Сохань П. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 8

Подождите немного. Документ загружается.

241

всі начали обêладать плитêами. Її не тóт ó селі [робили], а звід-

êільсь привозили.

Стіни ó цій хаті – вона дерев’яна. Раньше ж воно, видно…

Тоді вже посля ввелися хати лимпачеві, а це брьовна таêі ставили,

тоді переêладини робили, а в ці переêладини ложили… Я вже

яê од-

валювала там та заново мазêó робила, таê ото бачила: переêладини

дерев’яні, а сохи оці, видно, дóбові, бо, анó, сто десять ãод просто-

ять! І яêби не ця дороãа, шо воно таêі машини дóже велиêі їздять,

таê вона б іще сто ãод

простояла. А таê двиãтить хата. Оце яê лежиш

ó хаті, таê їде таêа машина, таê наче тебе аж êолише.

Оце дóбова основа, переêладини, а всередині очерет. Отаê

видно ложився очерет, а тоді відтіль і відтіль вальêóвали. Вальêи

робили просто з землі. Земля і солома, і

ото вальêóвали. А тоді вже

замазóвали ãлиною снарóжі, зсередини ото…

Лампачеві хати – це вже після войни стали робить. Нó, ãлина

і солома, і робили таêі ящичêи – метр на п’ятдесят, і товщина десь

отаêа, нó, метр, мать, сороê сантиметрів. Ото заливали і таêі ê

опали

ями. Колотили тóди ãлинó і добавляли шо єсть, і соломó, і ото ноãа-

ми топчóть-топчóть. І оце таêа êрóта ãлина, не таêа шо… Нó, брали

відрами, я ще помню, брали відрами. І оце таêі робили ящичêи і

ллють тóди

. Оце лампач називалось, з ãлини, і добавляли землю яê

не хватало ãлини. Земля ж вона тоже таêа… Зараз і не знаю ó êоãо

тóт є ще лампачева хата.

Ще лили хати. Нó, таêі опалóбêи ставили, досêи збивали де-

рев’яні таêі широêі,

метра чотири чи п’ять, відтіль і відтіль ставили.

На фóндамент ставили, а тоді оце заливали. Таê само яê оце лампач

робили, тіêи оце просто вже хатó таê лили. І вона тоді вже бóла сó-

цільна. Це ó моєї сестри, ця шо вмерла, таê лили. В 58-м ãоді ми

сес-

трі строїли хатó оце отаêó… Ото заливали, а тоді постоє там, поêи

воно óêріпиться трохи. Хоть чи сире, нó, вêріпиться. Тоді знімали,

воно швидше висиха. Тоді вище ставили і таê, поêи виллють. Ста-

вили êоробêи таêі, шоб на віêна, на двері, а далі

йшли і вибивали.

Стіни ото таê виливали. Лили, називалося – вилили хатó. А êриші,

вже тоді шифер бóв. А до шифера бóла черепиця. Очеретом óже ж

після войни не вêривали. До війни вêривали, а після війни вже не

вêривали очеретом, óже ж шóêали лóчше.

Лили фóндамент, тоже... Рили рови, нó, таêі ж нешироêі, са-

нтиметрів п’ятдесят. У рови êидали чи бітóм, чи яê він називався?

Камні. А ці êамні тоді заливали тоже ãлиною і цементом. Хто баãа-

242

тший, той цементом, хто просто ãлиною. У êоãо цементом, то й до-

вше стоїть же хата.

А-а! Ставили ще на вóãли, нó, ті що роблять, бóтилêó з вод-

êою. “Приливали”. Це ж називається яê приливають. Нó, ще стави-

ли хліб, сало. З одноãо вóãла,

з яêоãо первоãо начинають – оце таê

яê почин... Оце ж, щоб óсе бóло в хаті на добро, на щастя. Не помню,

чи ãроші êидали, чи не êидали отóди ó фóндамент…

[Яê місце вибирали, êоли хатó строїли]? Не знаю. Видно ж

бóло. А яê побó

дóють хатó, то первоãо пóсêають êота, тоді петóха, а

тоді вже хазяйни заходять. Це таê давно, і чóєм, і зараз таê роблять.

