Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Біля годівниць роблять тверде покриття площею 4,6 – 6,1 м

на

одну голову молодняку і 7,0 – 7,5 м

— дорослих тварин. У загонах

формують високі кургани із землі і гною, які є місцем відпочинку

худоби взимку. Такі ділянки швидше звільняються від снігу і під-

сушуються сонячними променями. Торцеві стінки приміщення

щільно закривають розбірними щитами, які можна легко і швидко

прибрати перед видаленням бульдозером гною. За один — два дні

до отелення корів (нетелей) із загальних секцій переводять в індиві-

дуальні клітки для отелення, розмір яких 3 × 3 м, висота 1,8 – 2,0 м,

де вони теляться. Приплід у перші 5 – 7 діб перебуває з матір’ю, по-

тім його переводять у групові клітки, а корова уже перебуває поза

навісом. Так формують групи телят, яких надалі вміщують у секції

із сухою підстилкою.

Приміщення для худоби мають бути чистими і сухими, добре

провітрюватись, аби тварини не перегрівались і не мокли. Нетелей і

первісток утримують окремо, отелення корів проводять у квітні —

травні. За такого утримання можна використовувати технологію

«зимового» пасовища, коли поряд на загородженому пасовищі буду-

ють самогодівницю для сіна та соломи. Тварини мають можливість

будь-коли вийти з вигульного майданчика, пройти близько 100 м і

знайти грубі корми в годівниці. Концентровані корми коровам да-

ють тільки на початку зимівлі для формування густого підшерстка,

а також у період сильних морозів, щоб компенсувати підвищені ви-

трати енергії. Для напування взимку використовують ємкість на

200 л та принцип проточної води. Таким чином, тварини в будь-

який мороз мають свіжу питну воду.

Для телят роблять спеціальні відгороджені відділення, куди не

можуть увійти дорослі тварини. Всередині цих відділень для них

розміщують у годівницях концентровані корми і якісне сіно. У ден-

ний час вхід на майданчик перегороджують спеціальною решіткою,

щоб тільки телята могли вільно виходити з нього до матері для під-

сису і повертатися назад у приміщення (під навіс).

Гній з вигульного майданчика видаляють один раз за два місяці

у періоди відлиги, щоб з його зимових накопичень не утворилися

«болота» навесні. Глибоку підстилку з-під навісу видаляють один

раз за рік після переведення тварин на пасовища. За такої системи

годівлі й утримання витрати капітальних вкладень на просте і де-

шеве обладнання (загони, сараї для отелень, навіси) та праці і кор-

мів у зимовий період незначні. За весняних (квітень — травень)

отелень молодняк від корів відлучають пізно восени. Взимку в ма-

точних гуртах перебувають лише корови.

Економія витрат на електроенергію та видалення гною дає змогу

мінімізувати витрати коштів, а тaкoж тpaнcпopтнi засоби та ін.

200

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Економія зимових кормів за рахунок використання приміщень за-

лежить від приросту м’ясної худоби. Якщо прирости становлять

1,5 кг за день і більше, то тваринам такі приміщення не йдуть на

користь. За менших тем-

пів росту використання

таких будівель (сараїв)

дає змогу зекономити

трохи корму.

М’ясні корови не ви-

являють бажання пере-

бувати всередині при-

міщення, якщо вони

розміщені в сухому, за-

хищеному від вітру місці.

Вони навіть можуть обхо-

дитись без приміщень

полегшеного типу. Мож-

на утримувати худобу в

лісі цілорічно без використання електроенергії та систем видалення

гною (рис. 6.3). Тут для них достатньо укриття від вітру й снігу.

Рис. 6.3. Утримання худоби в лісі взимку

Прив’язне утримання м’ясної худоби неефективне через негатив-

ний вплив на виявлення охоти, оскільки отелення корів відбува-

ються у стійлах протягом року. За використання цієї системи еко-

номія кормів становить 10 – 12 % і під однією коровою можна утри-

мувати 2 – 3 підсисних теляти. Тобто необґрунтовано збільшуються

капіталовкладення, затрати енергії і ручної праці на виробництво

яловичини.

