Старцев О.В. Підприємницьке право

Подождите немного. Документ загружается.

http://zakon.at.ua/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Підприємницьке

право

Навчальний посібник

За редакцією кандидата юридичних наук, професора

О, В. Старцева

Київ

Видавництво "Істина"

2006

http://zakon.at.ua/

ББК 67.304.2

П68

П68 Пішірисчниііьке право: Навч. посіб. / За ред. О В Старцсва. К.

: Істина, 2006. - 208 с.

ISKN ')(,(,.7OIV75-5

У навчальному посібнику відповідно до положень

Цивільного, Господарського кодексів України та ін-

ших актів законодавства викладаються основні поло-

ження курсу "Підприємницьке право". Текст склада-

ється із запитань, які найчастіше виносяться на іспити

та заліки з курсу, та стислих відповідей на них.

Книга розрахована на студентів юридичних фа-

культетів, практикуючих юристів, адвокатів, нотаріу-

сів, викладачів права, науковців, підприємців, а також

усіх тих, хто цікавиться проблематикою правового за-

безпечення господарської діяльності.

КОЛЕКТИВ АВТОРІВ:

ШколвМй Людмила Вікторівна, канд.

юрид. наук, доцент — п. 1—9;

Старцев Олександр Валентинович, канд.

юрид. наук, професор — п. 10—105.

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Калюжний Ростиаіав Андрійович,

доктор юрид. наук, професор;

Зуб Ігор Володимирович,

канд. юрид. наук, доцент;

Красіліч Наталія

Дмитрівна, канд. юрид.

наук, доцент.

ББК 67.304.2

1. Поняття, предмет та метод підприємницького права

Поняття підприємницького права

/ПОприсмницьке право — система загальнообов'язкових норм

(правил), шо регулюють відносини у сфері зайняття підприєм-

ницькою діяльністю, встановлюються і охороняються держа-

вою.

Характеристика підприємницького права

1. Підприємницьке право — система норм (правил). Підпри

ємницьке право, як і будь-яка інша галузь права, не є сукупніс

тю норм, що регулюють відносини певного виду. Всі норми, хо

ча і запозичені з класичних галузей прана за ознакою регулю

вання відносин у сфері здійснення підприємницької діяльнос

ті, взаємопов'язані й формують систему із більш-менш чіткою

внутрішньою структурою і внутрішнім поділом. У межах галузі

підприємницького права виділяють правові інститути — сукуп

ність норм права меншого обсягу, то регулюють споріднені

відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які станов

лять предмет галузі, тобто відносин у сфері провадження під

приємницької діяльності (інститути договірного права, права

промислової власності, захисту економічної конкуренції, регу

лювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів пілпріи м

ницької діяльності та ін.). Сукупність інститутів, в свою чергу,

дозволяє виділити в межах галузі підприємницького права За

гальну та Особливу частини.

2. Норми підприємницького нрава мають загальнообов'язко

вий характер. Загальнообов'язковість означає, що як і в будь-

якій галузі права, норми підприємницького права обов'язкові

для виконання усіма суб'єктами, яким вони адресовані — заз

вичай до таких належать суб'єкти підприємницької діяльності,

їх засновники та посадові особи. На осіб, які хоч і не є суб'єк

тами підприємницької діяльності, проте проходять процедуру

створення та державної реєстрації такого суб'єкта, також поши

рюються норми підприємницького права.

3. Норми підприємницького права регулюють відносини у

сфері зайняття підприємницькою діяльністю. Іншими словами,

всі норми, шо прямо чи опосередковано регулюють такі відно

сини, становлять підприємницьке право, а відповідні відноси

ни є його предметом (див. нижче).

4. Норми підприємницького права встановлюються і охоро

няються державою. Держава уповноважує державні органи на

І"

ISBN 966-7613-75-5

прийняття тих чи інших рішень у відповідних сферах суспільних

відносин, в тому числі у сфері зайняття підприємницькою діяль-

ністю. Ці рішення об'єктивуються у вигляді обов'язкових для

виконання нормативних актів, охорона яких забезпечується

встановленням за їх невиконання юридичної відповідальності.

