Старцев О.В. Підприємницьке право

статус та орпшшшйно-правові форми об'єднань підприємств

передбачені гл. 12 ГК та іншими актами законодавства, зокрема

законами України від 21 листопада 1995 р. «Про промисло-во-

фінансові групи в Україні», від 14 вересня 1999 р. «Про угоди

про розподіл продукції» та ін.

2. До другої категорії суб'єктів господарської діяльності п. 2

ч. 2 ст. 55 ГК відносить фізичних осіб. Зазначені положення ГК

дозволяють займатися господарською діяльністю як громадя-

нам України, так і іноземним громадянам та особам без грома-

дянства, зареєстрованим відповідно до закону як підприємці.

Згідно зі ст. 129 ГК іноземці та особи без громадянства при

здійсненні господарської діяльності в Україні користуються та-

кими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і гром.і

дяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими

законами. До законів, які обмежують права іноземних громадян

та осіб без громадянства, належать, зокрема, положення

Земельного кодексу (ЗК) України, які, наприклад, забороняють

таким особам передавати землі сільськогосподарського призна-

чення у власність (ч. 4. ст. 22 ЗК). Водночас Кодекс не заборо-

няє передачу таким особам у власність земельних ділянок не-

сільськогосподарського призначення в межах населених пун-

ктів, а також земельних ділянок несільськогосполарського

призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані

об'єкти нерухомого майна, шо належать їм на праві приватної

власності (ч. 2 ст. 81).

9. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності

(громадяни-підприсмці)

Поняття громадяниііа-ііідіїриємця

Підприємцем є фізична скоба, яка є громадянином України,

іноземним громадянином, особою без громадянства, шо здій-

снює підприємницьку діяльність.

Характеристика правового статусу громалянина-нідприсмця

І. Громадянино.ч-підприємцем є фізична особа. Згідно зі

ст. 24 ЦК фізичною особою вважається людина як учасник

цивільних відносин (особистих немайнових та майнових —

див. ст. І ЦК). Громадянин, який бажає займатися підприєм-

ницькою діяльністю, після проходження відповідних реєстра-

ційних та інших передбачених законодавством процедур, до

свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту на-

родження, набуває додаткової ознаки — «суб'єкт підприєм-

ницької діяльності».

2. Згідно зі ст. 50 ЦК право здійснювати підприємницьку ді

яльність, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати

статусу громадянина-пщприємця має фізична особа з повною

цивільною дієздатністю.

Повну цивільну дієздатність мас фізична особа, яка досягла

18 років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи,

яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієз-

дл і пості з моменту реєстрації шлюбу. Крім того, повна цивіль-

на дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16

років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній

особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізич-

ній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприєм-

ницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це бать-

ків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклу-

вання така особа може бути зареєстровані як підприємець. У

цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності

з моменту державної реєстрації її як підпрж мня.

3. Громадянин-підприємець самостійно діє на ринку, всту

паючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та

обов'язків. Він с повноцінним самостійним суб'єктом ринку —

суб'єктом господарювання.

4. Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах

універсальної правоздатності — права займатися підприєм

ницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції. Це оз

начає здатність особи займатися будь-яким видом підприєм

ницької діяльності, здійснення якого не суперечить законо

давству. Він діє без установчих документів, на відміну від юри

дичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та об

межена видами діяльності, встановленими засновниками в ус

тановчих документах.

5. Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК громадянин -підприємець здійснює

свою діяльність на засадах свободи шдіірік мшшіва та відповід

но до принципів, передбачених у ст. 44 ГК, зокрема, здійсню

вати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб рин

ку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, шо не

суперечать закону.

6. Громаляниіі-ііілнріилісць уособлює і власника відповідно

го бізнесу, і орган управління ним. Це відрізняє його від дея

ких юридичних осіб зі складним порядком керівництва, зумов-

леним наявністю кількох органів управління із розподілом між

ними відповідних функцій

7. Чинне законодавство України не передбачає виокремлен

ня майна, яке використовується підгірне мнем для здійснений

підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому

громадянинові майна І ;ік. ч. 2 ст. 128 ГК та ч. 1 ст. 52 ЦК пря

мо встановлюють правило про те, шо громадянин-пілприсмець

відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою

діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону мо

же бути звернено стягнення. Фізична особа — підприємець, яка

перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'я іаннями, пов'язаними

з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і

масткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка на

лежатиме їй при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦК).

