Старцев О.В. Підприємницьке право

Подождите немного. Документ загружается.

липні у майно, ідо становить предмет прямого (фінансового) лі-

зингу, повертається лізингодавцю.

В свою чергу вищезазначене не означає повну заборону на

перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до

лізингоодержувача. Частина 2 ст. 8 Закону «Про фінансовий лі-

зинг» прямо передбачає можливість укладання сторонами дого-

вору фінансового лізингу договору купівлі-продажу предмета

лізингу. У цьому випадку право власності на предмет лізингу

переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати

ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбаче не

інше. Щодо прямого лізингу, то перехід права власності на

предмет лізингу можливий на підставі ст. 705 ЦК; у цьому разі

якщо умова щодо купівлі-пролажу міститься власне в лізинго-

вому договорі, за терміно.іоі ісю ЦК подібний договір називати-

меться «договір найму-продажу».

6. Прямий та фінансовий види лізингу передбачають строко

ве користування предметом лізингу. На відміну від прямого лі

зингу, щодо якого законодавством не встановлено чітких стро

ків користування, законодавство про фінансовий лізинг чітко

встановлює мінімальні межі такого строку — один рік. Макси

мальною межею строк користування предметом фінансового лі

зингу не обмежений.

7. Майно передається лізині оодержуначу за умови сплати

останнім періодичних лізингових платежів. їх сума нормативно

не встановлена і визначається за угодою сторін.

8. На відміну від прямого лізингу, відносини щодо якого

оформлюються двостороннім договорами між лізингодавцем і

и іингоодержувачем, оформлення відносин фінансового лізингу

здійснюється у формі багатостороннього договору за участю

лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника)

предмета лізингу тощо.

Форма лізингового договору залежить як від виду лізингу,

так і віл того, яке майно передається в лізинг. При визначенні

форми договору необхідно керуватися відповідними положен-

нями ЦК.

Так, наприклад, при передачі в прямий лізинг будівлі або ін-

шої капітальної споруди відповідний договір укладається в

письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК). Проте якщо ця будівля, спо -

руда передається на умовах фінансового лізингу (на строк один

рік і більше) або в прямий лізинг на той самий строк, договір

підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793) та державній

реєстрації (ст. 794 ЦК).

128

Договір прямого (фінансового) лізингу вважається укладе-

ним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних

умов, тобто є консенсуальним.

71. Поняття та ознаки договору концесії

Поняття концесії

Концесією вважається надання з метою задоволення громад-

ських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи ор-

ганом місцевого самоврядування на підставі концесійного дого-

вору на платній та строковій основі юридичній або фізичній

особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створен-

ня (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта

концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єк -

том підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зо-

бов'язань щодо створення (будівництва) та (або) управління

(експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та

можливого підприємницького ризику.

Характеристика концесії

1. Метою концесії є задоволення громадських потреб. Це

означає, що в разі концесійної діяльності досягається соці

альний ефект, розрахований на задоволення інтересів порів

няно великої наперед невизначеної кількості осіб. На це вка

зує, зокрема закріплення у ст. З Закону України від 16 лип

ня 1999 р. «Про концесії» переліку сфер господарської діяль

ності, в яких можливе застосування концесії: водопостачан

ня, відведення та очищення стічних вод; надання послуг

міським громадським транспортом; збирання та утилізація

сміття; надання послуг, пов'язаних з постачанням спожива

чам тепла; будівництво та експлуатація автомобільних доріг,

об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд

тощо.

2. Сторонами концесійних відносин є концесієдавець і кон

цесіонер.

Концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади

чи орган місцевого самоврядування. Концесіонерами можуть

бути юридичні особи та фізичні особи — суб'єкти підприєм-

ницької діяльності. Щодо деяких об'єктів концесії концесіоне-

ром може бути виключно юридична особа (див. Закон України

від 14 грудня 1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуа -

тацію автомобільних доріг»).

129

3. Відповідно до умов концесії концесіедавець надає конце

сіонеру права, а останній відповідно бере на себе зобов'язання

на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію)

об'єкта концесії. В концесію передається право на створення

(будівництво або добудову) майна (об'єкта концесії) і на по

дальше його використання (управління, експлуатацію) концесі

онером з метою отримання прибутку. Тобто концесія поєднує в

собі ознаки підряду (наприклад, виконання на с ти риск робо

ти із будівництва доріг за завданням концесісдавця) та інститу-

и» найму, оренди, фінансового лізингу (строкове, платне воло

діння і користування дорогою).

