Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Організація відтворення м’ясного поголів’я

дення лікування); корови, які не виявляли охоти протягом 30 днів

після родів і не приходять в охоту (для з’ясування причин та їх усу-

нення); неплідні корови й телиці, щодо яких з метою стимуляції

статевої функції застосовуватимуть специфічні препарати. Під час

гінекологічного обстеження вибраковують корів і телиць, у яких не

було статевого циклу, яких багаторазово, але безрезультатно осіме-

няли, а також із захворюванням статевих органів.

Телиць вибраковують переважно у разі виявлення у них вро-

дженого та аліментарного інфантилізму. Незапліднених за сезон

маток вилучають із стада після осінньої диспансеризації. Ветлікар

повинен проводити систематичну профілактику і своєчасне ліку-

вання гінекологічних захворювань у корів після отелення, а також

вчасно вибраковувати ялових корів, котрі не підлягають лікуванню,

стимулювати відтворну функцію у корів на 2 – 3-му місяцях після

отелення. На час масових отелень потрібно організовувати цілодо-

бове чергування ветеринарних працівників, які мають стежити за

перебігом родів, особливо у первісток.

Перевіряти на тільність усіх корів і спарованих телиць слід не

раніш як на 60-й день після закінчення парувальної кампанії. Не-

запліднених корів і телиць відгодовують і здають на м’ясо, оскільки

ялівки не виправдовують витрат на їх годівлю та утримання взим-

ку. Найкраще використовувати ультразвукові детектори, які визна-

чають тільність з точністю 90 – 95% вже при обстеженні тварин че-

рез 30 – 45 днів після парування.

2.9. Управління відтворенням поголів’я м’ясної худоби

Основними показниками, за якими оцінюють проведене в госпо-

дарстві відтворення стада, є такі: кількість корів, яких будуть осіме-

няти; відсоток тільних корів; кількість телят, що народилися за пе-

рші 21 день періоду отелень; кількість телят, які загинули в перший

місяць життя; кількість відлучених телят; середня жива маса теля-

ти при відлученні; piвень загибелі корів під час отелення. Най-

більш бажані показники відтворної здатності корів м’ясних порід

наведено в табл. 2.8.

Для оперативного управління відтворенням стада у господарст-

вах треба здійснювати два види обліку: один — по кожній корові,

другий — щодо поголів’я всього стада. Проте без індивідуального

обліку не можна планувати роботу зі стадом, тому проводять

обов’язкову ідентифікацію тварин. Вона потрібна також для обліку

проведених ветеринарних заходів. Щоб спростити індивідуальний

облік, спочатку роблять записи у кишенькових записниках за допо-

могою кодів або скорочень (табл. 2.9), а потім заносять цю інформа-

цію у відповідні журнали або комп’ютер.

Розділ 2. Організація відтворення м’ясного поголів’я

Таблиця 2.8. Бажані показники відтворної здатності корів м’ясних

порід

Ознаки

Бажаний рі-

вень

Ознаки Бажаний рівень

Заплідненість після

отелення за 45 – 65

днів парувального

періоду, %:

телиць

корів

Не менш як 95

Не менш як 99

Загибель телят

після народження,

0 – 10 днів

11 – 30 днів

31-й день до відлу-

чення

Не більш як 2

Не більш як 1

Вибракування на

підставі парування

за 45 – 65 днів, %:

телиць

корів

Не більш як 5

Не більш як 15

Щорічна загибель

корів під час оте-

лення, %

Вік першого оте-

лення, міс

Не більш як 2

Тривалість продук-

тивного викорис-

тання, років

Не менш як 12

Не більш як 24

Період отелень,

днів

Не більш як 65

Дистоції у нетелей, %

У дорослих корів, %

Не більш як 15

Не більш як 5

Сервіс-період, днів Не більш як 80 Мертвонародже-

них, %

Не більш як 2

Аборти, % Не більш як 2 Відлучених, % Не менш як 85

Таблиця 2.9. Приклад кодів для записів у кишенькових записниках

Що Коли Як

1. Загинув

2. Продано

3. Поставити на об-

лік

4. Більше не вико-

ристовується

1. Аборт

2. Народження

3. 1 – 15-й день

4. До відлучення

5. Після відлучення

6. Дорослий вік

7. Забій

1. Під час отелення

2. Слабке/деформоване

3. Проніс

4. Пневмонія

5. Мале теля

6. Яловість

7. Фізичні вади

8. Здоров’я

9. Кінцівки

10. Вим’я

11. Темперамент

12.