8. Громадянин-підприємець має можливість обрати спосіб

оподаткування доходів за спрощеною системою. Застосування

єдиного податку при оподаткуванні доходу приватного підпри

ємця регулюється Указом Президента України від 3 липня

1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, облі

ку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції

Указу від 28 червня 1999 р. № 746/99).

9. Громадянин ш.іприс мець має можливість не відкривати

банківський рахунок, працювати виключно за готівкові кошти і

використовувати готівкову виручку на свій розсуд.

10.Фізична особа набуває статусу суб'єкта підприємницької

діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встанов

леному законом.

10. Випадки заборони займатися підприємницькою

діяльністю фізичним особам

Право здійснювати підприємницьку діяльність, яку не забо-

ронено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-

підприсмця має фізична особа з повною цивільною дієздатніс-

тю. Але досягнення певного віку (реєстрація шлюбу, народжен-

ня дитини тощо) не є безумовним свідченням наявності у осо-

би повної цивільної дієздатності.

Крім випадків обмеження цивільної дієздатності фізичної

особи, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає

на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керу-

вати ними; особи, яка зловживає спиртними напоями, нарко-

тичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить

себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом

зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище

(ст. 36) або визнання її недієздатною, якщо вона внаслідок хро-

нічного, стійкого психічного ро t і.і. а не здатна усвідомлювати

іначення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК), на обсяг

дієздатності і, відповідно, на можливість набути статусу суб'єк-

та підприємницької діяльності впливають и інші чинники, зок-

рема вил трудової діяльності фізичної особи.

Так, не допускається іайняття підприємницькою діяльністю,

зокрема, посадовими особами органів державної податкової

служби (ч. 4 ст. 15 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про

державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону від

24 грудня 1993 p.), прокурорами і слідчими прокуратури (ч. 5

ст. 46 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокурату-

ру»), військовослужбовцями (абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України від

20 грудня 1991 р. «Про соціальний і правовий захист військо-

вослужбовців та членів їх сімей»), нотаріусами (ч. 2 ст. З Зако-

ну України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат»), державними

службовцями (п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону України від 5 жовтня

1995 р. «Про боротьбу з корупцією»), відповідними посадовими

особами органів місцевого самоврядунашім (див., зокрема, ч. 4

ст. 12, ч. 2 ст. 50, ч. З ст. 55 Закону України від 21 травня 1997 р.

«Про місцеве самоврядування в Україні») тощо.

Нарешті, відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів Ук-

раїни від 31 грудня 1992 р. № 24-92 «Про впорядкування діяль-

ності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за учас-

тю державних підприємств» керівникам, іаступникам керівни-

ків державних підприємств, установ і організацій, їх структур-

них підрозділів, а також посадовим особам державних органів,

органів місцевого і регіонального самоврядування заборонні її .

ся безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю.

11. Підприємства як суб'єкти підприємницької

діяльності: загальна характеристика та класифікація

Поняття підприємства

Підприємством є самостійний суб'єкт господарювання,

створений компетентним органом державної влади або органом

місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задово-

лення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного

здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої

господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та інши-

ми законами.

Характеристика підприємства

І. Піпприємство с самостійним суб'єктом права. Самостій-

ність підприємства, як і будь-якого іншого суб'єкта підприєм-

ницької діяльності, означає його комерційну свободу.

Згідно з ч . 2 ст. 67 ГК підприємства вільні у виборі предме-

та договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських

взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Вони

мають право реалізовувати самостійно всю продукцію, яка не

увійшла в державне замовлення або державне завдання, на

території України і за її межами, якщо інше не передбачено за-

коном. Також підприємства самостійно здійснюють зовнішньо-

економічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної

діяльності України і регулюється законами України, іншими

прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

(ст. 68 ГК).

2. Підприємство є суб'єктом господарювання, тобто за зміс-

том ч. 1 ст. 55 ГК — учасником господарських відносин, який

здійснює господарську (підприємницьку) діяльність, реалізую-

чи господарську компетенцію (сукупність господарських прав

та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність

за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків,

передбачених законодавством.

