи на фактори середовища. Певну роль відіграє цей

показник і в селекції тварин за ознаками з низькою повторюваністю.

Стійка висока продуктивність корів протягом багатьох років є доброю

ознакою того, що їхніх потомків треба залишити для ремонту як мато-

чного поголів’я, так і плідників. Реєстрація даних продуктивності про-

тягом життя є корисною в селекції, спрямованій на підвищення життє-

здатності, міцності конституції та довговічності тварин.

Однак слід зазначити, що серед телят, народжених старими ко-

ровами, спостерігається підвищений відхід (загибель з різних при-

чин) і раннє вибракування, що свідчить про більшу сприйнятли-

вість їх до захворювань. Корови старшого віку дають більш скоро-

спіле потомство: за 12-те отелення і старше вони мають синів з най-

меншими (897 г) середньодобовими приростами живої маси у віці

8 – 15 міс, хоча в період підсису у цих потомків вони були найкра-

щими (913 г).

Ознаки добору бугаїв. Добираючи племінних бугаїв м’ясного

типу, зважають на такі особливості їх: продуктивність, конституцію

та екстер’єр, відтворну здатність, живу масу, генотип, масу і тип бу-

дови тіла новонароджених від них телят, кількість отелень покри-

тих корів без надання родопомочі; відносні показники коригованої

живої маси потомків у 210-денному та 12-місячному віці.

Жива маса новонароджених бугайців. Від неї залежить швидкість

їх подальшого росту. Більші новонароджені особини у 15-місячному

віці за живою масою на 10,7% переважають дрібних. тварин. Між

живою масою новонароджених і телят у віці 15 міс існує позитивна

кореляція (r = +0,58). Зі збільшенням живої маси новонароджених

телят м’ясних порід на 1 кг збільшується кількість випадків тяжких

родів на 1,63 %, мертвонародженості та відходу телят.

113

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Тип будови тіла. На приріст тварин компактного типу з віком

потрібно кормових одиниць більше, ніж для великорослих та серед-

ніх. Великорослі тварини використовують менше поживних речовин

кормів на утворення жирової тканини. Бугайці з більшою шириною

тулуба, меншою його довжиною і висотою менше їдять, повільніше

збільшують масу, котра в них менше зростає при відгодівлі. Великі

тварини поїдають більше грубих кормів і краще перетравлюють

протеїн, який використовується на синтез білка м’язової тканини в

зимовий період. Отже, у великих тварин більша жива маса, але мен-

ше жиру в туші.

Великі плідники м’ясних порід у віці 5 років на 26,9 % переважа-

ють за живою масою аналогів дрібного типу, а комбінованого — на

16,7 %. Плідники різного типу будови тіла по-різному впливають на

потомків як при чистопородному розведенні, так і в разі схрещуван-

ня. Корови, що походять від бугаїв великого типу, у віці 3 роки пе-

реважають аналогів від батьків дрібного типу за живою масою, ви-

сотою в холці, косою довжиною тулуба (палицею), обхватом грудей.

При чистопородному розведенні абердин-ангуської породи від вели-

ких плідників одержують приплід, який переважає ровесників від

дрібних бугаїв за передзабійною живою масою на 11,5 %, масою ту-

ші — на 12,4 %. Проте потомки від бугаїв дрібного типу мають бі-

льший вихід внутрішнього жиру.

Бугаї різних типів по-різному передають потомкам м’ясні якості

при схрещуванні. У тушах помісей від бугаїв шаролезької породи

великого типу із симентальськими коровами вміст м’якуша більший

на 2,1%. Плідники спадкове впливають і на будову тіла потомків,

що треба враховувати при створенні бажаних типів тварин. Помісі

від батьків дрібного типу у віці 15 міс переважають ровесників від

великих бугаїв за глибиною і шириною грудей відповідно на 3,5 і

5 %, але поступаються їм за висотою в холці, косою довжиною тулуба

і напівобхватом заду відповідно на 4,0, 7,9 і 8,6 %. При використанні

високорослих канадських бугаїв герефордської породи жива маса

корів, що походять від них, вища на 5,6 %, прирости молодняку —

на 12,4 %, жива маса бугайців у віці 15 міс — на 9%, вихід туші і

забійний вихід — відповідно на 3,8 і 2,9 %. Отже, перевагу слід від-

давати плідникам великого типу з глибоким і довгим тулубом, доб-

ре вираженими м’ясними формами.

