Смиричинський В.В. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

допустимих ресурсних обмежень формування прогресивних норм витрат

матеріальних ресурсів; визначення можливостей їх оптимального

використання шляхом балансування обсягів і складу (структури), термінів і

частоти поставки з динамікою їх використання; розробки заходів щодо

раціонального транспортування, зберігання і використання.

При розробці ресурсних сценаріїв потрібно максимально враховувати

систему внутрішньовиробничих факторів, що забезпечують досягнення

головної мети, пов’язаної з використанням матеріальних ресурсів -

максимальне зниження матеріаломісткості виробництва та продукції.

При вивченні даного питання слід звернути увагу на те, що ефективне

використання ресурсів передбачає досягнення: а) повної зайнятості ресурсів; б)

повного обсягу виробництва. Повна зайнятість ресурсів означає, що у

національній економіці не повинно бути підприємств, що простоюють; земель,

що не обробляються; працівників, які вимушено залишаються без роботи –

йдеться про придатні для використання ресурси. Повний обсяг виробництва

означає, що ресурси використовуються так, що вони найповніше

задовольняють потреби суспільства. Повну зайнятість ресурсів і повний обсяг

виробництва характеризує крива виробничих можливостей.

Матеріально-технічні ресурси (МТР) є складовою частиною

національного багатства України. У склад МТР включаються наступні

матеріальні блага: основні і оборотні виробничі фонди; невиробничі фонди

суспільства, до яких відносяться житловий фонд і фонди культурно-

побутового призначення; особисте (споживче) майно населення, товарні запаси

виробничих підприємств і невиробничих організацій; державні резерви, в т.ч.

страхові, золотий запас, на потреби оборони ; природні ресурси, що залучені у

процес виробництва, - с/г угіддя, ліси, родовища корисних копалин,

гідроенерго ресурси. Зміст і складові частини національного багатства і їх

питома вага можуть змінюватись, особливо в період НТР.

З економічної точки зору суть матеріальних ресурсів (МР) полягає в

тому, що вони є засобами виробництва, які включають засоби праці і предмети

праці. Серед засобів праці важливу роль відіграють знаряддя праці. Їх

ефективність і потужність в найбільшій мірі характеризують степінь

оволодіння і підкорення сил природи виробництву матеріальних благ. Засоби

праці і предмети праці відіграють різну роль у відтворювальному процесі.

Трудова діяльність людини при допомозі засобів праці викликає раніше

намічені зміни предметів праці.

Соціальний характер засобів і предметів праці обумовлений суспільно-

економічною формацією. При ринковій (капіталістичній) засоби виробництва

представляють собою капітал, створений працею безпосередніх виробників. В

сучасних умовах НТП матеріалізується в засобах виробництва, а також

розширює межі можливостей самої людини – учасника виробництва.

Автоматизація, використання керуючих машин суттєво міняє роль людини у

виробничому процесі.

Управління МР – це практична діяльність, а також область

економічної науки, яка вирішує задачу раціонального режиму поповнення,

збереження і витрат МР на різних господарських об’єктах. Такими об’єктами

можуть бути промислові, будівельні і с/г виробництва, товарні бази, складські

підприємства постачально-збутових організацій, гуртові бази, підприємства

роздрібної торгівлі, різних видів транспорту і ін.

Основними функціями управління МТР є: а) науковий аналіз

соціальних, економічних і науково-технічних процесів і тенденцій при

формуванні руху матеріальних потоків, оцінки ситуацій, що склалися і

виявлення вузлових проблем господарського розвитку; б) оцінка дій цих

тенденцій і передбачення нових економічних умов і проблем, що можуть

виникнути і таких, що вимагатимуть вирішення; в) виявлення можливих

альтернатив розвитку, нагромадження наукового і практичного матеріалу для

всебічно обґрунтованого вибору тої чи іншої можливості розвитку і прийняття

оптимального рішення, що забезпечить активний вплив на подальше

ефективне управління використання МТР.