6.2. Організація пасовищного утримання худоби

та використання підніжних кормів

Здешевленню виробництва яловичини сприяє пасовищне утри-

мання м’ясної худоби в літній період, за якого максимально скоро-

чуються витрати, поліпшується здоров’я тварин, можна проводити

необхідні санітарно-профілактичні заходи на фермі. Максимальне

збільшення в їх раціоні дешевих пасовищних кормів сприяє зни-

женню витрат на утримання маточного поголів’я, в результаті чого

підвищується рентабельність м’ясного скотарства. Тому організація

культурних пасовищ у господарствах і подовження періоду випа-

сання мають важливе значення. При цьому доцільно висівати кор-

мові культури, які тварини поїдають на корені.

Випасання — найдешевший спосіб годівлі худоби. Потреба в кор-

мах протягом пасовищного періоду повністю задовольняється за ра-

201

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

хунок зеленої маси трав без використання зернових. При викори-

станні культурних пасовищ вартість 1 корм. од. найнижча, врожай-

ність трав підвищується у 8 – 10 разів, навантаження худоби на 1 га

пасовищ збільшується в 3 – 4 рази, а отже, зростає виробництво

яловичини.

Способи випасання худоби. Кожне господарство застосовує

найбільш ефективні для нього способи випасання м’ясної худоби,

які забезпечують оптимальне використання культурних пасовищ,

належну концентрацію м’ясного поголів’я. Розрізняють такі способи

(системи) випасання:

 безперервне — худоба перебуває на пасовищі упродовж усього

пасовищного періоду;

 ротаційне — пасовищну площу розділяють на загони і почер-

гово випасають на них худобу у міру відростання трав;

 компліментарне — використовуються окремі поля культурних

і природних пасовищ;

 порційне — для випасання тварин відводиться така частина

пасовища, що забезпечує добову норму для них корму або на півдня;

 посилене — на пасовищі випасають дві групи худоби — спочат-

ку тварин з більшими потребами в кормі, потім — з меншими (на-

приклад, спочатку випасають дійних корів, а потім тих, що не дають

молока);

 випасання у загорожах з лазами — спочатку випускають мо-

лодняк, а потім дорослих телиць, що забезпечує добрий приріст жи-

вої маси телят при відлученні від матерів;

 стадне — одна з форм ротаційного випасання, за якого велику

кількість тварин пасуть у загонах доти, поки зелена маса не буде

спожита рівномірно й повністю;

 змішане — випасають різні види тварин (наприклад, овець і

велику рогату худобу), які поїдають різні рослини.

Ротаційне випасання. Це найбільш ефективний спосіб утри-

мання худоби на пасовищах. При цьому пасовищну площу розділя-

ють на загони переважно прямокутної форми. Це спрощує розрахун-

ки для їх облаштування і зменшує кількість матеріалів для уста-

новлення огорожі. Проходи між загонами мають бути мінімальни-

ми, адже площа під ними продуктивно не використовується. Ідеаль-

на відстань від загону до водопою — не більш як 0,5 км.

Не має значення, на скільки загонів розділено пасовище. Чим їх

більше, тим рівномірнішим буде випасання, тим менше часу худоба

перебуватиме в кожному загоні, тим більшим буде період відпочин-

ку травостою від випасання (рис. 6.4). Зазвичай тривалість випа-

сання тварин у загоні становить за оптимальних умов росту трав

(достатньо вологи й теплоти) — 30 днів, за гірших (холодно й су-

хо) — 50. Рекомендується організовувати ротаційне випасання з об-

202

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

лаштуванням 3 – 4 загонів, які потім, залежно від потреб і цілей,

розділяти на дрібніші.

Рис. 6.4. Тривалість періодів випасання і відпочинку травостою:

а — 120 днів випасання і 0 днів відпочинку; б — відповідно 60 і 60 днів;

в — відповідно 30 і 90 днів

Загони пасовищ огороджують колючим дротом, натягуючи його

через кожні 30 см. Як опори використовують дерев’яні стовпи діаме-

тром 20 см або залізобетонні 15 – 18 см завширшки з висотою 110 –

120 см. Дріт прикріплюють металевими скобами через 5 м до де-

рев’яних рейок (ширина яких 5 – 6 см, товщина 2 – 3, висота 100 –

110 см), розміщених між стовпами через кожні 5 м. Рейки мають

лише торкатися поверхні землі і перешкоджати нахльостуванню

одного ряду дроту на інший у разі сильного вітру, а також узимку

під масою намерзлого льоду.

