Сохань П. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 8

Подождите немного. Документ загружается.

251

Кращая там Галя, чи Валя.

Кращая óсіх нас.

Мати виходить з іêоною, а батьêо з хлібиною. Дорожêó про-

стилають. Мєлочь сиплять і відтіля вже дороãою посипають дорож-

êó. І відтіля ідóть. Мати осипає їх житом, êанфетами. Ой, батьêо

виходить з тим же ш, з хлібиною, а

матір з іêоною, тоді піходиш по-

цілóєш батьêа й матір, іêонó й хлібинó. А тоді ж óже матір бере за

рóшниê і заводить. Чи самі? Нє! Матір бере молодó чи староста, я

вже не помню, і заводять ó хатó. Водять воêрóã столó. Щас же вже

на дворі ãóляють свадьбó, то в хатó заведóть, êрóãом столó обведóть

молодó. Тоді вже заходять за стіл сідають. Начинається ãóльня.

Щас же ш не співають, щас же молоді вони вже не співають.

А теремêи оці стояли на столі. Одне відро стоїть біля моло-

дих, дрóãе трош

êи далі. Йоãо ж ó відра пихали. Насипали тóда пше-

ниці, палêи ж ті пихали. Нó, таê êажóть положено. Нó, таê же воно

не бóде стоять. Впаде. Ото лєнтою êрóãом обв’язóвали цей теремоê.

А потім роздавала ж молода ãостям. Нó, вже êоли, яê

подарили, тоді

вже вона теремоê роздає.

На весілля дарóвали – хто одіяло, хто холодільніê, хто ма-

шинêó, хто сервізи, в êоãо шо бóло. І êрьосні ходили на весілля обі-

затєльно. Хрьосний і хрьосна всі в сільсовєт ідóть, яê розписóються.

Там під ноãи молодим полотеньце стелимо, хлібин

ó бере тóда, от. А

тоді вже яê розписалися вона вже хлібинó тó бере розлóпóє, нó, і

там людям роздає, шо прийшли дивиться. І êрьосні, êанєшно, шо

більше шось дарили. Це ж вони êрьосні. В мене дочêа, хрещєниця

йшла заміж таê євро подарила. Шо ж, це ж

бóва раз ó жизні. Ото

таêе. А онóê і не жениться, êазали ти сêоро бóдеш жениться? Же-

нись, поêи баба жива, а то й баба вмре. “А шо я вам, – êаже, мішаю,

чи шо? Щє рано, – êаже. Щє не виросла нєвєста”. (Йомó ще 23 ãо-

ди). А той

шо в Мосêві – двадцять чьотирі, тоже ше не женатий. В

мене 2 дочêі. Дочêє бóде 50 ãод óже.

А в неділю? Циãани бóли, сиділи êоло êалітêи. Приходиш –

нада платить за вход ãроші. У молодоãо свої циãани сиділи, ó моло-

дої свої. І в нас два весілля, нó, дві свадьби робилося. Да. Молодий ó

себе дома, а молода в себе дома. Нó, щас óже це воно таê не робить-

ся. Приходять циãани і ãóби êрасять, і в сажó вимазóються. плати ж

за вход пятьорêó. Вдяãалися в цих циãан ті ж, шо ãóляють.

Запла-

тив – вони тобі êраснó лєнточêó причєплять на рóêó. Десь причєп-

252

лять тóди, шоб бачіть, шо заплатив. Платили, хто яê сêаже – хто пя-

тьорêó… Написали на дверях: “Вход пять рóблів” на воротах, ото й

приходе і давай їм пять рóблів. Не даси, значіть вертайся назад. Ото

насобирають ãрошей баãато, тоді їдóть ó маãазін, і êóпляють бать

êам: рідним батьêа, і хрещєним батьêам, нó, там шо чі плаття, чі

трóси, там шо-небóть. А тоді ж óже вечєром після ãóльні êóпають

батьêів і êрьосних. Ті своїх там êóпають, а ті своїх. На дворі, ваãани

води налили, і таêе аби хоч

êóпали, а то ж ãрязюêою вимазóють. Нó,

чóдять. А тоді ж понадівають, це що êóпили, понадівають їх. Ото

таêе. А яê літом таê поêидають на тачêó й повезóть до річêи.