Процес управління матеріальними ресурсами у виробничих

об’єднаннях (підприємствах) поділяється на декілька відособлених процесів,

які часто мають суперечливий характер. Кожний функціональний підрозділ діє

у відповідності з поставленими перед ним задачами і критеріями збільшення

прибутку і мінімізації витрат. В цих умовах виникає необхідність комплексної

оптимізації параметрів матеріальних ресурсів, коли забезпечується дійсний

ріст ефективності постачально-збутових операцій. Досягнути цього можна

тільки на основі застосування в діяльності підприємств, фірм, компаній і

організацій концепції логістики. Її суть полягає в інтеграції виробництва,

матеріально-технічного забезпечення, транспортування, інформатики і

комунікації. Ця концепція трансформується у новий вид теорії управління

виробництвом, включаючи доставку товарів.

Побудувати типову логістичну концепцію, універсальну в

застосуванні, неможливо. Вона будується у відповідності з особливостями

конкретної виробничої одиниці (підприємства, фірми, компанії). Проте підхід

може бути загальним.

Розробляється логістична концепція на основі стратегічних цілей

підприємства. способи їх досягнення визначаються після проведення аналізу

зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні – це взаємовідносини між

постачальниками і споживачами, темпи розвитку споживчого попиту,

конкуренції на ринках постачання., збуту і ін. Внутрішні фактори розкривають

вузькі місця виробництва, тому піддаються аналізу: організації постачання і

його якості; величини витрат на постачання; пристосованість складів і

транспортних засобів до вироблюваних виробів; оптимізування транспортних

маршрутів; рівень автоматизації складських, транспортних процесів і

можливість побудови автоматизованої транспортно-складської системи;

готовність і експедиція продукції за вимогою, організаційна структура збуту

продукції; методи розподілу готової продукції і ін.

Розглядаючи координацію діяльності підрозділів в процесі її

управління матеріальними потоками, можна виділити два взаємодоповнюючих

напрями її удосконалення. Перший пов’язаний з посиленням взаємодії між

різними функціональними ланками за рахунок покращення планових,

контрольних процедур, економічних механізмів. Другим напрямом виступає

досягнення необхідного рівня координації через організаційне перетворення у

структурі підприємства.

Досвід зарубіжних фірм показує, що існують різні підходи до

формування структури органів управління матеріальними потоками. Разом з

тим можна виділити три різновидності структур, що найбільш широко

застосовуються на практиці. В першому випадку основна увага приділяється

забезпеченню тісної взаємодії між постачальнми і виробничими підрозділами,

тобто наголос робиться на підвищенні ефективності управління матеріальними

потоками на етапах постачання і виробництва. Це забезпечується за рахунок

створення нового спеціального підрозділу, керівник якого контролює рух

матеріального потоку від моменту закупівлі матеріалів до моменту передачі

готової продукції на склад збуту. У другому випадку основна увага

приділяється упорядкуванню руху матеріального потоку на етапі виробництва

і збуту. Всі функції зосереджуються у спеціальній службі, керівник якої

контролює і координує рух потоку і розв’язує конфліктні ситуації. В третьому

випадку в рамках підсистеми управління матеріальними потоками

об’єднуються всі види діяльності по управлінню матеріальними ресурсами і

запасамив корпоративних структурах.

Саме останній підхід зорієнтований на підвищення ефективності

використання товаро-матеріальних цінностей у всьому ланцюгу: постачання –

виробництво – збут, він найбільш прийнятний для виробничих підприємств,

що випускають складну матеріалоємну продукцію на заводах, які тісно

пов’язані технологічно, і які мають розгалужені внутрівиробничі зв’язки, що

характеризуються наявністю великої кількості постачальників і складною

розподільчою мережею. Варіант інтегрованої структури, яка складається із

трьох функціональних блоків представлений на рис.1.

В першому концентруються планові, координаційні та контрольні

функції. У другому блоці вирішуються задачі з управління постачанням і

поставками матеріалів до місця обробки. В третьому зосереджено управління

потоком готової продукції на стадії збуту.

