Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Фаза стиглості при скошуванні посівів кормових культур є най-

важливішим фактором. У разі запізнення із першим скошуванням

знижується відносна поживна цінність корму. Краще скошувати

масу раніше, аби запобігти зниженню її якості. Вологість ще неско-

шених рослин має становити 85 – 90 %. Її знижують після скошу-

вання до 15 – 18 % швидким висушуванням (близько 75 % вологості

рослини втрачають при цьому крізь пори клітин, обрізані й ушко-

джені місця), кондиціюванням, а також широким валкуванням (дія

сонця та вітру), сушінням. Повільне висушування триває доти, доки

тюкований фураж не висохне до 15 % вологості. При вологості 60 %

пори листя і стебел закриваються, а при 47 % клітини відмирають,

ця фаза може тривати від 24 до 36 год. Бобові культури містять бі-

льшу кількість води і мають товсті стебла, тому для їх висушування

потрібно більше часу, ніж для сушіння злакових. Через це бобово-

злакові суміші легше заготовляти, ніж чисті бобові культури. Щоб

прискорити висушування стебел і листя рослин, застосовують на-

трію і калію карбонат.

Бобові культури скошують сінною плющилкою. Валки розкидають

якнайширше. За вологості маси менш як 50 % з невеликих валків

формують великі і перевертають, щоб прискорити сушіння. Оптима-

льна вологість тюка залежить від його розміру. Плісень розвивається

у ньому за вологості 20 – 35 %, а нагрівається він за температури

38 °С. Всі тюки зберігають під укриттям (під навісом, на складі).

У змочених дощем рослинах зменшується вміст пpoтeїну (внacлi-

док втрати листя), вміст клітковини збільшується, а відносна по-

живна цінність корму погіршується (може розвиватися пліснява).

Скошувати рослини треба рано вранці, щоб залишилося якомога

більше часу в цей день на висушування скошеної маси. Причому

скошують тільки таку кількість фуражу, яку можна затюкувати до

настання сезону дощів. Висота скошування рослин має бути достат-

ньою для того, щоб уникнути захоплення будь-яких сторонніх пред-

метів (кротовини). Складують усе сіно якомога швидше.

Для збалансування раціонів за протеїном в умовах господарств

найефективнішими є багаторічні бобові трави, вирощувані на сіно і

сінаж. Однорічні трави на сіно дають менший вихід кормових оди-

ниць з 1 га посіву. Через це норми їх заготівлі для худоби зменшу-

ють до мінімуму, замінюючи більшість сінажем з багаторічних бобо-

вих трав. З цією метою вдосконалюють структуру посівних кормових

площ, раціонально підбираючи кормові культури: 50 % — кукуру-

дза на силос і зелений корм, 47 % — багаторічні трави на зелений

корм, сінаж і сіно. Під час заготівлі сіна можливі значні (до 50 %)

втрати ним поживних речовин, їх можна зменшити, якщо скошені

трави в полі тільки прив’ялювати, а досушувати — у скиртах мето-

дом активного вентилювання.

230

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Перевагу потрібно віддавати сінажу. Він поєднує властивості сі-

на й силосу. Цей високоякісний корм відрізняється від силосу вели-

кою концентрацією енергії і може бути основним видом об’ємистих

кормів у раціонах м’ясної худоби. При правильній заготівлі сінажу

втрати ним поживних речовин становлять не більш як 10 %. Сінаж

має істотні переваги порівняно із сіном — його роздачу повністю

механізовано. Приготування сінажу порівняно із збиранням зеленої

маси на сіно додатково дає близько 0,8 – 1,0 т корм. од. з 1 га. Заслу-

говує на увагу також технологія заготівлі сінажу, розроблена спів-

робітниками Інституту м’ясного скотарства (Росія) і перевірена у

виробничих умовах. Вона зводиться до того, що скошену й

пров’ялену у валках зелену масу не подрібнюють, а підбирають

прес-підбирачем, пресують і в такому вигляді доставляють на місце

зберігання. Тюки пров’яленої маси щільно й пошарово складають у

сховище, пересипають невеликим шаром подрібненої зеленої маси й

утрамбовують трактором. Заповнену траншею вкривають по-

ліетиленовою плівкою і шаром соломи. Заготівля сінажу методом

пресування прив’яленої трави має ряд переваг порівняно із звичай-

ними методами. Із технологічних процесів виключають такі елемен-

ти, як зберігання і подрібнення трави. Пресування прив’яленої ма-

си в тюки дає змогу скоротити строки закладання сінажу майже

удвічі. Більша щільність пресованої прив’яленої зеленої трави змен-

шує потреби в транспортних засобах, пальному і робочій силі на її

перевезення; маса не потребує ретельного трамбування при закла-

данні; корм не забруднюється землею. Нова технологія заготівлі

сінажу забезпечує більший вихід з одиниці посівної площі сухої ре-

човини і кормових одиниць, ніж при заготівлі сіна.

