Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

поголів’я. Ці заходи дають змогу використати позитиви інбридингу і

запобігти інбредній депресії. Інбредних маток не рекомендується

використовувати через їх незадовільні материнські якості.

Тісний інбридинг (II – II) на особливо видатних тварин може бу-

ти корисним (коли необхідно одержати цінних продовжувачів лі-

ній), оскільки він є найбільш бажаним способом передачі генетичної

інформації предка потомкам. Помірний інбридинг типу III – IV,

IV – IV, а тим більш віддалений, є малоефективними. Близькоспо-

ріднений підбір у м’ясному скотарстві доцільно застосовувати у ве-

ликому стаді без генетичних дефектів і недоліків за економічно ва-

жливими ознаками твapин. При використанні обмеженої кількості у

невеликому стаді в плідників кожного покоління швидко зростає

ступінь інбридингу, знижуються генетична мінливість і продуктив-

ність та ефективність підбору. Генетичну мінливість можна підтри-

мувати введенням іззовні кращих, перевірених за якістю потомків

племінних тварин.

Підбір з урахуванням групової належності тварин. Роз-

ведення за лініями. Заводська лінія — це група високопродукти-

вних племінних тварин (самців і самок), які ведуть своє походження

від видатного родоначальника і типізованих на нього в ряді поко-

лінь за будовою тіла та основними ознаками при внутрішньоліній-

ній селекції. У заводській лінії має бути не менш як дві гілки, дві

родини, 500 корів і 10 бугаїв-поліпшувачів. Розведенням за лініями

можна досягти гетерозису при чистопородному розведенні, отриму-

вати особин визначної якості та консолідувати селекційні ознаки

без зростання гомозиготності, а також бугаїв-лідерів. У племінних

стадах має бути стільки ліній, щоб при відтворенні можна було

уникнути вимушеного тісного інбридингу.

При розведенні м’ясних порід за лініями застосовують спрямовані

інбридинги таких основних типів: підкріплювальний на предків ро-

доначальника лінії батька інбредної тварини; внутрішньородинний

на представниць родини, до якої належить мати інбредної тварини;

внутрішньолінійний на представників із лінії батька інбредної тва-

рини; інбридинг на чоловічих представників лінії, до якої належить

мати інбредної тварини; інбридинг «на посередника», тобто на твари-

ну, що не належить до лінії батька чи матері інбредної тварини; ком-

плексний, тобто не на одну тварину, а на групу предків.

Досить поширений підкріплювальний інбридинг на родоначаль-

ника лінії матері батька, тобто лінії, яка бере участь в кросі з боку

жіночої особини. Його застосовують передусім для підкріплення по-

чаткової лінії інбридингами на представників вихідної лінії, з якої

було виділено родоначальника.

При внутрішньолінійному інбридингу враховують спорідненість

тварин з родоначальником лінії або з його продовжувачами. Його

130

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

доцільно здійснювати при закріпленні за окремими родинами плід-

ників однієї лінії.

Інбридинг на чоловічих представників лінії, до якої належить

мати пробанда, застосовують при поширенні у стаді представників

нової лінії, особливо тоді, коли лінія, до якої належить мати твари-

ни, краща за лінію батька. При інбридингу на предків із лінії, до

якої належить мати пробанда, більше впливає на якість потомків

загальний предок через материнський організм.

Інбридинг на «посередника» застосовують при паруванні тварин,

споріднених між собою через предка із третьої лінії (на тих, до яких

не належить плідник або корова). Він спрямований на поглиблення

поєднаності двох ліній при здійсненні кросу двох ліній через тва-

рин, отриманих з використанням «посередника».

Комплексний інбридинг доцільний у паруванні тварин, спорід-

нених через двох або кількох предків із різних ліній. За його допо-

могою заповнюють родовід поєднанням ряду предків визначного

типу, чого не вдається досягти інбридингом на одного предка без

зростання гомозиготності. В цьому разі один предок може бути ви-

користаний як «посередник», а другий — як чоловічий представник

лінії, до якої належить мати інбредної тварини. Основою комплекс-

ного інбридингу є закріплення вдалого поєднання при кросі ліній

розведенням тварин «у собі». Іноді таке закріплення здійснюють

інбридингом не на двох видатних тварин (подвійний інбридинг), а

на трьох (потрійний комплексний інбридинг).

