Сохань П. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 8

Подождите немного. Документ загружается.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

ім.М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

"ІНСТИТУТ УКРАЇНІКИ"

ІНСТИТУТ УСНОЇ ІСТОРІЇ

ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАПОРІЗЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім.Я.НОВИЦЬКОГО

Усна історія

Степової Уêраїни

Том 8

Головна редаêційна êолеãія:

Павло Сохань – ãоловний редаêтор

Серãій Тимченêо – застóпниê ãоловноãо редаêтора

Анатолій Бойêо – наóêовий редаêтор

Валерій Козирев – відповідальний сеêретар

Валерій Смолій, Геннадій Боряê, Віêтор Брехóненêо,

Олеêсандр Маврін, Юрій Мициê, Володимир Мільчев,

Володимир Кравченêо, Надія Бєліê, Надія Швайба

Запоріжжя

АА Тандем

2010

Усна історія

Степової Уêраїни

Том 8

Запоріжжя

АА Тандем

2010

ББК 63.3(4 Уêр) + 63.5(4 Уêр), 019

УДК 94(477.64) + 39

У 75

Усна історія Степової Уêраїни. – Запоріжжя:

АА Тандем, 2010. – Т.8. – 362 с.

Восьмий том Усної історії Степової Уêраїни репрезентóє продов-

ження матеріалів еêспедиції до села Сóрсьêо-Михайлівêа Дніпро-

петровсьêої області здійсненó Запорізьêим наóêовим товариством

ім.Я.Новицьêоãо, Міжнародною ãромадсьêою орãанізацією "Інсти-

тóт óêраїніêи", Інститóтом óêраїнсьêої

археоãрафії та джерелознав-

ства ім. М.С.Грóшевсьêоãо НАН Уêраїни та Інститóтом óсної істо-

рії Запорізьêоãо національноãо óніверситетó в червні 2009 роêó.

Важливість і óніêальність видання поляãає в томó, що, по-

перше, старовинне êозацьêе село бóло засновано леãендарним

за-

порожцем М.Коржем, а по-дрóãе, óсна історія є ваãомим чинниêом

історичноãо бóття, значóщим елементом відносин – побóтових,

еêономічних, сóспільних і, що ãоловне, – визначальним механізмом

передачі історичної пам'яті і, яê наслідоê, – елементом ідентичнос-

ті тієї чи іншої сóспільної, соціальної,

етнічної ãрóпи.

Для істориêів, філолоãів, фольêлористів, êраєзнавців, óсіх, хто

ціêавиться історичною традицією, вірóваннями, óявленнями

Редаêційна êолеãія томó:

Анатолій Бойêо (ãоловний редаêтор), Олеêсій Лазьêо

(застóпниê ãоловноãо редаêтора), Надія Швайба (наóêо-

вий редаêтор), Ірина Довãалюê (відповідальний сеêре-

тар), Юлія Головêо, Віêтор Тêаченêо, Серãій Білівненêо,

Валерій Козирєв, Надія Бєліê

ISBN 978

–966–488–008–3

ЕКСПЕДИЦІЯ ДО СУРСЬКО-МИХАЛІВКИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З 2008 роêó триває едиційна презентація проеêтó «Усна

історія Степової Уêраїни». Баãатотомна доêóментальна серія

надає достóп до óніêальної історичної, соціальної, фольêлорної

реальності мешêанців південноãо реãіонó. За 2008/2009 ріê ши-

роêомó заãалó бóло представлено матеріали чотирьох еêспеди-

цій по

Запорізьêій області (Василівсьêий, Запорізьêий, При-

морсьêий район). Водночас, вдалось провести êільêа нових еêс-

педицій в Херсонсьêій, Миêолаївсьêій та Запорізьêій областях,

розãорнóти підãотовêó до пóбліêації ще п’ятьох здійснених про-

еêтів.

Темпи, набрані запорізьêою êомандою

, іноді для самих

óчасниêів проеêтó здавалися нереальними. Втім еêспедиційний

лоêомотив, проêладаючи щоразó новий маршрóт до тоãо чи ін-

шоãо степовоãо пóнêтó, вêотре переêонóвався: єдина êатеãорія

бóття, з яêою неможливо домовитися – це час. Плинний

час,

яêий забирає з собою людей, носіїв споãадів, переêазів, тради-

цій, людей, яêі своїм життям óособлюють «живе» минóле своãо

села, реãіонó, êраїни в ціломó. Цей фаêтор засмóчóє, але й сти-

мóлює одночасно, особливо, êоли знаходяться однодóмці в

справі

вивчення реãіональної чи то лоêальної історії степовоãо

êраю. Саме в таêій атмосфері «спільної справи» і пройшла черв-

нева еêспедиція 2009 роêó до села Сóрсьêо-Михайлівêа Соло-

нянсьêоãо районó Дніпропетровсьêої області.