Це по старинêє видно ж і зараз таê. Хто тільêи входе чи êóпе хатó,

таê тоже таêий звичай.

Раньше, то

робили дві [êімнати ó хаті], а зараз же роблять

три. Нó, яê оце ó мене, таê дві бóло. Кóхня ó їх отдєльно бóла. Дрóãа

хата бóла для êóхні, а це бóла яê перва – світлиця вони називали

[

сміється

Яê заходиш – перва хата, з лівої сторони бóла піч, таêа, мать,

на півтора метра. Піч і плита бóла рядом. Нó, димар же то один, а

піч сюди бóла і плита. У пічі там і пеêли, і ãотовили, і все раньше.

Це опосля вже пристроїли оцю

плитó, а раньше ж тільêи в печі. І

варили в пічі, і пеêли, і все. Бóли роãачі таêі… Яê [хазяйêа] êаждий

день топе, таê вона вже знає, яêий хліб на вид, чи він óже ãотовий

чи ні. [А що ãотóвали тоді]? Главне борщ

щоб бóв, а до борща там…

Борщ – зразó êидається бóряê, а тоді вже, яê провариться бóряê –

êартошêа. А тоді зажарêа із êислотою, з томатом. А тоді êапóста êи-

дається, щоб не довãо êипіла, щоб не переварилась. І борщ óже…

Іêонів баãато

бóло. В мене тільêи дві осталося, діти порозби-

рали, а то бóло баãато. А в моєї матері таê вобщє бóло баãато іêон.

Не забороняли… Іêони бóли ó світлиці, в новій хаті, в оцьомó êóтêó,

що на правий біê, на восточномó.

А-а, [

сóндóêи] бóли! І ó матері бóв таêий сóндóê, розрисова-

ний таêий. Цвіти бóли намальовані. Іззадó тільêи не бóв, а таê з бо-

êів бóв розрисований. І отаê яê одêриєш, таê з-під низó тоже бóв

розрисований. Стояв недалеêо од іêонів, по цій стороні. Раньше ж

не бóло оцих ãардеробів, а бóли сóндóêи [для одежі]. Видно ж таêі

бóли спеціалісти, [що робили їх], а тоді продавали і ці êóпляли сóн-

дóêи.

243

Рóшниêи висіли і на іêонах, і на портретах. Я знаю, ще щось

за êартини в матері бóли. А де вона їх брала? Чи яêийсь ходив ма-

лював? Нó, раньше баãато бóло рóшниêів. Крóãом їх чіпляли.

Ми, [діти], спали на печі. Старші

ж, батьêо та мати, спали на

êроваті, а ми на печі. Всіãда піч ãаряча і ми на пічі там. Отаêе. А

êровать стояла ó світлиці, одна êоло тоãо, а дрóãа рядом, тіêи над

віêнами. Нó, це вже віêна поміняли… Три віêна

бóло і одне сюда, а

там бóла ãлóха стіна.

Сіни бóли перві, а тоді заходиш в однó хатó, а тоді в дрóãó.

Сіни це бóли, нó, раньше ж топилося… А чим вони топили? Чи дро-

вами, чи соломою більше? Таê ó їх же бóла ще та

êа êомнатêа неве-

лиêа, там оцей дід старий жив. Там не бóло плити, а бóла ãрóба і оце

стіна. Тóт вони наносили і із сіней топили ãрóбó, щоб там же бóло

тепло. А ото де êонюшня, там бóла іще одна êомната.

Там раньше,

яê при німцях, то ми там жили, а тóт баãачі жили. А тоді, яê вони

вибралися вже, тоді зробили там êонюшню, а тóт стали жить. А тоді

бóла там êомната, таê ото з сіней сюди наносили, топили ãрóбó, щоб

бóло тепло і в

цій хаті, і в тій хаті.