Найгірші показники молочності і відтворної здатності корів, збе-

реженості телят у тварин, отриманих в результаті внутрішньоліній-

ного інбридингу. За цими ознаками вони поступаються ровесницям

від інбридингу на чоловічих представників лінії, до якої належить

мати інбредної тварини, на «посередника» і від комплексного спорі-

дненого розведення.

Спеціалізована лінія — це тварини, отримані при викорис-

танні видатних особин породи і типізовані в ряді поколінь за пев-

ними ознаками. Основна мета створення спеціалізованих ліній —

використання двох і більшої кількості ліній у кросах всередині по-

рід, що приводить до внутрішньопородного гетерозису.

Розведення за родинами. Родину становить група високопро-

дуктивних тварин у породі, породній групі, внутрішньопородному

(зональному), заводському типах, заводській лінії, що складається із

жіночих потомків ряду поколінь (дочки, внучки, правнучки і т. д.)

відомої в породі родоначальниці, подібних з нею за морфологічни-

ми, фізіологічними, продуктивними та іншими корисними ознака-

ми. В родині крім родоначальниці має бути не менш як 9 дочок,

внучок, правнучок і т. д., які незначно поступаються чи не поступа-

ються за продуктивністю перед родоначальницею і перевищують за

131

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

однією або кількома селекційними ознаками рівень продуктивності

ровесниць.

Родина поділяється на покоління й гілки, котрі мають свої особ-

ливості і відмінності від родоначальниці в кращий або гірший бік. З

родини вибраковують тварин, які не відповідають вимогам стандар-

ту на неї. Виділяють п’ять варіантів підбору плідників для родин:

однорідно-поглинальний, однорідно-перемінний, різнорідно-погли-

нальний, різко диференційований, інбредний.

Однорідно-поглинальний підбір. Для такого підбору харак-

терне парування в ряді поколінь маток однієї родини з плідниками,

які належать до однієї і тієї ж лінії. Він забезпечує однорідність ро-

дини і супроводжується застосуванням інбридингу на родоначаль-

ника лінії. У такому разі лінія поглинає родину. За однорідно-

поглинального підбору намагаються зберегти у потомків спадкові

задатки цінного родоначальника, застосовуючи помірно споріднені

парування. Це дає змогу уникнути негативних наслідків, що бува-

ють за тісних інбридингів. Таким підбором можна створити найбі-

льшу однорідність у родині.

Однорідно-перемінний підбір. Полягає в тому, що родонача-

льницю покривають плідники однієї лінії, а дочок — плідники ін-

шої. Далі стежать за підбором плідників до цих двох ліній. При

цьому створюють групи тварин у кожному поколінні, які значно різ-

няться. Однорідно-перемінний підбір сприяє прогресивному роз-

витку родини у випадках, якщо лінії добре поєднуються між собою і

з даною родиною. Його застосовують тоді, коли після застосування

однорідно-поглинального підбору бугаїв однієї лінії виникає потре-

ба в освіженні крові. Таким чином у кожному поколінні створюють

більш-менш однорідну групу тварин.

Різнорідно-поглинальний підбір характеризується тим, що в

першому поколінні самок покривають плідники однієї лінії, а в кож-

ному наступному поколінні — плідники нових ліній. При цьому в

одному поколінні отримують досить однорідних потомків, але тва-

рини різних поколінь значно різняться. Таким чином, спадковість

родоначальниці поглинається спадковістю трьох або кількох ліній.

Різко диференційований підбір. Цей підбір здійснюють у кож-

ній гілці окремо. Так, усі дочки і внучки родоначальниці походять

від плідників різних ліній. При цьому ні в поколінні, ні між поко-

ліннями немає однорідності. В такому разі родина перетворюється

на сукупність малоспоріднених і часто несхожих між собою тварин.