Однією з найважливіших ознак підприємства є самостій-

ність відповідальності за своїми зобов'язаннями усім належ-

ним йому майном (частини 1, 2 ст. 96 ЦК, ч. 2 ст. 219 ГК).

Учасник (засновник) підприємства не відповідає за зобов'язан-

нями підприємства, а підприємство не відповідає за зо-

бов'язаннями його учасника (засновника), крім випадків, вста-

новлених установчими документами (наприклад, щодо това-

риств з додатковою відповідальністю, а також повних та ко-

мандитних товариств) та законом (наприклад, шодо казенних

підприємств — ст. 77 ГК).

3. Підприємство створюється компетентним органом дер

жавної влади, органом місцевого самоврядування або іншими

суб'єктами. ГК підкреслює, що, зважаючи на існування в Ук

раїні трьох форм власності — державної, комунальної й при

ватної, підприємства створюються відповідними органами,

особами, уповноваженими управляти такою власністю. Цим

зумовлена і наступна класифікація підприємств, про що

йдеться далі.

4. Метою створення підприємства є задоволення суспільних

та особистих потреб.

У вузькому розумінні метою створення кожного підприємст-

ва є задоволення особистих потреб його засновників та найма-

них ними працівників. Це стає можливим у разі досягнений

прибутковості в роботі. Проте крім особистих потреб громадян

у достатньому рівні заробітної плати, існують і суспільні потре-

би (соціальні, з отримання освіти, лікування, у наукових роз-

робках у всіх сферах буття, якісній роботі органів влади, в тому

числі правоохоронних структур), без задоволення яких не може

нормально функціонувати підприємство будь-якої ({юрми влас-

ності. Ці потреби задовольняються за рахунок оподаткування

прибутку підприємства.

5. Мета, для якої створюється підприємство, досягається

шляхом здійснення ним систематичної господарської діяль

ності, а саме — виробничої, науково-дослідної, торговельної

та ін.

6. Згідно з ч. З ст. 62 ГК підприємство, якщо законом не

встановлено інше, діє на основі статуту. Для окремих видів

підприємств спеціальним законодавством встановлені винят

ки з цього загального правила (наприклад, за ст. 4 Закону

«Про господарські товариства» (статті 120, 134 ЦК) повне і

командитне товариства, незважаючи на те, шо вони є видами

підприємств, діють на підставі засновницького договору, а не

статуту).

7. Згідно з ч. 7 ст. 67 ГК підприємство є юридичною особою,

має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в уста

новах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікацій

ним колом. Відповідно до визначення юридичної особи, шо

міститься у ст. 80 ЦК, нею вважається організація, створена і

зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяєть

ся цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позива

чем та відповідачем у суді.

8. Згідно з ч. 2 ст. 62 ГК підприємства можуть створюватись,

зокрема, для отримання прибутку. Прибуток визначено у ст. З

Закону України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування при

бутку підприємств» (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.), за

якою прибуток визначається шляхом зменшення суми скориго-

НЛІІНІ о валового доходу звітного періоду на суму валових витрат

та суму амортизаційних відрахувань

Класифікація підприємств

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Укра-

їні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діс на основі приватної влас-

ності громадян чи суб'скта господарювання (юридичної особи);

—підприємство, що діє на основі колективної власності

(підприємство колективної власності);

—комунальне підприємство, що діс на основі комунальної

власності територіальної громади;

—державне підприємство, що діє на основі державної влас

ності;

—підприємство, засноване на змішаній формі власності (на

базі об'єднання м;ійна різних форм власності).

12. Приватні підприємства з олним та

кількома засновниками

Поняття приватного підприємства

Статгя 113 ГК містить загальне визначення приватного під-

приємства як з олним, так і з кількома можливими засновни-

ками, відповідно до якого приватним підприємством визнаєть-

ся підприємство, що діс на основі приватної власності одного

або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його

(їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є та-

кож підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта

господарювання — юридичної особи.

Характеристика приватного підприємства

1. Приватне підприємство з одним засновником діє на основі

приватної власності фізичної або юридичної особи — суб'єкта

господарювання.

Згідно зі ст. 325 ЦК суб'єктами права приватної власності є

фізичні та юридичні особи. Вони можуть бути власниками

будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відпо-

відно до закону не можуть їм належати. Фактично у приватнім

власності може перебувати будь-яке майно, що не знаходиться

у державній або комунальній власності.