Старість

13. Осіменіння

14. Відгодівля

15. Аукціон

16. Продаж

Легкість отелень Поява теляти Стан теляти

1. БД — без допомоги

2. ЛД — легка допо-

мога

3. Н – невелике зу-

силля при витягу-

ванні

4. В – велике зусилля

5. НР – неправильне

розташування пло-

ду

1. Нормальне

2. Мертвонароджене

3. Деформоване

4. Недоношене

5. Виходить задом

6. Інше хірургічне

втручання

1. Мертве

2. Загибель після народження

3. Потребує допомоги при

першому ссанні

4. Ссе саме, але

починає піс-

ля 30 хв після народження

5. Здорове теля, одразу по-

чинає ссати

Розділ 2. Організація відтворення м’ясного поголів’я

Продовження табл. 2.9

Тільність Стать Рогатість Тип вирощу-

вання

Ускладнення

в корови

Т — тільна

Н — нетіль-

на

МС — малий

строк

НВ — неві-

домо

Б — бугаєць

Т — телиця

К — кастрат

Р — рогатий

К — комолий

РД — руди-

менти

З — обезро-

жений

1. Двійня під

чужою ко-

ровою

2. Двійня під

матір’ю

3. Одне з

двійні під

матір’ю

4. Одне теля

під чужою

коровою

5. Сирота,

випою-

вання із

соски

6. Ембріо-

транспла-

нтант

1. Затримка

посліду

2. Випадан-

ня матки

3. Відмова

від мате-

ринства

4. Забагато

молока

5. Нестача

молока

6. Поганий

норов

2.10. Біологічно активні речовини у підвищенні

відтворної здатності худоби

Оптимальне функціонування репродуктивного циклу корови за-

безпечують гормони — специфічні хімічні субстанції, що продуку-

ються спеціалізованими (ендокринними) залозами. Із залоз гормони

надходять у кров та лімфу, якими розносяться по всіх органах.

Гормон яєчників корови — естроген продукується фолікулом

Графіана, а прогестерон — спеціальними тілами corpus Luteum.

Кожний гормон відіграє певну роль у репродуктивному циклі сам-

ки. Інтенсивність вироблення гормонів яєчниками безпосередньо

залежить від впливу гонадотропних фолікул-стимулювального

(ФСГ) і лютеонізувального (ЛГ) гормонів передньої ділянки гіпофі-

за. ФСГ стимулює ріст, розвиток та функціонування фолікула, тоді

як ЛГ зумовлює розрив фолікула і розвиток corpus Luteum.

Знаючи роль гонадотропних гормонів у регулюванні відтворної

здатності самок для скорочення сезонної парувальної кампанії і збі-

льшення заплідненості за допомогою штучних гормонів, можна

peгулювaти процес рoзмнoжeння м’яcнoї худоби.

Для того щоб ущільнити отелення, можна синхронізувати вини-

кнення охоти простагландином. Проте це потребує доброго догляду

за тваринами та великих витрат. Ін’єкція простагландину стимулює

розсмоктування жовтого тіла та зумовлює охоту у корови через 2 – 5

днів. Тобто цей захід не підвищує заплідненості, а лише прискорює

настання охоти.

Розділ 2. Організація відтворення м’ясного поголів’я

Застосування румензину і боволексу прискорює статеву зрілість

теличок. При цьому у них скорочується період достатевого до-

зрівання та збільшується частота статевої охоти і заплідненість за

короткий період їх осіменіння.