У баãачів отóт ще сарай стояв. Напроти хати бóв велиêий са-

рай, більший яê хата. Отóт сарай, а то поãріб. Глибоêий поãріб бóв,

на тринадцять стóпеньоê. Оце вони тóт зберіãали все. Оті

поêоси,

що êосили, вони звозили – оце вони називалися не сарай, а êлóні.

Ото молотили ціпами, êоли їм время. Да, це ж ви й не знаєте що та-

êе ціп [

посміхається

]. Велиêа таêа палиця, на два з половиною мет-

ри, а тоді таêий на метр палиця. І ото таêими, що воно яêось оце яê

переêрóчóється. Я ще помню, бачила йоãо. І ото тим розмахóєш ці-

пом і б’єш-б’єш…

Прямо в êлóні, там вони і били. А потім, нó, я

знаю, де вони [зерно] сêладали...

У цих êóрêóлів бóла своя бричêа, пара êоней, мать, бóла. Та

бóло, мать, три êорови в їх. Нó, оце ж баãато бóло ж постройêи, то

бóло ж де їм ставать. Оêремо вони стояли. Це тóт стояла одна, но я

не помню, а êазали що тóт стояв. А що стояла сюди, цю я помню. У

войнó ще воно таêе розрóшене, но стояло. Бóла тóт одна, тóт дрóã

хата, третя.

Бóли бєдêи – це одноêонêа, нó, що одноãо êоня запряãають

тіêи, а тóди можóть сісти двоє. А то ще тачанêа називалася, там чо-

тири дóші може сісти та запряãалася двома êіньми.

Єсть мельниця, мóêó мелять. Ще хтозна

êолишня, давня-

давня мельниця. До війни не знаю хто там бóв. Та видно тоже яêо-

244

ãось êóрêóля бóла мельниця ця. І зараз вона є, аж там під ãорою, не

ото на ãорі, а там óнизó. Там один виêóпив її, Маêсименêо… Вона і

зараз працює. Нó, не знаю, чи дороãо зараз платять, мені не прихо-

дилося тóди возить.

Оце

ж ó мене êолодязь. Уже яê я сюди перейшла, ó 70-мó, ні,

позже, мать, ó 75-мó це мені виêопали. А êриниця, на низó êриниці.

Там де неãлибоêо, де вода близьêо, шо можна таê зачерпнóть, то на-

зивається êриниця. А це êолодязь ó мене, тóт тринадцять метрів до

води та

три метри, мабóть, води. В мене непоãана вода, до мене хо-

дять люди по водó. Оце до мене ходе по водó отам аж з тоãо переê-

рьостêа. У їх чоãось не стало води і оце в сóсідів не стало. А це вродє

появилася, таêа шо пить не можна, таê вони ходять до мене. Пере-

сихає єсть. Це ж родниê, я знаю, чоãо він пересиха? Чи вже вибрали

водó, чи я й не поймó, чоãо це не стає води... Оце бóв ó нас êоло-

дязь – отам тóди за яблóнею – но вода

ніêóдишня, сольона! А це

сêільêи тóт, і десять метрів, мать, нема. Виêопали – тóт вода норма-

льна. А тóт рядом ось чи родниê таêий попався?

[Звідêи знали, де êопати треба, щоб вода бóла]? А ото де

спориш, це таê люди êаж

óть [

посміхається

]… Де росте спориш, там і

вода хароша.

[Що ãотóвали на свята]? Капóсняê! І на свайби ãотовлять

êапóсняê, і на похорони – êапóсняê.

Я рано заміж пішла [посміхається], ó 57-мó ãоді.

Я шêолó êончила і пішла в ãород. Дев’ять êласів ми тоді êон-

чали. Шістнадцять ãод

це мені бóло, пішла в ãород. А ó восімнацять

óже і заміж я пішла.

Тóт шêола бóла, де й зараз, недалеêо, в центрі. Оце тóт поча-

тêова називалася, а це називалася средня, а іще одна бóла шêола аж

на тім êраю? Чи

тоже початêова? Нó, вобщєм тóт до чотирьох êла-

сів, а там бóло до семи, а тóт óже десятилєтêа – середня шêола.