Засновником приватного підприємства може бути фізична

особа (фізичні особи — при заснуванні приватного підприємства

з кількома засновниками) — громадянин України, іноземець або

особа без громадянства або одна юридична особа, що має статус

суб'єкта господарської діяльності (ст. 55 ГК). Спільного засну-

вання приватного підприємства фізичними і юридичними особа-

ми, а також кількома юридичними особами, на відміну від гос-

подарського товариства, законодавство fie передбачає.

2. Приватне підприємство з одним та кількома засновника-

ми діс як на основі праці його засновника (засновників), так і

з використанням найманої пращ. Законодавство не забороняє

(і не примушує) засновникам самостійно і.шматися певними

видами діяльності, визначеними статутом приватного підпри-

ємства. У разі залучення до цієї діяльності інших осіб на умо-

вах трудового договору, їх наймання здійснюється на підставах

і в порядку, передбаченому законодавством України про працю.

На відміну від господарського товариства, яке може засно-

вуватися за участю державної (комунальної) власності, приват-

не підприємство з двома та більше засновниками створюється

лише на базі приватної власності його засновників. Цс, зокре-

ма, зумовлено суб'єктним складом засновників приватного під-

приємства, адже фізичні скоби не можуть здійснювати повно-

важення шіасника щодо державного та комунального майна.

Інші ознаки приватного підприємства збігаються із загаль-

ними ознаками иідириі мсіил як оріані іліиипо-праноиої форми

господарювання.

13. Підприємство, засноване на власності

об'єднання громадян

Поняття підприємства, заснованого на власності об'єднання

громадян

Згідно з ч. 1 ст. 112 ГК підприємством об'єднання громадян

є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання

і ром.мин (громадської організації, політичної партії) для здій-

снення господарської діяльності з метою виконання їх статут-

них завдань.

Характеристика підприємства, заснованого на власності об'єд-

нання громадян

1. Підприємство об'єднання громадян є унітарним підпри

ємством. Це означає, що за змістом ч. 4 ст. 63 ГК воно створю

ється одним засновником — об'єднанням громадян, який пилі

ляі необхідне для його діяльності майно. Наявність інших спів-

засновників у підприємства об'єднання громадян — громадян,

юридичних осіб — суб'єктів господарської діяльності або інших

об'єднань громадян тощо виключається.

2. Підприємство об'єднання громадян засновується на влас

ності об'єднання громадян (громадської організації, політичної

партії).

Загальні положення ст. 24 Закону України від 16 червня

1992 р, «Про об'єднання громадин» дозволяють зареєстрованим

об'єднанням громадян з метою виконання статутних завдань і

цілей ЦІЙСІШМТН необхідну господарську та іншу комерційну

діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і ор-

ганізацій зі статусом юридичної особи, а також засновувати

підприємства. Положення ч. З ст. 112 ГК передбачають, що

іасіїовником підприємства об'єднання громадян і відповідне

об'єднання громадин, що мас статус юридичної особи, а також

об'єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його

статутом передбачено право заснування підприємств. Проте

політичні партії, створювані ними установи і організації не ма-

ють права засновувати підприємства, крім засобів масової ін-

формації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-полі-

тичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матері-

алів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лек-

цій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів, а також

самим займатись господарською та іншою комерційною діяль-

ністю. Фактично виступати засновниками підприємств як пов-

ноцінних суб'єктів господарювання, можуть лише громадські

організації.

3. Підприємство об'єднання громадян засновується для здій

снення господарської діяльності.

Засновані підприємства об'єднання громадян мають ста-

тус юридичних осіб і здійснюють свою діяльність на праві

оперативного управління або господарського відання відпо-

відно до цілей і завдань, передбачених їх установчими доку-

ментами.

4. Господарська діяльність, заради здійснення якої заснову

ється підприємство об'єднання громадян, покликана досягти

мети виконання статутних завдань такого об'єднання.

14. І її input меіно. засноване на власності

релігійної організації

Поняття підприємства, заснованого на власності релігійної ор-

ганізації

Підприємством релігійної організації є унітарне підприємс-

тво, засноване на власності релігійної організації для здійснен-

ня господарської діяльності з метою виконання її статутних зав-

дань. Це визначення фактично відповідає визначенню підпри-

ємства, заснованого на власності об'єднання громадян

Характе

ристика

підприє

мства,

заснован

ого на

власност

і релі-

гійної

організа

ції

1. Підп

риємство,

засноване

на

власності

релігійної

організа

ції, є

унітарним

характери

зується

наявністю

одного

засновни

ка —

релігійної

організаці

ї.