4. Концесія надається на визначений строк і оформлюється

шляхом укладання відповідного договору. Згідно зі ст. 9 Закону

«Про концесії» концесійний договір укладається на строк, виз

начений у договорі, який має бути не менше 10 років та не біль

ше 50 років. Концесіонер має право на подовження строку дії

концесійного договору у разі виконання його умов.

5. Концесія передбачає оплатне використання об'єкта кон

цесії. Концесійний платіж вноситься концесіонером відповідно

до умов концесійного договору незалежно від наслідків госпо

дарської діяльності. З останнім безпосередньо пов'язана ше од

на ознака концесії — покладення майнової відповідальності та

можливого підприємницького ризику на концесіонера.

6. Концесійний договір повинен укладатися в письмовій

формі. Він вважається укладеним з дня досягнення домовле

ності з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту дого

вору, тобто є консенсуальним.

72, Поняття та ознаки договору підряду

Поняття договору підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язуєть-

ся на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої

сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та

оплатити виконану роботу.

Характеристика договорів підряду

1. Предметом договору підряду є робота, що виконується

підрядником, а точніше — її результат. Поняття «робота» сфор-

мульоване в ст. 1 Закону України від 22 лютого 2000 р. «Про за-

купівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», згідно з

якою до робіт належить будь-яка діяльність, пов'язана з проск-

130

туванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією,

капітальним ремонтом та реставрацією об'єктів і споруд вироб-

ничого та невиробничого призначення, технічним переозброєн-

ням діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у

тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження,

аеро- та супутникова фотозйомки та інші, якщо вартість вико-

нання цих послуг не перевищує вартості самого будівництва.

2. Загальні положення ЦК щодо договору підряду не обме

жують суб'єктний склад відносин за договором підряду. Тобто

сторонами договору підряду можуть бути юридичні й фізичні

особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності.

Особливості передбачені лише щодо договорів підряду на

виконання окремих робіт і зумовлені специфікою останніх.

Так, наприклад, за договором побутового підряду замовником

може бути лише фізична особа, а підрядником — юридична або

фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності (ст. 865

ЦК).

3. Згідно зі ст. 839 ЦК підрядник зобов'язаний виконати ро

боту, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми

засобами, якщо інше не встановлено договором, тобто сторони

можуть встановити обов'язок замовника забезпечити підрядни

ка матеріалами і засобами.

У законодавстві немає визначення поняття «матеріал», нато-

місіь воно визначає поняття «матеріальний актив», яке можна

застосувати в цьому разі. До матеріалів (засобів), що викорис-

товуються підрядником на виконання договору підряду, нале-

жать як засоби виробництва, так і відповідна сировина, шо спо-

жинається в процесі виконання договору.

4. Підрядник виконує роботу на власний ризик. По-перше,

це означає, що він відповідає за якість власне виконаних робіт.

Згідно зі ст. 857 ЦК робота, виконана підрядником, має відпо

відати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або не

повноти — вимогам, шо зазвичай ставляться до роботи відпо

відного характеру, на момент передання її замовникові.

По-друге, ризиковий характер діяльності підрядника полягає

в тому, шо відповідно до ст. 855 ЦК якщо предмет договору

підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або

закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підряд-

ник не мас права вимагати плати за роботу, крім тих випадків,

коли знищення предмета договору підряду або неможливість

закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, передано-

го замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконан-

5* 131

ця роботи або якщо таке знищення чи неможливість закінчен -

ня роботи сталися після пропущений замовником строку прий-

няття виконаної роботи.

По-третє, підрядник, як і будь-який інший суб'єкт підпри-

ємницької діяльності, самостійно несе ризики порушення ним

або його контрагентами (замовником, субпідрядниками тощо)

договірних зобов'язань та інших правил здійснення господар-

ської діяльності.

5. Робота виконується підрядником за завданням замовника.

Це означає, що замовник повинен ставити підряднику чітке

завдання, за якісне та вчасне виконання якого той відповідає.

Це завдання може ставитися як власне у тексті договору підря

ду, так і н інших документах, що разом з договором оформлю

ють відносини замовник-підрядник.

6. Замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану під

рядником. Згідно зі ст. 853 ЦК замовник зобов'язаний прийня

ти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підря

ду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів

віл умов договору або інших недоліків негайно заявити про них

підрядникові. Документом, що підтверджує приймання замов

ником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних

робіт.

7. Замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу. Така

оплата відбувається на основі погодженої сторонами ціни робо

ти, що включає відшкодування витрат підрядника та плату за

виконану ним роботу. Якщо договором підряду не передбачена

попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, за

мовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну

після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано на

лежним чином і в погоджений строк або, за згодою замовни

ка, — достроково. Підрядник має право вимагати виплати йо

му авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

8. ЦК вказує на необхідність встановлення строків виконан

ня робіт або їх окремих етапів у договорах підряду (ст. 846). Як

що у договорі підряду не встановлені строки виконання робо

ти, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має

право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до

суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв діло

вого обороту.

9. Договір підряду є консенсуальним договором, тобто вва

жається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належ

них випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Дого-

132

вір побутового підряду є публічним договором. Тому підприє-

мець не має права відмовитися від укладання публічного дого-

вору за наявності у нього можливостей надання споживачеві

відповідних товарів (робіт, послуг) — ч. 4 ст. 633 ЦК.

ЦК не містить вказівки щодо форми, в якій повинні уклада-

тися договори підряду. Щоправда, ст. 866 вказує, що договір

побутового підряду вважається укладеним у належній формі,

якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший доку-

мент, що підтверджує укладання договору.

73. Поняття та ознаки договору підряду на

капітальне будівництво

Поняття договору підряду на капітальне будівництво

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона

(підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замов-

лення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовни-

кові у встановлений строк визначений договором об'єкт відпо-

відно до проектно-кошторисної документації або виконати обу-

мовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зо-

бов'язується передати підряднику затверджену проектно-кош-

торисну документацію, надати йому будівельний майданчик,

прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Характеристика договору підряду на капітальне будівництво

І. Предметом договору підряду на капітальне будівництво є

об'єкт будівництва, що будується і здається замовнику, або ви -

конання будівельних робіт.

Об'єкт будівництва — окремий будинок або споруда (з усім

устаткуванням, яке до них належить, інструментом і реманен-

том, галереями, естакадами, внутрішніми інженерними мережа-

ми водопостачання, каналізації, газопроводу, теплопроводу,

електропостачання, радіофікації, підсобними і допоміжними

надвірними будівлями, благоустроєм та іншими роботами і вит-

ратами), на будівництво, реконструкцію яких повинні бути

складені окремо проект і кошторис. Якщо на будівельному май-

данчику за проектом (робочим проектом) споруджується тільки

один об'єкт основного призначення, то поняття «об'єкт будів-

ництва» збігається з поняттям «будова», що визначається як су-

купність будинків та споруд (об'єктів), будівництво та реконс-

трукція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-

кошторисною документацією із зведеним кошторисним розра-

133

хунком вартості будівництва, на яку в установленому порядку

затверджується титул будови.

2. Згідно з ГК та ЦК учасниками (сторонами) договору під

ряду на капітальне будівництво є замовник і підрядник.

Замовником є учасник контракту, який визначає умови

складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює роз-

рахунки за них з підрядником.

У свою чергу підрядником є учасник будівництва, який зо-

бов'язаний на свій ризик і за обумовлену ціну виконати перед-

бачені договором роботи і передати їх замовнику у встановлені

строки.

Крім того, у відносинах підряду на капітальне будівництво,

зважаючи на тривалість, складність, а також значну вартість ро-

біт, що виконуються, можуть брати участь й інші особи — ін-

вестори, гаранти тощо.

3. Підрядник будує об'єкт своїми силами і засобами. У вузь

кому розумінні ця ознака розкривається в ч. З ст. 318 ГК, від

повідно до якої забезпечення будівництва матеріалами, техно

логічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устатку

ванням покладається на підрядника, якщо інше не передбаче

но законодавством або договором. Іншими словами, матеріаль

но-технічне забезпечення будівництва покладається на підряд

ника, якшо інше не встановлено договором будівельного підря

ду (ст. 879 ЦК).

4. Об'єкт будується і здається замовнику у встановлений до

говором строк. Виконання робіт повинно починатись, здійсню

ватись і закінчуватись у встановлені договором строки. При

визначенні цих строків сторони враховують вихідні умови, що

встановлені інвестором або передбачені проектом. Строки ви

конання робіт по окремих етапах визначаються сторонами на

підставі календарного плану будівництва.

5. Об'єкт повинен відповідати проектно-кошторисній до

кументації. До складу проектної документації входять затвер

джені текстові та графічні матеріали, якими визначаються

містобудівні, об'емно-планувальні, архітектурні, конструк

тивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси

об'єктів будівництва. Проектна документація на будівництво

об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними да

ними на проектування з дотриманням вимог державних стан

дартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудо

ви та затверджується замовником в установленому законом

порядку.

134

6. Замовник, зокрема, надає підряднику будівельний май

данчик. Це означає, що вибір будівельного майданчика, пере

дача його підряднику за актом у встановлені строки, забезпе

чення можливості вільного, безперервного і безперешкодного

доступу на майданчик для виконання робіт в умовах діючого

виробництва є обов'язком замовника.