Предмет ні п фін мни її і. к і н о нрава

Предметом підпрш миицького права є специфічне коло сус-

пільних відносин, що виникають у процесі або у зв'язку зі здій-

сненням підприємницької діяльності її суб'єктами — носіями

взаємопов'язаних прав і обов'язків, передбачених і забезпече-

них законом. Відносини, то регулюються нормами підприєм-

ницького права, складаються на початковому етапі організації

підприємницької діяльності (прийняття рішення про створення

суб'єкта підприємницької діяльності, його державна реєстрацій,

отриманий дозволів на початок роботи), тривають упродовж

всього періоду її здійснення (отримання ліцензій, патентів, ук-

ладення та виконання договорів різних ШВІВ, захист своїх інте-

ресів в судових та інших державних органах) та закінчуються у

ш'язку з припиненням суб'єкта підприємницької діяльності

(відносини з визнання суб'єкта підприємницької діяльності

банкрутом, його ліквідація тошо).

Метод in input чинш.мни права

Метод підприємницького права, тобто спосіб впливу m

відповідні відносини, зумовлений специфікою метолів тих га-

лузей, норми яких належать до його складу. Наприклад, май

нові відносини, що складаються в процесі зайняття іпдприсм

ніші.кою діяльністю, регулюються нормами різних галузей

прана; відповідно й методи регулювання в кожному разі різні.

А саме: метод владних розпоряджень — при плановому розпо-

ділі матеріалів і коштів, що переважав при адміністративно-ко-

мандному управлінні державним сектором (адміністратишіе

право); метод заборони під загрозою покарання — при злочин-

них посяганнях на власність (кримінальне право); метод дого-

вору — при безпосередньому провадженні підприємницької ді-

яльності її суб'єктів, які вступають у майнові правовідносини

як рівноправні сторони (цишльне право); метод рівноправ'я —

при регулюванні майнових відносин між подружжям, то вини-

кають у разі поділу майна суб'єкта підприємницької діяльнос-

ті, заснованого на базі спільного сумісного майна подружжя

(сімейне прано) та ін. Загальним методом підприємницького

права є переважно дозвільний метод (для суб'єктів підприєм-

ницької діяльності — «дозволено все, що не заборонено зако-

ном»; для публічних органів влади — «дозволено те, що вста-

новлено законом»).

2. Співвідношення підприємницького

права з іншими галузями права

Підприємницьке прано — комплексна підгалузь. З кожної

класичної галузі підприємницьке право запозичає відповідні

правові норми, що прямо або опосередковано регулюють відно-

сини, які складаються у зв'язку із зайняттям підприємницькою

діяльністю.

У складі підприємницького права переважають норми адмі-

ністративного і цивільного права. До норм адміністративного

права, предметом регулювання якого є, зокрема, відносини у

сфері управління, належать, наприклад, норми, шо регулюють

порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяль-

ності, порядок отримання ними ліцензій, патентів та інших

дозволів тощо Норми цивільного права регулюють майнові та

пов'язані з ними немайнові відносини, що складаються в про-

цесі зайняття підприємницькою діяльністю — порядок укладан-

ня договорів, визначення їх сторін, момент виникнення право

і дієздатності та інші питання.

Підприємницьке право також становлять норми фінансового

(регулювання відносин, шо складаються у зв'язку зі сплатою

податків та інших зборів за наслідками підприємницької діяль-

ності), земельного (регулювання відносин, що складаються у

зв'язку з оформленням прав на земельну ділянку для зайняття

підприємницькою діяльністю) права. Норми сімейного права

стають частиною підприємницького при розподілі майна

суб'єкта підприємницької діяльності, створеного в шлюбі, між

подружжям, а житлового — у разі купівлі або використання

придбаного на інших підставах жилого приміщення для зайняття

підприємницькою діяльністю.

Нарешті, цілим блоком підприємницького права є норми

відповідних галузей права, шо встановлюють відповідальність

суб'єктів підприємницької діяльності (наприклад, фінансову —

фінансове, майнову — цивільне право), а також відповідальність

засновників таких суб'єктів або їх посадових осіб (криміналь-

ну — кримінальне, адміністративну — адміністративне право).

У теорії зазвичай ставиться питання про співвідношення

підприємницького права із суміжними галузями господарсько-

го та комерційного нрава. Різниця полягає в обсягах відносин,

що становлять предмет їх правового регулювання

Предметом правового регулювання господарського права є

здебільшого відносини, що складаються у процесі виробництва

(виготовлення) продукції, надання послуг, виконання робіт як

виробничого, так і допоміжного, невиробничого характеру з

метою задоволення всього спектру потреб суспільства, тобто

під час здійснення господарської діяльності. Крім того, госпо-

дарська діяльність може провадитися юридичними особами не-

залежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької

діяльності, а також фізичними особами — суб'єктами підпри-

ємницької діяльності, як з метою, так і без мсти отриманий

прибутку.