До Сó-

ри. Повезóть щє й до річьêи, берóть êидають, молода ж застóпається

за свеêрóхó, виêóп дає. Тоді не êидають ó річêó. І на тачêє êатають.

На дрóãий день лóччє ãóльня, яê на первий.

На перший день, яê заêончілась ãóльня, молодий

забирає нє-

вєстó. На дрóãий день óтром свеêрóха її передіває, сêидає з неї цей

наряд. Вдіває своє, те шо вона там їй приãотовила, одіває. А вона

перев’язóє матір платêом. Батьêó êаже: “Надіваю я вам білó сороч-

êó, шоб приймали мене за ріднó доч

êó”. “А вам, мамо, платоê, шоб

ãляділи нам дітоê”. Ото таêе їм êажóть. А на дрóãий день матір доч-

êє своїй везе снідать, бо може ш там свеêрóха не дала. Везóть тóда їй

снідать. І приãлашають сватів шоб приходили сюда. Да. А

тоді всі

тóда ідóть же ш, роздивляться яê воно там. А після цьоãо всьоãо вже

потім, вже вечєром батьêів êóпають. А на третій день вже прийшли і

похмелилися. Це в понеділоê, да. Кóри ж їдять на третій день. Да. З

óтра ж приносять êóри

ті, шо ãóляли. На понеділоê вже несóть êó-

рей. Варять юшêó, і вже вечєром приходять, хто приніс êóрицю,

приходять їсти. В молодої свої, в молодоãо свої. Кажен в себе. Ото

таêе. А в вівтороê ото п’яндили приходять щє, берóть мітлó і замі-

тають аби налили. Знаєте ж

алêашам яê?

На весіллі обізатєльно співають. Нó, тепер же вже воно не

таê. Раньше собираємось на лавочêє, посідаємо, або ідемо до êоров,

робить на фермі – посідаємо в машині та співаєм. А сійчяс таêе: по

êóщах та матюêи. Отаêе завбільшêи іде – воно вже êóре! А

шо осьо

хлопець дванадцять ãод в яêóсь там дівчінó влюбився, а вона сêаза-

ла, шо ти мені не нóжен. Таê він êóпив водêи (це зімою ó фівралі

місяці навєрно). Кóпив водêи і випив бóтилêó водêи десь там ó со-

ломі... І ліã ó соломі там,

а воно мороз бóв. Та добре, шо люди пішли

êоровє січêó брать, та нашли йоãо. Таê він місяць десь ó больниці

253

лежав. Це ó сóсідів. І дванадцять ãод, вже він ó дівчинó влюбився.

От таêе. Щас молодьож неãодна. В ãороді може не таê, а в селі...

Раньше на свадьбó обов’язêово варився êапóсняê. Щяс óже

не варять. А раньше саме ãлавне êапóсняê. Це – êартошêа, одварю-

ється êартош

êа, товêти її нада, а êапóстó сіêти, щоб бóла таêа дріб-

неньêа. Не таê яê на борщ, а посіêти. Пшона. Ото таêий варять êа-

пóсняê. Не їли êапóсняê? А я люблю, а зять не любить, êаже: “Це

тільêи на

похорони і на свадьби їдять”. Да і на похорони, і на свадь-

би оце варять êапóсняê.. На похорони обізатєльно варять. А ще ж

êартошêа, êампот, пироãи, нó, таêе ãотóвали на свадьби.

У нєвєсти обізатєльно біле плаття довãе. Фата раньшє бóла

довãа. А

щас óже ж êоротеньêе. Ще обізатєльно тóхоль êрали, яê

сидять за столом. А старший боярин виêóпляє. Бóло, нó, хто вêраде.