[Чи ходили батьêи в шêолó]? Моя мати, мать, три êласи êо-

нчила всьоãо. Ходили, но не бóло тоді в чомó

ходить. Ми ходили та

не дóже бóло в чомó. Канєшно, в êоãо батьêи після войни осталися

живі, то лóчше ж ходили в шêолó. А ми таêі бóли… Анó, четверо ді-

тей, мати одна. А дітей баãато ходило. То я в дрóãó змін

ó, а брат, що

40-ãо ãодó, ó первó змінó. Він надіне обóвачêó та піде ó первó смєнó,

а я ждó йоãо поêи прийде з шêоли та надіть, та піти в шêолó. А він

возьме та побіãає хтозна-де. Ой!

245

Заêінчила шêолó, пішла в ãород постóпати. Та ніде не прий-

мали, бо мені ж ще не бóло восімнадцять ãод. Ой, дівчата, де я тіль-

êи не бóла… Отам одна подрóжêа мене до євреїв… Каже: “Нó, хоч

перебóдеш, поêи стане тобі восімнадцять…”

Щоб прийняли мене. То

вона мене повела до одних, нó, хароші бóли люди. То я, знаєте, що в

них робила? Напихала ãóсей [

сміється

]. Яê оце êинеш, вона стільêи

не з’їсть і не таêа бóде жирна. А яê її напихать, тоді вони бистро жи-

ріють. Нó, і оце вони мені ж поêазали яê… Гóсêó міждó ноã отаê ви-

тяãла, за ãоловó взять, отаê ще витяãти і

оце літровó êрóжêó êóêó-

рóдзи нада в її óпхать. Од êóêóрóдзи вони жирніші. І вода, тоже літ-

рова êрóжêа, і оце роззявляєш її… Вона і не хоче, дзьоба роззявиш і

сюди напихаєш, отаê пальцем пробить, тоді водó полить і отаêо, і

воно прям аж тóди

. Поêи воно тóди аж не йде, óже заллєш тоді во-

ди, óже аж ó ãорлі тóт стоїть, тоді вже напхала. Цю однесла, дрóãó

береш, напихаєш… Це я чи по тижню, чи по дві неділі напихала, і на

день два рази, не раз… Зразó дві напхнó, тоді дрóãі

начинаю дві. А ці

вони вже ріжóть їх, чи що вони їм роблять, нó, вони різали.

Нó, стирать я там не стирала, а ãладить ãладила… Я в їх ó те

время харчóвалася і вони мені платили по сто рóблів ó місяць. Нó,

нормально бóло. У цих старих бóло

три дочêи. Таê ото яê підходе

на мене одежа таêа, шо вони вже не носять, я ото в їх… Плаття но-

сили – їм óже неãодне, а мені воно бóло за свяченó пасêó, хароше.

Нó, жили вони, êанєшно, не те шо ми. Харашо, êанєшно, вони жили.

Баã

аті. Старий робив на базі. Там бóло шо хочеш ó їх, необмежено

бóло. Не те шо там – цьоãо не троãай, а їж шо хочеш. Жінêа йоãо ні-

де не робила, а він на базі робив. Дочêа êоло їх жила, а чим вона ро-

била? Чи

вчительêою? А її чоловіê – адвоêат. У їх бóла таêа дєвоч-

êа невелиêа. А вони ж таê, знаєте, êóльтóрно – дитина це є дитина.

А вона яê пристане, хоче щоб зо мною їсти [

сміється

]. Таê вони бó-

ло êажóть: “Рая, поãодóй її, вона от тебе лóчше їсть…” Таê я ото її

все ãодóвала. Я з ними сідала за стіл…

[Що вони їли особливе таêе]? Та нó все вони наче таêе, тіêи

ж їли вони сêромно

, не то шо. Я з села яê приїхала, та я в їх, знаєте,

яê поправилася – зробилася таêа... Чи тоãо, шо вовремя всіãда ж

вони й снідають, і обідають, і вечеряють. Вони мене не одділяли, шо

я ж счіталася яê прислóãа: “Сідай із нами”. Наче таêе,

щоб дóже

їла – ні, а вовремя їла і все, харчóвалася добре.

