Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. Сучасний менеджмент організацій

Подождите немного. Документ загружается.

йсервіснікомпанії,щоберутьучастьувиробництві,продажуісер-

вісномуобслуговуванніавтомобілів.

Горизонтальний концерн (диверсифікований концерн, конгло-

мерат) поєднує підприємства різних галузейпромисловості, не по-

в’язанихміжсобою.

Щодосистемиучастівкапіталіможна виділитиконцернпідпо-

рядкуванняіконцернкоординації.

Концерн підпорядкування організується у вигляді материнської

і дочірніх компаній шляхом придбання контрольного пакету акцій

дляоб’єднаннявиробництвзатехнологічнимланцюгом.Головневи-

робництвоцьоголанцюгаможеналежатихолдинговійкомпанії,інші

виробництва технологічного ланцюга є дочірніми підприємствами.

Материнськакомпаніяволодієконтрольнимипакетамиакційсвоїх

дочірніхпідприємств,здійснюєфункціїстратегічногоуправлінняіне

втручаєтьсяуїхвиробничудіяльність,якщоіншенепередбаченоїх

статутамичиугодамизголовнимпідприємством.

Концерн координації створюється шляхом взаємного обміну ак-

ціями підприємств— учасників концерну з метою здійснення єди-

ної фінансової, кадрової, науково-технічної політики, узгодженого

виробничогорозвиткутощо.Такимчином,всічлениконцернукоор-

динації здійснюють взаємний вплив на політику керівництва кон-

церну.

Концерни,доскладуякихвходятьіноземнідочірнікомпанії,на-

зиваютьсяміжнародними.Залежновідкількостікраїн,якіпредстав-

ляютьдочірнікомпанії,міжнародніконцерниможутьбутитрансна-

ціональними імультинаціональними.

Холдинг. Холдинг (англ.нolding —володіння)—корпорація,ком-

панія, головне підприємство, що керує діяльністю або контролює

діяльністьіншихпідприємств,компаній.

Холдингова компанія — об’єднання комерційних організацій, до

якоговходять:

 · головна,“керуюча”компанія,якаволодієконтрольнимипакетами

акцій чи паями дочірніх компаній і таким чином через систему

участіздійснюєконтрользаїхдіяльністю;

 · дочірнікомпанії.

Холдинговукомпаніюстворюютьуформівідкритогоакціонерно-

готовариствазметоюзменшеннявитратдіяльності,освоєннянових

секторів ринку, прискорення перерозподілу капіталу між різними

галузями. Холдингові компанії вперше з’явилися в США напри-

кінці XIXст., коли в штаті Нью-Джерсі було дозволено створення

корпорацій,основнадіяльністьякихполягалавуправліннііншими

компаніямишляхомскуповуванняакцій.Однаізперевагхолдингу

полягаєвтому,щотакаструктурадаєзмогуоднійкомпаніїодержати

контрольнадіншоюзазначноменшогообсягуінвестицій,ніжуразі

об’єднання.Холдингможескуповуватиакціїпоступово,щонепри-

зводитьдопідвищенняїхціни,якцечастовідбуваєтьсяприкупівлі

компанії.

Шляхи об’єднання організацій у холдингові компанії:

 · послідовнеприєднаннячиодержанняконтролюнадкомпаніями,

щозаймаютьсяоднимвидомбізнесу(горизонтальнаінтеграція)з

метоюзахопленняновихсегментівринку;

 · об’єднання підприємств єдиного технологічного циклу (від си-

ровини до кінцевої продукції) з метою зменшення загальних

витрат, забезпечення цінової стабільності, підвищення вартості

компанії(вертикальнаінтеграція);

 · створення підприємств і наступне їх приєднання до основної

групи;

 · розподілвеликихкомпанійприїхреструктуризаціїшляхомство-

рення дочірніх підприємств зі 100% участю материнської ком-

панії.

організаційні процедури створення холдингових компаній здійсню-

ютьсятакимиспособами:

 · скуповуванняакційнавторинномуринку;

 · обмін акціями, спеціально емітованими для цього кожним під-

приємством;

 · створення спеціальної керівної компанії,куди засновники пере-

дають пакети акцій підприємств, які вони бажають включити в

холдинг.Прицьому акції підприємств можуть обмінюватисяна

емітованіакціїкомпанії;

 · передання ключових для певного бізнесу розробок, ноу-хау, па-

тентів,авторськихправ;

 · доведення підприємства до банкрутства і одержання контролю

надним;

 · об’єднаннявиробниківіфінансовихструктур,наприклад,скупо-

вування банком пакетів акцій підприємств і створення ним ке-

рівнихкомпаній;

 · заснуванняхолдинговоїкомпаніїорганами,щоуповноваженіуп-

равлятидержавниммайном.