Отже комплексний системний підхід в управлінні МТР полягає у

забезпеченні пропорційно збалансованого розвитку виробництва МТР і їх

оптимально-раціонального використання. Системний підхід – це

методологічний напрямок в науковій організації управління рухом МТР,

основна задача якого полягає у розробці методів дослідження і конструювання

складноорганізованих обє’ктів – систем різних типів і видів матеріальних

ресурсів. Цей підхід направлений на досягнення внутрішнього взаємозв’язку і

єдності різних аспектів запланованої діяльності в управлінні потоками МТР –

народногосподарської, галузевої, регіональної і зовнішньоекономічної.

Рис. 1. Модель інтегрованої системи управління матеріальними

ресурсами

Комерційна діяльність є складовою частиною підприємництва (за

кордоном – бізнесу) – суть якого полягає в доцільній діяльності, що

спрямована на отримання доходу, прибутку. Підприємництвом є організація

підприємства (фірми, компанії) з метою виробництва і поставки товарів і

послуг на ринок, торгового підприємства для здійснення купівлі-продажу

товарів і послуг, організації фінансової установи, біржі і т.д.

Таким чином, комерція у сфері товарного обігу – це сукупність

процесів і операцій, що направлені на здійснення купівлі-продажу товарів і

послуг з метою задоволення купівельного попиту і отримання прибутку.

Організаційна структура, яка формувала б і керувала б рухом

матеріальних потоків в Україні, численними трансформаціями як центральних

органів виконавчої влади, так і в регіонах, практично скасована. Частково ці

функції виконує Державний комітет по матеріальним резервам та окремі

Державні акціонерні компанії.

Ринкова інфраструктура організації матеріальних потоків

(господарських звязків) включає: біржі, ярмарки, аукціони, торгові дома,

фірмова торгівля, спеціалізовані гуртовні, комерційні чи сервісні центри і ін.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під поняттями “матеріальні потреби” і “ економічні

ресурси”?

УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ

Планування координація і контроль

- розробка і складання планів виробниц

тва, забезпечення матеріалами і розподі

лу продукції

- складання графіків завантаження обла

днання і маршрутів руху матеріального

потоку під час обробки

- розробка графіків перевезень і корди-

нації роботи транспорту

- аналіз і розміщення виробничих потуж

ностей і складів

- розробка заходів з підвищення управ-

ління матеріалопотоком

- контроль показників ефективності ру-

ху і використання матеріалопотоку у

всіх ланках виробничо-збутової системи

Організація

розподілу го

тової продук

ції під час

збуту

- організація

збереження го

тової продук

ції

- обробка за-

мовлень спо

живачів

- організація

процесу розпо

ділу і обслуго

вування спо

живачів

Організація постача

ння, регулювання руху

і викорискання мате

ріальних ресурсів

- організація проце су

закупівель і дос тавки

матеріальних ресурсів

- контроль якості мате

ріальних ресурсів

- організація збережен ня

сировини і матеріалів

- контроль і активне

регулювання викорис

тання матеріальних ре

сурсів під час обробки

2. В чому полягає фундаментальна суперечність людського

суспільства?

3. В чому полягає управління МР і які його функції?

4. Охарактеризуйте модель інтегрованого управління

матеріалопотоками.

5. Дайте визначення поняттю “комерційна діяльність”. В чому полягає

його відмінність від поняття “підприємництво”.

6. Яка організаційна структура управління матеріальними ресурсами

(потоками) в Україні. Її позитивні і негативні сторони.

Рекомендована література

1 Панчишин С.М. Макроекономіка: Навч. посібн. –К.:Либідь, 2001,с.9-13

2. Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами: Навч.

посібник. К.: ІСДО, 1996, с.5-16

3. Осипова Л.В., Синява И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб.

для вузов. – Банки и биржи. ЮНИТИ, 1997, с. 26-28, 36-42.