7. Замовник зобов'язаний передати підряднику затверджену

проектно-кошторисну документацію.

Замовник має право без узгодження з підрядником вносити

шіни до проектної документації в процесі її розробки. Але як-

що зміни зумовлюють перегляд строків виконання робіт та (або)

їх ціни, замовник зобов'язаний переглянути ці строки та (або)

ціну, а у разі невідповідності профілю додаткових робіт можли-

востям підрядника самостійно залучити відповідного виконавця.

8. Замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Сторо

ни самостійно визначають у договорі порядок, строки, умови

платежів і розрахунків за виконані роботи і послуги. Оплата ро

біт може здійснюватись за готовий об'єкт або шляхом проміж

них платежів (за етапи, комплекси робіт, конструктивні еле

менти, окремі види робіт та послуг). За домовленістю замовник

перераховує підряднику аванси, здійснює оплату за будівельні

матеріали, устаткування, конструкції, що поставляє підрядник.

9. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану під

рядником. Після виконання всіх передбачених проектом робіт

підрядник здає об'єкт замовнику в гарантійну експлуатацію. В

процесі здачі-приймання об'єкта сторони перевіряють відповід

ність закінчених робіт умовам договору.

10. Договір підряду на капітальне будівництво є консенсу-

альним договором, укладається в письмовій формі і набуває

чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх іс

тотних умов.

74. Поняття та ознаки договорів перевезення

вантажів і пасажирів

Поняття договорів перевезення вантажів і пасажирів

За договором перевеления вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (від-

правником) вантаж до пункту призначення та видати його осо-

бі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а від-

правник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу вста-

новлену плату.

135

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник)

зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту

призначення, а в разі здавання багажу — також доставити ба-

гаж до пункту призначення та видати його особі, яка має пра-

во на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити

встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу — також

за його провезення.

Характеристика договорів перевезення вантажів і пасажирів

1 Предметом цих договорів є перевезення вантажу, пасажи-

рів, їх багажу та пошти.

Вантажем вважаються матеріальні цінності, які перевозяться

залізничним транспортом у спеціально призначеному для цьо-

го вантажному рухомому складі. При цьому поіігта та запаси,

призначені для споживання піл час перевезення, до вантажу не

належать.

Пасажиром є фізична особа, яка користується транспортним

засобом, але не причетна до керування ним.

Багажем вважаються речі, вантаж, упаковані для відправлен-

ня транспортом, які перевозяться окремо від пасажира; руїною

поклажею є упаковані для перевезення речі, що перевозяться

пасажиром.

Поштою є кореспонденція та інші предмети, то відправля-

ються поштовою адміністрацією та призначені .ин неї.

2. Сторонами договору перевезення вантажів є відправник і

перевізник вантажу. Крім того, у відносинах перевезення ван-

тажу бере участь І його одержувач, не виступаючи, щоправда,

стороною договору перевезення. Відносини одержувача з від-

правником та перевізником визначаються товарно-транспор-

тною накладною (при перевезенні вантажів автомобільним

транспортом), накладною та квитанцією (при річкових переве-

зеннях), коносаментом (при морських перевезеннях), наклад-

ною (при перевезенні вантажів залізницею).

Сторонами договору перевезення пасажирів та їх багажу

виступають перевізник і пасажир (група пасажирів).

Стаття 6 Закону України від 10 листопада 1994 р. «Про тран-

спорт» встановлює положення про те, шо перевезення пасажи-

рів, вантажів, багажу та пошти здійснюються відповідними під-

приємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статута-

ми, на загальному рівні обмежуючи тим самим участь фізичних

осіб у відповідних договорах як перевізників. Натомість І К і

ЦК не містять заборони фізичній особі бути перевізником. ГК,

136

містячи у ст. 306 положення про те, шо перевезення вантажів є

господарською діяльністю, опосередковано зобов'язує фізичну

особу, що бажає стати перевізником, набути статусу суб'єкта

підприємницької діяльності.

3. Вантаж, пасажир та його багаж повинні бути доставлені

перевізником до пункту призначення. Пунктом призначення с

місце, що зазначене в документі, який підтверджує укладання

договору перевезення, у якому закінчується перевезення ванта

жу, пасажиру та багажу.

4. Перевізник зобов'язується вчасно доставити ввірений йо

му відправником вантаж або перевезти пасажира та його багаж,

а також видати одержувачеві та пасажиру вантаж та, відповідно,

багаж.