Таке розведення родин через кілька поколінь утруднює підбір для

них плідників.

Інбредний варіант підбору. Родоначальницю родини щороку

парують із плідником іншої лінії (різко диференційований варіант)

для того, щоб потім мати можливість інбридингом зберегти і консо-

132

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

лідувати спадковість родоначальниці. Інбредний варіант роботи з

родиною застосовують для того, щоб зберегти спадковість особливо

цінних родоначальниць.

Підбір тварин, які належать до різних ліній (кроси ліній). З

метою збагачення виведених ліній, поряд з іншими методами пле-

мінної роботи, застосовують кроси з іншими лініями і спорідненими

групами. Комбінаційну здатність ліній необхідно оцінювати за ме-

тодикою аналізу генеалогічного поєднання. При плануванні такого

підбору слід вивчати результати поєднання ліній і широко викорис-

товувати найкращі поєднання. Цей процес потребує випробування

систем підбору, тому що лінія в одних поєднаннях може дати добрі

результати, а в інших — посередні і навіть погані.

Отже, щоб мати максимальний ефект від кросу ліній, потрібно

проводити його тільки за вже перевіреною схемою (повторний під-

бір), за якою краще поєднання плідників з маточним поголів’ям

окремих заводських ліній досить добре вивчено. Для виявлення по-

єднуваності групують маточне поголів’я за напівсестрами по батьку.

Середні величини ознак продуктивності порівнюють із середніми

даними дочок окремих бугаїв-плідників.

При підборі слід враховувати не тільки вдале поєднання кон-

кретного бугая однієї лінії з дочками бугая іншої, а й індивідуальне

поєднання генотипів чоловічих представників з коровами типу «ба-

тько (Б) × батько матері матері (БММ)». Можливості отримання

ефекту гетерозису при вдалому поєднанні типів Б × БМ, Б × БММ

дає змогу вести підбір пар у стадах, де зосереджена більшість пого-

лів’я худоби, за визначеною системою і тим самим забезпечити га-

рантований гетерозис у кожному новому поколінні потомків.

Уведення в практику м’ясного скотарства методики підбору з

урахуванням поєднуваності чоловічих предків потребує змін у се-

лекційній роботі. Для підвищення вірогідності повторення вдалого

поєднання, яке було в попередніх поколіннях бугаїв, походження

нових представників має бути подібним з походження їхніх предків.

Цього можна досягти завдяки систематичному помірному ін-

бридингу, який дасть змогу отримувати препотентних бугаїв і тим

самим стандартизувати худобу господарств за ознаками продук-

тивності.

Заводські лінії в племзаводах мають бути подібними за основни-

ми ознаками, а диференційовані — за наявністю вдалого поєднання

з іншими лініями. У племзаводах крос застосовують тоді, коли інші

можливості внутрішньолінійного підбору вичерпано. Крос ліній до-

цільно використовувати переважно в товарних фермах.

133

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

4.5. Методи схрещування

Застосування схрещування пов’язане з тим, що вдосконалення

господарське корисних ознак тварин при чистопородному їх розве-

денні відбувається повільно. Залежно від поставленої мети застосо-

вують такі види схрещування: промислове (міжвидове, або гібриди-

зація, і міжпородне); перетворне (поглинання); ввідне (прилиття

крові); відтворне (просте і складне); перемінне.

Промислове схрещування. Є такі його варіанти: 1) просте про-

мислове; 2) трипородне промислове; 3) трипородне промислове з ви-

користанням помісних плідників.

Суть простого промислового (двопородного) схрещування полягає

у паруванні самок молочних і комбінованих порід із м’ясними плід-

никами, використанні помісних бугайців першого покоління на

м’ясо, а кращих помісних телиць — для комплектування маточних

стад м’ясного напрямку продуктивності. Переваги цього схрещу-

вання в тому, що можна парувати корів породи, яка характеризу-

ється доброю молочною продуктивністю та плодючістю, з бугаями,

що мають високі прирости й оплату корму, добру якість туш. У мо-

лочному скотарстві таке схрещування дає змогу зберегти основний

напрямок продуктивності корів, їх і далі використовують для отри-

мання молока, а помісний молодняк — для виробництва високоякіс-

ної яловичини.

