Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

521

6. Вплив на владні структури інших країн шляхом

лобіювання, щоб примусити їх прийняти позитивні рішення

щодо суб’єкта лобіювання.

Зовнішнє лобіювання спрямоване насамперед на

формування позитивного ставлення до певної держави або її

представників (організацій, установ), яке може забезпечити в

іншій країні прийняття вигідних для них рішень. Фахівці

вважають, що політика лобіювання на державному рівні –

нормальна практика у світі. Це своєрідна мова міжнародного

спілкування, володіння якою навіть за наявності у країни

авторитету чи економічної могутності відіграє значну роль для її

зовнішньоекономічних успіхів. За даними статистики за 1994

рік, у секретаріаті Палати представників США та Сенату

Конгресу США було офіційно зареєстровано 6308 активних

лобістів, із них 741 - на основі

Акта реєстрації іноземних агентств. Тут офіційно зареєстровані

такі лобістські інституції, як Американський елліністичний

інститут громадських справ, Ірландське національне об’єднання,

Трансафрика, Американсько-ізраїльський комітет громадських

справ [66, 2].

Зазначають, що особливий успіх у лобіюванні на

державному рівні мали сучасні азіатські країни.

Зупинимося на досвіді Китаю, якому вдалося “завоювати”

прихильність величезної країни світу – США.

На думку О.Янова, існування у Вашингтоні китайського

лобі ні для кого не є секретом, проте технологія лобіювання не

завжди відома. Учений аналізує цю технологію, щоб зрозуміти,

як саме вдається китайському лобі протягом багатьох років з

успіхом нейтралізувати шалену антикитайську кампанію, яка

об’єднувала в Америці навіть такі ворогуючі між собою сили, як

профспілки, “Міжнародну амністію” і християнських фунда-

менталістів, як Голлівуд і антикомуністи. Зібравши розрізнені

відомості з різних джерел, О.Янов зробив спробу описати

технологію вдалого лобіювання у статті “Ноу-хау” китайського

лобі”.

На думку дослідника, в основі міцного політичного лобі

Китаю у США знаходиться організація американо-китайського

бізнесу (US – China Business – USBC), яка об’єднує

Докладніше про це див. [116, 6-7].

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

522

американських та китайських бізнесменів. Після подій 1989

року (розстріл студентської демонстрації), які викликали вибух

антикитайських настроїв у США, ця організація

трансформувалася із невинної громадської організації в

інструмент лобістської діяльності. За цією трансформацією

стояла група американських інвесторів та експортерів, що

активно співпрацювала з Китаєм: компанії “Боїнг”, “Дисней”,

“Дженерал моторс” та “Дженерал електрик”.

Використання “п’ятої колони”

як технологія діяльності китайського лобі

USBC, зібравши докладну інформацію про всі фірми, що

співпрацюють із Китаєм, інформували конгресменів, що ці

фірми розміщені в їхніх виборчих округах. Для того, щоб

посилити вплив на конгресменів, USBC практикувала регулярні

зустрічі фірм, які розташовані в певних штатах, з

конгресменами цих же штатів. Зусилля USBC були спрямовані

не на адміністрацію, а на конгресменів та інтелектуалів

(високолобих “консультантів”, як їх називає О.Янов), які могли

дати відповіді на емоції антикитайських активістів зваженими

логічними аргументами. “Ну, припустимо, – пише О.Янов, –

конгресмени і сенатори від штату Вашингтон зустрічаються зі

своїми виборцями (і, між іншим, найбільшими донорами) із

фірми “Боїнг”. Чи конгресмени від штату Мічиган – з

“Дженерал моторс”? Що, власне, у цьому поганого? Так чому ж

не порадити уряду частіше запрошувати до Пекіна конгресменів

із дружніми візитами? Уряд, зрозуміло, до порад прислухався

(тільки за останні два роки в Китаї побувало близько 100

конгресменів).

О.Янов наводить факти, які свідчать про активне

використання технології “п’ятої колони”. Китайський уряд

оплатив у 1996 році візити в Китай понад десятку посадовців

американського Конгресу і брав участь у фінансуванні десятків

інших поїздок. У багатьох випадках вони фінансувалися

Китайським народним інститутом іноземних справ, зокрема 15

поїздок загальною вартістю $ 102096. Щонайменше 50 поїздок

частково профінансували урядові джерела.

Така обробка конгресменів та експертів-консультантів

приносить значні результати. “Тепер китайці більше не

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

523

панікують, – зазначає О.Янов, – коли якийсь конгресмен

вносить черговий законопроект, який звучить небезпечно. Вони

знають, що конгресмени із зернових штатів чи з тих, що

виробляють авіалайнери й електроніку, завжди зуміють

збалансувати антикитайських активістів” [116, 7].