Згідно зі ст. 919 ЦК перевізник зобов'язаний доставити ван-

таж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк,

встановлений договором, якщо інший строк не встановлений

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-

правовими актами 1.1 правилами, що видаються відповідно до

них, а в разі відсутності таких строків — у розумний строк. За

змістом ст. 307 ГК строк, у разі відсутності відповідних вказі-

вок в законодавстві, повинен зазначатися в договорі, тобто є

істотною умовою договору перевезення вантажу, шо виключає

можливість укладення безстрокового договору перевезення

вантажу.

Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про при-

буття вантажу на його адресу. Одержувач зобов'язаний прийня-

ти вантаж, який прибув. Він має право відмовитися від прий-

няття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде вста-

новлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість

повного або часткового використання його за первісним приз-

наченням.

5. Відправник (пасажир) зобов'язаний оплатити послуги з

перевезення. Відповідні розрахунки формуються за угодою сто

рін, за винятком випадків встановлення державою регульованих

тарифів.

75. Поняття та ознаки договору транспортного

експедирування

Поняття договору транспортного експедирування

За договором транспортного експедирування одна сторона

(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторо-

137

ни (клієнта) виконати або організувати виконання визначених

договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Характеристика договору транспортного експедирування

1. Предметом договору транспортного експедирування с ви

конання або організація виконання послуг, пов'язаних з пере

везенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором

надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо

пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експор

тного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за догово

ром транспортного експедирування.

Законом України від 1 липня 2004 р. «Про транспортно-ек-

спедиторську діяльність» встановлюються види транспортно-

експедиторських послуг. Так, згідно зі ст. 8 цього Закону екс-

педитори за дорученням клієнтів:

— забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а

також організовують перевезення вантажів різними видами

транспорту територією України та іноземних держав відповідно

до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог

Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»;

— фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші

транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на заліз

ничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчас

ного відправлення вантажів;

— здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопичен

ням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням,

зберіганням, перевезенням вантажів;

— ведуть облік надходження та відправлення вантажів з пор

тів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

— організовують охорону вантажів під час їх перевезення,

перевалки та зберігання;

— організовують експертизу вантажів;

— здійснюють оформлення товарно-транспортної докумен

тації та її розсилання за належністю;

— надають в установленому законодавством порядку учас

никам транспортно-експсдиторської діяльності заявки на від

правлення вантажів та наряди на відвантаження тощо.

2. Сторонами договору транспортного експедирування є клі

єнт і експедитор.

Експедитором (транспортним експедитором) є суб'єкт гос-

подарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок

виконує або організовує виконання транспортно-експедитор-

138

ських послуг, визначених договором транспортного експедиру-

вання. Клієнтом у свою чергу є споживач послуг експедитора

(юридична або фізична особа), який за договором транспортно-

го експедирування самостійно або через представника, що діє

від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати

або забезпечити виконання визначених договором транспор-

тного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату

експедитору.

3. Договір транспортного експедирування є оплатним. Пла

тою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експе

дитору за належне виконання договору транспортного експеди

рування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора

на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання

договору транспортного експедирування, на оплату зборів

(обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні дого-

вору транспортного експедирування.

4. Договір транспортного експедирування укладається у

письмовій формі і є консенсуальним.

5. Перевезення вантажів супроводжується товарно-тран

спортними документами, складеними мовою міжнародного

спілкування залежно від обраного виду транспорту або держав

ною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

— авіаційна вантажна накладна;

— міжнародна автомобільна накладна;

— накладна СМГС;

— коносамент;

— накладна ЦІМ;

— вантажна відомість;

— інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтвер-

джується єдиним транспортним документом або комплектом

документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних,

коносаментів тощо), які відображають шлях прямування ванта-

жу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

76. Поняття та ознаки договору страхування

Поняття договору страхування

Договором страхування є письмова угода між страхувальни-

ком і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зо-

139

бов'язання у разі настання страхового випадку здійснити стра-

хову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у до-

говорі страхування страхувальником, на користь якої укладено

договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо),

а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у

визначені строки та виконувати інші умови договору.

Характеристика договору страхування

1. Сторонами договору страхування є страховик і страхуваль

ник. Проте учасників страхових правовідносин може бути біль

ше — крім власне сторін договору страхування, до них належать

застраховані особи, а також вигодонабувачі.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у

формі акціонерних, повних, командитних товариств або това-

риств з додатковою відповідальністю, а також одержали у вста-

новленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність як без-

посередньо, так і через страхових посередників. Ними можуть

бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страховими брокерами є юридичні особи або громадяни, які

зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприєм-

ницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку

діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської

угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхуваль-

ник. Перестраховими брокерами вважаються юридичні особи,

які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у пе-

рестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із

страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестра-

хувальник.