Но взрослі. Нó, і нареченó можóть вêрасти. Танцює там з дрóãими і

не пóсêають її, поêи не виêóпе молодий

її. А дрóжêа нічоãо не пла-

тить, ні.

Бóла в нас хороша ліêарня, бóли в нас тóт і хірóрãія, і род-

дом, а щас немає. А раньше ж (це не при мені, це батьêи знали) в

больниці ж не родили,

то підêидóють, то щє десь. Баба пóп зав’язала

та й повезли. А вже я родила, тóт роддом бóв, хороша в нас тóт бо-

льниця бóла. Все бóло, а сєйчяс óже нема нічьоãо. І врачів нема, яê

шо, таê в район посилають

. А район тоді вже на ãород. Я тоже тóт

лежала та долічіли, шо сêазали йдіть додомó, нема вже вам ніяêоãо

лічєння. А я прийшла додомó та дочêа мене повезла в ãород. Таê

після цьоãо я вже три ãоди живó. А тóт сêазали, шо вже ніяêоãо не-

ма лічєння. На ãород поїхала, вже три ãоди живó. Не моãла ходить.

Кашель сердечний страшний, а вони мені дають таблєтêи от êашлю.

Та 19 êапельниць поставили. Іше просе дочêа: “Дайте направлєніє”.

Таê ше й не давали. Ото таêі в нас врачі! Не

врачі, а рвачі.

Різдво й Пасêó празнóють, празнóють все. Вечєрю носять на

Свят-вечір, а на дрóãий день вже в ãості йдóть. Шо носять? Узвар з

вишень, яблóê, абриêоси. Нó, яê êампот. Каша. Тепер же ш спеціа-

льна пшениця є, шоб êашó варить. І діти

носять. Да. Раньше не но-

сили до всіх, а щас носять ó êаждó хатó. А раньше бóло, яê піде до

хрещєної, до хрещєноãо, або до тітêи там до своєї. А таê ні. Нó, єслі

от приходять і êажóть: “Добрий вечір, святий вечір. Прислали бать-

êо й мати,

шоб я вечерю вам приніс, а яê підріс, то вам дитинó при-

ніс”.

254

А дитині цій êанфети дають, ãроші дають. А на дрóãий день

вже біãають êолядóють. І не тіêи діти, а й взрослі жінêи ходять êо-

лядóють. Да, жінêи ходили. В мене свеêрóха ходила, й сóсідêа хо-

дила. Втрьох вони ходили.

Ті

êи жінêи ходили, а чоловіêи посипають. Це 14-ãо числа

посипають. От. Співали, бóло:

Коляд, êоляд, êолядниця,

Добра з медом паляниця,

А сóха не таêа,

Дайте дєдьêó п’ятаêа.

А ви, тітêо, ãрошей,

Бо в вас дєдьêо хароший.

Не дасте п’ятаêа,

Переêинó хатó з торчяêа…

Хіба йоãо запомниш? Я тоже ходила êолядóвала, ше яê в

шêолó ходила. Колядóвать ходили. В нас десь шість мабóть дівчят

ходило. Бóло підходим до віêна, а вони нє, от ідіть ó хатó, ідіть ó ха-

тó і все. Таê

ми заходили в хатó. Канхветів давали. То бóло цілий

день пролазим. Жінêи співали:

Веди, Боже, веди Тровчє

Що мир Божий...

Ой, забóлася. Яêби ото сидів таê. Не спомню все. Позабóвала

все. І щєдрóвать ходила. Меланêа... Це 11-ãо числа. Перед посипан-

ням. Перед

Старим Новим ãодом. Ходили і мóжиêи, можна. Співа-

ли:

Щедриê, ведриê,

Дайте варениê.

Грóдочêó êашêи,

Кільце êовбасêи.

А, яê донесó,

Дайте цілó êовбасó!

Та баãато співали.

255

Щєдрівочьêа щєдрóвала,

До віêонця припадала:

“Шо ти, тітêо, наварила?

Шо ти, тітêо, напеêла?

Таê неси нам до віêна”.

Баãато.