Певну лобістську діяльність у США здійснюють

представники інтересів України – українська діаспора [66, 2-7].

У 70–80-і роки українське лобі в США зверталося до

проблеми порушення прав людини. Український конгресовий

комітет Америки (УККА) – представницька установа

американських українців – спрямувала свою діяльність на

організацію в Конгресі спеціального комітету з питань

поневолених націй, ратифікацію Конвенції про заборону

геноциду, реформування структури мовлення “Голосу Америки”

і радіо “Свобода” україн-ською мовою. Основними формами

лобіювання були участь у дискусіях із зовнішньополітичної

проблематики, організованими громадськими інституціями

США, та вплив на діяльність загальноамериканських партій

через українців – членів цих партій.

Після проголошення Україною незалежності українська

громада США переходить від негативного лобіювання (проти

радянської держави, до складу якої входила Україна) до пози-

тивного лобіювання (на підтримку демократів в Україні та

держави в цілому). Проте досі, як нам здається, лобістська

діяльність не стала засобом міждержавного спілкування ні зі

США, ні з іншими країнами.

Не менш важливим, ніж лобіювання на рівні владних

структур окремих держав, є лобіювання інтересів окремих країн

або груп країн у регіональних та міжнародних організаціях та

союзах. Це стає тим важливішим, що в останнє десятиріччя

значно зросла роль міжнародних організацій у міжнародних

відносинах. Про це свідчать події, пов’язані з діяльністю НАТО

в Югославії, з діяльністю європейських організацій щодо

введення євро, позиція ПАРЄ (Парламентської асамблеї Ради

Європи) щодо України і Росії.

7. І нарешті, важливою ланкою ПР-діяльності в

міжнародному середовищі є управління інформацією через

канали ЗМІ під час кризових ситуацій та міжнародних і

внутрішньодержавних конфліктів. Завдяки ПР-акціям можливе

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

524

забезпечення довіри до держави-учасниці міжнародного

конфлікту з боку світової громадськості.

§ 3. Міжнародні організації та ТНК

як суб’єкти ПР-діяльності

Перший аспект – основний, заради нього створюються та

існують окремі організації. Але й без другого не можна уявити

діяльності тієї чи іншої міжнародної організації. Другий аспект

безпосередньо пов’язаний з ПР-діяльністю. Він є предметом

вивчення в курсі “Зв’язки з громадськістю”, тоді як перший

вивчається в інших навчальних курсах, наприклад, “Міжнародні

організації”, “Міжнародна інформація”.

У різноманітних міжнародних організаціях функції зв’язків

з громадськістю виконують:

1. Секретаріати (Всесвітня метеорологічна організація).

2. Спеціалізовані структури внутрішніх організацій (ООН).

3. Регіональні або національні інформаційні центри певної

міжнародної організації.

Найбільш поширені такі засоби, що використовуються

міжнародними організаціями для здійснення зв’язків з

громадськістю:

⇒ поширення прес-релізів, комюніке, інших інформаційних

матеріалів з поточних подій;

⇒ публікації брошур, періодичних видань, книг із проблем

діяльності міжнародної організації;

⇒ спеціальні події (виставки, конференції, екскурсії тощо).

Частина цих засобів зорієнтована на зв’язки з внутрішньою

громадськістю (учасниками цієї міжнародної організації),

Інформаційна

діяльність

міжнародних

організацій має

два аспекти

Збирання, аналіз, систематизація, інте-

грація, узагальнення та поширення

інформації щодо предмета своєї

діяльн

сті.

Збирання, аналіз, систематизація, інте-

грація, узагальнення та поширення

інформації щодо самої організації та її

діяльності. Це і є власне ПР.

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

525

частина має більш універсальний характер і спрямовується на

різні верстви світової громадськості.

Більшість міжнародних організацій мають спеціалізовані

структури, які здійснюють зв’язки з громадськістю. Хоча назва

їх може бути іншою, проте коло питань, які вони вирішують,

дозволяє віднести їх до ПР-служб.

Організація Об’єднаних Націй

Інформаційна діяльність ООН забезпечується певною

системою інформаційних підрозділів, які представлені в

наведеній далі схемі.

Функції зв’язків із громадськістю тут виконує Департамент

громадської інформації (ДГІ) ООН. Один із найбільших

підрозділів створений у Секретаріаті Організації в 1946 році. У

при-йнятій у 1946 році, у зв’язку зі створенням Департаменту

громадської інформації резолюції Генеральної Асамблеї ООН

підкреслювалося: “ООН може здійснювати свої завдання тільки

в тому випадку, якщо народи всього світу будуть повністю ін-

формовані про її цілі та діяльність”.