У більшості бобових культур, вирощуваних на фураж, стрижневе

коріння глибоко проникає у ґрунт, що сприяє росту нових пагонів на

корені. Найважливіша перевага бобових культур у тому, що вони

збагачують ґрунт на азот за умов відповідної інокуляції бульбочко-

вими бактеріями.

Серед сіяних злакових і бобових трав дворічним є буркун жов-

тий, а інші — три- або багаторічними: люцерна посівна, тимофіївка

лучна, лядвенець рогатий, конюшина гібридна, стоколос береговий,

пирій ніжний. Злакові трави стійкіші проти затоплення, ніж бобові.

Бобові кормові культури. Люцерна посівна (Medicago

sativa). Найпродуктивніша фуражна культура. Середня врожай-

ність її становить 275 ц/га, максимальна — 800. Росте на різних

ґрунтах, але найкраще — на глибоких суглинках з великим вмістом

вапна. Основні типи кореневої системи люцерни — стрижнева, ко-

реневищна, повзуча й розгалужена. Рослина із середньо-довгою

тривалістю життя (3 – 6 років). Дуже стійка проти посухи, добре ре-

агує на вологу. Запилення бажано бджолами-листорізами, необхід-

231

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

не для забезпечення оптимального врожаю. Не полюбляє кислих

(рН 6,0) ґрунтів, витримує затоплення протягом 10 днів. Уражується

пелікуляріозом, кореневою гниллю, «чорною ніжкою», плямистістю

листя. Нормально витримує холодні зими за належного догляду.

При вирощуванні на сіно дає 2 – 3 укоси. На пасовищах до піз-

ньої осені дуже добре поїдається тваринами, але не слід допускати

надмірного випасання на ній худоби, яке спричинює метеоризм у

тварин.

Імовірність метеоризму зменшується при використанні люцерни

в суміші 50 : 50 з іншими травами та у фазі цвітіння. На випас зав-

жди випускати худобу «на повний шлунок».

Буркун лікарський (Melilotus officinalis). Дворічна рослина,

має одне центральне стебло із бічними відростками у перший рік.

Рослини буркуну з жовтими квітками стійкі проти посухи, більш

міцні і цвітуть раніше, ніж із білими. Його стрижнева коренева сис-

тема поліпшує аерацію ґрунту. Добре витримує зиму, потребує осу-

шених ґрунтів. Росте на різних лужних ґрунтах — від піщаних до

суглинкових. Не полюбляє кислих ґрунтів (рН 6,0). Нестійкий проти

затоплення. Має високий вміст кумарину (антикоагулянт), тому йо-

го менше поїдають тварини, трапляються випадки їх отруєння бур-

куном жовтим. При вирощуванні на сіно дає великий врожай. Під

час збирання у стадії стиглості у рослин велике стебло, а листя лег-

ко обламується. Запліснявілі корми з буркуну можуть спричинити

загибель тварин. Використання його на пасовищах обмежене, тому

що росте рано навесні, вторинний ріст можливий при частому випа-

санні худоби. Спричинює метеоризм у тварин.

Конюшина червона (Trifolium pratense). Багаторічна рослина,

найкраще підходить для вологих зон із значним сніговим покривом,

добре відростає. Меншою мірою зумовлює метеоризм у тварин по-

рівняно з люцерною. Адаптована до погано дренованих ґрунтів та

повеней (витримує два тижні).