2. Відп

овідне

підприємс

тво

засновуєт

ься на

власності

релі

гійної організації.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 квітня 1991 р. «Про

свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації ма-

ють право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що

надаються їм на договірних засадах державними, громадськими

організаціями або громадянами. У власності релігійних органі-

зацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничо-

го, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти

та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності, при-

дбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертву-

ване громадянами, організаціями або передане державою, а та-

кож придбане на інших підставах, передбачених законом.

Відповідне майно може використовуватися релігійною орга-

нізацією на її розсуд, в тому числі як база для створення під-

приємства.

3. Підприємство, засноване на власності релігійної організа

ції, створюється для здійснення господарської діяльності.

Як і підприємства об'єднань громадян, підприємства, засно-

вані на власності релігійних організацій, можуть бути як суб'єк-

іами підприємницької діяльності (продавати предмети культу,

надавати послуги віруючим тощо), так і нскомершиними госпо-

дарськими організаціями (здійснювати благодійну діяльність,

розподіляти гуманітарну допомогу тощо).

4. Господарська діяльність, заради здійснення якої заснову-

і іьси підприємство релігійної організації, покликана досягти

мети, передбаченої в статуті такої організації.

Згідно з ч. 4 ст. 112 ГК релігійні організації у порядку, ви-

значеному чинним законодавством, мають право для виконан-

ня своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні,

виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та

інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, ін-

тернати, лікарні тощо), які мають права юридичної особи. Ста-

тутними завданнями, у свою чергу, є задоволення релігійних

потреб громадян сповідувати і поширювати віру (ст. 7 Закону

«Про свободу совісті та релігійні організації»). Зважаючи на це,

господарська діяльність заснованого релігійною організації ю

підприємства повинна стосуватися завдань задоволення релігій-

них потреб громадян. Наприклад, видавниче підприємство мо-

же випускати культову літературу, рестанраиійно-будівельне —

проводити вілнонлювальні роботи щодо ікон тощо.

15. Державне унітарне підприємство

Поняття державного унітарного підприємства

Державним унітарним підприємством є ПІДПРИЄМСТВО, шо ут-

ворюється компетентним органом державної влади в розпоряд-

чому порядку на базі відокремленої частини державної власнос-

ті, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його

управління.

Характеристика державного унітарного підприємства

1. Державне унітарне підприємство утворюється на базі ві-

докремленої частини державної власності.

Згідно зі ст. 326 ЦК у державній власності с майно, у тому

числі грошові кошти, що належать державі Україна. Об'єктами

права державної власності є:

—майно державних та казенних підприємств, державних ор

ганізацій, установ та закладів, шо діють на основі державної

власності (ст. 73 ГК);

—акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарю

вання різних форм власності (ст. 141 ГК);

—майно, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних

товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації;

—майно державних господарських об'єднань, які утворюють

ся переважно у ({юрмі корпорації або концерну, незалежно від

найменування об'єднання (комбінат, трест тощо) — ст. 120 ГК.

Саме на базі цього майна функціонують державні підпри-

ємства; самі вони, а саме їх майнові комплекси також є об'єк-

тами права державної власності (див. наведений перелік).

Майно державного унітарного підприємства перебуває у

державній власності і закріплюється за таким підприємством на

праві господарського відання чи праві оперативного управління

(ч. З ст. 73 ГК). Воно не несе відповідальності за зобов'язаннями

власника і органу влади, до сфери управління якою воно

належить.

2. Частина державної власності, що входить до статутного

фонду державного унітарного підприємства, як правило, не по-

діляється на частки. Згідно з визначенням унітарного підпри-

ємства (ч. 4 ст. 63 ГК) його статутний фонд не поділяється на

частки (паї), відповідно, статутний фонд державного унітарно-

го підприємства не поділяється на частки взагалі.

3. Державне унітарне підприємство створюється компетен

тним органом державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 326 ЦК від імені та в інтересах держави Ук-

раїна право власності здійснюють відповідні органи державної

влади. їх компетенція, в тому числі щодо розпорядження дер-

хавним майном, визначається нормативними актами, юридична

сила яких варіюється залежно від того, у якій сфері вони діють.