246

А тоді рішила ж постóпить. А занімалася неважно, щоб таê в

хароше десь постóпить. Ой! Я вже од їх тоді пішла, тоді вже мені

бóло стидно тóди вертатися.

Од них яê пішла, нó, не найшла я роботи. Кóди не підó – не

берóть, що несовершеннолєтня. А

вже мені стидно бóло до їх назад

вертатися. Дóмаю, пішла, а вони мене не одпóсêали. А хотілося са-

мій заробить та я й не пішла. А тоді я стала дитинó ãлядіть ó одних.

Вони вчителі бóли. Знаєте, в ãороді отам єсть таêа шêола чи

дєтдом,

шо діти ãлóхонімі. І вони ото яêось їм преподавали. Яê це можна

ãлóхонімомó розêазати? Я тіêи раз там бóла, я й не помню, де це во-

но. Нó, а помню я, ходила, ой, вони там отаê яêось поêазóють один

одномó

і ото ж понімають. А яê êричать ці діти, таê це страшенний

ãолос ó їх! Дóже ãолосно. Недовãо я там бóла. В їх двоє дітей бóло –

одне таêе вже в шêолó ходило, а одне ще маленьêе. А мій брат в ар-

мії слóжив,

а тоді прийшов з армії… А я пішла на базар по молоêо

дітям і зóстріла із села жінêó. А вона й êаже: “Прийшов Вовêа вже з

армії, а чо ти додомó не йдеш?” А мені й додомó стидно їхать, що я

не постóпила ніде. І хтозна я

ê êазать подрóãам там, чи де я роблю,

то я й не їхала додомó. А тоді мені схотілося додомó і вони одпóсти-

ли: “Їдь, їдь додомó”. Таê я приїхала, а брат êаже: “Я тебе óстрою”.

Нó, яê óстроїв мене, знаєте êóди? Аж ó Трест-17, на стройêó ó ãоро-

ді.

Брат жив ó ã

ороді, óже йоãо нема… А в Тресті êажóть: “Бóдеш

óчениêом… Каменщиêом…” А я дóмала, що це яêась таêа спеціаль-

ність, отêóда я знала, що êаменщиê? Нó, ото трохи там позаніма-

лась, êоли воно оце êамешщиê. Таê я строїла дома. Оце тєлєцентр,

оце я там óчастóвала, строїли ми. Клали êирпичі – бриãада повніс-

тю. А жила в общежитії. Дали общєжитіє і жила на четвертомó êва-

рталі. Два ãоди проробила та заміж пішла.

Чоловіê бóв із Сóхачівêи. Їх возили відтіля, Паромсьêе там,

Сóхачовêа. А ми жили ó ãороді

, мєсні бóли. Жили отам де Встрєчна

і оце Корея раньше називали, а зараз я не знаю яê. Яê посьолоê він

там бóв – Корея. Чоãо йоãо таê? Казали Корея, а тепер, мать, воно

перейменовано.

Може із ãод встрічалися [до весілля]. [А яê весілля справля-

ли]? А ніяê [

сміється

]. Пішли розписалися, ото і все весілля. А йоãо

зразó не брали в армію, а тоді взяли, а в мене мала дитина! То при-

йшлося їхати до матері, в село.

247

[А взаãалі ó селі весілля ãóляють] із п’ятниці і до понеділêа.

Три дня. Нó, і сватання ж бóва, приходять сватають старости. До

êоãо два, до êоãо три старости. Нó, таêих вибирали харашо знаêо-

мих, або ж батьêа хрещеноãо. Рóшниêами

їх перев’язóвали… Нó,

вже раз свати прийшли, значить бóла в молодих зãода. Вже ó моє

врем’я, то зãода бóла міждó ними, що прийдóть свати. Зразó ж вони,

а тоді батьêам êажóть і батьêи ãотóються, що прийдóть свати. Нó,

ó старинó, яê батьêи сêажóть.