Лядвенець рогатий (Lotus corniculatus). Бобова культура, яка

не спричинює метеоризму у тварин. Підходить для багатьох типів

ґрунтів, добре витримує повінь. Коренева система невелика і слаб-

ка, проте у стадії стиглості утворює корінь, який глибоко проникає у

ґрунт. Квітки від яскраво жовтого до оранжевого кольору. Біб має

вигляд пташиної ноги, легко розмножується самосівом. Лядвенець

добре виживає на ґрунтах з низькою родючістю, стійкий проти над-

мірно зволожених ґрунтів, може витримувати високу їх лужність,

нестійкий проти посухи. Для утворення травостою потрібно два ро-

ки, потребує інокуляції спеціальними бульбочковими бактеріями

роду Rhizobium, схильний до утилізації кореневих резервів, тому

зимостійкий. У разі затінення погано конкурує з іншими рослина-

ми. При вирощуванні на сіно дає нижчий вихід сухої речовини, ніж

232

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

люцерна. Є проблеми з висушуванням, тому якість сіна з лядвенцю

нижча, ніж з люцерни. На пасовищах витримує випасання тварин

краще, ніж більшість бобових культур. Вторинний ріст відбувається

через 4 – 6 тижнів після першого укосу.

Злакові трави перехресно запилюються вітром. Мають мичку-

вату кореневу систему, тому поліпшують структури ґрунту. Корене-

вищні злаки є дуже конкурентоспроможними, більше підходять для

випасання. Успішно використовуються у трав’яних сумішах на па-

совищах (не спричинюють здуття у тварин, багаторічні).

Вівсяниця лучна (Festuca pratensis). Утворює добрий трав’яний

покрив і насіння, добра для випасання, має поверхневе коріння,

яскраво-зелене листя. Найкраще росте на дуже вологому ґрунті, до-

бре — після виживання у першу зиму там, де й тимофіївка. Але ви-

тримує більшу спеку, ніж остання. Повільно проростає — для утво-

рення травостою потрібний один повний сезон. Потерпає від ушко-

джень узимку. Не витримує інтенсивного випасання. Потребує по-

силеного удобрення ґрунту, сприйнятлива до листкової іржі. Утво-

рює якісне сіно. Але оскільки має багато нижнього листя, рекомен-

дується для випасання. При вирощуванні на сіно добре відростає

після скошування для подальшого випасання. Краще пристосована

для випасання рано навесні та пізно восени.

Грястиця збірна (Dactylis glomerata). Багаторічний нещільно-

кущовий злак. Адаптована до теплих вологих зон з добре дренова-

ними ґрунтами. Швидко відростає після випасання. Дуже добре по-

їдається і легко засвоюється тваринами. Коренева система глибоко

проникає у ґрунт. Продукує довге світло-зелене листя, переважно

нижнє. Під час цвітіння листя мало. Розмноження статеве з утво-

ренням насіння. Швидко реагує на посилене удобрення. Слабко мо-

розостійка. Потребує ґрунтів з добрим внутрішнім відтоком води.

Витримує лише помірно засолені ґрунти та короткочасні посухи. Не

пристосована до піщаних ґрунтів. Рослини достатньо високі для

скошування на сіно в перший рік. Добре росте в сумішах із бобови-

ми, швидко відростає після випасання. З грястиці заготовляють сі-

но, а потім випасають худобу рано навесні і влітку. Проте слід конт-

ролювати випасання, щоб запобігти надмірному спасуванню траво-

стою тваринами, щоб не було збою у відростанні трави.

Пирій гребінчастий (Agropyron Cristatum). Багаторічний нещі-

льнокущовий злак. Підходить для сухих ґрунтів, добре витримує по-

суху. Посіви використовують для додаткового випасання тварин рано

навесні. Смакові якості втрачає після колосіння. Коренева система

глибока волокниста, адаптована до всіх ґрунтів, окрім торф’яних та

зон з повенями. Погано відростає після скошування на сіно.

Вівсяниця червона (Festuca rubra). Стійкий злак, що утворює

дернину. Підходить для зон з великими опадами, витримує повені.

233

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Придатний до низького постійного випасання. Використовується

також як газонна трава з яскравим темно-зеленим листям. Стійка,

має велику кореневу систему. Адаптована до територій з високим

рівнем атмосферних опадів. Витримує весняне затоплення. Присто-

сована до глинистих, суглинистих та піщаних ґрунтів. Помірно по-

сухостійка, стійка до кислих і засолених ґрунтів. Непридатна для

заготівлі сіна, оскільки низькорослі рослини важко косити. Має ни-

зьку якість і незначний вихід сіна. Сходи міцні, легко утворюють

травостій. Росте рано навесні, але використовується переважно для

інтенсивного осіннього випасання. Добре поїдається тваринами.