Верхній ряд дроту натягують на висоті 110 см, а інші чотири ря-

ди — рівномірно через кожні 20 – 25 см. Краще застосовувати опори

з горизонтальною перекладиною. Вони міцніші, хоча й на 15 – 20 %

дорожчі. Головні опори встановлюють по кутах загонів, а також уз-

довж огорожі на відстані 500 м одна від однієї. Чим частіше стоять

опори, тим легше натягувати дріт і тим міцніша огорожа. На пасо-

вищах для м’ясної худоби доцільно робити комбіновані огорожі з

колючого і гладенького дроту. Колючий дріт натягують у верхньому

і нижньому рядах, а посередині — гладенький.

Для в’їзду на огороджені пасовища можна робити «техаські воро-

та», які постійно залишаються відкритими. Тварини через них не

можуть пройти. На огороджених пасовищах тварин утримують без

пастухів. Для організації напування і здійснення профілактичних

ветеринарних заходів за кожним гуртом закріплюється один пра-

цівник, іноді у нього є помічники.

Для перегону худоби і контролю за її переміщенням роблять

тимчасові пересувні загорожі за допомогою електроогорожі ЕП-1,

203

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

яка підвищує ефективність використання травостою на 20 – 25 %.

При правильному використанні пасовища повторно випасати тва-

рин у загонах можна через 25 – 30 днів.

Щоб знати, скільки тварин можна випасати на пасовищі протя-

гом певного сезону, потрібно визначити загальну кількість спожитої

твариною упродовж періоду випасання (наприклад, 125 днів) сухої

речовини кopму, множенням її потреби в сухій речовині за один

день (12,7 кг) на тривалість випасання:

12,7

• 125 = 1588 (кг).

Діленням загальної кількості спожитих твариною сухої речовини

корму (1588 кг) на вихід фуражу з 1 га (наприклад, 3000 кг) визна-

чають необхідну площу пасовища з розрахунку на одну тварину:

1588 : 3000 = 0,53 (га).

Тривалість періоду випасання м’ясної худоби на пасовищі зале-

жить від швидкості відростання трав і пори року. Наприклад, при

швидкому відростанні рослин у квітні — липні ротація худоби у

загонах пасовища відбувається через кожні 3 – 5 днів, а із серпня по

листопад — через 5 – 7.

Від тривалості періодів випасання тварин та інтервалів «відпо-

чинку» пасовища залежить кількість загонів для худоби, яку визна-

чають діленням тривалості періоду відпочинку пасовища на трива-

лість періоду випасання худоби плюс кількість стад у системі випа-

сання. Якщо період відпочинку триває 30 днів, тривалість випасан-

ня 5 днів і в господарстві на випасі перебуває одне стадо, то для

нього потрібно облаштувати 30 : 5 = 6 + 1 = 7 загонів.

Важливо також знати, скільки тварин має пастись на 1 га конк-

ретного загону. Якщо, наприклад, на пасовищі площею 40 га, роз-

битому на 10 загонів, пасеться 50 голів, то на 1 га загону має бути

50 : (40 : 10) = 12 голів худоби.

Техніка випасання. Починати випасання треба за тиждень до

початку колосіння злакових трав. Висота високорослих злакових і

бобових рослин у цей час має становити 25 см, а низькорослих зла-

кових — 10 см. Холодосезонні посіви злаків потребують 2 тижні від-

починку в холодну погоду і 5 – 7 — у жарку, бобові — 3 – 4 тижні про-

тягом усього сезону; теплосезонні злаки (природні) — відповідно 5 – 6

тижнів у холодну погоду і 3 тижні в жарку. Рослини, що ростуть в

екстремальних умовах, потребують більше часу на відпочинок.

Переганяючи худобу на нове пасовище, слід орієнтуватись при

цьому не стільки на календарні строки, скільки на те, чи встигли

відрости після випасання тварин кормові культури. Із збільшенням

часу на відпочинок пасовища зростає його продуктивність. Його

204

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

відновленню сприяють також пересівання й засівання багаторічни-

ми культурами. Витрати на відновлення пасовища з ротаційним

випасанням худоби значно менші, ніж при постійному випасанні та

застосуванні усіх видів догляду за ними. Крім того, на нерозділено-

му на загони пасовищі тварини пасуться безконтрольно, поїдаючи

найбільш смачні для них рослини, що призводить до втрат одних

видів рослин за рахунок інших, а отже, до збіднення травостою.