Система інформаційних підрозділів ООН

Управління з

дослідження

та збирання

інформації

Департамент

громадської інформації

Бюро спікера

Генерального секретаря

ООН

Відділ ЗМІ

Бібліотечно

видавничий

відділ

Відділ сприяння

і зовнішніх відносин

Інформаційні центри ООН

у різних країнах світу

Секретаріат ООН

Комітет

з інформації

Постійний орган

Генеральної

асамблеї ООН

Університет та

інститути ООН

Просвітницьк

функції

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

526

У рекомендаціях Технічного консультативного комітету з

інформації ООН були сформульовані напрями діяльності,

функції і структура ДГІ. У них, зокрема, йшлося, що робота

цього Департаменту повинна бути організована і спрямована

так, щоб сприяти якомога кращому розумінню народами світу

діяльності та завдань ООН. У межах повноважень головних

органів Організації загальна відповідальність за проведення

інформаційної діяльності покладалася на Генерального

секретаря, а безпосередня, під його керівництвом, – на замісника

Генерального секретаря, який очолює ДГІ.

Прийоми та засоби діяльності ДГІ

1. Підтримка зв’язків із багатьма урядовими і неурядовими

організаціями як національними, так і міжнародними. Щоб

досягти успіху, ДГІ прагне різними шляхами та методами

зробити доступною інформацію ООН для своєї великої

аудиторії. Для цього розширюється використання різних мов,

складові частини інформаційних пакетів адаптуються з

урахуванням потреб різних груп населення.

2. Публікації про діяльність ООН у пресі, видання навчальних

матеріалів, книг.

3. Створення фільмів, теле- і радіопрограм, фотовиставок,

діапозитивів. Радіопрограми, що висвітлюють питання

Завдання

ДГІ та засоби

його

Преса

Радіо

Телебачення

Кіно

Зв’язки

з громадськістю

Наочність і

виставки

Видавнича

справа

Активне сприяння інформаційним органам,

представницьким установам та іншим

урядовим та неурядовим організаціям різних

країн, зокрема в поширенні інформації про

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

527

діяльності ООН, готуються для передачі майже на двадцяти

мовах. Більшість радіопрограм розсилається в записах майже

у 167 країн світу (3 тис. радіотрансляційних центрів). На

восьми мовах випускаються щотижневі новини для

ретрансляції місцевими та національними радіостанціями.

Телевізійні програми готуються ДГІ у вигляді коротких

тематичних і акту-

альних оглядів новин.

4. Організація семінарів та поїздок для журналістів.

5. Створення програм для аспірантів.

6. Створення і функціонування довідкового бюро штаб-

квартири ООН у Нью-Йорку.

7. Проведення екскурсій по центральному будинку ООН.

8. Організація бесід і доповідей.

9. Створення і функціонування інформаційних центрів ООН у

різних країнах (вони часто працюють у тісному контакті з

постійними представниками Програми розвитку ООН –

ПРООН).

10. Дитяча гра “Модель ООН” (у 1999 році була проведена в

Києві, у 2000 році – у Запоріжжі).

Фахівці зазначають, що в 1990 році 45-а сесія Генеральної

Асамблеї дала певні рекомендації щодо діяльності ДГІ. Сесія

засвідчила, що Департаменту слід продовжити зусилля щодо

підвищення інформованості народів світу про роботу і цілі

ООН, зміцнення її репутації.

Структура ДГІ

(реорганізація 1993 р.)

1. Бюро спікера Генерального секретаря ООН: забезпечує

зв’язок Генсека та інших керівників ООН зі ЗМІ. Відповідає

за поширення офіційних документів, прес-релізів та інших

інформаційних матеріалів ООН серед акредитованих при

Організації журналістів.

Це Бюро – перше й головне джерело інформації із усіх

найважливіших питань різноманітної діяльності ООН і,

передусім, її Генерального секретаря.

Засоби ПР -діяльності Бюро спікерів:

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

528

⇒ Щоденні прес-брифінги забезпечують інформацією

акредитованих при штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку

журналістів. Тут вони можуть швидко “з перших уст”

дізнатися про роботу Генерального секретаря та його

численних спеціальних представників, помічників тощо.

Спікери роз’яснюють погляди Генерального секретаря на ті

чи інші події у світі, поширюють інформацію про ООНівські

операції, мирні ініціативи, зусилля тощо.

⇒ На запити преси Бюро організовує інтерв’ю з Генеральним

секретарем.

⇒ Організовуються зустрічі з іншими керівними діячами ООН.

⇒ Спікери супроводжують Генерального секретаря в поїздках

за кордон, здійснюючи інформаційне забезпечення цих

поїздок за допомогою організації прес-конференцій,

брифінгів, інтерв’ю в країні перебування.

2. Відділ ЗМІ висвітлює діяльність ООН у ЗМІ, готує теле-,

радіо-, фотоінформаційні матеріали, відповідає за

акредитацію та контакти з журналістами, за поширення кіно-

і відеопродукції.