ВідповіднодоЗаконуУкраїни“Пропромислово-фінансовігрупи

вУкраїні”від21листопада1995р.недопускаєтьсястворенняхол-

динговихкомпанійусферахвиробництваавтомобільноготранспор-

ту,громадськогохарчуванняіпобутовогообслуговуваннянаселення,

виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі

товараминародногоспоживаннятапродукцієювиробничо-технічно-

гопризначення.

Фінансово-промислова група.Це:

 · типкорпоративногооб’єднання,вякомуберутьучастьпідприєм-

ствайорганізації,пов’язанімайновими,фінансовими,виробничо-

технологічнимийуправлінськимивідносинами[74];

 · диверсифікованабагатофункціональнаструктура,утворенавре-

зультатіоб’єднаннякапіталівпідприємств,кредитно-фінансових,

інвестиційнихінститутів,іншихорганізаційзметоюмаксимізації

прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових

операцій[22];

 · група фінансово взаємозалежних підприємств і спеціалізованих

фінансовихінститутів,створеназметоювирішенняспільнихза-

вдань[104].

ЗгідноіззаконодавствомУкраїни[13]промислово-фінансовагру-

па—цеоб’єднання,доскладуякогоможутьвходитипромисловіпід-

приємства,банки,науковітапроектніустанови,іншіустановийор-

ганізаціївсіхформвласності,якімаютьзаметуодержанняприбутку.

Промислово-фінансовагрупастворюєтьсянапідставірішенняуряду

Українинапевнийтермінзметоюреалізаціїдержавнихпрограмроз-

виткупріоритетнихгалузей виробництва і структурної перебудови

економіки України, зокрема програм відповідно до міждержавних

угод,атакожвиробництвакінцевоїпродукції.Фінансово-промислові

групифункціонуютьяксамостійніорганізації,щопоєднуютьбанки,

промислові підприємства, торговельні організації,науково-технічні

закладиізакладивищоїосвіти(рис.2.2).

Начоліфінансово-промисловоїгрупиперебуваютьодинчикілька

банків,якікоординуютьусісферидіяльностікомпаній,щовходятьу

групу,атакожрозпоряджаютьсяїхгрошовимкапіталом.Фірми,що

включені у фінансово-промислову групу, виступають самостійно в

торговихугодах,розподіляютьміжсобоюринки,домовляютьсяпро

ціни,координуютьвиробничу,кадрову,збутовуполітику.

Рис. 2.2. Структура фінансово-промислової групи

Контрольні питання і завдання

 1.Розкрийтесутністьіосновнімотивиоб’єднаньпідприємств.

 2.Наведітьособливостіоб’єднаньпідприємствназразоккартелю.

 3.Яківидикартеліввамвідомі?ЧиєвонивУкраїні?

 4.Якіособливостісиндикатувамвідомі?

 5.Якіфункціїздійснюєасоціація?

 6.Наведітьосновніособливостікорпорації.

 7.Які із статутних об’єднань діють в Україні? Розкрийте їх особ-

ливості.

 8.Назвітьосновніособливостіконцерну.

 9.Розкрийтезначенняпромислово-фінансовихгрупдлярозвитку

економікиУкраїни.

Управлінський

блок

Кредитно-

фінансовийблок

Промислово-

конструкторський

блок

Торгово-

транспортний

блок

Фінансово-промислова група

Центррозвитку,

консалтингова

фірма

Комерційнийбанк,

інвестиційнафірма,

страховакомпанія,

пенсійнийфонд,

лізинговакомпанія

Промислові

підприємства,

конструкторські

бюро,науково-

дослідніінститути

Торговийдім,

транспортна

компанія

РозДіЛ 3. оргАнізАційні ФорМи

УПрАВЛіння

3.1. Сутність організаційних форм управління

Сучасна теорія управління розглядає організацію як соціальне

утвореннязвизначенимимежами,якесвідомопланується,коорди-

нуєтьсятафункціонуєнавідноснопостійнійосновідлядосягнення

встановленоїціліабокількохцілей.Організаціївластивітакіосновні

характеристики,якформа,цілісність,комплексність,співвідношен-

няцентралізаціїтадецентралізації.