У спеціалізованому м’ясному скотарстві продуктивність помісних

телят, отриманих від промислового схрещування, вища порівняно з

чистопородними. Так, при схрещуванні герефордів з абердин-ангу-

сами вихід телят до відлучення був на 15 % вищий. При схрещу-

ванні симентальських корів з шаролезькими бугаями ефект гетеро-

зису, який оцінювали за відхиленням ознак плодючості у помісей

від середніх величин між батьківськими породами, досягає в серед-

ньому за інтервалом від отелення до першого парування 47 %, за

інтервалом між отеленнями — 25 %, за життєздатністю тварин —

8,9 %.

За трипородного промислового схрещування помісних маток пе-

ртого покоління парують з бугаями третьої породи. Отриманих три-

породних бугайців використовують на м’ясо, а теличок вирощують

для створення спеціалізованих м’ясних стад. При схрещуванні по-

місних телиць першого покоління з третьою породою гетерозис ви-

являється не тільки у тварин, яких відгодовують на м’ясо, а й у по-

місного маточного поголів’я, котре залишають для розмноження за

такими ознаками, як плодючість, молочність, материнські якості.

Перевага помісних корів (герефорд × абердин-ангус) за збереженіс-

тю телят до відлучення становить 2,9 %, за масою їх при відлучен-

ні — 8,2 %, за кількістю тяжких отелень — 4 %, мертвонародже-

134

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

них — 3 %. В результаті помісні корови переважають на 15 % за за-

гальною масою відлучених телят на одну запліднену корову. Швид-

кість росту помісного молодняку порівняно з чистопородним більша

на 5 %. Таким чином, трипородні помісі можуть на 20 % переважати

чистопородних телят тих самих порід.

Система трипородного схрещування передбачає використання на

першому етапі материнських порід, а на другому етапі на матках

першого покоління — бугаїв батьківських порід. Використання по-

місних телиць, отриманих у власному стаді, має переваги перед за-

купівлею маток, оскільки власні тварини значно дешевші, краще

акліматизовані до умов господарства, можуть бути дібрані від кра-

щих маток. Створювати стада м’ясної худоби треба в умовах, які

притаманні спеціалізованому м’ясному скотарству, щоб надалі мож-

на було успішно утримувати тварин.

Якщо материнське стадо (принаймні його більша частина) по-

кривається природним шляхом, то для цього потрібно мати велику

кількість чистопородних бугаїв, яких не вистачає. В такому разі

можна застосовувати трипородне промислове схрещування з вико-

ристанням помісних плідників. Оскільки більшість їх виведено по-

єднанням двох порід з високою продуктивністю, помісні плідники є

більш гетерозиготними, ніж чистопородні, і не є спадково констант-

ними за ознаками. Якщо їх парують із самками третьої породи, то в

потомків може бути значний ефект гетерозису. В промисловому

схрещуванні з успіхом можна використовувати так званих «гібрид-

них бугаїв» за дуже високої інтенсивності їх селекції: приблизно із

100 отриманих використовувати не більш як 20.

Перемінне схрещування. Розрізняють дво- і трипородне пере-

мінне схрещування. Двопородне передбачає почергово використан-

ня плідників двох порід. Помісних маток першого покоління осіме-

няють спермою чистопородних плідників однієї з вихідних порід.

Потомки другого покоління від перемінного схрещування матимуть

близько 75 % частки крові першої породи і 25 % — другої. Отрима-

них маток з 1/4 часткою крові парують з бугаями другої вихідної по-

роди. В наступних циклах перемінного схрещування потомки ма-

тимуть приблизно дві третини частки крові першої й третину другої

породи або навпаки. Перевагою двопородного перемінного схрещу-

вання є те, що помісними будуть як приплід, так і матері. За деяки-

ми ознаками, у тих та інших виявиться ефект гетерозису. Так, за

перемінного схрещування тварин герефордської й абердин-

ангуської порід, які добре доповнюють одна одну, вихід телят при

відлученні був більший на 8 %, а їхня жива маса — на 5 %.