Ініціатива її проведення, і що дóже важливе, вирішення

численних

орãанізаційних моментів взяли на себе диреêтор Мі-

жнародної ãромадсьêої орãанізації «Інститóт Уêраїніêи» Ірина

Гриãорівна Довãалюê та фóндатор проеêтів «Інститóтó Уêраїні-

êи» Олеêсій Миêолайович Лазьêо.

Спільно проведена еêспедиція та створений аóдіо-архів

лоã

ічно сóпроводжóвали інші проеêти, ініціовані «Інститóтом

Уêраїніêи» в Сóрсьêо-Михайлівці, – встановлення меморіала

одномó із першозасновниêів села – Миêиті Леонтійовичó Кор-

жó, авторó відомоãо «Устноãо повествования бывшаãо запорож-

ца...», впорядêóвання місцевоãо староãо цвинтаря, на яêомó збе-

ріãлись êам’яні хрести ХІХ століття, привернення óваãи до пос-

таті о. Дмитрія Тяпочêіна, яêий ó 1920-30-ті роêи слóжив в міс-

цевій церêві та óвійшов до історичної пам’яті баãатьох старожи-

лів...

Значною мірою óчасниêам еêспедиції в Сóрсьêо-

Михайлівці допомоãала вчитель історії місцевої ЗОШ, орãаніза-

тор êраєзнавчоãо ãóртêа «Літописець» Ірина Миêолаївна Біжêо.

Людина, що всім сердцем вболівала і вболіває за

збереження

«живої історії» своãо села. Майже щодня вона торóвала разом з

нами довãими спеêотними вóлицями та знайомила зі своїми од-

носельчанами «приїзжих ãостей». Яê наслідоê, народжóвались

баãатоãодинні, а інêоли й êільêаденні óсно-історичні інтерв’ю з

найстарішими мешêанцями різних

частин села.

Кожен з респондентів, матеріали опитóвання яêих пред-

ставлені в цьомó томі, став джерелом óніêальної інформації що-

до вивчення лоêальноãо життєвоãо просторó, йоãо êонстрóю-

вання в свідомості людини, фаêторів, що спричиняють аêтóалі-

зацію цієї лоêальної ідентичності. В ó

сномó наративі здавалось

би простих, звичайних селян бачимо переплітіння óсіх площин

людсьêоãо бóття: історія родинна, ширше соціальна нерозврив-

но переплітається з історією політичною, êóльтóрною. Для дос-

лідження змістó êожноãо інтерв’ю необхідно працювати з аóдіо-

та відеозаписами, осêільêи за інтонацією, міміêою, зміною

пос-

тави – ще один шар додатêової інформації, êлюч до розóміння

аêцентів óсної оповіді. Таê само, яê і êлюч до розóміння тоãо, яê

êонстрóюється óсний історичний наратив, яêим є при цьомó

вплив дослідниêа, або родичів, присóтніх при опитóванні. Кож-

не інтерв

’ю, здобóте з ãлибин людсьêої пам’яті та переживань

минóлоãо, заслóãовóє на ´рóнтовнó наóêовó рефлеêсію, та попри

все – на представлення яê наóêовомó, таê і більш широêомó сó-

спільномó заãалó.

Редêолеãія та óпорядниêи томó висловлюють щирó

подяêó

óсім, хто допомаãав ó підãотовці теêстів інтерв’ю до видання.

Зоêрема: С.Бабêінó, Т.Боãовін, Н.Литвиненêо, М.Оліхверó,

О.Аніченêо, Ю.Шпаê, І.Іãнатêіній.

Звірêó трансêриптів та підãотовêó теêстів наóêово-

попóлярним методом здійснила Н.

Швайба. Тематичний поêаж-

чиê впорядêований Ю.Головêо; іменний та ãеоãрафічний –

К.Петровою. Проãрамне забезпечення І.Кóлиêа. Упорядêóвання

дисêів з аóдіо файлами та трансêриптом А. Бойêа та П.Бойêа.

Редêолеãія

Петриченêо Марія Трохимівна, 1917 роêó народження,

с. Сóрсьêо-Михайлівêа Солонянсьêоãо районó

Дніпропетровсьêої області

Звати мене Мар’я. Марія Трохимівна Петриченêо. Я [19]17-

ãо ãода народження, місцева, тóт народилась. Да. Нó, я доãлядала й

батьêа, й матір до смерті. Батьêа Трохим Пилипович бóло звать, а

мамó – Марія Кóзьмінівна. Батьêо народився ó тисячó… [18]65-м.