Слід використовувати у сумішах. Зберігає зелений колір та поживні

якості після приморозків. Дуже уражується хворобою silvertop (сріб-

ляста верхівка).

Тимофіївка лучна (Phleum pratense). Багаторічний нещільно-

кущовий злак. Підходить для вологих зон, витримує повінь. Має

низьку конкурентоспроможність, добре підходить для суміші з лю-

церною. Коріння неглибоке, схоже на цибулину з наростами на вуз-

лових коренях, які називають бульбоцибулинами. Продукує нижнє

листя — м’яке, світло-зелене. Добре розвивається на прохолодних

перезволожених ґрунтах, придатна для використання у низинних

районах, морозостійка, з високим рівнем виживання. Насіння має

високу енергію проростання, швидко утворює травостій. Розмір на-

сіння невеликий, тому висівають його неглибоко, і воно розподіля-

ється при висіванні нерівномірно. Уражується кореневою гниллю і

пелікуляріозом. Добре підходить для заготівлі сіна як джерело клі-

тковини та протеїну. Не конкурує за поживні речовини в сумішах,

добре реагує на внесення добрив. Весняний ріст затримується, висо-

коврожайна, добре поїдається тваринами під час випасання. Ін-

тенсивного випасання не витримує, оскільки при цьому може по-

шкоджуватися поверхневе коріння.

Райграс пасовищний (Lolium perenne). Багаторічна рослина,

віддає перевагу вологим ґрунтам, не витримує холоду й посухи.

Швидко розвивається, дає високі врожаї трави найвищої якості. Ви-

пасати худобу можна у рік висівання райграсу. Має відносно ко-

роткий життєвий цикл. Листя темно-зелене, густе, легко обсипаєть-

ся. Посіви райграсу потребують помірного або посиленого удобрен-

ня. Використовувати на сіно можна лише один раз, оскільки вто-

ринне відростання не досить активне.

Стоколос безостий (Bromus inermis). Відростає рано навесні.

Дає великий вихід кормової маси. Дуже стійкий проти посухи, кра-

ще росте в прохолодну пору року, дає багато листя, має глибоку ко-

реневу систему. Адаптований до вологих, добре дренованих ґрунтів,

витримує холодні зими, росте на лужних, засолених і кислих ґрун-

тах. Довге легке насіння стоколосу не проходить крізь отвори зви-

234

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

чайної сівалки. Формує травостій упродовж трьох років. Має екстен-

сивний кореневий ріст, не полюбляє надмірних опадів. Найбільш

придатний для заготівлі сіна. Легко збирати, оскільки росте прямо.

Вміст протеїну більший, ніж в інших травах, але енергетична цін-

ність менша. При правильному застосуванні добрив може рости до

10 років. Після скошування відростає повільно. Для випасання тва-

рин менш придатний. Стійкий проти надмірного випасання завдя-

ки міцній кореневій системі.

Канарник очеретоподібний (Phalaris arundinacea). Перси-

стентний злак, що утворює дернину. Розпочинає рости рано навесні.

Швидко відростає. Дуже висока багаторічна рослина. Росте пучка-

ми, має розгалужене коріння.

Витримує високу зволоженість ґрунту близько двох місяців.

Стійкий проти помірної посухи. Віддає перевагу помірно кислим та

лужним ґрунтам. На повне формування травостою потрібно два ро-

ки. Велика висота рослин заважає використовувати канарник у су-

мішах. Дає особливо великий вихід сіна, проте низької якості. Не

використовують у сумішах з бобовими культурами. Добре росте про-

тягом усього сезону. Траву тварини поїдають слабко через високий

вміст у ній алкалоїдів. Не витримує інтенсивного випасання.

Однорічні кормові культури на корм (ячмінь, яра та озима

пшениця, овес, жито, кукурудза та горох, райграс однорічний, про-

со) забезпечують отримання страхових кормів або кормових добавок

у посушливі періоди чи коли продуктивність пасовища з багаторіч-

ними культурами низька, їх скошують і зберігають у вигляді сіна чи

силосу для годівлі худоби узимку. Висівати їх слід у травні або черв-

ні, щоб пасовище було готове для випасання худоби до кінця липня.