Страховими агентами є громадяни або юридичні особи, які

діють від імені та за дорученням страховика і виконують части-

ну його страхової діяльності, а саме: укладають договори стра-

хування, одержують страхові платежі, виконують роботи,

пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшко-

дувань.

Страхувальниками в свою чергу визнаються юридичні особи

та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори

страхування або є страхувальниками відповідно до законодавс-

тва України (у разі обов'язкового страхування).

2. За договором страхування страховик бере на себе зо

бов'язання у разі настання страхового випадку здійснити стра-

140

хову виплату відповідній особі. Ознака захисту майнових інте-

ресів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій

є головною метою і призначенням інституту страхування.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 7 березня 1996 р.

«Про страхування» (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.)

страховим випадком вважається подія, передбачена договором

страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням

якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової

суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій

або іншій третій особі. У свою чергу страховою сумою є грошо-

ва сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування

зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкоду-

вання проводиться страховиком згідно з договором страхування

або законодавством на підставі заяви страхувальника (його

правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страху-

вання) і страхового акта (аварійного сертифіката), який склада-

ється страховиком або уповнонаженою ним особою (аварійним

комісаром) у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за

договором майнового страхування, в межах фактичних затрат

переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа,

що одержала страхове відшкодування, має до особи, відпові-

дальної за заподіяний збиток.

3. Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі

у визначені строки. Страховим платежем (страховим внеском,

страховою премією) вважається плата за страхування, яку стра-

хувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором

страхування. Особливістю договору страхування є те, що

обов'язок страхувальника сплатити страховий платіж має місце

завжди, а обов'язок страховика сплатити страхову суму — тіль-

ки в разі настання страхового випадку

Сплата страхувальником страхових платежів має значення

не тільки для належного виконання ним своїх зобов'язань за

договором страхування. Відповідно до ст. 18 Закону «Про стра-

хування» договір страхування набирає чинності з моменту вне-

сення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено

договором страхування.

Див.: Янишем В. Нормативное регулирование деятельности страховых организаций в

Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. — N> 2. — С. 12.

141

4. Договір страхування укладається в письмовій формі. Факт

укладання договору страхування може посвідчуватися страхо-

вим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), яке є формою догово-

ру страхування, що однак не позбавляє сторони цього договору

права викласти його в іншій письмовій формі.

Зважаючи на вищенаведене загальне правило про момент

набрання чинності договором страхування, він є реальним за

своєю правовою природою. Проте якщо в договорі страхування

застережене набрання ним чинності з моменту досягнення зго-

ди з усіх істотних умов (наприклад, з моменту підписання до-

говору сторонами), договір страхування вважатиметься консен-

суальним

77. Поняття та ознаки агентського договору

Поняття агентського договору (договору доручення)

За агентським договором одна сторона (комерційний агент)

зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якою

представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню

(надання фактичних послуг) від імені нього суб'єкта і за його

рахунок.

Характеристика агентського договору (договору доручення)

1. Сферою застосування агентських договорів є виключно

господарська (підприємницька) діяльність. На цс насамперед

вказує те, що агентською діяльністю за визначенням є підпри

ємницька діяльність, що в свою чергу зумовлює наявність пев

ного статусу у суб'єктів, що надають відповідні послуги. Крім

того, клієнти агента мають статус суб'єктів господарювання та

здійснюють господарську діяльність, в процесі і з приводу якої

користуються послугами агента.

2. Комерційний агент надає суб'єкту, якого він представ

ляє, послуги в укладенні угод чи сприяє їх укладенню. В цьо

му разі в обов'язки агента можуть входити як безпосереднє ук

ладення угоди в інтересах довірителя на умовах, що вказані в

агентському договорі, так і пошук можливих партнерів в ши

рокому розумінні (організація промо-акцій та ін.), що охоп

люється категорією «сприяння». Згідно з ч. 2 ст. 303 ГК ко

мерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє,

виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладени

ми за його посередництва, якщо інше не передбачено агент

ським договором.

142

Агентський договір є різновидом ширшого за предметом до-

говору доручення. Предметом агентського договору є надання

агентом послуг із укладення угод або сприяння в такому укла-

денні. Предметом договору доручення t вчинення повіреним

відповідних «юридичних дій» (ст. 1000 ЦК) — вчинення будь-

яких дій, що регулюються і не суперечать відповідним право-

вим нормам. Тобто предмет договору доручення не вичерпуєть-

ся укладенням повіреним угод, а може включати, наприклад,

представництво перед третіми особами (в тому числі представ-

ництво в судових та інших органах держави) або вчинення ін-

ших лій, не заборонених законодавством. Крім того, договір до-

ручення, на відміну віл агентського договору, не обов'язково

укладається в сфері і з приводу здійснення господарської (під-

приємницької) діяльності.