4.2. Економічне обґрунтування значущості селекційних

ознак

Рентабельність м’ясного скотарства орієнтовно на 70 % залежить

від собівартості продукції і на 30% — від виручки від неї. Багатомір-

ний регресійний аналіз свідчить, що собівартість 1 ц приросту живої

114

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

маси молодняку (Y) знижується на 20,19 грн при підвищенні збере-

женості телят до відлучення (х

) на 1 %; на 0,85 грн — при збі-

льшенні живої маси потомків при відлученні (x

) на 1 кг; на

0,54 грн — при збільшенні виходу телят з розрахунку на 100 корів

(х

)

на 1 %; підвищується на 0,07 грн — при збільшенні живої маси

молодняку у віці 15 міс (х

) на 1 кг:

Y = –0,54х

– 20,19х

– 0,85х

+ 0,07х

+ 2177,76. (4.1)

Отже, собівартість приросту у м’ясному скотарстві залежить на-

самперед від збереженості телят у підсисний період та їхньої живої

маси при відлученні. Це пояснюється тим, що витрати на утриман-

ня основного стада (бугаї-плідники, корови, в тому числі й ті, які не

дали протягом року телят, молодняк) відносять на загальну живу

масу потомків до відлучення, яка залежить від ділового виходу те-

лят (до відлучення) та їхньої живої маси при відлученні. Якщо кі-

лькість відлученого приплоду більше впливає на рентабельність,

ніж середня жива маса молодняку при відлученні та в 15 міс, то ос-

новною ознакою продуктивності у м’ясному скотарстві слід вважати

діловий вихід телят. На виручку від реалізації худоби, залежно від

способу оплати, впливає переважно або передзабійна жива маса

тварин, або маса їх туш.

Для уточнення комплексної оцінки у м’ясному скотарстві серед

ознак продуктивності тварин (середньодобовий приріст, жива маса,

витрати корму, м’ясні форми, якість м’яса) мають бути враховані та-

кож збереженість потомків до відлучення, відтворна здатність та мо-

лочність корів як основні фактори впливу на собівартість приросту.

У селекційній роботі, спрямованій на підвищення збереженості

поголів’я телят (материнські якості, природна резистентність, стрес-

фактори), відтворної здатності і молочності корів, слід контролюва-

ти константність порід за досягнутими рівнями живої маси та

м’ясних якостей (сортність туш, маса і вихід відрубів, співвідношен-

ня м’ясо/жир та м’ясо/кістки, ніжність, смак і соковитість м’яса).

4.3. Успадковування, повторюваність і взаємозв’язок

ознак

За низкою ознак продуктивності м’ясних тварин, крім відтворної

здатності, коефіцієнти їх успадковуваності є настільки значущими,

що це дає змогу за основними індивідуальними показниками тва-

рин безпомилково робити висновок про їxню плeмiнну цінніcть.

Ознаки відтворної здатності мають низький ступінь успадковувано-

сті (табл. 4.3), і на них значною мірою впливає гетерозис.

115

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Таблиця 4.3. Коефіцієнти успадковуваності (h

) ознак м’ясних корів

Ознака

Автор

Жива маса 0,072 – 0,652 Дубовскова М.П. (1998)

Оцінка екстер’єру 0,130 – 0,292 Дубовскова М.П. (1998)

Молочність (жива маса потомків 0,30 – 0,51 Кушнер X.Ф. (1964)

при відлученні) 0,41 – 0,42 Nelson Т. (1979)

0,30 – 0,35 ЛзслиД. Ф. (1982),

0,427 Каюмов Ф.Г. (1997)

Середньодобовий приріст потомків

до відлучення

0,26 – 0,47 Kreas D., Nelson Т. (1979)

Тривалість використання корів 0,35 – 0,39 Угнівенко А.М. (1999)

Міжтільний період (МТП) 0,056 УгнівенкоА.М. (1999)

Зажиттєвий показник відтворної

здатності (ЗПВЗ)

0,045 Угнівенко А.М. (1999)

Характер отелень 0,03 – 0,15 Філіпсон Дж. (1976)

Смертність телят 0,05 Філіпсон Дж. (1976)

Сервіс-період 0,082

0,189

Смірнов Д. (1982) Угнівен-

ко А. М. (1999)

Тривалість тільності 0,31

0,014

Rolling V. С. (1956) Угніве-

нко А. М. (1999)

Коефіцієнт відтворної здатності

(КВЗ)

0,076 Угнівенко А. М. (1999)

Плодючість 0,00 – 0,018 De Fries J.C. et al. (1959)

Запліднення від 1-го осіменіння 0,01 – 0,10 Baptist R., Gravert K.О.

(1973)

Багатоплідність 0,01 – 0,25 Завертяєв Б.П. (1981)

Коефіцієнт успадковування тривалості тільності м’ясної худоби

становить 0,014 – 0,31, плодючості 0,0 – 0,18, запліднення від пер-

шого осіменіння 0,01 – 0,10, сервіс-періоду 0,082 – 0,189, МТП —

0,056, ЗПВЗ — 0,045, КВЗ — 0,076. Це свідчить про те, що між гено-

типом і фенотипом кореляція низька, і якщо для племінних цілей

використовувати переважаючих за цією ознакою особин, то потомки

не матимуть таких значних переваг, як за ознакою високої успадко-

вуваності.