Однорічні кормові культури забезпечують різні технології годівлі

худоби, вирізняються високою продуктивністю (кукурудза), дозво-

ляють використовувати різні технології боротьби з бур’янами. Най-

більшим їх недоліком є витрати, що пов’язані із необхідністю щорі-

чних посівів.

Створення культурних пасовищ. Закладання пасовищ перед-

бачає встановлення огорожі, розділення площі на загони, облад-

нання водопоїв та висівання фуражної суміші.

Серед фуражних культур слід віддавати перевагу найбільш при-

датним до місцевих кліматичних умов та прийнятої програми випа-

сання. На відміну від природних пасовищ, культурні треба створю-

вати, виділяючи достатньо часу на формування травостою. Зокрема,

забезпечують густоту посівів багаторічних фуражних культур з роз-

рахунку 25 – 40 рослин на 1 м

протягом року формування траво-

стою, щоб збереглася оптимальна кількість рослин.

Достатньо часу треба віддавати для утворення фуражними куль-

турами кореневої системи та досягнення адекватного наземного рос-

235

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

ту рослин до початку сезону випасання худоби. У більшості багато-

річних бобових і злакових трав період формування травостою три-

ває понад 4 – 6 тижнів. На вологих ґрунтах багаторічні фуражні

культури можуть досягати належного розвитку протягом одного ро-

ку, але за недостатнього рівня вологості травостій може формува-

тись упродовж кількох сезонів. Взагалі посіви багаторічних фураж-

них культур вважаються непридатними для випасання, поки траво-

стій не пережив свою першу зиму. Для культур, що розвиваються

повільно, бажано починати випасання тварин тільки після отри-

мання першого врожаю насіння.

Стан травостою більше залежить від ґрунту та технології висі-

вання, ніж від генетичних характеристик видів. Фуражні трави ма-

ють переважно дрібне насіння, для успішного висівання якого по-

трібна відповідна підготовка ґрунту. Від технології висіву і стану

ґрунту значною мірою залежать схожість насіння, життєздатність і

щільність сходів. Мета будь-якої програми сівби — зберегти воло-

гість ґрунту за допомогою технологій і забезпечити у ньому вміст

достатньої кількості поживних речовин протягом періоду форму-

вання травостою. Сівалки нульової обробки ґрунту, які можна вико-

ристовувати і для висівання фуражного насіння, дають змогу ви-

сівати його без передпосівної обробки ґрунту, що сприяє збереженню

ґрунтової вологи. Незалежно від технології сівби важливо контро-

лювати глибину висіву насіння. Для підвищення його схожості по-

трібно коткувати (утрамбовувати) ґрунт під час чи після висіву, по-

ліпшуючи цим контакт насіння з ґрунтом.

Найкращі періоди для висівання багаторічних фуражних куль-

тур — рання весна, пізнє літо або пізня осінь. На площах без поливу

краще сіяти рано навесні чи пізно восени. При ранньовесняній сівбі

проростки використовують весняну вологу ґрунту для розвитку і фо-

рмування травостою. Пізно восени слід висівати насіння після охо-

лодження ґрунту до температури нижче 5 °С для уникнення пізніх

сходів. У регіонах, де є ризик весняних паводків, не рекомендується

осіннє висівання. На поливних землях і ґрунтах з високим рівнем

вологості треба сіяти наприкінці літа, коли рівень ґрунтової вологи

сприятиме розвиткові проростків. Проте висівання бобових у цей

час не рекомендується, бо вони більш уразливі до низьких зимових

температур. Люцерна, наприклад, має найвищу схожість при висі-

ванні в травні — червні. Найгірші результати дають посіви люцер-

ни у період з липня по вересень.

Насіння всіх фуражних культур висівають на глибину 2 см або

менше. Іноді глибину висіву збільшують, але вона не повинна пере-

вищувати 2,5 см. Глибше висівання може призвести до значного

зменшення схожості насіння.

236

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Найбільш підходить для цього дводискова сівалка з пристроєм

для контролю глибини висівання та змішувачем насіння. Сівба на-

сіння фуражних трав врозкид не рекомендується, окрім районів з

достатнім сезонним рівнем вологості. При висіванні врозкид треба

проводити боронування ґрунту після сівби, щоб насіння покрилося

ґрунтом. Найефективнішим є висів насіння прямо в стерню з вико-

ристанням сівалки прямого висіву. Стерня захищає ґрунт від вітро-

вої ерозії, а молоді проростки — від вітру, крім того, утримує сніг і

забезпечує необхідний рівень вологості ґрунту навесні.