Таê, яê Ленін. Ото та

êоãо ãодó батьêо. А мама… Нó, на два ãода мо-

лодше. У [18]67-мó. Брати мої – Євãраф Трохимович, Арсентій

Трохимович, Корній Трохимович, Алеêсій Трохимович і Ніêолай

Трохимович. П’ять братів ó мене і нас чотири. Дев’ять. А один вмер.

А сестри – Олеêсандра одна, одна Федора,

одна Уляна, а я – Ма-

рійêа.

Бóло ó батьêів хазяйство своє: і êорови, і êоні, і вівці. Все бó-

ло і все пішло прахом, яê êолхози орãанізовóвалися і заставляли,

шоб писалися в êолхоз. Заставляли ж… Нó, дóмають, писатися ó

êолхоз? Це ж надо все отвезти, отдать.

Інвентар, êосати, ãарби [

смі-

ється

]. Гарби – ті, що запряãали êоняêó, ãребли навесні. Оренда бó-

ла – по 14-16 рóблів платили за десятинó, тепер считається ãеêтар, а

тоді считали десятина. Десятина більша за ãеêтар. Да-да-да. Найма-

ли бóло в ãороді. Іноземсьêий начальниê, той, що землю наймав. А

наші люди брали, ó ê

оãо бóло за що. Тóт (недалеêо) “Маяê”, а тоді

“Червоний Яр”, тóди автобóс ходе. А раньше називався Гайдамаць-

êий хóтір. Видно там яêісь ãайдамаêи воювали. Нó, оце все хазяйст-

во заставляли ó êолãосп писаться. Нó, а люді, êоторі баãаті, не

хоті-

ли. Бо записаться ó êолхоз – надо все отвезти, отдать. Все-все. Хай

êоні, êорови, все. Усе оце. Но люди таêі, баãаті, не хотіли йти. Яê

це? Я нажила, таê все отдать êомó-небóдь?! Но все равно самі за-

брали. Розêóрêóлили. Жаловалися баãато людей баãатих. І померло

баãато по тюрмах, хто не поховався. По тюрмах померло баãато лю-

дей. А це все забрали. А батьêо – не тільêи ж мій батьêо, а тóт сóсі-

дів на нашій вóлиці сім дворів розêóрêóлили. І оце… У нас

бóло чо-

тири постройêи таêих. Таê тільêи один поãріб там і остався, а то ро-

зібрали вже люди. А, прийшли і начали строїться – це п’ятó хатó

батьêо продав (тóт бóв він ãолова сільсовета) [

нерозбірливо

]. Таê

яê і тепер бросить хатó… О! Не бросай хатó – зразó розтяãнóть. Яê

Опитування провела В.В. Ликова (червень, 2009 р.). Науково-популярним мето-

дом передала Н.А. Бєлік.

нема хозяєв, ото нельзя бросать. Ой! А тоді ж таêе бóло, знаєте, роз-

êóльêóлювання: тот те ховає, а [той] те êрадє. А люди ж і одежó за-

êопóвали, там таêе все… [

Нерозбірливо

]. Раньше ж, яê молотьба

вже стоїть, молотять, êосою êосили. Раньше ж не бóло êомбайнів.

Таê наêладóть, бóло, підводи пшениці, і тоді отвозять цю пшеницю

ó ãород, і здають її, ãроші полóчають, і платять за землю земсьêомо-

мó начальниêові, вот! Ото таêе бóло

. Нó, а баãато ж людей поãибло.

По тюрмах позачиняли невинних людей. Невинних. Це хай би там

таêе – хто óбив, чи шо там óêрав, а то хазяїнів, хто землю обробля-

ли. Взяли – позачиняли. Яêих поотпóсêали вже, а яêі померли по

тюрмах, а яêі

в ãород повтіêали. Таê там десь поóстраївалися вже на

роботó і там наші приїжали, ловили і зачиняли в тюрми. Ото таêе

бóло.

У моїх батьêів баãато-баãато десятин землі бóло, но точно я

не… Кóêóрóдзó садили – шість десятин, аж… аж відêіля до нас, до

хати. Там до хóтора сім êіломітрів, до Березнюватêі дванадцять.

Оце считайте. Оце йде до “Маяêа” êіломітрів три-чотири. Там

до

хóтора “Маяêа” сім, êажеться, сім, а там дойде аж до Ленцевої (бóло

раніше Ленцева, тепер – Березнюватêа) – êіломітрів дванадцять.