4. Державне унітарне підприємство створюється в розпоряд

чому порядку і належить до сфери управління органу, який йо

го створи»

Розпорядчий порядок утворення державного підприємства

означає, що такому утворенню передує видання компетентним

органом державної влади відповідного акта про це.

5. Правовий статус майна державного підприємства характе

ризується наявністю обмежень, шо не є характерними для юри

дичних осіб інших форм власності.

Так, крім закріплення майна за державним пілприємстиом

не на праві власності, а на праві господарського відання (див.

ст. 136) або оперативного управління (див. ст. 137 ГК), перед-

бачені обмеження на передачу безоплатно належного держав-

ному підприємству майна, встановлено правило щодо відчу-

ження належних такому підприємству основних фондів за по-

передньою згодою органу, до сфери управління якого воно

входить, як правило, на конкурентних засадах (ч. 2 ст. 75; див

також ч. 4 ст. 77 ГК), заборонено виступати засновниками

підприємств будь-яких організаційних форм та видів, госпо-

дарських товариств, кооперативів (ст. І Декрету Кабінету Мі-

ністрів «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприєм-

ницької діяльності, створених за участю державних підпри-

ємств») тощо.

6. Законодавством визначаються вили діяльності, займатися

якими можуть виключно державні підприємства. Наприклад,

відповідно до ст. 4 Закону «Про підприємництво» діяльність,

пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та бо

єприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих

особливо важливих об'єктів права державної власності, а також

діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-

медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням,

випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у

тому числі з їх космічними запусками із будь-якою мстою, мо-

же здійснюватися тільки державними підприємствами.

Класифікація державних унітарних підприємств

Згідно j ч X ст. 73 ГК держанні унітарні підприємства діють

як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприєм-

ницької діяльності, дії н.і основі статуту на принципах підпри-

ємництва, зазначених у ст. 44 ГК, і несе відповідальність за нас-

лідки своєї діяльності усім належним йому на праві господар-

ського відання майном (ст. 74 ГК).

Держава та орган, до сфери управління якого входить дер-

жавне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за

його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених законодав-

ством.

Кипиш підприємства згідно зі ст. 76 ГК створюються за рі-

шеннями Кабінету Міністрів України у галузях народного гос-

подарства, в яких:

—законом дозволено здійснення господарської діяльності

лише державним підприємствам;

—основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, пос

луг) виступає держава;

—за умовами господарювання неможлива вільна конкурен

ція товаровиробників чи споживачів;

—переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно не

обхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і ха

рактером потреб, шо ним задовольняються, як правило, не мо

же бути рентабельним;

— приватизацію майнових комплексів державних підпри

ємств заборонено законом.

Каіснпе підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями

лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі

недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до

сфери управління якого входить підприємство, несе повну суб-

сидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підпри-

ємства.

16. Комунальне унітарне підприємство

Поняття комунального унітарного підприємства

Комунальним унітарним підприємством є підприємство, що

утворюється компетентним органом місцевого самоврядування

в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини кому-

нальної власності і входить до сфери його управління

Характеристика комунального унітарного підприємства

1. Комунальне унітарне підприємство утворюється компе

тентним органом місцевого самоврядування і належить до сфе

ри його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне уні-

тарне підприємство, є представником власника — відповідної

територіальної громади, і виконує його функції у межах, визна-

чених законодавством.

2. Комунальне унітарне підприємство утворюється на базі ві

докремленої частини комунальної власності.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у

комунальній власності і закріплюється за таким підприємством

на праві господарського відання (комунальне комерційне під-

приємство) або на праві оперативного управління (комунальне

некомерційне підприємство). Воно не несе відповідальності за

зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування,

до сфери управління якого воно належить.

3. Комунальне унітарне підприємство утворюється в розпо

рядчому порядку. Створенню комунального підприємства, як і

державного, передує видання компетентним органом відповід

ного акта.

17. Підприємство споживчої кооперації

Поняття підприємства споживчої кооперації

Підприємством споживчої кооперації визнається унітарне

або корпоративне підприємство, утворене споживчим товарис-

твом (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих то-

вариств з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спі-

лок (об'єднань).

Характеристика підприємства споживчої кооперації

І. Підприємством споживчої кооперації визнається підпри-

ємство, утворене споживчим товариством (товариствами) або

спілкою (об'єднанням) споживчих товариств.