Бобові здатні фіксувати азот повітря і використовувати його у

процесі росту. Саме через цю здатність насіння бобових перед висі-

ванням піддають інокуляції. Незабаром після проростання насіння

бактерії з інокулянта наповнюють кореневі волоски, де формуються

кореневі вузлики (бульбочки), в яких розмножуються бактерії. Для

утворення бульбочок на корінні люцерни, вики та еспарцету потріб-

ні різні види бактерій. Час від часу слід перевіряти наявність ак-

тивних бульбочок. Великі вузлики рожевого кольору на зрізі свід-

чать про накопичення азоту бобовими рослинами. Це роблять на-

весні, в період активного росту рослин.

Норми висіву залежать від багатьох факторів, зокрема, від схо-

жості, засміченості, розміру насіння, умов його росту та відстані між

рядками посіву. Практика свідчить, що потрібно висівати від 80 до

115 насінин на 1 м

на сухих ґрунтах. Пряма залежність між розмі-

ром насіння та нормою висіву не завжди виявляється, адже у де-

яких сортів насіння має низьку схожість чи стійкість сходів. У та-

кому разі норми висіву збільшують, їх збільшують також на полив-

них землях і при висіванні врозкид. Часто доводиться компенсувати

загибель деякої кількості насіння від погодних умов, комах та по-

гіршення стану ґрунту.

У зонах з кількістю опадів менш як 350 мм за рік урожайність

злакових і бобових фуражних культур вища за більшої відстані між

рядками посіву, що сприяє зменшенню конкуренції рослин за воло-

гу й поживні речовини. За таких умов популяція рослин буде зба-

лансованою з наявною у ґрунті кількістю вологи та поживних речо-

вин. В регіонах, де переважають західні вітри, рядки посіву мають

бути у напрямку з півдня на північ для зменшення ризику виник-

нення вітрової ерозії. У вологих районах, де ріст рослин не обмежу-

ється рівнем наявної вологості, найкращих результатів можна досяг-

ти за відстані між рядками 15 см. Якщо посів фуражних трав при-

значений під пасовище, відстань між рядками посіву зменшують.

При цьому врожайність таких трав, як житняк гребінчастий чи во-

лосянець ситниковий, зменшується, а кількість зеленої маси — збі-

льшується. При висіванні трав на сіно відстань між рядками рослин

237

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

треба збільшувати, завдяки чому виростають вищі рослини і збира-

ти їх можна механізованим способом.

Для одновидових посівів підбирають культури, які найбільше

підходять для даної ґрунтової зони, періоду використання. Напри-

клад, житняк гребінчастий часто висівають для раннього випасання

худоби, особливо у зонах з недостатньою вологістю.

При висіванні злакових чи злаково-бобових сумішей віддають пе-

ревагу культурам, що мають однакові схеми росту, однакову стійкість

проти випасання та посухи, а також темпи вторинного відростання

(табл. 6.14). Суміші фуражних культур повніше використовують по-

живні речовини ґрунту під час росту і часто дають більший урожай

фуражу і кращої якості, ніж одновидові посіви. Суміші також краще

пристосовуються до нестабільних умов росту, що виникають внаслі-

док змін вологості ґрунту або його типу. Загалом при використанні

сумішей потрібен більш інтенсивний менеджмент, ніж при висіванні

окремих фуражних культур. Щоб запобігти надмірному поїданню

худобою «найсмачніших» фуражних культур суміші, треба застосову-

вати спеціальні технології випасання. Культури-супутники часто ви-

користовують для захисту проростків фуражних культур та збирання

врожаю їх уже в перший рік висівання. Не рекомендується викорис-

товувати культури-супутники по стерні чи в засушливих регіонах.

Основний недолік посівів з використанням супутніх культур полягає

в тому, що вони посилюють конкуренцію рослин за поживні речови-

ни, що може призвести як до сповільнення росту травостою фураж-

них культур, так і до відстрочення використання пасовища для випа-

сання худоби чи виробництва сіна.