Вибирали ще, êоли ж можна йти сватать, а êоли – нє. Яê

яêісь там празниêи, таê нельзя ж іти сватать. Батюшêа êаже, чоãо

нельзя в оці дні йти, а в яêі можна.

Свадьбó ãóляли осінню більше. Вже жнива ê

ончаться і все.

Не знаю, таê бóло всіãда. Раньше бóло ще дивіт-вечір називався.

Коровай в нас не пеêли, в нас пеêли теремоê. Нó, теремоê

пеêли за тиждень до свадьби. Приходили êомó бóло время, здобне

тісто пеêли, тоді йоãо таê різали і

наêрóчóвали на палочêó… на оче-

рет. Очерет заãотовляють, щоб він бóв прошлоãодній. Він вистоїть-

ся за зімó, тоді він де таêий яê палець товстий, то він і не зãорить яê

печеться ó пічі. Очерет десь таêий метр двадцять, пічêа ж таê

а длін-

на. Бóли таêі желізні робили, яê же воно називалося? Ото два їх по-

ложить ó піч, один і дрóãий, а тоді ложиться на їх оця і воно випіêа-

ється. Очерет не зãоряє, воно ж там тонесеньêе, тільêи воно за-

рóм’янилось і

витяãають. А тоді ж ó пшеницю або жито, ставляють ó

відро. У відро напихають і êрасною лєнтою обв’язóють. Нó, а перед

тим яê роздавать (роздає ж молода) старший боярин і старша дрó-

жêа сидять напротів і хто перший переріже лєнтó цю… А хто не

встиã, той ставив моã

орич. Це вже між собою молоді…

Нó, раньше ж, êонєшно, запрошóвали за неділю [на весілля].

Отêритêи роздавали, там напише на êоли, і хто запрошóє, яê звать.

У п’ятницю весілля починалося, нó, я знаю, десь на час. Це зараз ó

п’ятницю начинають, і сóбота, і неділя

, ще й понеділоê êóри. А тоді

ще ó вівтороê приходять вимітать, то вже таêі… Ото яê ãотовишся

на свадьбó, таê надо шоб водêи бóло хтозна сêільêи! Бо це йдóть і

йдóть, а яê же ти не пóстиш чи шо?

[З чоãо весілля починалося]? Молодий приїжжяв [ó сóботó

зранêó], єслі єсть менші брати чи сестри, не оддавали ж. А він тоді

виêóпляє чи êанфетами, яê дóже малі, чи ãрішми дає. А молода ж

йоãо в’яже платочêом, на рóêó. І бóêети приêолює. Це в молодої.

248

Дрóжêа старша приêолює старшим, а тоді дрóжêам. Це старша

дрóжêа розпоряджається, приêолює бóêети. І далі разом на розпісь.

У мене невістêа з Чернівців, таê там не їздять на машинах,

там пішêи ходять. Там от батьêів ідóть до бать

êа хрещеноãо. Батьêо

приãощає їх там вобщем. Тоже надо цьомó батьêові ãотовиться таê

яê і на свадьбó. Сêільêи іде із ними – всіх їх надо приãостить. А тоді

вони вже йдóть до церêви, там пішêи ходять. А тóт машинами, хоч

недалеêо, все равно машинами.

На розпісі рóшниê стелять, стають молодий і молода. Нó,

придивляються [

посміхається

], хто стане первий на рóшниê. Яê

стане молода перва, чи хоть ноãó поставила перва, значить вона бó-

де рóêоводить ó домі, старша бóде. А яê він первий, таê він бóде. То

таêе, приêмета.

А тоді вони їдóть ó ãород. А раніше ішли прямо додомó. Це

зараз вони їздять до пам’ятниêа Слави то шо. А раніше ж ніде не

їздили. Із церêви їдóть до молодоãо зразó, а од молодоãо êіньми (êі-

ньми ж їздили) їдóть до молодої і вже тóт. Чи ні! Не таê! До молодої

зразó, а тоді

до молодоãо, бо свеêрóха ж тó невістêó роздіва і

пов’язóє платêом. Оце вона вже зніма фатó і її [свеêрóха] платêом

зав’язóє – це вона вже молодиця.