У разі застосування двопородного перемінного схрещування ге-

терозис виражається сильніше, ніж промислового, коли він виявля-

ється тільки в телят. При повторних циклах перемінного схрещу-

135

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

вання гетерозис втрачається, оскільки помісні матки, починаючи з

другого покоління, мають частку крові тієї породи, до якої належить

і плідник, що використовується для схрещування з ними.

За трипородного перемінного схрещування використовують плід-

ників трьох порід у визначеному порядку. Помісних самок першого

покоління (F

) покривають чистопородні бугаї третьої породи. У

другому поколінні (F

) помісними будуть як матері, так і приплід.

Гетерозис виявляється як у корів (висока плодючість, добрі мате-

ринські властивості), так і в телят (високі збереженість та прирости).

При трипородному перемінному схрещуванні для помісних маток

) добирають представників батьківських порід.

По закінченні циклу використання плідників в одній ротації їх

починають використовувати у наступній. Тому таку систему розве-

дення називають ще трипородним ротаційним схрещуванням,

оскільки для покриття помісних маток по черзі використовують чис-

топородних плідників трьох порід. Трипородне перемінне схрещу-

вання має переваги перед двопородним. При цьому можна мати до-

статньо виражений максимальний ефект гетерозису і зберегти його

в ряді поколінь, оскільки плідників парують з матками, що мають

лише 1/8 крові тієї породи, до якої належать плідники. У наступних

поколіннях трипородні помісі менше виявлятимуть ефект гетерози-

су порівняно з вихідними трипородними помісями.

Поглинальне (поліпшувальне) схрещування. Із покоління в

покоління парують маток низькопродуктивної місцевої породи, а по-

тім вже поліпшеної кревності, а також їх дочок, внучок і правнучок з

плідниками поліпшувальної породи. В кожному наступному поко-

лінні для помісних тварин може бути використаний інший неспо-

ріднений плідник поліпшувальної породи. Найбільший ефект дають

помісі першого покоління за рахунок гетерозису, а далі, в міру під-

вищення якісного рівня стада, він зменшується. За поглинального

схрещування можливе швидше нагромадження у помісей ознак по-

ліпшувальної породи і пристосування їх до умов зони розведення.

У поглинальному схрещуванні поліпшувальна порода «погли-

нає» поліпшувану й ознаки першої витісняються ознаками другої.

Помісі п’ятого покоління досить схожі на чистопородних тварин по-

ліпшувальної породи, тому їх прирівнюють до чистопородних тва-

рин і називають «умовно чистопородними». Негатив поглинального

схрещування полягає у втраті цінних ознак поліпшуваної породи

(пристосування до місцевих умов) поряд з набуттям цінних ознак

поліпшувальної. Починаючи з четвертого покоління, у помісей по-

ступово погіршується пристосованість до місцевих умов, ослаблю-

ються конституція і витривалість, знижуються плодючість і молоч-

ність. Тому не завжди доцільно прагнути до повного поглинання

136

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

материнської породи. Треба визначити бажаний рівень продуктив-

ності помісних тварин, на якому зупинитися і розводити помісей

визначеного покоління «у собі».