Предметом правового регулювання підприємницького права

є підприємницька діяльність, шо визначається як самостійнії,

ініціативна, систематична, на власний ризик господарська ді-

яльність, шо здійснюється суб'єктами господарювання (підпри-

ємцями) з метою досягнення економічних і соціальних резуль-

татів та одержання прибутку. Тобто вона є специфічним видом

господарської діяльності, яка здійснюється від імені підприєм-

ця, під його майнову відповідальність, на його власний ризик,

обов'язковою ознакою якої є отримання прибутку.

Комерційна діяльність, в свою чергу, є елементом підприєм-

ницької ДІЯЛЬНОСТІ. Вона обмежується відносинами, які мають

місце під час реалізації вже готової продукції, доведення її до

споживача, і стосується виконання робіт та надання послуг, в

тому числі посередницьких, щодо торгівлі, рекламних заходів,

планування нових обсягів продаж, експортно-імпортних опера

цій, опрацювання способів виходу на зовнішній ринок та ш

3. Джерела підприємницького права Джерелами

ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО права є нормативно-иравові акти, шо

регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою

діяльністю.

Джерела підприємницького права за ознакою юридичної си-

ли нормативно-правових актів мають 4 рівня:

1) конституційне регулювання відносин у сфері підприєм

ництва;

2) міжнародно-правове регулювання;

3) регулювання відповідних відносин на основі кодифікова

них нормативно-правових актів (кодексів), законів та інших ак

тів, що мають силу закону;

4) регулювання підприємницьких відносин під/законними

норма і іншими актами

І Конституційне регулювання відносин у сфері підприєм-

ництва здійснюється на основі Конституції України — акта, що

має найвищу юридичну силу. Вона, зокрема, встановлює за-

гальні принципи здійснення підприємницької діяльності, заз-

начаючи у ст. 42, що кожен має право на підприємницьку ді-

яльність, яка не заборонена законом.

2. Норми, за допомогою яких здійснюється міжнародно-пра

вове регулювання підприємницької діяльності, містяться в між

народних договорах України, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України. При цьому під міжнародним дого

вором України розуміється договір, укладений у письмовій

формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародно

го права, який регулюється міжнародним правом, незалежно

від того, міститься договір в одному чи кількох пов'язаних між

собою документах, і незалежно віл його конкретного наймену-

иання (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

3. Основним джерелом права у правовій державі є закони.

Базовим нормативним актом у сфері підприємництва, що

має силу закону, є ГК. Саме він визначає основні засади госпо-

дарювання в Україні, містить загальні положення щодо госпо-

дарських зобов'язань, відповідальності за порушення у сфері

господарювання, особливості правового регулювання в окремих

галузях господарювання тощо, тобто регулює господарські від-

носини, що виникають у процесі організації та здійснення гос-

подарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також

між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері

господарювання.

Кодекс містить і положення щодо суб'єктів господарюван-

ня — фізичних та юридичних осіб, організаційно-правові фор-

ми останніх, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і

ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господар-

ської (в тому числі підприємницької) діяльності. Крім ГК, нор-

мативну базу щодо організаційно-правових форм суб'єктів під-

приємницької діяльності становлять закони України від 19 ве-

ресня 1991 р. «Про господарські товариства», від 14 лютого

1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство»,

від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господарство». Відноси-

ни кооперації додатково врегульовані законами України від

Див. Підпрш ммішьке право України / За ред. Р В. Шишки. - Харків. 2000 — С 54.

10 квітня 1992 р. «Про споживчу кооперацію», від 17 липня

1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію», від 10 липня

2003 р. «Про кооперацію».

Специфічну групу становлять нормативно-правові акти, що

регулюють порядок легалізації (легітимації) суб'єктів підпрін м

іпшької діяльності до яких насамперед належать закони Украї-

ни від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб — підприємців», від 19 грудня 1995 р.

• Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етило-

вого, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюно-

вих виробів», від 23 березня 1996 р. «Про патентування деяких

видів підприємницької діяльності», від І червня 2000 р. «Про

ліцензування ііснних видів господарської діяльності» n in.