Відповідно до ч. 2 ст. I l l ГК споживчим товариством є са-

моврядна організація громадян, які на основі добровільності

членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для

спільної господарської діяльності з метою колективного органі-

зованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів.

Споживчі товариства створюють для здійснення своїх статутних

завдань будь-які підприємства, установи, організації, які, відпо-

відно, вважаються підприємствами споживчої кооперації

2. Підприємство споживчої кооперації може бути унітарним

або корпоративним.

Якщо підприємство створюється одним споживчим товарис-

твом (спілкою), воно вважається унітарним; якщо товариств

(засновників) два і більше, підприємство визнається корпора-

тивним.

3. Мстою створення підприємства споживчої кооперації і

здійснення статутних завдань засновників. Ці завдання в широ

кому розумінні викладені у ст. 1 Закону «Про споживчу коопе

рацію», згідно з якою споживча кооперація мас право здійсню

вати торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність,

не заборонену чинним законодавством України, сприяє соці

альному і культурному розвитку села, народних промислів і ре

месел, бере участь у міжнародному кооперативному русі. Нас

тільки широкими можуть бути і повноваження підприємства

споживчої кооперації; конкретний їх перелік міститься у стату

ті підприємства.

18. Господарські товариства як суб'єкти

підприємницької діяльності:

загальна характеристика та класифікація

Поняття господарських товариств

Господарськими товариствами визнаються підприємства або

шип суб'єкти господарювання, створені юридичними особами

та (або) громадянами" шляхом об'єднання їх майна і участі в

підприємницькій діяльності товариства з метою одержання

прибутку.

Характеристика господарських товариств

І Господарським товариством є юридична особа — підпри-

ємство або інший суб'єкт господарювання.

Частина 5 ст. 63 ГК прямо відносить господарські товарис-

тва до корпоративних підприємств. Це, в свою чергу, означає,

що на господарські товариства повною мірою поширюються за-

гальні положення ГК та інших актів законодавства, шо реї уїм

ють діяльність підприємств. Якщо загальні положення шодо

підпріамсін суперечать спеціальним положенням, що безпосе-

редньо визначають правовий статус господарських товариств,

застосовуються спеціальні положення відповідних нормативних

актів.

2. Господарське товариство створюється юридичними особа

ми та (або) громадянами.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГК засновниками і учасниками госпо-

дарського товариства можуть бути суб'єкти господарювання,

інші учасники господарських відносин, а також громадяни,

які не є суб'єктами господарювання. Тобто господарське това-

риство може бути засноване як юридичними, так і фізичними

особами, а також спільно фізичними і юридичними особами,

причому для заснування господарського товариства фізичній

особі не обов'язково мати статус суб'єкта підприємницької ді-

яльності. Крім того, незважаючи на наявність у назві терміна

«товариство», ЦК (ч. 2 ст. 114) та ГК (ч 1 ст. 79) передбача-

ють можливість господарського товариства діяти у складі од-

ного учасника.

3. Господарські товариства створюються шляхом об'єднання

майна та участі в підприємницькій діяльності їх засновників

(учасників). Внески (вклали) засновників (учасників) об'єдну

ються у статутний фонд (статутний, складений капітал) това

риства, що, власне, є характерним для будь-якої юридичної

особи.

На відміну від підприємств, шодо господарських товариств

деяких видів Законом «Про господарські товариства» передба-

чений мінімальний розмір статутного фонду. Крім того, зако-

нодавством встановлені випадки, коли від розміру статутного

фонду товариства залежить можливість останнього провадити

певні види діяльності.

4. Метою створення і діяльності господарського товариства

є отримання прибутку. Згідно з ч. 5 ст. 79 ГК господарські то

вариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяль

ністю, яка не суперечить законодавству України

Проте ознака отримання прибутку зберігається не в усіх гос-

подарських товариствах. Наприклад, згідно з ч. 4 ст. 33 Закону

України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову бір-

жу» фондова біржа, хоча і є акціонерним товариством, проте

мас статус організації, яка «створюється без мети отримання

прибутку та займається виключно організацією укладання угод

купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних».

5. Управління товариством здійснюють його органи і поса

дові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких здій-

2»,

Старцев О.В. Підприємницьке право

Подождите немного. Документ загружается.