3. Сторонами агентського договору є комерційний агент і

суб'єкт, інтереси якого він представляє (клієнт).

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання

(громадянин або юридична особа), який за повноваженням, за-

снованим на агентському договорі, здійснює комерційне посе-

редництво. Наявність статусу суб'єкта господарської (підприєм-

ницької) діяльності у агента зумовлена визнанням агентської

діяльності підприємницькою (ч. 1 ст. 295 ГК).

Прямих вимог щодо наявності у клієнта за агентським дого-

вором статусу суб'єкта господарської (підприємницької) діяль-

ності законодавство не містить. Проте вказівка у визначенні

агентської діяльності на здійснення господарської діяльності, в

процесі чи з приводу якої укладається агентський договір, свід-

чить про необхідність мати статус суб'єктів господарської (під-

приємницької) діяльності обома сторонами агентського догово-

ру: як агентом, так і клієнтом.

4. Агентські відносини виникають у разі:

— надання суб'єктом господарювання на підставі договору

повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних

дій;

— схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє

комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта

агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням

наданого йому повноваження. Така угода вважається схваленою

клієнтом за умови, якщо він не відхилить перед третьою осо

бою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єк

том, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її ук

ладення.

143

5. Агент налає послуги від імені клієнта. Згідно зі ст. 239 ЦК

угода, вчинена представником, створює, змінює, припиняє ци

вільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Це озна

чає, що агент ніяких прав та обов"язків за угодами, які він ук

лав на виконання агентського договору, не набуває. Крім того,

ч. 4 ст. 295 ГК передбачає, що комерційний агент не може ук

ладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно се

бе особисто.

Агент надає послуги за рахунок клієнта. Це означає

обов'язок клієнта забезпечити агента коштами, необхідними

для виконання агентського договору, а також відшкодувати

агенту фактичні витрати, яких він зазнав при виконанні агент

ського договору (ч. 2 ст. 1007 ЦК). Крім того, згідно зі ст. 301

ГК відповідно до агентського договору комерційний агент одер

жує агентську винагороду за посередницькі операції, що здій

снені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмі

рі, передбаченому договором.

Агентський договір укладається в письмовій формі і є

консенсуальним. Він повинен визначати сферу, характер і по

рядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг,

права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерцій

ному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сто

ронами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторо

нами. За змістом ч. З ст. 297 ГК агентським договором повин

на бути передбачена умова щодо території, в межах якої комер

ційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У

разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважа

ється, що агент діє в межах території України.

78, Поняття та ознаки договору комісії

Поняття договору комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язу-

ється за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчи-

нити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок ко-

мітента.

Характеристика договору комісії

1. Предметом договору комісії є вчинення однієї чи декіль-

кох угод. Це робить інститут комісії схожим з інститутом ко-

мерційного посередництва, що оформлюється агентськими до-

говорами, предметом яких також є укладення угод, і, відповід-

144

но, відрізняє від інституту доручення, предметом якого є «вчи-

нення юридичних лій», в тому числі укладення угод.

Сторонами договору комісії є комісіонер і комітент. Сто

ронами господарського договору комісії є суб'єкти господарю

вання або суб'єкти господарювання і негосподарюючі суб'єк

ти — юридичні особи (ст. 179 ГК).

Комісіонер зобов'язується вчиняти угоди нід свого імені.

Це є чи не найголовнішою відмінністю договору комісії від

агентського договору (договору доручення), за яким агент (пові

рений) зобов'язується вчинити дії від імені клієнта (довірителя).

Згідно зі ст. 1016 ЦК за договором, укладеним з третьою

особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент

був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання

договору. Незважаючи не це майно, придбане комісіонером за

рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 101X ЦК). Таким

чином, під час комісії не відбувається передача права власності

від комісіонера до комітента — комітент хоча і не бере участі в

угоді з придбання (реалізації) майна, весь час залишається

власником цього майна або відповідних грошових коштів.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання

третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комі-

тента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при ви-

борі цієї особи або поручився за виконання договору (дель-

кредере)

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з

нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити

про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази.

Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права

вимоги до цієї особи.

Комісіонер вчиняє угоди за рахунок комітента, що є

спільною рисою договору комісії із агентським договором (до

говором доручення). Комісіонер має право на відшкодування

витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків

за договором комісії.