Щєдрівêа це Меланêа ходила, Васильêа посила.

Васильêó, мій батьêó, пóсти мене в хатêó.

Я жита не жала, в

рóêі хрест держала.

Радійтеся, люде, бо вам Христос бóде.

А нам êалач дайте, та не лóпайте...

Позабóвала вже. Голова óже не робе. Нó, ми самі собі ходили,

хлопці самі собі ходили. А хлопці – “Щєдриê-ведриê”, – я ж êажó.

Канфети давали, êопійêи там тоже раньшє давали. Раньше

яêі бóли ãроші? 14-ãо чісла посівали. Да. Зранêó. В нас це таê, тіль-

êи дванадцять часов пройшло, вже йдóть посипать.

Бóв і таêий звичай, шо ворота знімають там, де незаміжні ді-

вчата. Є таêе

Бóло.

Бóло, а щас знімають та здають. Щас таêоãо вже

нема.

Раніше бóло, це бóло на Новий ãод, ще й ворожимо.

Беремо

валяноê...

І êидаємо чєрез хатó. Кóди яê, нó, яê отаê óпаде в отой

êрай, таê за тоãо вийдеш заміж. Яê отам, значіть в той êрай піде за-

між. А хлопці бóло підслідять, та підóть, та щє й óêрадóть.

Нó, чі ва-

ляноê, чі сапоã – шо-небóдь êидали.

Нó, це 13-ãо числа.

А то є вносять, от в яêий празниê, я не сêажó, в хатó ãілочêó

виламóють. Вишеньêó таêó. І ставлять її в водó, і чіпляють там бó-

мажечьêи, там Іван, Роман, пишóть імена. Яêа перва розцвіте, зна-

чіть за тоãо і заміж піде. Таêе

ім’я в йоãо бóде.

А Пасêó таê святêóвали: печєм пасêó, ідем ó церêвó святить.

Нó, положено ж пеêти в чістий чєтверã же ш êажóть. В чістий чєт-

верã напечем, а в сóботó, êрашанêи êрасимо, і пирожêи там печємо.

А в неділю

рано тоді ідем святить пасêó. З óтра прийшли, розãовіл-

ляємося, êрашанêи ж ті свячені, пасêó, сала ж там посвятимо. Пос-

нідали свячене, а тоді отдихаємо. А хто продовжа п’янствóвать...

А ó Вербнó неділю перед цим таêож в церêвó ходили, вербó

святить. Прийдеш ó хатó – êрóãом по

êропиш водичêою, свяченою

вербою, там êрóãом. А тоді êладó її де болить. А в чістий чєтверã то-

256

ді êóпаємося нею. Да. Кидаємо ó водó і êóпаємося. В п’ятницю –

страшна п’ятниця. Нó, в церêвó люди йдóть на страстя, а шо там чі-

тають я не бóла ні разó, я не знаю. Робить в п’ятницю можна, і в сó-

ботó до обід робить можна. А

в неділю вже нє... В нас отóт бóла цер-

êва на óãлі. А то вже розвалили її отам... А êоли її розвалили, ма-

бóть, в 82-м році. По-моємó таê. Нó, воно раньчє ж бóло отоді êомó-

ністи, не нада бóла церêва. Давай валять

, і розваляли. А тепер вер-

нóлися та давай строїть та построїли. Ця, нова церêва стоїть не на

томó місці, де раньше. Ні. Ця бóла раньше церêва тóта, на óãлі зразó.

Ось за оцією хатою зразó. А зараз там êоло êантори. А ця церêва,

яê

а на óãлі, вона давно бóла. Давно. Ше я заміж ішла, таê вона вже

бóла давно.

Коли я заміж йшла, не вінчяли мене. Не бóло в мене нічьоãо

я ж êажó ми розписалися, а в церêві ми не бóли. А взаãалі дозволя-

ли вінчатися

, інші пари вінчялися в цей період. Да, да. І щас óже ві-

нчяються. Раньше ж заêон бóв таêий, шо тіêи треба вінчяться. А

щас опять вінчяються. Но тіêи вінчяються в п’ятницю. Да. Сêазав

батюшêа, шо в сóботó не вінчяє, а в

п’ятницю. В п’ятницю й неділю.