ОрганізаційніформиуправлінняпротягомХХст.пройшлипевні

етапиеволюційногорозвитку.Назмінукласичнійтеоріїорганізації

в40-хрокахз’явиласьтеоріяорганізації,вякійіснуютьвиконавча,

апеляційна,представницькатазаконодавчапідсистеми.Наприкінці

ХХст. з’явилася теорія формування організацій, які базуються на

двохпідходах:стабільностізв’язківідинамічногооточення.

Проектуваннясучаснихорганізаційзаснованенасистемномупід-

ходівизначенняцілейтауправлінськихзавдань,виявленнятавста-

новленнявзаємозв’язківстосовноцілейізавдань,системифункцій,

прав і відповідальності по вертикалі управління, організаційного

оформленнязв’язківівідносинпогоризонталі,забезпеченняорганіч-

ного сполучення вертикалі та горизонталі управління, визначення

оптимальногоспіввідношенняцентралізаціїтадецентралізації.

Проблемапроектуванняорганізаційноїформиуправлінняєкіль

кісно-якісноюбагатокритеріальноюпроблемою,якавирішуєтьсяна

основі поєднання наукових формалізованих методів аналізу, оцін-

ки,моделюванняорганізаційнихсистем з урахуванням об’єктивної

діяльності менеджерів. Процес формування організаційної струк-

турискладаєтьсязтрьохетапів:формуваннязагальноїструктурної

схемиапаратууправління,розробленняскладуосновнихпідрозділів

ізв’язківміжними,регламентаціїструктурноїсистеми.

УХХст.булинаукововизнаніосновнітипиорганізаційнихмоде-

лей:математико-кібернетичні,графо-аналітичні,натурні,математи-

ко-статистичні.НаприкінціХХст.взв’язкуіззростаннямконкурен-

ціївглобальномумасштабівиникновийструктурнийтип—мережеві

організації, які відрізняються від організацій інших типів низкою

ознак:вониодночасновикористовуютьактивикількохфірм,розта-

шованихурізнихточкахвартісноголанцюга;покладаютьсявиключ-

нонаринковімеханізми;добровільнаактивнапозиціяїхучасників

сприяєвиконаннювзаємнихконтрактнихзобов’язань;цеоб’єднання

суб’єктів підприємницької діяльності, засноване на кооперації та

взаємномуволодінніакціямиучасників-виробників.

організаційна форма управління. Цекомплекснепоняття,завер-

шеноготлумаченняякогонеіснуєвсучаснихдовідниках.

Головним терміном в даному комплексному понятті є “управ-

ління”. В даній роботі поняття “управління” використовуєтьсядля

визначенняпроцесу,якийзабезпечуєпривикористаннізацільовим

призначеннямнеобхіднефункціюванняоб’єктауправлінняшляхом

збираннята обробкиінформаціїпростаноб’єкта, йоговнутрішнєі

зовнішнєсередовищедлявироблення,прийняттятареалізаціїрішен-

нящододієвоговпливунаоб’єктуправліннядлядосягненняпостав-

леноїмети.

Термін“форма”підпорядкованийвданомукомплексномупонят-

тітерміну“управління”.“Форма”означаєструктурууправління,яка

створюєтьсядляздійсненняпевноїдіяльностіусферігосподарюван-

нятапідприємництва.

Таким чином, комплексне поняття “організаційна форма управ-

ління” використовується для визначення організаційних структур,

створенихдляздійсненняпевноїцільовоїдіяльностігосподарюван-

нятапідприємництва шляхом вирішенняпоставленихзавданьдля

досягненнявизначеноїмети.

Впершепоняття“організаційнаформауправління”буловикорис-

тане,якстверджуєІ.Ансофф,уСШАв1820–1830рр.дляпозначення

організаційноїформи комерційної компанії, які наприкінці ХІХ ст.

вважалисяосновнимінструментомекономічно-соціальногопрогресу.

3.2. Сутність та етапи

організаційного проектування

Організаційне проектування підприємства в менеджменті— це

процес вибору організаційної структури управління, яка найкраще

відповідаєцілямізавданняморганізації,атакожвнутрішнімтазов-

нішнімфакторам,щонанеївпливають.Рішенняпровибірструктури

організаціївціломуприймаєтьсякерівництвомвищоїланки.

Виробничаструктураі структура управління— два організацій-

нихкомплекси,щоєчастинамиодногооргану,якіутворюютьзагаль-

нуорганізаційнуструктурупідприємства.