Це яê [молоді] приїдóть із розпісі чи із вінчання, тоді батьêи

зó

стрічають з іêоною. А яê таê тіêи приходять за молодою, щоб вес-

ти до вінця, то без іêони встрічають, це вже після тоãо з іêоною…

Мітюніна Марія Тимофіївна; 1939 роêó народження,

с. Сóрсьêо-Михайлівêа Солонянсьêоãо районó

Дніпропетровсьêої області

Марія Тимофіївна Мітюніна. [19]39-ãо роêó народження.

Мати моя – Явдоха. Сêлавидсьêа Євдоêія Маêсімовна, [19]10-ãо

ãодó, а батьêо – Сêлавидсьêий Тимофій Іванович, [190]5-ãо. Мама

вмерла в [19]94-м, батьêо ó [19]92-м. Батьêо шось трохи ó шêолó

ходив, а мама нічо не ходила. Яêийсь ліêбез

, шось там êазала. Шо за

ліêбез? От êоли вони одрóжилися не сêажó. Не знаю.

Опитування провели В.В. Ликова, Г.В. Лєснікова (червень, 2009 р.). Науково-

популярним методом передала Н.А. Бєлік.

249

Про те, яê в селі з’явилися êолãоспи, яê êолеêтивізація бóла,

батьêо розêазóвав (яê ше я малою бóла). Нó, я цьоãо вже не дóже

помню… Казали, шо, êанєшно, зãаняли… А яê? Коров забирали, шо

в êоãо бóло забирали. Бать

êо êолись розêазóвав. Таê це ше я отаêа

бóла. Ой йо-йо-йо-йо. Корова бóла, порося, êóри таêе бóло. І при-

йшли й позабирали все. Да. Раньшє ж таêе бóло, орãанізовóвали

êолãоспи, брали. Шоб розводили все, шоб

бóло все. Голод в селі бóв.

Бóв, нó, я не помню, не знаю. Мене ше не бóло тоді на світі. Це ж в

48-ãоді бóло. В мене батьêо робив в êоморі ó êолãоспі, то ми не ãо-

лодóвали. Наша сім’я не ãолод

óвала...

Войни я не помню, нє, і батьêо не розповідав. А я йоãо ніêоли

й не питала. А може й питала. Таê я ж мала бóла яê він розêазóвав.

Люди розêазóють. Шо там мені бóло в 41-м ãоді? Два ãоди?! А

після

цьоãо вже я в шêолó ходила. Ходила. Шêола бóла отóта осьо. Ось

тóт недалеêо, тóда вниз спóститься і шêола.

Сêінчіла я восім êласів. Раньше ж бóло таê. Батьêо ж бóв ó

êолãоспі робив, а дояроê

не бóло раньшє. А посилають êоров доїть,

а батьêо бóв бриãадіром. А йомó сêазали: “Яê твоя дочêа піде, то і

ми підем”. І ото таê прийшлося мені бросать шêолó і йти êоров до-

їть. Оставаться в селі. Мама бóло лає батьêа, êаже

: “Чєрез тебе й ди-

тина дома”. То пішла б десь êаже бóло óчіться, а то: “Яê твоя дочêа

піде, то і ми підем”. Ото таêе бóло. ото вам таêе. Ой-йо-йо-йо-йо.

Батьêо бóло і бриãадіром працював, і завхозом. А

тоді вже, яê

старий він став, таê на різних роботах: то водó… (пололи ж раньше,

степ бóв, пололи, таê він водó підвозив). Ото таêе.

Заміж я пішла в 58-м ãоді. Правда, не бóло в мене весілля.

Тільêи прийшли, посватали та й óсьо. Приходили старости. Да. То-

ді

сватали. Один староста, і мати й батьêо йоãо бóли. Сам молодий

таêож йшов свататись. Да, да. Прийшли до нас. Яêісь там бóли в

них таêі приêазêи. Шось про êóницю, про лисицю, шось таêе… Во-

бщєм забóлася. Хіба йоãо

вже вспомниш, яê воно одні болячêи? І

ãолова не робе нічоãо! Таê оце – лазиш, êóрчят êормиш, дітям та й

óсе… Ні, вже на оãород ніêóди не ходю, бо нема здоров’я. Сêіêи про-

робила! 43 ãоди робочіх заробила! І заробила 680 рóблів пєнсії!!