Хрестини теж робили, обізатєльно, а яê же? В мене обидві

хрещєні дочêи. А робили таê: пішли до батюшêи в церêвó êóм та

êóма, похрестили. Кóм і êóма ходили. А прийшли і êажóть: “Брали

нехрищєнó і немолитвенó, а принесли

вам дочêó хрещєнó й молит-

веннó”. Вони берóть з собою тóди поêривало, нó, поêрівель тó же ш

берóть. Матерію там, чи шо-небóть, батюшêа ж яê сêóпає. І тоді ото

дитинó в те вмотóє. Чі полотенце там здорове, нó, хто шо.

там же ш ó церêві бóãалтерія, чі шо? Пішли, заплатили.

Хрестіêів же дитині поêóпили, ãраматêó чи шось таêе дають. Нó,

написано там день рождєнія, êоли хрестилося і хрестиê. І я дітей

хрестила. А в мене чоловіê водêó пив, а в оце ж яê сóбота, неділя

правиться ó церêві звонять, а воно ж нó яê осьо хата ця стоїть, лю-

дей баãато ж раньшє бóло, а чьоловіê возьме, óêлючє мóзиêó й ãрає.

Це ж всім мішає. Прийде батюшêа та êаже: “Виêлючіть, ви ж міша-

єте!” А він êаже: “Ти своє правиш, а

я своє правлю”.

Дитині на ріê волоси стриãли. Обізатєльно. Хрещєний і хре-

щєна. Да. Садовлять на êожóх дитинó. Під жопó ж êладóть той êо-

жóх. На столі чі де там я знаю, на підлозі. І стрежóть. Поêладóть там

ãроші, машинêó, все нó я

êихось іãрóшоê. За шо воно схватиться під

час стрижêи. Да. Нó, більше êажóть за ãроші хватаються. Нó, яêий

же я не знаю шось же ш це, шо вони там придóмають. Хто зна. Це на

257

сóдьбó ãадають, на долю, навєрно. Хто за машинêó – значіть шохве-

ром там бóдеш чі шо. Там видóмають шо хочіш. У нас осьо в дочêи,

яê стриãли, таê і досі лежить той волос. Звязаний, таê він і лежить ó

неї. А таê... У неї в шифанері він лежить

. Не під іêонами. В êонверті.

Не в мішочêó. Таêий бóмажний êонвертиê і там він в неї лежить.

Чоãо зберіãають? Не бóдó я êазать, я не знаю. Нашо вони йоãо збе-

ріãають? Нó, лежить.

У нас відмічяють êажен ріê підряд день народження. Кажен

ãод: і ãод, і два, й три роêи, всі підряд. І торт печóть. Обізатєльно.

Да. Нó, раніше, яê я ше жила, таê раньше не дóже отмічали. Це вже

щас начали. Яê в мене діти бóли, таê і ãод, і два, й три, і пять ãод од-

мічали. Яê бóло восімнадцять ãод, тоді ставляють восімнадцять сві-

чоê. Бо в мене дочêа, яê бóло шо їй ãóляли, таê світили восімнад-

цять свічьоê, ó тортіê впихали. А для чоãо вони – не знаю. Вони те-

пер самі знають для чоãо шо. Імена ó нас вибирали, яêі захотів

, таêі

й вибрав. Є називають цим іменем, під яêим родився, а то більше ні.

В мене онóê ось родився на Петра й на...Нó, на Петра, а не назвали

Петром. Назвали Маêсімом.

А раніше називали. Да. Нó, воно й щас, бачте, вже вертається:

і Кирило, й Мефодій,

і Марина, й Оêсана. В мене правнóê Ярослав.

Яриê – ото таêе придóмали. Нó, не можна бóло яêесь іначє на-

звать?!