При організації випасання слід враховувати особливості росту

рослин. Відомо, що енергетичні потреби їх задовольняються завдя-

ки розвиненій листковій масі, а не коренів. Коли рослина дозріває,

вона витрачає енергію на утворення насіння і, отже, після його фор-

мування погано росте. Поживність її знижується, оскільки поживні

речовини, залишаючись у клітковині, погано засвоюються організ-

мом тварин. Тому найкращий час для випасання худоби — період

найбільш швидкого росту рослин, але до їх цвітіння і утворення на-

сіння. Це дає змогу рослинам зберегти вуглеводи, необхідні для

швидкого відростання.

За оптимального використання пасовищ можна мати фураж про-

тягом усього року, заготовляючи сіно в період найбільш активного

росту рослин.

Догляд за пасовищем. Тварини повинні перебувати на пасо-

вищі 24 год на добу. Для них обов’язково забезпечують вільний до-

ступ до чистої питної води й солі, а також влаштовують годівниці з

грубими кормами (солома, сіно).

За інтенсивного використання пасовищ 25 % травостою має за-

ймати біла конюшина, а решту 75 % — найбільш смачні й поживні

для тварин злакові — райграс багаторічний пасовищний, вівсяниця

лучна, грястиця збірна. Щонайменше двічі за сезон ділянки після

випасання треба підкошувати. Рано навесні і пізно восени пасови-

ща боронують, а у весняний період інтенсивного відростання трав

доцільно з частин ділянок заготовляти сіно (сінаж).

За екстенсивного використання площ роблять всього два вели-

ких огороджених пасовища на кожне стадо худоби, виділяючи на

одну корову з телям 1 га площі. Максимальна тривалість викорис-

тання одного пасовища — 1 міс. Підкошують бур’яни та нез’їдені

тваринами трави відразу після переведення їх на інше пасовище.

Екстенсивне використання є найдешевшим і найпростішим в обслу-

говуванні.

Подовження пасовищного періоду. Спрямоване на скорочен-

ня витрат, пов’язаних із зимовим утриманням м’ясної худоби (вони

на 50 % більші, ніж вартість утримання тварин на пасовищі).

Зимове випасання доцільніше насамперед за системи пізньози-

мових отелень з відлученням телят рано восени, щоб дати змогу ко-

ровам набрати необхідних кондицій до цього часу. Застосовується

205

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

для тварин, придатних до адаптації (дрібних порід). Потреба в енер-

гії великих тварин на 20 % більша, ніж дрібних.

Подовження сезону випасання дає змогу значно знизити собівар-

тість вирощування великої рогатої худоби: відпадає потреба у заго-

тівлі великої кількості кормів для годівлі тварин узимку, істотно

зменшуються витрати на робочу силу, немає потреби у спеціально-

му обладнанні для заготівлі силосу та його транспортуванні та ін.

Для подовження сезону випасання худоби влітку висівають од-

норічні культури (ячмінь, овес, горох, озиме жито та пшениця), по-

сіви яких пізно восени використовують як випаси; використовують

рештки однорічних культур (купи, тюки), кукурудзи, отаву, валки.

Висівання холодостій-

ких однорічних культур

(ячмінь, овес, горох) та

озимих злакових (жито,

тритикале, пшениця) на-

прикінці червня забезпе-

чує можливість для піз-

нього осіннього випасан-

ня тварин. Однорічні

культури для випасання

худоби по валках висіва-

ють пізно навесні, скошу-

ють пізно восени у фазі

молочно-воскової стиглос-

ті, випасаючи худобу взим-

ку (рис. 6.5) Доступ худо-

би до валків контролюють за допомогою електропастухів. У цей пе-

ріод у разі потреби застосовують підгодівлю тварин. Якщо глибина

снігового покриву становить понад 25 см, а також при обледенінні

валків худобу не випасають. За цих умов валки треба відкрити.

Рис. 6.5. Випасання худоби по валках

На початку серпня посіви скошують на висоті 15 – 20 см. Якість

корму зберігається і після перших морозів. Затримка із заготівлею

зумовлює зниження якості корму внаслідок перезрівання рослин.