Низькі коефіцієнти успадковуваності ознак відтворної здатності

можна пояснити незначною генотиповою різноманітністю тварин,

що зумовлено дією природного добору, який елімінував особин, що

наближаються до стандарту, та впливом стресових фізіологічних

факторів, таких як стан у післяродовий період, високий рівень про-

дуктивності, а також селекцією, що викривлює прояв спадкової

компоненти.

Багатоплідність у корів є також спадковою властивістю. Якщо

корова народила двійнят, то вірогідність повторного їх народження

116

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

у 3 – 4 рази більша, ніж у середньому серед популяції. Дочки бага-

топлідних корів також можуть мати двійнят серед своїх дочок. Рі-

вень народження двійнят серед дочок від бугаїв «низького» рівня

народження близнят становить 11,7 %, від плідників «високого» рі-

вня — 23,3 %. Навіть за низької успадковуваності багатоплідності

треба звертати увагу на бугаїв, дочки яких характеризуються під-

вищеним рівнем багатоплідності. Ця ознака передається потомкам

не тільки через корів, а й через бугаїв. При використанні телиць із

двійнят від батьків, що мали більший за середній відсоток отелень

двійнятами, кількість двійнят збільшується в 1,3 – 1,8 раза.

Найефективнішим методом підвищення багатоплідності є пару-

вання корів, за яких було одне або кілька отелень двійнятами, з бу-

гаями, дочки яких відрізняються високим відсотком народження

двійнят. За інтенсивної селекції кількість отелень двійнятами може

збільшитися мінімум на 2 % з розрахунку на генерацію, а в більшо-

сті порід залежно від кількості отелень двійнятами за 10 років мож-

на створити лінію, у якій 10 % телят становитимуть двійнята.

У розвитку ознак відтворної здатності паратипова варіанса зна-

чно вища, ніж генотипова. Отже, ефективно поліпшувати ці ознаки

можна під впливом паратипових факторів, переважно за рахунок

поліпшення умов годівлі, догляду та утримання. Оскільки масова

селекція на поліпшення ознак відтворної здатності м’ясних корів

пов’язана із суто генетичними труднощами, а складні методи добо-

ру, що ґрунтуються на оцінці генотипу тварин, не можуть різко змі-

нити їх генотипову стійкість у бажаному напрямі, поліпшувати ці

показники (крім поліпшення умов годівлі та утримання) слід пере-

важно шляхом вибракування корів, що залишились яловими, та

добору телиць і корів від маток, які щорічно дають здорових телят.

Тривалість продуктивного використання корів значною мірою

(на 35 – 39%) зумовлена впливом генетичних факторів, що дає змо-

гу проводити добір за цією ознакою і виділяти високопродуктивні

родини корів-довгожителів.

Коефіцієнт успадковуваності молочності корів (за живою масою

молодняку при відлученні) становить 0,30 – 0,51, середньодобового

приросту потомків у підсисний період — 0,26 – 0,47. Це приклад

специфічного впливу материнського організму за рахунок молока,

спожитого телям у підсисний період, що деякою мірою нівелює спа-

дкову потенцію рівнів приросту її живої маси в період до відлучен-

ня. Високі й середні (0,52 – 0,94) значення коефіцієнта успадкову-

ваності характерні для живої маси бугайців у віці 15 міс, приросту

їх на відгодівлі (0,39 – 0,97), забійного виходу (0,35 – 0,71) (табл.

4.4). Таке успадкування цих ознак відкриває можливості для ефек-

тивної селекції, оскільки чим вищий коефіцієнт успадковуваності,

тим більше його фенотипове вираження, зумовлене генотипом.

117

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Таблиця. 4.4. Коефіцієнти успадковуваності (h

) ознак м’ясних бугаїв

Ознака

Автор

Тип будови тіла 0,3 – 0,4

–

Багрій Б.A. (1991)

Че

екаєва І.

Че

екаев О.