Ото таêе. Ой йо-йо-йо-йо.

І от вони приходили… Оце ж свати… Шось вони êазали, а я ж

поãоджóюсь. Вони шось питали ó батьêів і ó мене питали. Мабóть,

чи підеш за йоãо... Отаêе, да. Платоê давала, платоê йомó на рóêó, а

старостам рóшниê

и в’язала. Тоді щє ж і сама вишивала!

250

Дівóвати починали дівчата ãодів з сімнадцяти. Раньше êлóб

ó нас один бóв, таê не дóже ходили. А дома на лавочêє, на óãлі ãар-

мошêа бóло ãрає. До нас по сóсідствó хлопці бóло приходять.. І там

ãóляємо, танцюємо. До êлóба яê підеш

там таêоãо бóло, шо й не ро-

зминешся людей. Хіба щас таêе, яê тоді бóло? Раньше ж не таêе бó-

ло! І приходили з óсіх вóлиць. І звідціля, і звідтіля. З óсіх, з óсіх. А

раньше ж хлопці – то билися, то щє шось!

Но воно не поділено, не

бóло ж таê – хлопці з різних êраїв приходили і собі дівчат находи-

ли. Раньше морди понабивали та ото і всьо. Я жила на байраці, а мій

чоловіê ось тóт жив (хата розбита). Нó, називали таê – це байраê, а

то – схід, вже й забóла

далі… На 5 êóтêів бóло аж поділено. Бóли

бриãади ó êолхозі. Там перва бриãада, там дрóãа, там третя. Таê бóло

поділено. А я – з байраêа. Тóт ось, де хата вже завалена,

це ми тóт

построїлися жили. Яê з чьоловіêом жили, це ми вже построїлися. А

мати йоãо тóт на óãлі жила, хата розвалена. А це хатó ми вже самі

строїли. Да. Да, це вже самі строїли. З шлаêоблоêа. В середині лам-

пачєм помазана. А внóтрі

самаз, да. Вальêована хата. Раньше ж таê і

строїлися. І щас вальêóють, а шо ж ?

В мене весілля не бóло. Ми чєрез дві неділі подали заявлєніє,

пішли розписалися та і все. Гóляли, бóло, сóботó, неділю й понеді-

лоê. Три дні. Да. А можна щє

й чєтвертий день ãóлять. Да, це вже

êоли вимітають. Вимітають із дворó мóсор оцей. Мати тоже таê бід-

но жила, шо ніяêоãо нічоãо не бóло в неї. Таê зійшлися з батьêом та

і все. Теремоê на свадьбó пеêли, шишêи пеêли. Нó,

пеêли шишêи,

розносили людям, приãлашали на свадьбó. Молода должна бóла

приãлашать. Родичям своїм êоãо приãлашала, томó й розносила. А

молодий з своãо боêó... За неділю, за дві. Коли яê. Весілля починали

ãóлять в сóботó. Да. Да. Молодий їхав по молодó. Їхали ó

сільсовєт і

там розписóвалися. На братсьêі моãили, до памятниêа ходили. Тоді

в ãород десь їзьдять. В мене таêоãо не бóло.

В мене сестра, помню, яê виходила, таê яê приїжяв молодий

забирати, вилізла на ãордєроб наверх і êаже: “Давай мені виêóп”.

Він їй давав

ãрошей, я помню. Йо йо-йо-йо-йо. Бóли ж і боярин, і

старший боярин, і дрóжêа й дрóжоê. Співали весільних пісень, а

щас таêе... Я знаю баãато весільних пісень. От, бóло, яê приїжяють,

співають:

Вийди ж ти, матінêо, протів нас же.

Глянь же ти, матінêо, на всіх нас.