Поглинальним схрещуванням калмицьких корів (пристосованих

до умов степу) з імпортними абердин-ангусами у Волгоградській

області (Росія) створено популяцію абердин-ангуської худоби. На

першому етапі застосовували переважно поглинальне схрещування

для отримання помісних тварин другого і третього поколінь бажа-

ного типу. Було встановлено, що вимогам створюваного типу най-

краще відповідають помісі четвертого покоління з 5/64 і 3/32 част-

кою крові калмицької худоби. За продуктивністю і пристосованістю

до степових районів виведена худоба переважає імпортних абердин-

ангусів: за живою масою у 15-місячному віці — на 26 кг, за масою

туші — на 18,9 кг і забійним виходом — на 0,9 %. При цьому вміст

жиру у тушах тварин менший на 3 %. У тварин нового типу вдалося

зберегти властиву для калмицької худоби пристосованість до суво-

рих умов місцевого клімату. Вони добре використовують поживні

речовини корму. Так, у віці 12 міс перетравність сухої речовини кор-

му бугайцями становить 72 %, протеїну — 60, клітковини — 62 %.

Казахську білоголову породу виведено поглинальним схрещу-

ванням місцевої киргизької (казахської) і частково — астраханської

худоби з герефордами. Стовідсоткове поглинання ознак поліпшува-

ної худоби, а також копіювання за генотипом і фенотипом властиво-

стей герефордської породи відхилили, а створили тварин з великою

живою масою, стійких, з відносно міцним скелетом, кращими вижи-

ванням і плодючістю в різко континентальних умовах південного

сходу. Витривалість і пристосування до суворих умов казахських

степів помісі набули від киргизьких та астраханських матерів. По-

глинальне схрещування запроваджували лише у двох поколіннях.

Поглинання ознак тварин першого покоління було пов’язане з тим,

що помісі F

ще не відповідали тваринам бажаного типу. Розведен-

ня помісей «у собі» починали з третього покоління, використовуючи

помісних бугаїв бажаного типу, оскільки вони були найбільш про-

дуктивними і добре пристосованими до місцевих умов. Частину ма-

точного поголів’я казахської білоголової породи з недостатньо вира-

женими м’ясними формами також схрещували з герефордськими

плідниками в третьому і четвертому поколіннях. В кожному наступ-

ному поколінні помісі успадковували кращі показники живої маси,

вираженість м’ясних форм порівняно з місцевою худобою. У них не

погіршувалися й акліматизаційні властивості. Підвищення частки

крові герефордів супроводжувалось зниженням міцності конститу-

ції, що при утриманні на пасовищах викликало погіршення плодю-

чості та продуктивності тварин.

137

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Ввідне схрещування, або прилиття крові. Це невеликий

тимчасовий відступ від чистопородного розведення з метою запози-

чити від іншої породи деякі невластиві ознаки при збереженні ха-

рактерних цінних властивостей основної породи з наступним розве-

денням їх «у собі». За прилиття крові після одноразового схрещу-

вання маточного поголів’я поліпшуваної породи самок першого по-

коління покривали знову самці поліпшуваної породи або чистопо-

родних самок тієї самої поліпшуваної породи покривали самці пер-

шого покоління.

Для першого напряму характерне одноразове використання бу-

гаїв на великому масиві поліпшуваних маток з наступним паруван-

ням отриманих помісей з поліпшуваними плідниками. Таким чи-

ном, частка крові поліпшувальної породи поступово зменшувати-

меться. Через кілька поколінь тварини стають поліпшеними і набу-

вають нових цінних властивостей поліпшувальної породи.

За другого напряму створюють лінії і використовують тварин,

отриманих ввідним схрещуванням. Впливу на породу досягають

при надходженні для парування помісних плідників. Ввідне схре-

щування застосовують, коли потрібно швидко посилити властивості

породи чи надати їй нових властивостей, зберігши при цьому її ос-

новні господарсько-біологічні ознаки.

Гібридизація у м’ясному скотарстві проводиться для отри-

мання гібридів або утворення нових порід, яких використовують у

районах з екстремальними умовами, де заводські тварини не мо-

жуть акліматизуватися. Так, на основі гібридизації у США створено

м’ясні породи санта-гертруда, брангус, біфмастер, шарбрей, арізона,

біфало, в Африці — боксмара.