(

1980

)

Об’єм еякуляту 0,31

0,52

Коропець Л.А. (2000)

Коропець Л.А., Бойко О.В. (2002)

Концентрація сперміїв 0,29

0,72

Коропець Л.А. (2001)

Коропець Л.А., Бойко О.В. (2002)

Рухливість сперміїв 0,35

0,52

Коропець Л.А. (2001)

Коропець Л.А., Бойко 0. В. (2002)

Жива маса у віці 15 міс 0,640 – 0,776

0,52 – 0,94

0,85

0,836

Прахов Л.П., Макаев Ш.А. (1970)

Зеленков П.Й. (1978)

Белоусов А.М. (1981)

Каюмов Ф.Г. (1997)

Середньодобовий приріст на

відгодівлі

0,46

0,39 – 0,97

0,50 – 0,97

0,43 – 0,65

Кушнер X.Ф. (1964)

Левантин Д.Л. (1970)

Прахов Л.П., Макаев Ш.А. (1970)

Kress D., Nelson Т. (1979)

Забійний вихід 0,71

0,35 – 0,40

Кушнер X.Ф. (1964)

Прахов Л.П., Макаев Ш.А. (1970)

Прижиттєва оцінка м’ясних

форм

0,40 – 0,60 Лэсли Д. Ф. (1982)

Коефіцієнт успадковуваності об’єму еякуляту становить 0,31 –

0,52, концентрації сперміїв — 0,29 – 0,72, a рухливість cпepмiїв —

0,35 – 0,52, що також відкриває можливості для селекції бугаїв за

цими ознаками відтворної здатності.

Повторюваність молочності м’ясних корів (за живої мacи

пoтoмкiв у віці 6 і 8 міс) досить висока. Коефіцієнт внутрішньокла-

сової кореляції між молочністю корів за перше й наступні отелення

у 8 міс становив у середньому 0,47 – 0,74, у 6 міс — 0,56 – 0,63 (табл.

4.5).

Таблиця 4.5. Повторюваність молочності і відтворної здатності

м’ясних корів (r

)

Повторюваність

молочності у віці,

міс

Група тварин п

Кіль-

кість

отелень

6 8

KBЗ

сервіс-

періоду

ЧМ-І

ПМ-І

Симентали чисто-

породні

299

136

131

3,8

0,63

0,60

0,56

0,74

0,47

0,51

0,99

0,91

0,65

0,45

0,51

0,72

118

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Наведені у табл. 4.5 дані свідчать про високу (56 – 63 %) надій-

ність оцінки корів за живою масою їх потомків у віці 6 міс. Цю озна-

ку можна використовувати при введенні в стадо первісток та їх виб-

ракуванні чи виранжуванні. Вибракування первістки чи повновіко-

вої корови, теля якої при відлученні має малу живу масу, сприяти-

ме поліпшенню цієї ознаки у поголів’ї стада. Тому таку ознаку, як

жива маса телят при відлученні, включають у програму селекції

м’ясної худоби. В результаті впровадження оцінки поголів’я корів за

молочністю і материнськими властивостями середня жива маса мо-

лодняку при відлученні у США за 16 років зросла на 13,6 кг.

Коефіцієнт відтворної здатності (КВЗ) і тривалість сервіс-періоду

мають достатньо високу повторюваність. У середньому вона стано-

вить відповідно 0,65 – 0,99 та 0,45 – 0,72. Висока їх стабільність дає

змогу надійно вести добір самок за величиною цих ознак.

Отже, важливим методом поліпшення ефективності племінної

роботи може бути добір первісток за їхньою фактичною продуктив-

ністю. У багатьох країнах світу високих показників продуктивності

у м’ясному скотарстві досягають шляхом селекції тварин за відтвор-

ною здатністю. Так, на фермах штату Флорида (США) в результаті

вибракування ялівок і заміни їх високопродуктивними первістками

за 11 років вихід телят зріс на 50, в штаті Колорадо — на 17 – 18 %.

Коефіцієнт повторюваності ознак спермопродукції бугаїв стано-

вить 0,6 – 0,99 (табл. 4.6).

Таблиця 4.6. Повторюваність ознак спермопродуктивності бугаїв

Ознаки

Повторю-

ваність

Автор

Об’єм еякуляту 0,64

0,94

Коропець Л.A. (2001)

Коропець Л.А., Бойко О.В. (2002)

Рухливість сперміїв 0,60

0,90

Коропець Л.А. (2001)

Коропець Л.А., Бойко О. В. (2002)

Концентрація сперміїв 0,67

0,99

Коропець Л. А. (2001)

Коропець Л.А., Бойко О.В. (2002)

Вікова повторюваність середньодобового приросту живої маси бу-

гайців, вивчена кореляційним методом, різна. Так, залежність між

середньодобовим приростом за період від народження до 8 міс і у

наступні вікові періоди коливається від — 0,02 до 0,38. Спостеріга-

ється залежність між приростом живої маси бугайців за різні пері-

оди вирощування після відлучення. Коефіцієнт кореляції цього по-

казника у період від 8 до 12 міс та від 8 до 24 міс становить 0,77, а

від 8 до 15 міс та від 8 до 24 міс — 0,93.

Коефіцієнт повторюваності — кореляція між живою масою ново-

народжених бугайців і при відлученні становить 0,25, а між масою

новонароджених і дорослих тварин (15 – 21 міс) — 0,23 – 0,39, тобто

119