Серед кодифікованих нормативних актів (кодексів) найваж-

ливіша, після ГК, роль у сфері правового регулювання підпри-

ємницької діяльності належить ЦК. Регулюючи особисті не-

ма» нові та майнові відносини (цивільні відносини) відповід-

них учасників, він встановлює загальні положення щодо фі-

зичких осіб, в тому числі тих, що мають статус суб'єктів під-

приємницької діяльності, шодо юридичних осіб та їх органна

ційно-иравових форм, щодо угод (правочннів) та інституту

представництва, норми зобов'язального права та щодо недого-

вірних зобов'язань.

4. Систему підзаконних нормативних актів очолюють укази

Президента України — нормативні акти, що видаються на основі

Конституції і законів України. Наприклад, з метою ефективного

використання можливостей підприємництва для розвитку

національної економіки Президентом України 3 липня 1998 р.

був виданий Указ № 727/98 «Про спрощену систему оподатку-

вання, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Указами також встановлюється компетенція окремих держав-

них органів, в тому числі таких, що здійснюють захист прав

суб'єктів підприємницької діяльності (див. Положення про

Державний комітет України з питань регуляторної політики та

підприємництва, затверджене Указом Президента України від

25 травня 2000 р. № 721/2000).

Нормативні акти Кабінету Міністрів України (постанови та

розпорядження) шімають наступну сходинку в ієрархії иідза-

конних нормативних актів. Це означає, що їх положення по-

винні відповідати положенням Конституції, міжнародних дого-

ворів України, законів і актів Президента України. Зазвичай

нормативні акти Кабінету Міністрів України конкретизують,

уточнюють положення вищенавелених актів, якщо про це є від-

повідне застереження в документах вищої юридичної сили.

Так. наприклад, згідно з ч. 5 ст. 10 Закону «Про ліцензуван-

ня певних видів господарської діяльності» для окремих видів

господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви

про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний

перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України На

виконання цієї вимоги 4 липня 2001 р. Кабінет Міністрів Укра-

їни постановою № 756 затвердив Перелік документів, які дода-

ються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господар-

ської діяльності.

Нормативні акти органів виконавчої влади — постанови, на-

кази і розпорядження органів виконавчої влади, їх посадових

осіб — приймаються на основі і на виконання Конституції, за-

конів, указів Президента України та нормативних актів Кабіне-

ту Міністрів України, а отже, повинні відповідати їм Вони ма-

ють велике значення як галузеві нормативні акти. Так, з метою

використання єдиної методики обліку платників податків і збо-

рів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової

служби наказом Державної податкової алміністрації України від

19 лютого 1998 р. № 80 була затверджена Інструкція про поря-

док обліку платників податків; для посилення митного контро-

лю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів

господарювання наказом Державного митного комітету Украї-

ни від 31 травня 1996 р. № 237 був затверджений Порядок ве-

дення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в мит-

них органах та ін.

4. Поняття та ознаки підприємницької діяльності

(підприємництва)

Поняття підприємницької діяльності (підприємництва)

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична,

на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється

суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнен-

ня економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Характеристика підприємницької діяльності (підприємництва)

І. Підприємниці но є самостійною діяльністю. Це означає,

що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в

будь-яких організаційних формах, визначених законами Украї-

ни, на вибір підприємця (ст. 45 ГК). Також фізичні особи ма-

ють можливість зареєструватись як громадяни — суб'єкти під-

приємницької діяльності і провадити таким чином діяльність

без створення організації.

По-друге, зважаючи на передбачений ч. 1 ст. 44 ГК принцип

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльнос-

ті, підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку

діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд прий-

маючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.

2. Підприємництво є ішшлнтном ДІЯЛЬНІСТЮ. Це означає, що

зайняття підприсмнииькою діяльністю є добровільним вчинком.

Жоден державний орган, недержавна організація, посадова осо

ба не можуть примусити особу до зайняття підприємницькою ді

яльністю. Проте це не означає, що особа не може бути приму

шена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (нап

риклад, за договором, укладеним в процесі провадження підпри

ємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою

і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності

(наприклад, зобов'язань зі сплати податків).