Водохрещя в нас відмічяють. Да ходять, водять. Раніше ж

ходили на річêó. Да. Тоді, ше яê я жила, молода бóла, таê ходили на

річêó. От

брали êвас. Оце бóряê êрасний, заливали йоãо водою, він

стояв, тоді він, нó, настояв ставала вода êрасна. Йшли на річêó, ви-

рóбóвали хрест на льодó, і обливались цим êвасом êрасний хрест.

Нó, таêий бóв заêон, шо на ріêó ходили й лили. А щас

шо, в церêві

посвятили, та і êончіли. А тоді ãолóбів пóсêали. Брали з домó ãолó-

би й пóсêали. А для чоãо воно не бóдó êазать, бо я не знаю. Нó, ті ж

шо отам в церêві роблять. Церêовні люди. Із дом

ó люди брали й пó-

сêалив ãолóбів. Кóди він полетить, чі додомó прилетить, хто йоãо

знає. Зрання ходили на річêó. Набирали водó. І вона важалася свя-

ченою в річці. Да. Ополонêó ж вирóбóвали ж êрасним робилили та-

êий êрасний хрест. А січяс таêе, прийшли до церêви, побрисêали, та

й êончілось. Хто йоãо знає. Нó, êажóть люди шо є. Набери постав,

вона ж і ãод, і два, і пять, і десять бóде стоять. А я один ãод святила,

це вже мабóть ãод чотирі назад, таê сюди ходила до церê

ви святила

258

водó, то вона в мене завонялася. Да. І прямо ó воді, яê хлоп’я яêісь

плавали. Зелена яêась зробилася і все. Це таêоãо ше ніêоли не бóло.

Раньше бóли бабêи (вони й щас є), шо заãоворами ліêóвали.

В нас ось тóт, недалеêо є. Да. Хвамілія – Тіхомірова, Люба, а по-

батьêові мабóть Андреєвна, чі даже й не знаю. Отаê от можете

пройти, можете до неї повертать. Отаê бóдете йти і

тóт бóде вóлочь-

êа. І тóт ó вóлочьêó підете і там спитаєте. Вона травами ліêóє, і таê,

ось в мене ноãа боліла, таê я ходила до неї. Нó, нічьоãо. Дочêа ось

тоже ходила до неї, здорове в неї боліло, таê вона ходила

. Баãато

людей, з далеêа їдóть. Шось та помаãа. Нó, êомóсь поможе, а êомóсь

ні. Це ж таêе. Нó, баãато до неї людей. Можете до неї піти, та баãато

чьоãо знає.

Івана Кóпала не відмічали. Оце просто таê, Івана Кó

пала, та і

все.

А Трійця ж бóде ось в неділю Хатó, бóло, óêвітчóємо. Тополі

ламаємо, а на пол трави êосимо та затрóсюєм. Нó, êажóть положена

тіêи тополя.

Щє й чебрецю, щєбчіêа, щєбчіêа, васильêів – вони пахнóть.

Він на ãорі росте. Це травичêа таêа маленьêа. Синеньêим цвіте. Па-

хóчій таêий, пахóчій. Да, отам, на ãорі, де ãора. Васильêи можем на-

рвать, і таê ó баночêó поставить. Вони ж та

êі велиêі. Де повісиш. А

бóло й êрóãом поначіплюємо в хатах, по баãатó бóло чіпляємо. А

щас óже таêоãо нема. Щас ãілочьêó там почєпило, шоб не понаêи-

дать. А раньше чіпляли – таêі ãілляêи одламóвали, шо хай Боã ми-

лó

є! Нó, з тиждень висіло. Трава ж óже та перетопчіться, яê січêа

зробиться. А зразó таêа холодна та пахне ловêо, з чєбчіêом. Трійцю

святêóють ó неділю й в понеділоê. В церêвó ходять в ці дні

Да.

Маêовія ó нас, яê святêóють, таê печóть êоржі. А тоді лóпа-

ють êóсочêами, маê трóть, сахарю, водичêи. І тоді êоржиêи лóпаєм

на êóсочêи, намастим водой і медом й їмо. Маê теж святили ó церê-

ві. Знаю, шо êлали, держали на шось. А на

шо? Може, хто шо знає?