Оце считайте до êóчи. Далеêо бóло. Це бóло, хлопці яê хазяїнóвали

ще – брати бóли ó мене. У мами бóло девятеро нас, двоє

вмерло,

одинадцять дітей бóло. І в êаждом дворі бóло по десять дóш, по во-

сім дóш, по дев’ять дóш. Раньше нóжні бóли діти. Раньше цьоãо не

бóло, шо тепер одно-двоє. Раньше мати родила… Больниці же не

бóло, больниць. Баба

зав’язóвала пóпи. Бабóвала бабêа. Таêа шо, яê

роде яêа женщина, таê вона пóпи зав’язóє. Больниць тóт не бóло.

Да, зав’язóвала тіêи пóповинó і більше нічоãо. Нічоãо. Бабêó цю за-

прошóвали вже

тоді, яê бачили, вже бачили, êоли схватêи в яêої там

женщини. Вона тóт недалеêо жила, êоло нас. Її звали додомó і вона

ждала, поêи народиться. Да, це не тільêи в нас, це в êаждом домі. І

єй же платили за це. Або там метра матерії

(ситцю) там êопійоê за

тридцять êóпляли.

Щось там, знаєте, тоді метр ситцю бóв тридцять êопійоê – не

бóло за що êóпить. От батьêо помолотив пшеницю, машина тóт се-

ред ãорода, свозили снопи [

нерозбірливо

] до Березнюватêи дванад-

цять êіломітрів чи більше, звозили, сêладали в таêі стіжêи. А тоді,

яê óже все óберóть по селó, хліба ці – пшеницю там, ячмінь там, жи-

то – яê óберóть вже двір, таê нанімють машинó молоть [

нерозбірли-

во

] і людей наймають. Помолотять і отвозять в ãород. А дітям ніза-

що набрать бóло метра матерії [

сміється

]. Ото таê хазяїнóвали. Не

біãали на машинах, а спали на соломі в землянêі. В землянêі спали

на степó… Да. Горлохи виловляли, щоб êóêóрóдза, яê ото повсходе,

таê ãорлохи виїдають. Гав ãоняли, яê сходе êóêóрóдза. І тож мої

два – Корній і Альошêа – той, шо

на войні поãиб… (Це бóло в

[19]41-мó ãоді. Брат один з війни не вернóвся. Аби всі пішли, то

може всі вернóлися.) Аãа. То бóло там ночóють ó хóторі ó дяді, а то-

ді ідóть óтром на нивó і ãоняють ãав і виловляюють ãорлохів.

Гор-

лохи – це таêіє, яê вам сêазать, яê êриса. Таêе воно довãеньêе, зóби

єсть. [

Сміється

]. Зараз їх немає, ніхто не баче. Їх потравили видно.

А то бóло, ідеш до êорови, доїть êоровó, і вони вперед вибіãають че-

рез дороãó. Таê їх в êожном місті… Яê ãолод бóв – баãато бóло, а те-

пер їх нема. Чи їх потравили, шо таê померли,

немає?! От таêі дєла

бóли. Да, бóло-бóло.

Розêóрêóлювання яê бóло, таê страшніше, яê война. В

[19]29-м ãоді началось. Ми ж óсі пішли. А таê бóло – хатó прийшли

та заêрили. Наші, наші таêі аêтивісти бóли. З нашоãо

села. Їх нема

тепер на світі. Померли всі. Я вже одна осталась. Ото таêе бóло, да.

Яê з хати виãнали нас, батьêо ж в ãороді бóв, а ó мати – ó дочêи сес-

три бóла. А я сама одна осталася в хаті. Прийшли, сêазали: “Бери,

шо

в тебе есть, а ми хатó заêриємо”. Хатó заêрили, а мене отдали на

хóтір, на Гайдамацьêий. Там в брата четверо дітей. Там побóла.

Таê… Года бóли тяжолі.

Поêи мені не виполнилось вісімнадцять, я шість часов пра-

цювала [

нерозбірливо

]. Я óченицею била ó мастєра (ó êолонії в міс-

ті). І до двох часов іди êóди хоч. Нó, êóди? Шо робить? А батьêо

робив в дєтсêом садêó. І от, êóди батьêо їде мій по слóжебниê ділах,

і я з ним [

нерозбірливо

]. Тоді на трамвай – три êопійêи білет… На

трамвай. По три êопійêи! Кóди він їдить, я за ним. Полóчається це

33-й ãод бóв, шо ãолодомор… Таê там [

нерозбірливо

]… Я посидю на

вóãлó біля дєтсêоãо сада на êамінцях, поêи батьêо отнесе в дєтсьêий

сад (продóêти). То мені êóсочоê хліба там отломлять. [

Нерозбірли-

во

]. То яблóêо з’їси [

нерозбірливо

]. Ото таêе бóло.