У теличок, які не досягли статевої зрілості через недостатні масу

чи вік, можна стимулювати охоту меленгестролацетатом (МГА), до-

даючи його до концкормів. Його використовують і з метою синхроні-

зації охоти, додаючи до концкормів, мг: з розрахунку на телицю —

35, на дорослу корову — 55. Суміш згодовують раз на день протягом

15 діб в один і той самий час. Через 48 год після останньої годівлі

телицям вводять 2000 – 2500, а коровам — 3000 – 3500 МО сироват-

ки жеребних кобил (СЖК) і виявлених в охоті осіменяють. У разі

гіпофункції яєчників телицям дають 35 мг ацетату меленгестролу,

коровам — 55 мг на голову протягом 6 діб, через 48 год вводять

СЖК у дозі: телицям — 2500, коровам — 3500 МО і по 2 мл 0,1%-го

розчину карбохоліну підшкірно.

До синхронізації охоти у корів і телиць вдаються при виявленні

ректальним обстеженням жовтих тіл у яєчниках більшості незаплі-

днених тварин (70 – 80 %). Охоту у корів синхронізують не раніш як

через 40 – 50 діб після отелення, коли в них завершилася інволюція

матки, відновилися функції яєчників і утворилося жовте тіло стате-

вого циклу.

Телицям можна вводити простагландин (естрофан) внутрішньо-

м’язово в дозі 25 мг двічі з інтервалом 11 діб. Осіменіння всього по-

голів’я проводять двічі через 72 і 84 год після другої ін’єкції препа-

рату без виявлення охоти. Коровам простагландин застосовують та-

кож у дозі 25 мг, а потім протягом чотирьох днів після обробки ве-

дуть спостереження. При цьому корів, що прийшли в охоту, осіме-

няють, а решті через 11 діб вдруге роблять ін’єкції і через 72 і 84 год

осіменяють без виявлення охоти.

Для стимуляції статевої функції у корів і телиць із гіпофункцією

яєчників використовують простагландин F2a в комбінації із СЖК.

Спочатку вводять СЖК в дозі 2000 – 2500 телицям і 3000 – 3500 МО

коровам, а через 48 год внутрішньом’язово — простагландин F2a в

дозі 500 мкг. Тварин, що прийшли в охоту, осіменяють, а решті че-

рез 11 діб після першого введення простагландин вводять повторно

у тій самій дозі. Аналог простагландину F1 — «Допростон-В» вико-

ристовують у ранній післяотельний період (на третю добу після оте-

лення) в дозі 0,5 мл внутрішньом’язово. Це дає змогу скоротити сер-

віс-період у середньому на 25 діб і підвищити результативність осі-

меніння в першу охоту на 15 %.

Синтетичний аналог рилізинг-гормону (люліберину) — сурфагон

використовують як засіб терапії гіпофункції яєчників, стимулятор

овуляції та для профілактики ембріональної смертності. Його фізіо-

Розділ 2. Організація відтворення м’ясного поголів’я

логічна дія ґрунтується на його здатності зумовлювати інтенсивне

продукування гіпофізом гонадотропних гормонів (більшою мірою —

лютеонізуючого). Застосування сурфагону разом із естрофаном під-

вищує запліднюваність від першого осіменіння до 80 %, тоді як при

використанні одного естрофану цей показник становить 40 – 50%.

Проте слід пам’ятати, що синхронізація охоти не замінить добро-

го догляду за тваринами і не матиме ефекту, якщо у корів не відбу-

ваються статеві цикли. Вона корисна тільки для зменшення затрат

праці на виявлення у тварин охоти і концентрації отелень на більш

короткому відрізку часу, що допомагає формувати однорідні для

догляду групи телят.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке господарська зрілість тварин? Якими мають бути вік і жива маса

телиць і бугайців при першому паруванні?

2. Що таке репродуктивний цикл?

Якою є оптимальна тривалість його періодів?

3. Обґрунтуйте сезонність отелень

у м’ясному скотарстві?

4. Як треба планувати осіменіння і отелення у стадах

м’ясної худоби товарного та племінного призначення?

5. За якими ознаками

оцінюють відтворну здатність м’ясної худоби?

6. Якою має бути структура стада

у племінному і товарному м’ясному скотарстві?

7. Які переваги природного па-

рування, штучного осіменіння?

8. Навіщо проводять гінекологічну диспансери-

зацію поголів’я?

9. Яку роль відіграють біологічно активні речовини у підви-

щенні відтворної здатності м’ясної худоби?