Таêе...

А на Спаса ó нас святять яблóêа, фрóêти. Обізатєльно. Всі

фрóêти можна святить.

А яблóêа обов’язêово.

Да.

Саме ãлавне яб-

лóêа, а тоді й сливи і виноãрад. Все можна святить. Кажóть: “При-

йшов Спас, рóêавичêи про запас”.

На Петра люди в церêві ãотовлять обід і обідають. Но я ні ра-

зó не бóла. І пироãи печóть. Нó, все ãотовлять. Да. Давно вже таêе це

свято. Ще до війни. Да. Там же ш бóло, яê розвалили церêвó, не

празнóвали ж нія

êих празниêів. А це опять осьо на Петра ходять

259

тóда. Зносять люди в êоãо шо: той олії, той мóêи, шо є, те й несóть. І

ãотовлять і обідають.

Раніше самі шили собі одяã і êóпляли. Моя мати не шила.

Нó, таêе – там, юбêó, фартóх, êофтó – може зшить, а таê нє. В нас

тоді

ж машинêи бóли в êаждоãо. А яêий в нас одяã бóв? Це в мами

моєї бóло: біла êофта, чорний фартóх, біла êосинêа. І досі êажóть:

“А баба ходила в біломó!” “Вона, – êажó, – любила біле”.

І платоê обов’язêово треба бó

ло носити. Нó, в нас таê заведе-

но в селі. Но нє всі носили. Тепер дрóжини вобщє не носять. Нó, а

раніше, раніше – да, носили. А сійчас óже таê. А в нас бóв “швейп-

ром”. Отам, де ожидаєм автобóс. Нó, а тепер же ш, пішло все êóпле-

не

. Раніше баãато платêів, допóстім, не бóло. Бо не бóло за шо êóп-

лять. Канєшно, на празниê оддєльно бóла одьожа. Раньше й обóва-

чêи не бóло. Батьêо мій он розêазóє, шо бóло їх дванадцять дóш ó

сім’ї

і одні чоботи на всих. Оце óтром – хто первий óстане, той наді-

не. А то зімою, êаже, ноãи обмотав, із êóêóрóзи бадилинó прив’язав і

êатаємося, яê на êоньêах. Прибіжимо додомó – ноãи êрасні, шоб

батьêо не побачив, і біãом óсі на піч. Раньше ж

печі бóли, тепер їх

немає. Таêшо раньше таêоãо не бóло.

Мій чоловіê вмер в [19]91-м, а свеêрóха в [19]93-м. Всі ці по-

хорони бóли на моїй шиї. До похорон треба ãотóватись ще за життя.

Я собі тоже он і матерії, й плат

êів шоб бóло ж. Тепер же ш треба пе-

рев’язати óсих, бо не перев’яжеш і обсóдять. Да, да. Платêами óсих.

А перев’язóє дочêа чи родичі. А на двері вішають платоê. Це яê по-

êойниê. Да, да, да. Та бóвало возьмó те платêом, чи те полотенце.

Вже яê вийдóть з дворó, зв’яжóть. Заêрили двері й завязали плат-

êом. А ось êоли поêойниê в домі. Підлоãó після ньоãо миють, êоли

виносять. Обізатєльно. Самі свої миють. Вже ш порозходяться всі.

Пообідали та й порозходяться. Тоді вже ж

самі прибираєм. В мене 4

похорони в дворі бóло. Зерêала завішóють. Обізатєльно. Не бóдó

êазать чоãо, я не знаю нашо. То п’ємо там чі ото в бóхветі, все засте-

ляється. Простеляє, все завішóється, а чоãо? На шо? Не знаю. Не

бóд

ó êазать. Треба êоãось спитать, хоч ó церêві спитать, для чоãо

воно.