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Чітких

кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів пот

рібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася під

приємницькою) законодавством не встановлено. У цьому разі

можливо застосовувати Декрет Кабінету Міністрів України від

17 березня 1993 р. № 24-93 «Про податок на промисел», за

змістом ст. 1 якого систематичним вважається продаж вироб

лених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів,

який здійснюється більше чотирьох разів протягом календар

ного року

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це озна

чає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розра

хункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та

інших правил здійснення господарської діяльності підприємс

тво та приватний підприємець самостійно несуть відповідаль

ність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт під

приємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і нега

тивні наслідки підприємницької діяльності. Підтвердженням

цього є положення ЦК, що встановлюють самостійну відпові

дальність фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльнос

ті (ст. 52) та юридичної особи (ст. 96) за зобов'язаннями.

Див.: Аксенов И., Платонов С. Что такое предпринимательство? // Предпринима-

тельство, хозяйство и право. — 1996. — N» 7. — С. 3.

пов'язаними з їх підприємницькою діяльністю. За загальними

правилами ч. З ст. 96 цього Кодексу учасник (засновник) юри-

дичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної осо-

би, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учас-

ника (засновника), крім випадків, встановлених установчими

документами та законом.

5. Підприємництво є господарською діяльністю. Цс означає,

що, не зважаючи на свою специфіку, підприємницька діяль

ність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська

діяльність».

Згідно зі ст. З ГК під господарською діяльністю розуміється

діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного вироб-

ніщгна, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,

виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що

мають цінову визначеність.

6. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами гос

подарювання (підприємцями). Іншими словами, підприєм

ницька діяльність провалиться фізичними та юридичними осо

бами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності

у порядку, встановленому законодавством. Це означає, що під

приємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, так

і фізичні особи, які набули статусу суб'єкта підприємницької

діяльності за правилами Закону «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються еконо

мічні й соціальні результати.

Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток

економіки і соціальної сфери. Серед економічних результатів

найбільш принциповими є утворення конкурентного середови-

ща, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація

міжнародних економічних стосунків. Малий і середній бізнес

лає нові робочі місця, значно стимулює підвищення кваліфіка-

ції працівників, їх ініціативу і творчість, загалом сприяє вижи-

ванню населення в кризові періоди. Поступове зміцнення

суб'єктів підприємництва, їх прибутковість закладає додаткову

фінансову базу для такої соціально корисної діяльності, як бла-

годійництво та спонсорство.

8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибут

ку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання при

бутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця ме

та, як правило, знаходить своє вшображення в установчих до

кументах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується,

виходячи з характеру його діяльності

. За цією ж ознакою під-

приємницька діяльність відмежовується від поняття господар-

ської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за ос-

новну мету.

5. Принципи підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1) вільного вибору підприємцем вили* підприємницької ді

яльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирі

шує, якими видами діяльності йому займатися, з огляду на об

меження, встановлені чинним законодавством (наприклад ді

яльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-

медичних, судово-психіатричних експертиз, може здійснювати

ся тільки державними підприємствами та організаціями);

2) самостійного формування підприємцем програми діяль

ності, вибору постачальників і споживачів продукції, шо вироб

ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших

видів ресурсів, використання яких не обмежено іаконом, не 1.1

мовлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону,

3) вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип

обмежується положеннями спеціальної о «аконолаиства про

зайнятість, шо містить положення, якими обмежуються трудові

права іноземних іромадян та осіб без громадянства — ст. 8 За

кону України від І березня 1991 р. «Про зайнятість населення»

передбачена необхідність отримання дозволу на працевлашту

вання у державній службі зайнятості України;

4) комерційного розрахунку та власного комерційного ризи

ку. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахун

кової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та ін

ших правил здійснення господарської діяльності підприємство

та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність,

передбачену законодавством України (див. ознаку № 4 підпри

ємницької діяльності);

5) вільного розпорядження прибутком, шо залишається у

підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів,

передбачених законом. Цей принцип суттєво обмежується шля

хом встановлення правил щодо цільового використання коштів

суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, обме

жень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;

6) самостійного здійснення підприємцем зовнішньоеконо-

мічної діяльності, використання підприємцем належної йому

частки валютної виручки на спій розсуд. Цей принцип обмежу-

ється, зокрема, положеннями Закону України під 23 вересня

1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю-

ті», ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зараху-

вання на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки

резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованос-

тей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних

днів з дати митного оформлення (випнеш вивізної вантажної

митної декларації) продукції, що експортується.