Однак гібридизація не набуває широкого використання через

труднощі, зумовлені організацією відтворення. Головними з них є:

1) відсутність рефлексу у самця на самку іншого виду; 2) різниця в

будові статевих органів та особливості біології розмноження, що

утруднює статевий акт; 3) слабка життєздатність або загибель спер-

матозоїдів одного виду в статевих шляхах самок іншого виду; 4) не-

можливість запліднення яйцеклітини сперматозоїдом; 5) загибель

зигот на початку розвитку; 6) повна або часткова неплідність бага-

тьох гібридів (неплідні у гібридів переважно самці); бугаї зебу по-

кривають самок тільки в нічні години за відсутності людей і навіть

інших видів тварин.

В Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Ас-

канія-Нова» УААН та в біосферному заповіднику «Асканія-Нова»

проведено гібридизацію великої рогатої худоби із зебу, бізоном і бан-

тенгом. Створено гібридні стада II – IV покоління (1/16 – 1/4 бан-

тенг × 15/16 – 3/4 червона степова та 1/16 – 3/4 бізон × 15/16 – 3/4 різ-

ні породи, в т. ч. червона степова, сіра українська, герефорд).

138

Розділ 4. Племінна робота у м’ясному скотарстві

Завданням гібридизації великої рогатої худоби із зебу було одер-

жання дво- і трипородних гібридів, які поєднують у собі кращі вла-

стивості вихідних порід: пристосованість до умов півдня України,

високу молочну продуктивність червоної степової породи, високі

прирости, добру якість м’яса герефордської, прирости і пристосова-

ність породи санта-гертруда; підвищену адаптаційну здатність,

стійкість проти ряду захворювань, ефективне використання кормів

кубинських зебу.

Гібридизація бізона з великою рогатою худобою полягала в па-

руванні їх з помісними коровами 1/2 червона степова × 1/2 санта-

гертруда з метою отримання гібридів типу 1/2 бізон × 1/4 червона

степова × 1/4 санта-гертруда. У цій роботі доводилося долати також

чимало труднощів, зокрема треба було домогтися звикання бугаїв-

бізонів до самок великої рогатої худоби, уникнути виникнення гід-

роамніозу (водянки) в деяких корів на четвертому-п’ятому місяцях

тільності, виявляти плодючих бугаїв бізонів першого та другого по-

колінь. Проблемою була також великоплідність гібридів. Гібриди

свійської корови (15/16) з бізоном (1/16) становлять певний інтерес

для галузі м’ясного скотарства. Проте в частини отриманих гібрид-

них бугаїв спостерігається безплідність, у корів — смертність зарод-

ків і плодів на різних стадіях ембріогенезу утруднені отелення, у

потомків — слабкий розвиток і знижена життєздатність.

Здійснюється також робота з гібридизації сірої української і чер-

воної степової худоби з бантенгами. У гібридів, порівняно із сірою

українською худобою, більш розвинена задня третина тулуба. У мо-

лоці гібридних самок 1/2 бантенг × 1/2 червона степова вміст сухих

речовин у середньому становить 16,18 %, жиру — 4,2 %, білка —

3,4 %. Надій у гібридних корів (1/16 – 1/4 кровності за бантенгом) за

лактацію на рівні червоної степової породи, жиру в молоці — бли-

зько 4,1%, у них не зовсім задовільна відтворна здатність (2 — 3 ро-

ки теляться, а потім запліднюються і не народжують), погано при-

стосовані до пізньоосінніх, зимових і ранньовесняних умов утри-

мання на пасовищі. Деяка кількість плідників, здебільшого І – II

поколінь, є неплідними.

Відтворне (заводське) схрещування. Схрещують тварин двох

і більше порід з метою виведення нової високопродуктивної породи.

Розрізняють просте (в якому беруть участь дві вихідні породи) і

складне (більш як дві породи) відтворне схрещування. Потреба в

такому схрещуванні найчастіше виникає через невідповідність іс-

нуючих порід сучасним вимогам (недостатня продуктивність, неза-

довільне пристосування до умов клімату, годівлі тощо). Нині у світі

створено багато нових порід м’ясної худоби шляхом складного від-

творного схрещування (табл. 4.17).

139