Оптимальна організаційна структура підприємства дає змогу

мінімізувати витрати і використовувативсі можливості навколиш-

ньогосередовища.Вумовахскладногоідинамічногосередовищапід-

приємствовідчуваєвпливбагатьохідалеконезавждипередбачених

чинників.Прицьомуйомунеобхідновирішуватибагаторізноманіт-

нихзавдань.Великакількістьчинниківірозв’язуванихзавданьпо-

роджуєрізноманітніформиорганізаційнихструктур.

Вдало обрана форма організаційної структури підприємства

відповідаєкорпоративнійкультурітастратегії,використовуваним

технологіямікваліфікаціїпрацівників,потребамринкуіспецифіці

виробленоїпродукції.Томуструктурупідприємстванеможнаство-

рюватидовільно,аслідвраховуватибагатозовнішніхівнутрішніх

чинників.

Структуравідображаєбудовутавнутрішнюформусистеми.На-

явність структури— невід’ємний атрибут всіх реально існуючих

систем,босамевона надає їмцілісності. Структурасприяєзбере-

женнюстійкогостанусистемиієпоказникоморганізованостіцієї

системи.

Організаційнаструктурабудь-якоїсистемипов’язаназдосягнен-

ням її глобальної мети і є конструкцією організації, на основі якої

здійснюється управління фірмою. Ця конструкція охоплює два ас-

пекти:

 · канали влади та комунікації між різними адміністративними

службамитапрацівниками;

 · інформацію,якапередаєтьсяцимиканалами.

Організаційна структура управління визначається також як си-

стема взаємозв’язків та підпорядкованість організаційних одиниць

(підрозділів)апаратууправління,яківиконуютьрізніфункціїуправ-

лінняорганізацією(підприємством).

Згіднозцимвизначеннямосновнимиелементамиорганізаційної

структуриуправлінняє:

 · складіструктурафункційуправління;

 · кількістьпрацівниківдляреалізаціїкожноїуправлінськоїфунк-

ції;

 · професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управ-

ління;

 · складсамостійнихструктурнихпідрозділів;

 · кількістьрівнівуправліннятарозподілпрацівниківміжними;

 · інформаційнізв’язки.

Вибірорганізаційноїструктури,яканайкращимчиномвідповідає

внутрішнімізовнішнімчинникам,щовизначаютьдіяльністьпідпри-

ємства,єнайважливішимзавданнямменеджерів.

організаційна структура повинна відповідати таким вимогам, як:

 · адаптивність (здатність пристосовуватися до змін, що відбува-

ютьсяузовнішньомусередовищі);

 · гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту,

вдосконаленнятехнологіївиробництва,появуінноваційтощо);

 · адекватність(постійнавідповідністьорганізаційноїструктурипа-

раметрамкерованоїсистеми);

 · спеціалізація(функціональназамкненістьструктурнихпідрозді-

лів,обмеженнятаконкретизаціясферидіяльностікожноїкерую-

чоїланки);

 · оптимальність(налагодженняраціональнихзв’язківміжрівнями

таланками);

 · оперативність(недопущеннянезворотніхзмінукерованійсистемі

приприйняттірішень);

 · надійність(гарантованістьдостовірностіпереданняінформації);

 · економічність(відповідністьвитратнаутриманняорганівуправ-

лінняможливостяморганізації);

 · простота(легкістьрозумінняіпристосуваннядоданоїорганіза-

ційноїформиуправліннятаучастіперсоналувреалізаціїметиор-

ганізації).

Оскількиціль організаційноїструктуриполягає втому,щоб за-

безпечитидосягненняпоставленихпередорганізацієюзавдань,про-

ектуванняорганізаційноїформиуправлінняповиннобазуватисяна

стратегічних планах організації. Деякі автори вважають, що вибір

загальноїструктуриорганізації—церішення,щоналежатьдострате-

гічногопланування,оскількивизначаєте,якорганізаціяспрямовува-

тимезусиллянадосягненнясвоїхосновнихцілей.Протеорганізація

діяльностіпідприємства—цеіншафункція,щоґрунтуєтьсянастра-

тегіїорганізації,аленеєсамоюстратегією.

Такимчиномпідорганізаційною структурою управління підпри-

ємства розуміють:

 · сукупністьвідділівіслужб,щозаймаютьсяпобудовоюікоорди-

нуванням функціонування системи управління, розробленням і

реалізацієюуправлінськихрішень;

 · взаємозв’язки між підрозділами підприємства і його працівни-

ками;

 · спосібіформиоб’єднаннялюдейдлядосягненняспільнихвироб-

ничихісоціальнихцілей;

 · системурозподілуфункціональнихобов’язків,правівідповідаль-

ності, порядку і форм взаємодії між органами управління й

управлінськимперсоналом.