6. Види підприємницької діяльності

При розмежуванні підприємницької діяльності за видами

допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв

класифікації підприємницької діяльності.

За отакою предмета діяльності учасників відповідних право-

відносин підприємницьку діяльність можна класифікувати н.і

1) виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у

процесі якої виробляє іьсн певна продукція;

2) невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої ви

діляють:

—діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконан

ня ремонтній робіт, надання інформаційних послуг, здійснен

ня транспортних перевезені.);

—діяльність із зайняття торгівлею;

—інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фі

нансовому ринку.

За ознакою суб'єкта — учасника відповідних правовідносин

підприємницька діяльність поділяється на:

1) підприємництво без створення юридичної особи (просте).

Воно здійснюється фізичними особами, шо набули в установ

леному порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

2) підприємництво зі створенням юридичної особи (склад

не)

Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємниць-

кою діяльністю, останню можна поділити на:

І) вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої

діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповнова-

жених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом

Див.: Аксенов И. Платонов С. Что такое предпринимательство? // Предпринима-

тельство, ХО1ЯЙСТВО и право. — 19%. - J* 7. — С. 3.

Див.: Підприємницьке право України / За ред Р Б Шишки Харків, 2000. — С 31.

•дозволено все, що не заборонено законом»

. При цьому, нап-

риклад, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяль-

ності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю,

оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час

виготовлення печатки суб'єктом підприємницької діяльності

вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є

своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяль-

ності;

2) дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої

потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також

діяльність, шо провалиться з обмеженнями, встановленими за-

конодавством, які, в свою чергу, можна поділити на:

— обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою

підприємців (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7

лютого 1991 р. «Про підприємництво» проведення ломбардних

операцій може здійснюватися повними товариствами);

— обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта під

приємництва (наприклад, діяльність, пов'язана і виготовлен

ням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видо

буванням бурштину, охороною окремих особливо важливих

об'єктів права державної власності, може здійснюватися тільки

державними підприємствами та організаціями);

— обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцен ш

Перелік видів діяльності, шо підлягають ліцензуванню, містить

ся у ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської

діяльності»;

— обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбан

ня патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також

порядок патентування визначається Законом «Про патеїггуван-

ня деяких видів підприємницько! діяльності»).

7. Поняття та загальна характеристика суб'єктів

підприємницької діяльності

Поняття суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

Суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учас-

ники господарських відносин, які здійснюють господарську

(підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компе-

тенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають ві-

Див.. Правой основи підприємницької діяльності / За рея. В І І/Іакуна, ИВ. Мыь-

ки ка . В М По пов ич а - К. . 1997 - С 24

докремлене майно і несуть відповідальність за своїми зо-

бов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбаче-

них законодавством.

Характеристика суб'єктів підприємницької діяльності (підпри-

ємців)

І. Суб'єктами господарювання (втому числі підприємцями)

ви шаються учасники господарських відносин, які здійснюють

господарську (підприємницьку) діяльність.

До господарських відносин належать господарсько-виробни-

чі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські від-

носини.

Господарсько-виробничими с майнові та інші відносини, що

ВИНИКАЮТЬ між суб'єктами господарювання при безпосередньо-

му здійсненні господарської діяльності. До них, зокрема, нале-

жать договірні відносини між суб'єктами підприємницької ді-

яльності і, відповідно, відносини, що виникають між ними у

разі порушення таких зобов'и і;іиь.

Піл органі ши,ійно-господарсь*ими відносинами розуміють від-

носини, що складаються між суб'єктами господарювання та

суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі

управління господарською діяльністю. Відносини між суб'єктом

підприємницької діяльності та органом державної податкової

служби з приводу сплати податків, придбання торговельного па-

тенту тощо належать саме до організаційно-господарських. До

них також належать відносини між суб'єктом підприємницької

діяльності — юридичною особою та його засновниками.

Внутрішньогосподарськи.чи, у свою чергу, є відносини, що

складаються між структурними підрозділами суб'єкта господа-

рювання, та відносини суб'єкта господарювання і його струк-

турними підрозділами. Зокрема, у процесі затвердження поло-

ження про структурний підрозділ (філію, представництво) та

виділення йому майна суб'єктом підприємницької діяльності —

власником між останнім та філією складаються такі відносини.