Тестові завдання

1. Найбільш точно характеризує логістику в економічній сфері таке

визначення:

А. Підприємницька діяльність.

Б. Організація перевезень.

В. Управління матеріальними і супутніми їм потоками.

Г. Матеріально-технічне постачання.

2. Логістика як економічна наука сформувалася на основі ідеї

та методів:

А. Математичної логіки.

Б. Військової логістики.

В. Кібернетики.

Г. Дослідження операцій.

3. Матеріальні потреби суспільства це:

А. Предмети споживання, що задовольняють особисті потреби людей ;

Б. Товари і послуги, які пропонуються для продажу і споживання ;

В. Матеріально-технічні ресурси за допомогою яких створюються

матеріальні блага ;

Г. Засоби праці і предмети праці, які дають змогу реалізувати

підприємствам їхні виробничі завдання.

4. Фундаментальна суперечність людського суспільства – це:

А. Суперечність між матеріальними потребами суспільства

й економічною політикою держави.

Б. Суперечність між матеріальними потребами людей й економічними

ресурсами.

В. Суперечність між рівнем економічного розвитку країни

й інтелектуальним рівнем праці.

Г. Суперечність між матеріальними потребами суспільства

й економічною системою.

5. З економічної точки зору матеріально-технічні ресурси це:

А. Знаряддя праці.

Б. Засоби праці.

В. Засоби виробництва.

Г. Предмети споживання.

6. Управління матеріальними ресурсами це:

А. Використання МР для задоволення потреб фізичних і юридичних

осіб.

Б. Прогнозування і планування виробництва і розподілу МР.

В. Торгівля природними МР.

Г. Недоцільне, марнотратне використання МР..

7.Які з наведених функції здійснює організаційна структура

управління матеріальними потоками ?

А. Досліджує сегменти товарних ринків.

В. Здійснює формування і розвиток руху потоків МР, стратегії товарної

політики у зв’язку з ринковою політикою в національній

економіці.

Г. Здійснює надання адміністративних управлінських послуг.

Д. Здійснює пошуки джерел інвестицій для розвитку виробництва.

8. Основним об’єктом вивчення логістики?

А. Процеси, що здійснюються в торгівлі .

Б. Матеріальні і відповідні їх інформаційні і фінансові потоки.

В. Ринки і кон’юнктура конкретних товарів і послуг.

Г. Економічні відносини, що виникають у процесі доведення товарів

від місць виробництва до споживачів.

9. Що не відноситься до функцій логістики?

А. Визначення оптимального розміру партії товарів, що поставляється ;

Б. Управління запасами ;

В. Реклама ;

Г. Вибір умов поставки ресурсів.

10. Яка ситуація, положення чи матеріальний потік відноситься до

мікрологістики?

А. Щорічно вантажообіг транспортного комплексу України складає до

4-х млрд. т.

Б. Вантажооборот складу (т/рік) в 15 раз перевищує середній запас т.

В. 28 постачальників обслуговують 4-х споживачів так, що сумарні

витрати мінімальні.

Г. Вірогідність зриву поставок із Японії в США втроє нижче середньої

ніж по іншим постачальникам.

11. Які ситуації, положення чи матеріальні потоки відносяться до

макрологістики?

А. Мінеральна вода “Поляна квасова” і “Трускавецька” доставляється у

США спочатку залізничним, а потім морським транспортом.

Б. Через склад гуртової торгової бази проходить 10500 т вантажів у рік.

В. Внутріцехова транспортно-складська логістика розглядає цех

як систему.

Г. Дслідження ринку показали, що фірма може збільшити попит на

свій товар на 17 %.

12. Який принцип не відповідає сучасній концепції логістики?

А. Побудова системи логістики на основі системного підходу.

Б. Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом.

В. Встановлення максимального рівня обслуговування клієнтів.

Г. Ведення обліку логістичних витрат уздовж всього логістичного

ланцюга.

13. Принципова відмінність логістичного підходу від передуючих

моделей управління матеріальними ресурсами полягає в:

А. Системі підготовки управлінського персоналу.