Розділ 3. Продуктивність худоби

Розділ 3

 Молочність м’ясних

корів

 М’ясна продуктив-

ність

 Фактори впливу

на продуктивність

м’ясної худоби

 Системи класифіка-

ції і стандартизації

туш і яловичини

 Стреси і продуктив-

ність тварин

 Роль біологічно

активних речовин

у підвищенні про-

дуктивності м’ясної

худоби

ПРОДУКТИВНІСТЬ ХУДОБИ

3.1. Молочність м’ясних корів

Продуктивність великої рогатої худоби

м’ясного напрямку визначають за показни-

ками відтворення (див. п. 2.5), молочності та

м’ясності. При вирощуванні телят на підсосі

до 6 – 8-місячного віку молочність корів

м’ясних порід в Україні прийнято визначати

за масою потомків віком 210 діб, у США —

205, Великій Британії — 200. Але ці методи

через свою недосконалість дають лише умов-

не уявлення про молочну продуктивність

м’ясних корів, оскільки телята, окрім молока

матері, вже через місяць після народження

починають споживати інші корми. Проте кі-

лькість і якість молока матері — важливий

фактор росту теляти до відлучення. У корів з

вищою молочної продуктивністю телята по-

рівняно з потомками від інших матерів за

інших однакових умов мають більшу живу

масу при відлученні. Встановлено позитив-

ний зв’язок між молочною продуктивністю

корів і масою їхніх потомків до відлучення:

найтісніший він до тримісячного віку телят,

а потім послаблюється і на 6 – 8-й місяць пі-

сля народження ріст теляти визначається

переважно кількістю спожитих рослинних

кормів і породними факторами.

За низької молочності (менш як 1200 –

1300 кг молока за лактацію) м’ясна корова не

здатна без додаткової підгодівлі вигодувати

велике, придатне для подальшого інтенсив-

ного вирощування й відгодівлі теля. Для го-

дівлі телят від таких корів доводиться ви-

трачати більше концентрованих кормів, чим

Розділ 3. Продуктивність худоби

зумовлюється подорожчання приросту. Оптимальна молочність корів

середніх і невеликих за розмірами порід, яка забезпечує максималь-

ний приріст телят до 6 – 8 міс, має становити 1600 – 1800 кг молока

за лактацію. Молочна продуктивність корів великих порід, маса те-

лят яких при народженні становить 35 – 40 кг і вони з перших днів

життя можуть споживати значну кількість молока, має становити не

менш як 2000 – 2500 кг. Проте й дуже висока молочність матері не-

бажана, оскільки теля, особливо в перші 10 – 15 днів після наро-

дження, не здатне виссати усе молоко і корова може захворіти на ма-

стит. Потомки таких корів часто хворіють на пронос. Збільшення мо-

лочної продуктивності матерів і живої маси потомків при відлученні

супроводжується погіршенням відтворної здатності самок.

У м’ясному скотарстві в останні роки спостерігається загальне

збільшення молочної продуктивності корів, пов’язане зі збільшен-

ням їх розмірів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Максимальні і середньодобові надої молока від корів

поширених м’ясних порід, кг/добу

Кількість молока

Порода

максимальна середня

Абердин-ангуська 9,4 6,8

Шароле 9,8 6,8

Герефорд 8,5 5,7

Лімузин 9,5 6,4

Симентал 10,9 7,6

Найвища молочна продуктивність м’ясних корів спостерігається

на 1 – 3-му місяцях лактації, а далі поступово або істотно знижуєть-

ся (табл. 3.2). При цьому фактична середня молочна продуктивність

корів за 8 міс лактації при народженні бугайців дещо більша, ніж

при народженні теличок.