Усі відносини, що належать до господарських, безпосеред-

ньо або опосередковано пов'язані зі здійсненням їх учасниками

господарської, зокрема підприємницької діяльності. Це озна-

чає, що для того, щоб набути статусу учасника господарських

відносин, потенційний суб'єкт повинен мати право на здій-

снення господарської дішьності взагалі, тобто діяльності суб'єкті

господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої

на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт

чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову виз-

наченість, а також підприємницькії діяльності зокрема, тобто са-

мостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик гос-

подарської діяльності з метою досягнення економічних і соці-

альних результатів та одержання прибутку.

2. У господарських відносинах, які виникають з приводу

здійснення їх учасниками господарської (підприємницької) ді

яльності, останні реалізують їх господарську компетенцію,

якою, в свою чергу, є сукупність господарських прав та обов'яз

ків таких суб'єктів. Це означає, що в межах загального права

фізичних та юридичних осіб на здійснення господарської, в то

му числі підприємницької, діяльності особа, визнана в установ

леному законом порядку суб'єктом господарської діяльності,

безпосередньо здійснює права і несе обов'язки, зумовлені кон

кретними господарськими відносинами.

3. Суб'єкти господарювання (підприємці) мають відокремле

не майно. Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що

на час реєстрації їх як суб'єктів господарської діяльності необ

хідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визна

чається їх засновниками. Для юридичних осіб визначених зако

нодавством орпінізанійно-правових форм вартість майна, що

вноситься засновниками, не повинна бути меншою за встанов

лену відповідним законом.

Щодо фізичної особи — підприємця законодавство не пе-

редбачає положень, безпосередньо регулюють відокремлення

майна, що використовується нею для зайняття підприємниць-

кою діяльністю, від її особистого майна. Винятком з цього є по-

ложення ст. 54 ЦК, яка передбачає, то якщо фізична особа-

підириємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її

цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке

використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповно-

літня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може

призначити управителя цього майна.

4. Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за свої

ми зобов'язаннями в межах відокремленого майна, крім випад

ків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за

своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. При цьому

учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зо-

бов'язаннями юридичної особи, я юридична особа не відпові-

дає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків,

встановлених установчими документами та законом. Законом

передбачені певні винятки щодо господарських товариств пев-

них видів, а також щодо казенних підприємств, про що йдеть-

ся нижче.

Фізична особа — підприємець за ГК і ЦК відповідає за зо-

бов'язаннями, пов'язаними з господарською (підприємниць-

кою) діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно

із законом не може бути звернено стягнення Крім того, ч. 2

ст. 52 ЦК містить положення, відповідно до якого фізична особа

— підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зо-

бов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім

своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної

власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

8. Вили суб'єктів підприємницької діяльності

(підприємців)

Частина 2 ст. 55 ГК містить загальний перелік суб'єктів гос-

подарювання, який можна застосувати і для класифікації

суб'єктів підприємницької діяльності. Ними вважаються:

1) господарські органіищії — юридичні особи, створені відпо

відно до ЦК, державні, комунальні та інші підприємства, ство

рені відповідно до ГК, а також ІНШІ юридичні особи, які здій

снюють господарську діяльність та зареєстровані в установле

ному законом порядку;

2) громадяни України. Іноземці та особи без громадянства,

які здшсиююіь господарську діяльність та зареєстровані відпо

відно до закону як підприємці.

І. Поняття юридичної особи міститься у ст. 80 ЦК, ч. 1 якої

під юридичною особою розуміє організацію, створену і зареєс-

тровану у встановленому законом порядку.

Стосовно юридичних осіб — суб'єктів підгірні ммицької ді-

яльності ст. 45 ГК визначає, що підприємництво в Україні

здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбаче-

них законом, на вибір підприємця В цьому разі вибір підпри-

ємця щодо конкретної організаційно-правової форми юри-

дичної особи — суб'єкта пі.иіриі мництва обмежений існуван-

ням відповідного положення щодо неї у законі. Іншими сло-

вами, засновник вправі обрати будь-яку організаційно-право-

ву форму для майбутньої юридичної особи з тих, що передба-

чені законом.

Юридичними особами, шо потенційно можуть здійснювати

господарську діяльність, а відтак — бути суб'єктами господар-

ської діяльності також є об'єднання підприємств. Правовий