Обмивати поêійниêа ãóêаєм сóсідів. А потім цю водó êóдись

під дерево. А тож є люди, шо ворожать. Та підóть, та êомóсь ó двір,

шоб ãадостєй êомóсь наробить, виллють. Тепер ó нас люди хіба

яêі?! І яê вмреш, ноãи ж звязóють, і це ж яê поêойниêа виносить,

надо шоб своє розвязало і поêлало тóда, ó трóнó. А в нас же ш щє то

260

відьми, то знахарі яêісь! Оãлянóвся, а ноãи вже розвязані і не бачів,

хто і шо! Ой люди ж тепер яêі? Тіêи ãадость аби зробить. Хто харо-

ше шо зробе?! Коли прийдóть, помиють, оділи, положили, лампадêó

засвітили, і всьо. Кажóть же ш дóша

літає до сороêа день, чи шо?

Таêе воно, чи ні? В мене зять. Той бóло вночі сідає: “Мама, – êа-

же, – отєц відєт, шо ми дєлаєм?” Кажó: “Да, бачить батьêо. Дóша

літає до сороêа день. Поêа не приймóть її вже там”.

Ось ó нас

несóть поêійниêа, нó, трохи пронесóть, яêшо дале-

êо, то на машинó ставлять і везóть. А таê з дворó винесóть і таê про-

несóть. Яê молодоãо, то несóть всю дороãó.

А яêщо, наприêлад, дівчина помирає до весілля, її в

свадь... У

весільнó сóêню одяãають. І віночьоê той, і хватó, й плаття, все. І пе-

чатають ó нас. Да. Хто в церêві. А щяс же ш батюшêа – таê він на

моãилі. А яê êоли, шо не йде, шо йомó там нема врем’я, таê він дома

прямо

запечатає. На поминальний обід ãотовлять êапóсняê – це за-

êон, пирожêи й сметана. Це саме ãлавне. Нó, та щас ãотовлять же

ãолóбці, êатлети і êовбаси, шо хоч. Шо на свадьбі, шо на похороні. В

êоãо шо є. А з собою теж дають êанфети ж, печення.

ó, це ж сьодні похоронили, завтра ше ж приходять снідать

нести. Нó, підеш, поãóêаєш сóсідів: “Пішли, снідать понесли”. А тоді

девять день, а тоді сороê, і півãодó й ãод. Це таêе. А тоді вже яê хо-

чеш, хочеш одмічай, хочеш ні. Ходим і на êладбіщє і на

девять день,

і на сороê день. З óтра прийшли. Нó, всі ж люди не йдóть, а самі свої

поїхали, пообідали, одвезли тóда. А тоді сідаємо обідать. Пироãи бе-

рóть, сметанó, там, êатлєтó. Нó, хто шо. Да. І пів ãодó йдем на êлад-

біщє, і ãод їдем на

êладбіщє. Перед Пасхою тиждень – сóбота бóла.

В нас ідóть ó церêвó тільêи. Несóть тóда ж панахидó. Бóло таêе, ó

сóботó помоємó вона, чи в пятницю. Мабóть в середині пятниці. В

мене êóма боãомольна. Таê вона їхала, ãóêала. Нó, шось же ш чіта-

ють там. А тоді люди розійшлися, а вони сóмêи понабирали та й по-

розходилися. Ті боãомольні.

А яê же ш Пасêа, а тоді на дрóãó неділю ідем на поминêи.

Неділя, понеділоê. Раніше ж бóло понеділоê тіêи поминальний

день. А тепер же ш

люди на роботах, таê неділя й понеділоê. В êоãо

в неділю іде, хто в понеділоê. Усе несеш: і êатлєти, і êовбаси, й êа-

шó. Хто й пасêи несе, хто не несе. Крашанêи – таêе все. Я цей ãод не

пеêла. Дочьêа êаже: “Ма, нашо ти

пеêтимеш? Я êóплю в маãазині та

і все”. Нó, хароші бóли. Принесла таêі добрі. Яê з нею ãоловó моро-

чіть, таê леãчє êóпить. То раньчє бóло. Боже! Печєш по десять, по