організаційна структура підприємства є важливим інструмен-

том управління, оскільки:

 · забезпечуєпоєднанняйогоскладових,стійкеіснуванняістабільне

функціонуванняпідприємства;

 · відображаєпросторово-часоверозміщеннячастинпідприємства:

відділів,секторів,рівнівуправління,лінійнихпідрозділів;

 · фіксуєтьсяуграфічнихсхемах,штатнихрозкладахперсоналу,по-

ложеннях про підрозділи підприємства, посадових інструкціях

окремихвиконавців;

 · за допомогою відповідної структури здійснюється перехід від

стратегічнихпланівдокоординованихдійспівробітниківщодоїх

виконання;

 · дає змогу працівникам усвідомити своє місце на підприємстві,

завдяки чому вони спільно працюють над досягненням цілей

компанії.

3.3. Методологічні принципи проектування

організаційної структури управління

Розглянемоконцептуальніпідходидопроектуванняорганізацій-

нихформуправління.Науковообґрунтованеформуванняорганіза-

ційнихструктуруправлінняєактуальнимзавданнямсучасногоетапу

адаптаціїсуб’єктівгосподарюваннядоринковоїекономіки.Вумовах

формування економічних методів управління необхідно широко

використовувати принципи і методи проектування організаційних

формуправління(ОФУ)наосновісистемногопідходу.

Без наукового обґрунтування розвитку методів проектування

організаційних структур управління неможливі подальше удоско-

налення управління і підвищення ефективності виробництва, тому

що:

по-перше,всучаснихумовахнеможнаоперуватистаримиоргані-

заційнимиформамиуправління,якіневідповідаютьвимогамринко-

вихвідносиністворюютьзагрозудеформаціїсамихзавданьуправ-

ління;

по-друге,усферугосподарськогоуправліннянедоцільноперено-

сити закономірності управління технічними системами. Комплекс-

нийпідхіддовдосконаленняорганізаційногомеханізмуранішебуло

заміненонадіяльністьзвпровадженняівикористанняавтоматизо-

ваних систем управління (АСУ)— роботу виняткової важливості,

алетаку,щомаєлокальнезначенняв розвитку управління на всіх

рівнях;

по-третє,створенняорганізаційнихструктуруправліннямаєспи-

ратисянетількинадосвід,аналогію,звичнісхемийінтуїцію,анасам-

переднанауковіметодиорганізаційногопроектування.

Прирозробленіпринципівіметодикипроектуванняорганізацій-

нихформуправлінняважливовідійтивідуявленняпронихякпро

традиційнийнабірорганів,щовідповідаютькожнійспеціалізованій

функції управління. Організаційні форми управління — поняття

різнобічне.Воноохоплюєсистемуцілейтаїхрозподілміжрізними

ланками, оскільки механізм управління повинен бути орієнтова-

нимнадосягненняцілей.Сюдижналежитьнизкафункціональних

підрозділів,якіперебуваютьупевнихвзаємовідносинах,розподілза-

вданьіфункційміжусімаланками,розподілвідповідальності,повно-

важеньіправусерединіорганізації,якийвідображаєспіввідношення

централізаціїтадецентралізації.Важливимиелементамиструктури

управлінняєкомунікації,потокиінформаціїтадокументообігвор-

ганізації.ОФУ—цеповедінськасистема,целюдитаїхугруповання,

якіпостійновступаютьупевнівзаємовідносинидлявирішенняза-

гальнихзавдань.

Така різнобічність організаційного механізму несумісна з ви-

користанням будь-яких однозначних методів— формальних або

неформальних.Саметомунеобхідно виходитизпоєднаннянауко-

вих методів і принципів формування ОФУ (системного підходу,

програмно-цільового управління, організаційного моделювання)зі

значноюекспертно-аналітичноюроботою,вивченнямвітчизняного

ізакордонногодосвіду,тісноювзаємодієюпроектувальниківОФУ

ітих,хтобудепрактичновпроваджуватитавикористовуватиорга-

нізаційний механізм, що проектується. В основу всієї методології

проектування структур має бути покладено чітке формулювання

цілей організації. Спершу— цілі, а потім— механізм їх досягнен-

ня.Прицьомуорганізаціярозглядаєтьсяякбагатоцільовасистема,

оскількиорієнтаціянаоднуцільневідображаєїїрізнобічноїролів

розвиткуекономіки.