Б. Повній відмові від створення і зберігання запасів.

В. Сприйняті матеріальних об’єктів як єдиного потоку.

Г. Повній автоматизації процесів управління.

Тема 2. Концептуальні методологічні основи логістики та

її поятійний апарат

1. Логістика як наука і напрям господарської діяльності.

2. Об’єкт вивчення і сфера застосування логістики. Інтерфейс

логістики з макроекономікою, маркетингом та іншими дисциплінами.

3. Історія терміну та еволюційний розвиток поняття “логістика”, його

сучасне розуміння.

4. Фактори, стадії і рівні розвитку та функціональні області логістики.

5. Основні поняття та принципи логістики.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

Вивчення матеріалу теми слід розпочати з визначення науки

“Логістика”. І хоч визначень є багато, найбільш узагальненим є таке:

Логістика – це наука про управління і оптимізацію матеріальних потоків,

потоків послуг і зв’язаних з ними інформаційних і фінансових потоків в

певній мікро-, мезо- або макроекономічній системі для досягнення

поставлених перед системою цілей [3, с. 38].

Як практика господарської діяльності (з позицій бізнесу): “Логістика

– це інтегральний інструмент менеджменту, який сприяє досягненню

стратегічних, тактичних та оперативних цілей організації бізнесу

(підприємництва) за рахунок ефективного з точки зору зниження загальних

затрат і задоволення вимог кінцевих споживачів до якості продукції робіт і

послуг, управління матеріальними і (або) сервісними потоками, а також

супутніми їм потоками інформації і фінансових засобів” [3, с. 38].

Сергеев В.І подає біля 25 визначень логістики, що наведені у

термінологічних словниках, підручниках, монографіях див. [3, с.7-9].

Найбільш просте визначення пропонує Анікін Б.А. “Логістика – це

наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання

руху матеріальних і інформаційних потоків в просторі і в часі від їх

первинного джерела до кінцевого споживача” ( з найменшими витратами ).

Отже, якщо розглянути в сукупності коло проблем, яких торкається

логістика, то загальним для них будуть питання керування різноманітними

потоками (людськими, матеріальними, енергетичними, фінансовими,

інформаційними і ін.) (рис. 2.1)

Рис. 2.1. Межі діяльності логістики підприємства.

Логістика, маючи на меті підвищення ефективності функціонування

організацій і економіки в цілому, займається управлінням потоками

матеріальних ресурсів. Предметом вивчення є не самі матеріальні ресурсиі,

Ринок

сировини

Склад си

ровини

(запаси)

виробництво

Склад го

тової про

дукції (за

паси)

Ринок спо-

живання

а їх рух в просторі і в часі. Під рухом при цьому розуміється безперервна

зміна стану матеріальних ресурсів за кількістю, якістю, місцем знаходження.

Саме рух як предмет дослідження дозволив логістиці зайняти місце

самостійної науки.

На об’єкт логістики можна дивитися з різних точок зору: з позицій

маркетолога, фінансиста, менеджера з планування і керування

виробництвом, вченого. Основним об’єктом дослідження є матеріальний

потік. Під матеріальним потоком ми будемо розуміти предмети праці:

сировину, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі,

зборочці одиниці, паливо запчастини, що призначені для ремонту і

обслуговування технологічного обладнання і інших основних фондів,

відходи виробництва. Незавершене виробництво (НВ) – це продукція в

межах даного підприємства (організації), готова продукція (ГП), яка

повністю пройшла виробничий цикл на даному підприємстві, тара і

упаковка.

Отже формою існування матеріального потоку може бути рух

конкретних видів продукції (МР, НВ, ГП) в процесах закупівель,

виробництва і збуту. Тому матеріальний потік можна визначити як такі, що

знаходяться в стані руху МР, НВ і ГП до яких застосовуються логістичні

активності (операції), що зв’язані з їх фізичним переміщенням в просторі:

навантаження, розвантаження, затарювання, перевезення, сортування,

фасування, маркування, консолідація, розукрупнення, складування,

збереження і т.п. Якщо продукція не знаходиться в стані руху, то вона

переходить в запас.