3. Бібліотечно-видавничий відділ відповідає за планування та

виконання видавничої програми ООН, графічне оформлення,

картографічне забезпечення. Крім того, він виконує

дослідницькі та довідкові функції, випускає “Щорічник

ООН”, “Хроніку ООН” і газету “Розвиток бізнесу”. У складі

відділу – бібліотека імені Дага Хаммершельда, видавничий

підрозділ, Служба публікацій.

4. Відділ сприяння та зовнішніх відносин забезпечує зв’язок та

співробітництво з іншими підрозділами системи ООН та

неурядовими організаціями, розробляє політику, стратегію та

програму роботи, випускає тематичні матеріали для

поширення різними каналами, включаючи мережу

інформаційних центрів ООН. Відділ об’єднує: відділ

інформцентрів, відділ комунікацій і управління програмами,

відділ поширення.

ДГІ оперативно висвітлює всі події та заходи, що

відбуваються в стінах ООН, готуючи прес-релізи англійською та

французькою мовами.

Кореспонденти, акредитовані у Нью-Йорку, Женеві та

Відні, як правило, отримують інформацію про те, що

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

529

відбувається впродовж декількох годин. Усю інформацію для

своїх статей – від вихідних даних до статистичних показників і

прогнозів експертів – вони можуть знайти в періодиці,

брошурах, редакційних статтях та інших матеріалах.

Більш як 1500 представників ЗМІ зі всього світу

акредитовані при штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. ДГІ

використовує їхні можливості для підтримки інтересу світової

громадськості до ООНівських подій. У цьому ж контексті

використовуються можливості понад 800 неурядових

організацій, що мають представництва в ООН і співпрацюють з

ДГІ. Крім того, близько 500 кореспондентів акредитовані в

Женеві й понад 300 – у Відні.

Професіонали ДГІ з багаторічним стажем керуються

принципом: “Інформованість громадськості може бути

перетворена на її підтримку ООН, що так необхідна Організації

після закінчення “холодної війни”. Громадський інтерес до

роботи ДГІ повинен підтримуватися шляхом концентрації уваги

до її успіхів (“success stories”) та позитивних політичних і

гуманітарних акціях та досягненнях”.

Організація Північноатлантичного договору

(НАТО)

Інформаційна діяльність НАТО забезпечується такими

структурами:

1. Бюро інформації та друку, яке має два структурні підрозділи:

а) Служба зв’язків зі ЗМІ;

б) Інформаційна служба.

2. Інформаційні центри, створені в окремих країнах світу.

Засоби інформування громадськості про діяльність

Альянсу:

⇒ публікації, що висвітлюють цілі та діяльність НАТО, її

історію: довідникові видання, книги, періодичні видання

тощо;

⇒ підтримка публікаційної діяльності деяких неурядових

організацій шляхом надання фінансової, технічної та іншої

допомоги;

⇒ рекламування публікацій, що спрямовані на вдосконалення

знань громадськості про НАТО;

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

530

⇒ надання стипендій на наукові дослідження (пов’язані з

діяльністю Альянсу) та демократичними інститутами Заходу;

⇒ поширення інформації через дипломатичні канали та

посольства країн-членів НАТО;

⇒ електронні засоби;

⇒ поїздки лекторів;

⇒ організація семінарів;

⇒ створення інформаційних центрів в окремих країнах;

⇒ програми обміну студентами;

⇒ участь у розробці телепрограм, що стосуються різних

аспектів діяльності НАТО;

⇒ допомога в організації міжнародних наукових конференцій,

що стосуються НАТО;

⇒ зйомки документальних фільмів;

⇒ фотовиставочний Союз забезпечує світову пресу

фотографіями тощо.

Служба зв’язків зі ЗМІ

⇒ Опікується питаннями, пов’язаними з акредитацією журналістів.

⇒ Публікує пресові бюлетені, комюніке та промови Генерального

секретаря.

⇒ Готує щоденний огляд преси та добірку інформаційних матеріалів

для персоналу, що працює у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.

⇒ Влаштовує для представників ЗМІ інтерв’ю з Генеральним

секретарем та іншими посадовими особами НАТО, надає технічну

допомогу та необхідне устаткування для радіо- і телепередач.

⇒ Допомагає урядам у роз’ясненні громадянам їхніх країн політики

Альянсу та його завдань.

⇒ Підтримує міцні контакти з національними інформаційними

службами та неурядовими організаціями і здійснює заходи, спрямовані

на роз’яснення громадськості кожної країни-члена НАТО її цілей та

досягнень, адже визнання широкою громадськістю досягнень Альянсу

та його ролі в сучасну епоху, що прийшла на зміну “холодній війні”,

має велике значення для забезпечення спроможності НАТО

здійснювати свої завдання.