Раньше ж з прядива тêали… Сіяли прядо, сами мочили, сами

пряли, сами тêали. Не ми тêали, а отдавали. Таê я йоãо все взяла і

перенесла сюда, ó село. Тóт ó моãо батьêа брат, рідний брат. Вони

бідні таêи бó

ли – ó таêих не займали. Которі бідні бóли, тоже роз-

êóрêóлювали, но не таê… не таê, яê баãатих. У бідних що вони візь-

мóть? А ó баãатих – хазяйство. Коровó – прийшли взяли êоровó!

Корова тільêи отелилася. І люди ще не попробóвали молозива.

Прийшли, прив’язали аêтивісти. Да! Вишóêóвали й забирали. Хто

їх заставляв? Об’їздять дньом по таêих же людях та насобирають, а

вечором ãóляють. Приїхали, êоровó прив’язали до бричêи. (Брич-

êа – то, шо їздять на ê

онях, шо êоняêами їздять.) Ото! Прив’язали,

а теля маленьêе поêлали на бричêó. А молозиво – отелилась êоро-

ва – привела телятêо êорова і ó неї молозиво не поêóштóвали. По-

везли, а êóди вони її? У êолãосп. А самі шо? У êолãоспі вони ж і їли

Молозиво варили знаєте яê? Ніêоли не êóпóвали на базарі? Моло-

зиво ó нас продають на базарі, продають. А êоли êорова отелеться,

таê молоêо зразó ще не ãодиться їсти. Воно ãóсте і йоãо варять чóть-

чóть. Або в пєчêе, або де-небóдь дома. Таê

е, яê сир роблять. І тоді

воно жирне, жовте. Яєчоê тóда б’ють. І ото молозиво називається.

Да, з яєчêами разом запіêають. Яєчêо, сахар тóди сиплять, щоб сла-

дêе бóло. Тоді хороше молозиво бóло. Таêе яê сир, тільêи воно таêе

жовте…

Батьêо ж не хотів іти ó êолхоз. Не хотів, бо все ж заберóть. А

приходили ж, шоб писалися ó êолãосп. А яê запишешся, надо все

отвезти в êолãосп отдать. Нó, дóмали, шо виêрóтяться. Коли вони

самі забрали. І батьêів забрали по тюрмах. Нó, моãо

не забрали, а

батьêа брата – отóточêи зразó за нами жив… Цей брат тоже баãатий

бóв. Машина бóла своя і êоні, і дітвори баãато, і їх баãато. Аãа. Таê

він тіêав ó ãород та в тюрмó попався. Таê там, в тюрмі, вже

яê ба-

чать, шо пóхнеш, таê дадóть там тарілêó чоãось, баланди яêоїсь. Оце

ж бóло – [19]29-ті ãода. Це воно начиналось ó [19]29-м ãодах. І оце

бóло ж воно до [19]33-ãо ãодó – це вже ãолодомор. Яê Сталін… Яê

Сталін отдав Гітлерові оцей хліб, а люди з ãолод

ó померли. В яêім

це ãоді? Нó, да, в [19]33-мó. В [19] 33-м, [19]32-м. Зараз чóємо, шо

êажóть: “Голодомор!” Ото. Ото ж хазяїнóвали – ó нас Сталін, а ó

Германії – Гітлер. І наші, бóдто би, êажóть: “Забирайте! Шо ми ви-

полнили”. Нó… [

нерозбірливо

]. А на нас внезапно напали. Мій чо-

ловіê бóв поãраничніê. Пражсьêа область, ãород [Сінячичи] під Ге-

рманією, там, під Польщею. І їх внєзапно, в чотири часа… Перелеті-

ли, захватили. І в п’ятницю в п’ять ãодин бóли в Германії. Ще й отó

пісню сêлали, чóли? Нє? [

Сміється

]. Пісня: “22-ãо іюня…” Це ж во-

но слóчилося, яê раз. Оце поãранічніêам сразó пісню сêлали: “22-ãо

іюня, ровно в чотири часа, Київ бомбили, нам об’явили, що начала-

ся война...” Оце там, в ãороді хлопці сêлали пісні ці ж. Молодьож.

Аãа. П’ять ãод

бóв мій чоловіê на войні. У мене отêритêа тільêи бó-