Комісіонер вчиняє угоди за винагороду. За змістом

ст. 1013 ЦК комітент повинен виплатити комісіонерові плату в

розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо до

говором комісії розмір плати не визначений, вона виплачуєть

ся після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін

за такі послуги. Якщо ж договір комісії не був виконаний з при

чин, які залежали від комітента, комісіонер мас право на комі

сійну плату на загальних підставах.

145

Згідно зі ст. 1020 ЦК комісіонер має право відраховувати на-

лежні йому за договором суми з усіх грошових коштів, шо на-

дійшли до нього для комітента, якшо інші кредитори комітен-

та не мають переважного перед ним права на задоволення своїх

вимог із грошових коштів, то належать комітентові. Крім того,

ст. 1019 ЦК дозволяє комісіонеру для забезпечення своїх вимог

за договором комісії притримати річ, яка має бути передана

комітентові.

6. Договір комісії є консенсу&пьним, тобто вважається укла-

деним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх Істотна

умов (найчастіше таким моментом виступає момент підписан-

ня його сторонами). Вказівок шодо форми договору комісії ЦК

не містить, тому застосовуються загальні положення статей

205-210 ЦК шодо форми угод. Згідно зі ст. 1012 ЦК договір ко-

місії може бути укладений на визначений строк або без визна-

чення строку, з визначенням або без визначення території йо-

го виконання, з умовою чи без умови шодо асортименту това-

рів, які є предметом комісії.

79. Поняття та ознаки договору консигнації

Поняття міме ні пліш

Консигнаційні операції і різновидом комісійних операцій,

тому до них застосовуються загальні положення гл. 69 ЦК.

До операцій резидентів, які здійснюються під час виконан-

ня договорів консигнації, належать операції з реалізації товарів,

відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується

за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначе-

ного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винаго-

роду продати з консигнаційного складу від свого імені товари,

які належать консигнанту.

Характеристика консигнації

І Переважне використання договору консигнації у зовніш-

ньоекономічній діяльності. Проте у жодному нормативному ак-

ті не міститься прямої заборони на здійснення консигнаційних

операцій виключно суб'єктами господарської діяльності Украї-

ни. Виходячи з принципу свободи договору (зокрема права сто-

рін укласти договір, який не передбачений актами цивільного

законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного за-

конодавства — ст. 6 ЦК), договори консигнації можуть застосо-

вуватися як у зовнішньоекономічній діяльності (за участю іно-

146

земного елемента), так і в діяльності на національному ринку (за

участю тільки суб'єктів господарської діяльності України).

2. Укладення договору консигнації можливе виключно між

суб'єктами підприємницької діяльності. Це істотно відрізняє

договір консигнації від суміжного договору комісії, який може

укладатися між юридичними і фізичними особами незалежно

від наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

3. В договорах консигнації консигнатор виступає від свого

імені, проте діє за дорученням та за рахунок консигнанта. Це

положення t аналогічним положенням ЦК шодо договору ко

місії, згідно з якими комісіонер діє від свого імені, за доручен

ням та за рахунок комітента. Таким чином, розрахунки за реа

лізовану продукцію проводяться безпосередньо між консигна

тором та третіми особами.

4. Метою договору консигнації є реалізація товару, належно

го консигнанту. В цьому консигнація схожа із комісією, метою

якої також с вчинення угод шодо майна, належного комітенту.

Проте консигнація, як правило, відрізняється від комісії за

строками, оскільки спрямована на довгострокове співробітниц

тво у сфері реалізації товару, а не на вчинення декількох угод.

Зазвичай строк консигнації становить 1-1,5 роки; комісії —

1—2 місяці

5. Консигнатор має право на винагороду за надані послуги з

реалізації товару. Подібне положення міститься і в ЦК шодо

договорів комісії.

6. Наявність у консигнатора складу (консигнаційного скла

ду), з якого консигнатор продає належні консигнанту товари.

Подібної ознаки інститут комісії не містить. Така особливість

зумовлена специфікою товарів, які передаються на консигна

цію (зазвичай це технологічне устаткування, транспортні засо

би, будівельні матеріали, на відміну віл договорів комісії, пред

метом яких переважно є товари народного споживання).

80. Поняття та ознаки договору зберігання

Поняття договору зберігання

За договором іберігання одна сторона (зберігач) зобов'язуєть-

ся зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодав-

цем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Див : Комшиец Л Комиссия или консигнация А какая рмниия? // Все о бухгалтер-

ском у че те - 19 99 - N» 6 - С . 2 5.

147