Кожному матеріальному потоку відповідає інформаційний потік. Теж

саме можна сказати і про фінансові потоки (потоки грошових засобів), що

супроводжують матеріальні. В останні роки логістичний менеджмент почав

досліджувати потоки сервісних послуг, що супроводжують матеріальний

потік. Є пропозиції окремих вчених включити в логістичні дослідження

також потік трудових ресурсів (вплив міграції робочої сили і рівня

зайнятості на ефективність використання матеріальних і фінансових

ресурсів).

Принципова відмінність логістичного підходу до керування

матеріальними потоками від традиційного: інтеграція окремих ланок

ланцюга руху матеріалів в єдину систему, здатну адекватно реагувати на

збурювання зовнішнього середовища. Інтеграція техніки, технології,

економіки, методів планування і керування потоками.

Отже, новизна логістичного підходу в управлінні ресурсами полягає в

зміні пріоритетів господарської діяльності. Головну роль відіграє не

продукт, а процес у формі потоку (матеріального, фінансового,

інформаційного і т. п.). управління потоковими процесами, їх перетворення і

інтеграція є новою формою управління, що перевищує традиційні як за

рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів.

Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки

переорієнтації з кількісних критерів оцінки господарської діяльності на

якісні.

Задачі оптимізації фізичного розподілу вирішувалися і раніше.

Наприклад, оптимізація чистоти і розміру партій, які постачаються,

оптимізація розміщення і функціонування складів, оптимізація

транспортних маршрутів, графіків і т. п. Однак традиційно ці задачі

вирішувалися окремо одна від одної, що не могло забезпечити належного

системного ефекту.

Для всебічного пізнання логістичного об’єкта він повинен бути

вивчений у взаємозв’язках зі своїм оточенням, - не можна розглядати його

локально, досліджувати ізольовано. Весь процес дослідження повинний

здійснюватися в систематизованому вигляді, у визначеній послідовності,

тільки тоді від дасть очікуваний ефект. Інакше кажучи, об’єкт логістичного

дослідження варто розглядати як систему, що функціонує в середовищі і

взаємодіє з іншими системами.

Інтерфейс (взаємодія) логістики з мікро- і макроекономікою

проявляється у тому, що мікро- і макроекономіка досліджують ефективне

використання факторів виробництва – праці, капіталу, землі, технологій

(крива виробничих можливостей, макроекономічна виробнича функція,

кейнсіанський хрест, крива Лафера, Філліпса, закон Оукена і ін.), тобто

ресурсного потенціалу національної економіки, а логістика досліджує

ефективність руху ресурсних потоків, таким чином у них практично один і

той же об’єкт дослідження, хоча різна кінцева мета.

Інтерфейс логістики і маркетингу полягає у тому, що маркетингові

дослідження показують, що треба робити, а логістичний менеджмент

показує як, якими методами, способами і механізмами можна реалізувати

маркетингові дослідження, щоб досягнути оптимального кінцевого

результату господарської діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що менеджмент, маркетинг і

логістика є триєдина наука, яка є інструментарієм ефективного управління

матеріальними і супроводжуючими їх іншими потоками.

Наука і відповідно термін “Логістика” з’явилися у древній Греції і

визначались як мистецтво забезпечення армії і військових дій усім

необхідним, в тому числі управління переміщеннями живої сили (війська).

Семантика поняття „логістика” неоднозначна. У Древній Греції так

називали прикладну математику, у Римській імперії – діяльність із

забезпечення військ провіантом і житлом, у Візантії – процес комплексного

вирішення різноманітних проблем, повязаних із пересуванням і тиловим

забезпеченням армії [5, с. 5]. У цілому історично склалося два принципово

різних науково-практичних напрямки розвитку логістики – у військовій

справі й у математиці. Останній існує і до цього часу, де під логістикою