Без супутніх культур фуражні трави досягають максимальної

продуктивності на один або два роки раніше. Крім того, посіви їх

потрібно обробляти проти бур’янів, підібравши для цього відповід-

ний гербіцид. При використанні супутніх культур норми їх висіву

зменшують до 50 – 70%. Сіють їх під певним кутом до насіння фу-

ражних культур. Скошують рано на зелену масу чи на силос, зали-

шаючи високу стерню для утримання снігу. При дотриманні цих

вимог конкуренція між супутніми і фуражними культурами змен-

шується. Перш ніж застосовувати той чи інший гербіцид для зни-

щення бур’янів, його перевіряють, чи підходить він для обох куль-

тур суміші.

Засіяне травами поле використовують для випасання худоби не

раніше другого сезону після висіву. До повного формування траво-

стою уникають випасання, щоб рослини досягли зрілості і сформу-

вали насіння. Недоцільно випасати худобу восени у рік висівання

трав, оскільки вона може витоптати молоді проростки і підвищити

ризик пошкодження посівів від морозів узимку. Найменш шкідливе

для травостою скошування їх на сіно через рік після сівби.

238

Розділ 6. Технологічний процес використання маточного стада

Таблиця 6.14. Орієнтовний склад травосумішей для різних типів

лук і природно-кліматичних зон

Типи лук

Ґрунтово-

кліматич-

ні зони

Склад травосумішей

Суходільні, низинні,

заливні незасолені

луки та добре осуше-

ні торфовища з вес-

няним затопленням

протягом 12 – 15 днів

і рівнем ґрунтових

вод не більш як 60 см

Полісся

та північ-

ний Лісо-

степ

Тимофіївка лучна + вівсяниця лучна + сто-

колос безостий + конюшина червона (або

конюшина червона + люцерна посівна); сто-

колос безостий + тимофіївка лучна (або вів-

сяниця лучна + конюшина червона, або ко-

нюшина червона + люцерна посівна або ко-

нюшина гібридна); тимофіївка лучна + вів-

сяниця лучна + конюшина червона або гіб-

ридна (або конюшина червона + люцерна

посівна)

Недостатньо осушені

болота і заболочені

луки з рівнем ґрунто-

вих вод 30 – 40 см

Полісся і

Лісостеп

Тимофіївка лучна + лисохвіст лучний (або

канарник очеретяний) + конюшина червона;

тимофіївка лучна + конюшина гібридна

Низинні і заливні

солончакуваті

Лісостеп

Вівсяниця лучна + стоколос безостий + лю-

церна посівна з конюшиною червоною

Низинні, заливні і

степові солончакуваті

з весняним затоп-

ленням до 10 днів

Лісостеп і

Степ

Житняк гребінчастий + стоколос безостий +

+ люцерна посівна; пирій безкореневищ-

ний + стоколос безостий + люцерна посівна;

житняк гребінчастий + люцерна посівна

Схилові природні

кормові угіддя

Лісостеп і

Степ

Вівсяниця лучна або пирій безкореневищ-

ний + стоколос безостий + люцерна посівна

або еспарцет посівний; житняк гребінчастий

або стоколос береговий + люцерна посівна

Гірські Карпати

Тимофіївка лучна або грястиця збірна + вів-

сяниця лучна + конюшина червона або ляд-

венець рогатий

У перший рік після проведення висіву перевіряють стан посівів,

визначаючи ділянки з низькою схожістю. У разі потреби пересіва-

ють культуру на зріджених ділянках і з’ясовують, які фактори стри-

мують утворення травостою. Якщо таким гальмівним фактором є

технологія підготовки ґрунту та проведення сівби, необхідно відко-

ригувати її або змінити склад фуражної суміші.

За відсутності у господарстві пасовищ надзвичайно ефективним є

створення термінових випасів з участю райграсу багатоукісного.

Навесні його висівають у добре забезпечені вологою ґрунти з нор-

мою висіву 20 – 30 кг/га, забезпечивши відповідний агрофон. Випа-

сати худобу на таких полях можна вже через 1,5 – 2 міс. Посіви рай-

грасу багатоукісного забезпечують зеленим кормом тварин у літні

місяці, коли припиняється ріст багаторічних трав за підвищених

температур і нестачі вологи. Ефективність використання пасовищ

підвищується при влаштуванні електроогорожі. Райграс багатоукіс-

ний є культурою озимого типу (в рік посіву не утворює генеративних

239