Таблиця 3.2. Молочна продуктивність первісток української м’ясної

породи, кг (А. М. Угнівенко, 1999)

Після народження теличок

(n = 57)

Після народження бугайців

(n = 71)

Місяці

лактації

M ± m Lim M ± m Lim

І 240 ± 3,2 195 – 302 249 ± 3,7 179 – 318

ІІ 242 ± 2,8 210 – 305 251 ± 3,7 191 – 349

ІІІ 231 ± 5,9 132 – 454 233 ± 4,1 151 – 317

ІV 209 ± 3,7 142 – 249 216 ± 3,7 118 – 300

V 188 ± 5,5 87 – 280 197 ± 4,0 100 – 257

VІ 185 ± 8,9 39 – 301 178 ± 5,0 62 – 275

VІІ 133 ± 4,2 16 – 240 134 ± 4,4 25 – 250

VІІІ 124 ± 5,4 80 – 225 119 ± 4,7 70 – 256

Усього 1549 ± 17,5 1344 – 1975 1579 ± 17,1 1231 – 1873

Розділ 3. Продуктивність худоби

У м’ясних корів лактаційна крива найбільше зростає у травні –

червні. Але восени у корів незалежно від стадії лактації, умов годі-

влі та утримання знижується молочна продуктивність і починає на-

копичуватися жир в організмі. Для оцінки молочності м’ясних корів

за масою телят при відлученні рекомендується користуватись не

абсолютною її величиною, а скоригованою:

Скоригована маса теляти при відлученні

100.

Середня скоригована маса

всіх телят при відлученні

(3.1)

За розрахунками скоригованої маси теляти при відлученні мож-

на визначити, яке теля поточного року народження залишити в

групі для ремонту стада. Потомки із середньою масою при відлу-

ченні матимуть відносний показник близько 100, більші — понад

100, а менші — менш як 100.

Такий облік молочності корів корисний для виявлення як мало-

продуктивних тварин та їх наступного вибракування, так і високо-

продуктивних, яких надалі слід використовувати для розведення.

Крім того, це дає змогу ранжувати корів за відносним показником

живої маси їх потомків при відлученні.

3.2. М’ясна продуктивність

3.2.1. Показники м’ясної продуктивності тварин

М’ясна продуктивність тварини за її життя характеризується пе-

редзабійною живою масою, середньодобовим приростом живої маси,

віком, у якому вона досягла визначеної живої маси, та витратами

кормів на одиницю приросту. Після забою тварини визначають її

післязабійні м’ясні якості, зокрема морфологічний та хімічний

склад туші, її вихід, забійну масу, забійний вихід та коефіцієнт

м’ясності.

Живу масу тварини встановлюють на основі систематичних зва-

жувань у певні години доби перед годівлею. За даними цих зважу-

вань визначають також швидкість росту тварин в абсолютних або

відносних величинах.

Передзабійна жива маса (кг) — маса тварини після 24-годинної

голодної витримки, яку визначають зважуванням.

Абсолютною швидкістю росту за певний період часу називають

величину приросту (маси) за певний проміжок часу, яку визначають

за різницею показників живої маси в кінці (W

) і на початку періоду

Розділ 3. Продуктивність худоби

Середньодобовий приріст — це приріст живої маси худоби, обчи-

слений для однієї тварини або групи тварин за визначений промі-

жок часу в перерахунку на одну голову за добу в грамах.

Абсолютний приріст з віком зростає і стабілізується у певному віці,

а середньодобовий — спочатку збільшується, а потім зменшується.

Показником м’ясної продуктивності великої рогатої худоби після

забою є туша — це тіло тварини після забою без шкури, внутрішніх

органів, голови, хвоста, нирок і внутрішнього сала, передніх ніг —

по зап’ястки і задніх — по скакальні суглоби, але з обов’язковою на-

явністю вирізки.

Морфологічний склад туші — вміст у ній (%) м’язів, сала, кісток,

сухожилок і зв’язок.

Внутрішнє сало — сумарна кількість тазового, шлункового, ки-

шкового, діафрагмального, ниркового і мошонкового сала.

Забійна маса — маса туші і внутрішнього сала.

Забійний вихід — маса туші і внутрішнього жиру, виражена у

відсотках до передзабійної живої маси тварини після 24-годинної

голодної витримки.

Коефіцієнт м’ясності — відношення маси м’якотної частини

туші до маси кісток.

3.2.2. Склад м’яса та його харчова цінність

Яловичина — високоякісний і легкоперетравний продукт, її біо-

логічна цінність вища, ніж свинини і баранини. В ній містяться біл-

ки, жири, мінеральні речовини, а також вітаміни А, D і С. Пере-

травність яловичини організмом людини сягає 95 %, а включення в

її раціон 100 г вареної яловичини забезпечує 50 % потрібного для

організму білка і дає 220 ккал енергії.