Полова, солома однорічних культур, що залишилися на полі в

купах, тюках, можуть бути використані для випасання тварин узи-

мку (на 50 % забезпечують потребу в кормах при вільному випасан-

ні), що краще, ніж випас по валках, оскільки крига менше обмежує

доступ до корму.

Використовують також посіви кукурудзи. Найефективніше сму-

гове випасання (рис. 6.6), аналогічне випасанню по валках, протя-

гом кількох днів з використанням електропастухів.

Якість кукурудзи як зимового корму залишається високою, оскі-

льки рослини не вилягають, захищають тварин від вітру. В холодну

206

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

та вологу зиму кукуру-

дза є більш придатною

культурою порівняно з

посівами, що вилягають

і значно втрачають

якість. Чим раніше по-

сіяти її навесні, тим імо-

вірніше одержання ви-

соких врожаїв. Почина-

ти випасання можна у

стадії воскової стиглості

зерна. Тварини при

цьому повинні мати до-

ступ до води. Щоб запо-

бігти надмірному витоп-

туванню кукурудзи, го-

дівлю тварин слід нормувати, використовуючи пересувного елект-

ричного пастуха. Поле слід розділити на ділянки, викосивши лінії

поділу.

Рис. 6.6. Випасання худоби по кукурудзі

На початку випасання слід давати тваринам можливість вільно

пастись, щоб їхня травна система могла пристосуватися до такої го-

дівлі.

Восени створюють запаси фуражу на пасовищах для більш піз-

нього випасання тварин, аби випаси могли відновитися до наступ-

ної весни. Цей фураж згодовують передусім тваринам з більш низь-

кими потребами в поживних речовинах (сухостійним коровам). Це,

зокрема, фураж, який зберігає свої якості після морозів (волосянець

ситниковий, лядвенець рогатий, грястиця збірна, вівсяниця трос-

тинна, люцерна). Можна випасати тварин по отаві після осінньої

заготівлі сіна. Пасовище розділяють на робочі ділянки. По всьому

пасовищу випасають тварин один раз навесні, а потім одне або два

поля залишають для осіннього випасання по отаві. Після одноразо-

вого весняного випасання завдяки вторинному відростанню трав

утвориться пасовище високої якості. Якщо є можливість залишити

достатню кількість фуражу восени, на цьому пасовищі випасають

худобу наступної весни.

Важливо перевіряти вгодованість худоби і в разі потреби викори-

стовувати додаткові корми. Доцільно використовувати поля під ви-

пас рано навесні, незважаючи на морози.

На посівах люцерни і трав’яних сумішей тварин пасуть протя-

гом усього літа, а на полях після заготівлі сіна — після великих

морозів.

207

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

6.3. Мінеральна підгодівля тварин на пасовищах

Мінеральні речовини відіграють важливу роль у годівлі м’ясної

худоби. Необхідними мінеральними добавками в їхньому раціоні є

макроелементи — кальцій, фосфор, магній, натрій, калій, хлор, сір-

ка; мікроелементи — кобальт, мідь, йод, залізо, марганець, цинк,

селен.

Кальцій (Са), фосфор (Р) і кухонна сіль (NaCI) потрібні худобі в

значних кількостях, це основні елементи раціонів.

Кальцій. Це один з найважливіших елементів для худоби. У тілі

тварин він формує і підтримує структуру скелету; іони кальцію бе-

руть участь у згортанні крові, нервово-м’язовій діяльності, активації

ферментів, допомагають утилізації вітаміну D. Нестача кальцію у

тварин призводить до розвитку рахіту, сповільнення росту, форму-

вання кривих кінцівок, ламких кісток. Раціони з високим вмістом

зерна і кукурудзяного силосу, бідні на кальцій. У раціонах, у яких

багато люцерни, кальцію достатньо. При годівлі худоби концентро-

ваними кормами треба додавати кальцій до раціонів. Якщо вміст

концентратів у раціоні менший за норму або в них переважають

бобові, додають менше кальцію, ніж при використанні небобового

сіна чи силосу.

Фосфор. Серед багатьох його функцій можна акцентувати фор-

мування і підтримку структури скелету. Він бере участь у метаболі-

змі вуглеводів, жирів і білків, відіграє важливу роль у трансформа-

ції енергії, входить до складу нуклеїнових кислот, відіграє роль у

кислотно-лужному балансі тіла та утилізації вітаміну D в організмі.

Зерно більшості злакових культур та інші концентровані корми, як

правило, не зовсім забезпечують потреби худоби у фосфорі. За його

нестачі спостерігаються слабкий ріст тварин, споживання ними де-

ревини (волосся), ґрунту, зниження запліднюваності корів.

Кухонна сіль (натрію хлорид). З усіх мінеральних елементів,

необхідних для годівлі тварин, найбільше потрібна сіль NaCl. За

нестачі її сповільнюється ріст, жуйка, спостерігається лизання дере-

вини. Однією із найважливіших функцій кухонної солі є стимулю-

вання апетиту. Без солі споживання кормів тваринами різко знижу-

ється. У більшості природних кормів її немає або вона міститься в

недостатній кількості, тому її треба додавати до раціону тварин. У

спекотну погоду даванку її збільшують. Для забезпечення оптима-

льного рівня споживання кормів, а отже, максимальної продуктив-

ності худоби треба додавати до раціонів необхідну кількість солі з

урахуванням розміру тварин, типу корму (вмісту рідини), погоди.

Зазвичай кількість її має становити 0,25 — 0,50 % (за сухою речови-

ною) загального раціону. Рекомендується використовувати йодовану

сіль. Доцільно давати тваринам сіль-лизунець.

208

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

У табл. 6.3 наведено мінімальні (оптимальні) добавки мінераль-

них речовин до раціону великої рогатої худоби.

Таблиця 6.3. Орієнтовні потреби в мінеральних речовинах

м’ясної худоби

Мінерал

Рекомендова-

ний вміст

Діапазон

потреби

Максималь-

ний рівень

Кальцій (Са), % 0,4 0,3 – 0,6 10

Фосфор (Р), % 0,3 0,3 – 10 30

Калій (К), % 0,6 0,5 – 0,7 3,0

Натрій (Na) % 0,08 0,06 – 0,1 0,3

Сірка (S), % 0,10 0,06 – 0,15 0,4

Кобальт (Co), мг/кг 0,10 0,07 – 0,11 10

Мідь (Сu), мг/кг 8 4 – 10 110

Йод (I), мг/кг 0,5 0,20 – 20 50

Залізо (Fe), мг/кг 50 50 – 100 1000

Магній (Mg), % 0,10 (0,20) 0,05 – 0,25 0,40

Манган (Мn), мг/кг 40 20 – 50 1000

Селен (Se), мг/кг 0,10 0,05 – 0,20 2,0

Цинк (Zn), мг/кг 30 20 – 50 500

Магній. В організмі тварин тісно пов’язаний з кальцієм і фосфо-

ром, бере участь у процесах метаболізму. За його нестачі спостері-

гаються м’язовий тремор, конвульсії.

Калій. Як калієві добавки використовують очищене зерно.

Сірка. Міститься у білках, вітамінах та інших компонентах ор-

ганізму.

Йод. Потрібен для утворення гормону тироксину, що впливає на

швидкість метаболізму. Дефіцит йоду призводить до збільшення

щитоподібної залози — захворювання на зоб, зниження рівня мета-

болізму. Виникнення зобу є результатом компенсаторної гіпертрофії

цієї залози у відповідь на стимул виробляти тироксин. Симптоми

авітамінозу А в худоби, якій згодовують зерно, можуть бути

пов’язані з гіпотироїдозом. Запобігти цьому можна збільшенням

вмісту йоду в кормах (0,2 – 2,0 %).

Кобальт. Для худоби кобальт потрібен для синтезу вітаміну В

тому симптоми його дефіциту аналогічні симптомам дефіциту віта-

міну B

. Тваринам потрібні більш високі дози вітаміну B

, оскіль-

ки він є частиною їхньої ферментативної системи, залучає до дії

пропіонову кислоту — основний кінцевий продукт бактеріального

перетворення вуглеводів у рубці жуйних. Із споживанням зернових

зазвичай збільшується рівень пропіонової кислоти в шлунковому

соці худоби, тому корми на їх основі збільшують потребу тварин у

вітаміні B

209