Залежно від віку забитої худоби розрізняють яловичину — м’ясо

тварин, забитих у віці старше 3 міс, і телятину — від тварин, заби-

тих у віці 14 – 90 діб. М’ясо складається із м’язової тканини разом із

зв’язаними з нею кістками, хрящами, зв’язками, жировою та сполуч-

ною тканинами. Основну поживну цінність яловичини становлять

білки й жири, які у значних кількостях входять до м’язової та жиро-

вої тканин, тоді як сполучна, хрящова, кісткова тканини та інші

частини великої поживної цінності не мають, хоч і характеризують

своєю наявністю якість яловичини.

Утворення м’яса тісно пов’язане з процесом росту тварин і зале-

жить від внутрішніх (генетичних) та зовнішніх (негенетичних) фак-

торів. Генетичними факторами визначається верхня межа росту, а

негенетичними — нижня. Постембріональний період росту, у свою

чергу, поділяють на три стадії. Стадія молодняку триває від наро-

дження до віку статевої зрілості і характеризується ростом тварин у

Розділ 3. Продуктивність худоби

довжину й висоту, утворенням і розвитком м’язів та окостенінням

скелета. Друга стадія — це стадія статевої зрілості. У цей час

сповільнюється утворення м’язів, обмежується ріст тварини вшир і

вглиб, розміри тіла стають максимальними. За відповідної годівлі

утворюються запаси жиру. Третя стадія — старість, що характери-

зується порушенням функцій різних систем організму і насамперед

статевої. Для виробництва м’яса найважливішими є дві перші ста-

дії, на які припадає інтенсивний процес утворення м’яса.

У зв’язку з алометричністю росту тварин із збільшенням живої

маси значно змінюються співвідношення між жировою, м’язовою,

сполучною та кістковою тканинами. Найшвидше досягає макси-

мального розвитку мозок, потім скелет, м’язи і останньою — жи-

рова тканина. Ріст скелета в постембріональний період відбуваєть-

ся повільніше, ніж інших тканин. Завдяки цьому частка його в тілі

з віком зменшується. Найбільший абсолютний ріст м’язової ткани-

ни спостерігається у віці від 4 – 6 до 14 – 18 міс. З настанням зрі-

лості тварин м’язова тканина поступово замінюється сполучною і

жировою.

З віком істотно змінюється і склад приросту. Вже до кінця тре-

тього місяця життя теляти відкладення в його тілі протеїну почи-

нає зменшуватись. Потім співвідношення протеїн : жир у складі

приросту утримується приблизно на одному рівні до 18-місячного

віку. Пізніше в тілі відкладається переважно жир, частка якого у

складі приросту сягає 94 %. Така послідовність зміни приросту є

закономірною, і лише кількісні співвідношення можуть змінюва-

тися залежно від породи тварин. Ріст і відгодівля худоби, тобто ха-

рактер та інтенсивність обміну речовин і енергії в організмі, регу-

люються гормонами, які виконують інтегруючу і координуючу

функції (табл. 3.3).

Гормони не тільки стимулюють ріст і обмін білка, а й впливають

на жировий обмін. При цьому на першій стадії постембріонального

росту головну роль в регулюванні його швидкості відіграють сомато-

тропний гормон і тироксин, а з настанням другої фази, тобто пере-

ломного моменту в темпах росту, прямо і побічно відповідають ста-

теві гормони, які сповільнюють нормальне зниження швидкості ро-

сту. Наприклад, некастровані самці ростуть швидше, ніж кастрова-

ні, а телички на деяких етапах росту розвиваються відносно швид-

ше, ніж бугайці.

Інтенсивність росту різних м’язів у постембріональний період та-

кож неоднакова. Так, м’язи задніх кінцівок ростуть інтенсивніше,

ніж передніх. Коефіцієнт масового росту м’язів задніх кінцівок за

період від народження до 18-місячного віку дорівнює 7,74 проти

5,99 — передніх.